Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка8/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21
пізна
вальної, регулятивної, інструментальної. Затриманий і випереджаючий психічний розвиток дитини особливо чітко прослідковуються в процесі її пізна
вальної діяльності. Для затриманого властиві різні форми інфантилізму (латі – дитячий, що характеризується незрілістю емоційно вольової
сфери, примхливістю, втомлюваністю, безвідповідальністю і безініціативністю. Через несформованість сенсорних еталонів таким дітям важко розрізняти близькі за звучанням слова, а зорове сприймання характеризується
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки малою швидкістю перцептивних дій. Такі діти навіть за умови нормального слуху та зору помічають менше навколишніх предметів, ніж їх ровесники з нормальним розвитком. Знижена стійкість уваги негативно впливає на її
переключення та розподіл. Під час виконання домашніх завдань, особливо молодшими школярами, водних із них показники уваги поступово знижуються, в других зосередження її настає лише після виконання частини дій і
для них головне – пересилити перші моменти, коли не хочеться працювати, в третіх стійкість уваги постійно коливається. Як правило, в таких дітей помічається недостатня опосередкованість пізнавальних процесів. Напри кладі пам’яті це виявляється в переважанні механічного запам’ятовування над довільним навіть у підлітковому віці. На прикладі мислення – в переважанні наочно дієвого над словесно логічним, що виявляється в спробах наочно образного розв’язку задач без попереднього аналізу їхніх умові планування відповідних дій.
З огляду на культурно історичнутеорію Л.С.Виготського це пояснюється тим, що так звана натуральна лінія розвитку переважає культурну, тобто це означає, що через біологічні умови психічного розвитку в мисленні напер ший план виступає недоопосередкованість, що й пояснює недорозвинення пізнавальної функції психіки.
Доведено, що стійка затримка психічного розвитку має органічну при
роду. Спричинюється він «резидуальними (залишковими) станами після перенесених у внутрішньоутробному розвитку або під час пологів, або у ранньому дитинстві слабко виражених органічних ушкоджень центральної нервової системи, а також генетично зумовленою недостатністю головного мозку (Дети с задержкой психического развития / Под ред. Т.А.Вла совой, В.И.Лобовского, Н.А.Цыпиной. – М Педагогика, 1984. – С. На активність мозку таких дітей впливає незрілість його функціональних блоків.
Зокрема, у роботі блоку програмування, регуляції та контролю діяльності
має місце функціональна асиметрія вбік правої півкулі і недостатня активність лобових часток. Через уповільнену передачу сенсорної інформації
з правої півкулі до лівої процес сприйняття здійснюється в основному за рахунок правої.
Дослідження П.А.М’ясоїда засвідчують, що затримка в розвитку пізнавальної функції характерна певним чином й для дітей інтернатних закладів, які через низку причин позбавлені постійної батьківської опіки (М’я соїд ПА. Психолого педагогічний консиліуму закладі для дітей, позбавлених батьківської опіки // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1).
Причини переважання у пізнавальній діяльності природних механізмів
із зниженим темпом функціонування 1) особливості процесів інтеріори
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка зації (від латі внутрішній 2) незадовільна організація спільної
діяльності дитини з дорослим. Перше в широкому розумінні засвідчує
недостатність у формуванні внутрішніх структур людської соціальної
діяльності, тобто будь яка предметна діяльність уповільнено перетворюється у відповідну структуру внутрішнього плану свідомості. Таким чином, перша причина безпосередньо пов’язується з другою, оскільки для прискорення процесу перетворення предметної діяльності у відповідні
структури внутрішнього плану свідомості необхідна посилена індивідуальна робота з дитиною.
Показовим щодо цього є приклад сім’ї Н. З діагнозом, що засвідчував затримання психічного розвитку і загального мовного недорозвитку (ІІ рівняв семирічному віці батьки віддали сина в клас шести літок логопедичної школи інтернату. Хлопчик був украй неуважним і
незібраним. Під час писання не дотримувався робочого рядка в зошиті,
ніяк не міг запам’ятати рукописні букви, змішував їх, у мовленні плутав дзвінкі звуки з глухими. Незважаючи нате що індивідуальні логопедичні заняття допомогли правильно поставити вимову окремих звуків,
дитина явно потребувала посиленої індивідуальної допомоги. Батьки,
люди уже літнього віку, готові були піти на це, оскільки дитина була єдиною всім ї. Спочатку матір, технолог одного з відомих в обласному центрі
підприємств, взяла відпустку за власний рахунок і певний час жила в готелі містечка, в якому знаходилась логопедична школа інтернат. Щоденно після уроків забирала дитину в готель, щоб там продовжити заняття. Але коли виявилося цього недостатньо, після однорічного навчання сина в інтернатному закладі розрахувалася з роботи, аби мати можливість допомагати йому навчатися в умовах загальноосвітньої школи. З
часом учень вирівнявся в навчанні й піднявся до такого рівня, який згодом дозволив йому без особливих проблем навчатися в університеті.
У процесі експериментального навчання дітей цієї категорії доведено,
що вони, на відміну від розумово відсталих (тип дезонтогенезу – недорозвинення) за умови належної індивідуальної допомоги починають виявляти не тільки здатність до навчання, ай повністю долають затримку у своєму
психічному розвитку.
Для соціального педагога у його роботі з сім’ями, де є такі діти, важливо, насамперед, переконати батьків у необхідності надання дитині посиленої індивідуальної допомоги в навчанні на основі методичних консультацій з учителем класоводом або вчителями предметниками. Використовуючи різноманітні суґестивні засоби, слід навіяти батькам віру в оптимістичні результати їх зусиль, для чого використати факти реального жит
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки тя, підтвердження відповідних наукових досліджень, приклади, взяті з художньої літератури, кіно, періодики. Доцільно ознайомити батьків з методикою сугестивного впливу на дитину, застосування якої б дозволило формувати психологічні установки на успіх.
Під час індивідуальної допомоги в навчанні слід зважати нате, що,
оскільки сприймання в дитини здійснюється переважно за рахунок правої півкулі кори головного мозку, то всі пояснення незрозумілого повинні
мати переважно наочно образний характері за можливості стосуватися емоційно чуттєвого досвіду дитини. Але найважливішим тут є доброзичлива атмосфера таких занять. Батьки у цьому випадку повинні виявляти конґруентність, тобто навчитися сприймати дитину такою, якою вона є, і
в стосунках із нею виходити приблизно із такої позиції, яку можна було б висловити словами Ти мені подобаєшся, а не Ти мені будеш подобатися, якщо. Це обумовлюється тим, що, як правило, успіхи під час такої
індивідуальної роботи приходять запізніло і, якщо батьки не мають достатньої терпеливості, зриваються, в дитини починають швидко формуватися негативні суґестивні комплекси. З’являється зневіра в справдження коли небудь того якщо в той час, коли з раннього віку виникає органічна потреба завжди подобатися своїм батькам.
Протилежністю затриманому розвитку дитини є її випереджаючий роз
виток. Явища психічної акселерації та обдарованості засвідчують надмірну опосередкованість пізнавальної функції. Це зумовлює високий рівень пізнавальної активності, бажання творчості, проблемність мислення. Обдаровані діти досконало володіють прийомами запам’ятовування, продуктивно мислять і мають розвинену довільну увагу. П.А.М’ясоїд доходить висновку,
що провідною закономірністю ненормативного психічного розвитку нарівні організму є відхилення ступеня опосередкованості пізнавальної функції
психіки за рахунок недорозвинення (затримка психічного розвитку) або надрозвинення (явища психічної акселерації та обдарованості) пізнавальної діяльності людини.
Соціальному педагогу в цьому випадку необхідно порекомендувати батькам дітей із затримкою психічного розвитку потурбуватися про інтелектуальний фон сім’ї. Іграшки, речі, які викликають у дитини цікавість,
повинні мати певне інтелектуальне навантаження, суть якого батькам слід вміти розкрити. Наприклад, чому іграшковий автомобіль рухається,
чому в нього світяться фари і т.д. Потрібно цілеспрямовано створювати ситуації, під час яких у квартирі, чи кімнаті власного будинку дитина випадково натрапляє на цікаву книжку, інструкцію для конструювання певної моделі тощо.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Регулятивна функція представників ненормативного психічного розвитку нарівні організму виявляє основну закономірність на прикладі поведінкових реакцій підліткового віку. Такі реакції відрізняються від нормативних систематичністю, інтенсивністю та наслідком – соціальною деза
даптацією.
У підлітків, для яких вони властиві, внутрішні механізми, що опосередковують емоційно вольову сферу, недорозвинені.
П.А.М’ясоїд наводить такі типи реакцій реакція емансипації (втечі з дому, агресивна поведінка, асоціальні дії реакція групування (участь в асоціальній групі реакція захоплення (найчастіше колекціонування, яке у ненормативного підлітка набуває незвичних форм (один із таких підлітків збирав фотографії із зображенням знівечених у катастрофах, закатованих у концтаборах людей реакції, зумовлені сексуальними потребами, які визначаються виразним домінуванням інтересу до статевого життя, часто агресивною поведінкою щодо осіб протилежної статі, статевими збоченнями реакція відмови (активний опір дорослому, що вимагає від підлітка потрібних дій); реакція опозиції (демонстративна бравада, прогули, втечі,
крадіжки, будь яка активність, що має характер протесту реакція імітації
(прагнення свою неспроможність водній сфері подолати успіхами в іншій:
наприклад, школяр, що відстає у навчанні, часто вдається до порушень соціальних норм реакція гіперкомпенсації (прагнення досягти успіху,
долаючи власні вади боязливий підліток для завоювання авторитету скоює злочин).
Ці реакції властиві для різних типів емоційної незрілості підлітків:
емоційно нестійких (неорганізованих, залежних від стихійних ситуаційне здатних до тривалих вольових зусиль, легко навіюваних, вибираючих дії
швидкого успіху характерна незрілість мозку, недорозвиненість пізнавальної діяльності, реакції імітації, відмови, гіперкомпенсації); емоційно збуд
ливих (конфліктні, агресивні, схильні до реакції опозиції знижений рівень пізнавальної діяльності підлітків з розгальмованістю потягів (слабка воля,
знижений рівень самоконтролю і саморегуляції, схильність до крадіжок привабливих речей, властиві реакції, зумовлені сексуальними потребами,
мінімальна мозкова дисфункція).
Отже, можна дійти загального висновку, що для підлітків усіх цих типів емоції слугують прямим виразником їх потреб. Зниження рівня пізнавальної діяльності у них пояснюється педагогічною запущеністю. Вони потребують, насамперед, уваги батьків, учителів. Упродовж індивідуальних розмов таким підліткам необхідно пояснювати наслідки їхньої поведінки, намагатися діагностувати інтенційну спрямованість з метою залучення до доброчинних справ, які їх зацікавлять. Коронкою у цих справах могли б слу
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки гувати ситуації успіху, які б згодом можна було розвивати в первинних референтних групах. Таким підліткам могла б зарадити також допомога психологічних службу вигляді психологічної консультації (непряма допомога дитині посередництвом консультації батьків і педагогів, яка полягає у відпрацюванні раціональних способів поведінки, вироблення заходів, покликаних поліпшити соціальну адаптацію дітей надання консультації шляхом публікацій, розрахованих на широке коло читачів психотерапії (засобів психотерапевтичного впливу на дитину з метою поліпшення її психічного стану робота нарівні психотерапевта психологічний діагноз, створення умов для вільного вияву переживань, демонстрація розуміння стану клієнта та прагнення допомогти йому, доведення неефективності поведінки у певній ситуації психологічної корекції (проводиться з метою подолання певних відхилень у психічному розвитку, здійснюється з позицій різних напрямів психології психоаналізу, біхевіоризму, діяльнісного підходу психоаналіз передбачає ігрову і малюнкову форми корекції, у першому випадку організовується гра дитини таким чином, щоб звільнити негативний зміст несвідомого і відпрацювати доцільні способи поведінки у другому – клієнт звільняється від конфліктних ситуацій шляхом їхнього втілення в малюнку;
біхевіоризм використовує зовнішні стимули з метою підкріплення або гальмування дезадаптивної поведінки, оскільки тлумачить останню як прямий виразник проблем клієнта дає змогу дитині через механізм зворотного зв’яз ку (наприклад, відеозапис) отримати інформацію про свою поведінку з метою позбутися небажаних наслідків, використовує жетони – нагороди за соціально схвалену поведінку діяльнісний підхід ураховує закономірності
нормативного розвитку для зіставлення з ними варіантів відхилень, спрямовує корекцію на зону найближчого розвитку, центр психокорекційної
роботи орієнтує на організацію діяльності людини та зміну соціальної ситуації її розвитку сеансів релаксопедії з метою формування доцільних психологічних установок (передбачають ведення клієнта у стан чотириелемент ної фізичної релаксації фізичне та психічне розслаблення, важкість у тілі
й теплота – і самонавіювання в цьому стані потрібних психологічних уста новок).
Ненормативність інструментальної функції виявляється в типах акцен туацій, для яких, на відміну від психопатій, властиві нестабільність, ситуативність, тимчасова соціальна дезадаптація. З віком вони залишаються в загальній картині індивідуальності.
Відомі класифікації акцентуацій А.Є.Лічко і професора, директора психіатричної та неврологічної клініки Шаріте Берлінського університету ім.Гумбольдта Карла Леонгарда.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Згідно з першою класифікацією виділяють такі типи акцентуацій:
циклоїдний (емоційна нестійкість – схильність до піднесення і спадів настрою астенічний (складають підлітки з переживанням негативних емоцій тривожності, нерішучості, дратівливості, що призводить до швидкої втомлюваності властива зосередженість на стані свого здоров’я, вибірковість у спілкуванні, пошуки самотності боязкий (несміливість, сором язливість, відчуття комплексу неповноцінності, уникнення нових знайомств, труднощі у спілкуванні шизоїдний (замкнутість, відгородження від навколишнього світу, заглибленість у власні переживання, несформоване почуття емпатії); застряваючий, або параноїдний (тривала фіксація емоцій і почуттів на подіях, що минули хвороблива вразливість,
стійкість афектів епілептоїдний (інертне мислення дисфорія, що виявляється в почерговій зміні емоційної пригніченості з розрядкою агресія демонстративний, або істероїдний (егоцентризм, намагання бутив центрі уваги, схильність до фантазування, обману, пихатість, зверхність,
прикидання); гіпертимний (бадьорий настрій, висока активність, недисциплінованість, незібраність, непосидючість, вибір дій, які не потребують особливих зусиль дистимний (відповідальність, надмірна серйозність, схильність до депресії, пасивність, самозаглибленість не
стійкий (схильність до навіюваності поведінка, орієнтована на негайний успіх, зміну вражень вміння налагоджувати контакт з оточуючими,
податливість до чужого впливу конформний (некритичність, надмірна податливість чужому впливу, насамперед, авторитетів готовність підкорятися думці більшості, орієнтація на стереотипи усереднених стандартів, безініціативність).
Відносно до класифікації Карла Леонгарда вирізняють такі типи акцен туацій: демонстративний (аномальна здатність до витіснення, схильність до обману з певною метою педантичний (механізм витіснення представлений мало потяг до чіткості, завершеності, ґрунтовності; ретельність посилена турбота про власне здоров’я); застряваючий (швидке згасання чуттєвих реакцій після того, як їм дати волю хвороблива образливість, злопам’ятність, імпульсивні втечі з дому, волоцюжництво); збудливий (недостатня керованість, підвищена роль неконтрольованих збуджень, потягів, інстинктів імпульсивні реакції, низький рівень мислення, хиткі моральні устої, дратівливість, імпульсивні невмотивовані втечі з дому гіпертимічний (піднесений настрій, балакучість, постійні відхилення від теми розмови, потяг до діяльності, центр уваги в розмові, надмірна веселість інколи переходить у дратівливість дистиміч
ний (протилежність гіпертимічному, серйозність, зосередженість на печальних моментах життя, пасивність у діях і сповільненість мислення в тих випадках,
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки коли вони виходять за межі норми циклотимічний (почергова зміна гіпертим
ічних і дистимічних станів радість зумовлює бажання діяльності, печаль депресію афективно екзальтований темперамент (темперамент тривоги і
щастя, наближення до психопатії, бурхлива реакція на події емотивний
(чуттєвість, м’якосердечність, жалісливість, радість від спілкування з природою, мистецтвом тривожний (у дитячому віці глибоке відчуття страху, боязнь грози, інших дітей, відсутність захисту під час нападів, страх перед учителем,
«мішень» для знущань у класі).
Перераховані вдвох типах класифікації ознаки ненормативності інструментальної функції нарівні організму з часом у зрілому віці стають менш помітними, але нарівні індивіда розвиток цієї функції стає виразнішим.
Соціальному педагогу, надаючи індивідуальну допомогу сім’ї, в якій виховується дитина чи підліток з певними акцентованими рисами, необхідно частіше консультуватися з психологом чи психотерапевтом. Важливо,
насамперед, допомогти батькам зрозуміти суть ненормативності в розвитку дитини і визначити шляхи корекції.
Рівень індивіда характеризується психічними новоутвореннями, зумовленими відсутністю необхідних для повноцінного розвитку соціальних умов. Найважливішою складовою їх є можливість повноцінного спілкування дитини. У протилежному випадку страждає її самосвідомість,
відкритість, прив’язаність дорідних. Відомо, що в залишених після народження матерями дітей розвивалася психічна депривація, яка затримувала їх розвиток як індивідів.
...Воно росло, як вовченя,
Якого холодом щодня
Життя жорстоко обвівало,
Бо слів гарячих не шептала
Йому матуся уночі,
Коли насуплені сичі
Кричали лячно проти ночі,
Щоб появлялись поторочі.
І сумно бачити було,
Коли гладесеньке чоло
Дитячий усміх не торкав,
Коли звук мови не зринав
З розкритих пелюстками губ,
Які ховали восьмий зуб.
(С.Пальчевський)
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Причиною формування згаданих психічних новоутворень, передусім,
є прорахунки батьків і педагогів у вихованні дітей, що створює своєрідну соціальну ситуацію розвитку. Наприклад, емоційне неприйняття сприяє
формуванню жорсткості, у свою чергу, жорстокість зумовлює нездатність до емпатії, бажання самостверджуватися на приниженні іншого. Потурання спричинює неадекватний рівень домагань, розвиває жадібність,
яка стає фундаментом прагнень до привласнення предметів і засобів їх досягнення, що впливає на розвиток потреби в освоєнні світу. Жорстокість впливає на формування таких властивостей натури, як безініціативність, пасивність, брехливість. Остання ж, як правило, переростає у стійку тенденцію до створення у навколишніх образу ідеального Я – потреби бути особистістю.
Виховання дітей у неповних сім’ях також обмежує соціальну ситуацію розвитку дитини, стає причиною її впертості, вередливості, замкнутості,
наслідування небажаних зразків поведінки. Відсутність батька формує в підлітків неповну, або й неадекватну статеву ідентифікацію.
...Дитина – безнадійний консерватор.
Їй нянь чужих не треба довгий ряд.
То є малесенький, місткий «акумулятор»,
В якому на дві клеми йде заряд (С.Пальчевський)
Нерідко в розлучених сім’ях бувають випадки, коли один із батьків забороняє іншому спілкуватися з власною дитиною. Соціальному педагогу в цьому разі необхідно у формі індивідуальної бесіди пояснити зарозумілій матері чи батькові всю неправомірність подібної ситуації, наголосивши на тому, що сама дитина і тільки вона має право верховного голосу у виріщен ня проблеми спілкування і характеру взаємин із батьками.
У Конвенції прав дитини, прийнятій та відкритій для підписання,
ратифікації і приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН
від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України з 27 вересня року, в пункті 1 статті 6 записано, що кожна дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків і право на їх піклування».
Виховання ж дитини, яке супроводжується відсутністю матері, зокрема в закладах інтернатного типу, надзвичайно негативно впливає на психічний розвиток, оскільки, затвердженням психоаналітиків, непоправно збіднює ту ділянку соціальної ситуації розвитку дитини, від якої
залежать майже всі психічні новоутворення найраніших років життя. Зва
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки жаючи на це, цілком правомірним є вислів французького письменника
ХІХ го століття Ернста Легуве проте, що мати – це єдине на землі божество, яке не знає атеїстів. Але навіть у пізніші роки життя відсутність матері як виховника негативно відбивається на задоволенні потребу безпеці, у визнанні та оцінці, в любові й прихильності. Дитина, отримуючи материнську любов, відчуває необхідність дарувати її іншим. Така психологічна потреба безпосередньо пов’язана з відомим у психології поняттям аффлікації.
..Їй так хотілося любить.
У групі хоровод водить.
Дружити зразу з усіма.
Коли насупиться зима,
Ліпити сніжки залюбки.
І щоб сміялись малюки,
Коли в атаку вона йтиме
І щічками, як мак, цвістиме.
(С.Пальчевський)
Коли ж дитина не знала материнської уваги і ласки, або почала забувати про неї, картина для спостережливого ока нерідко змінюється.
...Коли навкруг усі гасали,
Сміялись, бились, верещали,
Він, як маленький «старичок»,
Сидів і їв свій пиріжок.
(С.Пальчевський)
Незадоволеність органічних потреб дитини нерідко призводить до
дезінтеграції особистісного розвитку, або психічної середовищної дезадап
тації, яка може набирати різні форми, зокрема, й такі:
...Його у класі не любили,
І на перервах часто били.
Учителі не помічали,
Коли завдання роздавали.
Він був, як в лісі мухомор,
Коли співав дитячий хор,
Коли в команду підбирали,
До турпоходу залучали.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
І навіть класний керівник
До всього цього якось звик.
(С.Пальчевський)
Таким чином, трапляються випадки, коли школа не тільки не допомагає виправити недоліки сімейного виховання, а, навпаки, до них додає
ще й свої.
Незадоволення потреб, на думку А.Маслоу, нижчої ієрархії породжує
механізми психологічного захисту, які часто допомагають дитині забезпечити її соціальну адаптацію. Такі новоутворення, компенсуючи відсутність нормативних властивостей, поступово закладаються в характер, що згодом обмежуватиме можливості людини, оскільки психологічний захист потребує відповідної енергії для оборони відсвіту в той час, коли з цим світом необхідно активно взаємодіяти.
Отже, ненормативні властивості характеру дитини чи підлітка, особливо такі, як жорстокість, жадібність, брехливість, які часто привзодять до протиправної поведінки, породжуються діяльністю у певній соціальній ситуації розвитку, в процесі якої виникають такі нові потреби і відповідні їм нові способи їх задоволення, які не відповідають соціальним нормам.
Тривіальних прикладів, які б ілюстрували це положення вжитті чимало.
Ігор К. народився всім ї непланово. Один із братів уже був студентом університету. Другий навчався в школі. Випадково якось хлопчик підслухав розмову про свою неплановість. Батьки це помітили, але залишили поза увагою. Дитина росла замкнутою, нещирою, неслухняною. У п’ятому класі
батько його нарешті серйозно побив. А що я маю робити. Слова не доходять розповідав він, – купив кілька банок консерв, приношу додому, а він узяв ножа і поштрикав... Звідки така жорстокість Дивлюся і бачу, що якщо не зупинити, то з часом й людину так поштрикає». Ігор нікого не штрикав, але в шкільному туалеті витрушував із кишень малюків копійки. Нерідко в його руках бачили коробки дорогих цигарок. На шкільному вечорі
відпочинку від нього пахло вином. Згодом його спіймали на гарячому»,
коли він, розбивши вітрину, залізу невеличкий магазин. Запізніла співпраця сім’ї, класного керівника, організатора позакласної та позашкільної роботи, представників райвідділу міліції очікуваних результатів не дала. Логіка розвитку подій привела Ігоря на лаву підсудних.
Соціальному педагогу в подібних випадках, насамперед, необхідно постаратися вчасно інтегрувати всі можливі виховні впливи, спрямовані на корекцію ненормативних властивостей характеру підопічного. Поряд з цим
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки слід здійснити можливі рішучі заходи для зміни соціальної ситуації розвитку, цим самим ліквідуючи базу виникнення нових потребі нових способів їх задоволення. Подальша корекційна діяльність потребує надання постійної консультативної допомоги батькам не тільки збоку соціального педагога, ай збоку психотерапевта. Підлітки ж потребують поглибленої
індивідуальної роботи соціального педагога, методологічною основою якої
б були попередньо визначені філософські та психолого педагогічні засади соціально педагогічної діяльності.
Особливу логіку ненормативності має рівень особистості, який стосується, насамперед, представників юнацького і зрілішого віку, соціалізація яких у межах сім’ї продовжується все життя. Оскільки, з одного боку, за словами французького письменника Анатоля Франса, життя коротке, але людина заново проживає його у своїх дітях, аз другого, за словами талановитого українського педагога В.О.Сухомлинського, виховуючи свою дитину, дорослий виховує самого себе, стверджуючи власне людське достоїнство.
Стосовно цього автор концепції ненормативності нарізних рівнях психічного розвитку людини у світлі теорії системно діяльнісного підходу до аналізу такого розвитку П.А.М’ясоїд пише Яків нормативному випадку, за ненормативним психічним розвитком на цьому рівні криються процеси закономірного ускладнення і перехрещування видів діяльності,
виходу індивіда за наявні обмеження, вироблення певної позиції і створення власної філософії. Проте якщо психічна норма – це творчість, гармонійний образ світу, і, найголовніше, – вчинок, то відхилення від норми буде самореалізація на шкоду іншим, конфліктний образ світу, проступок як вчинок, що суперечить нормам моралі (М’ясоїд ПА. Загальна психологія К Вища школа, 2000. – С. Згідно з цією концепцією механізм проступку лежить у відношенні
між потребами та ситуацією їх задоволення. У межах такого відношення формуються як нормативні, такі ненормативні властивості характеру. Потреба виявляє себе у знайдених і відпрацьованих у соціальній ситуації
розвитку способах її задоволення. Таким способом стає проступок. Однак оскільки проступок не завжди випливає з властивостей характеру і
тим паче заперечує їх, то це якраз і свідчить про індивіда як про осо бистість.
Оскільки центральною ланкою в механізмі проступку є потреби, то в основі профілактичної діяльності соціального педагога повинна бути корекція таких потреб на основі загальнолюдських цінностей, формування відповідно до них на базі представлених попередньо психолого педагогіч
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка них основ соціально педагогічної діяльності доцільного рефлексу свободи,
який, змінивши характер таких потреб, звільнив би людину від ненормативного способу їх задоволення.
Коли органічні потреби спрямовані на досконалішу адаптацію,
індивідні – на освоєння, то особистісні – на втілення свого Я у світ.
Оскільки можливість способів активності, які б урівноважували потребу в самореалізації, самоствердженні, творчості тощо з життєвою ситуацією, проблематична, то виникає необхідність надситуативної активності, що за умови ненормального психічного розвитку втілюється в проступок.
У цьому випадку роботу соціального педагога доцільно спрямувати втрьох напрямах 1) ознайомлення підопічного з конкретними результатами конкретних ненормативних дій 2) використання можливостей відповідних психотехнічних систем з метою формування екопсихологічної системи клієнта на базі загальносуспільних цінностей, 3) для потреб надситуатив ної активності використати десуґестування напластованих уявлень клієнта про межі його можливостей, що зарадило б перетворенню цієї активності у вчинок, а не в проступок.
У процесі соціально педагогічної діяльності важливо розуміти логіку не тільки проступку, ай вчинку. Вихідною основою для цього є усвідомлення того, що в процесі діяльності потреби опредметнюються і стають мотивами. Життєва ситуація часто чинить опір активності індивіда і змушує його в ідеальному плані виходити за її межі. Таке спрямування породжує тенденцію втілення свого Я всупереч ситуації на межі зіткнення з нею. Так народжується ідеальний мотив – потреба особистості, яка його шукає. Ним може бути образ світу, який поступово віддаляється від образу сприймання. Це змінює зміст відповідної діяльності, робить її полімоти вованою, такою, що несе в собі ідеальні, дестабілізуючі цю діяльність мотиви, а зовнішньо зберігає попередню спрямованість. Перехрещення з мотивами, що реально спонукають діяльність, робить емоційну сферу індивіда насиченою конфліктним смислом. У цьому випадку потреби особистості не співвідносяться з реальними мотивами і тому залишаються незадоволеними. Так виникають передумови надситуативної активності – вчинку або ж проступку. Якщо вчинок являє собою надситуативну активність як творчість, то проступок – як адаптацію. Отже, механізм як вчинку, такі проступку в світлі концепції системно діяльнісного підходу спільний.
Однак в індивіда, схильного до проступку, потреби особистості настільки переважають над органічними та індивідними, що стають гіперпотреба ми. Прагнення втілити в дійсність своє Я для нього над усе. Це ж стає
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки підґрунтям для розвитку егоцентризму – нездатності співвідносити свої
прагнення з інтересами інших. Таким чином, якщо завдяки вчинку індивід створює нову соціальну ситуацію розвитку, то проступком змінює ситуацію відповідно до своїх потреб. Якщо вчинок нормативної особистості
свідчить про її децентрованість, то проступок ненормативної – про її его центричність. Стверджуючи таку позицію, індивід створює собі кращу життєву ситуацію, збіднюючи ситуацію інших, серед яких нерідко близькі
люди і навіть рідні. А це уже найчастіше виступає як результат завищених вимог батька і матерів дитинстві, пізнішої гіперпротекції тощо. Очевидно у свій час належним чином не спрацювали такі механізми соціалізації
як психотехнічні системи мистецтва і релігії в той час, як найпопулярніші
психотехнічні системи сім’ї і реального життя виявилися далекими від досконалості й не змогли забезпечити формування екопсихологічної
системи особистості на базі гармонійного поєднання власно особистісних та загальносуспільних інтересів.
Таким чином, на думку П.А.М’ясоїда, ненормативний психічний розвиток особистості є особливим типом онтогенезу, що відбувається залежно від рівня життя у межах між психічною нормою і психічною аномалією за біологічних, соціальних та психологічних умов. Нарівні організму на ґрунті
незрілості або ранньої зрілості фізіологічних систем це призводить до недорозвинення або надрозвинення функцій психіки. Нарівні індивіда на передній план виступає соціальна ситуація розвитку дитини, що сприяє
формуванню ненормативних властивостей характеру. Нарівні особистості
ненормативність виявляється в проступку, до якого вдається егоцентрична особистість.
Коли зрілість чи незрілість фізіологічних систем дитини, що впливає на розвиток функцій психіки, остаточно не зумовлюється виховним впливом сім’ї, то соціальна ситуація розвитку дитини, яка спричинює формування певних властивостей характеру, нормативних чи ненормативних, залежить не тільки від сім’ї, ай таких мікрочинників соціалізації, як

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал