Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів




Сторінка13/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21
планета і люд
ство. Їх недоцільно розглядати окремо, оскільки результати діяльності
людини за своїми масштабами та впливом на глобальний природний комплекс можна порівняти з могутньою геологічною силою. Наслідком інтелектуальної та духовно творчої діяльності людства упродовж століть стало особливе глобальне новоутворення – ноосфера, яка, за висловом В.І.Вер надського, знаменує розвиток ноосферної цивілізації.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
У словниковій філософській літературі людство визначається як сукупність індивідів, які належать до біологічного виду людини розумної sapiens); включає у себе як усіх нині живих, такі тих, хто живу минулому. Таким чином, за відомим висловом К.А.Тімірязєва, людство складає більше мертвих, ніж живих, що певним чином підтверджує теорію ноос ферної цивілізації В.І.Вернадського.
Людина як представник людства уособлюючи у собі найвищу вершину досягнутого в процесі біологічної еволюції на Землі, є єдиним на планеті
носієм подальшого поступального розвитку у Всесвіті – соціального прогресу, оскільки володіє розумом і розвинутою культурою. Людство сформувалося у результаті біосоціального синтезу – поєднання генетичної інформації, переданої біологічною спадковістю, з культурою, яка, збагачуючись у процесі соціалізації, передавалася із покоління в покоління. Зрозуміло, що засвоєння культурної інформації у суспільстві відбувається значно швидше ніж передача по спадковості генетичної інформації. Цим якраз і пояснюється зростаюче прискорення суспільного процесу в порівнянні з біологічною еволюцією. Так, наприклад, з часу появи кроманьйонців (40 – 50 млн років тому) на Землі змінилося приблизно 1600 поколінь людини розумної. Біологічна ж еволюція цього виду, як вважають учені, була настільки непомітною, що якби немовля перших кроманьйонців перенести у наш часто воно після відповідного виховання та навчання змогло б продовжити освіту в престижному університеті й, не поступаючись за обдарованістю нашим сучасникам, стати відомим діячем культури, науки чи держави.
Як відомо, на перебіг процесів соціалізації не лише окремої особистості, ай цілих суспільств великий впливу останні десятиріччя мають породжені людством глобальні проблеми. Цей вплив має як безпосередній,
так і посередній характері пов’язаний, насамперед, із стрімким зростанням населення світу, що відоме під назвою демографічного вибуху».
Інколи у науковій літературі з’являються твердження, що стрімкий ріст населення світу відбувається в геометричній прогресії і подвоюється через кожних 30 40 років, засвідчуючи, мовляв, що кількість людей, які
нині проживають на планеті, перевищує кількість тих, які жили у всі
попередні епохи. На перший погляд, як відомо, згідно з геометричною прогресією остання величина завжди буде вище за суму усіх попередніх на одну вихідну величину. Однак для визначення чисельності людства це правило непридатне, оскільки інтервали часу між подвоєнням кількості людей, що проживали одночасно на землі, вимірялися не поколіннями, а століттями і
тисячоліттями, що заздалегідь відкидає саму можливість застосування геометричної прогресії стосовно цієї проблеми (Е.А.Араб Огли).
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Відповідно до демографів на Землі з часу появи кроманьйонців жило 70 млрд. чоловік. Один мільйон років тому популяція людей, які одночасно проживали на планеті, становила 100 тис. індивідів, дочасу появи людини розумної – близько 500 тис, 30 10 тис. років тому приблизно млн, до початку 4 го тисячоліття до не, після переходу до землеробства і
тваринництва, наблизилася до 100 млн. А на початку нової ери кількість землян становила 300 млн осіб і в подальші століття зростала повільно внаслідок значної народжуваності і, водночас, високої смертності.
Різкий ріст населення світу відбувся у ХХ століття. Цьому сприяли, насамперед, суспільно історичний та соціально економічний розвиток багатьох країн, що вплинуло наріст матеріального виробництва, розвиток науки.
Внаслідок досягнень медицини (Л.Пастер, П.Кох, Й.Лістер та ін.) знизилася смертність, особливо через інфекційні захворювання (заданими Американського Географічного товариства з часів палеоліту малярія вбила половину людства, яке жило на Землі, зросла тривалість життя.
На сьогодні населення земної кулі досягло 6 мільярдного рубежу. Ця величезна кількість людей представляє понад 4 тисячі народів, серед яких слов’яни становлять 5%, а українці – менше 1 %. Упродовж століття населення планети зростало з 1650 млн уроці до 6 млрд 50 млн на кінець століття. Лише за останніх 50 років населення збільшилося у два з половиною рази.
У цьому ж століття відбулася низка процесів, що вплинула на змінив структурі та розподілі на планеті населення. Так, зокрема, на розподіл населення вплинули внутрішні та зовнішні міграційні процеси. Внутрішні
були пов’язані з переселенням населення із сіл до місту зв’язку з розвитком промислового виробництва та із староосвоєних районів у райони нового освоєння. Зовнішні пов’язані з міграційними процесами, які супроводжувалися переселенням людей із слабше розвинутих країну розвинуті. Щороку емігранти становили близько 2 млн чоловік. Досить сказати,
що лише уроці у США нараховувалося 17,6 млн емігрантів, серед яких більшість – біженці з різних країн, переселення яких було викликане політичними та економічними мотивами. Уроці кількість населення у розвинутих країнах склала 1188 млн (уроці їх було 191 млн, а у мало розвинутих досягла 4867 млн. уроці млн).
У розвинутих країнах упродовж ХХ століття відбулося зниження народжуваності. Так, наприклад, коли уроці вродинах США було в середньому 5 дітей, то уроці цей показник знизився до 2,8 дитини. У
той часу малорозвинутих країнах Азії, Африки та Латинської Америки нараховувалося понад шестеро дітей, що й зумовило демографічний вибух».
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Глобальні процеси структурних та кількісних змін населення планети певним чином торкнулися України та деяких інших пострадянських країн.
Однак їхній вияв та глибина посилені демографічною кризою, спричиненою соціально економічною ситуацією останніх років.
Дані Всеукраїнського перепису, який проводився у грудні 2001 року засвідчили, що, починаючи з 1989 року, кількість жителів України зменшилася з 52 млн до 48 млн 457 тис. осіб. Свідченням кризи, а не демографічних процесів, властивих розвинутим країнам, є те, що зниження природного приросту в Україні відбувається не за рахунок зменшування народжуваності, як це властиво для високорозвинутих країна за рахунок зростання смертності та погіршення якості життя. Результатом цього стає
зростання кількості не тільки малодітних сімей, ай сімей, які взагалі
відмовляються мати дітей, юнаків та дівчат, у яких формується філософія безшлюбного життя.
У 1999 році вичерпна плідність, тобто середня кількість дітей, яку може народити жінка упродовж життя, в Україні становила 1,1 дитини, тоді яку Німеччині – 1,3, Англії – 2,0. До того ж, як свідчить демограф М.Лібанова,
глибина демографічної кризи в Україна полягає не лише у зменшенні
кількості населення, ай у погіршенні демографічної структури, зокрема скороченні питомої ваги жінок дітородного віку, порушенні співвідношення чоловічого та жіночого населення. Уроці середня тривалість життя в
Україні становила 63 роки, тоді яку країнах Західної Європи – Серед жінок ці показники відповідно склали 73,8 і 81,4 роки. Найбільших втрат від смертності зазнало населення працездатного віку. Упродовж останніх років населення України щорічно зменшувалося на тисяч (Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки,
складові, напрями протидії / За наук. ред. В.Стешенко. – К, 2001. – С – 325. Це ж саме характерне для окремих регіонів Росії і особливо Грузії, де з року кількість жителів зменшилася з 4,5 млн чол. до 3,5 млн.
Водночас, для показників середньої тривалості життя історично властива тенденція до зростання. Так, заданими експертів середня тривалість людського життя на планеті складає від 77,2 роки (Ж.Буржуа Пиша) до років (Б.Урланіс).
Зрозуміло, що тимчасовий відхід від наведених світових усереднених показників, зумовлений соціально економічними змінами ужитті пострадянських країні зокрема України, не може відповідним чином не позначитися на перебігу процесу соціалізації як окремого індивіда, такі суспільства зокрема.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Однак уже сьогодні починають з’являтися зрушення в цьому напрямі,
що пов’язується із зростанням економічного розвитку країни і впливає на процеси соціалізації. Але соціальному педагогу слід пам’ятати, що не всі
вчені дотримуються поглядів на роль соціального середовища і зміну ньому як вирішального чинника соціалізації особистості. Наукові дослідження останніх років засвідчують, напротивагу марксизму та радикальному біхе віоризму, що суттєву роль в розвитку як окремої людини, такі цілих суспільств відіграє генетична інформація. Так, наприклад, якби не відрізнялися показники народжуваності в різних народів світу у різні історичні епохи, біологічно детермінованими залишаються не тільки середня біологічна тривалість життя, ай співвідношення чоловічої та жіночої статі людини,
фертильність жінок і терміни вагітності. У генетичній інформації закладені
особливості свідомості та поведінки людей. Зокрема, здатність домовлення і обміну культурною інформацією посередництвом відповідних символів.
Генофонд людини таїть у собі характерні біологічні особливості різних рас, зокрема, не тільки колір шкіри, анатомічні пропорції тіла, волосяний покривай пропорційно нерівномірне розподілення серед представників рас груп крові, імунітету до різних захворювань, особливостей еритроцитів та ін. У кожної людини генетично обумовлені її ріст, нормальна вага, інтелектуальні здібності, спадкові захворювання, схильність до них у вигляді
домінантних і рецесивних генів.
Розподілення інтелектуальних здібностей і антропометричних показників у представників усіх рас підкоряється сформульованому К.Ф.Гауссом закону нормального розподілу достовірності, тобто густота цих показників різко зростає при наближенні до середньої величини і стрімко скорочується в міру віддалення від неї в обидві боки. Загалом, якщо прийняти середні
інтелектуальні здібності індивіда за 100 балів, то три четверті всіх людей володіє ними в інтервалі 85 – 115 балів. Лише незначні частки відсотку людей, незалежно від приналежності їх до певної етнічної спільності, у півтора рази перевищують середні здібності. Уході досліджень не було виявлено ні однієї людини, чиї б інтелектуальні здібності вдвічі перевищували б середні показники.
Стосовно низьких показників цієї групи (від дебільності до ідіотії),
то вони, знову ж таки, пов’язані не з якимись етнічними особливостями,
а з патологічними порушеннями розумової діяльності.
Таким чином, людство у своїй переважній більшості складається із порівняно рівних за своїми розумовими і фізичними здібностями
індивідів. Однак за своїм значенням і кваліфікацією представники різних країн та народів відрізняються значно більше, ніж за здібностями, оскільки
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки процеси навчання і відповідної практики, обумовлюються рівнем соціально економічного розвитку країни.
Людство являє собою біологічний надвид, який не тільки заселив усі
континенти, окрім Антарктиди, ай вийшов за межі планети у навколоземний космічний простір (космічні супутники зв’язку, Інтернет, космічні
станції) і цим самим заклав основи ноосфери чи космічної сфери розуму. Незважаючи на расове, етнічне і культурне розмаїття, воно, як мегачин ник соціалізації, виступає певною біологічною і соціальною єдністю. Расовий поділ його бере свій початок у далекому минулому. Є думка, що окремі
ознаки сучасних європеоїдів, австралоїдів, негроїдів, монголоїдів ведуть своє
походження від предків людини розумної, тоді як інші були набуті ними у процесі розселення нарізних континентах із різними природними та кліматичними умовами.
Нині представники великих рас складають від трьох п’ятих до половини населення Землі у той час, коли майже дві п’ятих його приходиться на перехідні раси, які виникли під час великих переселень племені народів упродовж тисячоліть. Крім цього, головним чином після епохи Великих географічних відкриттів з’явилися сотні мільйонів представників змішаних рас (метисів, мулатів, самбо та ін). Це спричинило не тільки змішання різних культура й появу на базі такого поєднання нових особливостей у практиці масового виховання та соціалізації підростаючих поколінь.
Численні племена, їх союзи, нації та народності, на відміну від рас,
являють собою не біологічні, а історичні стадії спільності людей, соціалізація яких відбувається на базі солідарності із собі подібними (замовою, способом життя, культурними традиціями і т.д.). Соціальна еволюція таких етнічних спільностей включає в себе як їх інтеграцію, такі диференціацію.
З одного боку, упродовж тривалого історичного розвитку зростала тенденція до нормування стабільних метаетнічних спільностей (конгломератні
імперії Древнього Сходу, елліністські держави, арабський халіфат при Омей ядах і Аббасидах, Священна Римська імперія, Росія – СРСР, аз іншого боку, відбувався їхній розпад, насамперед, через внутрішню дезінтеграцію та військові катастрофи. Певним чином зважаючи на це, поширені
на сьогодні уявлення про майбутнє злиття усіх націй у гомогенне людство де всі будуть користуватися однією мовою, на думку багатьох учених, доволі
утопічне, хоч корені його сягають ХІХ століття. Тоді поширеною була ідея створення загальної системи виховання та соціалізації для всіх народів світу.
Вітчизняний педагог К.Д.Ушинський, проаналізувавши різноманітні зарубіжні системи виховання, дійшов висновку, що створити таку систему неможливо, оскільки «... виховання перебуває в такому багатогранному і
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка органічному зв’язку з народним життям, що випробувані його форми не можуть вийти з однієї голови (Ушинский КД. Собрание сочинений: в 11 т М Изд во АН СССР, 1940 1948. – Т. – С. Та й чи виграло б людство від глобальної уніфікації зовнішніх та внутрішніх форм життя ?
... У квітки кожної свої відтінки,
Свій неповторний тонкий аромат.
Тож заслуговує найвищої оцінки
Не стрижений газон, а буйний сад.
(С. Пальчевський)
Починаючи з І тисячоліття до нашої ери на планеті, заданими американського політолога С.Хангтингтона, сформувалося основних вісім цивілізацій західна, слов’яно православна, конфуціанська, японська,
іспанська, індуїстська, латиноамериканська, африканська. Дотепер вони перебувають нарізних стадіях свого соціально економічного розвитку, що безпосередньо пов’язане з особливостями історичного розвитку. Нині популярним є розчленування всесвітньої історії на чотири технологічних епохи збирання та мисливства, аграрного, індустріального та постіндустріального, інформаційного суспільств. Різні цивілізації, як складові сучасного людства, знаходяться нарізних етапах усіх цих чотирьох епох із переважанням переходу від аграрного суспільства до індустріального в країнах, що розвиваються, і від індустріального до постіндустріального в розвинутих країнах. Нерідко переходи від однієї технологічної епохи до іншої
супроводжуються не лише демографічною революцією, ай різноманітними локальними конфліктами, головними зонами яких стають демаркаційні лінії між цивілізаціями. Наприклад, у подібній зоні між слов’я но православною та ісламською цивілізаціями знаходиться горезвісний карабахський вузол. На іншій її ділянці – боснійський. Небезпека розкрою світу такими зонами триває тепер.
Іскрять краї культур, цивілізацій.
Спалахує ненависті вогонь.
У терпеливій миротворчій праці
Світ терпить біль обпечених долонь.
Чомусь шматок шматку – страшна ворожість:
Чи то земля і море океан,
Чи два брати, які сьогодні, може,
Садиби заховають за паркан.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Коли ж то кинемо, нарешті, жданий жереб?
Пора цей світ розкраяний зшивать,
Адже у кожного на шиї – власний череп
З шматків, які ніколи не іскрять.
(С.Пальчевський)
Приблизно зсередини ХХ століття почали посилюватися світові тенденції до економічної і культурної інтеграції людства, що відповідним чином вплинуло на зміст соціалізації підростаючих поколінь. З одного боку,
це було спричинене тим, що усвідомлення людської солідарності у всьому світі почалося ще в давнину, аз іншого боку, необхідність такої солідарності
породили глобальні проблеми сучасності. Перше знайшло своє втілення,
насамперед, у заповідях універсальних світових релігій (християнство, іслам,
буддизм та ін.). На необхідність бачити себе не тільки в ближньому, ай у далекому наполягали великі мислителі багатьох народів. Загальновідомою стосовно цього у світі філософії була й позиція Еммануїла Канта з його категоричним імперативом. Виникнення ж і поглиблення глобальних проблем підвели людство дограні катастрофи. Головною причиною цього стало грубе порушення людиною природної рівноваги біосфери. Повернення ж її доха рактеристик початку формування аграрного суспільства неможливе навіть утому випадку, коли припиниться зростання кількості людей у світі на 2 особи щосекундно, що наразі має місце. Відмова ж людини від технологічних здобутків і повернення її у печеру вимагатимуть скорочення чисельності землян приблизно до 500 млн чоловік за умови його мінімального забезпечення ідо млн чоловік – якщо зберегти стандарти життя громадян Сполучених Штатів Америки.
Зважаючи на це, стратегія і тактика дій народів світу приречена базуватися на основах згуртування і цілеспрямовуватися на високу якість життя з гарантуванням стійкого співіснування з біосферою. Для цього народам світу необхідно швидше дорослішати, оскільки, як уже згадувалося, найближчі два – три десятиліття стають відомою точкою біфуркації або людство з переважаючими усередненими стандартами ХХ століття зникне, або завдяки докорінній зміні системи соціалізації різновікових груп населення врятується.
«Єдина надія, – як пише один із дослідників згаданих проблем Б.С.Гер шунський, – на об’єднуючу силу ідей, духовних цінностей і пріоритетів,
здатних зупинити процес поглиблення розколу цивілізації й об’єднати людей за умови їх ментальних відмінностей. Завдання надскладне. Але іншо
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка го чогось просто не дано. Або – або (Гершунский Б.С. Готово ли совре менное образование ответить на вызов ХХІ века? // Дайджест школа парк. – 2002. № 2. – С. Для роз’єднання ж людей на планеті, для поділу їх на нації і навіть на раси, за дослідженнями американського ученого Каваллі Сороса, немає
навіть генетичних передумов, оскільки генетична різноманітність всередині одного народу буває значиміша, ніж відмінність між окремими наро дами.
Ми ділим світна племена й народи.
Групуємо в ряди цивілізацій.
Стовпи кордону поміж ними зводим,
Щоб зупинити потяг слабших націй.
Живемо ж у широкій спільній «хаті»,
Планета, наша матінка, єдина.
Ділить би всіх нас на Отця та Матір
І на велике чудо наше – Сина.
(С. Пальчевський Найтехнологічнішою сферою, яка напряму пов’язана з проблемою особистості та формуванням інтелектуальних, духовних, моральних цінностей суспільства, є сфера освіти. На жаль, наразі вона не реалізує у належному обсязі своєї однієї з головних – інтегративної функції, яка покликана сприяти духовному об’єднанню людей у всьому світі. Не виконує свого прогностично найважливішого – культуротворчого, віростворюючого, мен талеформуючого призначення. Залишається обіч від надзвичайно гострої
проблеми – миротворчого синтезу знання і віри.
Сфера освіти, захопившись досягненнями науки і техніки в XX столітті,
майже у всьому світі зайнялася звичайною трансляцією із покоління в покоління фрагментарних, технократично орієнтованих знань, умінь і навичок. Що ж стосується формування в учнів цілісної картини навколишнього матеріального і духовного світів, виховування у молодих людей відчуття приналежності до єдиного людського співтовариства, а також готовності до сприйняття духовних, культурних і моральних цінностей у їхньому національному та загальнолюдському вимірі, то пов’язані з цим гуманітарні цілі
у кращому випадку декларуються, а в гіршому – ігноруються взагалі (Б.С.Гер шунський).
Необхідність зміни світоглядних основ сучасної людини зумовили розвиток
філософії глобальних проблем та філософії екології. Проблемним
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки полем першої стали глобальна безпека фізичних та екзистенційних першооснов існування людства забезпечення збалансованого росту народонаселення й економічного росту країни задоволення потреб світового господарства енергією та природними ресурсами охорона природного середовища від руйнівного антропогенного тиску захист здоров’я людей від особливо небезпечних масових захворювань та негативних наслідків інтенсифікації науково технічного активізму. Головне призначення цієї філософії вироблення нового планетарного мислення, яке б допомогло виявити та осмислити закономірності взаємодії різних соціальних складників цілісного світу, для якого найважливішою є проблема виживання.
Філософія екології основну увагу звертає на аналіз впливу екологічних проблемна методологію сучасного наукового пізнання та формування основних світоглядних орієнтацій сучасної людини, які потребують кардинальних коректив. Адже досягнення науково технічного прогресу створили у цілих поколінь людей хибні уявлення про безмежну владу людини над природою. Втративши інтуїтивне відчуття єдності з природою, людина почала розглядати її як передумову для розвитку складної інфраструктури соціуму. Розчленована дисциплінарним поділом наука виявилася абсолютно безпорадною перед глобальними біосферними проблемами. У зв’язку з цим необхідним стає перехід людини із статусу царя природи до статусу
«громадянина природи. Відповідно філософії екології фундаментально значимими ужитті людини та суспільства стають природні передумови і
чинники, через що піддається радикальній корекції змісті співвідношення понять природа й людина, що обумовлює інтеграцію в єдине концептуальне ціле суперечливих складових феномена людини, природничона укового та соціогуманітарного типів мислення, компонентів природної та соціальної сфер життя. У зв’язку із формуванням принципово нових світоглядних орієнтирів сучасної науки відбувається поновлення її методологічного інструментарію. Про це свідчить тенденція до використання в науковій дослідницькій діяльності таких невластивих класичній науці компонентів, як інтуїція, віра, духовність. З метою поновлення втраченого людиною відчуття її єдності з природою та набуття емоційної «неусвідомленої
тотожності» (Юнг) з природним оточенням зростає роль філософських міркувань про необхідність поєднання логічного та інтуїтивного, раціонального та інстинктивного (Вайтгед, Лоренц та ін.).
У багатьох моментах із щойно розглянутими течіями у філософії ко респондуується філософія життя, яка вперше як напрям сучасної філософії сформувалася у кінці ХІХ на початку ХХ століть. Її світ, соціум, планетарна культура постають як цілісні організми. А індивіду його тілесному,
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка психічно чуттєвому, інтелектуальному проявах є ірраціональним, рухливо плинним цілісним багатоманіттям. Через це автентичне розуміння життя досягається лише в акті інтуїції, що певним чином свідчить про поєднання методологічного інструментарію цієї філософії з подібним інструментарієм філософії екології. А це, у свою чергу, вимагає зміни методологічних підходів до проблеми соціалізації особистості і суспільства в цілому.
Поряд із розширенням методологічного інструментарію соціалізації з’яв ляються обнадійливі змінив її змісті. Вони, насамперед, стосуються можливості виховання оптимістичного світогляду підростаючих поколінь, формування у них екопсихологічної системи особистості на засадах світлої віри у непорушність вічних людських цінностей. Про це, передусім, свідчать позитивні сторони глобалізації як сучасного планетарного етапу «визрівання»
цивілізації (М.М.Амосов). Зрозуміло, які будь який процес, воно не може не мати мінусів. Однак не вони визначають його головну сутність.
Світ поступово підходить не тільки до цілісного загальногосподарського комплексу, ай до цілісної у своєму багатоманітті й тому надзвичайно змістовно багатої системи духовних цінностей. Свідчень як першого, такі другого достатньо.
Так, наприклад, свідченням того, що світова економічна система вже
існує, є хоч би той факт, що міждержавна торгівля перевищує половину загального товарообігу, так само, які потоки капіталу. В єдине ціле пов’язує світ прискорений розвиток техніки. Супутниковий зв’язок, стільникові телефони, Інтернет зробили інформацію доступною в будь якому куточку планети.
Міжнародний транспорт щорічно збільшує потоки пасажирів і вантажів. У
політиці загального поширення набувають ідеали і стандарти демократії та захисту громадянських прав. Дедалі тісніше згуртовують людей у всьому світі
культурні традиції, відповідні їм стандарти поведінки й освіти. Світом поширюється англійська мова. Перестають існувати ідеологічні бар’єри, особливо для молоді. Швидко зростають міжнародний туризмі ділові подорожі.
Розвиваються коопераційні зв’язки вчених світу. Зростає роль численних міжнародних організацій, важливих для соціальної сфери. Серед них найвпливовішими є Рада Європи, Європейська Спілка (ЄС, Організація із економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ, Організація Об’єднаних Націй (ООН) та її агенції
(Програма розвитку ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Всесвітній банк тощо. Завдяки своїй базі та масштабам членства ці організації володіють великими ресурсами і технічним досвідом. Партнерство з ними дає доступ до істотного фінансування, професіоналізму та найновішої інформації (документація,
технічні звіти, плани проектів).
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Особливо впливовою організацією є ООН – об’єднуюча світ сила. Вона здійснює й координує надання гуманітарної допомоги. Разом із Міжнародним банком реконструкції та розвитку відслідковує всі сторони життя бідних країн та країн, що розвиваються.
Рада Безпеки разом з Європейською співдружністю й НАТО зупиняють локальні військові конфлікти, запобігають їхньому поширенню.
Гегемонія однополюсного світу сили (США) насьогодні не загрожує
людству поверненням до фашизму чи соціалізму втому обличчі, в якому він суперечив глибинній людській природі. Оскільки демократичні основи організації суспільства в США стимулюють співчутливість, свободу, захист громадянських прав.
Динаміка основних показників розвитку людства в ХХ столітті вселяє
почуття оптимізму. Так, наприклад, за умови зростання населення в разів, показники економічного розвитку збільшилися в 40 разів (валова продукція. Освіта, якщо судити за відсотком грамотних з 13 до відсотків. Тривалість життя з 50 до 77 років. Упродовж століття всі колонії отримали незалежність.
Однак, попри, запобігання негативним наслідками науково технічного прогресу, стихійність і нерівномірність суспільного розвитку, вимагають подальшої мобілізації всього людського потенціалу, переходу людства до саморегуляції своєї діяльності. Таку саморегуляцію у світлі ідей філософії
нестабільності І.Пригожина вдало й образно ілюструє видатний хірург, учений, мислитель М.М.Амосов. То є простий приклад морозні візерунки на вікні від дихання тануть. За певний час – нова картина й інший візерунок.
Самоорганізація тут, які в глобальних масштабах зводиться до мимовільного виникнення й нарощування структур, які залежать від властивостей елементів та зовнішніх дій. При цьому стара частина структур залишається незмінною (організованою, а нова зберігає здатність змінюватися, надаючи інші властивості всій системі.
Зважаючи на це,

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал