Навчальний посібник для студентів всіх спеціальностей та усіх форм навчання За редакцією проф. В. В. Березуцького



Pdf просмотр
Сторінка13/22
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.19 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22

Ізолюючі протигази
Ізолюючі протигази (типу ІП-4, ІП-5, ІП-46) або кисневі ізолюючі прилади
(КІП-5, КІП-7, КІП-8) повністю ізолюють органи дихання людини від зовнішнього повітря, дихання відбувається за рахунок вивільнення кисню з регенеративного патрона або подавання з кисневого балона. Ці протигази та прилади використовуються, якщо в повітрі відзначаються: висока концентрація ОР (СДОР), коли можливий небезпечний їх "проскок", а фільтруючий протигаз не забезпечує належного захисту; недолік вмісту кисню; висока концентрація монооксида вуглецю.
Основи влаштування
Ізолюючий протигаз складається з лицевої частини, регенеративного патрона з пусковим пристосуванням, дихального мішка з клапаном надмірного тиску, каркаса
і сумки. В комплект протигаза входять: запасний пусковий брикет у футлярі, коробка з ампулою, коробка з незапотіваючими плівками, комбінований ключ.
Тривалість дії пускового брикету – до 2 хв. Брикет зберігається в спеціальному футлярі.
Регенеративний патрон складається з корпуса, двох кришок з горловинами та пускового пристрою. Він призначений для абсорбції вуглекислого газу та водних парів з видихуваного повітря та виділення кисню для дихання. Регенеративний патрон заповнений зернами перекису натрію з доданням гідрату окису кальцію, що вступають в хімічні реакції з виділенням кисню.


193
Усі ці реакції екзотермічні, супроводжуються виділенням тепла, тому по мірі використання патрон нагрівається згори донизу. Регенеративний патрон за допомогою ніпелів з’єднаний з гофрованою трубкою та дихальним мішком.
Пускове пристосування служить для приведення в дію регенеративного патрону та складається з пускового брикету та речовини, що містить кисень, ампули з сірчаною кислотою, гумової діафрагми та накидної гайки з запобіжним ковпачком.
Перед користуванням протигазом брикет розміщують у гнізді регенеративного патрона, над ним – ампулу з кислотою і закривають накидною гайкою. При роздавлюванні ампули відбувається хімічна реакція, при якій виділяється до 12 л кисню і нагрівається верхня частина патрона.
Дихальний мішок ємністю 4 л розміщується в каркасі і має клапан надмірного тиску, який відкривається автоматично при тиску в мішку 25–30 мм вод. ст., випускаючи надмірний кисень з мішка, щоб не було затруднення видиху.
Час захисної дії ІП-46 з одним регенеративним патроном: при важких навантаженнях біля 50 хв; при середніх навантаженнях біля 1 год; при легких навантаженнях біля 7 год; у спокійному стані до 15 год; під водою до 40 хв.
Підбір шолома ізолюючого протигаза здійснюється за розміром, що визначається шляхом вимірювання голови по замкнутій лінії, що минає через маківку, підборіддя до шиї, всього 4 розміри.
Розмір голови в см
Необхідний розмір шолома
60,5–63,5 1
63,5–66,5 2
66,5–68,5 3
68,5–71,5 4


194
Шолом протигаза повинен прилягати до голови і не припускати потраплення поту та кисню назовні. При збиранні та підготовці протигаза до використання необхідно: приєднати регенеративний патрон до дихального мішка; підготувати до дії пускове пристосування; приєднати лицеву частину до регенеративного патрона; витягти з жерстяної коробки скляну ампулу з кислотою та вставити її металевим ковпачком всередину присоса гумової діафрагми, вийняти запобіжну чеку і натиском руки на діафрагму роздавити ампулу.

Вплив ізолюючого протигаза на організм
Процес регенерації повітря в ІП-46 супроводжується виділенням значної кількості тепла. У зв’язку з цим температура газової суміші, що вдихається, звичайно складає 37–40°С і може бути навіть вище при високій температурі зовнішнього повітря або під час інтенсивного фізичного навантаження, що може призвести до неприємних відчуттів.
Опір диханню в ІП-46 у спокої не перевищує 25–30 мм вод. ст., при виконанні фізичної роботи в зв'язку з збільшенням легеневої вентиляції зростає до
100–150 мм вод. ст., а при бігу – до 200–250 мм вод. ст. Різке зростання опору диханню може призвести до відносного сповільнення пульсу, підвищення мінімального артеріального тиску при зниженні пульсового тиску та зменшенні ударного та хвилинного обсягу серця. При різкому переході від стану спокою до
інтенсивної фізичної роботи швидкість надходження кисню в дихальний мішок протигаза відстає від швидкості споживання його організмом, що може стати причиною обмеження дихальних рухів грудної клітини та різкої нестачі дихання.
При цьому з’являється відчуття нестачі газової суміші на вдиху. Тому в умовах перебування в ізолюючому протигазі інтенсивність фізичного навантаження необхідно збільшувати поступово.
При експлуатації ізолюючого протигаза необхідно дотримуватися наступних заходів безпеки:


195
вчасно перевіряти справність зібраного протигаза в процесі зберігання.
При з’ясуванні негерметичності протигаза, регенеративний патрон і пусковий брикет повинні бути замінені на нові (після усунення несправності); перед проведенням робіт у приміщенні або всередині цистерни з токсичною речовиною по можливості провітрювати приміщення, продегазувати цистерну; кількість осіб, одночасно працюючих в ізолюючих протигазах в одному приміщенні, повинна бути не менше двох і з ними повинен підтримуватися безперервний зв’язок; у задимлених приміщеннях, цистернах кожний працюючий в
ізолюючому протигазі повинен бути обв’язаний тросом, інший кінець якого знаходиться у спеціально призначеного чергового або дублюючого номера, який знаходиться поза задимленим приміщенням (цистерною та ін.); не починати роботу в протигазі, якщо твердо не переконався в тому, що пусковий брикет при запуску спрацював; у випадку зняття лицевої частини протигаза під час перерви в роботі, регенеративний патрон повинен бути замінений на новий; вчасно закінчувати роботу в ізолюючому протигазі або замінити регенеративний патрон; не допускати попадання на пусковий брикет і в регенеративний патрон води та органічних речовин при підготовці протигаза до користування; при обливанні шолома окислювачами замінити протигаз; повторне використання протигазів, що зазнали обливання агресивними рідинами, припускається тільки після нейтралізації та ретельної перевірки їхнього стану.

Найпростіші засоби захисту органів дихання
Як найпростіші засоби захисту органів дихання від радіоактивного пилу, шкідливих газів та аерозолів застосовують респіратори, протипилові тканеві маски і ватно-марлеві пов’язки.


196
Респіратори діляться на два типи. Перший – полумаска та фільтруючий елемент водночас служить і лицевою частиною респіратора. Другий – фільтруючий патрон приєднується до полумаски.
Очистка повітря, що вдихається, від паро- та газоподібних домішок здійснюється за рахунок фізико-хімічних процесів (адсорбції, хемосорбції та каталізу), а від аерозольних домішок – шляхом фільтрування через волокнисті матеріали.
За призначенням респіратори поділяються на протипилові, протигазові та газопилезахисні. Перші захищають органи дихання від аерозолів різноманітних видів, другі – від газів, парів та аерозолів при одночасній їхній присутності в повітрі.
Як фільтри в протипилових респіраторах використовують тонковолокнисті фільтруючі матеріали.
Залежно від строку служби респіратори можуть бути одноразового застосування (ІПБ-1, "Пелюстка", "Кама", КК-2, Р-2), які після обробки не придатні для подальшого використання. В респіраторах багаторазового використання передбачена заміна фільтрів. До них відносяться: респіратор фільтруючий протигазовий
РПГ-67,
РПГ-67А,
РПГ-67Б; респіратор фільтруючий газопилозахисний РУ-60М.
Протигазові респіратори РПГ-67, РУ-60М, РУ-60МУ використовуються в промисловості для захисту органів дихання від СДОР у вигляді пари та газів при їх концентрації не більш 10-15 ГДК. Вони складаються з гумової маски, фільтро- поглинаючих патронів, пластикових манжетів з клапаном вдоху-видиху, трикотажного обтюратора, а також наголовника для закріплення респіратора на голові.
Фільтруючі патрони респіраторів випускаються декількох марок: А, В, КД, Г, що спеціалізовані за призначенням. Призначення патронів та характеристики респіраторів наведені в таблиці 4.2.



197
Забороняється застосовувати ці респіратори для захисту від високотоксичних речовин типу синильної кислоти, миш’яковистого, фосфористого, ціанистого водню, тетраетилсвинцю; низькомолекулярних вуглеводів (метан, етан), а також речовин, які в паро-, газоподібному станах можуть проникати в організм через неушкоджену шкіру.
Респіратор Р-2Д – модифікація для дітей, має маленькі розміри, забезпечує безперервне користування ним протягом 4 годин.
Протипилові тканеві маски ПТМ-1 і ватно-марлеві пов’язки виготовляються самим населенням. Кожна людина повинна мати їх за місцем проживання і роботи.
Таблиця 4.2 – Призначення респіраторів
Маркування патрона
СДОР, від якого захищає патрон
РПГ-67
Пари органічних сполук (бензин, керосин, ацетон, бензол, толуол, ксилол, спирти, ефіри, тетраетил свинцю, анілін), фосфор
і хлорорганічні хімікати
РУ-60М-А або РУ-60МУ-А
Те ж саме і аерозолі
РПГ-67В
Кислі гази (сірчаний ангідрид, сірководень), фосфор і хлорорганічні хімікати
РУ-60М-В або РУ-60МУ-В
Те ж саме і аерозолі
РПГ-67 КД
Аміак і сірководень
РУ-60М-КД або РУ-60МУ-КД
Те ж саме і аерозолі
РПГ-67 Г
Пари ртуті
РУ-60М-Г або РУ-60МУ-Г
Те ж саме і аерозолі
Маска ПТМ-1 складається з двох основних частин – корпусу і кріплення.
Корпус зроблений з 2–4 шарів тканини. В ньому вирізані оглядові отвори з вставленими в них скельцями або прозорою плівкою. На голові маска закріплюється смугою тканини, що пришита з боків корпусу. Щільне прилягання маски до голови забезпечується за допомогою гумки в верхньому шві і зав’язок в нижньому шві


198
кріплення, а також завдяки поперечній гумці, що пришита до верхніх кутів корпусу маски. Повітря очищується всією поверхнею маски в процесі його проходження через тканину при вдиху.
Ватно-марлеві пов’язки виготовляють зі шматка марлі розміром 100*50 см. На середину настилають шар вати розміром 30*20 см і товщиною 2 см, вільні краї марлі загинають на вату, а кінці розрізають посередині для зав’язок. Нижні кінці зав’язують на тімені, а верхні – на потилиці. Ватно-марлева пов’язка повинна щільно закривати рот і ніс. Вона придатна для разового використання. За відсутності означених засобів використовують рушники, шарфи, хустки та ін. Для захисту очей від ОР можуть застосовуватися протипилові окуляри.
4.4.2. Засоби захисту шкіри

Засоби захисту шкіри призначені для захисту відкритих ділянок шкіри, одягу, спорядження та взуття від потрапляння на них краплиннорідких ОР і СДОР, збудників інфекційних захворювань, РР, а також частково від впливу світлового випромінювання. Вони поділяються на табельні (ЗЗК, Л-1) і підручні (предмети побутового одягу). За принципом дії табельні засоби поділяються на фільтруючі
(повітрянопроникаючі) та ізолюючі (повітрянонепроникаючі).
Захисний одяг з фільтруючих матеріалів призначений для постійного або періодичного носіння. Основу цього одягу складає бавовняне обмундирування, оброблене спеціальною хімічною сполукою.
За санітарно-гігієнічними властивостями придатне для повсякденного носіння.
Фільтруючі засоби захисту шкіри. До них відноситься комплект фільтруючого одягу ЗФО. Він складається з бавовняного комбінезона спеціального покрою просоченою хімічними речовинами, які затримують пари ОР (адсорбційного типу), а також чоловічої натільної білизни (сорочка та кальсони), підшоломника та двох пар онучів (одна з яких просочена тою ж сполукою, що і комбінезон). Натільна білизна, підшоломник і непросочена пара онучів використовуються для того, щоб не припустити розтирання комбінезоном шкіряних покровів та подразнення їх хімічними речовинами.


199
Розміри комбінезонів, що входять в комплект ЗФО: 1-й – для людей зростом до 160 см, 2-й – від 160 до 170 см, 3-й – понад 170 см.
Ізолюючі засоби захисту виготовлені з повітронепроникних матеріалів
(костюми, комбінезони, які закривають все тіло людини і захищають від крапель і парів ОР) і вологонепроникних (плащі, накидки, фартухи та ін.), які в основному захищають від краплиннорідких ОР (СДОР): комплект ЗЗК, легкий захисний костюм Л-1, захисний комбінезон або костюм.
Захисна дія ізолюючих матеріалів заснована на властивості захисних плівок певний час затримувати ОР, тобто перешкоджати їхньому проникненню на внутрішню поверхню цих матеріалів. Захисні матеріали повинні відповідати наступним вимогам: бути еластичними, морозостійкими, вологонепроникними, а також стійкими до дегазації, дезинфекції і витримувати тривале зберігання.
Захисні властивості ізолюючих матеріалів визначаються наступними величинами: захисною потужністю та промоканням.
Захисною потужністю називається час від моменту впливу краплиннорідкої або пароподібної ОР на лицеву сторону матеріалу до появи на його внутрішній поверхні парів, викликаючих мінімальне враження.
Промоканням називається час від моменту впливу краплиннорідкої або пароподібної ОР на лицеву сторону матеріалу до його появи на внутрішній поверхні у рідкому стані.
Захисна потужність і промокання виражаються в годинах або хвилинах.
На величину захисної потужності та промокання істотно впливає температура захисної плівки та її природа, а також характер ОР.
При підвищенні температури швидкість проникнення ОР збільшується. У зв’язку з цим в зимових умовах захисна потужність засобів захисту шкіри значно більше, ніж влітку.
Найбільшу захисну потужність мають матеріали на основі бутилкаучуку, поліізобутилену та деяких синтетичних смол.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК)


200
Загальновійськовий захисний комплект разом з протигазом застосовується для захисту органів дихання, шкіряних покровів, обмундирування, взуття і спорядження від зараження РР, БЗ, ОР, світлового випромінювання та запальної суміші.
До складу загальновійськового захисного комплекту входять захисний плащ, захисні панчохи та захисні рукавички. ЗЗК, як правило, використовується у поєднанні з імпрегнованим обмундируванням і білизною.
Захисний плащ випускається п’яти розмірів залежно від його довжини: до 165 см; 165 – 170 см; 170 – 175 см; 175 – 100 см; більше 180 см.
Захисні чоботи-панчохи трьох розмірів у залежності від розміру чоботів: 1 розмір 37-40; 2 розмір 41-42; 3 розмір 43 і більше.
Захисні рукавички бувають двох типів: літні – п’ятипальцеві, зимові –трьохпальцеві.
Вага комплекту – 3 кг. ЗЗК повністю захищає від безпосереднього контакту РР, БЗ з шкіряними покровами. При потраплянні ОР на тканини – попереджає проникання
ОР через шкіру: крапель і аерозолів ОР протягом 1 години, парів ОР протягом 6 годин. Запобігає опікам при світловому імпульсі (до14 кал/см
2
).
Замість ЗЗК з тієї ж метою може використовуватися КЗП – костюм захисний плівковий, що має аналогічні захисні властивості і складається з захисних тканевих рукавичок, куртки і брюк з поліетилену. Але при зараженні ОР КЗП використовується одноразово, а при зараженні РР, БЗ – багаторазово.
ЗЗК можна використовувати у вигляді накидки, надітим у рукава та у вигляді комбінезона. У вигляді накидки захисний плащ використовується при раптовому застосуванні супротивником ОР і біологічних засобів або при випаданні радіоактивних речовин. Надітим у рукава захисний плащ використовується: при подоланні на відкритих машинах районів, заражених ОР або біологічними засобами в умовах пилоутворення, при виконанні дегазаційних, дезактиваційних і дезінфекційних робіт.





201



Рисунок 4.3 – Загальновійськовий
Рисунок 4.4 – Захисний захисний комплект ОП - 1:
фільтруючий одяг ЗФО,
1 – захисний плащ; 2 – захисні

комбінезон панчохи; 3 – п’ятипалі рукавиці;
4 – двопалі рукавиці
ЗЗК у вигляді комбінезона надягається на незараженій місцевості.
Використовується на місцевості, зараженій ОР або БЗ, у наступних випадках: при пішому переході через місцевість з високою травою, посівами, чагарником або вкриту глибоким снігом, при проведенні рятувально-евакуаційних робіт,
інженерних робіт і ремонту техніки.
Захисні панчохи виробляються з спеціальної тканини і призначені для захисту від краплиннорідких ОР, РР і БЗ при подоланні заражених ділянок. Підошви панчох посилені брезентом або гумкою. Панчохи мають по дві або по три шворки для кріплення до ноги і по шворці для кріплення до поясної паски. Вага панчохи
1–1,5 кг, захисна потужність не менше 1 години.
Спеціальний захисний одяг
Існують наступні види спеціального захисного одягу: легкий захисний костюм Л-1; захисний комбінезон; захисний костюм, що складається з куртки та брюк.
Легкий захисний костюм виготовлений з прорезиненої тканини та складається з сорочки з капюшоном, брюк з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломника.
Крім того, є сумка для перенесення костюма та запасна пара рукавичок.


202



Рисунок 4.5 – Легкий захисний
Рисунок 4.6 – Захисний комбінезон: костюм Л - 1:


1 – комбінезон; 2 – чоботи;
1 – сорочка з капюшоном;

3 – рукавиці; 4 – підшоломник
2 – штани з панчохами; 3 – сумка;
4 – рукавиці; 5 – підшоломник
Захисний комбінезон виготовлений з прорезиненої тканини та складається зі зшитих в одне ціле брюк, куртки та капюшона. У комплект входять гумові чоботи, захисні рукавички і підшоломник.
Підшоломник однаковий для всіх видів захисного одягу, має горловий клапан
і ґудзик для застібання.
Захисний костюм складається з куртки та брюк, виготовлений з прорезиненої тканини. Куртка та брюки захисного костюма, як і легких захисних костюмів, можуть бути трьох розмірів.
Для захисту від РР населення може використовувати і звичайний одяг. Щоб забезпечити його герметичність, потрібно мати додаткові притрої: нагрудники, капюшон, бокові застібки брюк. Для захисту від РР можна також використати підручні засоби захисту шкіри (предмети особистого, побутового, спортивного, виробничого та іншого одягу і взуття з додатковими засобами герметизації).
Санітарно-гігієнічна оцінка засобів захисту шкіри
Найбільший інтерес і практичне значення з точки зору впливу на людину становить захисний одяг ізолюючого типу.
Сутність його впливу, головним чином, зводиться до порушення терморегуляції людського організму.


203
Доросла людина вагою 60–70 кг за добу продукує 1900–2100 кал. При значних фізичних навантаженнях теплоутворення може збільшитися в 4–6 разів. Усе тепло, що утворюється, за допомогою адаптивних механізмів відводиться у зовнішнє середовище, в результаті чого підтримується постійна температура тіла 36–37°С.
Якщо у зовнішнє середовище відводиться більше тепла, ніж утворюється, настає переохолодження людського організму. Якщо буде відводитися менше – настане його перегрів.
Тепловіддача відбувається, головним чином, через поверхню шкіри та легені.
У процентному відношенні (до загальної тепловіддачі) – тепловіддача через шкіру складає 80 % (у жарких умовах 90 %) і відбувається шляхом теплопроведення та конвекції, тепловипромінювання та випаровування рідини (поту) з поверхні шкіри.
В ізолюючому одязі порушення тепловіддачі може мати місце за всіма цими шляхами тепловтрат.
Найбільш потужним механізмом фізичної терморегуляції у жаркий час року є тепловіддача шляхом випаровування поту з поверхні шкіри, що у процентному відношенні складає майже 80 %.
В ізолюючих засобах захисту, як тільки повітря підкостюмного простору насититься вологою, тепловіддача повністю виключається. Однак функція потовиділення при цьому не порушується. Навпаки, має місце надмірне відділення поту ( у жарку пору року може виділятися до 5 і більш літрів на добу).
Припинення випаровування поту в цих умовах веде до перегріву організму та розвитку теплового удару.
Порушення терморегуляції в ізолюючих засобах захисту особливо виражено при значних фізичних навантаженнях і високій зовнішній температурі. В цих випадках відбувається різке зневоднювання організму, що супроводжується порушенням окислювальних процесів, модифікацією кровообігу, розвитком кисневого голодування, виснаженням нервово-регуляторного апарату, що зовні виявляється прискоренням пульсу, порушенням дихання, підвищенням температури та розширенням судин. Для запобігання перегріву тіла людини "Інструкцією з


204
користування індивідуальними засобами захисту" передбачено гранично допустимі терміни роботи у захисному одязі ізолюючого типу (у тому числі і в ЗЗК, що використовується у вигляді комбінезона): при температурі +30°С і вище – 15–20 хв., від 25 до 29°С – 20–35 хв., від 20 до 24°С – 40–60 хв., від 15 до 19°С – 1,5–2 год і нижче +15 градусів – більше 3 годин.
При температурі 10°С і нижче перегрів не спостерігається. Разом з цим, з метою збереження найбільшої дієздатності при користуванні захисним одягом в умовах різноманітної температури зовнішнього повітря, його слід надягати при температурі +15°С і вище, як правило, на білизну, від 0 до +15°С поверх літнього обмундирування, від 0 до –10°С – поверх зимового обмундирування і нижче –10°С –
поверх ватника, що надівається на обмундирування.
Легкі захисні костюми в усіх випадках надягаються поверх обмундирування, а гумові чоботи, як правило, на онучі або шкарпетки, а при низьких температурах – на теплі онучі. Взимку під капюшон надівається теплий підшоломник.
Усі роботи, пов’язані з тривалим перебуванням в ізолюючих засобах захисту, повинні контролюватися медичною службою.

4.4.3. Засоби медичного захисту

Медичний захист населення – це комплекс організаційних, лікувально- профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, виконання яких сприяє запобіганню або зменшенню втрат населення у надзвичайних ситуаціях мирного часу (великі аварії, катастрофи, стихійні лиха), а у воєнний час, крім того, і від впливу засобів нападу супротивника.
Медичні засоби захисту – це лікувально-профілактичні засоби, що використовуються для запобігання ураження людей іонізуючим випромінюванням,
РР, ОР, СДОР, БЗ. До них відносяться профілактичні, індикаційні, діагностичні, лікувальні та знешкоджуючі біо- та хімречовини, а також медично-технічні прилади, набори та комплекти.


205
Такі засоби призначені для індивідуального захисту людини, вони видаються на руки населенню або готуються самим населенням, або містяться в комплектах, якими забезпечують медичні формування та лікувально-профілактичні установи для використання при наданні допомоги потерпілим.
За призначенням усі засоби медичного захисту умовно поділяють на три групи: 1 – засоби виявлення іонізуючих випромінювань, РР, ОР, СДОР, БЗ;
2 – засоби попередження ураження іонізуючим випромінюванням, РР, ОР, СДОР,
БЗ; 3 – засоби невідкладної медичної допомоги.
Крім того, при застосуванні супротивником зброї масового знищення, а також у випадках аварії на АЕС, хімічно небезпечному об’єкті виділяють: засоби медичного протирадіаційного захисту; засоби медичного протихімічного захисту; засоби медичного протибактеріального захисту; засоби медичної часткової санітарної обробки; перев’язочні пакети, бинти, протиопікові пов’язки.
До радіозахисних препаратів відносяться: радіопротектори, комплексони, адаптогени, адсорбенти, антигеморагічні засоби та стимулятори кровотворення, стимулятори центральної нервової системи.
1.
Радіопротектори – профілактичні лікарські засоби, що знижують ступінь променевого ураження. Вони можуть являти собою одну речовину або комбінацію декількох лікарських препаратів. У деяких радіопротекторів ступінь ефективності
(фактор зменшення дози) дорівнює 1,2–2.
2.
Комплексони – препаратори, що прискорюють виведення радіоактивних речовин з організму (ЕДТА, гетацин-кальцій, унітіол).
Як комплексони застосовують також сіль органічних кислот (лимонної, молочної), а також унітіол, що прискорює виведення з організму радіоактивних ізотопів урану, полонію.
3.
Адаптогени – препарати, що підвищують загальний опір організму впливові несприятливих факторів, у тому числі радіації. До них відносяться: елеутерокок, женьшень, китайський лимонник, дібазол та ін.


206 4.
Адсорбенти – речовини, які здатні захоплювати на свою поверхню радіоактивні та інші шкідливі речовини і виводити їх з організму. Як адсорбенти можуть застосовуватися активоване вугілля, адсобар, вакоцин та ін.
5.
Антигеморагічні засоби і стимулятори кровотворення застосовуються тільки при наданні лікарської допомоги і лікуванні в стаціонарах. До антигеморагічних засобів відносяться: желатин, серотонін, які застосовуються у вигляді розчинів. До стимуляторів кровотворення – лейкоцетин, лейкоген, пентоксил, що випускаються у пігулках.
6. Стимулятори центральної нервової системи застосовуються для надання лікарської допомоги і лікування уражених. До них відносяться: індопан у пігулках по 0,005–0,1 г і бемегрід у вигляді 5 % розчину для внутрішнього вживання.
Для захисту організму від ОР, СДОР використовуються антидоти
(протиотрута) – специфічні лікарські засоби, що попереджають або усувають дію отрути на організм. За механізмом дії розрізняють антидоти детоксицируючої та функціональної дії. Антидоти першого типу здатні хімічно зв'язувати отруту в організмі з утворенням малотоксичної речовини або прискорювати виведення отруйних речовин з організму. Антидоти функціональної дії не вступають в реакцію з отрутою, але усувають її дію на організм на основі фармакологічних властивостей даної лікарської речовини.
Антидоти можуть бути використані як засоби профілактики або надання першої медичної допомоги.
За дією антидоти бувають: специфічні та неспецифічні. Специфічні антидоти діють вибірково по відношенню до вибіркової отрути. Специфічність може бути
індивідуальною або груповою. До неспецифічних антидотів відносяться речовини, що здатні уповільнювати всмоктування отрути з шлунково-кишкового тракту, адсорбуючи її – наприклад, активоване вугілля та ін.
Антидотів, здатних знешкодити всмоктану отруту, порівняно небагато. До них, передусім, відносяться речовини, що містять тіолові групи та сірку, а також комплексоутворюючі сполучення (комплексони): унітол, гіпосульфіт натрію, кальцій дінатрієва сіль, ЕДТА та інші.


207
Універсальних антидотів не існує. Є антидоти ОР нервово-паралітичної дії
(ФОР), синильної кислоти й інших ціанідів, люїзиту та ОР подразнюючої дії.
Антидотами ФОР є: афін, тарен, атропін та ін., антидотами синильної кислоти й
інших ціаністих сполучень – амілнітрин (пропілнітрин), антиціан, хромосмон, тіосульфат натрію; антидотом люїзиту та інших миш’яковміщуючих речовин є унітол.
Ці антидоти можуть використовуватися як засоби профілактики або надання першої медичної допомоги.
Захист від бактеріальних (біологічних) засобів ураження складається з двох напрямків: загальної екстреної
(антибіотикопрофілактика)
і спеціальної профілактики інфекційних захворювань.
Спеціальна профілактика передбачає імунізацію населення (проведення щеплення) бактеріальними препаратами (вакцини, анатоксини), використання препаратів, що виявляють етіотропну дію на збудника певної виявленої інфекції.
При неможливості завчасної імунізації населення і не встановленому виді збудника проводиться загальна екстрена профілактика антибіотиками широкого спектру дії з оральним шляхом введення (тетрациклін, диоксициклін, рифампіцин, сульфатон). При переході від загальної екстреної профілактики до спеціальної повинна дотримуватися наступність у термінах призначення і дозах препаратів.
Антибіотики широкого спектру дії можуть з успіхом застосовуватися і для профілактики розвитку інфекції при поширених опіках, пораненнях м’яких тканин з метою змушеної відстрочки проведення необхідних оперативних втручань. Для боротьби з раневою інфекцією також широко використовуються асептичні пов’язки.
Для спеціальної обробки при потраплянні ОР (СДОР) на одяг і шкірні покрови використовуються хімічні рецептури, що їх нейтралізують. Ефективність зазначених заходів залежить від термінів їхнього вживання.
До табельних засобів індивідуального захисту відносяться: аптечка
індивідуальна (АІ-2), пакет перев’язочний індивідуальний (ППІ), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8, ІПП-58).


208
Аптечка індивідуальна (АІ-2) призначена для надання першої медичної допомоги постраждалому при дії іонізуючого випромінювання, РР, ОР, СДОР, БЗ, а також для профілактики шоку. Вона являє собою оранжеву пластикову коробку, в яку вкладені пластмасовий шприц-тюбик зі знеболюючим засобом і пенали з препаратами.
Для попередження розвитку травматичного шоку при переломах кісток, пораненнях, масових опіках застосовується знеболюючий засіб (1 мл – 2,5 % розчину промедолу), що вводять внутрішньом’язево (підшкірно) за допомогою шприц-тюбика, що знаходиться у гнізді 1 аптечки (за мирного часу цей засіб в аптечку не вкладається, а зберігається окремо).
У гнізді 2 – пенал червоного кольору, в якому знаходиться антидот (тарен,
6 пігулок) протиотруйних речовин фосфорорганічного ряду). В одній пігулці 0,006 г чистого тарену. Застосовують при загрозі отруєння ФОР або ФОС – 1 пігулку під язик, повторний прийом можливий не раніше ніж через 6 годин.
Гніздо 3 – великий пенал білого кольору з протибактеріальним засобом
(15 пігулок сульфадиметоксину по 0,2 г кожна). Рекомендується застосовувати при шлунково-кишкових розладах, що виникають після опромінення, по 7 пігулок в один прийом у першу добу і по 4 пігулки в наступні дві доби.
У гнізді 4 – два пенали рожевого кольору з радіозахисним засобом
(цистамін, по 6 пігулок кожний). Одна пігулка містить 0,2 г препарату.
Радіопротектор швидкої дії, приймають за 40–60 хвилин до впливу проникаючої радіації (6 пігулок в один прийом). При новій загрозі опромінення через 4-6 годин приймають інші 6 пігулок.
Гніздо 5 – два пенали білого кольору з протибактеріальним засобом. В кожному пеналі знаходиться по 5 пігулок тетрацикліну. Одна пігулка тетрацикліну містить 100 000 ОД антибіотику. Тетрациклін застосовують при загрозі бактеріального зараження з метою екстреної неспецифічної профілактики.
Одноразова доза 500 000 ОД. Повторний прийом – така ж доза через 6 годин.
У гнізді 6 – пенал молочного кольору з радіозахисним засобом (йодистий калій, 10 пігулок по 0,125 г). Препарат приймається по 1 пігулці щодня протягом 10


209
днів після випадання радіоактивних опадів при небезпеці потрапляння радіоактивного йоду в організм, особливо з молоком від корів, що пасуться на зараженій РР місцевості.
У гнізді 7 – пенал синього кольору з протиблювальним засобом (етаперазин –
0,006 г 5 пігулок). Препарат застосовується при прояві первинної реакції на опромінення для попередження блювоти, а також при черепно-мозкових травмах.
Разові дози засобів, наявних в аптечці (окрім радіозахисного засобу №2 і протибольового засобу) складають для дітей до 8 років – 1/4, від 8 до 15 років – 1/2 дози дорослого; разові дози радіозахисного засобу №2 і протибольові засоби для дітей і дорослих однакові.
ППІ – пакет перев’язочний індивідуальний призначений: а) для накладання асептичної пов’язки пораненим і опаленим; б) для накладання окклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі
(перехід відкритого пневмотораксу у закритий).
Первинна пов’язка забезпечує захист рани (опічної поверхні) від вторинного зараження і забруднення, сприяє зупинці місцевої кровотечі. Дезинфікуючий прошарок ватно-марлевих подушечок забезпечує часткове знезараження раневої
інфекції. Пакет перев’язочний складається з двох ватно-марлевих подушечок, закріплених на бинті; одну з подушечок можна пересувати вздовж бинта, інша –
непорушна. Довжина бинта 7 м, ширина 10 см, а розміри подушечок 17*32 см.
Конструкція пакета дозволяє прикривати подушечками наскрізне поранення або накладати їх на рани різного розміру, розміщуючи подушечки одна над іншою або розгорнутими поруч. Після накладання пов’язка закріплюється за допомогою наявної в пакеті безпечної шпильки. Бинт з подушечками стерильні, загорнуті в папір і зберігаються в герметичній прорезиненій упаковці. Прорезинена оболонка
ППІ використовується для припинення надходження повітря в порожнину плеври при проникаючих пораненнях грудей.
Неприпустимі дотики руками до рани і спроби витягти з неї сторонні предмети, бо можна занести інфекцію або викликати кровотечу. Знімати,


210
пересувати, перекладати подушечки вздовж рани також не рекомендується, бо при цьому в рану заноситься інфекція із сусідніх ділянок шкіри.
Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 є засобом часткової санітарної обробки (ЧСО) при зараженні отруйними речовинами. Він призначений для: дегазації ОР на відкритих ділянках шкірних покровів (обличчя, шиї, кисті рук), тобто на тих ділянках, що не закриті шолом-маскою протигазу і одягом; дегазації обмежених ділянок одягу, що безпосередньо прилягають до відкритої шкіри (комір, обшлага рукавів куртки) і зовнішньої поверхні лицевої частини протигаза.
ІПП-8 складається зі скляного флакона ємністю біля 140 мл із полідегазуючою рідиною, чотирьох ватно-марлевих тампонів, пам’ятки з текстом користування і поліетиленового мішечка. Рецептура його забезпечує дегазацію всіх відомих отруйних речовин. Використання його в межах перших 2–5 хв. після зараження попереджає проникнення ОР через відкриті ділянки шкіри, застосування в більш пізні терміни (через 5–10 хв після зараження) не попереджає ураження повністю, але знижує його тяжкість.
Флакон з полідегазуючою рідиною необхідно зберігати завжди закритим, бо під впливом вологи повітря спроможність дегазуючої рідини знижується.
Ватно-марлеві тампони (розміром 7*10 см) складаються з двох шарів марлі і шару вати між ними. При змочуванні тампон добре утримує дегазуючу рідину.
Флакон з дегазуючою рідиною і ватно-марлевими тампонами герметично закупорені в поліетиленову обгортку. Для зручності та швидкості використання цієї оболонки в області її верхнього шва (склейки) є надріз.
У збройних силах замість аптечки індивідуальної АІ-2 використовується аптечка індивідуальна АІ-1, а також накидка медична і пігулки для знезараження води.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал