Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти, рішення №2386 від 10. 11. 2004 р. Розглянуто сучасний стан законодавчих і нормативно-правових актів




Сторінка7/14
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.04 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14
3.5.Організація охорони праці на виробництві. Служба охорони
праці

Відповідно до ст. 13 Закону “Про охорону праці” роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про
їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення
існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно- правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються

88 законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні, аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець безпосередньо несе відповідальність за порушення своїх обов’язків з охорони праці.
Для реалізації своїх обов’язків з охорони праці роботодавець повинен створити службу охорони праці.
Згідно із Законом “Про охорону праці” (ст. 15) та відповідно до
“Типових положень про службу охорони праці”, затверджених наказом
Держнаглядохоронпраці від 03.08.1993 р. №73 на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці.
На підприємствах з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

89
На підприємствах з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
У держбюджетних організаціях роботодавець створює службу охорони праці при кількості працюючих 100 і більше осіб.
Служба

охорони

праці

підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
На підприємствах при чисельності працюючих від 50 до 500 чол. включно (невиробнича сфера – від 100 до 500) службу охорони праці повинен представляти один спеціаліст з інженерно-технічною освітою.
На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціаліста.
При наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства, керівник служби охорони праці, незалежно від чисельності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника керівника підприємства (заступник генерального директора, директора тощо).
Розрахунок чисельності працівників служби охорони праці залежно від небезпечності і шкідливості виробництва на підприємствах з числом працюючих понад 500 чол. здійснюється за формулою
Ф
К
Р
М
В
ср

+
=
2 1
, де
1
М
– чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;

90 ср
Р
– середньосписочна чисельність працюючих на підприємстві;
Ф
– ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці, що дорівнює 1820 год., який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;
В
К
- коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва, ср а
В
В
Р
Р
Р
...
К
+
+
=
1
, де
В
Р
– чисельність працюючих з шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації; а
Р
– чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).
В
К
максимально може дорівнювати трьом у разі, коли всі робітники працюють з шкідливими речовинами і водночас усі вони підлягають щорічній атестації з питань охорони праці, тобто Рв +Ра/Рср=2.
Слід мати на увазі, що розрахунок чисельності служби охорони праці підприємства не враховує спеціалістів з охорони навколишнього середовища; спеціалістів, які здійснюють технічний огляд і випробування котлоагрегатів, підйомних споруд та інших об’єктів на їх відповідність встановленим вимогам. Ці працівники не входять до складу служби охорони праці.
У Типовому положенні про службу охорони праці є також формули для розрахунку чисельності служби охорони праці об’єднання підприємств
(корпорації, концерни тощо) та галузевого управління держадміністрації
(управління культури, освіти тощо), районного органу державної виконавчої влади, міського, обласного органу державної виконавчої влади.
Згідно з Типовим положенням служба охорони праці виконує такі основні функції:

91

опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

складає разом із структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (або підвищення існуючого рівня охорони праці), а також розділ “Охорона праці” у колективному договорі;

проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

організовує: забезпечення працюючих нормативно-правовими системами з охорони праці; паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій; підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці; роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів; допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій; підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці;

бере участь у : розслідуванні нещасних випадків та аварій; роботі комісії з питань охорони праці підприємства; роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального

92 призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування; розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють в межах підприємства; роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;

сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, у тому числі ергономіки і прогресивних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих, захисту населення і навколишнього середовища;

розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці;

надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці;

готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства;

розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я працівників або людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови з цих причин працівників від виконання дорученої їм роботи;

контролює: дотримання чинного законодавства, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці; використання за призначенням коштів на охорону праці; відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях; своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт; забезпечення працюючих засобами

93
індивідуального захисту, мийними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; надання працівникам пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці; використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів; проходження медичних оглядів; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування;

здійснює зв’язок з медичними закладами, з науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їх рекомендацій.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:

представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці, безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні підрозділи підприємства, порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці;

у разі виявлення порушень охорони праці: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

94
Припис, виданий керівнику підрозділу підприємства спеціалістом з охорони праці, може скасувати лише роботодавець.
3.6.Комісія з питань охорони праці підприємства
Відповідно до Закону “Про охорону праці” (ст. 16) на підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь- яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці при кількості працюючих 50 і більше чоловік незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.
Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та роботодавця або уповноваженого ним органу, створюється з метою залучення представників роботодавця та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.
Загальні збори (конференції) трудового колективу затверджують
Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі “Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства”, затвердженого наказом
Держнаглядохоронпраці від 03.08.1993 р. №72.
Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та від трудового колективу. До її складу входять представники роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалісти з безпеки, гігієни праці та
інших служб підприємства відповідно до Типового положення.
Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, нормативно-правовими актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.
Основним завданням Комісії є :

95

захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в галузі охорони праці на підприємстві;

узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів охорони праці підприємства.
Комісія має право:

звертатися до роботодавця, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

створювати робочі групи з числа членів Комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до
їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням роботодавця та професійного комітету, для вирішення питання про розмір одноразової допомоги, що сплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативно-правових актів про охорону праці і факт

96 наявності його вини встановлено комісією із розслідування нещасного випадку;

здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально- профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;

знайомитися з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.
Комісія делегує своїх представників для участі:

у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;

в обговоренні питань охорони праці роботодавцем або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).
Члени комісії виконують свої обов’язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися роботодавцем від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.
Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії

97 оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер. Вони впроваджуються в життя наказами роботодавця. При незгоді роботодавця з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь.
Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
3.7.Регулювання охорони праці у колективному договорі (угоді).
Планування
та фінансування охорони праці
Колективний договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем
(уповноваженим ним органом) і працівникам з першочергових соціальних питань, у тому числі охорони праці.
Це випливає із вимог Законів України “Про колективні договори і угоди” та “Про охорону праці” (ст. 20), де передбачено, що у колективному договорі (угоді) сторони забезпечують працівникам соціальні гарантії у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, встановлюють їх взаємні обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.
Для того, щоб двосторонні зобов’язання сторін щодо питань охорони праці в колективному договорі були опрацьовані якісно, з урахуванням усіх положень чинного законодавства, розроблено “Спільні рекомендації державних органів і профспілок щодо змісту “Охорони праці” у колективному договорі (угоді, трудовому договорі)”.
Згідно із Загальними рекомендаціями, визначаючи принципи формування двосторонніх зобов’язань з охорони праці, слід мати на увазі, що ці зобов’язання не повинні суперечити законам та іншим нормативно-

98 правовим актам України. Гарантії, пільги та компенсації, що встановлені для трудящих чинним законодавством, повинні вважатися мінімальними , обов’язковими для виконання за будь-яких умов. Разом з тим, за наявністю на підприємстві певних економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватися і застосовуватися у більш значних розмірах на підставі додаткових зобов’язань згідно з колективним договором. Обов’язковими слід вважати додатки до колективного договору з тих питань, які визначені трудовим колективом самостійно і є доповненням до вимог чинного законодавства.
Колективний договір повинен обов’язково містити заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків, профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих. Оскільки всі види відшкодувань потерпілим на виробництві здійснює Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві, колективний договір може передбачити додаткові виплати за рахунок коштів підприємства.
Закон передбачає можливість зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому на виробництві Фондом у випадках, коли виробнича травма сталася внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативно-правових актів про охорону праці, тобто з повної або часткової його вини. Фонд не має повноважень встановлювати відсоток провини потерпілого, тому доцільно визначити порядок зменшення розміру одноразової допомоги безпосередньо у колективному договорі. У той же час, щоб не допустити безпідставних звинувачень потерпілого та порушення його прав на одноразову допомогу, слід додержуватися передбачених законодавством вимог про те, що:

за умови самої грубої помилки чи вини потерпілого розмір одноразової допомоги не може бути зменшено більш як на половину тієї суми, яка належить працівникові при відсутності порушень ним вимог охорони праці;

99

наявність чи відсутність порушень з боку потерпілого, що призвели до нещасного випадку, а значить, наявності або відсутності його вини у цьому випадку встановлюється комісією з розслідування; однак порядок зменшення розміру одноразової допомоги
(встановлення ступеня (відсотка) вини потерпілого) повинен визначатися трудовим колективом за поданням роботодавця та профспілкового комітету підприємства.
Одним з найважливіших підрозділів колективного договору повинні бути комплексні інженерно-технічні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці.
Ці заходи слід формувати у вигляді спеціального додатку до колективного договору, а загальну суму коштів на їх виконання, що асигнуються з коштів охорони праці підприємства, обумовлювати також у текстовій частині договору. При оформленні заходів з охорони праці колективного договору дуже важливо слідкувати, щоб кошти охорони праці не використовувалися не за призначенням. З цією метою
Держнаглядохоронпраці затверджує Перелік заходів, щодо доведення умов
і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці, виконання яких може здійснюватися за рахунок коштів підприємства на охорону праці. Зобов’язання колективного договору повинні включати заходи економічного стимулювання та матеріальної відповідальності за стан охорони праці.
Зобов’язання колективного договору є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до роботодавця, а й зобов’язання працівників щодо безумовного виконання кожним норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці.
Залежно від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки галузі у колективному договорі визначаються зобов’язання щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів,

100 неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучаються до виконання громадських робіт за договорами з центрами зайнятості населення тощо.
Особливу увагу необхідно приділяти зобов’язанням щодо поліпшення умов праці жінок, їх санітарно-побутового та медичного обслуговування, звільнення від важких, шкідливих робіт та нічних змін.
До трудових договорів забороняється включати умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством, колективним договором
(угодою) становище працівників.
Усі заходи з охорони праці на підприємстві згідно із Законом “Про охорону праці”(ст. 19) фінансуються роботодавцем.
Для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються у державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 % від фонду оплати праці.
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.
Одним з істотних джерел фінансування заходів, спрямованих на профілактику нещасних випадків, усунення загрози здоров’ю працівників,

101 викликаної умовами праці, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно із ст. 22 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці, веде інші профілактичні роботи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал