Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка12/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21
тема виховання, яка, крім законодавчих актів, включає в себе низку відповідних виховних організацій, як от навчально виховні заклади різного типу;
установи для дітей, підлітків, юнаків із психосоматичними і (або) соціальними відхиленнями, і (або) дефектами установи для обдарованих у певних сферах навчання чи діяльності, а також для тих, хто, маючи яскраво виражені здібності, сформував стійкий інтерес установи для дітей, підлітків та юнаків із ослабленим здоров’ям; організації, що займаються соціально культурним та іншими видами оздоровлення мікросередовища, індивідуаль
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка ною та груповою опікою дітей, підлітків, юнацтва організації, зайняті перевихованням та реабілітацією.
Держава виділяє відповідні матеріальні та фінансові засоби для успішного функціонування створеної нею системи виховання. Визначає набір соціальних ролей для реалізації функцій виховання на державному, регіональному та місцевому рівнях. А також ті цінності, які культивуються державною системою виховання і є адекватними типу економічної та соціально політичної системи суспільства. Формує органи управління вихованням на всіх згаданих рівнях з метою забезпечення функціонування та розвитку державної системи виховання і виконання завдяки цьому соціального замовлення суспільства.
Державна політика у сфері виховання спрямована на підготовку підростаючих поколінь до розв’язання перспективних соціальних, соціально політичних та економічних завдань, які ставить перед кожним суспільством прийдешній час.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Запитання та завдання
1.У чому полягають відмінності країни як географічно культурного феномена від держави?
2.У чому виявляється безпосередній та опосередкований вплив природних умов країни на соціалізацію різновікових груп населення?
3.Вплив природних умов країни на духовно творче життя населення.
4.Суттєві ознаки етносу як стійкої сукупності людей, що історично склалася на певній території.
5.Роль етносу як макрочинника соціалізації людини.
6.Менталітет та імпліцитні концепції виховання.
7.Гуманітарна аура нації як комплекс наук, що охоплюють усі сфери суспільного життя країни. Її роль у соціалізації особистості.
8.Суспільство як важливий макрочинник соціалізації. Проблема роздержавлення суспільства та її вплив на перебіг процесів соціалізації.
9.Соціальна диференціація сучасних суспільств на пострадянських теренах та її вплив на формування екопсихологічної системи особистості.
10.Класична проблема батьків та дітей на сучасному етапі.
11.Проблема відчуження людини від самої себе в сучасному суспільстві.
12.Самоорганізація та прогресивний розвиток суспільства у світлі теорій філософії нестабільності.
13.Організуюча роль у процесах соціалізації населення держави ланки політичної системи суспільства, яка володіє владними функціями.
14.Місце та роль держави у формуванні екопсихологічної системи особистості в історичному аспекті.
15.Роль держави в розгортанні в Україні соціальної роботи та соціально педагогічної діяльності.
16.Законодавче забезпечення соціальної роботи та соціально педагогічної діяльності в Україні.
17.Державна система виховання як базова основа соціалізації підрос таючих поколінь.
Рекомендована література
1.Вишневський О. Дитиноцентризм і системно ціннісний підхід до змісту виховання // Рідна школа. – 2002. – № 5. – С. 37 – Збірник міжнародних правових документів, законодавчих актів і
нормативних документів України з питань соціально правового захисту дітей / Гол. ред. С.Р.Станік. – К Столиця, 1998.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
3.Зверева И.Д., Лактионова Г.М. Развитие социальной работы и соци альной педагогики в Украине // Практична психологія та соціальна робота 2001. – № 4. – С. 2 6.
4.Комаров МС. Введение в социологию . – МС 272.
5.Костенко Л. Гуманітарна аура нації або Дефект головного дзеркала Світло. – 1999. – № 14. – С. 2 Молодь і закон Збірник нормативних актів і документів з проблем виховання студентської молоді / За заг. ред. Н.І.Косарєвої. – К ІЗМН,
1997.
7.Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – МС 238.
8.Смелзер Н. Социология. – МС –
521.
9.Перспективы: вопросы образования. Ежеквартальный журнал
ЮНЕСКО. – МС. Пригожин И. Природа, наука и новая рациональность // Филосо фия и жизнь. – 1991. № 7. – С. 36 – 39.
11. Чупрій Л. Моральні цінності як основа відродження української
нації // Рідна школа. – 2003. – № 10. – С. 23 25.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
1.8. Вплив мегачинників соціалізації на
формування людської особистості
Дві речі наповнюють душу завжди
новим і все сильнішим здивуванням і
благоговінням, чим частіше і триваліше
ми роздумуємо про них, це зоряне небо
наді мною і моральний закону мені
Імануїл Кант
Основні джерела мегачинників соціалізації. Вплив на життя
людини Космосу. Вчення В.І.Вернадського про ноосферу.
Ноосфера як мегачинник соціалізації. Антропокосмізм.
Планета і людство як визначальні мегачинники соціалізації.
Глобальні проблеми людства і їхній вплив на процеси
соціалізації. Філософії екології та глобальних проблем людства
про виховання нового планетарного світогляду.
До основних джерел мегачинників соціалізації прийнято відносити
космос, планету та людство.
Хоч більшість представників природничих наук не підтримують ідеї
залежності людського життя від космічних впливів, проблема такого впливу хвилювала мислителів із древніх часів і продовжує хвилювати дотепер. В
основі багатьох стародавніх уявлень про природу людини, її роль і місце в загальній картині Всесвіту лежали інтуїтивні здогадки. Одна із таких найдавніших інтуїцій – уявлення про людину як своєрідний ключ до розкриття таємниць універсума. Ця ідея відображена у східній та західній міфолог
іях, в античній філософії. Людина в давнину не відділяла себе від навколишньої природи, відчуваючи свій нерозривний зв’язок з усім органічним світом. Це знайшло свій вияв в антропоморфізмі – несвідомому сприйнятті космосу і божества як живих істот, які певним чином схожі на людину.
У міфології та філософії древніх часів людина представляє малий світ –
мікрокосмос, який існує у великому світі – макрокосмосі. Їхній паралелізм та ізоморфність – одна з найдавніших натурфілософських концепцій (космогонічна міфологема всесвітньої людини – пуруша у Ведах, скандинавський Імір в Едді, китайський Пань Гу. Античні філософи вбачали уні
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка кальність людини як істоти, яка володіє розумом. Для християнства властива уява про людину як творіння за образом Бога. Людина у цій події як особистість володіє свободою у виборі добра та зла. Таким чином, на думку російського релігійного філософа М.Бердяєва, християнство звільнило людину від влади космічної безкінечності».
Незважаючи на сучасні досягнення людства у вивченні Космосу, людина продовжує стояти на порозі його численних таємниць, оскільки засоби науки упізнанні навколишнього світу обмежені. Про обмеженість науки як особливого інструментарію пізнання та вивчення Всесвіту говорив майже століття тому академік В.І.Вернадський. У працях, присвячених проблемі
загальної історії науки, він пише Часто доводиться слухати, що те, що наукове, те правильне і слугує виявом чистої та незмінної істини. Насправді,
однак, усе не так. Незмінна наукова істина є тим далеким ідеалом, до якого спрямовується наука. Науковий світоглядне дає нам картини світу у справжньому його стані. Він не полягає тільки у незаперечних законах Природи»,
він також не полягає цілкому точно визначених фактах чи констатованих явищах. Науковий світоглядне є картиною Космосу, яка розкривається у своїх вічних і непорушних рисах перед тими, хто вивчає його. Науковий світогляд
є творінням і виявом людського духу нарівні з ним виявом тієї ж роботи слугують релігійний світогляд, мистецтво, суспільна і особиста етика, соціальне життя, філософська думка чи споглядання. Подібно до цих великих відображень людської особистості, і науковий світогляд змінюється в різні
епохи у різних народів (Вернадский ВИ. Труды по всеобщей истории науки М Наука, 1988. – С. 47 На основі сказаного В.І.Вернадський доходить висновку, що відривна укового світогляду чи науки від одночасної чи попередньої діяльності людини в галузі релігії, філософії, суспільного життя чи мистецтва неможливі.
Нині такий підхід до проблем пізнання Всесвіту отримує свій подальший розвиток у творчих доробках вітчизняних учених. Зокрема, доктор гео лого мінералогічних наук, віце президент Українського наукового центру
Міжнародної академії наук Євразії Ю.В.Кононов та член Ради Академії
космічних наук З.М.Кононова у своїй спільній праці стверджують Пізнання життя – це пізнання, насамперед, цілісності, оскільки в ній – відміна якості життя, розрізнення живого від неживого. Однак людина не уміє пізнавати неподільне, не розщеплюючи його. Будь який науковий експеримент розділяє простір і речовину, форму і плоть, порушуючи цілісність єдиного»
(Кононов Ю.В., Кононова З.Н. Ключ к тайнам жизни. – К, 1996. – С. Зважаючи на це, у багатьох концепціях впливу Космосу на життя людини помітною є опора на езотеричні та інтуїтивні підходи, які інколи на
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки гіпотетичній основі співвідносяться з певними науковими спостереженнями та дослідженнями. З наукового погляду цікавими є вчення В.І.Вернадсь кого про ноосферу та його гіпотетичні передбачення стосовно автотрофного живлення людини.
У своїй праці, присвяченій науковій думці як планетному явищу,
вчений доводить, що біосфера отримує і безперервно віддає матерію – енергію у космічний простір, з яким у неї існує безперервний матеріально енергетичний обмін. Маса живих речовинна планеті, таким чином, безпосередньо визначається кількістю і коливанням променевої сонячної енергії.
Кожна жива речовина є носієм і творцем вільної енергії. Ця біохімічна енергія охоплює всю біосферу і визначає в основному всю її історію. У межах живих речовин створюється і поширюється нова форма біохімічної енергії енергія людської культури чи культурна біохімічна енергія, яка створює ноосферу. Цей новотвір, на думку академіка, є головною подією в геологічній історії планети. Визначальним і вирішальним чинником у ноосфері є духовне життя людської особистості, в його соціальному прояві»
(Вернадский ВИ. Труды по всеобщей истории науки. – М Наука, 1988. С. 174 ). Завдяки цьому життю істинна природа речей і світу залишається незмінною, оскільки, як стверджував у ХУ столітті італійський письменник
і теолог Лоренцо Пізано, все, що рухається, притягується любов’ю і розсіюється враждою». Останнє ж нерідко пов’язується із живленням людини як істоти.
Вітчизняний учений О.М.Безкровний доводить, що механізм такого живлення всього сущого на землі – від квітки до людини – єдиний усі
поживні речовини в організмі перетворюються на аденозинтрифосфорну кислоту, яка розкладаючись до аденозиндифосфорної, виділяє вільну енергію, і завдяки цьому люди працюють, птах літає, горить світляк,
пахтить літньої ночі матіола» (Н.Околітенко). Задля універсального палива, яке повсякчас надходить у реактор життя, земні створіння, а у їх складі й люди, вбивають одне одного. На основі багаторічних досліджень
О.М.Безкровний доводить можливість існування механізму, який здатний звільнити людину від необхідності вбивати інші високоорганізовані
істоти, власною жорстокістю породжуючи чужу жорстокість. На думку вченого, природа такого механізму, насамперед, пов’язана з сонячним промінням, під впливом якого в організмі людини утворюються комплексні сполуки небілкової природи, які є своєрідним внутрішнім акумулятором для підживлення систем нашого тіла. Загальновідомі біогенні стимулятори є окремим випадком того процесу, який відбувається повсюдно, набудь якій підстилаючій поверхні, процесу прийому космічної енергії.
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Ці комплексні сполуки того ж самого порядку, що й найголовніші компоненти гумусу, який робить землю родючою.
На рівні клітини людина однакова з усіма, хто представляє життя на планеті, спілкуючись із усім сущим мовою генетичного коду. Вона – невіддільна частка того світу, який її оточує. Сольовий склад її крові нагадує сольовий склад первісного океану – колиски життя. Маючи цілу
ієрархію біологічних ритмів, вона, які він, залежна від Місяця, Сонця і
зірок. У шкірі людини та її крові, які в ґрунтовому шарі Землі, утворюються залізовмісні темнозабарвлені сполуки – меланіни та меланоїди.
Приймаючи космічні енергію та інформацію, гумус віддає їх людині через вирощені на ньому плоди. Тож немає нічого дивного в передбаченні
В.І.Вернадського стосовно того, що, прагнучи духовної досконалості,
людина має перейти до автотрофного живлення, тобто навчитися брати енергію з Космосу, який починається за її порогом. Підтримував у свій час цю думку і К.А.Тимірязєв, наголошуючи, що всі ми на планеті – «діти
Сонця» не лише тому, що наша їжа – «консерва» сонячного проміння, ай тому, що маємо нате спеціальний механізм, який тонко реагує на наш психічний стан.
Зважаючи на це, зрозумілим стає відоме в медицині твердження стосовно того, що їжа та вода потрібні людині тільки для побудови клітина щоб вона рухалася, діяла, жила, дається космічна енергія.
Загальновідомою є гіпотеза В.І.Вернадського про існування своєрідного фізичного поля або так званих тонких польових структур, якими оточена кожна річ чи речовина. У цьому розумінні живе нічим не відрізняється від неживого. Вся різниця лише втому, що живе здатне змінювати своє
випромінювання, а неживе – ні. Інакше кажучи, люди, тварини і неживі
предмети не закінчуються там, де ми їх бачимо, а простягаються далі вперед тонкими польовими структурами, які взаємодіють між собою.
На сьогодні ця гіпотеза починає отримувати своє експериментальне підтвердження. Наприклад, доктор медичних наук Й.Блінков оцінює
вплив на організм людини різноманітних чинників завдяки зміні електромагнітного випромінювання внутрішніх органів. Таким способом він визначає ефективність різноманітних лікувальних засобів, отримуючи документальні свідчення їхніх впливів у вигляді своєрідних електрограм різних органів. На основі цього вчений провів цілу низку дослідів. Наприклад, хворому роблять ін’єкцію. Його стан поліпшується. Дають ці ж ліки випити – теж саме поліпшення. Тоді пропонують просто потримати в роті запаяну ампулу з ліками. Самописці знову ж таки вимальовують криві поліпшення і хворому зрештою стає легше. Подібну дію виявили
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки не тільки багато інших ліків. Спостереження вченого довели, що на нас впливає майже все, що оточує. Були проведені подальші експерименти,
які підтвердили, що їхні результати не пов’язані з самонавіюванням, і
що ліки діяли не стільки хімічно, скільки «біоенергетично» – на польовому рівні.
У світлі цього зрозуміло, що Космос переповнений могутніми польовими структурами, які, взаємодіючи, виявляють великий вплив не лишена особистість, ай на суспільство. Ще в першій третині ХХ століття російські вчені психіатр В.М.Бехтерєв, біолог А.Л.Чижевський та геофізик
П.П.Лазарєв відзначали залежність відносин у соціальному середовищі
від кількості космічної енергії, що надходить на Землю. А.Л.Чижевський виявив, що епохи концентрації великих історичних подій співпадають із епохами максимумів сонцедіяльності. Подібну залежність йому вдалося помітити і вжитті видатних історичних діячів.
Український академік М.Г.Холодний увів у обіг таке світоглядне поняття, як антропокосмізм, яке означає, що людина у Всесвіті невіддільна від процесу космічного розвитку.
У зв’язку з цим учені намагаються накреслити шляхи розв’язання нагальних глобальних проблем людства.
Наприклад, на думку академіка Ю.В.Кононова, для остаточного вирішення соціальних проблем необхідно впритул підійти до основ людської
могутності – змінити форму харчування і джерела енергії, які використовує
людина. Користуючись безпосередньо енергією Сонця, людство оволодіє
джерелом енергії зелених рослин, тієї її форми, якою воно зараз користується через посередництво останніх, беручи їх для своєї їжі й палива. Синтез їжі, на думку вченого, без посередництва організованих істот, щойно він буде відкритим, корінним чином змінить майбутнє людини. Його створення звільнило б її від залежності від іншої живої речовини. З істоти гетеротрофної вона перетворилася б на істоту соціально автотрофну. Результати такого явища в механізмі біосфери були б величезні. Це означало б, що єдине ціле життя знову розділилося б із явилася третя незалежна його гілка. На землі «... з’я вилося б уперше в геологічній історії земної кулі ... автотрофне позвонкове»,
що дало б йому «... можливість використання власних вікових духовних устремлінь (Кононов Ю.В., Кононова З.Н. Ключ к тайнам жизни. – К, 1996. С. 206 – Зараз все частіше з’являються нові підтвердження нерозривного зв’яз ку людини з Космосом. Так, відомий в Україні лікар цілитель Є.Товстуха,
який уперше у світовій практиці офіційно створив «Фітоцентр» – амбулаторну установу для надання допомоги хворим засобами фітотерапії, ствер
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка джує: Усе в бутті, Всесвіті від звичайної травинки до Сонця – пов’язане між собою мільйонами взаємозалежних ниток. А Людина, яка обдарована
Розумом, тим більше, бо здатна на свідому зворотну дію. От її тільки щойно зачали – і вже в ній генетичні особливості багатьох попередніх поколінь,
які в силу випадку чи провидіння мають абсолютно індивідуальну структуру. Саме в цей часів цьому місті було інше, ніж учора, радіаційне тло,
особливі природні явища тощо – і вже ця інформація тою чи іншою мірою внесена на матрицю ДНК. Дитина щойно народилася – ще один інформаційний удар. Це, звичайно, не означає, що подальша доля людини вирішена наперед безповоротно. Але певні закономірності, за якими вона буде жити і розвиватися, вже закодовані (Товстуха Є. Будьмо гідними дітьми
Сонця // Світло. – 1999. – № 4. – С. 78 ). Говорячи про характер харчування кожної людини, лікар професіонал радить споживати те, що росте, бігає,
літає чи плаває в цьому життєвому ареалів цьому кліматі, націй землі, на цьому Сонці. Бо «... біоритми того, що живе й росте, співпадають із біоритмами людини. Зрештою забагато віків утворився певний генетичний стереотип для даної території. Тут сама сила Землі рідної не дасть пропасти (Там само – С ).
Благотворний вплив на здоров’я людини переповненого енергією космічного простору підтверджують всі цілительні народні системи.Широко відомий приклад майже півстолітнього життя в Природі народного цілителя П.К.Іванова. Я ввійшов у Природу відкритим тілом, – пише він, почав крокувати по землі своїми босими ногами, щоб наелектризуватися,
щоб набратися цих силі цими силами володіти. Природа – вона ж наша матір рідна, а в ній три живих тіла, мої вірні невмираючі друзі. Але повітряне вивчене нами, вода не упізнана і земля також невідома. Вода нам дає
все... Все зроблено з участю води. А ми її боїмося, не хочемо, щоб вона з нашим тілом поближче пожила. Вода все робила, сама все творила і буде творити лише тому, що там усе живе і життєрадісне. Нас оточує повітря,
воно нове і нове щосекундно. Ми з вами повинні використовувати ці природні сили і якості. Це все святині світу. Що породило людину, те і повинно зберегти її (Учитель Иванов: Жизнь и учение / Сост. О.Ю.Бронников,
Н.М.Быкова, К.О.Нечипоренко, Ю.М.Панов и др. – Днепропетровск:
Пороги, 1997. – С. Енергія Космосу, безумовно, благотворно впливає на самопочуття людини. Чи не тому закликають нас частіше звертати свій погляд до неба не тільки різноманітні цілительні системи, ай офіційна медицина, релігія,
поезія, представники езотеричних наук ? З небом люди прощаються в останні хвилини свого життя.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
...Можливе все не стане в серці сили,
Над прірвою житейською зірвусь,
Я все одно крізь чорний сум могили
Травинкою до нього дотягнусь.
(С.Пальчевський)
Сучасна космологія розглядає Всесвіт як пристанище кількох світів,
кожний із яких має свої властивості, відповідний стан матерії, певні особливості часу. На основі знань, отриманих за допомогою інформативного поля Землі, а також окремих блискучих здогадок учених у галузі теорії
простору та часу, зроблено висновок про багатовимірність Всесвіту. На сьогодні, на думку представників езотеричних наук, відомі сім вимірів світів.
Світ, який в основному досліджує офіційна наука, має трьохвимірний простір, координати якого висота, ширина, довжина, а функція часу – будь який механічний чи біологічний рух.
Відповідно до багатьох космогонічних філософів древності наш Всесвіт пронизує надзвичайно тонка субстанція – Абсолют, який має безкінчену кількість вимірів. Прийнято вважати, що минуле, сучасне і майбутнє у ньому
єдині. Поряд з нашими існують й інші Всесвіти, але знання про них ще недоступні земній цивілізації.
На жаль, світська наука сторонилась і нерідко продовжує сторонитися
«гострих кутів таємниць та загадок у стосунках між людиною і Всесвітом.
Тому людство намагається проникнути у них, використовуючи інші шляхи пізнання світу – інтуїцію, релігію, екстрасенсорику, багатовіковий досвід численних людських поколінь.
Одним із прикладів такого проникнення може бути розроблювана в кінці 80 х років ХХ століття в рамках секретних програм за замовленням вищого партійного керівництва СРСР так звана цілісна система досягнення гармонії та здоров’я (ДЕІР). Один із керівників цієї програми, яка в основному була виконана, Д.С.Верищагін, пояснюючи неймовірні успіхи східної медицини, виходить із концепції розуміння людини як надзвичайно складної енергоінформаційної системи, яка діє бездоганно лише за умови гармонії енергетики тіла і енергетики свідомості. Коли ж ця гармонія порушується, людина хворіє. Таким чином, в основі здоров’я людини лежить здорова енергетика, представлена так званим центральним енергетичним потоком. Він же, у свою чергу, складається із двох потоків, які течуть у протилежних напрямках – один знизу від землі, а другий зверху з Космосу.
Ці два потоки й формують усю енергетику людського тіла. Потік від землі
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка поставляє енергію в основному для здійснення грубих, силових взаємодій людини з світом. Пройшовши в центрі енергетичної сутності людини, він спрямовується в Космос. Верхній потік поставляє в енергетичну сутність людини енергію та інформацію Космосу. Забезпечує підтримку божої іскри»
свідомості. Не змішуючись із потоком, що йде від землі, він сам входить уземлю. Таким чином, людський організм, вловлюючи енергію Землі й Космосу, переробляє її та пристосовує для своїх потреб. Отримана ним енергія вирує у так званих чакрах енергетичних центрах людини, які у здоровому стані являють собою невеликі енергетичні вихори, що сяють і світяться різноманітними власними відтінками барв. Якщо чакра вражена, вона тьмяніє і
закривається, як зів’яла квітка, що чітко прослідковується на кольорових
Кирліан фотографіях. У цьому випадку вона вжене може пропускати отриману від Землі чи Космосу необхідну для здоров’я енергію. У результаті
цього починається захворювання найближчих до забрудненої чакри органів людського тіла.
Таким чином, у світлі цієї теорії стає зрозумілим механізм виникнення багатьох наших хворобі патологічних станів. Адже якраз чакри формують енергетичну оболонку і ті структури, якими людина підсвідомо впливає на зовнішній світ та інших людей і якими вона сприймає будь які впливи зовні.
Людина в цьому випадку – енергоінформаційна структура, яка тісно пов’я зана з навколишнім світом, через що чутливо реагує на всі зовнішні енергетичні впливи. Вони ж пов’язані не тільки з Космосом чи Землею, ай з навколишнім матеріальним світом, соціумом, які якраз найчастіше й забруднюють чакри, заважаючи їм нормально працювати і згубно впливаючи на весь організм.
Отже, запропонованою Д.С.Верищагіним теорією, у кожній людині
закладено все необхідне, аби бути здоровою, щоб самостійно коректувати свою енергетику. Кожний може навчитися відчувати потоки енергії, керувати ними і свідомо позбавлятися від засмічених енергетичних зв’язків.
Енергія Землі й Космосу в цьому випадку – універсальні ліки від усіх хвороб. Любить же ж ця енергія, насамперед, людей високодуховних.
«Зверніть увагу – пише стосовно цього Д.С.Верищагін, – чакр сім. Це невипадково. Якщо вдуматися, то можна виявити в цьому ознаку тієї краси
і гармонії, за законами яких існує і природа, і людина. Адже чакри за частотою свого випромінювання відповідають семи барвам веселки і семи нотам!
Тобто, людина – це веселка, людина – це музика Значить, нам самою природою призначено прагнути до того, щоб звучати гармонійно і сяяти яскравим чистим світлом. Для цього потрібно тільки налаштувати наш музичний інструмент, достатньо понівечений життям і очистити фарби нашої
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки палітри, забруднені навколишньою дійсністю (Верищагин Д.С. Освобож дение: Система дальнейшего энергоинформационного развития, І ступень СПб: Невский проспект, 2000. – С. Пропонована енергоінформаційна система, як й деякі інші езотеричні
системи, передбачає засвоєння та використання відповідної екстрасенсорної психотехніки – інструментарію формування знову ж таки відповідної
екопсихологічної системи особистості, в якій з відомих уже причин ставлення до соціуму насторожливо агресивне. Адже носію такої системи необхідно постійно бути напохваті, аби вчасно захистити себе відтак званих енергоінформаційних паразитів.
Релігія ж, різко засуджуючи екстрасенсорику з її надзвичайно складною технологізацією духовного життя для вибраних і передбачаючи можливість використання її з метою насильства над волею ближнього,
пропонує абсолютно інший шлях спасіння людини, хоч віруючий у молитві теж звертає свій погляд до неба, стуленими перед грудьми руками відкриваючи канал виходу на енергетику Космосу. Такий шлях доступний для всіх, оскільки він, оминаючи будь яку внутрішню техноло гізацію, завдяки глибоким почуттям любові, доброти, віри «навпростець»
виводить людину на глибинні основи життя, які необхідно, насамперед,
відчути, а не зрозуміти. Чи не цим, якраз, і пояснюється стійкість, дієвість
і популярність напрацьованих віками психотехнічних систем основних світових релігій.
Аналізуючи різноманітні шляхи пізнання світу та проблеми, які це пізнання породжує, не можна не згадати народний досвід спостереження взаємозв’язків між життям Космосу і людини. Адже ніякий науковий експеримент за своєю тривалістю і кількістю учасників не зрівняється з такими спостереженнями.
Наприклад, у народі з давніх давен живе повір’я, за яким кожна жива людина має у небі свою зірку. Помирає людина – падає з неба зоря. Зважаючи на це, здавна відомий широковживаний у народі вираз Така його планида».
Відповідні дослідження засвідчили, що колись найчастіше ці слова використовували стосовно людей «безтолкових», які де не підуть, то двері на плечах принесуть. Планида виправдовувала цих людей, розгортаючи теорію,
відповідно до якої «безтолкова» людина невинна у своєму «безтолков’ї», оскільки народилася у той час, коли її планиду супроводжувало порушення певного порядку у положенні планет. У «толкової» людини все – навпаки.
Стосовно цього мимоволі приходять на думку слова відомого представника екзистенціоналізму, французького письменника і філософа Альбера
Камю: Рано чи пізно завжди наступає момент, коли люди перестають бо
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка ротися і мучити один одного, змирюються нарешті з тим, що потрібно любити іншого таким, яким він є. Це – царство небесне».
Народні повір’я стверджують залежність людської долі від «зірки»
людини, таким чином визнаючи безпосередність зв’язку її з Космосом.
У ніч липневу бачим зорепад.
Говорять, що спадають долі душі.
Високе небо квітне, наче сад,
Відбившись в океані і в калюжі.
Моя зоря. Де заховалась ти?
В яких сузір’ях слід тебе шукати?
Чи довго ще у синю даль іти,
Сміятись, плакати, радіть і сумувати?
У нас з тобою доленька одна:
Коли тебе ясні вогні стрясали,
Життя моє ставало, як струна,
Яка нечувано пронизливо звучала.
Моя зоря. Дочасно не холонь.
Зажди в нічному небі, моя мила.
Нехай вже вигорить дотла отой вогонь,
Який сама ж ти в серці й запалила.
(С.Пальчевський)
Можливо, у віддаленій перспективі, висловлює передбачення відомий дослідник проблем соціальної педагогіки А.В.Мудрик, з’явиться можливість такого виявлення залежності характеру і життєвого шляху людини від певних космічних впливів, і це відкриє шлях до створення надійних природних основ індивідуального підходу у вихованні кожної окремо взятої особистості.
Одними із найголовніших мегачинників соціалізації є

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал