Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів




Сторінка10/21
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.83 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21
типом по
селення,
в якому проживає людина.
Близько чверті населення країни живе на сьогодні в селах і на хуторах,
для яких характерний стабільний склад жителів, тісні сусідські і родинні
зв’язки. У стилі життя часто зберігаються елементи традиційної сусідської общини. Відсутність значних соціальних і культурних відмінностей між жителями роблять спілкування тісним і охоплюючим усі боки життя.
Сильний соціальний контроль поведінки людини вимушує багатьох жителів села корегувати її в окремих ситуаціях відповідно до усталених соціальних вимог.
Сезонний характер сільськогосподарської праці створює можливість через систему свят церковного календаря широко застосовувати релігійну психотехніку для формування екопсихологічної системи селянина.
Часто вона й прив’язує його дорідного краю, розлука з яким опоетизовує
звичні з дитинства релігійні психотехнічні прийоми.
...Давай защедруєм, мій милий сусіде,
І в руки по чарці горілки візьмем,
Бо я вже назавжди від тебе поїду
Туди, де такої зими не знайдем.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки
Давай номи паску у церкві посвятим
І в руки візьмемо міцні крашанки,
Бо я від’їжджаю від рідної хати,
В якій полишаю весняні роки.
Давай но запалим могутнє багаття
У вечір купальний на стику доріг.
Уже не покличуть мене рідні браття
На батьківський вигрітий сонцем поріг.
(С.Пальчевський)
Соціально економічні зміни на селі зумовили в останні роки певну переорієнтацію усталеного стилю життя, його цілеспрямованість на оволодіння цінностями, які формуються в умовах країни ринкової економіки.
Місто створює якісно нові умови для соціалізації різновікових груп населення. Міста розрізняють за величиною (малі, середні, великі, гіганти, за функціями (адміністративні, промислові, культурні, транспортні,
курортні тощо, за часом заснування (старі, нові, за складом жителів (старі,
молоді, моноетнічні, поліетнічні тощо).
Місто залежно від величини пропонує своїм жителям певний темп життя, який зростає із збільшенням кількості жителів і відповідної їм міської території. Для соціалізації їх залежно не лише від величини, ай функцій міста формуються умови соціальної мобільності, горизонтальної
(зміна видів занять і груп членства в межах одного соціального прошарку)
і вертикальної (перехід із одного соціального прошарку в інший).
З одного боку, місто створює поліпшені умови для самовияву особистості, розвитку на базі внутрішньоінтенційної спрямованості рефлексу цілі.
Тут легше підшуковувати відповідні референтні групи з метою організації в них ситуацій успіху клієнта. Можливості широкого вибору у великих містах дозволяють жителю як складно організованій системі, збоку огляду філософії нестабільності, частіше і нерідко успішно для власного саморозвитку проходити відомі точки біфуркації, виходячи на якісно новий рівень розвитку в якісно нових умовах стабілізації, самоорганізуючись відповідно до власних потенцій.
З іншого боку, місто має властивість збіднювати емоційно образну основу сприйняття світу людьми, відірваними від природи. А ця основа закладена у джерелах будь якого творчого процесу, який, на думку талановитого ученого винахідника К.Е.Ціолковського, починається з фантазії і казки. До того ж місто є відомим «відстойником» різноманітних криміналь
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка них структурі груп. Неформальні об’єднання і групи мають нерідко антисоціальну спрямованість. Послаблення соціального контролю часто супроводжується антисоціальними ексцесами не тільки в середовищі молоді, ай у середовищі старших вікових груп населення.
Дещо відмінні умови соціалізації складаються у селищах, мешканці
яких, з одного боку, емансиповані від сільського способу життя, аз іншого боку, не узвичаїлись у міському способі. Однак повної однозначності в стилі
та характері життя мешканців цих населених пунктів немає, оскільки це значним чином визначається функціями кожного селища. Поширені такі
їхні типи робітничі, курортні, приміські, колишні райцентри. Негаразди перехідного періоду в суспільно політичному та економічному житті країни чи не найбільше відобразилися на становищі жителів селищ, які, переважно будучи відірваними від сільськогосподарського виробництва, втратили роботу на тих поодиноких підприємствах, що раніше працювали на повну потужність.
Серед селищної молоді найчастіше побутує бажання відбутися ідо сягти кар’єри» у великих містах. Нерідко це є сильним стимулом для само вдосконалення.
Одним із вагомих мезочинників соціалізації є засоби масової комунікації (ЗМК), тобто технічні засоби, за допомогою яких поширюється
інформація на великі роззосереджені аудиторії. Залежно від масштабів охоплення таких аудиторій окремі види ЗМК можна віднести до мезо чинників (наприклад, телекомпанія CNN, яка передає свої програми на весь світ. Поява всім ях комп’ютерів, відео та інших подібних засобів комунікації дозволяє розглядати їх як мікрочинник соціалізації. Як мезо чинники соціалізації вони виступають, зважаючи на ситуацію їх вибору,
якій на сьогодні дедалі частіше підпорядковуються перегляд телепередач,
прослуховування радіопрограм, читання періодики.
Засоби масової комунікації певним чином зумовлюють стихійну соціалізацію людини, оскільки їм властиві інформаційна, розвиваюча і релаксаційна функції. Перша пов’язана з тим, що для багатьох людей, тривалий час зайнятих у виробництві, ЗМК не лише як мезочинник, ай як мікрочин ник соціалізації залишаються найголовнішим джерелом інформації. Як правило, у цьому випадку інформаційна функція поєднується з рекреа тивною, яка пояснюється можливістю використання телебачення, преси,
комп’ютера для відпочинку. Завдяки розвитку нових інформаційних технологій останнім часом значно розширюються масштаби вибору. Відомо,
що незабаром телебачення США запропонує кожній сім’ї до 500 каналів з можливістю взаємодії глядачів із телестанціями та між собою (інтерак
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки тивне телебачення, тобто телебачення взаємодії. У цих умовах помічається падіння в багатьох людей інтересу до читання, що, за твердженнями частини дослідників, негативно відбивається на творчому розвитку людини.
Розвиваюча функція засобів масової комунікації викликає чимало суперечок. Однак, на думку американських учених Шрама, Лайла і Паркера, перегляд телепередач дітьми прискорює їх розвиток майже нарік. Робота ж
із комп’ютером, відповідно до досліджень Ю.О.Бабаєва і А.Є.Войскужсь кого, окрім багатьох позитивних ефектів, здатна призвести до ослаблення емоційних реакцій та соціальної ізоляції.
Засоби масової комунікації як один із соціальних інститутів певним чином виконують замовлення суспільства або окремих його соціальних груп. Об’єктом їхнього впливу є не стільки окрема людина, скільки свідомість і поведінка великих груп людей. Цей дозволяє стверджувати цілеспрямованість їхнього впливу на процес соціалізації індивіда. У свою чергу, цей процес зумовлює виділення особливого аспекту соціального виховання так званої медіа освіти (від лат. media – засоби. – вивчення закономірностей масової комунікації. Основне завдання цього вивчення підготовка підростаючих поколінь до життя в умовах інформаційних суспільств. Молодь необхідно вчити сприймати будь яку інформацію,
несуперечливо «декодуючи» повідомлення в рамках власної екопсихоло гічної системи, що перебуває у стані становлення та формування.
У Франції медіа освіта здійснюється у спеціально створених для цього організаціях Медіа форум та Активні юні телеглядачі. В інших країнах – у школах, різноманітних виховних організаціях. Як правило,
зміст такої освіти включає поняття про комунікації, її закономірності,
особливості, способи представлення інформації, рекламу тощо. Особливо важливим у цьому є поняття про знакові системи, які розглядає
така наука як семіотика ( в перекладі з грецької мови – знак. Певним чином семіотику представляє семіологія – загальна теорія (чи комплекс наукових теорій, які досліджують якості знакових систем, чи систем знаків, кожному з яких певним чином співставляється (надається)
певне значення (Новая философская энциклопедия / Рук. проекта
В.С.Степин, Г.Ю.Семигин. – М Мысль, 2001. – Т. – С. 520). Прикладами знакових систем можуть бути природні (розмовні) мови, системи речень наукових теорій, мистецтв, мови, системи сигналізації в суспільстві
й природі, вихідних та вхідних сигналів різноманітних машин та автоматів, програми і алгоритм для них і мови посередники для спілкування людини із ними. Окрім цього як знакові системи розглядають також
«мови» образотворчого мистецтва, театру, кіно і музики, а також складні
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка системи управління, які можна розглядати з позицій кібернетики машини, верстати, прибори і їхні схеми, живі організми та їхні підсистеми,
виробничі і соціальні об’єднання в суспільстві. Можлива інтерпретація цих складних систем як систем знаків, що здатні слугувати для вираження певного змісту. Спільний же ж розгляд доволі різноманітних знакових систем виправдовується аналогіями в їхній будові та в принципах функціонування, які виявляють себе такими відношеннями, як ізоморфізм та гомоморфізм.
Практична і філософська важливість семіотики обумовлена тим, що вона трактує різноманітні знакові системи як моделі певних фрагментів світу, які вибудовуються уході його пізнання людиною. Тому поглиблення процесу соціалізації особистості без врахування нею різноманітності та багатства знакових систем як універсального інструментарію пізнання світу і самої себе в ньому буде неповним.
У сучасному суспільстві щоденно кожна людина завдяки ЗМК потрапляє в могутній потік різноманітної інформації. Нерозуміння її окремих суперечливих фрагментів нерідко викликає внутрішньоособистісні
конфлікти, які інколи спричинюють зовнішні. Щоб уникнути цього,
необхідно дати можливість, насамперед, молодим людям виробити певні
вихідні основи – принципи, які б дозволили внутрішньо «переробляти»
цілеспрямовано і стихійно інформацію, уникаючи згаданих конфліктів і
можливих численних мікропсихотравм. До того ж, потрібно, аби ці принципи спрацьовували на користь гармонійного поєднання загальносуспільних та власноособистісних інтересів.
Одним із найважливіших таких принципів є принцип демократизму в сприйнятті нової, часто суперечливої інформації. Для широкого розуміння його значення, як приклад, наведемо один відомий у науковому світі екс перимент.
Двом кошенятам зразу ж після народження, коли вони були ще сліпі,
експериментатори непорушно зафіксували голови. І в такому положенні
потримали їх кілька місяців. Головку одного кошеняти зафіксували таким чином, що перед його очима були тільки вертикальні лінії, а якщо й траплялися якісь предмети, то щоб вони також були розташовані строго вертикально. Перед очима другого кошеняти були тільки горизонтальні лінії та горизонтально орієнтовані предмети. Коли, нарешті, з кошенят зняли фіксажі й дозволили їм рухатися так, як вони хочуть, експериментатори здивувалися. Виявилося, що котенята зовсім не сприймали предметів, які
розташовувалися в незнайомих для них напрямках. Наприклад, перше кошеня постійно стукалося головою об перекладини табуреток, спотикалося
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки об поріг і падало, будучи нездатним переступити його, оскільки привчилося сприймати лише вертикальні лінії. Друге ж котеня постійно наштовхувалося на ніжки стільців та столів, теж набиваючи собі гулі.
Дещо подібне упродовж історичного розвитку людства спостерігалося не раз. Яскравим прикладом цього є вплив на процеси соціалізації особистості і суспільства засобів масової комунікації колишнього СРСР. Суворо дозована ідеологічним відділом ЦК КПРС суспільно значима інформація,
насамперед, спотворювала реальну картину світу і суспільних процесів, які
відбувалися в ньому, виховувала ворожість та нетерпимість добудь яких ідеологічних течій, філософських напрямів, що суперечили ідеології марксизму ленінізму. Перед громадянами могутньої наддержави закривалися не сторінки, а цілі розділи багатющої книги життя. І справа далеко не в тому,
що, як висловилася одна з учасниць трансльованого по центральному телебаченню телемосту Москва – Лондону нас немає сексу, а втому, що в той часу нас не було не тільки сексу, ай реального людського обличчя.
Тому так часто в лондонській телестудії лунали вибухи сміху, які на одній шостій частині земної суші сприймалися більшістю радянських телеглядачів, як образа громадянської гордості.
Тривалий час упродовж радянського періоду в мільйонів людей засобами масової комунікації формувалися негативні суґестивні комплекси, які
вносили у внутрішній психологічний дім дискомфорті нестабільність,
розділяючи його різного типу берлінськими стінами нами і «вони».
Уже тоді, в кінці 80 х років, стало зрозуміло, що долучитися до напрацьованих століттями цінностей світової цивілізації без принципів демократизму та гласності не тільки в засобах масової комунікації, ай у суспільному житті
загалом неможливо. Однак введення таких принципів стало тією матеріальною силою, яка не тільки підірвала підвалини однієї з наймогутніших
імперій світу, ай болісно і, навіть у багатьох випадках трагічно, відобразила ся на внутрішньому і зовнішньому житті мільйонів людей. Образно кажучи, спостерігання десятиліттями одних вертикальних лінійне тільки вбило здатність сприймати і спостерігати інші, ай примусило багатьох, безпорадно орієнтуючись у нових обставинах нового життя, набивати горезвісні
«шишки».
Однак демократизація в ЗМК сама по собі нестала і не може стати, як засвідчило життя, панацеєю від усіх бід. Позбавивши від негативних наслідків дозованої інформації, вона породила інші. На книжні прилавки,
екрани телевізорів, хвилі радіопрограм ринув цілий потік «різношерстної інформації, найчастіше низькопробної за найрізноманітнішими доцільно обумовленими параметрами своїх вимірів. А це не тільки не сприяє пози
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка тивному цілеспрямуванню процесу соціалізації підростаючих поколінь, а,
навпаки, діє в протилежному напрямі.
Кіно, театр, періодика, художня література часто залишають учителя і
батька сам на сам із такою суспільно значимою проблемою, як соціалізація дитини. Згадує літня вчителька Жити не хочеться, коли проходиш біля баскетбольного майданчика і чуєш нецензурщину з вуст семикласників. А
ще більше впадаєш у відчай, коли чуєш рукоплескання нашої «культурної
еліти», яким на екрані телебачення зустрічають туалетне слово, сказане
іменитим кіноартистом у пориві захоплення новим реалізмом. Відтак,
немає нічого дивного втому, що люди старшого покоління як золоту серію сприймають кожний кінофільм радянських часів, ностальгічно пригадуючи позитивні сторони колишньої дозованої суспільно значимої інфор мації.
Демократія – це, збоку огляду світового співтовариства, далеко не вседозволеність у поєднанні з ринковими механізмами сучасних ЗМК.
Багатьма авторитетними міжнародними організаціями розроблено цілу низку документів, які підтверджують це. Наприклад, у Конвенції правди тини, прийнятій та відкритій для підписання, ратифікації і приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року
(набула чинності для України з 27 вересня 1991 року) у статті 8 записано,
що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації
Об’єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності (виділено автором, терпимості, свободи, рівності та солідарності. Таким чином, кожна дитина у світі, які кожна доросла людина, маючи право на збереження власної
гідності, потребує достойного до себе ставлення, яке аж ніяк не пов’язуєть ся з тією низькопробною інтелектуальною продукцією, яку доволі часто пропонують численні телевізійні канали, вульгаризуючи уявлення просвіт та місце людини в ньому. Зважаючи на це, ЗМК поряд із принципом демократизації, слід дотримуватися принципу гуманізації, який би ґрунтувався на загальновизнаних у світі духовних цінностях. На цьому принципі має базуватися і медіа освіта, що дозволяло б молодій людині сприймати події,
явища, процеси суспільного життя крізь його призму.
Необхідність пізнання світу і людини у ньому, як наголошувалося, посередництвом різноманітних знакових систем, що дає можливість творення моделей його певних фрагментів, неможливе без урахування принципу
універсалізму. Людині перенасиченого інформацією суспільства необхідно пам’ятати, що шляхів до істини існує багато, до того ж трапляються й рівноправній нерідко суперечливі. Душа всесвіту – істина, – стверджував понад
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки тисячу років тому персидський філософ, лікар, математик і поет Ібн Сина
(Авіценна). Пізнати ж цю душу засобами лише однієї науки, звичної до розчленування цілісного, не завжди можна. Світне чорно біле «моно»,
світ – кольорове стерео. І використання інколи суперечливих засобів пізнання, які джерел інформації, здатне наблизити нас до істини, допомогти відчути її душу. Щось подібне помітив у музиці, яка допомагає
пізнати світ засобами своєї знакової системи, французький учений – природодослідник і письменник Жан Анрі Фабр. Одна нота, – писав він, – не творить мелодії, потрібні відмінності. Потрібна навіть незгода. Чарівність мелодії народжується із поєднання неподібностей».
Важливими для правильного сприйняття особистістю інформації, що поступає оптимально доцільної її класифікації та оцінки є принципи золо
того перетину і комплементарності, які, на думку відомих не лише в Україні, ай закордоном вітчизняних учених Ю.В.Кононова та З.М. Кононо вої, є принципами будови живого світу. Золотий перетин, – пояснюють вони у спільно написаній книзі, – це закон пропорційного зв’язку цілого і
його частин, коли ціле так відноситься до більшої своєї частини, як більша частина до меншої » (Кононов Ю.В., Кононова З.Н. Ключ к тайнам жизни.
– К Форвей, 1996. – С. 123). Принцип комплементарності або принцип дисиметрії означає доповнення до єдності.
На сьогодні важко назвати сферу діяльності людини, в якій би золотий перетинне знаходив свого застосування. Його проблеми хвилюють представників найрізноманітніших професій математиків, архітекторів, філософів, композиторів, поетів та ін. Золотий перетин пронизує всі рівні організації матерії від пропорцій рослинних і тваринних організмів, зокрема тіла людини, до планетарних системі сонячного спектра. У всьому живому до найменших дрібниць дотримується всесвітній закон гармонії. Наприклад, у людському організмі золотий перетин виявляє себе і в будові черепа,
і в характері пульсації серцевого м’яза, і в біоритмах головного мозку. У
зв’язку з цим Ю.В.Кононов та З.М.Кононова стверджують Критерієм розвитку людини є живий початок, який розумний завдяки гармонійній формі.
Тому людині властива об’єктивність бачення і пізнання (виділено автором).
Людське є начебто мірилом цієї об’єктивності. Людина потенційно обіймає
весь Всесвіт як його платформа, вона – його жива модель. Якщо хто небудь забажає пізнати нові світи, йому достатньо заглибитися у свій внутрішній світ, щоб знайти відповіді на питання, які його хвилюють. У людини дві
ноги, і дві руки, і одна голова не тому, що вона так пристосована до навколишнього життя, атому, що в такому виявленні вона цілком самодостатня і
гармонійна у світі всього сущого ( Там само – С. 124 125).
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Зважаючи на принципи золотого перетину та комплементарності, творчим працівникам ЗМК, кожній людині, яка сприймає підготовлену ними
інформацію, потрібно таким чином структурувати її, аби змістові структури відзначалися тією довершеністю пропорцій, яка лежить в основі гармонійної будови Всесвіту та його складових. Уже одне таке структурування не тільки наближатиме до істинної сутності речей, подій, обставин, фактів, ай вноситиме у внутрішній світ певний порядок та гармонію. Для цього, образно кажучи, за наочністю далеко ходити непотрібно. Всесвіт потурбувався, щоб вона постійно була перед нами то у вигляді яблука, яке висить на гілці, то в обрисах серпастого місяця на вечірньому небосхилі, то в гармонійній красі нашого тіла. Тож є усі можливості для перенесення краси такої гармонії не лише в архітектурні форми, чи в обриси найновішої марки автомобіля, ай у той інформаційний потік, який зустрічає нас щоденно і
через низький професіоналізм багатьох працівників ЗМК нерідко вражає
«калікуватістю» змістових та формальних пропорцій. Дисгармонія ж, у якому б обличчі вона не виступала, здатна не лише псувати настрій, ай шкодити здоров’ю. Каналізаційними енергетичними стоками назвав негативну енергетику перенасиченого інформацією середовища соціуму один із авторів цілісної системи досягнення гармонії й здоров’я, розробленої в кінці 80 х років ХХ століття на замовлення вищого партійного керівництва
СРСР, Д.С.Верищагін. На його думку, суспільство 90 х років було забруднене і обплутане з ніг до голови цими стоками, що шкідливо відбилося на здоров’ї багатьох, оскільки із найдавніших часів енергетична система людини не була пристосована до існування в такому перенасиченому інформаційному середовищі. Чиж не тому кожній людині, щоб нормально жити,
розвиватися, необхідна чиста енергетика природи, яка не допускає спотворення своїх першопочатково досконалих гармонійних форм?
Ще одним важливим принципом, який необхідно враховувати як під час підготовки будь якої інформації для її тиражування, такі під час сприйняття та оцінки, є принцип свободи індивідуальності. Згідно з цим принципом кожна людина, будучи частиною суспільства, має право розвиватися на основі своїх потенційних можливостей як неповторна особистість, однак не виходячи за рамки суперечностей, які можуть з’явитися між нею і суспільством. Це зовсім не означає, що цей принцип зорієнтований на соціально репрезентовану в країнах індивідуалістської культури Західної Європи, Канади, Австралії, Нової Зеландії, США ідею, в основі якої лежить теза Індивідуалізм – це добре, а конформізм – це погано. Оскільки схема індивідуалізму, сформульована в західній популярній психології, не співвідноситься з сучасним розумінням гуманістичних підходів до оцінки явищ суспільного
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки життя. Цю схему, згідно твердження західного психолога Девіда Майєрса,
сформував уроці психотерапевт Фріц Перлз: Я займаюся своїм, а ви займайтеся своїм. Яв цьому світі абсолютно не для того, щоб задовольняти ваші очікування. А ви не для того, аби задовольняти мої (Майерс Д.
Социальная психология: 6 е международное издание. – СПб: Питер, 2002.
– С. 309). Зрозуміло, що подібні схеми не формуються в один день. Як згадує
Девід Майєрс , класичні культові персонажі західної літератури й кіно – від
Гекльберрі Фінна до Шерлока Холмса, від Люка Скайуокера до юнака із фільму
«Товариство мертвих поетів – постійно чинять наперекір суспільним правилам, ставлячи право особистості над усе і захоплюючись тими, хто одиноко виступає проти групи. Звідси – й сучасні психологічні установки прихильників індивідуалістської культури Чини, як вважаєш за потрібне. Став під сумнів авторитети. Якщо тобі це приємно, зроби. Тягнися до власного блага.
Відчуй себе, сприйми себе самого, будь вірним собі (Там само).
Тому безоглядно приймати інформаційний потік, який нерідко рун тується на подібних схемах та установках недоцільно ні для особистості, ні
для суспільства. Зважаючи на це, соціальному педагогу у відповідних ситуаціях необхідно розвивати в самого себе та у своїх клієнтів уміння такого несуперечливого сприйняття інформації, яке б дозволило, класифікуючи її
на основі розглянутих принципів, не тільки знаходити оптимальні шляхи наближення до істинності об’єктів, подій, явищ, фактів, процесів, ай будувати своє ставлення до них на основі гармонійного поєднання власно особистісних та загальносуспільних інтересів, без чого повнота людського щастя немислима.
Ще одним важливим мезочинником соціалізації є

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал