Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти, рішення №2386 від 10. 11. 2004 р. Розглянуто сучасний стан законодавчих і нормативно-правових актів




Сторінка5/14
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.04 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
для самоконтролю.
1.
Які гарантії з охорони праці передбачаються при укладанні трудової угоди (договору)?
2.
Які гарантії надає законодавство з охорони праці під час роботи?

60 3.
Назвіть пільги та компенсації за несприятливі умови праці.
4.
В чому полягають гарантії охорони праці жінок?
5.
Назвіть заходи щодо охорони праці неповнолітніх.
6.
Наведіть граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками.
7.
Які граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми?
8.
Які передбачені гарантії охорони праці інвалідів та людей похилого віку?
9.
Який порядок надання працівникам спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ встановлено законодавством?
10.
Назвіть види страхових виплат, які виплачуються застрахованому в разі настання страхового випадку.
11.
В яких випадках і в якому розмірі потерпілому або особам, які мають на це право, виплачується одноразова допомога?

Розділ
3. Управління та нагляд за охороною праці

3.1.Система державного управління охороною праці та її
організація
на виробництві
У нашій країні передбачено управління охороною праці як на державному, так і на галузевому, регіональному і виробничому рівнях.
Загальні положення, державна політика управління охороною праці, реформування у сфері управління охороною праці, його завдання та функції викладені в “Концепції управління охороною праці”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики від 22.10.2001 р. №432.
Концепція
управління охороною праці (далі – Концепція) спрямована на реалізацію положень Конституції та Законів України щодо забезпечення охорони життя і здоров’я працівників і процесів трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці на кожному

61 робочому місці, належних умов для формування у працівників свідомого ставлення до особистої безпеки оточуючих, запровадження нових і вдосконалення існуючих механізмів управління в галузі охорони праці.
Управління
охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Метою
впровадження Концепції є реалізація конституційного права працюючих на належні, безпечні та здорові умови праці шляхом:

створення та забезпечення функціонування державної, галузевої, регіональної системи управління охороною праці і системи управління охороною праці підприємств, організацій, установ з метою комплексного розв’язання завдань охорони праці;

застосування економічних методів управління охороною праці;

підвищення ролі роботодавця щодо створення (або вдосконалення) системи управління охороною праці на підприємстві та забезпечення на кожному робочому місці безпечних і здорових умов праці;

зміни підходів до формування нормативно-правової бази про охорону праці з урахуванням міжнародної практики і наукового забезпечення управління охороною праці;

удосконалення системи мотивації праці посадових осіб органів державного управління охороною праці, роботодавців щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, працівників щодо додержання вимог охорони праці;

створення оптимального механізму взаємодії органів державного управління охороною праці та Фонду соціального страхування;

розмежування напрямів діяльності між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування,

62 територіальними органами
Держнаглядохоронпраці та регіональними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

укомплектування органів державного управління та нагляду за охороною праці, служб охорони праці, підприємств кваліфікованими фахівцями з охорони праці;

відновлення і удосконалення системи підготовки та перепідготовки в навчальних закладах фахівців з охорони праці;

створення чіткої системи обліку, аналізу стану безпеки і умов праці в державі;

удосконалення системи довідково-інформаційного забезпечення в галузі охорони праці на основі інформаційних комп’ютерних мереж;

створення ефективної системи фінансування заходів з охорони праці.
Державна політика управління охороною праці визначена у Законі
України “Про охорону праці” (ст. 4) і ґрунтується на принципі пріоритетності життя і здоров’я працівників.
Відповідно до Указу Президента України від 24.05.2000 р. № 717/2000
“Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року”, основною метою державної політики в галузі охорони праці на 2001-2004 роки є суттєве зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань.
Державне управління охороною праці здійснюється шляхом об’єднання скоординованих дій органів державного управління охороною праці, органів місцевого самоврядування за участю об’єднань роботодавців, професійних спілок та інших представницьких органів з реалізації основних напрямів соціальної політики і галузі охорони праці, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці.
Управління охороною праці на всіх рівнях – державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємства, підприємців – базується на законодавчих і нормативно-правових актах з охорони праці.

63
Подолання кризових явищ у сфері охорони праці вимагає вирішення комплексу невідкладних та першочергових державних заходів.
До числа першочергових завдань у сфері управління охороною праці належать:

подальше удосконалення і нормативно-правове закріплення системи державного управління охороною праці, оскільки створена в радянський час і достатньо ефективна в стабільних умовах система управління почала давати збої за умов динамічного розвитку соціально-економічних процесів у суспільстві та реформування центральних органів виконавчої влади;

удосконалення взаємодії між органами, які здійснюють функції управління охороною праці;

підвищення ролі профспілок, активізація їх діяльності у сфері охорони праці;

активізація участі працівників та громадських структур у вирішенні питань охорони праці;

забезпечення реалізації прав працюючих на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, вдосконалення національної системи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

формування більш відповідального ставлення до питань охорони праці з боку керівників усіх підприємств, установ, організацій, підвищення статусу служб охорони праці, недопущення їх ліквідації або скорочення чисельності працівників цих служб;

прискорення перегляду нормативної бази в галузі охорони праці з метою її актуалізації;

підвищення професійного рівня працівників служб охорони праці;

створення системи інформаційного забезпечення підприємств нормативно-правовими актами з питань охорони праці;

64

врахування всіх факторів, що спричиняють виробничий травматизм
і професійні захворювання і реалізація профілактичних заходів в
Національних програмах поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Концепція передбачає збереження діючої багатоступеневої структури державного управління охороною праці.
Основним
завданням управління охороною праці згідно з
Концепцією є :
1)
опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях;
2)
підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на
:забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці; утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд,
інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів; забезпечення працівників засобами
індивідуального захисту; організацію і проведення навчання працівників з питань охорони праці; пропаганду охорони праці; облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці; забезпечення професійного добору працівників окремих професій; забезпечення страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та при профзахворюваннях;
3)
організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях;
4)
стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва;
5)
широке впровадження позитивного досвіду в сфері охорони праці.
До
основних функцій управління охороною праці відносяться:

організація та координація робіт у галузі охорони праці;

облік, аналіз та оцінка показників стану умов і безпеки праці;

планування та фінансування робіт;

65

контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці.
Організація
та координація робіт у галузі охорони праці передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов’язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, які беруть участь у процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.
Глибоко помилковою є думка, що робота з охорони праці є прерогативою лише служби охорони праці. Налагодження функціонування системи управління охороною праці (СУОП) необхідно починати, перш за все, з аналізу функціональних обов’язків усіх посадових осіб підприємства
і, якщо необхідно, відповідного їх коригування з метою усунення невідповідностей та зайвого дублювання. Неналежне виконання своїх обов’язків у галузі охорони праці може обернутися травмою на виробництві.
Облік
, аналіз та оцінка показників стану умов і безпеки праці спрямовані на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління. Суть даної функції управління полягає у систематичному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин невиконання вимог законодавства та нормативно-правових актів, а також причин порушення планів з охорони праці, що включали заходи, спрямовані на усунення виявлених недоліків. Аналізу підлягають матеріали про нещасні випадки та професійні захворювання, дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці у цеху (на дільниці), результати всіх видів контролю за станом охорони праці, матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання тощо. По матеріалах обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносяться доповнення та уточнення до оперативних, поточних та перспективних планів роботи з охорони праці, а також – щодо

66 стимулювання діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники з охорони праці.
Планування
робіт з охорони праці повинно здійснюватися з урахуванням результатів аналізу і оцінки стану охорони праці, визначення пріоритетних напрямів діяльності. Планування робіт з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.
Перспективне планування охоплює найбільш важливі, трудомісткі та довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного планування повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення
і фінансових витрат із залученням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування робіт з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.
Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розробку відповідних заходів у розділі “Охорона праці” колективного договору.
Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці у структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.
Контроль
за дотриманням вимог нормативно-правових актів з
питань
охорони праці забезпечує дієве управління охороною праці. Будь- яка система управління може надійно функціонувати лише при наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об’єкта управління.
Одержати таку інформацію про стан охорони праці, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об’єктивного контролю.

67
До основних форм контролю за станом охорони праці відносяться: оперативний контроль; відомчий контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Крім цих видів контролю, що впроваджуються на підприємстві, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці.
Оперативний
контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов’язками.
При цьому служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці на всіх структурних підрозділах та службах підприємства.
Адміністративно
-громадський
багатоступеневий

контроль

є однією з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його ефективного функціонування обумовлена спільними діями роботодавця і професійних спілок підприємства. Цей контроль реалізується, як правило, на трьох рівнях у межах підприємства.
На першому ступені начальник виробничої дільниці (майстер, виконроб) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на дільниці перед початком роботи або упродовж робочої зміни. На другому ступені – начальник цеху разом з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху
(механік, технолог, енергетик) два – чотири рази на місяць перевіряють стан охорони праці згідно із затвердженим графіком. На третьому ступені контролю щомісячно (згідно з графіком) комісія підприємства під головуванням уповноваженої роботодавцем особи перевіряє стан охорони праці на підприємстві в цілому. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник медичної служби, представник служби пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, енергетик, механік). Результати

68 роботи комісії фіксуються у журналі третього ступеня і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.
В об’єднаннях підприємств різних рівнів може проводитися четвертий та п’ятий ступені адміністративно-громадського контролю.
3.2.Органи державного управління охороною праці
Міжнародно-правова основа національної політики сучасної держави щодо створення всеохоплюючої і перманентної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань витікає з
Конвенції МОП №155 “Про безпеку і гігієну праці та виробничу санітарію”. Здійснення цієї системи профілактики неможливе без наявності органів державного управління охороною праці.
Закон України “Про охорону праці” (ст. 31-37) встановлює, що державне управління охороною праці здійснюється:

Кабінетом Міністрів України;

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади;

Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
До
компетенції Кабінету Міністрів України відноситься:

забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони праці;

подання на затвердження Верховною Радою України загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

спрямування і координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

69

встановлення єдиної державної статистичної звітності з питань охорони праці.
З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створена Національна рада з питань безпечної
життєдіяльності
населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України.
Міністерства
та інші центральні органи виконавчої влади:

проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

укладають з галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов
і безпеки праці;

беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі;

створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби.
Для координації, удосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.
Крім загальнообов’язкових для всіх міністерств та інших центральних органів виконавчої влади функцій з управління охороною праці, деякі з них виконують ще й спеціальні функції охорони праці.
Міністерство
праці та соціальної політики України забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров’я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації

70 робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.
Міністерство
охорони здоровя України розробляє гігієнічно обґрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях та у межах робочої зони підприємств, опрацьовують санітарні норми щодо нормативів та методик визначення показників шкідливих факторів, проводить контроль виконання вимог гігієни праці та виробничого середовища, розробляє методику атестації робочих місць тощо.
Міністерство
охорони здоровя з питань надзвичайних ситуацій здійснює заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій технологічного характеру і зменшенню збитків під час аварій та катастроф, проводить оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та інформування його про наявну обстановку, організовує і проводить рятувальні та інші невідкладні роботи.
Спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади
з
нагляду за охороною праці (Державний комітет України з нагляду за
охороною
праціДержнаглядохоронпраці):

здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними організаціями та органами місцевого самоврядування;

розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об’єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролю її виконання;

71

здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці та зміни до них;

координує роботу міністерств,
інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств,
інших суб’єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та
європейських норм.
Рішення, прийняті Держнаглядохоронпраці у межах його компетенції,
є обов’язковими для виконання всіма міністерствами,
іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
У галузі охорони праці діяльність місцевих державних адміністрацій повинна спрямовуватися на те, щоб у повсякденному житті набував

72 практичного змісту та підтверджувався найсуттєвіший принцип державної політики – пріоритет життя і здоров’я працівників. За умов ринкової економіки , створення значної кількості підприємств та інших організацій з недержавними формами власності, що не мають галузевого підпорядкування, незмірно зростає значення місцевих органів державної виконавчої влади в організації і контролі безпечних і здорових умов праці, усуненні причин виробничого травматизму та професійних захворювань.
Закони “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування” передбачають, що захист прав, свобод і законних
інтересів громадян є одним з головних принципів, на яких ґрунтується місцеве та регіональне самоврядування. Тобто, порушення цих прав, пов’язане з невиконанням вимог законодавства про охорону праці, є об’єктом та суттю діяльності місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування.
Виходячи з вимог Закону “Про охорону праці”, Рада Міністрів
Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю представників профспілок та Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема, зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

73

здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці;

вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності.
Для виконання зазначених функцій у складі Ради Міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюють структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з
Типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах – Рада з питань безпечної життєдіяльності населення.
Органи


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал