Навчальний посібник для учнів/студентів професійних навчальних закладів із спеціальності «Комерційна діяльність»




Сторінка10/21
Дата конвертації07.01.2017
Розмір3.89 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21
131
• показники діяльності фірми (підприємства): планові
показники виробництва продукції (послуг), планові показники валового прибутку, планові показники чистого прибутку, рівні
руху грошової готівки та ін.;
• стратегію виходу (продаж частки інвестора третім особам,
продаж фірми (підприємства), договір про викуп акцій, виплату боргу та ін.);
• трудові договори, що гарантують збереження посад ключових працівників.
Комерційні банки постійно прагнуть надавати своїм клієнтам нові, зручніші кредитні послуги у сфері споживчого кредитування. В Україні новими видами грошових банківських споживчих позик вважаються чековий кредит і банківські
кредитні картки.
Чековий кредит – це вид споживчого кредиту, за якого надання позики здійснюють при відкритті окремого чекового рахунка. Банк встановлює клієнту на його прохання певний ліміт кредитування і на цю величину видаються чеки. Чековий кредит
є різновидом поновлюваної позики. Це – форма кредитної лінії з правом одержання кредиту протягом певного строку.
Чековий кредит є вигідним видом споживчого кредитування як для фізичної особи, так і для банку. Його організація не вимагає значних витрат; чековий кредит легко піддається банківському контролю. Для клієнта чековий кредит вигідний і
тим, що комерційні банки беруть за його користування відносно невелику плату (відсоток).
Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є
такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитування за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредитної
картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, – це зручність у практичному користуванні.
Кредитна картка – це іменний (з ідентифікатором власника)
грошовий оплатно розрахунковий банківський документ, який використовують для надання споживчого кредиту. Кредитні
картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для підробки. Нині в розвинених країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку у сфері споживання.

132
Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і
чеки: розрахунки за товари і послуги позичальник проводить в рахунок своєї кредитної картки. Використання кредитних карток значно полегшує умови надання споживчого кредиту.
Проте залишаються значними й зловживання і навіть шахрайство при практичному застосуванні кредитних карток;
так, їх може використовувати не їхній власник, а інша людина.
Кредитні картки випускає банк для своїх платоспроможних клієнтів за певну плату. Для кожної з карток встановлюють ліміт кредитування. Кредитні картки можуть поширювати групи банків.
Комерційні банки США почали широко використовувати кредитні картки від 50 х років XX ст. Повною мірою кредитні
картки виявили свої переваги із запровадженням системи суцільної комп’ютеризації торговельних і банківських установ.
Використання кредитних карток виражає економічні
відносини зі споживчого кредитування між трьома суб’єктами:
1) банком; 2) власником картки; 3) торговельною організацією
(торговцем). Між банком і торговельним закладом укладають відповідну угоду про використання кредитних карток цього банку при купівлі товарів. Торговельний заклад має дати офіційну згоду на прийняття карток цього банку при розрахунках за товари, які в ньому куплено. Для торговельної
організації кредитна картка є гарантією відкриття покупцеві
кредиту в банку. З кредитними картками працюють в основному великі торговельні заклади, дрібні роздрібні торговці
віддають перевагу при розрахунках за товар готівці.
Періодично через певний строк (або негайно) торговельні
організації передають у банк рахунки за товари, продані
власникам кредитних карток. Банк оплачує ці рахунки,
перераховуючи певну суму коштів на поточний рахунок торговельної організації. Поступово ліміт кредитування вичерпується, і якщо власник кредитної картки не погашає своїх зобов’язань перед банком, картка втрачає свою дію.
Власники кредитних карток постійно отримують інформацію про залишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про потребу продовження кредиту.

133
Отже, можна виділити такі типові стадії процесу споживчого кредитування за допомогою кредитних карток:
1) банк видає кредитну карт ку клієнтові позичальнику;
2) позичальник купує това ри за картку в крамниці;
3) крамниця передає торго вельні рахунки на куплені
товари в банк;
4) банк перераховує кошти на поточний рахунок крамниці;
5) крамниця щомісяця виставляє рахунки за куплені товари власникові кредитної картки – постачальнику;
6) позичальник повертає кошти банкові.
Кредитні картки для потреб споживчого кредитування можуть випускати не лише банки, а й такі організації, як авіакомпанії,
залізниці, готелі, телефонні фірми, автозаправні станції і т. д.
Банк одержує відсотки за кредит, який надають власникам карток у межах ліміту кредитування. Банк регулює величину кредитного ліміту за картками і періодично відновлює самі
картки, що дозволяє йому переоцінювати кредитоспроможність власників карток.
Висновки
Фінансова діяльність малих підпри
ємств розв’язує такі завдання, як:
• визначення політики цін;
• планування доходів і витрат;
• організація фінансового менеджменту.
Більшість підприємців встановлює
договірні або середні ринкові ціни. Ціни на нову продукцію установлюють за цінами продукції аналога. Часто підприємства використовують певні знижки ціни залежно від розміру партії
товару. Потім розраховують розмір прибутку, який прирівнюють до запланованої норми прибутку або до товарообороту.
Іноді ціну встановлюють на основі витрат на виробництво та збут. Недостатня підготовленість менеджерів малого бізнесу
і непередбачуваність ринкової ситуації обмежують вико

134
ристання цього передового методу. Роль бухгалтерії на малому підприємстві зводиться лише до збору інформації без належної
її систематизації. Все це знижує ефективність фінансових рішень в управлінні витратами та прибутком.
Отже прибуток малого підприємства доцільно розглядати як компенсацію підприємцеві за успішне здійснення фінансових і
управлінських операцій, вдале застосування маркетингових прийомів.
У реальних умовах української економіки суб’єкти малого підприємництва не можуть отримати надприбутки, що виникають як результат перевищення підприємницького прибутку над його середнім значенням на ринку. За низької
платоспроможності значної частини населення можна говорити хіба що про диференціацію підприємницької діяльності, що дає
змогу отримувати незначний прибуток за фінансової
незалежності малого підприємства.
Через згадані об’єктивні й суб’єктивні причини очевидно, що малий бізнес потребує фінансової підтримки з боку держави. І
це має відбуватися не так через субсидіювання, кредитування,
пайове фінансування, як через надання податкових пільг, як це практикують в розвинених країнах.
Узагальнений приклад з практики
Планета «Бізнес»
1. Підприємства малого та середнього бізнесу – економічний двигун Європи. Саме на частку таких компаній припадає 80%
створених за останні п’ять років робочих місць. У програмі
«Business Planet» європейські
підприємці розкривають секрети свого успіху
Мережа європейських під приємств
Як швидко знайти доброго
бізнес партнера?
Торгівля на спільному ринку становить 20% ВВП ЄС. Однак лише чверть з 20 мільйонів маленьких підприємств експортує
свій продукт до інших країн Європи. Європейська мережа

135
підприємств пропонує низку послуг, щоб допомогти невеликим підприємствам скористатися всіма перевагами спільного ринку.
Їм допомагають, зокрема, знайти дистриб’юторів, отримати ліцензії на технології та пораду щодо європейського фінансування чи законодавства.
• Завдяки досвідові цієї мережі, її контактам компанії
отримують саме ту допомогу, якої потребують. База
Європейської мережі підприємств містить дані тисяч компаній.
Невеликі підприємства можуть зв’язатися з потенційними бізнес партнерами на спеціально організованих заходах.
• До Європейської мережі підприємств належить 600 бізнес організацій. Вони репрезентують всі країни ЄС та ще понад 20
поза Європейським Союзом.
Корисні посилання
• Пошук найближчого представника Європейської мережі
підприємств een.ec.europa.eu
• Історія успішного пошуку партнера для компанії, що виробляє хімічну продукцію een.ec.europa.eu/success stories/
new partner flash chemicals firm
• Європейське фінансування для малих та середніх підприємств ec.europa.eu/small business
2.Вихід на фондовий ринок
• Навіть перспективним компаніям буває складно знайти фінансування на нові проекти, якщо мова йде про великий капітал. Одне з можливих рішень – вийти на фондовий ринок.
Окрім додаткового фінансування, це дозволить компанії
диверсифікувати інвестиції та стати помітнішою як для клієнтів, так і для партнерів.
• Аби заохотити малі й середні підприємства виходити на фондові ринки, Європейська комісія запровадила спеціаль ний щорічний приз компанії, яка продемонструє найбільший успіх. Багато підприємств продемонстрували зростання прибутків, експансію за кордон, появу нових робочих місць.

136
Питання для самоперевірки
У чому полягає:
1. Сутність і потреба фінансового менедж менту малого бізнесу?
2. Особливості фінансового менеджменту малого бізнесу?
3. Об’єкт, мета та завдання фінансового менеджменту малого бізнесу?
4. Фінансово організаційні переваги і недоліки малих підприємств порівняно з великим виробництвом?
5. Функції фінансового менеджменту малого бізнесу?
6. Чинники, які визначають особливості фінансового менеджменту в малому бізнесі?
7. Умови й особливості організації малого бізнесу в Україні?
8. Роль фінансового менеджменту в розвитку малого бізнесу в Україні:
9. Досвід зарубіжних держав у сфері фінансового стимулювання розвитку малого бізнесу?
Рекомендована література
1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності» від 18.09.08 г. №523 17.
2. Абрамова І. М., Пєнська І. О. Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України.
– 2008. – №9.
3. Андрющенко Г. О. Малі підприємства: критерії визначення //
Формування ринкових відносин. – 2008. – №10.
4. Бендурка О., Ковальов Є. Великий і малий бізнес, проблеми розвитку // Голос України. – 2008. – 12 червня.
5. Бойцова М., Кузнецов В. Єдиний податок: від А до Я. – 2 ге вид.,
перероб. і доп. – X.: Фактор, 2006. – 336 с.
6. Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні //
Економіка України. – 2007. – №1.
7. Микитюк О. І. Фінансове забезпечення розвитку малих підприємств// Фінанси України. – 2008 р. – №5.
8. Подольна В. В. Ретроспективний аналіз та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні // Інвестиції: Практика та досвід. – 2008. – №19.
9. Філлісак Н. Малий бізнес в Україні // Вісник податкової служби
України. – 2007 р. – №42.

137
Частина IІІ
УПРАВЛІННЯ МАЛИМ БІЗНЕСОМ
Розділ 8. Маркетинговий менеджмент
Вікторія Михайле
Займає перше місце в рейтингу топ сто найкращих менеджерів.
Компанія: Альфа Банк (Україна).
Посада: представник управління.
Більш ніж 15 річна кар’єра Вікторії
Михайле почалася і продовжується в
«Альфа Груп». Старт розпочався з посади головного бухгалтера інвес тиційної компанії «Альфа Капітал». У
1997 році Вікторію призначили фінансовим директором цього під приємства, за три роки – фінансовим директором Альфа Банку (Україна).
2006–2009 рр. – генеральний директор «Альфа Капітал»
(Україна). Очолює головне управління Альфа Банку (Україна)
від липня 2009 року.
Під її керівництвом працює понад чотири тисячі людей.
Стратегічне завдання на посту топ менеджера – створити атмосферу «захоплення», пояснити значення непопулярних рішень у період кризи, допомогти колективові пройти період трансформації, при цьому показавши шлях досягнення подальших ступенів розвитку компанії.
Альфа Банк входить в десятку найбільших банків України
і є найбільшою часткою міжнародного фінансово промислового консорціуму «Альфа Груп».

138
Роль маркетингового менеджменту в малому бізнесі
Маркетинг як система теоретичних, методологічних і
практичних знань сформувався на початку XX сторіччя,
розробляли в межах загального курсу комерційної справи й викладали в різних вищих і середніх навчальних закладах
Заходу. На практиці ця теорія знайшла своє застосування наприкінці 50 х – на початку 60 х років XX сторіччя, коли сформувався новий підхід до підприємницької діяльності: на зміну ринку продавців прийшов ринок покупців і закріпилася
Інна Поперешнюк
Вона займає четверте місце в рейтингу топ сто найкращих ме неджерів
Компанія: «Нова пошта»
Посада: співвласниця
Інна Поперешнюк закінчила На ціональний аерокосмічний універ ситет (колишній ХАІ).
Після навчання з чоловіком Во лодимиром Поперешнюком засну вала невелике виробництво кон дитерських виробів.
У 2000 році разом з чоловіком і одногрупником
В’ячеславом Климовим заснувала особистий бізнес з доставки вантажу, вклавши в компанію всього $7 тис.
За десять років, у 2010 му, компанія залучила солідних корпоративних клієнтів і відкрила 100 й офіс.
Основне зростання компанії відбулося у 2009–2012 роках,
коли в Україні активно розвивалась інтернет торгівля. На сьогодні компанія займає перше місце серед приватних служб експрес доставки. На цей час мережа «Нової пошти» налічує
1077 відділень у 656 ти населених пунктах України.
УСПІХ

139
думка, що надійною гарантією досягнення цілей підприємства є
визначення потреб і бажань вибраних груп споживачів та задоволення їхніх потреб ефективнішими і якіснішими способами, ніж це роблять конкуренти. В західній економічній літературі існує не одна сотня визначень маркетингу. Так, один
із засновників маркетингу, провідний фахівець Американської
асоціації маркетингу, професор Північнозахідного університету
США Філіп Котлер дає таке визначення: «Маркетинг – це вид людської діяльності, спрямованої на задоволення попиту й потреб за допомогою обміну».
Один із відомих американських теоретиків сучасного маркетингу Теодор Левіт зазначає: «... Комерційні зусилля зі
збуту – це турбота про інтереси продавця щодо перетворення його товару на готівку, а сучасна маркетингова орієнтація –
турбота про задоволення потреб споживача шляхом надання йому затребуваного товару та цілої низки додаткових послуг,
пов’язаних зі створенням, постачанням і споживанням цього товару». Відомий німецький фахівець у галузі маркетингу
X. Нефферт відзначає: «Маркетинг – це координація,
планування і контроль на фірмі для утримання наявних ринків
і завоювання потенційних». Професор Гарвардського університету Пітер Друкер характеризує маркетинг так:
«Маркетинг – це концепція управління фірмою, в центрі якої
перебуває покупець, клієнт з його потребами та запитами, і вся фірма, її відділення, ланки й ділянки, налаштовані на те, щоб якнайкраще ці потреби задовольнити». Він підкреслює, що на підприємстві, справді орієнтованому на маркетинг, неможливо зробити просте розмежування, виділивши тих, хто працює в галузі маркетингу, оскільки кожен, ухвалюючи своє рішення,
думає про результати впливу на покупців і ринки.
Отже, ми можемо підсумувати: «Маркетинг у першу чергу є
способом мислення і дії всіх співробітників і функціональних
відділів організації». За своєю суттю концепція сучасного маркетингу – це нова підприємницька філософія, орієнтована на потреби і попит споживачів (клієнтів), побудована на
інтеґрованому маркетингу, налаштована на забезпечення

140
задоволення споживачів як основу для досягнення мети підприємства.
За визначенням Ф. Котлера, маркетинговий менеджмент
це процес планування і реалізації концепцій ціноутворення,
просування й розподілу ідей, товарів і послуг, спрямований на здійснення обмінів, котрі задовольняють як індивідуальні, так і
організаційні цілі. Маркетингове управління грунтується на функціях управління, включаючи ідеї, товари, послуги як основні категорії, його головне завдання полягає в досягненні
відчуття задоволеності всіма сторонами обміну. Концепцію стратегічного маркетингу засновано на ефективному розподілі
обмежених ресурсів у процесі трансформації маркетингової
інформації в маркетингові дії.
Цільові покупці: споживчий ринок, організаційний ринок,
ринок експорту.
На поведінку покупців на споживчому ринку впливають певні чинники:
– особисті стосунки: повноваження; статус;
– уміння переконувати; уміння поставити себе на місце
іншого. Індивідуальні риси:
– рівень платоспроможності; освіта;
– тип особистості; службове становище; готовність ризикувати.
Організований ринок – це впорядкований ринок, ступінь упорядкованості якого визначають правила торгівлі, які можуть
Наприклад, компанія «Lego» групує аудиторії споживачів за віком: модель «Duplo» орієнтована на дітей віком 3–5 років,
модель «Standart» – на дітей 6–11 років, модель «Technik» –
на дітей 12–16 років. Стать зумовлює купівлю товарів для жінок чи чоловіків (косметика). Етапи життєвого циклу сім’ї
визначають групи товарів, які купуватимуть сімейні пари без дітей (вони облаштовують будинки, купують побутову техніку, будівельні матеріали, меблі) та сімейні пари з двома дорослими дітьми (гроші вкладають у їхнє навчання).

141
різною мірою регламентувати процеси купівлі продажу того чи того виду активів –товару, послуг, цінних паперів, валюти і т. п.
Будь якому організованому ринкові притаманні такі специфічні
риси:
• наявність затверджених правил торгівлі, розрахунків і
постачання активів;
• існування конкретної організації, яка керує роботою ринку;
• концентрація попиту та пропозиції в часі і просторі;
• регулювання з боку як держави, так і громадських організацій.
Ринок експорту. Експорт є однією з розвинених форм міжнародної торгівлі бізнесу. Експорт – це вивезення товару,
робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, зокрема виняткових прав на них, з митної території країни за кордон без зобов’язання про зворотне ввезення. Експорт підрозділяється на два види:
Таблиця 7
Види експорту
прямий непрямий
Прямий експорт припускає
вивезення, реалізацію товарів
(послуг) за кордоном без участі
посередників. Цей вид експорту пов’язаний з великим ступенем ризику порівняно з непрямим експортом, і його організовують в основному за класичною схемою:
прямий експорт > структурний підрозділ підприємства > торгові
представництва > власні торгові
агенти > дочірні компанії.
Експорт є однією з найваж ливіших стратегій виходу фірм на зарубіжний ринок.
Непрямий експорт –
це реалізація за кор доном виробленого у своїй країні товару через посередників (агенти,
брокери і т. д.) Цей вид експорту прийнятний в основному для невели ких компаній (фірм), а також у тому випадку,
коли в підприємців на зарубіжному ринку немає
міцних позицій.

142
Розробка продукту чи послуги
Розробка і виведення на ринок нового товару (послуги)
обумовлені такими чинниками:
• потребою захистити ком панію від наслідків неминучого процесу старіння товарів,
викликаного конкуренцією або моральним зносом. Зниження рентабельності товарів, які випускають, або послуг, які надають,
можна компенсувати в довгостроковому плані тільки завдяки введенню нового товару (послуги), який мав би попит у споживача. Введення нового товару або послуги в асортимент потрібне для захисту вже вкладених у компанію засобів;
• потребою розширювати виробництво швидшими темпами,
ніж це можливо при вузькому асортименті товарів, які
випускають, розподіляти комерційний ризик на ширший спектр товарів і послуг, зменшувати вплив конкуренції на окрему сферу діяльності компанії;
• потребою забезпечити швидше і поступове збільшення загальної рентабельності компанії, вираженої відношенням прибутку до вкладеного капіталу, шляхом збереження і
збільшення конкурентоспроможності, раціональнішого використання відходів виробництва, повнішого використання виробничих потужностей і можливостей персоналу і, як наслідок, рівномірнішого розподілу деяких накладних витрат,
зменшення сезонних і циклічних коливань в рівні виробництва
і збуту.
Будь яка компанія, що зважилася на інновацію, може обрати один з таких варіантів пошуку задуму нового товару (послуги):
• купити інформацію про новий вигляд товарів (послуг) у зовнішніх джерел;
• винайти новий вигляд товару (послуги), використовуючи
інформацію і аналітичні матеріали підрозділу маркетингу;
• вдосконалити конструкцію або зовнішнє оформлення товару, який раніше випускали;
• привернути іншого партнера до розробки нового товару.

143
Потреба дій в одному з цих напрямів пов’язана з тим, що кожен вид товару (послуги) має свій життєвий цикл. Проте час від часу з’являються неординарні види товарів (послуг), які
мають винятково високу тривалість життєвого циклу. В цьому випадку можна провести аналіз, що включає такі стадії:
• ухвалення довгострокових рішень про стратегію технологічних інновацій або дії в разі непередбачених подій;
• фундаментальні дослідження, що відкривають можливість прориву у сфері технології;
• прикладні дослідження, що забезпечують їх практичне використання стосовно потреб виявлених груп споживачів;
• конструювання і розробку нового вигляду товарів (послуг)
як на основі прикладних досліджень, так і безпосередньо на основі вивчення ринку.
Планування асортименту припускає координацію цілого ряду взаємозв’язаних видів діяльності: науково технічних досліджень і розробок, досліджень ринку, організації руху товару,
стимулювання збуту і реклами. Максимальної ефективності
досягають не так завдяки оптимізації кожного елемента окремо,
як сумою складових частин.
Якщо відповідальність за різні елементи маркетингу буде покладено на вузькоспеціалізовані підрозділи, виникне небезпека того, що кожен розглядатиме свою власну діяльність як найважливішу, таку, що вимагає переважного права використання ресурсів компанії.
Виходячи з цього, назвімо три варіанти підходу до розробок нових товарів:
• тип «А» – характеризуються мінімальними вимогами до технічного рішення і мінімальними організаційними складнощами (нескладні, мала новизна, з нульовою мінливістю
і добре структуровані). Їх використовують для поліпшення вже наявного продукту;
• тип «В» – з жорсткими вимогами до технічного рішення,
складна організація (нові розробки, висока складність і
мінливість, мінімальна структурованість);
• змішані – або ближче до «А», або до «В».

144
Будь який задум нового товару (послуги) перш за все має
протестувати на його значущість група потенційних споживачів з погляду його корисності і наявності самої
потреби, а також рівня ціни, за якою його можна реалізувати.
Тестування нового товару можна провести як у рамках передачі
його в тимчасове користування, так і на спеціалізованих виставках і ярмарках.
Якщо задум зустрічає сприятливий відгук, його слід втілити в пропозицію споживачеві. Завдання планування асортименту полягає в тому, щоб підготувати споживчу специфікацію на товар, передати її проектному відділові і простежити, щоб дослідний зразок було випробувано, за потреби модифіковано і
доведено до товарного стану.
Слід визнати, що подібну організацію планування асортименту товару поки що застосовують лише в окремих компаніях.
Основні ризики незапитаності нових товарів (послуг) можна обумовити такими причинами:
• динамікою зміни споживчих переваг (яка вірогідність того,
що до зустрічі цього продукту із споживачем сукупність корисних, пов’язаних з ним, повністю відповідатиме системі
цінностей споживача?);
• невідповідністю вартісних оцінок товарів (послуг), що дають споживачі (яка вірогідність того, що наші уявлення про якість,
ціну й умови продажу повністю збіжаться з уявленнями споживача?);
• науково технічним прогресом (яка вірогідність того, що капіталовкладення в розробку, виробництво і реалізацію цього продукту дадуть очікувану віддачу до того, як на ринку з’явиться технологічно новий продукт, який зуміє його витіснити?);
• дією конкурентних сил на відповідному ринку (яка вірогідність того, що наш товар (послуга) виявиться пере важнішим для споживачів, ніж аналоги конкурентів?);
• купівельною невпевненістю (яка вірогідність того, що нам удасться подолати невпевненість (скепсис) споживача з приводу товару/послуги, який ми пропонуємо?).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал