Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів




Сторінка14/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21
головна проблема соціалізації в глобальному масш
табі полягає у всебічному використанні її засобів для збереження «старих»,
«організованих», тих, які залишаються незмінними, частин структурна засадах загальновизнаних духовних цінностей людства за умови змін «нових»
структур, які здатні поновлювати властивості всієї системи, на базі доцільного використання найновіших досягнень загальнолюдської культури.
Іншого шляху немає, позаяк подальше збереження і розвиток життя на
Землі передбачає керовану коеволюцію людства і всього навколишнього середовища С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Питання і завдання
1. Проблема впливу на життя людини Космосу.
2.В.І.Вернадський про роль і місце наукового світоглядуз поміж інших
«великих відображень людської особистості».
3.Вчення В.І.Вернадського про ноосферу як головну подію в геологічній історії планети. Ноосфера як мегачинник соціалізації особис тості.
4.Антропокосмізм як одне з визначальних світоглядних понять.
5.Планета і людство як визначальні мегачинники соціалізації особис тості.
6.Глобальні проблеми людства і їхній вплив на процеси соціалізації.
7.Демографічна криза в Україні. Напрями протидії.
8.Ідея злиття усіх націй у гомогенне людство.
9.У чому полягає зв’язок проблем соціалізації з технологічними епохами всесвітньої історії. Роль та місце філософії глобальних проблем та філософії екології у формуванні нового планетарного мислення людини.
Рекомендована література
1. Амосов ММ. Визрівання цивілізації // Світло. – 2000. – № 1 (15). С. 3 6.
2.Вернадский ВИ. Труды по всеобщей истории науки. – М Наука,
1988.
3.Гершунский Б.С. Готово ли современное образование ответить на вызов ХХІ века? // Дайджест школа парк. – 2002. – № 2. – С. 29 – Демографічна криза в Україні Проблеми дослідження, витоки,
складові, напрями протидії / За наук. ред. В.Стешенка. – К, 2001. – С 325, 357 365.
5.Заверико Н.В. Міжнародні організації у соціальній сфері // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 4. – С. 23 25.
6.Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – МС Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред. В.І.Шинка рук. – К Абрис, 2002. – С. 674 677.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
1.9. Проблеми сучасної віктимології
Тяжку хворобу спочатку легко
вилікувати, але важко розпізнати,
коли ж вона задавнюється, її легко
розпізнати, але уже важко вилікувати»
Ніколо Макіавелі
Соціально педагогічна віктимологія як галузь знань.
Жертви несприятливих умов соціалізації. Поняття віктимності,
віктимізації та віктимогенності. Соціальні еталони.
Стереотипізація. Атитюди. Об’єктивні чинники
несприятливих умов соціалізації. Суб’єктивні чинники
несприятливих умов соціалізації.
Соціально педагогічна віктимологія – (від лат.
Victime – жертва і гр.
Logos – слово, поняття, вчення) – галузь знань, яка, будучи складовою частиною соціальної педагогіки, вивчає на міждисциплінарному рівні різноманітні категорії реальних та потенційних жертв несприятливих умов соціалізації, досліджує чинники, які створюють передумови для дефіциту можливостей повноцінного фізичного, духовного, емоційного, культурного,
соціального розвитку і самореалізації їх розробляє методики, технології,
стратегії і тактики соціально педагогічної діяльності, спрямовані, з одного боку, на профілактику, мінімізацію, компенсацію і корекцію тих обставин,
через які людина стає жертвою несприятливих умов соціалізації, аз іншого на формування доцільного рефлексу цілі на основі позитивних задатків людини жертви та її внутрішньоінтенційної спрямованості.
У соціально педагогічній науці прийнято розглядати три види жертв несприятливих умов соціалізації реальні, потенційні та латентні.
До реальних відносять тих, хто знаходяться під опікою держави та громадських організацій. Значну частину їх складають інваліди та люди з психосоматичними дефектами і відхиленнями.
З поміж потенційних жертв виділяються особи з акцентуаціями характеру, напруженим психічним станом. Найчастіше вони зустрічаються серед дітей та підлітків, які народилися у неблагополучних сім’ях, з поміж мігрантів, метисів, представників інонаціональних групу місцях компактного проживання іншого етносу.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Латентні жертви – високообдаровані люди, які з певних причинне можуть чи не змогли самореалізуватися на основі власних обдарувань та внутрішньоінтенційної спрямованості.
Важливими для віктимології поняттями є віктимогенність, віктимі
зації, віктимність.
Віктимогенність
– наявність в об’єктивних обставинах соціалізації
властивостей, рис, умов, які становлять певну небезпеку для нормального перебігу процесу соціалізації як окремої особистості, такі цілих груп населення (наприклад, віктимогенне угрупування, віктимогенний мікро соціумі т.д.).
Віктимізація – процесі результат перетворення окремої особистості
чи групи людей у певний вид жертви несприятливих умов соціалізації.
Віктимність – схильність людини до відхилення від нормального перебігу процесу соціалізації, що, врешті решт, робить її жертвою несприятливих умов соціалізації.
Нормальний перебіг процесу соціалізації безпосередньо пов’язаний
із таким поняттям, як соціальна норма.
Соціальна норма це пред’явлена соціальною спільністю (групою, суспільством) сукупність вимог та очікувань, що є засобами регулювання поведінки
індивіда чи групи людей (Галузевський). Завдяки соціальній нормі здійснюється соціальний контроль поведінки та діяльності особистості. Так, наприклад,
поведінка школяра контролюється через перевірку виконання ним нормативно визначених обов’язків або через порівняння реальної поведінки з очікуваною. Порушення вимог такої норми регулюється системою санкцій.
Соціальна норма регулює процес функціонування соціальних інститутів, виступаючи стосовно індивіда чи нового покоління як дещо вже сформоване і задане. Через це проблема засвоєння особистістю нормативних вимог та очікувань розв’язується у процесі соціалізації шляхом осмислення та перетворення зовнішніх щодо індивіда соціальних норму внутрішні регулятори його поведінки. Після такого засвоєння ці норми стають для людини системою вищих регуляторів її життєдіяльності.
Міждисциплінарний рівень вивчення проблеми віктимізації та різноманітних відхилень від соціальної норми полягає втому, щоці проблеми складають відповідне поле досліджень кримінології, дефектології, психології, соціології, психотерапії, соціальної психології.
Кримінологія досліджує причини і форми правопорушень, які здійснюються людьми різновікових категорій, визначає способи боротьби із злочинністю. Окрім того, вивчає особливості людей, які стають жертвами протиправної поведінки злочинців (юридична віктимологія).
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Дефектологія головну увагу приділяє проблемам, важливим для соціалізації особистості, людей, для яких властиві різні форми недорозвиненості мозку і затримки психічного розвитку.
Серед об’єктів її уваги також люди, які позбавлені дару мови, слуху,
зору або відзначаються суттєвою їх недорозвиненістю.
Психологія розробляє проблеми діагностики та корекції негативних психологічних наслідків, які спричинені впливом на людину стресоген них чинників, джерелом яких є стихійні лиха, терористичні акти, катастрофи, військові дії, акти насильства і т.д. Визначає стабілізуючі чинники психіки та відслідковує шляхи використання їх із психокорекційною метою, часто стикуючись у виконанні цього завдання із психотерапевти кою. Досліджує окремі проблеми спадкові схильності до віктимної поведінки (генетична віктимологія).
Соціологія визначає місце і роль різноманітних соціальних інститутів цілісного соціального організму, який покликаний забезпечити формування історично та суспільно доцільних соціальних норм.
Соціальна психологія вивчає різноманітні соціальні групи. Досліджує
соціально педагогічну обстановку, в якій вони діють. Виявляє принципи,
за якими відбувається їхній розвиток. Висвітлює існуючі в них проблеми та шляхи їхнього розвитку.
Віктимність людини перебуває у тісному взаємозв’язку з ступенем та глибиною її соціалізації. Психологічні прояви останніх визначаються у соціальній психології поняттям ефекти соціалізації, що означає сформовані у свідомості людини на основі суб’єктивних уявлень про соціально психологічні особливості, які повинна мати людина для виконання певної соціальної ролі, певних еталонів, із позиції яких вона оцінює рольову поведінку інших людей. Педагогічним інструментарієм вироблення соціальних ета
лонів часто виступають різноманітні психотехнічні системи, оскільки такі
еталони поряд із відповідними установками, нормами, традиціями слугують стабілізуючими чинниками психіки, що й забезпечує формування відповідного внутрішнього психологічного «дому».
Виконуючи функцію мірки в оцінці людей, соціальні еталони являють собою персоніфіковане вираження морально етичних, демографічних та інших уявлень про поведінку, виконання обов’язків, реалізацію своїх прав людьми, які входять до певної соціальної спільноти. Еталони формуються на основі особистісних смислів понять і мають динамічний характер, оскільки з набуттям соціального досвіду постійно збагачуються і переосмислюються. Як правило, діти дошкільного віку формують їх на основі зовнішніх ознак, молодші школярі – функціональних, підлітки – вольових, юнаки –
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка характерологічних та мотиваційних якостей, старші вікові групи – характе рологічних та професійних.
Про ступінь та глибину соціалізації людини крім еталонів, які дають змогу класифікувати інших людей за системою типів, що склалася в людини, свідчить таке психологічне явище, як стереотипізація – виявлення певних груп рис, властивостей, що приписуються особам, які виконують певні соціальні ролі. Стереотипи спрацьовують тоді, коли люди відрізняються лише за зовнішніми ознаками. Стереотипізація має як позитивну,
так і негативну функцію. З одного боку, вона прискорює категоризацію за окремими ознаками, що полегшує процес спілкування, аз іншого, формує
спрощений підхід до людей та соціальних явищ, що зумовлює певну консервативність мислення.
Стереотипізація поряд із соціальними еталонами безпосередньо впливає на формування атитюду – (від англ. attitde – становлення, установка соціальної установки, яка детермінує поведінку людини, розкриває
її психологічне переживання і спрямованість, поєднуючи в собі особистісні
смисли емоцій та їхній предметний зміст. Атитюд як феномен соціальної
установки, формуючись на основі попереднього досвіду, розгортається не тільки на усвідомленому, ай неусвідомленому рівнях. У поведінці членів соціальної групи забезпечує єдність сприйняття і ставлення до певної соціальної ситуації, поведінки окремих людей і готовність до спільної дії. Коли йому гукнули «Бить!»,
Він не задумавсь ні на мить,
Бо навколо усі кричали,
Кишені в жертви відривали.
Тут кожний був своєму свій»,
А всі гуртом – безжальний рій.
(С.Пальчевський)
Функціонування атитюдів створює підставу для координації та організації дій, спрямованих на реалізацію єдиної мети, своєрідно стандартизує сприймання соціальних явищ. Цілеспрямовує характер поведінки у ситуаціях, що змінюються звільняє від необхідності приймати певне рішення і контролювати поведінку в стандартних ситуаціях. Нерідко зумовлює
інертність діяльності, що гальмує пристосування до певних ситуацій, які
вимагають зміни алгоритму поведінки.
Розглянуті поняття соціальні еталони, «стереотипізація», «атитюд»
допомагають установити логіку переходу окремих груп потенційних
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки жертв соціалізації у реальні та головну закономірність формування латентних жертв.
Стереотипізація в дитячому, підлітковому, а нерідко, і в старшому вікових періодах в умовах тісного контакту з представниками антисоціальних груп призводить до формування соціальних еталонів, які, як правило,
протилежні еталонам просоціальних груп. За таких умов відбувається поступове насичення новим змістом особистісних смислів понять носія цих еталонів. На основі цих змін в умовах замкнутих антисоціальних груп формуються атитюди, які не тільки стандартизують сприйняття явищ, дій, зокрема й власних, об’єктів, ситуацій, процесів, ай звільняють від необхідності приймати рішення, контролювати власну поведінку, змінювати її алгоритм залежно від конкретної ситуації та особистісного аналізу її. Цьому сприяєте, що, як правило, стереотипізація в дитинстві, підлітковому віці
та в замкнутих антисоціальних групах відбувається на основі зовнішніх фізичних ознак, які нерідко окутані ореолом своєрідної романтики. Сформовані ж на основі стереотипізації за зовнішніми ознаками без проникнення в їхню внутрішню сутність атитюди, звільняючи від зміни алгоритму поведінки їхнього носія в нових нестандартних ситуаціях, які вкрай потребують такої зміни, рано чи пізно призводять до виникнення криміногенних ситуацій. Зважаючи на це, соціальному педагогу вже на етапі профілактичної роботи з потенційними жертвами подібних ситуацій необхідно, насамперед, зосередити зусилля на корекції сформованих за зовнішніми ознаками стереотипів своїх клієнтів. Допомагати їм здійснювати її на основі
гармонійного поєднання зовнішніх ознак з внутрішніми. Він вперше, як моряк тривожний,
Який, нарешті, вгледів сушу,
Учився у людині кожній
І форму бачити, і душу.
(С.Пальчевський)
Найнеобхіднішою для клієнта на цьому етапі є допомога в корекції
процесу самоорганізації його як складно організованої системи. Для цього необхідне чітке визначення тієї частини структур, яка залишається незмінною (організованою, та нової, яка зберігає здатність змінюватися,
надаючи інших властивостей усій системі. Незмінною частиною в цьому випадку повинні залишатися вихідні принципи формування динамічної
системи соціальних еталонів. Такими вони залишатимуться втому випадку, коливних будуть закладені загальнолюдські цінності. Змінна, «нова»
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка частина структур, яка й зумовить процес самоорганізації системи, надаючи
їй інших властивостей, буде пов’язана з вихованням у клієнта здатності та бажання емпіричного вивчення життєво важливих для нього об’єктів, подій,
явищ, фактів, процесів не на основі формальних ознака згаданого гармонійного поєднання їх із внутрішніми, сутнісними. Такий підхід до проблеми зумовить вихід клієнта за межі антисоціальної групи, оскільки її досвіду виявиться недостатньо для формування психологічних новоутворень у процесі самоорганізації складно організованої системи. Увага клієнта до змінних структур викличе в нього потребу зміни алгоритму поведінки в нових, нестандартних ситуаціях, що безпосередньо зумовить руйнацію раніше сформованих атитюдів та стереотипів.
Латентні жертви несприятливих умов соціалізації вимагатимуть дещо
інших підходів для вирішення своїх проблем. Для них необхідно допомогти, насамперед, зрозуміти своє призначення вжитті і відчути власні
потенційні можливості. Посприяти у перших кроках до самого себе справжнього. Такими кроками найчастіше є ситуації успіху у первинних референтних групах. Інколи цього достатньо, щоб, образно кажучи, мотор завівся. Цілком справедливими у цих випадках є слова австрійського письменника Степана Цвейга: Хто хоч раз знайшов себе, той уже нічого на цьому світі не може втратити. А для цього, як вважав німецький поеті філософ Фрідріх Ніцше, потрібно вчитися любити себе – любов’ю здоровою і святою, аби залишатися вірним самому собі і не втрачати себе».
На жаль, дотепер залишається невирішеною проблема байдужості людей до самих себе справжніх. Нерідко житейською трагедією обертається така байдужість обдарованих людей. Як вважав у свій час французький письменник Жюль Ренар, не обов’язково жити, але обов’язково жити щасливо.
А людині, яка відчула потенціал власної обдарованості, жити щасливо без відчуття повноти власного самовияву проблематично.
Соціальному педагогу слід пам’ятати, що головну роль у формуванні
особистості, реалізації нею власних потенцій відіграють не навчання і виховання, а самоосвіта та самовиховання. Стосовно цього талановитий вітчизняний педагог учений В.О.Сухомлинський зауважував, що самовиховання це не щось допоміжне у вихованні, а його фундамент. Ніхто не може виховати людину, якщо вона сама себе не виховує. Це положення особливо стосується обдарованих людей.
Соціальні еталони цих людей разом з установками та нормами повинні формуватися не на основі одних зовнішніх ознака на поєднанні
їх із глибоким проникненням у внутрішню сутність об’єктів, явищ,
процесів, вчинків. Стереотипи, на основі яких люди відрізняються лише
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки за зовнішніми ознаками, в обдарованої особистості у переважній більшості
випадків не спрацьовують. Таке психологічне утворення, як атитюд, що може зумовлювати інертність діяльності та гальмувати пристосування до нових ситуацій, які вимагають зміни алгоритму поведінки, заважають цим людям у пошуку шляху до автентичного життя, повертають до сприйняття світу людей в образах усереднених стереотипів, що, зрештою, рано чи пізно зумовлює
відчуження людини від самої себе справжньої. Тому обдарованих людей з метою їхньої автентичної самоорганізації необхідно хоч бив найзагальніших рисах ознайомлювати з образом людини у філософських течіях екзистенціалізму та нестабільності. Це допоможе їм уявити, а згодом і спроектувати дорогу до самого себе.
Процес і результати віктимізації зумовлені низкою об’єктивних чин
ників
.
Для латентних жертв несприятливих умов соціалізації таким чинником є, насамперед, напластовані соціально та історично уявлення про межі
норм людських можливостей, які до того ж гіпертрофуються в умовах провінції
(у рідному краї пророків немає. Загальновідомо, що обдарованість завжди передбачає розвиток певної внутрішньої якості з виходом за межі таких норм. А цей вихід відбувається лише після десуґестування згаданих наплас тувань. Для цього ж потрібний доброзичливий мудрий порадник, який би сам вірив у можливість успіху і вмів би таку віру та впевненість сколихнути у свого підопічного.
...Ті віри сповнені слова
Творили у душі дива.
І він відчув не за морями,
Не за безкраїми степами,
А в серці, сповненім надій,
Крильми змахнула пташка мрій.
(С.Пальчевський)
Наступним чинником несприятливих умов соціалізації для цього виду жертв буває сім’я, в якій не приділяється належна увага обдарованості дитинине створюються сприятливі умови для її розвитку. Трапляються випадки, коли батьки намагаються використати цю обдарованість для досягнення загальновизнаних в обмеженому провінційному колі суспільства усереднених стандартів. Мотивуючи свою позицію відомим краще синиця у жмені, ніж журавель у небі, перекривають синові чи дочці дорогу до автентичного життя та власної неповторності. Нерідко це відбувається за умов,
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка коли молодій людині нікому допомогти і вона змушена сама «навпомацки»
відшуковувати свою дорогу до себе справжнього, інтуїтивно відчуваючи, що в цьому сенс її життя, здоров’я і щастя. Летять наді мною мої журавлі.
Я руки, мов крила, до них простягаю,
Бо житиму доти на рідній землі,
Допоки вони наді мною літають.
(С.Пальчевський)
Не слід забувати, що роль сім’ї зростає з огляду на необхідність розвитку окремих видів обдарувань уже з п’ятирічного чи шестирічного віку
і упущення в цей віковий період украй небажані.
Може гальмувати самореалізацію обдарованої молодої людини тип на
селеного пункту, в якому вона проживає, його віддаленість від науково куль
турних центрів країни. У багатьох випадках цей чинник утруднює обдарованій особистості пошуки різного рівня референтних груп та створення ситуацій успіху в них.
Чинником віктимізації людини інколи стає суспільство і держава, в якій вона проживає. У країнах із слабо розвинутою економікою та соціальною структурою обдарованість у тих випадках, коли вона не комерціо налізується, часто залишається поза увагою держави та суспільства. З їхньої
вини економічно підриваються автентичні основи організації життя окремої особистості і суспільства.
Названі чинники несприятливих умов соціалізації у більшому чи меншому ступені здатні зумовлювати також і появу потенційних та реальних жертв соціалізації. Але для них певне значення мають ще й інші. Наприклад, природно кліматичні умови. Цей чинник негативно впливає на фізичний розвиток, здоров’я і психіку людини переважно під час зміни місця проживання. Адже в цьому випадку змінюються не лише певний тип погод,
кліматичні показники, ай мінеральний склад води, співвідношення мікроелементів у тій рослинній харчовій продукції, яка виросла під сонцем у новому ареалі життя. Особливий негативний вплив справляють райони із суворими кліматичними умовами. Прикладом цього може бути тиск на психіку людини відомого з описів Джека Лондона білого безгоміння».
Однак бувають випадки, коли екстремальні у своїй суворості кліматичні умови негативно впливають на психіку навіть корінних жителів.
Один із таких випадків описаний французьким дослідником життя та побуту ескімосів Гренландії Жаном Малорі у його книзі «Загадковий
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Туле». З приходом зими над ескімосами нависла біда, – передає він розповідь одного із своїх ескімоських друзів, – сонце стояло над горизонтом уже низько. І за кілька днів матір змінилася буквально на очах. Раніше вона працювала зранку до вечора, сміялася, ледве проснувшись, тепер же годинами нічого не робила в іглу і сиділа мовчки. Ніхто не хвилювався, оскільки знали, що в цю пору року люди часто погано себе почувають. Якось увечері,
коли всі зібралися до сусідів поїсти тюленячого м’яса, матір залишилася,
сказавши, що стомилася і краще полежить вдома. Вмить біля півночі завили собаки. Повернемося, – сказав батько, – щось трапилося, я це відчуваю І він показав на голову. Тимчасом піднявся вітер. Син пішов уперед. У вікні іглу виднілося світло, яке то спалахувало, то гасло. Здавалося,
що хтось безперервно ходить взад і вперед перед єдиним вікном. Біля дому собаки зі всієї сили рвалися з прив’язі. Коли відкрили двері, то перед очима постало страшне видовище в домі все було перевернуте догори дном;
порвані оленячі шкури валялися на долівці серед шматків тюленячого м’я са і струмків крові матір з потемнілим, налитим кров’ю лицем, розкуйовджена, металася по іглу з ножем у руках».
Такі напади полярної істерії, засвідченнями одного з героїв книги нарисів, траплялися і трапляються доволі часто, особливо у жінок.
Зумовлюють віктимізацію екологічні особливості місцевості. Часто вони сприяють утворенню геопатогенних зону яких поширюються специфічні
захворювання населення. Екологічне забруднення у них пов’язане із запиленістю, загазованістю, високим рівнем шуму, забрудненням поверхневих та підземних вод. Особливу категорію становлять території радіаційного забруднення, яке пов’язане із аварією на Чорнобильській АЕС. Найбільше таких територій у Київській, Житомирській, Чернігівській, Рівненській,
Черкаській і Вінницькій областях. Для порівняння радіаційного забруднення окремих поселень у цих областях фахівці беруть середній фон по
Києву, який становить близько 18 мкР/год, забруднення цезієм – 137 – до 3
Кі/км
2
(серпень 1989 р. Дослідження засвідчили, що такий рівень забруднення є досить значним і може призвести до 250 генетичних аномалій на млн. чоловік. В Україні виявилися забрудненими 5 млн га, утому складі на сільськогосподарські угіддя припадає 3,5 млн га, ліси 1,5 млн га. Постраждали від радіації 32 райони шести областей. Близько мільйона чоловік живуть у районах, забруднених цезієм – 137. Вирішення проблем здоров’я цих людей, що безпосередньо пов’язане з поліпшенням матеріальних умов
їхнього життя, лягає на плечі держави. Однак її можливості в умовах соціально економічних змін останніх років виявилися доволі обмеженими.
Таким чином, екологічний чинник віктимізації у цьому випадку поєднується
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка з таким чинником, як

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал