Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів




Сторінка7/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21
Ритм – один із елементарних засобів суґестії, оскільки суґестивні впливи в медицині, мистецтві, педагогіці, торговій рекламі та інших сферах людської діяльності завжди подаються ритмічно. Психотерапевти з досвіду знають, що часто ритмічні повторення лікувальних суґестивних впливів швидше призводять до очікуваних результатів, ніж одноразові торпедні, або,
навпаки, м’які. Значно більше впливає ритм тоді, коли він поєднується з авторитетом в атмосфері інфантилізації.
Ритм здатний посилювати енергетику певної суґестивної формули,
що особливо яскраво спостерігається на мітингах, демонстраціях, різноманітних стихійних акціях протесту. В цьому випадку він часто поєднується з відповідними жестами, темпом руху натовпу. Інколи для посилення суґестивного впливу на великі маси людей організатори акцій протесту використовують швидку його зміну. Наприклад, натовп біжить до стін в’яз ниці. Створюється враження, що його вже ніщо не зупинить і стіни самі
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка впадуть перед ним. Але раптом перед стінами маси людей зупиняються.
Зрозуміло, що подібні випадки можуть призвести до численних травмувань та інших нещасть, тому організаторам подібних акційне варто вдаватися до них.
Соціальному ж педагогу доцільно використовувати зміну ритму мовлення як в індивідуальному спілкування з клієнтом, такі у виступах перед численною аудиторією. Однак це повинно відбуватися у нерозривному зв’язку із змістом висловлюваних думок на основі принципу єдності змісту
і форми.
Особливо, що важливо для соціального педагога, боготворить ритм молодь. І це недивно. У переважній своїй більшості вона яскравіше відчуває життя, ніж люди старших вікових груп, бо ближче до його природи у всіх її вимірах.
В ритмі серце наше б’ється.
В ритмі білий світ сміється.
Навіть по його закону
Сонце одяга корону.
(С.Пальчевський)
Наступним елементарним засобом сугестивації, на думку Г.К.Лоза нова, є концертна псевдопасивність, яка забезпечує умови виникнення концентративної психорелаксації (концентрація уваги співбесідника або групи людей у стані розслаблення, психологічного комфорту. Використання її в навчанні зумовлює парадоксальний ефект надзапам’ятовуван ня (суґестивної гіпермнезії), яке супроводжується невтомою, а враженням відпочинку. Для створення зовнішніх умов концентративної психо релаксації Г.К.Лозанов у своїх експериментах використовував класичну музику.
Давно вже в психотерапії усталилося твердження, згідно з яким навіювання відбувається тоді, коли той, хто піддається йому, знаходиться в розслабленому стані. Чим глибшою є ця розслабленість, тим легше сприймається навіювання. Опираючись на це, часто роблять помилкові висновки стосовно того, що найсприятливішим для навіювання є стан гіпнотичного сну. Однак цьому суперечать факти, відповідно до яких навіювання у звичайному стані свідомості часто дають результати не гірші, ніж навіювання у стані глибокого гіпнозу. Особливо чітко це спостерігається у психотерапевтичній практиці, де внаслідок навіювання у звичайному стані свідомості відбуваються різні вегетативні, біохімічні та інші зміни.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Стан концертної псевдопасивності подібний до дитячого ненапруженого сприйняття навколишнього світу, або до настрою, який виникає на концерті, упродовж якого глядачі не напружуються, не намагаються щось запам’ятати або зрозуміти, а віддаються під владу спокійного, емоційного сприйняття концертної програми.
Цей стан Г.К. Лозанов використовував у своїх експериментах для розширення резервів пам’яті школярів та курсантів. Фізична та інтелектуальна поведінкова пасивність, – писав він, – як ми вже вказали, не
є насправді цілковитою пасивністю людини, тому що одночасно із сприйняттям музичних звуків тривають складні внутрішні процеси, народжуються настрої, виникають асоціації, ідеї. І все це, за умови фізичної та
інтелектуальної пасивності, не стомлює. На фоні такої концертної псев допасивності за наявності суґестивної установки на надзапам’ятовуван ня легше переборюються антисуґестивні бар’єри і вивільняються резервні
можливості психіки (Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и из куство, 1971. – С. Соціальному педагогу доцільно використовувати концертну псевдо пасивність уході проведення індивідуальних бесід з клієнтами у кімнаті так званого психологічного розвантаження, де в затишній естетичній атмосфері можна використати фонову релаксуючу музику. Така обстановка може допомогти перевести розмову в русло щирості.
На жаль, у науці немає однозначності у визначенні сутності поняття навіювання. Ми схильні вважати, щонайповніше і найточніше визначення його сутності дав професор Г.К.Лозанов: Навіювання – це форма психічного відображення, в якому переважно на шляху неусвідомленої
психічної активності створюється спеціальна установка на розкриття функціональних резервів людської психіки. Воно одночасно вміщує в собі інформативний та алгоритмічно перепрограмуючий аспекти. Навіювання результат переборення антисуґестивних бар’єрів уході складного єдиного суґестивно десуґестивного процесу, визначальну роль в якому грає відношення засобів суґестивного зв’язку до неспецифічної
психічної реактивності (Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и изкуство, 1971. – С.247).
У цьому визначенні ми знаходимо поняття спеціальної установки»,
яка розкриває функціональні резерви людської психіки. Стосовно цього, як це очевидно, у Г.К.Лозанова дещо інше розуміння установки, ніжу Д.М.Узнадзе і його школи. На думку болгарського вченого, звичайний тип установки, якби він не нагадував деякі особливості навіювання, до кінця не розкриває найсуттєвіше в суґестивних явищах, зокрема, спрямованість до
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка резервних можливостей людської психіки. Звичайний тип установки не
призводить до суґестивних явищ анестезії (обезболювання), гіпермнезії (над
запам’ятовування) та ін. Відповідно, навіювання, як стверджує Г.К.Лоза нов: використовує механізм установки, але установки особливого типу –
суґестивної установки (виділено авт.), за якої активізуються резервні мож
ливості людської психіки. Навіювання через суґестивну установку взаємодіє
з усвідомленою психічною активністю, яка одночасно включає інформаційний і алгоритмічний аспекти дій, інформація має значення до тих пір,
доки має алгоритмічні цінності. Вона має відношення ідо програмування. У цьому випадку навіювання як форма відображення, є суттєвим механізмом зрівноваження особистості середовищем. За такої умови воно передбачає прямий шлях активізації частини значних резервних можливостей особистості в процесі її розвитку (Лозанов Г.К. Сугестология. – Со фия: Наука и изкуство, 1971. – С.247).
Соціальному педагогу важливо чітко усвідомити вирішальне значення
суґестивної установки на активізацію та розкриття резервних можливос
тей людської психіки в період формування рефлексу цілі клієнта, згідно з його
інтенційною спрямованістю. Без урахування останнього суґестивна установка рано чи пізно прийде в суперечність із внутрішньоінтенційними потребами людини і виявиться штучно нав’язаною зовні. Тому їй має передувати глибоке вивчення соціальним педагогом сфери глибинних інтересів підо пічного.
Навіювання в звичайному стані свідомості має різноманітні форми вияву. Водному випадку, воно цілеспрямоване, в іншому, являє собою загальний суґестивний фон. Часто має словесне оформлення, але може відбуватися й без нього. Якби воно не було пов’язане з неусвідомленою психічною активністю, але часто має й усвідомлювані складові. Зважаючи на це,
Г.К.Лозанов визначає види навіювання феноменологічно з огляду відповіді
на такі запитання:
1.Яка цілеспрямованість навіювання Яка участь соліста в оформленні навіювання Яка роль свідомої участі під час сприйняття навіювання Відтак, види навіювання за феноменологічним критерієм схематично групуються таким чином за цілеспрямованістю:
1)загальний суґестивний фон;
2)спеціальні суґестії;
за словесним оформленням:
1)словесні навіювання;
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
2)несловесні навіювання за ступенем усвідомлюваності:
1)навіювання із усвідомлюваними складниками;
2)навіювання без усвідомлюваних складників.
Для формування цілеспрямованості навіювання важливим є розуміння кількох обставин. Як наголошувалося, шляхом неспецифічної психічної реактивності до нас надходить величезна кількість сигналів з навколишнього світу. Переважна частина їх залишається неусвідомленою, або ж недостатньо усвідомленою. Але, незважаючи на це, вони мають навію вальний вплив. Однак не всі вони призводять до певних помітних зміну психічних чи фізіологічних виявах особистості. Чимало цих сигналів пізніше спливають у свідомості як певні суґестії, а ще більша частина формує так званий суґестивний фон, який відіграє важливу роль під час наступних суґестивних впливів. Він має не тільки загальне психічне, ай оздоровче та педагогічне значення. Із специфічними особливостями цього фону необхідно узгоджувати чинники і методи, що використовуються для цілеспрямованого навіювання. Однак загальний суґестивний фон інколи допомагає реалізації такого навіювання, а інколи, навпаки,
заважає. Це буває в тих випадках, коли він суперечить змістовій складовій навіювання.
Спеціальні навіювання, які загальний суґестивний фон, використовують можливості неспецифічної психічної реактивності, але цілеспрямовано застосовувати їх слід відповідно доз конкретних завдань в конкретних обставинах. Для цього соціальному педагогу необхідна спеціальна підготовка, насамперед, у формі консультацій із психотерапевтом. Чогось особливого, надзвичайного тут немає. Адже відомо, що кожна людина має певні
суґестивні здібності, але щоб цілеспрямовано використовувати їх на практиці, потрібно набути первинних практичних навичок, які згодом можна розвинути уході виконання різної складності практичних завдань соціальної роботи.
Певні особливості має словесне оформлення навіювання. Найчастіше таке оформлення розуміють у вигляді представлення необхідних коротких думок з відповідною імперативною інтонацією. Однак це не завжди так. Існує ціла низка технік і методів вимови суґестуючих слів і
виразів з метою найповнішого використання засобів неспецифічної психічної реактивності. Насамперед, йдеться про такі психологічні інтонації
навіювального слова 1) самовпевнений тон, який не терпить ніяких заперечень) раптовий неачікуваний наказ 3) тихі, ритмічнім які навіювання С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Для навіювання необов’язковим є словесне оформлення. Адже міміка обличчя, вираз очей, ідеомоторні рухи, природний і соціальний декору поєднанні з іншими чинниками самі по собі здатні виявляти певний на віювальний вплив.
Г.К.Лозанову доводилося спостерігати велике розчарування недосвідчених суґестологів, які вперше зустрічалися з явищами навіювання і
впевнювалися втому, що в них немає нічого таємничого і містичного.
Більше того, засоби і методи навіювання надзвичайно часто включають у себе усвідомлювану складову, яка фіксує увагу і поза якою губляться непомітні на перший погляд подразники.
У випадках, коли навіювання розраховується переважно на авторитет, суґестологу початківцю буває важко відрізнити усвідомлювану складову від інших чинників і побачити у чому виявляється сила авторитету – в авторитеті особистості, ідеї, віри, догми, чи здорового глузду і т.д. Це положення болгарський учений вдало ілюструє прикладом із роману Ф.Достоє
вського Брати Карамазови». Йдеться про оповіяного ореолом святості старця Зосиму, до якого з округи приходими тисячі страдників, багато яких насправді отримували полегшення і зцілення. Ось як виглядає сцена такого зцілення в описі письменника Натовп згромадився біля сходів. Старець усівся на верхній сходині з єпатрихіллю і почав благословляти жінок, які
з’юрмилися біля нього. Одна з них у нападі схопила його за обидві руки і в тремтінні почала корчитися. Старець поклав їй на голову єпатрихіль, прочитав коротку молитву, і вона тут же стихла і заспокоїлась. Багато із тих жінок, що з’юрмилися біля неї , плакали від розчулення і захоплення викликаних таким ефектом, дехто проштовхувався , щоб поцілувати хоч би край його одягу...».
Тут видно, що усвідомлювана складова уході суґестивного впливу засобами авторитету настільки виділяється на передньому плані, що за нею надзвичайно важко відкрити вирішальні механізми неусвідомленої психічної активності.
Особливо чітко виділяється усвідомлювана складова в неочікуваних так званих шокових навіюваннях, які нерідко використовували в медицині у дні війни. У цих випадках раптові навіювання шокували хворого своєю неочікуваною силою і грубістю.
Можливість використання подібних навіювань соціальним педагогом можна виправдати лише вкрай критичною ситуацією, яка вимагає
свого беззаперечного негайного розв’язання в позитивному напрямі й обумовлюється, насамперед, інтересами самого ж клієнта. За такої умови шокове навіювання асоціюється з відомим методом вибуху А.С.Макарен
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки ка. Однак навіюваний цим способом афект може привести до доволі сумних наслідків. Такий психошок здатний викликати значні ускладнення у людей, хворих на мозковий атеросклероз, серцево судинну недостатність тощо.
Р.Тарханов (1886) ілюструє цю небезпеку прикладом хворої Ш.Ріше, яка під впливом навіяного афекту втратила свідомість, а серцева діяльність і дихання в неї зупинилися на півхвилини.
Противагою раптовим шоковим методам навіювання є тривалі одноманітні ритмічні суґестивні впливи, які також можуть задіювати неспецифічну психічну реактивність і сприяти переборенню антисуґестивних бар’єрів. Тут теж є усвідомлювана складова, яка не заважає навіюванню.
У медицині інколи використовують суґестивний метод логічного переплутування і дезінформації. У цьому випадку використовують змістові системи, які складаються з переплутаних розмов, неясних асоціацій, неправильних розмірковувань. Логічне мислення замінюється штучними суперечностями і переривчастим мовленням. У цих умовах навіювання подається впевнено, швидко і настійливо. У хворого немає часу його оцінити і він реагує на нього з полегшенням, якщо воно побудоване так, що сприймається несуперечливо. Елементи усвідомленості тут також спостерігаються. Вони ж знаходять своє місце і в умовах ларвіруваного або побічного навіювання,
яке, зокрема, широко застосовується в так званій плацеботерапії. Під час лікування її засобами хворому пропонують індиферентний засіб, навіюю чи, що він має великий лікувальний ефект. Вирішальним тут є тез якою
інтонацією із яким жестом подаються хворому ліки.
Ще одним методом навіювання, який включає в себе усвідомлювану складову, є метод мотивованого навіювання. Мотивація і логіка створюють упевненість у дотриманні вимог здорового глузду, що сприяє підвищенню авторитету джерела інформації та його суґестивної сили.
Насамперед, для лікувальних цілей у лабораторіях НДІ суґестології
(м.Софія) під керівництвом Г.К.Лозанова розроблені суґестивні метод шепоту і метод сноподібного дихання (1963). У першому випадку суґестивні
лікувальні впливи подаються під порогом розрізнення, а інколи – під порогом слуху. У другому – надпорогові сигнали поступають у загальний суґе стивний фон із дихальних рухів лікаря.
Упродовж тривалої суґестивної практики Г.К. Лозанов дійшов до висновку, що з втратою усвідомлюваної складової навіювання втрачається його значна частина, яка створює загальний суґестивний фон.
Однак деякі невеликі суґестії можуть бути без елементів усвідомленості. Але ця група методів суґестування не розроблена ще настільки, аби широко використовуватися в будь якій практиці.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Талановитий соціальний педагогу власній соціально педагогічній діяльності за умови необхідності завжди зможе, керуючись принципом не нашкодь, знайти ті конкретні обставини, які допоможуть йому використати певний метод навіювання для вирішення конкретних завдань соціалізації особистості.
Головне, потрібно пам’ятати, щоб суґестивні установки не входили в суперечність з внутрішньоінтенційною спрямованістю клієнта, не створювали ситуацію штучного зовнішнього нав’язування і таким чином із часом не призводили до внутрішньоособистісного конфлікту.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Питання і завдання
1. Суґестологія як наука.
2.Роль та місце навіювання в соціалізації людини.
3.У чому виявляється діалектичний зв’язок між навіюванням і переконанням Модель механізму навіювання у процесі соціалізації особистості.
5.Поняття про антисуґестивні бар’єри.
6.Розкриття засобами навіювання інтелектуальних, фізичних та вольових резервів клієнта.
7.Складні та елементарні засоби суґестивації. Їхнє місце та роль у навіюванні в процесі соціалізації особистості.
8.Зняття негативних суґестивних комплексів у клієнта засобами де суґестивно суґестивного впливу.
9.Використання соціальним педагогом суґестивних установок уході виконання завдань соціалізації особистості. Навіювання у звичайному стані свідомості. Форми його вияву. Методи навіювання з усвідомлюваною складовою у звичайному стані свідомості. Можливості використання їх у роботі соціального педа гога.
Рекомендована література
1.Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и изкуство, 1971.
2.Пальчевський С.С. Суґестопедагогіка. – Рівне видавничий центр
РДГУ, 2002.
3.Шварц И.Е. Внушение в педагогическом процессе. – Пермь:
ПГПИ,1971.
4.Бассин Ф.В., Рожнов В.Е. О современном подходе к проблеме нео сознаваемой психической деятельности (бессознательном) // Вопросы фи лософии. – 1975. № 10. – С. 94 109.
5. Татенко В.О. Методологічний аналіз соціально психологічної сутності навіювання (суґестії) // Психологія Республіканський науково методичний збірник. – К Рад. шк., 1976. – Вип. 15. – С. 3 10.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
1.5. Екопсихологічна система особистості.
Вплив мікрочинників соціалізації на її
формування
По силі потоку в ріці дізнаються
про дощ, який пройшов у її джерел.
Харібхадра
Поняття про психотехніку та екопсихологічну систему.
Мікрочинники соціалізації сім’я, сусідство,
мікросоціум, групи ровесників, виховні організації.
Соціалізація дітей та підлітків ненормативного
психічного розвитку. Соціальний педагог як психолог та
психотерапевт.
До мікрочинників соціалізації прийнято відносити сім’ю, сусідство і
мікросоціум, групи ровесників, різноманітні виховні організації
.
Розглядаючи їхній вплив на формування людської свідомості, насамперед, звернемо увагу на роль у процесі соціалізації різноманітних пси хотехнічних систем, під впливом яких з найранішого віку знаходиться людина.
Саме поняття «психотехніка» (від гр. tehne – мистецтво, майстерність)
означає галузь психології, яка вивчає проблеми практичної діяльності
людей у конкретно прикладному аспекті (Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М Политиздат, 1990. С. 326). На думку дослідниці проблем взаємозв’язків соціальної педагогіки з психологією і психотехнікою Г.А.Глотової, психотехніка – це завжди визначений набір прийомів і засобів, стихійно або цілеспрямовано використовуваних для досягнення виховних цілей, різних у різний історичний часів різних соціальних спільностях (Глотова ГА. Социальная педагогика, психология и психотехника // Социальная педагогика: тео рия, методика, опыт исследования. – Свердловск: Изд во Уральского унта С. Складною історично розвинутою психотехнічною системою є релігія. Християнство, зокрема, упродовж двох тисячоліть удосконалювало свої
прийоми і засоби, які поступово ввійшли в плоть і кров віруючих.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки. І прокидаючись зрання,
Вона молилася щодня.
Молилась також проти ночі,
Заплющивши натхненно очі.
Ходила в церкву у свята,
І там духовна висота
До сліз гарячих хвилювала,
Коли вона поклони клала,
І свічку ставила Христосу,
І цілувала ногу босу.
(С.Пальчевський)
Крім релігії такими історично розвинутими психотехнічними системами є, передусім, жива мова народу, його звичаї, традиції, свята календаря, писемність. З давніх часів вони не тільки формували духовний світ людини, ай слугували своєрідним механізмом передачі прийомів і
засобів духовної діяльності новим поколінням людей. Психолог А.Пу зирей до них відносив такі системи зміни і перетворення психіки окремої людини, або групи людей, як психологічне консультування, психоаналіз, тренінгові групи і т.д. Зважаючи на це, психотехніки розрізняють
природні та експериментальні. Природні, історично розвинуті психо технічні системи у процесі соціальної діяльності нерідко доповнюють експериментальними, сокрема новоствореними, які призначені для виконання конкретних, нерідко кон’юнктурних завдань соціалізації. Багато психотехнічних систем, особливо тих, які стосуються молодіжних субкультур, виникає стихійно. Психотехнічні системи, виходячи з пропонованої ними моделі особистості, задають відповідні цілі, формують визначені якості людини, забезпечують психологічний захисту критичні
моменти життя. У нестабільному суспільстві окремі з них дозволяють жити у стані психологічного комфорту. Оскільки людина піддається впливу не однієї, а кількох психотехнічних систем, які інколи займають кон куруючі позиції, то це нерідко викликає внутрішньоособистісні конфлікти. Тому важливо знати, як, починаючи з дитячого віку, співвідносяться ці різноманітні системи, включаючи сімейну психотехніку як систему прийомів та засобів сімейного виховання і психотехнічну систему
реального життя. Які з них дають найбільший психотехнічний ефект?
У дослідженні Г.А.Глотової йдеться проте, що в людини, сформованої за допомогою конкретної детально розробленої психотехніки, завжди складається те, що можна назвати «екопсихологічною системою», складаєть
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка ся свій внутрішній психологічний дім, усі компоненти якого взаємопов
’язані, пригнані один до одного, функціонують у єдності, забезпечуючи людині стабільність її внутрішнього духовного світу (Там само – С. 48). У
цих системах закладені світобачення, уява про мораль, ставлення до оточу ючих, почуття, прийоми і засоби самоорганізації і впливу на інших людей.
...Дивний дім у серці маєм,
що вміщає світ безкраїй.
Стіни в нього білі білі.
Аж до сліз гарячих милі.
Золотистий чудо дах
Тоне в синіх небесах.
І коли той дім руйнують,
То в душі вулкан нуртує,
Бо без того дому ми,
Як щедрівка без зими.
(С.Пальчевський)
Таким чином, будь яке необережне втручання в екопсихологічну систему, яка складалася роками, а інколи й десятиліттями, може викликати навіть серйозні психологічні порушення в людини. В реальному житті
та в історії суспільства відомі випадки самогубства з цього приводу.
Дитині в сім’ї ще в більшій мірі, ніж дорослому, необхідний психологічний захист та психологічний комфорт. Вона довірливо ставиться до психотехнічних систем, які впливають на неї. Кожна із цих систем вносить свою часточку у формування її внутрішнього дому – екопсихоло гічної системи. По різному вони співвідносяться із сімейною психотехнікою як системою прийомів і засобів сімейного виховання. У свою чергу,
зміст та форми сімейної психотехніки залежать від складу і характеру сім’ї. Такі природні психотехніки, як жива мова, звичаї, традиції, свята народного календаря, писемність, а в останні роки й релігія – певним чином впливають на формування психотехнічних засобів кожної сім’ї,
зумовлюючи її функції в процесі соціалізації. Роль їх різна на окремих етапах соціалізації, але залишається суттєвою упродовж усього життя людини. Як вважає А.В.Мудрик, таких функцій шість.
Насамперед, сюди належить фізичний та емоційний розвиток людини. У ранньому дитинстві ця роль не може бути компенсована іншими інститутами соціалізації. У дорослому віці ця роль зменшується, а в похилому знову посилюється.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
По друге, сім’я впливає на формування психологічної статі дитини.
Цей вплив визначальний у перші три роки її життя. Якраз усім ї відбувається процес статевої типізації – засвоєння атрибутів певної статі з певними особистісними характеристиками.
По третє, сім’я відіграє вагому роль у розумовому розвитку дитини,
впливаючи на її ставлення до навчання, на загальнокультурний розвиток,
на устремління для продовження навчання та самоосвіти.
По четверте, сім’я сприяє оволодінню людиною соціальними нормами. Кардинальною вона стає в оволодінні нормами сімейних ролей.
По п’яте, всім ї формуються фундаментальні ціннісні орієнтації
людини у сферах соціальних і міжетнічних відносин, які визначають стиль життя, рівень вимог, життєві перспективи і способи їх реалізації.
По шосте, сім’ї властива функція соціально психологічної підтримки людини, від чого залежить її самооцінка, рівень самоповаги, характері ефективність самореалізації.
Стосовно останнього, на нашу думку, роль сім’ї є чи не визначальною,
оскільки вона найближча не тільки до дитини, ай до кожного свого члена.
Сім’я, будучи, за образним висловом відомого американського педагога Фелікса Адлера, суспільством у мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства, здатна створити на основі власної
психотехнічної системи ту психологічну нішу, в якій дитина відчуватиме надійний психологічний затишок. Звичайно, найважливішу роль тут відіграє
атмосфера теплих делікатних взаємин, взаємоуваги, насамперед, до внутрішнього життя кожного члена сім’ї. Як правило, таку атмосферу доповнює ціла низка тих милих для душі дрібничок, які оспівують у піснях та поезіях, змальовують на картинах, які сняться в чужих краях і викликають ностальгію.
...Моя сім’я – весняний щирий вечір,
Коли ми садимо дерева та кущі,
Коли наш пес Мухтар стриба на плечі
У захваті собачої душі,
А білий кіт – манірний, сонний Міккі
Чіпляє лапкою пухнастий хвіст,
Коли серп місяця, урочистий, великий
Між намий небом простягає міст.
(С.Пальчевський)
Однак із найрізноманітніших причин в окремих сім’ях формується абсолютно протилежна атмосфера. Це дало право відомому письменнику і
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка педагогу О.М.Острогорському заявити, що батьки виховують, а діти виховуються тим сімейним життям, яке складається цілеспрямовано чи стихійно.
Життя сім’ї, на думку педагога, тим і сильне, що враження її постійні, буденні, що вона діє непомітно, зміцнюючи або отруюючи дух людський, як повітря, яким ми живемо».
Відомий вислів Л.М.Толстого проте, що всі щасливі сім’ї подібні
одна до одної, а кожна нещаслива сім’я – нещаслива по своєму. Варіації особливостей таких сімей неповторні, як неповторні самі люди.
Спробуємо розглянути найголовніші закономірності, які в основному зумовлюють зміцнення чи отруєння людського духу всім ї.Як відомо, сім’ї за своїм складом, віком, способом утворення, характером, що має важливе значення для соціалізації дитини, бувають різні.
Досить повну класифікацію їх за цими ознаками наводить Ф.А.Муста фаєва. Вона розрізняє молоді сім’ї, середнього шлюбного віку, пожилі,
бездітні чи інфантильні, багатодітні, складні, благополучні, неповні, материнські (сім’я матері одиночки, неповні як результат розлучення,
неповні як результат овдовіння, неповні як результат утворення за умови офіційного удочеріння або усиновлення дитини чоловіком чи жінкою,
дисткантні (наприклад, сім’ї полярників, моряків, геологів, у яких хтось
із батьків буває у тривалому відлученні від сім’ї), різнорідні (соціально гетерогенні, у яких батьки мають різний рівень освіти і професійної орієнтації, міжнаціональні.
Зрозуміло, що закономірності, які зумовлюватимуть здоровий чи нездоровий мікроклімату сім’ї, по різному переломлюватимуться в різно типових сім’ях. Однак існує ціла низка точок стику для всіх типів сімей і
ми її спробуємо розглянути.
За вихідну точку в такому розгляді візьмемо положення проте, що кожна людина народжується нечистою дошкою, на якій можна написати все, що забажається в силу власних вимог батька чи матері, чи обох разом, їхніх забаганок, а інколи й примх. Дитина народжується з генетично успадкованими задатками, які визначають не тільки її можливості,
а й неусвідомлену спрямованість (живу інтенцію. Уній, яку зернині,
закладені потенції людського щастя. Без нього життя людини втрачає
свій зміст. Як говорив французький письменник Жюль Ренар, не обо в’язково жити, але обов’язково жити щасливо. Щоб «обов’язково жити щасливо, потрібно, насамперед, обов’язково співвіднести своє життя з неповторною, унікальною спрямованістю. Людина в прагненні до щастя приречена вийти в дорогу до самої себе, як уже попередньо говорилося, розірвати кайдани власного поневолення духу, аби почати жити
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки автентичним життям, за всяку ціну поборовши відчуження від самої себе.
Пробудження ж в ній екзистенціоналів – потенційних до певного часу дрімаючих можливостей осягнення структур та елементів суто людського існування, як правило, відбувається всім ї. Дорога ж до себе вимагає
як матеріальної, такі духовної підтримки найближчих людей. Така взаємна підтримка і взаємовиручка всім ї потрібна не тільки дитині, ай дорослим її членам. Відомі численні варіації взаємної неуваги у цих випадках. Наприклад, дитина за реалізацією власної інтенційної спрямованості не помічає, як матір вдова закопує свій талант. За успіхами на шляху самореалізації голова сімейства не помічає, що перетворив свою дружину на служницю для власного самовияву. Дружина і матір у власному творчому злеті й славі ніяк не може зрозуміти, чому чоловік ходить похмурий у той час, коли б інший на його місці гордився б, що такав нього дружина і так поталанило».
А щастя – це своє, визначене природою людини місце у суспільстві та світі. Кожна істота, вважав у Л.М.Толстой, має органи, які вказують їй на її місце у світі. Для людини, на його думку, цим органом є розум. Тож,
«...якщо розумне вказує тобі твого місця у світі і твого призначення, писав великий мислитель, то знай, що винувате в цьому недурне влаштування світу, не твій розум, а неправильний напрям, який ти дав йому».
Таким чином, щасливу сім’ю, насамперед, зумовлює цей у найзагальніших рисах правильний напрям розуму всіх її членів, як дорослих, такі дітей. Такий напрям дозволяє якщо не зрозуміти, то хоч би виявити потяг до розуміння внутрішнього світу тих, з ким доводиться ділити дах над головою. Але головним у цьому випадку є те, що поступово у домо чадців виробляється вміння дивитися одне на одного не як на «чоловіка»,
«дружину», чи дитину, а як на людину, собі подібну, в якій не тільки можна, ай необхідно вчитися відчувати самого себе. За такої умови легше відмовитися від стереотипів усередненої людини, відданої на заклання»
чужим їй інтересам.
Але для того щоб сім’я стала на такий шлях, слід на основі цілеспрямовано підібраних, чи стихійно діючих психотехнік настільки розвинути власну сімейну психотехніку, аби зробити її достатньо конкурентною із психотехнікою реального життя, і на основі її формувати таку екопсихологічну систему особистості, у фундамент якої були б закладені загальновизнані людські
цінності. Це повинно стати гарантією того, що розвиток будь чиєї внутріш ньоінтенційної сутності не піде всупереч цим цінностям.
Багато сімей метою формування у домочадців згаданої екопсихоло гічної системи використовують такі відомі традиційні психотехніки, як:
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка а) живу розмовну народну мову, яка не тільки зберігає в собі багатовіковий досвід народної педагогіки, ай сформовані уявлення про основні
людські цінності б) релігію, яка певним чином концентрує в собі загальнолюдські цінності в) народні звичаї, обряди, календарні свята г) народну творчість сучасне і класичне мистецтво. У різних сім’ях ці психотехнічні
системи поєднуються по різному на гармонійних засадах, які традиційно були закладені попередніми поколіннями, що й зумовило їх стихійне засто сування.
Не кожна сім’я і не всі члени сім’ї внутрішньо здатні підпорядковувати себе вимогам автентичного життя. Нерідко шлях до нього вступає у суперечність із відомими усередненими стереотипами поведінки та уявленнями про щастя і призначення людини. В погоні за фізичним та психологічним комфортом багато людей прагнуть забудь яку ціну завоювати певний стабільний рівень життя і зберегти його на триваліший час. Нестабільність
їх лякає, оскільки, на їхню думку – Краще мати синицю в жмені, ніж журавля в небі. Внутрішня філософія життя не дозволяє прийняти тезу, за якою у точках біфуркації людина не тільки розширює масштаби власного бачення, ай отримує перспективу нового рівня свого розвитку. Відсутність такої перспективи рано чи пізно призводить до відчуття неповноти життя,
власної нереалізованості, що нерідко стає джерелом не тільки внутрішніх, ай зовнішніх конфліктів.
Зараз прийнято вважати, що сім’я, будучи важливим чинником соціалізації, створює персональне середовище життя і розвитку людини, якість якого, на думку А.В.Мудрика, вимірюється чотирма основними параметрами) соціально культурним, який залежить від освітнього рівня членів сім’ї
та їх участі вжитті суспільства 2) соціально економічним, що визначається майновими характеристиками і зайнятістю членів сім’ї; 3) техніко гігієнічним, який засвідчений умовами проживання, обладнання житла) демографічним, визначеним структурою сім’ї (велика чи нуклеарна, повна чи неповна, бездітна, малодітна чи багатодітна. Кожний із цих параметрів неоднозначно впливає на готовність сім’ї позбутися рабства усереднених стандартів на користь інтенційного самовияву, або десугестувати себе від історично і соціально напластованих уявлень про межі власних можливостей. Високий освітній рівень членів сім’ї загалом створює для цього хороші передумови. Але почасти через відсутність високих духовних цінностей, відрив від загальнохристиянських основ світосприйняття високоосвіченій людині не дано зрозуміти істину, яку висловив американський релігійний діяч Молтбі Дейвенпорт Бебкок стосовно того що вжитті нікого не слід обганяти, крім самого себе. У свою чергу, і низький освітний рівень
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки сприяє фетишизації соціальних стандартів усередненого типу життя. Таким самим чином на можливості вирішення проблеми впливають і рівні
наступних параметрів. Хоч винятків, здавалось б, із загальних закономірностей тут чимало. Нерідко, коли образно кажучи, бідні плачуть через нестачу матеріальних засобів, які б дозволили пробитися в люди, то багаті теж плачуть через неправильне, за Л.М. Толстим, спрямування розуму, що заважає доцільно розпорядитися тими матеріальними засобами, яких бідним не вистачає. Почуття заздрості, яке віддаляє людину від автентичного спрямування життя, і яке засуджується, як гріх, однією із Заповідей Божих, швидше розгоряється в багатих, ніжу бідних. А це впливає не тільки на духовне здоров’я, ай на фізичне. Мікроб заздрості руйнує цілісність життя сім’ї,
інколи призводить до протиправних дій, посилює відчуженість не тільки від людей, ай від самого себе. І якщо сімейній психотехніці в цей час не протиставлена конкуруюча їй психотехніка, яка у процесі соціалізації дитини має більший психотехнічний ефект, то поступово визріває ситуація,
яку в народі означують словами Яблуко від яблуні далеко не падає. Демографічні параметри сім’ї теж виявляють різноманітні закономірності у формуванні готовності її членів вийти на шлях до справжнього життя. У
малодітних, часто неповних сім’ях батьки готові все віддати, аби було дитині добре. На жаль, найчастіше таке добро розуміють, як звільнення дітей від проблемних моментів життя, перекладання таких проблемна свої плечі тощо. Як результат цього, діти виростають непристосованими до вирішення проблем, які ставить перед ними реальне життя. Потрапляють під владу егоцентризму. Ставши дорослим і залишившись із певних причин без батьків та матеріальних засобів для підтримування звичного рівня життя, намагаються вирішити всі проблеми на основі якоїсь афери одним махом. У багатодітних фізично здорових сім’ях часто помічаються зворотні процеси. Прикладів цього чимало. Автору в свій час довелося готувати в газетний номер репортаж про багатодітну поліську сім’ю. З десяти її
дітей сім уже здобули або здобували вищу освіту. Ті, що працювали, зарекомендували себе як відмінні фахівці. Батьки – селяни у відповідь на мої запитання посміхалися То все – вони самі. Ми їм – не указ. Як хочете,
так будьте, – казали дітям, – а ми чим зможем, тим допоможем... Хоч яка там поміч з села. Я дивився на невеличку дерев’яну поліську хатку, криту невеличкими дощечками, порослими мохом, і не вірилося, що це гніздечко викохало для людей шанованого в області лікаря, вчителів, технолога шкіряного виробництва та інших необхідних фахівців. Як тут не згадати слова китайського письменника ХVІІ століття Хун Цзичена стосовно того,
що коли дух спокійний, то один день зрівняється з тисячею віків, а коли
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка помисли широкі, маленька халупка вмістить у себе весь світ. Спокійним дух буває, насамперед, у людей, в яких сформований надійний внутрішній психологічний дім, у якому форми довершені і гармонійно поєднані. Такий
«дім» – екопсихологічну систему допомогли вибудувати своїм дітям старенькі поліські батьки через слово, настояне на народній віковічній мудрості, народному звичаї, святах церковного календаря, християнській моралі. Цей дім і породив той спокійний дух, який зумовив широкі помисли, що й допомогли в стінах халупи вмістити весь світ.
На жаль, коли сім’я з певних причинне здатна формувати подібну екопсихологічну систему, її найчастіше замінює екопсихологічна система реального життя, основні якісні характеристики якої наразі доволі сумнівні.
Інші конкуруючі подібні системи, як правило, відсутні. У зв’язку з цим доцільно згадати екопсихологічні системи піонерської та комсомольської
організацій, які нині в значної частини людей викликають ностальгію. Попри весь сучасний критицизм стосовно їх, цілком правомірно зазначити,
що їхній психотехнічний ефект певним чином протидіяв негативно впли ваючій на виховання дитини атмосфері неблагополучної сім’ї. Обидві ці
психотехнічні системи, спираючись на узвичаєні ритуали, «підмальовану»
історію створення, романтику осяяних «кострами» синіх ночей та «голубої
тайги» Олександри Пахмутової, багатьом допомогли вибудувати в душі той психологічний дім, який спрощував життя, робив його психологічно затишним, а головне – забезпечував готовими стереотипами вирішення всіх проблем.
Наразі на цьому місці вакуумі заповнити його нелегко.
Ще більше проблем соціалізації постає перед соціальним педагогом,
коли йдеться про соціалізацію дітей ненормативного психічного розвитку
і соціальну роботу з сім’ями цих дітей. Особливості таких проблем можна краще зрозуміти, якщо розглянути їх крізь призму теоретичної моделі
ненормативного психічного розвитку, сформованої на підставі системно діяльнісного підходу П.А.М’ясоїдом. Розгляд такого розвитку здійснюється на трьох рівнях організму, індивіда, особистості. Розвиток нарівні життя організму розглядається через призму таких функцій психіки

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал