Навчальний посібник для учнів/студентів професійних навчальних закладів із спеціальності «Комерційна діяльність»




Сторінка13/21
Дата конвертації07.01.2017
Розмір3.89 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21
177
має бути спрямовано на створення певного фінансового механізму підприємства.
Фінансовий механізм підприємства – це сукупність узгоджених між собою вироблених на основі фінансової
політики управлінських рішень, пов’язаних з формуванням,
розподілом та використанням фінансових ресурсів підпри
ємства і організацією обороту його коштів. Основною умовою формування фінансового механізму підприємства є його ефективність, якої можна досягти тільки при повній узгодженості його складових частин.
Результатом управління фінансами підприємства у сфері
створення різних форм фінансових відносин є розробка рішень
(фінансових важелів). Фінансове рішення (фінансовий важель)
– це форма фінансових відносин, що є частиною фінансового механізму, за допомогою якого здійснюють матеріальний вплив на економічні інтереси суб’єктів господарювання. В будь якій сфері діяльності підприємства при виробленні управлінського рішення здійснюють прямий або непрямий вплив на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності.
Головною метою фінансового менеджменту є управління вартістю підприємства.
У процесі реалізації головної мети фінансового менеджменту слід розв’язувати такі основні завдання, як:
– фінансування діяльності підприємства: визначення раціональної структури пасивів підприємства (співвідношення між власними і позиковими коштами); врахування допустимого рівня фінансового ризику; розробка дивідендної політики;
формування оптимальної структури позикових коштів;
– використання активів з фінансового боку, формування оптимальної структури активів; визначення стратегії і тактики підприємства, орієнтованої на ефективність господарської
діяльності, технічне переозброєння і зростання продуктивності
праці; пов’язування фінансових результатів з прийнятним рівнем підприємницького ризику;
– здійснення стратегії фінансового менеджменту,
проведення інвестиційної політики, що враховує інтереси підприємства; аналіз інвестиційних проектів господарського і

178
фінансового напрямку; фінансовий моніторинг втілення проектів у життя;
– здійснення тактики фінансового менеджменту, комплексне оперативне управління активами і короткостроковими зобов’язаннями підприємства (коштами, дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю і коротко строковими позиковими коштами);
– здійснення стратегії і тактики: фінансовий аналіз підприємства; фінансове планування і прогнозування діяль ності підприємства;
– внутрішній фінансовий контроль: вивчення ефективності
встановлених для цього виду діяльності форм і методів фінансових відносин; встановлення тісноти зв’язку між результатами фінансово господарської діяльності підприємства
і тими формами і методами фінансових відносин, що опосередковували цей процес.
Різнобічні аспекти фінансового менеджменту повинні
враховувати мінімізацію оподаткування, розумне зниження ризиків і захист майна підприємства.
Фінансовий менеджмент реалізує основну мету і завдання,
що стоять перед ним, через систему певних функцій. Умовно їх можна поділити на такі види:
1. Функції фінансового менеджменту як керівної системи, а це:
– розробка фінансової стратегії підприємства;
– створення організаційних структур, що забезпечують ухвалення управлінських рішень;
– формування інформаційної системи підприємства для обгрунтування цілей управлінських рішень;
– створення комплексу технічних засобів для забезпечення діяльності інформаційної системи фінансового менеджменту.
2. Функції фінансового менеджменту як керованої системи,
а це:
– управління джерелами фінансування;
– управління капітальними вкладеннями та оцінкою їхньої
ефективності;
– управління оборотним капіталом;

179
– управління фінансовим плануванням;
– аналіз фінансової діяльності і фінансовий контроль.
Розгляньмо зміст основних функцій фінансового менеджменту.
Функції фінансового менеджменту як керівної системи включають:
1. Розробку фінансової стратегії під приємства.
Зміст логіки стратегічного фінансового планування розкривають такі її структурні елементи: визначення і
формулювання мети або системи цілей, яких прагне досягти в планованому періоді суб’єкт стратегічного планування; аналіз вихідного рівня розвитку об’єкта стратегічного планування в період, що передує планованому, й уточнення параметрів досягнутого рівня та його структури до початку цього періоду;
визначення обсягу і структури потреб суспільства в планованому періоді в результаті функціонування відповідного об’єкта стратегічного фінансового планування; виявлення обсягу і
структури фінансових ресурсів, наявних на початок планованого періоду і знову утворюваних у планований період; узгодження,
балансування потреб і ресурсів підприємства шляхом подолання тимчасових суперечностей, невідповідностей між ними на основі
шкалювання, ранжування потреб і підготовки управлінських рішень у формі стратегічних фінансових прогнозів, програм і
планів. Фінансову стратегію підприємства розглядають як складову частину загальної стратегії його економічного розвитку.
2. Створення організаційних структур, що забезпечують ухвалення управлінських рішень.
Фінансовий менеджмент як керівна система характеризується наявністю суб’єкта управління. В найзагальнішому плані – це фінансова служба підприємства. Вона, як правило, будується за функціональною ознакою з виділенням конкретних підрозділів.
Організація фінансових служб на підприємстві перебуває в постійному розвитку. Це викликано посиленням впливу зовнішніх чинників, збільшенням значущості фінансових потоків і використанням чимраз складніших фінансових
інструментів. Організаційні структури фінансового

180
менеджменту мають бути інтеґровані в загальну організаційну структуру управління підприємством.
3. Формування інформаційної системи підприємства для обгрунтування цілей управлінських рішень.
У процесі реалізації цієї функції слід вивчити техніку формування бази даних, використовуючи такі способи:
– сканування середовища (пошук уже сформованої
інформації);
– моніторинг середовища (відстежування поточної
інформації і тієї, що тільки з’являється);
– прогнозування (спроби створити інформацію про майбутній стан середовища).
Відстежування інформації слід здійснювати в рамках таких трьох головних типів систем одержання інформації, як:
– іррегулярні системи. Вони поширені в дослідженнях особливих ситуацій;
– регулярні (періодичні) системи. Для них характерний періодичний, частіше за все щорічний огляд подій;
– системи неперервного огляду. Вони постійно досліджують значущі елементи середовища організації, є стійким компонентом процесу фінансового планування.
Характер інформації про середовище, потрібне для розробки фінансової стратегії, слід визначати з урахуванням ознак,
необхідних для характеристики внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Оцінка інформації є завершальним етапом аналізу організаційного середовища. Результати оцінки використовують як основу для стратегічного фінансового аналізу і визначення можливих варіантів фінансової стратегії
підприємства.
4. Створення комплексу технічних засобів для забезпечення діяльності інформаційної системи фінансового менеджменту.
Подальший розвиток і вдосконалення комп’ютерної
техніки дозволяє створювати і розширювати арсенал використовуваних засобів і методів опрацювання інформації.
На базі наявного на підприємстві комплексу технічних засобів слід розв’язувати такі конкретні завдання, як:

181
– забезпечення проведення комплексного аналізу в умовах автоматизації опрацювання інформації і впровадження
інформаційних технологій в управління підприємством;
– здійснення аналізу планових і оперативних управлінських впливів на їхні зовнішню збалансованість і внутрішню оптимізацію;
– проведення зовнішнього фінансового аналізу за даними фінансової звітності підприємства;
– надання користувачеві можливості творчо розширювати й удосконалювати конкретні завдання фінансового аналізу.
Головними критеріями вибору комплексу технічних засобів для забезпечення діяльності інформаційної системи фінан сового менеджменту є:
– мінімізація вартості опрацювання інформації;
– періодичність і терміновість її опрацювання;
– мінімізація трудозатрат для її опрацювання.
Функції фінансового менеджменту як керованої системи містять:
1. Управління джерелами фінансування.
У процесі реалізації цієї функції визначається загальна потреба в капіталі для формування активів підприємства. При цьому необхідно враховувати обсяг операційної діяльності,
оптимізацію складу структури активів з позиції ефективного і
комплексного їх використання.
2. Управління капітальними вкладеннями та оцінку їхньої
ефективності.
Слід враховувати стратегію розвитку підприємства; фор мування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності
підприємства; розробку реальних інвестиційних програм; вибір найефективніших форм виробничої діяльності.
3. Управління оборотним капіталом.
Проблемами цього виду управління є визначення загальної
потреби в оборотних коштах для фінансування створених активів підприємства; оптимізація структури капіталу для ефективного його використання; розробка заходів щодо рефінансування капіталу в найвигідніші види оборотних активів.

182
4. Управління фінансовим плануванням.
Функціями цього виду управління є: визначення обсягу коштів та їхніх джерел, потрібних для виконання планових завдань; виявлення резервів зростання доходів, економії у витратах; встановлення оптимальних пропорцій у розподілі
коштів між централізованими і децентралізованими фондами та ін.
5. Аналіз фінансової діяльності і фінансовий контроль.
Підходи до послідовності проведення аналізу включають:
розрахунок і оцінку узагальнюючих показників ефективності
використання капіталу, вивчення його складу і структури в оцінці
платоспроможності і фінансової стабільності; загальну характеристику й оцінку активів та їхніх джерел в оцінці
платоспроможності, фінансової стійкості та ефективності
використання активів; аналіз фінансових результатів у загальній оцінці динаміки і структури статей бухгалтерського балансу,
фінансової стійкості і ліквідності, ефективності діяльності
підприємства; фінансовий контроль як сукупність дій і операцій щодо перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності
суб’єктів господарювання і управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.
Процес управління фінансовою діяльністю підприємства передбачає розробку певного механізму фінансового менеджменту, що має включати систему основних показників,
за допомогою яких можна оцінити з достатнім ступенем точності його поточні і стратегічні можливості.
Фінансовий аналіз діяльності підприємства
Основним інструментом оцінки фінансового стану підприємства слугує фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізо ваного об’єкта, а потім за його результатами ухвалити обгрунтовані рішення.
Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки ретроспективного (минулого) і
перспективного (майбутнього) фінансового

183
стану господарського суб’єкта на основі вивчення залежності і
динаміки показників фінансової інформації. Головним завданням фінансового аналізу є зниження неминучої
невизначеності, пов’язаної з ухваленням економічних рішень,
орієнтованих на майбутнє.
Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:
– майновий стан підприємства;
– ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов’язань перед третіми особами;
– достатність капіталу для поточної діяльності і
довгострокових інвестицій;
– потребу в додаткових джерелах фінансування;
– здатність до нарощення капіталу;
– раціональність залучення позикових коштів;
– обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку;
– доцільність вибору інвестицій та ін.
У широкому сенсі фінансовий аналіз можна використовувати як:
– інструмент обгрунтування короткострокових і довго строкових економічних рішень, доцільності інвестицій;
– засіб оцінки майстерності і якості управління;
– спосіб прогнозування майбутніх результатів.
Для розкриття глибинних причин, що визначають поточний фінансовий стан, з одного боку, і оцінки впливу конкретних управлінських рішень на майбутній фінансовий стан, з другого,
фінансовий аналіз використовує результати проведення аналізу зовнішнього середовища – маркетингового аналізу, аналізу постачання, аналізу ринку капіталу, а також результати аналізу внутрішнього середовища.
Отже, результати фінансового аналізу дозволяють виявити
«вразливі» місця, що потребують особливої уваги. Часто досить визначити ці місця, щоб розробити заходи щодо їх ліквідації.
Аналіз динаміки змін основних ціннісних співвідношень є
основою фінансового планування. Зокрема, показники три валості погашення дебіторської і кредиторської заборгованості

184
використовують, з одного боку, для розрахунку сум очікуваних надходжень і майбутніх платежів, а з другого боку – для визначення їх нових значень по завершенні прогнозного періоду.
Оцінка динаміки структури доходу і витрат дозволяє
прогнозувати величину прибутку, виходячи з очікуваного обсягу реалізації.
Усе вищенаведене свідчить про те, що фінансовий аналіз у сучасних умовах стає елементом управління.
Фінансовий стан підприємства на сучасному етапі
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансової стійкості, дотримання розрахункової і кредитної
дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, сталого розвитку підприємства і
ефективності його функціонування.
Саме тому оцінка фінансового стану є однією з найважливіших засад діяльності підприємств, яка надає
інформацію стосовно того, на якій стадії розвитку і діяльності
перебуває підприємство і які кроки слід здійснити для його подальшого процвітання.
Діагностика фінансового стану дає змогу оцінити достовірність поточного фінансового обліку та звітності,

185
створює базу для пошуку резервів підвищення рентабельності
виробництва, висування гіпотез про закономірності і
можливість нестійкого фінансового стану, формування становища, в якому підприємство може виконувати свої
зобов’язання перед кредиторами та бюджетом.
Аналіз фінансового стану підприємства повинен відбуватися систематично та з використанням різноманітних методів, що в той же час враховують галузевий складник аналізу. Це дасть змогу зіставляти й аналізувати показники діяльності
підприємства та зміни його фінансового стану як на певну дату,
так і протягом певного періоду, підвищуючи ефективність та якість проведеного аналізу, завдяки достатності наявної
інформації. Це уможливить знаходження найдоцільніших способів використання фінансових ресурсів та побудови їхньої
структури, що у свою чергу стане запорукою недопущення перебоїв у постачанні ресурсів при здійсненні господарської
діяльності підприємства та, як наслідку, невиконання плану прибутку та зниження рентабельності.
Таблиця 15
Аналіз фінансового стану
Для того, щоб
виконати ці завдання,
слід вивчити:
Завдання аналізу
фінансового стану
– наявність, склад і
структуру оборотних коштів підприємства,
причини й наслідки
їхніх змін;
– наявність, склад і
структуру джерел влас них коштів підпри
ємства, причини й наслідки їхніх змін;
– дослідження ліквідності, плато спроможності та фінансової стійкості
підприємства;
– прогнозування можливих фінан сових результатів, економічної
рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів,
розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

186
– дослідження ефективності вико ристання майна (капіталу) під приємства, забезпечення підпри
ємства власними оборотними кош тами;
– вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональ ності їх розміщення й ефективності
використання;
– об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності і
фінансової стійкості підприємства;
– оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку й кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
– аналіз ділової активності під приємства та його становища на ринку цінних паперів;
– визначення ефективності
використання фінансових ресурсів;
– визначення причинно наслідкових зв’язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінан сової діяльності, і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та
їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;
– розробка конкретних заходів,
спрямованих на ефективніше вико ристання фінансових ресурсів і
зміцнення фінансового стану під приємства
– стан, структуру і
зміни довгострокових активів;
– наявність, структуру поточних активів у сферах виробництва й обігу, причини й наслідки їхніх змін;
– платоспроможність і
фінансову гнучкість;
– ефективність вико ристання активів;
– окупність інвести цій

187
Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства
Ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.
Ліквідність підприємства ха рактеризується співвідношен ням величини його високолік відних активів (грошові кошти та їхні еквіваленти, ринкові
цінні папери, дебіторська забор гованість) і короткострокової
заборгованості.
Аналізуючи ліквідність,
доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.
Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.
Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, слід передусім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і
формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.
Аналіз ліквідності здійснюють на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних коштів. Результати розраховують як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.
Аналіз ліквідності доповнюють аналізом платоспроможності,
яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають з кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.
Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

188
Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі
звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов’язаннями з використанням платіжного календаря.
Фінансова стійкість підприємства тісно пов’язана з його перспективною платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.
Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті
об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової
стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово господарської діяльності підприємства цілям його статутної
діяльності.
Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства, як:
• абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці
дуже рідко) – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;
• нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
• нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів,
довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
• кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.
Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборго ваності, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.
Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

189
Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства слід оцінити тенденції найзагальніших показників, які з різних боків характеризують фінансовий стан підприємства.
Показниками і факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність,
ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.
Показники та фактори незадовільного фінансового стану:
неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами,
негативні тенденції у виробництві.
До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності.
Малий та середній бізнес оптимістично
оцінює свої перспективи
Незважаючи на економічні складнощі, малий та середній бізнес в Україні оптимістично оцінює перспективи свого зростання у 2014 році. Про це свідчать результати дослід ження, яке в кінці минулого року провела британська компанія Vanson Bourne на замовлення Microsoft.
У дослідженні взяло участь
2100 власників компаній зі
штатом до 250 ти осіб у 21 й
європейській країні, зокрема і
в Україні. Серед респондентів
із семи країн Центральної та Східної Європи українські
бізнесмени найоптимістичніші щодо своїх перспектив у найближчі рік – півтора 44% власників малого та середнього бізнесу вважають, що стануть успішнішими, 24% планують розширювати штат. У той же час найпесимістичніше оцінюють свої шанси на зростання в найближчі 12–18 місяців бізнесмени з Греції – лише 8% опитаних бачать можливості для розвитку.

190
Велике значення маєють аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв’язку прибутку з показниками рентабельності.
Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності –
це сума прибутку або доходів. Відносний показник – рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних
із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначають як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її
собівартості:
Р = (П/С) 100,
де Р – рівень рентабельності, %;
П – прибуток від реалізації продукції, грн.;
С – собівартість продукції, грн.
Якщо рентабельність вкладення капіталу в аналізований період виявилась нижчою від нормального для цього підприємства значення, то в числі основних причин цього можуть бути недостатній прибуток при обсязі реалізації, що склався, уповільнення швидкості обороту коштів та ін., що у свою чергу викликає потребу переглянути цінову політики тощо.
Фінансовий менеджмент як економічний орган управління господарського суб’єкта являє собою частину апарату керування,
частину управляння цим господарським суб’єктом. На великих підприємствах, в акціонерних товариствах таким апаратом керування може бути фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором чи головним фінансовим менеджером. Фінансова
дирекція є однією з центральних служб апарату керування, які
створює управління чи дирекція господарського суб’єкта.
Фінансова дирекція складається з різних підрозділів,
наприклад, фінансового відділу, планово економічного відділу,
бухгалтерії, лабораторії (бюро, сектор) економічного аналізу,
відділу внутрішнього підряду, відділу валютних операцій і ін.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал