Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів




Сторінка9/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21
сусідство і мікросоціум, групи ровесників, виховні орга
нізації
.
Під поняттям «сусідство» розуміють певну групу людей, які проживають територіально близько і другими після сім’ї розширюють територію соціального розвитку дитини. Умісті сусіди живуть водному під’їзді
або водному будинку. В селі – водному кінці його, на одній вулиці або на хуторі, розташованому неподалік села. Таких людей часто об’єднують не тільки господарські турботи облаштування подвір’я, ремонт доріг, газифікація в селі, господарська взаємовиручка, ай спільне святкування свят,
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка моральна і матеріальна підтримка в дні горя. Тут, як співається у відомій пісні, без спроса ходят в гости», і всім будинком не тільки зустрічають дні народження, ай проводжають в останню дорогу. Як правило,
сусідство береже в собі невидимі еталони тих моральних нормі духовних цінностей, які виробилися в результаті застосування традиційних пси хотехнічних систем. Найчастіше такі системи складають психотехніки живої народної мови, яка широко пов’язана з народною творчістю звичаїв, традицій, свят народного календаря, релігії. Помітну роль можуть відігравати психотехніки, сформовані під впливом певної фахової діяльності. У селі – сільськогосподарської. У селищі трапляються найрізноманітніші варіанти. Наприклад, риболовецької, гірничої тощо. Найчастіше така ж специфіка формується під впливом головного виробництва,
представленого у населеному пункті. У військових містечках формується своєрідна армійська психотехнічна система.
Важливим є те, що у згаданих еталонах моральних нормі духовних цінностей сусідства, яку дзеркалі, відображається кожна людина, яка пов’язана з цим сусідством.
...Що сусідка Даша скаже,
Прокурор того не зв’яже,
Бо як робить тітка «відчит»,
То у неї триста слідчих.
(С.Пальчевський)
Для дітей, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку сусідство не тільки середовище життєдіяльності, ай могутній чинник соціалізації. Сусідські зв’язки можуть відігравати важливу соціалізуючу роль для дітей і підлітків не тільки в позитивному напрямі, ай негативному. Адже нерідкі випадки, коли поряд проживають неблагополучні сім’ї, з квартир або будинків яких чути нецензурну лайку, а бійки та сварки до півночі не дають заснути.
Сусідські стосунки дорослих умісті виражені значно слабше, ніжу селі
чи селищі. Вони більш персоналізовані та значним чином залежать від соціально культурної однорідності неоднорідності сусідів. Об’єктивно значимими вони залишаються для престарілих пенсіонерів, неповних та багатодітних сімей.
Характер сусідських зв’язків і стосунків тісно зв’язаний із мікросо
ціумом
. У селах, селищах та малих містах межі мікросоціуму і цих населених пунктів співпадають. Але в середніх та великих містах ці межі зале
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки жать відвіку. Для маленьких дітей мікросоціумом слугує двір будинку, для молодших школярів – квартал, для старших вікових груп – мікрорайон.
Вплив мікросоціуму на перебіг процесу соціалізації людини залежить від численних його характеристик, просторових і сутнісних. Важливе місце розташування, функціональна структура, благоустрій і розвиток комунального господарства, склад жителів, їх етнічна приналежність, соціально психологічний клімат. Для підлітків і людей старших вікових груп суттєвими є можливості мікросоціуму забезпечити розвиток їх інтенційної спрямованості, наявність різноступеневих референтних груп для створення в них ситуацій успіху. Зрозуміло, що ніякої порівняльної оцінки в цьому розумінні для мікросоціуму села, загубленого у глухій сибірській тайзі, та мікросоціумому московського Арбату не може бути.
Однак, незважаючи на низку негативних впливів мікросоціуму на соціалізацію людини, на його величину чи наближеність до столичних параметрів, у душі кожної людини він залишає незабутній поетичний слід. Спогади про нього завжди овіяні теплом світлої печалі, чи то йдеться про село, загублене в поліських борах, чи про знамениту Молдаванку в Одесі.
Очевидно, поезія таких спогадів завдячує своїй появі групам ровес
ників, уколі яких проходять найсвітліші роки життя, дитинства та юності.
У ці групи входять не обов’язково однолітки. Насамперед, їх складають ті,
хто об’єднаний певною системою відносин, спільними цінностями, можливостями відпочинку і проведення вільного часу. Їх виділяють за різноманітними ознаками за віком (шкільний клас, армійський взвод, студентська група і т.д.);
· за соціальним складом (тільки учні, тільки спортсмени за юридичним статусом і місцем у соціальній системі (офіційні і
неофіційні);
· за соціально психологічним статусом (групи приналежності та референтні групи за ступенем стабільності (постійні, тимчасові, ситуативні за просторовою локалізацією (дворові, квартальні, сформовані в межах певної установи за типом керівництва (демократичні та авторитарні за ціннісними орієнтаціями (просоціальні, асоціальні, антисоці
альні).
Для підлітків та юнаків участь у цих групах, нерідко в кількох одночасно, має вагоме значення у процесі соціалізації. Однак вплив таких груп може бути як позитивний, такі негативний.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
З одного боку, для дитини чи підлітка група ровесників є своєрідним вікном у світ чужих сімейних психотехнічних систем та внутрішніх цінностей, що певним чином сприяє демократизації у визнанні та сприйнятті їх,
створює можливості для відповідних порівнянь та висновків. Часто у групах ровесників формують первинні ситуації успіху, які, зрештою, сприяють формуванню рефлексу цілі. З іншого, нарівні індивіда участь в асоціальних групах створює негативну соціальну ситуацію розвитку підлітка, а нарівні особистості призводить до проступку на базі егоцентризму.
Виховні організації відрізняються від груп ровесників тим, що вони керуються доцільними завданнями. Їх складає формалізована група людей, яка, як вважає А.В.Мудрик, створена для реалізації певних цілей організованим чином, в якій наявні фіксоване членство, система влади,
соціальних ролей і формальних санкцій (Мудрик А.В. Социальная педа гогика. – МС. Такі організації створюються державою, суспільством і приватними особами з метою забезпечення умов для розвитку людей певного віку або певного соціально професійного складу, самореалізації їх і самоствердження.
Серед них державні, громадсько державні, приватні, релігійні навчально виховні заклади різного типу клубні організації для молодших та старших вікових груп культурні, соціально педагогічні та культурно спортивні
комплекси; установи соціального нагляду, реабілітації, перевиховання і вип равлення.
Особливо багато організацій функціонує для виховання і перевиховання підростаючих поколінь. З поміж них ті, що зайняті різними видами оздоровлення мікросередовища для цих поколінь, індивідуальною та груповою опікою і попечительством дітей, підлітків та юнаків. Створено чимало установ для дітей, підлітків і юнаків із психосоматичними чи соціальними відхиленнями.
Усі вони покликані, з одного боку, створити найсприятливіші умови для соціалізації підростаючих поколінь, з іншого боку, – бути протидією негативним впливам на формування особистості мікрочинників соціалізації. Часто виховні організації формують власні психотехнічні системи,
які інколи виступають як конкуренти психотехнічних систем конкретної
сім’ї або реального життя.
Отже, мікрочинники соціалізації, використовуючи механізми різноманітних психотехнічних систем, образно кажучи, закладають фундамент того внутрішнього психологічного дому, який упродовж життя людини ускладнюється та удосконалюється, щоб допомогти відшукати їй саму себе у цьому складному розмаїтому світі.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Питання і завдання
1. Психотехніка як визначений набір прийомів та засобів для досягнення виховних цілей.
2.Поняття екопсихологічної системи як внутрішнього психологічного «дому».
3.Сім’я як мікрочинник соціалізації.
4.Які функції сім’ї і в чому вони полягають Роль сім’ї в реалізації внутрішньоінтенційної спрямованості дитини.
6.Особливості соціалізації дітей та підлітків ненормативного психічного розвитку у світлі теоретичної моделі такого розвитку, розробленої на основі системно діяльнісного підходу.
7.Особливості роботи соціального педагога з дітьми та підлітками ненормативного психічного розвитку на рівнях організму, індивіда та осо бистості.
8.Соціальний педагог як психолог та психотерапевт.
9.Сусідство і мікросоціум як мікрочинники соціалізації. Групи ровесників як джерело позитивних і негативних впливів на процес соціалізації підлітків. Виховні організації як мікрочинник соціалізації, покликаний створити сприятливі умови для саморозвитку та самореалізації особистості.
Рекомендована література
1. Глотова ГА. Социальная педагогика, психология и психотехника//
Социальная педагогика: теория, методика, опыт исследования. – Свер дловск: Изд во Уральского унта, 1989.
2.Дети с задержкой психического развития / Под ред. Т.А.Власовой,
В.И.Лобовского, Н.А.Цыпиной. – М Педагогика, 1984.
3.М’ясоїд ПА. Психолого педагогічний консиліуму закладі для дітей,
позбавлених батьківської опіки // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1.
4.М’ясоїд ПА. Ненормативний психічний розвиток // П.А.М’ясоїд.
Загальна психология. – К Вища шк.., 2000. – С. 162 – 186.
5.Мудрик А.В. Социальная педагогика. – МС 95.
6.Мустафаева ФА. Основы социальной педагогики. – М Академи ческий проект, 2001. – С. 105 Василькова Ю.В., Василькова ТА. Социальная педагогика. – М.:
Академия, 2000. – С. 270 389.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
1.6. Формування екопсихологічної системи
особистості в умовах впливу мезочинників
соціалізації
Наші життя схожі на острови в
океані чи дерева в лісі, коріння яких
переплетене в підземній глибині».
Вільям Джеймс
Складові впливу мезочинників на соціалізацію особистості.
Роль регіону країни у стихійній та відносно спрямованій
соціалізації. Засоби масової комунікації, їхній вплив на
соціалізацію різновікових груп населення. Роль медіа
освіти у підготовці людини до сприйняття різноманітної
інформації. Особливості впливу різних типів поселень на
соціалізацію. Субкультура і соціалізація.
Широкий вплив на формування екопсихологічної системи особистості справляють мезочинники соціалізації. До них відносять регіони краї
ни, міста, селища, села, засоби масової комунікації, субкультури
. Їхній вплив на соціалізацію людини починає посилюватися уже в підлітковому віці, що пояснюється розширенням масштабів джерела впливу.
Проблема визначення поняття регіону країни складна в силу того, що багато дослідників вживають його без достатнього обґрунтування. Водних випадках, формуючи таке визначення, виходять з особливостей природно кліматичних умов, в інших – із народногосподарських потреб, ще в інших з певних історичних особливостей розвитку цих територій. У цьому випадку, на нашу думку, штучно розривається та цілісність, яка породжує так зване явище неаддитивності, за якого властивість певного цілісного новоутворення ужене зводиться до властивостей його складових.
У визначенні А.В.Мудрика регіон – це частина країни, яка являє собою цілісну соціально економічну систему, для якої властива спільність економічного, політичного і духовного життя, спільне історичне минуле, культурна
і соціальна своєрідність. Ця система певним чином впливає на характер соціалізації людини, формування, збереження і трансляцію норм способу життя,
збереження і розвиток (або ж навпаки) природних та культурних багатств.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Більшість країн територіально складаються із сукупності таких регіонів. Водних вони більші за територією, в інших менші. Наприклад, у
Росії прийнято виділяти такі регіони Північно Західний, Центральний,
Центрально Чорноземний, Поволзький, Уральський, Західно Сибірський, Східно Сибірський, Далекосхідний. В Україні в період входження її
до складу царської Росії розрізняли три Південно Західний (Подільська,
Волинська, Київська губернії, Лівобережна Україна (Полтавська, Чернігівська, Харківська губернії, Новоросія (Катеринославська, Херсонська,
Таврійська губернії. Нині дослідник проблем економічної географії України Ф.Д.Заставний виділяє на основах певної історичної, етнічної та географічної спільностей такі українські регіони Галичину (Східну Галичину, Волинь, Полісся, Поділля, Закарпаття, Наддніпрянщину, Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщину (Слобідську Україну, Запоріжжя, Донеччину. Однак навіть цей розподіл далеко не вичерпує згаданих кількісних та якісних характеристик території України. Названі регіони складаються, в свою чергу, з окремих етнічно спільних частин. До Галичини, наприклад, входять Західне Поділля (східна межа проходить порічці Збруч, Гуцульщина, Бойківщина, Покуття. Окрім цього є ще менш відомі
історико географічні області Таврія, Нова Сербія, Слов’яно Сербія тощо.
Таврія – поширена в середньовіччі назва Кримського півострова, походить від назви населення гірської і передгірської частини Криму – таврів.
Нова Сербія – історична назва невеликої центральної території України
(в основному сучасної північної частини Кіровоградської і південної частини Черкаської областей. У 1752 – 1764 рр. Нова Сербія була адміністративно територіальною одиницею, створеною царським урядом у період організації військових поселень для оборони південних кордонів. У 1752 рр. сюди з австрійської імперії переселилося кількасот сербів,
угорців, болгарів, волохів, греків. Уроці тут появилися козаки – вихідці
з Лівобережної України. Такою ж складною виявилася історія Слов’яно
Сербії – новоствореної в 1753 році адміністративно територіальної області з центром у м.Бахмуті (нині Артемівськ, яка займала територію між
Землею Війська Донського на сході і Запоріжжям на заході. Населення її
склали переселені сербські військові загони, українські та російські селяни і козаки. Метою такого переселення був захист південних кордонів
імперії від нападу кочівників.
Ми навели детально ці приклади для того щоб пояснити кілька важливих моментів. Насамперед, це стосується складності взаємозв’язків
історичних, соціально економічних, політичних, природно географічних чинників, які зумовлюють формування певного регіону. Окремі вла
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка стивості, спричинені впливом відповідних чинників, нерідко виходять за межі одного регіону, поширюючись на сусідні, а інші, навпаки, можуть діяти лише в якійсь частині його, часто проникаючи сюди з іншого регіону.
По друге, оскільки критерії, на основі яких визначається певний регіон, недостатньо чіткі і не завжди враховують адміністративно територіальний поділ країни, то в різноманітних документах і в повсякденному житті
регіоном часто називають менші території – краї, автономні республіки,
області.
По третє, для соціалізації людини, формування її духовного життя важливою є не стільки якась окрема умова соціалізації, яка певним чином характеризує цей регіон, як уже згадана особлива, синтетична якість, що виникає як наслідок відомого явища неаддитивності. Воно якраз і формує
ту духовну основу, яка стає підвалинами внутрішнього психологічного «дому»
людини – її екопсихологічної системи. Сприйняття будь яких регіональних особливостей часто породжує неповторні почуття, які примушують працювати творчу думку не тільки поета, художника чи композитора, ай теслі, будівничого чи кондитера. Зворушують ці почуття неповторні особливості природи та історичного минулого території. Ось, наприклад, Покуття в його поетичному баченні:
...Карпати тут беруть в полон.
Стоїш і наче бачиш сон,
В якому дзвонить Черемош,
Як кришталевий майський дощ,
І Прут уперто гомонить,
Щоб доказать, що кожна мить То є краплиночка краси.
Її не візьмеш – віддаси,
Й повік тобі не відгадать,
Чом скелі Довбуша мовчать.
(С.Пальчевський)
Регіональні особливості формують у людини почуття прив’язаності
до рідного краю, патріотизму, відповідальності, насамперед, перед самим собою, а у віруючих людей перед Богом, за його долю. Нерідко ці почуття у далекій діаспорі вимушували переселенців безкорисно (у матеріальному розумінні) віддавати свої сили, духовній фізичні, на благо далекої, покинутої землі. Це вони примусили буковинця Д.Квітковського упродовж всього
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки життя у розлуці з цією чудовою квітучою землею збирати, мов золоті пилинки для золотої троянди, історико географічні відомості для своєї книги на 800 сторінок під назвою Зелена Буковина. Автору вдалося створити вражаюче літописне панорамне полотно, на якому на фоні великих масна селення чітко проглядаються численні неповторні людські обличчя в неповторних обставинах.
На перший погляд може здатися незрозумілою та величезна концентрація силі енергії, якої потребувало написання цієї книги. Однак, якщо зважити на слова французького філософа Альбера Камю, стає зрозумілою головна причина цього. Людина не тільки суспільна істота, запевнював у свій час він, ми створені для того щоб жити пліч опліч з іншими. Але вмираємо по справжньому тільки для себе. Це бажання залишатися живим для інших, уникнути, на думку датського письменника Мартина Андерсена Нексьо, найстрашнішого, що може бути, – заживо вмерти вимушувало і продовжує вимушувати багатьох людей віддавати своє життя рідному краю.
Співвітчизник Альбера Камю письменник Еміль Золя, ведучи мову про твір мистецтва в широкому розумінні цього слова, зауважував, що він
є куточком світобудови, побаченої крізь призму певного темпераменту».
У нашому ж прикладі таким куточком світобудови став увесь Буковинський край, побачений на віддалі, образно кажучи, з віконця внутрішнього психологічного дому – екопсихологічної системи, яка з дитинства формувалася під впливом численних особливостей цього регіону. Тут усе відіграло свою відповідну роль – рівень і особливості господарського життя, характер виробничих та суспільних відносин, етнічна строкатість міст,
зиґзаґи історичного розвитку на порозі європейської тісноти, надривна краса горянської природи, філософія народного світобачення, що знайшла свій вияву золоті Карпат – народній говірці, піснях, звичаях, традиціях, гуляннях. І все це осідає в пам’яті людини не відірваними від життя абстракціями, а емоційно чуттєвою конкретикою святковим запахом хвої
смерічок і свіжої бринзи, м’яким дотиком капелюха, виглядом барвисто розшитого кожушка і синіх узворів, зворушливою мелодією коломийки та урочистим гулом трембіти.
Регіон, у якому людина народилася, вже впродовж дитячих років життя посередництвом мікрочинників соціалізації встигає закласти певну основу у фундамент внутрішнього психологічного дому ставлення до себе і людей, до праці, рідної мови, звичаїв, традицій, вірувань інших народів. Так чи інакше , згодом у дорослому віці це виявляється не лише в рисах характеру, ай у результатах праці. Адже не один лише технологічний
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка бік бачать у певному виробі, коли, купуючи його, запитують проте, де він виготовлений.
Природно географічні особливості регіону, визначаючи ступінь урба нізованості території, характер економіки, створюють більш чи менш сприятливі умови для розвитку людини згідно з її потенційними можливостями. Таланить у цьому жителям столичних регіонів, віддаленим – навпаки. Наприклад, чукчі з далекої Чукотки нерідко слід докласти чимало настирливості та сили волі, аби продовжити себе згідно з сформованим рефлексом цілі. Прийнято вважати, що безпосередній вплив на формування рис характеру, збереження здоров’я, працездатність, тривалість життя та психічний стан мають природно кліматичні умови. Тому ж таки чукчі для досягнення поставлених цілей сили волі не позичати, якщо з дитинства він чув настанови дідуся І який же ти чукча, якщо не можеш шість годин підряд бігти по тундрі за упряжкою собак. Отже, у процесі соціалізації
людини багато чинників зрівноважують один одного, підтверджуючи відому істину стосовно того, що головне багатство людини не те, що знаходиться навколо неї, а те, що знаходиться в ній. Збідненість соціальної інфраструктури інколи виявляє неоднозначний вплив на соціалізацію тієї чи іншої
особистості. Водних випадках ця збідненість гасить внутрішні потенційні
можливості її, в іншому – завдяки умовам недостатності розвиває велику силу волі на дорозі до самого себе. Коли десятки тисяч москвичів спокійно дрімали поряд із стінами столичного храму науки, Ломоносов пішки прийшов у Москву з морозної засніженої Півночі, щоб самому стати цим
«храмом». Зважаючи на це, стають зрозумілими слова, сказані відомим московським гумористом Петросяном водній з телепередач ГРТ: У московській естрадній еліті – більшість приїжджих».
Не завжди можна погодитися з твердженням, що певний клімат шкідливо впливає на здоров’я людини, працездатність, психічний стан, тривалість життя. Все це швидше залежить від ставлення її до самої себе і тієї землі,
яка її народила. Майже всі оздоровчі системи побудовані на спілкуванні
людини із такими стихіями, як свіже повітря, холодна вода, сира земля і
вогонь. Для жителя Півночі, якщо він залишається вірним своїм з дитинства природним стихіям, втрата здоров’я чи скорочення життя не загрожує.
За такої ж умови не загрожує воно й для араба, який ступає по розпеченому сонцем піску. Загрожує така втрата, насамперед, тим людям, які в угоду сумнівним благам цивілізації зраджують рідні стихії дитинства. Вимирали споєні вогняною водою племена американських індійців. В умовах цивілізованого Заходу тисячі молодих людей передчасно втрачають життя в наркотичному дурмані. Чума ХХ століття – СНІД уже в усіх кінцях світу –
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
«благополучних» і неблагополучних для здоров’я – веде свій рахунок на мільйони.
Інша справа, коли з певних причин людина вимушена в силу певних обставин відмовлятися від стихій дитинства і, змінюючи місце проживання, віддаватися на волю чужих. Зрозуміло, що в цьому випадку робітнику субтропічного Сочі за умови переїзду в місто Норильськ, що розташоване біляполярного кола, доведеться нелегко. Важко йому буде переносити холод, нестачу субтропічних фруктів, до яких звик, теплої хвилі, у яку любив пірнати. А це не може не вплинути на продуктивність його праці, здоров’я та тривалість життя.
Природні умови та ресурси реґіону визначають характері спрямованість його економічного розвитку. А він, у свою чергу, зумовлює соціально географічні та соціально демографічні особливості. Перші пов’я зані з густотою населення, ступенем урбанізованості, традиційними заняттями жителів. Другі – з національним складом населення, його статевою структурою, типами сімей, міграційними процесами, із ступенем стабільності населення, його етнічним складом. Відомо, що для реґі
онів, у яких, наприклад, відбувається інтенсивне освоєння дефіцитних природних ресурсів, нерідко характерний строкатий етнічний складна селення, для якого інколи властива психологія перелітних птахів, що має тенденцію нестабільності в організації як зовнішніх, такі внутрішніх форм життя. Такі реґіони трапляється стають своєрідним «відстойни ком для осіб із кримінальним минулим. Усе це певним чином здатне порушити той стиль життя, норови, звичаї, традиції, які тут складалися роками, формуючи внутрішній психологічний дім кожного корінного жителя. А це уже породжує нові проблеми в соціалізації підростаючих поколінь.
У всіх випадках виникає необхідність нарівні державних органів впливати на відносне спрямування соціалізації різновікових груп населення в межах реґіону. Таке цілеспрямування вимагає, щоб законодавча і виконавча гілки влади зосередили зусилля на вирішенні таких завдань здійснення аналізу проблем соціалізації різновікових груп населення в реґіоні;
вивчення можливостей розв’язання цих проблемна основі госпо дарсько економічних перспектив реґіону, інвестиційних проектів, динаміки розвитку ринку праці й сфери послуг дослідження характеру впливу на соціалізацію галузей народного господарства, які безпосередньо із нею пов’язані (освіта, охорона здоров’я,
наука, культура, соціальний захист, правоохоронна сфера тощо);
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка розробка програм розвитку галузей соціальної сфери на шляху взаємодії з метою розв’язання актуальних проблем соціалізації удосконалення реґіональних систем управління процесами соціалізації різновікових груп населення.
Таким чином, можна дійти висновку проте, що кожний реґіон країни на основі природно географічних, історико культурних, соціально економічних особливостей, які визрівали в його межах упродовж тривалого часу,
створив певні основи для формування цілісної екопсихологічної системи кожного свого жителя. Але оскільки поряд із впливом регіонального мезо чинника соціалізації кожна людина відчуває хаотично непередбачуваний вплив інших чинників, то цілісність її внутрішнього психологічного «дому»
час від часу порушується, згідно філософії нестабільності, у відомих нам
«точках біфуркації, спричинюючи необхідність в поліпшеному «ремонті»
цього дому або руйнуючи те, що по крупинці наживалося не лише самою людиною, ай готувалося для неї її батьками, предками, всіма людьми, які упродовж століть виробляли філософські основи життя, що через народне слово з раннього дитинства проникали у плоть кожного, хто народився у цьому реґіоні. Найчастіше для виправдання в цих випадках вживають слово доля, не знаючи, що за словами відомого японського письменника Рюноске Акутагави доля – це характер.
Перебіг процесів соціалізації певним чином зумовлюється

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал