Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка15/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21
держава. Адже від рівня її економічного розвитку і
соціальної політики, яку вона проводить, залежить обсяг інвестицій у сфери соціального захисту, суспільного нагляду і системи соціальної реабілітації. Посередництвом незалишкового розвитку галузей культури, освіти,
професійної підготовки та працевлаштування зменшується кількість безробітних, п’яниць, наркоманів, що безпосередньо зумовлює зменшення кількості злочинців.
Державні органи покликані проводити ефективну превентивну діяльність щодо виникнення умов віктимізації широких груп населення,
взаємодіяти уході неї з неурядовими організаціями. Прикладом цього в Україні стала превентивна діяльність щодо запобігання торгівлі жінками та дітьми, яка почала поширюватися в 90 х роках минулого століття.
Комплекс заходів, спрямованих на запобігання такій торгівлі, був згрупований таким чином допомога потерпілим організація роботи
«гарячих ліній, за якими проводяться індивідуальні консультації українських громадян із проблем запобігання торгівлі людьми проведення досліджень із проблем насильства над жінками та експертизи законодавчих актів, що стосуються становища жінок в Україні ведення просвітницької роботи серед молоді. Проведення семінарів, конференцій для широкого загалу, а також тренінгів для представниць потенційної
групи ризику поширення інформації з проблеми, видання матеріалів,
бюлетенів, листівок проведення інформаційних кампаній, робота із засобами масової інформації участь у розробці законодавчих актів щодо становища жінок в інших країнах та документів міжнародних організацій;
створення мереж неурядових організаційна національному та міжнародному рівнях для надання допомоги постраждалим жінкам (К.Лев ченко).
Держава визначила також нормативні та правові документи, які забезпечують взаємодію органів освіти з неурядовими організаціями уведенні превентивної роботи. Такими документами стали Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та підвищення їхньої ролі у суспільстві на 1997 – 2001 роки, Національна програма запобігання та боротьби з торгівлею жінками та дітьми, Національний план сприяння
ґендерній рівності та впровадження рівних можливостей жінок та чоловіків. Основою для підготовки цих документів стали відповідні постанови Кабінету Міністрів України.
Держава і суспільство, яке сформувалося в ній, у всіх випадках, по в’язаних з віктимізацією кожної окремої людини, несуть безпосередню відповідальність.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
«Бути людиною, – писав у свій час французький пілоті письменник
Антуан де Сент Екзюпері, – це відчувати свою відповідальність. Відчувати сором перед злиденністю, яка, здавалося би, і не залежить від тебе. Гордитися кожною перемогою, досягнутою товаришами. Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглину, іти допомагаєш будувати світ».
Держава може виступати чинником віктимізації у силу того, що з її
вини розв’язуються війни, які породжують мільйони реальних та потенційних жертв. Прикладом однієї з таких війн є афганська, розпочата з погодження всього навсього чотирьох найвищих можновладців у колишньому
СРСР, результатом якої стали смерть і каліцтво десятків тисяч сповнених сил молодих людей.
Держава може ініціювати з вини керівництва геноцид власного народу,
що мало місцеві роки ХХ століття в Україні, де організований владними структурами під керівництвом Сталіна голодомор забрав життя у шести мільйонів людей. Збільшенню кількості потенційних та реальних жертв несприятливих умов соціалізації сприяли депортації цілих народів та соціальних груп. Відоме в СРСР розкуркулювання в 30 х роках ХХ століття,
а на Західній Україна – в кінці 40 х років. У ці ж роки переселення кримських татар, у межах СРСР, німців із Східної Прусії, Судетської області Чехословаччини у Німеччину.
Зумовлюють ріст реальних та потенційних жертв віктимізації серед великих груп населення різноманітні катастрофи та стихійні лиха (урагани,
землетруси, паводки та повені. Віктимізація в цих випадках пов’язана із формуванням у великих груп населення критичного психічного стану, викликаного відчуттям можливої близької смерті. В організмі людини у ці періоди відбуваються незворотні психофізіологічні процеси, які в окремих випадках можуть передатися наступному поколінню. Засвідченнями людей, які пережили аварію теплохода Адмірал Нахімов» та горезвісний вірменський землетрусу минулому столітті, у критичні хвилини, які ставлять на межу між життям і смертю, світ в очах забарвлюється у фіолетовий колір. Таким чином, поширене у побуті А мені все фіолетово далеко не відповідає реальним ситуаціям. Люди, які пережили катастрофи, аварії, стихійні лиха у багатьох випадках потребують допомоги психолога, оскільки в них порушується та гармонійна співвідносність духовних структур, яка забезпечує цілісність
їхнього внутрішнього психологічного дому. Тому наявність розгалуженої
сітки служб психологічної допомоги – не побажання, а насущна вимога у критичні хвилини життя багатьох людей.
Однак аварії, катастрофи, стихійні лиха мають локальний характеру той час, коли війни та військові конфлікти здатні зумовлювати таке соц
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
іально психологічне явище, як загублене покоління, для представників якого характерні відомі синдроми, відчуття комплексів вини, жертви і
т.д. Для подолання їх необхідні загальнодержавні заходи, спрямовані, насамперед, на зміну соціально психологічної атмосфери в суспільстві, формування відповідного ставлення до постраждалих, включення їх у спеціально сформовану систему реабілітації (психологічну, медичну, фахову, со ціальну).
Діячі культури, науки, соціально психологічні служби, пов’язані із формуванням згаданої соціально психологічної атмосфери, повинні виходити з того, що чогось безслідного ужитті як особистості і суспільства не буває. У хаотичному, на перший погляд, нагромадженні причині наслідків відбувається процес самоорганізації як одиничного, такі загального. Однак у кожній складноорганізованій системі , яку може представляти як окрема людина, такі суспільство загалом, у точці нестабільності вирішальну роль здатна відіграти будь яка зчисленних флюктуацій. Цей визначає необхідність активності та ініціативи кожного і всіх разом. У цьому світлі проблема людської долі отримує свій якісно новий розв’язок. Доля неминучі
ша, ніж випадковість, говорив у свій час японський письменник Рюноске
Акутагава. – Доля полягає в характері – ці слова родилися далеко недаремно. Насамперед, від самих постраждалих людей, поколінь, народів залежить те, як вони використовують уроки життя та історії – на користь собі чи шкоду.
Принципи самоорганізації життя у всіх його проявах спрямовані вбік еволюції та користі. Це, очевидно, й дало право відомому американському
історику і письменнику Генрі Брукс Адамсу стверджувати, що «... горнило бід очищає і облагороджує як окремих людей, такі цілі країни».
На пострадянських теренах у межах більшості новоутворених країн,
яким доводиться переживати період нестабільності у своєму розвитку, формуються специфічні віктимогенні чинники, стосовно яких саме цей період виступає головним чинником, який зумовлює їх. Як уже згадувалося,
«стабільний» СРСР формував засобами відпрацьованих упродовж десятиліть існування радянської влади психотехнічних систем стабільні екоп сихологічні системи мільйонів людей. Поняття прагнення, мети, обов’яз ку, відповідальності у цих стандартизованих внутрішніх психологічних домах мали своє чітко визначене місце. Коли ж виявилося, що порядок у цьому домі неправильний, через що його необхідно піддати негайній руйнації, то це призвело до появи відразу двох категорій як потенційних такі реальних жертв несприятливих умов соціалізації. Першу з них склали представники старших груп населення, у яких ужене залишилося ні
часу, ні сил для перебудови. Це призвело до стрімкої втрати ними інди
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки відуальної і соціальної ідентичності. У частини молодого покоління у зв’язку з новими ціннісними орієнтаціями та життєвими устремліннями появилося намагання використати найкоротші шляхи для досягнення своїх цілей, оминаючи ті моральні імперативи, які поряд із зоряним небом над головою найбільше хвилювали І.Канта. Це зумовило появу нових типів жертв правопорушників, тих, що пов’язані з проституцією,
ділків чорного ринку і т.д.
Показниками гуманності держави і суспільства стосовно цих жертв є
масштаби заходів, спрямованих на профілактику і девіктимізацію. Однак ніякі організаційно правові заходи не спрацьовуватимуть до того часу,
поки, насамперед, у найвищих ешелонах влади та суспільства не буде встановлено культ моральної чистоти та порядності. Даруй світло, – писав півтисячі років тому нідерландський гуманіст, письменник Еразм Роттер дамський, – і тьма щезне сама собою. Пустелі життя, якщо говорити образно, існують для того, щоб їх переходити, а не губитися в них. Вжитті мандрують різні каравани.
І часто душі обпікає зло:
Здається інколи, піском барханним
Поняття святості і честі занесло.
Та ти нічого в світі не лякайся:
Ні сонця білого, ні дикого виття.
Завжди оазисом прекрасним залишайся
Для змучених пустелями життя.
(С.Пальчевський)
Здатними віктимізувати окремих людей і навіть цілі групи їх є особли
вості окремих поселень та мікросоціумів, у яких ці люди живуть.
Низький рівень життя населення, його виробничої зайнятості, певні
особливості соціально професійної і демографічної структури, нерозвиненість рекреативної інфраструктури, що відповідним чином зумовлює
низький культурний рівень жителів, призводять до поширення алкоголізму, злодійства, дебоширства, проституції тощо. Але найгірше полягає в тому,
що за таких обставину подібних населених пунктах чи мікрорайонах формується той особливий соціально психологічний клімат, який погоджує
людину з цими обставинами, змушує сприймати їх як заданість, зумовлю ючи пасивну позицію стосовно себе особисто і суспільства загалом. Хворієш, як життя навкруг – калюжа:
Задрипані паркани та хати.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Звичайно, що зросте й на смітті ружа.
Але чи зможе, бідна, зацвісти?
(С.Пальчевський)
Поєднання віктимогенних особливостей населеного пункту чи мікрорайону із впливом неблагополучної сім’ї здатне формувати в підлітковому віці людини схильність до антисоціального способу життя, правопорушень,
яка згодом може виявитися здатною до успадкування. У юнаків та дівчат під впливом способу життя батьків часто формуються негативні суґестивні комплекси (тримати бабу в їжакових рукавицях, усі мужчини козлине вкрадеш – не проживеш, горбатого могила справить і т.д.).
Особливу групу потенційних та реальних жертв несприятливих умов соціалізації в Україні складають діти сироти та безпритульні. В той час,
коли безпритульних нараховується всього кілька тисяч, то дітей сиріт понад сто тисяч. Вітчизняна історія повернулася так, що на порозі третього тисячоліття вимусила у боротьбі з бездоглядністю і безпритульністю звернутися до відомого досвіду складних 20 х років та повоєнних 40 50 х.
Останніми роками для навчання та виховання таких дітей відкрито в Україні шкіл інтернатів. У всіх регіонах країни на громадських засадах при
Міжнародних благодійних фондах, християнських церквах засновано дитячих центрів, сімейних будинків, соціально реабілітаційних навчальних закладів.
Головним завданням усіх названих типів закладів є, насамперед, соціальна адаптація дітей, підлітків, юнаків та дівчат, яка потребує оптимізації
взаємодії молодої людини із соціальним середовищем у відповідь на змінив ньому та появу новизни. Наскільки важко цього досягнути засвідчує трагічний приклад – доля випускників дитячих будинків і, зокрема, сиріт (переважно тих, хто має родичів. Серед них, засвідченням А.В.Мудрика, до складають бомжі, до 20% – злочинці, до 10 % – самогубці.
Дослідження психологів та педагогів О.Антонової Турченко, Л.Воли нець, Я.Гошовського, І.Дубровіної, Н.Комарової, М.Лісіної, В.Мухіної,
Г.Прихожан та ін. розкривають йхарактерні причини, що ускладнюють процес соціальної адаптації цієї категорії вихованців. Так, виявлено, що їх психічний розвиток має певні особливості, які виявляються у збідненій емоційній сфері, що, відповідно, впливає на зниження комунікативних можливостей неадекватній самооцінці, несформованості образу ЯНе підготовленість випускників дитячих будинків і шкіл інтернатів до організації сімейного життя, як про це свідчать дослідження Н.Толстих та Г.При
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки хожан, часто пояснюється відхиленням ціннісних орієнтацій, відсутністю досвіду у відносинах батьки батьки та батьки діти, неконкретністю та
ідеалізованістю позитивної моделі взаємин усім ї.Появі, на думку Я.Гошовського, ознак так званого госпіталізму в цієї
категорії дітей та підлітків сприяють деприваційні умови їхнього виховання, які складаються під впливом обмеженого кола регламентованого спілкування, відсутності права вибору його об’єкту, ситуації та простору, в межах яких воно могло б відбуватися. Неостанню роль відіграє також відсутність права на усамітнення в бажаний момент, вільний вибір форми і змісту відпочинку, занять у вільний час.
Помічено, що у дітей, які перебувають на державному утриманні в дитячих будинках та інтернатних закладах, формуються утриманська життєва позиція, споживацький характер відносин із дорослими. Для значної частини їх властива низка негативних рис вдачі й звичок безпорадність,
схильність до крадіжок та обману, жорстокість до слабких, приниження їхньої
гідності й терпимість до приниження своєї, заляканість, байдужість до чужого горя. Частіше ніжу звичайних загальноосвітніх навчальних закладах,
серед цих дітей зустрічаються так звані заморожені діти (термін І.С.Кона
– С.П.), у яких тривогу викликають 5 ні 1) відсутність життєвої енергії нездатність відчувати душевні хвилювання 3) несформованість інтересів) відсутність почуття відповідальності 5) недотримання правил поведінки. Головною причиною появи таких дітей дослідники вважають відрив від праці батьків.
В умовах колишнього СРСР командно адміністративна система сформувала свою модель соціальної адаптації дітей, які перебували на утриманні держави. Більшість із них продовжували навчання в професійно технічних училищах, маючи гарантію працевлаштування на виробництві.
Частина користувалася правом позаконкурсного вступу до вищих навчальних закладів, після закінчення їх отримуючи гарантоване робоче місце та пільги на придбання житла. Сьогодні ж, незважаючи на заходи, що вживає
держава, діти сироти та позбавлені батьківської опіки, маючи пільги, не завжди можуть ними скористатися, оскільки рівень їх освіти, як правило,
нижчий, ніжу звичайній школі, ужене говорячи прогімназії та ліцеї.
Матеріальне ж становище не дозволяє здобувати гідну освіту.
Як коментує цей стан справ Л.Чумак, дослідниця проблем соціально трудової адаптації вихованців дитячих будинків та шкіл інтернатів, модель виховання дітей сиріт та позбавлених батьківської опіки, що функціонува лав умовах командно адміністративної системи, вимагала дотримання певних законів, регламентувала життя людини, давала можливість одержувати
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка гарантований мінімум соціальних благу сучасних соціально економічних умовах не спрацьовує. Всі недоліки і вади виховання таких дітей набули надзвичайної гостроти. Не вирішується проблема працевлаштування та адаптації дітей з особливими потребами. Це призводить до щорічного зростання кількості
соціально неадаптованих молодих людей, які можуть увійти до групи ризику.
Справа ускладнюється ще й тим, що частина вихованців успадкувала від батьків схильність до вживання алкоголю та наркотиків, яка після виходу із стін інтернату чи дитячого будинку може реалізуватися в повній мірі.
На основі дослідження Л.Чумак констатує, що на сьогодні переважна більшість вихованців неготова до самостійного життя, через що було б доцільним вирішення питання патронату випускника як мінімум упродовж трьох років.
Дослідження вчених, як вітчизняних, такі зарубіжних, переконують,
що найсприятливішим для виховання дітей сиріт та позбавлених батьківського піклування є сімейне середовище. На його психологічно моральну атмосферу націлюється робота закладів нового типу приватних дитячих будинків, пансіонатів, реабілітаційних центрів для дітей сиріт. Прикладами таких центрів можуть бути Смарагдове містом. Святогорськ Донецької області) та Дитяча надія, що працює як школа лабораторія лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки АПН України.
На перший погляд створюється враження, що соціально реабілітаційні
навчальні заклади дублюють державні притулки, але це далеко не так. Відповідно до положення Про державний притулок діти, які потрапили до нього, можуть перебувати там не більше 90 діб. Після цього їх передають у дитячі будинки чи в інтернати або повертають усім ї, звідки вони часто знову тікають. У соціально реабілітаційному навчальному закладі вони можуть перебувати роками.
Об’єктивним чинником віктимізації підлітка чи юнака може стати гру
па ровесників не тільки антисоціального характеру, ай асоціального. Об’
єднання дітей та молодших підлітків стихійно виникають там, де діти опиняються без належного контролю сім’ї та школи, не залучаються до продуктивної діяльності, замінюючи її безцільним гаянням часу або ігровою активністю. Як правило, у таких групах особистість пригнічена груповими нормами поведінки, що є обов’язковими для новачка. Згідно з дослідженнями у віці 14 15 років така група вжене задовольняє підлітка, оскільки його свідомість індивідуалізується, а спілкування та діяльність стають вибірковими та цілеспрямованими.
В асоціально спрямовані групи переважно входять підлітки та молодь віком 15 18 років. Формуються вони за територіальною ознакою. Спілку
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки вання між членами групи знеособлене, оскільки молоді люди часто ще не мають індивідуальних інтересів та потреб, які б вплинули на вироблення власних поглядів на життя.
Часто підлітки асоціально спрямованих груп через зловживання психотропними речовинами скоюють злочини. Упродовж останніх десяти років криміналізація середовища неповнолітніх в Україні триває. Підраховано, що кожного дня підлітки скоюють в середньому 104 злочини, зокрема одне вбивство або тяжке тілесне пошкодження, 2 3 розбійних напади, 8 пограбувань крадіжок державного, 45 – особистого майна громадян (з них 16 квартирних крадіжок) і майже щодня вчиняють зґвалтування. За вчинення злочинів засуджуються близько 18 тисяч неповнолітніх щорічно (Киричук О.В. Неповнолітні у пенітенціарній системі // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 2. – С. Головними чинниками, які зумовлюють ріст злочинності серед підлітків, вживання ними спиртного та психотропних речовин є несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку, різноманітні відхилення від психологічної норми. Коли ж така ситуація завдяки втручанню дорослих вирівнюється, а відхилення певним чином компенсуються, зловживання алкоголем та психотропними речовинами припиняється без застосування медикаментозних препаратів. Відповідні дослідження свідчать, що пияцтво і
наркоманія серед неповнолітніх – це, насамперед, результат віктимоген ності мікросередовища. Так, 75% підлітків, які обстежуються у зв’язку з вживанням психотропних речовин або лікуються від наркоманії, виростали у неблагополучних сім’ях; до 90% правопорушників є вихідцями з таких сімей 76 % підлітків, які захоплювалися алкоголем, виховувалися поряд з неблагополучними у неповних сім’ях (Максимова НЮ. Причини адик тивної поведінки неповнолітніх // Практична психологія та соціальна робота С. 18). На думку дослідниці проблем важких дітей
О.Чабан, засвоєння шкідливих звичок, формування адитивної поведінки набагато ефективніше відбувається там, де є бажання якомога швидше стати дорослим, не відстати від однолітків, не виявитися смішним в очах крутої компанії. Адже в подібних товариствах з молодим рахуються залежно від того, скільки він може випити горілки чи випалити цигарок. У підлітковому та юнацькому середовищі ці форми поведінки поширюються надзвичайно швидко. Якщо у класі або навчальній групі ПТУ, технікуму з’явиться хоча б один наркоман, то через місяць другий їх стане троє, якщо у дворі
з’явиться питуща компанія з 3 4 чоловік, то незабаром їх буде 10 12 (Мак симова НЮ. Причини адиктивної поведінки неповнолітніх // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 7. – С. 18).
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Зараз прийнято вважати, що однією з найвагоміших причин зростання кількості скоєних підлітками злочинів та правопорушень є масований вплив телевізійної інформації з елементами насильства. Цікавими стосовно цього виявилися дослідження, проведені у 1955 – 1956 рр. Х.Хіммельвайтом у п’яти найбільших містах Англії та У.Шремом, Дж.Лайлом, Е.Паркером у 1960 рр. – у різних регіонах США і Канади. Вони довели, що у підлітка не спостерігається схильність до агресії, якщо всім ї він оточений турботою та любов’ю, а в групі ровесників почувається комфортно. За цих умов
імітація ним насильства, побаченого в кіно, а тим паче правопорушення практично виключається. Таким чином, захищеним любов’ю та турботою легше вистояти перед впливом згубного середовища. Для таких молодих людей, як говорив відомий кубинський письменник і мислитель Хуліан
Марті, щоб вірити в небо, якого потребує людська душа, немає необхідності
вірити впекло, яке людський розум відштовхує.
З метою розв’язання назрілих проблем соціалізації молоді та реалізації головних завдань, визначених Законом України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молодів Україні, організовано систему центрів соціальних служб для молоді (ССМ). Діяльність їх спрямована на створення умов, що сприяють соціальній адаптації та самореалізації молодих людей в інтересах суспільства і держави. Нині ця система в межах країни нараховує понад півтисячі центрів, у яких співпрацюють різноманітні фахівці соціальні педагоги, спеціалісти з соціальної роботи, психологи, наркологи, юристи, соціологи, сексопатологи. Центри проводять профілактичну роботу вдвох напрямах 1) профілактика негативних явищу молодіжному середовищі (наркоманія, алкоголізм, ВІЛ/СНІД,
захворювання, що передаються статевим шляхом 2) профілактика правопорушень (діти і молодь девіантної поведінки неповнолітні, які перебувають на обліку в міліції у справах неповнолітніх безпритульні та бездоглядні діти, їхні батьки та соціальне оточення молодь, що повернулася
із місць позбавлення волі).
Однак, незважаючи на об’єктивні чинники перетворення людини в жертву несприятливих умов соціалізації та на зусилля суспільства і держави щодо запобігання таким несприятливим умовам, визначальну роль у багатьох випадках відіграють суб’єктивні передумови перетворення людини в жертву віктимізації. Вони часто пов’язані з такими особистісними характеристиками, як екстернальність та інтернальність. Екстернальність схильність людини до приписування причин власних негараздів зовнішнім обставинам. Інтернальність – здатність брати відповідальність за події свого життя на себе самого. Як правило, інтернали не мають особливих про
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки блем у процесі адаптації до нових умов життя, не страждають на синдром посттравматичних стресових порушень. Ближче стоять до усвідомлення людської особистості як моделі Всесвіту з її світлими і темними сторонами,
що майже тисячу років тому підмітив знаменитий персидський і таджицький поет, математик і філософ Омар Хайям:
«Ад и рай – в небесах, утверждают ханжи.
Я, в себя заглянув, убедился во лжи:
Ад и рай – не круги во дворце мирозданья,
Ад и рай – это две половины души.
Опираючись на таке розуміння власної сутності, вони часто доходять висновку, який чітко сформульований англійським істориком і філософом
Томасом Карлейлом: Ідеалу тобі самому. Перешкоди до досягнення його в тобі ж. Твоє становище є тим матеріалом, з якого ти повинен здійснити цей ідеал. Бажання та уміння знайти такий ідеал, що рівнозначне встановленню власної автентичної сутності, як правило, завершується формуванням відповідного рефлексу цілі та необхідними в таких випадках змінами в рефлексі свободи.
Чимало вжитті людини означає засвоєний з раннього дитинства або генетично успадкований потяг до чистоти, завершеності, цілісності та порядку. Упродовж усього життя він активізує процеси доцільної самоорганізації особистості, які допомагають їй уникати віктимізуючих обставин. Такі
обставини, з одного боку, мають здатність творити відповідних собі людей,
а з іншого боку, люди цілеспрямованого життя володіють здатністю творити відповідні для себе обставини. Їх долею стає їхній характер, бо вона для них у кінцевому підсумку виступає низкою неминучих наслідків власних цілеспрямованих дій.
Зважаючи на це, жертвами несприятливих умов соціалізації найчастіше стають люди, які нездатні, лінуються або не хочуть проникнути у власну глибинну сутність, зрозуміти її з метою розвитку. Виявляється, що стати патріотом власних потенційних можливостей – подвиг, який не по плечу всім. Хоч, як стверджує американський філософі письменник Ралф
Уолдо Емерсон, поки людина залишається вірною самій собі, їй усе сприяє уряд, суспільство, і навіть сонце, місяць і зорі.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал