Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти, рішення №2386 від 10. 11. 2004 р. Розглянуто сучасний стан законодавчих і нормативно-правових актів




Сторінка4/14
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.04 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Забезпечення
спецодягом та засобами індивідуального захисту
Відповідно до ст.8 Закону України “Про охорону праці” та ст.163
КЗпП на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних
із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші

47 засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.
Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, також повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
Наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.1996 р. № 170 затверджене
“Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”, згідно з яким засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та
інших засобів індивідуального захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі типових.
ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і строками носіння незалежно від форми власності та сфери дії виробництва, до якої відноситься підприємство, цехи, дільниці та види робіт. З урахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками профспілкових органів, за рішенням трудового колективу підприємства, на основі колективного договору, роботодавець може додатково, понад встановлених норм, видати працівникові певні засоби індивідуального захисту (ЗІЗ).

48
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
В окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, роботодавець може за погодженням з уповноваженим з охорони праці трудового колективу підприємства і профспілками замінювати встановлені галузевими нормами частини спецодягу на інші, що не погіршують їх захисні властивості. У тих випадках, коли ЗІЗ не вказані в типових галузевих нормах, але передбачені нормативними актами з охорони праці, вони повинні бути видані працівникам залежно від характеру і умов праці, що виконуються, на строк носіння – до зношення.
ЗІЗ, що видаються працівникам, повинні відповідати характеру і умовам їх застосування і забезпечувати безпеку праці. ЗІЗ, що надходять на підприємство, обов’язково перевіряються на їх відповідність вимогам стандартів та технічних умов, для чого створюється комісія з представників адміністрації, профспілкової організації та уповноваженого з охорони праці трудового колективу підприємства. У випадку невідповідності
ЗІЗ вимогам нормативно-технічної документації роботодавець у встановленому порядку подає рекламацію постачальникам
із застосуванням заходів майнової відповідальності.
ЗІЗ, що видаються працівникам, є власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні, переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, для якої видані засоби, не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержаних нових.
Роботодавець зобов’язаний організувати заміну або ремонт спеціального одягу і спеціального взуття, що стали непридатними до

49 використання до закінчення встановленого строку носіння з незалежних від працівника причин. У випадку пропажі ЗІЗ з незалежних від працівника причин, роботодавець зобов’язаний видати йому інший придатний для використання спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби
індивідуального захисту.
ЗІЗ, що використовувалися працівниками, можуть бути видані іншим працівникам тільки після прання, хімічної чистки, дезінфекції та ремонту.
Строк носіння таких ЗІЗ залежно від ступеня їх зношеності встановлюється роботодавцем за погодженням з уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці та профспілками.
Черговий спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби
індивідуального захисту колективного користування повинні утримуватися в коморі цеху або дільниці і видаватися працівникам тільки на час виконання тих робіт, для яких вони передбачені, або можуть бути закріплені за певними робочими місцями і передаватися однією зміною наступній.
Передбачені нормами теплий спеціальний одяг та спеціальне взуття видаються працівникам з настанням холодної пори року. Порядок їх зберігання з настанням теплої пори року визначається роботодавцем. Час користування теплим спеціальними одягом і взуттям встановлюється роботодавцем спільно з уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці і профспілками з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов і включається до колективного договору підприємства.
Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без встановлених нормами ЗІЗ , а також у несправному, невідремонтованому, забрудненому спеціальному одязі і спеціальному взутті та інших засобах
індивідуального захисту , що не відповідають встановленим вимогам.
Під час виконання робіт працівники зобов’язані використовувати за призначенням видані їм ЗІЗ і бережно ставитись до користування ними.

50
Перед видачею працівникам таких ЗІЗ, як респіратори, протигази, саморятівники, запобіжні пояси, електрозахисні засоби , каски, роботодавець повинен організувати навчання і перевірку знань працівників щодо правил користування і найпростіших способів перевірки придатності цих засобів до використання, а також тренування щодо їх застосування.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити регулярне, відповідно до встановлених строків, випробування і перевірку придатності ЗІЗ
(респіраторів, протигазів, саморятівників, запобіжних поясів, електрозахисних засобів , касок), а також своєчасні заміну фільтрів, скляних деталей ЗІЗ та інших частин, захисні властивості яких погіршилися. Після перевірки на ЗІЗ повинна бути зроблена відмітка
(клеймо, штамп) про термін наступного випробування.
Роботодавець зобов’язаний організувати належний догляд за ЗІЗ, своєчасно здійснювати хімчистку, прання, знесилювання, дегазацію, дезактивацію, знешкодження і ремонт спецодягу та ін.
Для зберігання виданого працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ створюються спеціально обладнані приміщення (гардеробні). В окремих випадках, коли за умовами роботи прийнятий порядок зберігання ЗІЗ не може бути застосований (робота за межами постійної бази підприємства
– лісозаготівельні, геологорозвідувальні роботи тощо), вони можуть залишатися у неробочий час у працівників , що повинно бути відображено у колективному договорі.
У випадках, коли роботодавець не організував своєчасну хімчистку або прання одягу, він зобов’язаний оплатити працівникові його витрати на ці роботи. У тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, на підприємствах повинні влаштовуватися сушарні для спеціального одягу і спеціального взуття, камери для знесилювання і установки для дегазації, дезактивації і знешкодження засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

51
Хімчистка, прання, ремонт, дегазація, дезактивація, знезараження і знепилювання спеціального одягу, а також ремонт, дегазація, дезактивація
і знешкодження спеціального взуття та інших ЗІЗ повинні здійснюватися у той час, коли працівники не зайняті на роботі (у вихідні дні) або під час міжзмінних перерв. При невиконанні цієї умови роботодавець повинен видавати два комплекти спецодягу. При цьому строк ношення, що передбачений нормами, повинен подвоюватися.
При хімчистці, пранні, дегазації, дезактивації і знезараженні спеціального одягу повинно бути забезпечене збереження його захисних властивостей. Видача працівникам спеціального одягу після хімчистки, прання, дегазації, дезактивації, знезараження і знесилювання у непридатному для використання стані або з втратою захисних властивостей не дозволяється.
Хімчистка, прання, ремонт, дегазація, дезактивація, знезараження і знесилювання спеціального одягу працівників, які зайняті на роботах з шкідливими для здоров’я речовинами (свинець, його сплави і сполуки, ртуть, етиловий бензин, оксиди хлору, радіоактивні речовини тощо), повинні здійснюватися відповідно до інструкцій і вказівок органів санітарного нагляду.
У випадках дострокового забруднення спеціального одягу або необхідності його ремонту раніше встановленого строку, хімчистка, прання та ремонт повинні проводитися роботодавцем достроково. При необхідності повинен здійснюватися також достроковий ремонт спеціального взуття та інших ЗІЗ.
Спеціальне взуття підлягає спеціальному чищенню і змащуванню, для чого на підприємстві повинні бути забезпечені відповідні умови (місця для чищення взуття, щітки, мазі тощо).
У випадку інфекційного захворювання працівника спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, якими працівник користувався, а також приміщення, в якому вони зберігалися, повинні бути

52 дезінфіковані дезстанціями або дезвідділеннями санітарних епідеміологічних станцій.
Спірні питання щодо видачі і користування спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту повинні розглядатися комісіями з трудових спорів підприємств.

Відшкодування
шкоди, заподіяної працівнику на виробництві
Ушкодження здоров’я працівника на виробництві (каліцтво, травма, хвороба) веде до втрати ним постійно або тимчасово професійної працездатності (повністю або частково), а відтак – до втрати заробітної плати та інших доходів. Унаслідок цього працівник позбавляється можливості для нормального існування як для себе самого, так і для своїх утриманців.
Закон “Про охорону праці” (ст. 9) передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної його здоров’ю або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу

53 роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює відшкодування шкоди потерпілому на виробництві у вигляді страхових виплат, передбачених Законом. Страховими виплатами є грошові суми, які
Фонд виплачує застрахованому або особам, що мають на це право при настанні страхового випадку.
Вказані грошові суми складаються з:
1.
Допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, що виплачується в розмірі 100 % середнього заробітку (оподатковуваного доходу) незалежно від загального і професійного стажу роботи. При цьому перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем з віднесенням на валові витрати, а в бюджетних організаціях – за рахунок нарахувань на заробітну плату. Виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю з шостого дня здійснюється роботодавцем за рахунок страхових внесків на соціальне страхування від нещасного випадку в термін, що встановлений для виплати заробітної плати.
2.
Оплати до середньомісячного заробітку потерпілого на період його переведення на легшу нижчеоплачувану роботу.
За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на період, встановлений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.
3.
Страхових виплат потерпілому під час його професіональної реабілітації.
Потерпілий, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з моменту встановлення ступеня втрати професійної працездатності

54 пройшло не більше року), Фонд здійснює щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.
Фонд оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою.
4.
Компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.
Фонд фінансує всі витрати на лікування потерпілого на виробництві.
Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складається дієтологом або лікарем, який лікує, та затверджує МСЕК. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарем рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.
Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою
(на місяць) від:

розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (уколи, масаж тощо);

половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

55
Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються.
Якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом.
Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсується Фондом.
Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого,
Фонд компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.
За наявності в потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля Фонд компенсує вартість придбаного автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного обслуговування та навчання керування автомобілем.
Згідно з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати й інші витрати.
5.
Страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності
(щомісячна страхова виплата).
Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Так, при заробітку 400 грн. і 40 % втраті професійної працездатності щомісячна страхова виплата становить (400х0,4)=160 грн.
Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

56
Розмір щомісячної страхової виплати може бути перерахований у разі:

зміни ступеня втрати професійної працездатності за висновками МСЕК;

підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством;

підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємства.
При цьому визначена раніше сума страхової виплати зменшенню не підлягає.
6.
Страхової виплати одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Залежно від тяжкості наслідків страхового випадку розмір одноразової допомоги має різні значення.
Якщо після настання страхового випадку потерпілий через деякий час повністю відновлює професійну працездатність, Закон не передбачає одноразової допомоги за рахунок Фонду. В той же час така допомога може бути передбачена колективним договором
(угодою), в якому встановлюється розмір означеної допомоги залежно від терміну тимчасової непрацездатності. “Спільні рекомендації державних органів і профспілок щодо змісту розділу “Охорона праці” у колективному договорі
(угоді, трудовому договорі)” містять рекомендовані розміри такої допомоги.
Якщо страховий випадок закінчився стійкою втратою професійної працездатності, потерпілому сплачується Фондом одноразова страхова виплата, сума якої визначається із розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності , але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати
(доходу), з якої нараховуються внески підприємства до Фонду. Розмір граничної суми доходу встановлюється постановою Кабінету Міністрів

57
України і, виходячи із економічної ситуації в країні, періодично змінюється (з 01.04.2001 р. – 1600 грн; з 01.05.2002 р. – 2200грн.).
Постановою від 26.04.2003 р. №605 “Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу
(граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів” розмір граничної суми доходу з
01.06.2003 року встановлено у сумі 2660грн.
Таким чином, при заробітку потерпілого 400 грн. і 40 % втраті професійної працездатності розмір одноразової страхової виплати становить
10640 4
2660 16000 40 400
грн грн грн грн
=

=>
=

Оскільки розрахункова сума (16000 грн.) перевищує гранично можливу (10640 грн.), потерпілому виплачується одноразова страхова виплата у розмірі 10640 грн.
Але слід брати до уваги, що страхові виплати зазначені у п.6.1. і 6.2.,
єдині з усіх страхових виплат можуть бути зменшені на відсоток вини потерпілого у виникненні страхового випадку. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я потерпілого настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більше як на 50 %.
Для зменшення непорозумінь і конфліктних ситуацій щодо відсоткування вини потерпілого за порушення певних положень нормативних актів про охорону праці, види порушень і розмір зменшення одноразової допомоги потерпілому за їх припущення необхідно відображати безпосередньо у колективному договорі підприємства.
6.3.
У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його

58 сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і , крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну непрацездатну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Такими непрацездатним особами є:
- діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють або старші за цей вік, але через фізичний або розумовий розвиток самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
- жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
-
інваліди – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;
- неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;
- непрацездатні особи, які не перебували на утриманні потерпілого, але мають на це право;
- дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інші члени сім’ї, якщо він не працював та доглядав дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд.
7.
Страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому.
8.
Страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Сума страхових виплат кожній особі, що мають право на них, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

59 9.
Страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності.
Виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства. При цьому неповнолітнім особам, які народилися інвалідами внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері під час її вагітності, а також учням, студентам, аспірантам тощо, які стали інвалідами під час відповідних занять або робіт, Фонд проводить щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 16 років – у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста) проживання цих осіб , або не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.
10 Страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння потерпілому.
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної
(немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку. При цьому розмір цієї суми не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких
інших страхових виплат.

Запитання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал