Навчальний посібник для учнів/студентів професійних навчальних закладів із спеціальності «Комерційна діяльність»



Pdf просмотр
Сторінка18/21
Дата конвертації07.01.2017
Розмір3.89 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
249
держави. У країні, де мале підприємництво схвалюють і реально підтримують, охочих розпочати свою справу завжди чимало.
Тільки правильні кроки в галузі економічних реформ можуть спричинити розвиток малого бізнесу, що в остаточному результаті приведе до розвитку ринкової економіки загалом.
Питання для самоперевірки
1. Охарактеризуйте моделі підприємництва.
2. Які проблеми заважають розвиткові
бізнесу в Україні?
3. Що таке «План розширення бізнесу»?
4. Назвіть вимоги, пов’язані зі зростанням.
5. Назвіть першочергові заходи щодо розвитку малого підприємництва.
Рекомендована література
1. Ваганов К., Кириченко О. Стратегія розвитку малого та середнього бізнесу в Україні // Актуальні
проблеми економіки. – 2008. – №1. – С. 103–118.
2. Виговська В. Вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами малих підприємств //
Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №8. – С. 35–40.
3. Даниленко О. А. Урахування стадії «життєвого циклу» розвитку організації / О. А. Даниленко // Актуальні проблеми економіки. – 2012.
– №6. – C. 118–123.
4. Калита Т. Процесний підхід – що зробити, щоб він став реальністю в організації / Т. Калита // Молочное дело. – 2010. – №5. – C. 34–37.
5. Клименко С. Використання власного капіталу малих і середніх підприємств в операційній діяльності // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №12. – С. 94–98.
6. Ракша Н. Щодо підвищення конкурентоспроможності малого підприємництва в Україні // Економіст. – 2008. – №3. – С. 52–54.
7. Соломенко О. Управління малим підприємством // Економіка та держава. – 2006. – №2. – С. 74–75.
8. Утенин В. Стратегия эффективной организации / В. Утенин //
Менеджмент і менеджер. – 2011. – №3. – C. 2–6.
9. Тященко В. П. Технологія координації реінжинірингу бізнес процесів і системи управління персоналом / В. П. Рященко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2011. – №3. – C. 160–165.

250
Розділ 14. Управління передачею бізнесу
Альтернативні виходи для бізнесу
На сьогоднішній день успіх малого бізнесу залежить від його спроможності транс формувати свою бізнесову модель ще до того,
як це змусять його зробити обставини.
Ефективне забезпечення функціонування малого бізнесу залежить від стратегічної
гнучкості, котра здатна до зміни його основних моделей і стратегій відповідно до змін оточення.
Тут гнучкість ми розглядаємо не як уміння виходити з кризи, що вже існує, а як постійну готовність до прогнозування та пристосування до змін, які
можуть становити загрозу для існування малого бізнесу.
Стратегії малого бізнесу спрямовано на мінімізацію конкурентної боротьби з великими і середніми фірмами та на максимальне використання переваг малого бізнесу, особливо в плані гнучкості.
Для полегшення вибору стратегії в малому бізнесі можна застосувати матрицю Г. І. Кіндрацької (табл).
Альтернативні стратегії малого підприємства
оригінальний

251
Стратегія копіювання означає випуск малим підпри
ємством товару, який копіює відомий марочний продукт з розкрученим брендом і який унаслідок цього продають за вищими цінами.
Стратегію оптимального розміру малі підприємства впроваджують тоді, коли є сенс виробляти продукцію малими партіями, виграючи в оперативності та гнучкості.
Стратегія участі у виробництві товару великої організації
передбачає кооперацію з великим підприємством, використання при цьому його переваг. Однак, щоб не потрапити в залежність від такої великої фірми, бажано малому підприємству співпрацювати з кількома великими партнерами, частка кожного з яких не повинна перевищувати 20 % у загальному обсязі
продажу.
Наявність альтернативних варіантів стратегій
Стратегічний вибір проводять лише з альтернативних варіантів стратегій підприємства. Отже альтернативність –
принциповий підхід у формуванні стратегії. Середовище підприємства в ринковій економіці таке багатогранне і
надзвичайно динамічне, що багатоваріантність вибору стає
потребою і важливим його чинником.
Передача бізнесу членам родини
Почати бізнес з нуля і зробити його успішним – завдання непросте. У сімейної компанії часто виконання цього завдання ускладнюється суперництвом за участі батька і
сина, брата й інших членів сім’ї, які займають посади в компанії або мають право на якусь частину доходів.
Причина таких конфліктів – зовсім не суперечки про те,
яке рішення для компанії буде краще. В основі, здавалося б, робочих конфліктів лежить одвічне питання батьків і
дітей.

252
Безліч сімейних підприємств перестає існувати, коли їх засновники відходять від справ. Планування сімейної
наступності в бізнесі відсутнє тоді, коли спадкоємці не в змозі
стати настільки ж ефективними менеджерами, як їх батьки. В
результаті бізнес або гине, або переходить до рук нових власників. Про цю тенденцію напевно знає кожен засновник власної справи, але, незважаючи на це, всі відкладають складання плану наступності до останнього або взагалі відмовляються від цієї ідеї.
Більшість власників українських сімейних компаній не надто переймаються корпоративним управлінням. За даними
Міжнародного інституту бізнесу, 95% з них узагалі не знають,
про що йдеться. Фахівці пов’язують це насамперед з тим, що в
Україні і бізнес, і сім’ї їхніх власників поки що відносно невеликі
й молоді.
Ще в 1971 році Гаррі Левінсон, один із піонерів виробничої психології, опуб лікував у «Harvard Business Review»
роботу «Conflicts That Plague Family
Businesses». Про головну причину конфліктів у сімейних компаніях він каже ось що: «Кожен із нас підсвідомо прагне до всемогутності і безсмертя.
Різною мірою, але кожен хоче, щоб його досягнення були вічним пам’ятником йому самому. Кожен бажає показати, що він був потрібний своїй компанії і вона не може функціонувати без нього. Цей тиск надзвичайно відчувають підприємці і ті,
хто залишався на своїй посаді дуже довго. В результаті, хоча керівники свідомо прагнуть увічнити свої компанії шляхом мудрого вибору спадкоємця, підсвідомо вони також прагнуть продемонструвати, що ніхто не зможе успадкувати їхню компанію».

253
Сімейною прийнято назива ти компанію, яку контролює
один чи декілька близьких родичів. Приміром, коли чоловік – директор, дружина –
фінансовий директор, син і
невістка – начальники вироб ництва і збуту. Водночас компанію – акціонерне това риство, цінні папери якого торгуються на біржі, а конт рольний пакет акцій у сумі
належить дядькові й небожеві
(які не працюють у виконавчих органах компанії, а лише беруть участь у роботі наглядової ради, де є 11 рівноправних членів), –
сімейною не назвеш.
Щоправда, більшість родинних компаній живе недовго.
Близько 95% з них «гинуть» після переходу до третього покоління власників, як і ідея, що «син підхопить прапор батька», а «онук – прапор дідуся». Річ у тім, що зазвичай до цього часу сім’ї розростаються і врегулювати питання між усіма її
членами в «ручному режимі» стає проблематично, а тому компанія переходить у режим корпоративного управління.
Наприклад, знаменитим автоконцерном FIAT володіє
сімейство Аньєллі, що налічує
близько 250 родичів, з яких 90
– власники акцій і беруть участь в управлінні компанією.
Показовою в цьому плані є й
Англія, де близько 16% усіх сімейних фірм пережило вже понад чотири зміни поколінь. А американська Cargill Inc, яку в 1865 р. заснував Вільям Карґілл, є найбільшим сімейним

254
Для України корпоративне управління в сімейних компаніях
– нова справа. Адже більшістю таких підприємств управляють засновники, тобто перше покоління власників. Чимало з останніх досягли віку, коли треба замислитися про передачу бізнесу, тому й питання його подальшого управління постає
досить гостро. Логічним у цьому плані є введення у структуру управління наглядової ради, що складається з власників – членів сім’ї, незалежних членів. Щоправда, в Україні на законодавчому рівні створення наглядової ради в товариствах з обмеженою відповідальністю (ТОВ) не врегульовано. Така можливість уже передбачена в законопроекті «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Водночас це не зупиняє
підприємства від їх створення у своїй структурі.
Адже, як показує досвід, відхід від «ручного управління» дає
змогу вивести компанію на новий рівень, знизити ризик втрати
її керованості під час переходу управління від засновника до спадкоємців.
Питання правонаступництва в сім’ї
Для довгострокового успіху сімейного бізнесу критично важливим є формування плану наступництва. Для того, щоб сімейний бізнес залишався прибутковим до четвертого покоління, щоб він ніс первинні традиції, цінності та красу, слід заздалегідь подбати про те, хто саме буде наступниками і чи це будуть діти засновника. Якщо так, то треба належно підготувати молоде покоління власників та управлінців.
бізнесом у світі, акції якого ніколи не виставляли на продаж.
Історія фірми почалася до громадянської війни в США, коли два заповзятливі брати почали торгувати елеваторами для зберігання пшениці, а згодом розширили свій асортимент.
Нині фірмою управляють уже четверте і п’яте покоління, а торгує вона зерном, птицею, яловичиною, сталлю і сіллю.
Сьогодні родині належить 85% акцій, решта – ключовим співробітникам. Нині її річний прибуток – $50 млрд., а в компанії працює майже 97 тис. фахівців.

255
До питання наступництва в бізнесі власники в Україні
виявляються часто не готовими емоційно і стратегічно. Це може бути особиста неготовність та/або неготовність тієї особи чи команди, якій передають управління. Це пов’язано у першу чергу з короткою історією українського бізнесу і відсутністю традицій у ньому, зокрема у цій сфері.
У Мексиці є приказка: «Батько – бізнесмен, син – лицар, онук
– бідняк». Ось так просто народна мудрість описує три покоління сімейного бізнесу, коли батьки накопичують капітал,
сини витрачають, а внуки залишаються ні з чим.
З незначними відхиленнями в цифрах дослідження по всьому світу підтверджують цей факт. Тільки близько 30%
сімейних підприємств виживає після переходу управління до спадкоємців у другому поколінні. З них лише 12%, як і раніше,
життєздатні в третьому поколінні, і тільки близько 3% усіх сімейних підприємств продовжує працювати і в четвертому поколінні. Вперта статистика показує, що існує прірва між оптимістичною вірою засновника бізнесу і реальністю, з якою доведеться зіткнутися його спадкоємцям. Головна причина цих невдач – відсутність планування сімейної спадкоємності в
Пітер Друкер свого часу зауважив:
«Останнє випробування величі
керівника полягає в тому, чи правильно він вибрав наступника і чи зміг він піти зі сцени, передавши управління». А якщо мова йде про сімейний бізнес, то в ролі
наступників керівники зазвичай бачать своїх спадкоємців. Який власник бізнесу не мріє, щоб його справа жила і
приносила дохід його дітям якнайдовше!
Щоб ці очікування здійснилися, відхід власника від справ і
передачу його повноважень спадкоємцеві слід заздалегідь і
ретельно спланувати.

256
бізнесі. З іншого боку, ті компанії, яким вдалося зберегти спадкоємність поколінь, у довгостроковій перспективі
виявляються ефективнішими, ніж несімейні компанії.
Планування спадкоємності в бізнесі не завершується написанням заповіту та визначенням, кому з дітей яка частина бізнесу відійде. Дуже важливо, щоб член сім’ї, який займе крісло керівника, досконало знав тонкощі бізнесу, поділяв місію та цінності компанії. Це означає, що готувати наступника потрібно заздалегідь – буквально з університетської лави або навіть раніше.
Так, у світовій практиці чимало прикладів, коли спадкоємці
великих грошей починали з самого низу в компаніях своїх батьків, щоб до моменту вступу на посаду і в права спадщини стати висококласними керівниками. Інші ж до певної пори працюють у консалтингових або юридичних компаніях, або у схожих компаніях галузі, щоб здобути знання і досвід. При цьому спадкоємець ніколи не забуває, що колись настане день,
коли він очолить батьківську компанію.
Правонаступництво – перехід прав і обов’язків від одного суб’єкта до іншого може бути універсальне або часткове.
За універсального правонаступництва до правонаступника
(фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов’язки того суб’єкта, якому вони належали раніше. Це стосується в разі
спадкування, об’єднання в одне кількох підприємств, установ,
організацій. За часткового правонаступництва від одного до
іншого суб’єкта переходять лише окремі права і обов’язки.
«Baker Tilly International»
провів глобальне опитування,
покликане визначити основ ні тенденції у плануванні
спадкоємності. Згідно з результатами опитування всього 17% респондентів мають складені плани наступності, а половина респондентів навіть не замислювалася про їх підготовку»

257
За універсального правонаступництва до правонаступника разом з правами первісного кредитора переходять і його обов’язки.
План дій усе полегшить
Отже, що ж повинен включати в себе «план спадкоємності»?
У світовій практиці багато процедур передачі бізнесу вже стандартизовано. Якщо прописати їх на папері, тим самим зробивши обов’язковими для виконання, то з передачею бізнесу у спадок особливих проблем не буде. Український бізнес ще дуже молодий, і фактично скоро йому належить вперше переживати передачу бізнесу другого покоління. Тому звернімося до світового досвіду.
Типовий план наступності – це набір кроків і рекомендацій,
які полегшать новому керівникові вступ на посаду і забезпечать компанію від можливих ризикованих рішень і конфліктів. При складанні такого плану потрібно користуватися послугами юридичних або консалтингових фірм, адже потрібні будуть специфічні знання з корпоративного та сімейного права.
Вищезгаданий план може включати такі розділи, як:
Передача поточних справ. На підставі експертної оцінки становища компанії в галузі дають рекомендації про те, в якому напрямку її розвивати. Тут же можуть описати структуру бізнесу і всі пріоритетні
напрямки розвитку для кожного з підрозділів компанії. Консультанти кажуть,
що компанії шкодить ситуація, коли власник, формально передавши повно важення наступникові, продовжує втру чатися в його роботу і критикувати його
Найпоширенішими випадками універ сального правонаступництва в сучасному цивільному праві є спадкове право наступництво і правонаступництво в разі
реорганізації юридичної особи.

258
рішення. Такий пункт у плані покаже спадкоємцеві, якою хотів би бачити компанію її засновник. Можливо, це вплине на рішення, які він ухвалює. Однак останнє слово повинно завжди залишатися за тим, хто займає крісло директора.
Фінанси та бюджет. У цьому розділі подано загальну оцінку фінансового становища бізнесу і рекомендації щодо майбутніх фінансових вкладень. Тут визначають най пріоритетніші для фінансування напрямки бізнесу. Також цей розділ може містити критерії для ухвалення важливих фінансових рішень. Наприклад, якщо засновник компанії
завжди інвестував тільки у профільні для свого бізнесу напрямки, він може наполягти на тому, щоб цю умову виконували і в майбутньому.
Опис способу фактичної передачі бізнесу. Як спадкоємець вступить у свої права? Він отримає бізнес у дар, за заповітом чи в результаті участі в акціонерному капіталі? Тут потрібна грамотна консультація юристів, оскільки деякі способи передачі
капіталу обкладено високими податками.
Зобов’язання спадкоємця. А якщо в сім’ї не одна дитина?
Кому віддати перевагу при призначенні на директорський пост?
Кому виділити тільки капітал, а кому ще й право голосу? Ці
дилеми згубили чимало компаній. Нерідко батько, бажаючи нікого не образити, ділить бізнес порівну. На це консультанти кажуть: «Хочете зруйнувати бізнес і назавжди втратити сімейний спокій – передайте його декільком спадкоємцям».
Тому потрібно чітко розуміти, що управляти компанією може тільки одне з дітей. Просто потрібно закріпити його обов’язки стосовно інших членів сім’ї. Чи буде він виплачувати їм дивіденди, пенсію, покривати їхні витрати? Ці та інші питання краще розв’язати заздалегідь, щоб убезпечити бізнес від спорів за спадок усередині сім’ї.
При належному підході до передачі справ сімейна компанія цілком може прожити десятки поколінь і залишатися прибутковою. Адже в неї є ряд беззаперечних переваг:
націленість на довговічність, обережність в ухваленні рішень,
сімейна атмосфера, яка підвищує лояльність співробітників.

259
Передача бізнесу найманому керівникові. Власники і
наймані керівники бізнесу – це різні за своїм ставленням до бізнесу люди.
Не може бути такого поняття, як «готовий бізнес». Хоча б тому, що бізнес не можна довести до готовності, він ніколи не приходить в кінцевий стан, бізнес завжди рухається або вперед,
або назад. Як тільки ми розслабляємося і починаємо вважати наш бізнес «розвиненим», відходимо від справ і наймаємо менеджерів, відразу починається незрозуміле «бродіння».
Захиститися від цього можна тільки одним способом, правду кажучи, двома, але у зв’язці: високою зарплатою з бонусами і
жорстким контролем діяльності найманого керівника.
Для проведення робіт з контролю за бізнесом є сенс створити посаду власника – керівника бізнесу та відділ власника. Деякі
співробітники фірми можуть увійти до складу відділу власника за сумісництвом.
Передавати бізнес найманому керівникові доцільно
в такій послідовності:
Підготовка бізнесу до передачі
Перш ніж передавати бізнес, корисно зробити його повну ревізію.
Створення та постановка роботи відділу
власника
Поки власник сам керував фірмою, він міг навіть не усвідомлювати потребу
Наприклад, відомо чимало випадків,
коли наймані керівники «забирали» бізнес у власників, зокрема, реєстрували кон курентні фірми, доводили компанію до вкрай поганого стану, продавали комер ційну інформацію, заробляли на штучних коливаннях курсу акцій компанії, замовляли дорогі товари та послуги за «відкати».

260
такого відділу. Його функції було розподілено по всіх підрозділах фірми, або їх він виконував особисто. Тепер же цей відділ повинен ефективно контролювати і спрямовувати розвиток бізнесу без виконання поточних оперативних функцій.
Підбір нового керівника, навчання
і передача йому оперативного правління
Іноді власники думають, що їм потрібно знайти якогось особливого керівника, який сам усе зрозуміє і зробить. Це ілюзія.
Таких співробітників не буває. На навчання нового співробітника буде потрібен час. Завершальну частину навчання зручно побудувати у вигляді стажування на робочому місці.
Стажування може збігтися з передачею управління бізнесом новому керівникові.
Власницький контроль. Всі процедури контролю, які
встановив власник, слід виконувати завжди, без гри в довіру чи недовіру. Інша річ, що вони не повинні надмірно відволікати керівника і співробітників або створювати емоційно напружену обстановку. Це має бути щось само собою зрозуміле.
Нового керівника слід підбирати з урахуванням умов, в яких йому дове деться працювати. Мож ливо, не всі кандидати погодяться на це. Потрібні
люди, які вміють ефективно працювати за запропоно ваними правилами. Систему оплати і мотивації нового співробітника слід будувати саме під нього. Бажання керівників мати якусь ідеальну систему мотивації тут недоречне. Мотивація завжди має бути персональна, а в таких випадках – особливо.

261
Продаж бізнесу:
10 помилок, які виникають при продажу бізнесу
За деякий час багато підприємців доходить висновку, що вони не здатні вести свій бізнес далі. Тоді вирішують продати бізнес. Проте бізнесмени навіть уявити собі не можуть, як важко продати вже готову справу за добру ціну.
Розробка меморандуму є одним з ключових моментів, тому що його наявність здатна не тільки підвищити вартість бізнесу,
але й переконати потенційного покупця в доцільності та привабливості угоди.
Більшості невдач і непорозумінь при перепродажу бізнесу цілком можна уникнути: адже в основному помилки роблять приблизно одні й ті самі.
• Перша помилка – недостатня підготовка. Це низьке знання власного бізнесу і його навколишнього середовища. Сюди можна віднести незнання ключових аспектів бізнесу, відсутність фінансової документації та інших документів.
• Друга помилка – самовпевненість бізнесмена. Звичайно, в цьому разі повинна бути впевненість, що бізнес буде продано з максимальною вигодою, за максимально високу ціну. Проте не слід ухилятися від усіх можливих пропозицій: цілком імовірно,
що ціна, яку пропонує більшість брокерів, є реальною ціною бізнесу. Слід оцінити бізнес не особисто, а знайти третю особу,
яка зробить це фахово.
• Третя помилка – одна з найпоширеніших, яка полягає в повному небажанні використовувати професіоналів при продажу бізнесу. Основна причина – це бажання заощадити близько десяти – дванадцяти відсотків. Але без брокера
Продаж готового бізнесу передбачає складання так званого інвестиційного ме морандуму (презентація біз несу), який включає інформацію про бізнес, його історію,
становище та юридичний статус, продукцію і послуги, ринок збуту і конкурентів, маркетингову стратегію, привабливість для покупця, ефективність, ризики та гарантії, умови угоди.

262
доведеться самостійно проводити етап підготовки, продаж і
пошук покупців. Однак можна звільнитися від усіх обов’язків і
просто спостерігати. До того ж професійний підхід – завжди кращий, ніж аматорський.
• Четверта помилка – підхід, заснований на відстороненості
від продажу. Отже, припустімо, що ви найняли брокера. Тепер ви вважаєте, що вашу роботу виконано, і ви цілком здатні зупинитися на цьому? Але це неправильне рішення! Ви повинні бути зацікавлені в продажі власного бізнесу, ви маєте продовжувати працювати над продажем власного бізнесу, ви мусите наполегливо працювати на ринку. Дізнавайтесь у свого брокера,
як ідуть справи – будьте в курсі завжди і постійно. Незважаючи на наявність брокера, власник – ключова фігура продажу.
• П’ята помилка – відмова від надання попередньої звітності
покупцям. Однак ніхто не хоче купувати кота в мішку. Тому перш ніж відмовляти клієнтові у фінансових звітах, документації
та інших видах звітності, подумайте ще раз: чи дійсно ви хочете зберегти цього покупця?
• Шоста помилка – недостовірна інформація. Отже, ви продаєте свій бізнес і, звичайно ж, хочете отримати за нього якнайбільше, але справи у вашого бізнесу не дуже. Отже, ви вирішуєте трохи прикрасити стан справ, виставити в кращому світлі. Проте такі поліпшення не приведуть ні до чого. Адже коли дійде до оформлення договору купівлі – продажу, повірте, ваш покупець дізнається про все, і ви точно втратите його. А підробка фінансових звітів карається чинним законодавством!
• Сьома помилка, не менш важлива, ніж усі попередні – оцінка вартості бізнесу. Продавці досить часто встановлюють початкову ціну, яка насправді дещо завищена, і після цього відмовляються
її зменшувати. Такий стан справ, звичайно ж, відлякує будь якого покупця. Нікому не хочеться переплачувати! Краще вивчити ринок загалом, вивчити приблизні ціни на ньому і тільки після цього виставляти власну ціну. Орієнтуючись в ринкових цінах,
вдається продати бізнес набагато швидше.
• Восьма помилка – брати до уваги тільки готівкові
пропозиції. Це величезна помилка! Такими сумами готівки на сьогоднішній день майже ніхто не оперує.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал