Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка5/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Тема 5. Цілісний педагогічний процес
5.1. Сутність педагогічного процесу, його цілі і завдання
Кожен освітній заклад здійснює навчання, виховну роботу, що у своїй сукупності складають навчально-виховний (педагогічний) процес, який реалізується як організована взаємодія педагогів і

93 вихованців (суб'єктів і об'єктів навчання і виховання). Взаємодію педагогів і вихованців у закладах освіти, в результаті яких реалізуються освітні і виховні цілі, називають педагогічним (навчально-виховним) процесом.
Педагогічний процес (від лат. ргосеssиs – просування, рух вперед) – спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів
і вихованців, метою якої є вирішення освітніх, виховних проблем і розвиток особистості. В практиці роботи освітніх закладів навчання й виховання завжди єдині, хоча в педагогічній науці тривалий час вживалось поняття "навчальний процес" і "виховна робота", які мали різні цілі і зміст, хоча прогресивні педагоги намагались створити цілісну теорію навчально-виховного процесу школи. До них належать відомі російські педагоги ІІ.Ф.Каптєрєв (1849-1922) та А.П.Пінкевич
(1884-1939). Лише в 70-х роках XX століття російські дидакти
Ю.К.Бабанський, М.М.Скаткін, В.П.Стрезікозін звернули увагу на необхідність об'єднання навчання і виховання в єдине ціле.
Ю. К.Бабанський дає таке визначення педагогічного процесу:
"Педагогічний, павчально-виховний процес у середній школі є органічною єдністю процесів навчання, виховання та розвитку. Суть його полягає у передачі соціального досвіду старшими і засвоєнні його підростаючими поколіннями шляхом взаємодії, спрямованої на задоволення сучасного суспільства у всебічному, гармонійному розвиткові особистості"
1
. Вчений акцентує увагу на тому, що
педагогічний процес – не механічне поєднання процесів навчання, виховання і розвитку, а нове якісне утворення. Головні характеристики педагогічного процесу – цілісність, спільність, єдність. Цілісність педагогічного процесу полягає в тому, що всі процеси, які його складають, мають єдину мету – всебічний і гармонійний розвиток особистості. Специфіка кожного процесу – в основних функціях, які він реалізує –навчання, виховання і розвиток особистості.
Загальні цілі педагогічного процесу залежать від того, на яку філософську основу опирається наука. Історичний розвиток суспільства доводить, що на формування суспільних цілей навчання і виховання впливають різні фактори і визначальними тут є пануюча державна ідеологія, політика, потреби суспільства у підготовці підростаючого покоління до виконання певних соціальних функцій, рівень розвитку суспільства. При цьому цілі навчання і виховання змінні, мають конкретно історичний характер і лежать в основі різних освітньо-виховних систем.
Організація педагогічного процесу потребує цілісного підходу в колективному вирішенні завдань освіти і виховання на кожному
1
Педагогика. Учебник для педвузов. Изд. 2-е доп. / под. ред. Ю.К. Бабанского. –
М.: Педагогика, 1988. – с.74

94 навчальному занятті; супроводження навчальної діяльності різноманітною позаурочною роботою з предмета; умілого поєднання зусиль учителів з учнівським самоврядуванням; налагодження зв'язків
із сім'єю, громадськістю, церквою тощо.
Динаміка розвитку педагогічного процесу залежить від стосунків між вихователями і вихованцями. Особливості його організації зумовлені тим, що об'єкти виховання (учні, студенти, учнівські чи студентські колективи) є одночасно і суб'єктами виховання. Недооцінка цього призводить до великих прорахунків у діяльності вихователів – як правило, до авторитарності педагога, який придушує особистість вихованця. Взаємну активність, співпрацю педагогів і вихованців у процесі їх спілкування найповніше відображає термін «педагогічна взаємодія».
Між суб'єктами
і об'єктами педагогічного процесу встановлюються різноманітні зв'язки:
інформаційні
(обмін
інформацією), організаційно-діяльнісні
(спільна діяльність), комунікативні
(спілкування), а також зв'язки управління
(самоуправління), від співвідношення яких залежить його успіх.
Такий процес реально існує як науково обґрунтована система, що розвивається і вдосконалюється, спираючись на закони виховання, творчість педагогів і динаміку вікових змін вихованців.
Сучасна українська педагогіка ставить перед собою гуманістичні цілі. У Національній доктрині розвитку освіти мета виховання визначена як „ ...виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури"
2
. А в
Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності та в Концепції розвитку загальної середньої освіти – як формування свідомого відповідального громадянина, здатного до самоосвіти і саморозвитку, який уміє діяти творчо, компетентно, прагне змінити на краще життя своє і своєї країни. Крім загальних цілей і завдань педагогічного процесу варто виділити і
часткові цілі, які ставить перед собою педагог, здійснюючи окремі акти педагогічної діяльності. Це цілі уроку чи виховного заходу, цілі педагогічної бесіди з учнями або їхніми батьками. Цілі можуть бути далекими (розвиток певних якостей школярів), середніми (організація конкретних справ) і близькими (при організації безпосередньої педагогічної взаємодії на уроці та поза ним).
2
Національна доктрина розвитку освіти// Освіта України.-* 2002.- 24 квітня- 1 травня.

95
Педагогічна взаємодія, тобто взаємовідносини учасників педагогічного процесу визначають його розвиток. У педагогічній взаємодії беруть участь педагоги (адміністрація закладу освіти та вчителі) й учні. Педагогічна взаємодія містить педагогічний вплив, його активне сприймання, засвоєння вихованцем та власну активність
вихованця, що проявляється у впливі на педагога і самого себе.
Взаємини вчителя і учня можуть складатися по-різному. Це залежить від того, чи вчитель розглядає учня як об'єкт виховання, чи як суб'єкт педагогічного процесу. У першому випадку між вчителем і учнем складаються непродуктивні відносини підпорядкування. Для них характерна взаємна байдужість, механічне виконання обов'язків. У другому – стосунки вчителя і учнів в педагогічному процесі стають продуктивними, носять характер
співробітництва
і навіть
співтворчості.
Коли у педагогічному процесі взаємодіють вчитель і учень або вчитель і група учнів, то таку взаємодію називають парною. Коли поряд з цим на учня впливає учнівський колектив, то таку взаємодію називають тернарною. A.C.Макаренко називав вплив вихователя на колектив, а колективу – на окремого вихованця – паралельним
педагогічним впливом. У реальному педагогічному процесі ця взаємодія ще складнішою, її називають багатокомпонентною: колектив вихователів – колектив вихованців – мікроколективи – окремі вихователі – окремі вихованці .

5.2. Стуктура педагогічного процесу та його рушійні сили
Структура педагогічного процесу включає: а) процеси навчання
і виховання, як найголовніші структурні елементи. У педагогічному процесі об'єктивне (зовнішній вплив) поступово переростає у суб'єктивне (внутрішнє надбання людини), у самоосвіту і самовиховання, які забезпечують розвиток особистості. Тому саме
педагогічний процес і є нерозривною єдністю процесів навчання,
виховання,
освіти
і
розвитку
особистості;
б)найменшою структурною одиницею педагогічного процесу є педагогічна ситуація.
Педагогічний процес можна розглядати як неперервний ланцюжок
різноманітних педагогічних ситуацій, які виникають і ставлять перед вихователем педагогічні задачі для розв'язання. Педагогічні ситуації за способом створення поділяють на: спонтанні, що виникають у ході педагогічного процессу
спеціально
підготовлені
вчителем
(викладачем) та створені учнем або учнями (студентом або
студентами). Розв‘язання педагогічних ситуацій проходить в кілька етапів: 1) аналіз педагогічної ситуації та формування педагогічної проблеми; 2) проектування кількох варіантів вирішення проблеми і

96 вибір оптимального для конкретного випадку; 3) виконання плану вирішення проблеми, який включає взаємодію, регулювання і коригування перебігу педагогічного процесу на практиці; 4) аналіз результатів.
Кожен з етапів передбачає певну взаємодію відповідних елементів педагогічного процесу;
в) стрижнем педагогічного процесу є педагогічна діяльність. У будь- якій діяльності виділяється мета, її засоби та результат. Крім того, діяльність необхідно стимулювати, коригувати, аналізувати та оцінювати. Виходячи з діяльнісного підходу до характеристики структури педагогічного процесу, виділяють такі його компоненти:
цільовий; стимулюючо-мотиваційний; змістовий; операційно-діяльнісний; контрольно-регулюючий; оцінювально-результативний.
Процес – це рух вперед, його розвиток. Педагогічний процес постійно рухається до певної мети. Його головними рушійними силами
є внутрішні і зовнішні суперечності: зовнішні – це суперечності між педагогічним процесом та іншими соціально-економічними процесами, внутрішні властиві самому процесу. При цьому головною суперечністю
є суперечність між вимогами до вихованців і реальними можливостями щодо їх реалізації. Ця суперечність є джерелом розвитку процесу, якщо вимоги спів мірні із можливостями виховання, і, навпаки, не сприяє позитивному розвитку педагогічного процесу, якщо вимоги виявляються занадто складними або легкими. Тому педагог має постійно вивчати своїх вихованців, щоб правильно визначати близькі, середні й далекі перспективи розвитку особистості та колективу.
Головна суперечність педагогічного процесу конкретизується суперечностями між складністю явищ суспільного життя і недостатністю життєвого досвіду молодої людини для їх розуміння; між великим потоком інформації і можливостями навчально-виховного процесу її подати; між колективом і особистістю та ін.
Ефективність педагогічного процесу залежить від рівня відповідності його змісту, форм і методів основним закономірностям виховання і потребам суспільного життя; ступеня вияву школярами
(студентами) активності в навчально-пізнавальній і суспільній діяльності; рівня професійної майстерності педагогічного колективу; ефективності впливу суспільних
інститутів на виховання підростаючого покоління; рівня використання виховних можливостей позашкільних освітньо-виховних закладів, дитячих і молодіжних організацій; координації виховних впливів усіх причетних до виховання підростаючого покоління інституцій; пропаганди психолого- педагогічних знань серед батьків і населення загалом.

97
5.3. Основні компоненти педагогічного процесу
Основними компонентами педагогічного процесу є педагог, вихо- ванець, зміст педагогічного процесу, форми і методи навчання та виховання, педагогічна діагностика, критерії ефективності педагогічного процесу, організація взаємодії із суспільним і природним середовищем.
Провідна роль у педагогічному процесі належить педагогові. Це покладає на нього відповідальність за створення умов для формування всебічно розвиненої особистості. Як центральна фігура педагогічного процесу, він має бути носієм мети та ідеалів, володіти науковими знан- нями і майстерністю вихователя.
У педагогічному процесі педагог є одночасно його суб'єктом і об'єктом. Як суб'єкт педагогічного процесу, він виконує відповідальне завдання – виховання підростаючого покоління, як об'єкт – зазнає виховних впливів і самовдосконалюється.
Вихованець також є об'єктом і суб'єктом педагогічного процесу.
Разом із педагогом він утворює динамічну систему «педагог – вихованець». Як об'єкт педагогічного процесу, він постає
індивідуальністю, що розвивається відповідно до педагогічних цілей.
Як суб'єкт педагогічного процесу, він є особистістю, що має певні природні задатки, прагне до творчого самовиявлення, задоволення своїх потреб, інтересів, здатний активно сприймати педагогічні впливи або протистояти їм.
Зміст педагогічного процесу формують відповідно до мети освіти
і виховання, враховуючи при цьому вікові особливості вихованців.
Його закладають у навчальні плани, програми і підручники, а також у плани виховної роботи закладів освіти.
За допомогою форм і методів навчання та виховання реалізують зміст навчально-виховної роботи. До них належать уроки, факультативи, семінари, практикуми, гуртки, домашня самостійна навчальна робота. Ці та інші організаційні форми реалізуються за допомогою різноманітних методів: пояснення, розповіді, бесіди, лекції, роботи з книгою, самостійного спостереження, лабораторної, прак- тичної та дослідної робіт.
Педагогічна діагностика полягає у виявленні за допомогою спеціальних методик стану навчально-виховної роботи, окремих її напрямів для того, щоб відповідно скоригувати зміст, форми і методи його реалізації у педагогічному процесі. Для діагностики педагогічного процесу використовують методи науково-педагогічного дослідження
(педагогічне спостереження, бесіду, анкетування,
інтерв'ю, педагогічний експеримент, соціометрію та ін.).
Критерії ефективності педагогічного процесу виражаються показниками вихованості учнів (студентів). До цього відносимо:

98 зовнішній вигляд, культуру поведінки в закладі освіти та за його межами; громадську активність; самостійність у всіх видах діяльності; сформованість наукового світогляду, національну самосвідомість; позитивне ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі у своєму розвитку;
інтерес до національної і світової культур; фізичне здоров'я, потяг до занять фізичною культурою і спортом; працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.
Організація взаємодії із суспільним і природним середовищем
ґрунтується на тому, що педагогічний процес не може обмежуватися навчально-виховним закладом. Оскільки заклад освіти готує молоду людину до самостійного життя, вона вже під час навчання повинна послуговувати за критеріями життя, до якого готується, брати в ньому безпосередню участь. Педагогічний колектив має налагодити контакти з батьками, трудовими колективами, де вони працюють, громадськими організаціями, дитячими та молодіжними об'єднаннями, церквою.
Взаємодію педагогічного процесу з природним середовищем вибудовують на основі екологічного виховання підростаючого покоління.

5.4. Закономірності педагогічного процесу
Філософія трактує закономірність як об'єктивний, стійкий, повторюваний, необхідний і суттєвий зв'язок між явищами і процесами, що характеризує їх розвиток. Оскільки закономірні зв'язки між предметами і явищами мають зовнішній і внутрішній характер, то й закономірності педагогічного процесу відображають його зв'язки із су- спільним середовищем та внутрішні зв'язки, властиві компонентам цього процесу.
Виховання в широкому розумінні тісно пов'язане з усіма суспільними процесами, залежить від рівня розвитку економіки, політичної системи тощо. Це означає, що проблеми, які доводиться вирішувати у виховному процесі, зумовлені суспільним середовищем.
Тому перша закономірність педагогічного процесу, яка реалізує виховання в широкому розумінні, полягає у тому, що цілісний педагогічний процес, його мета, завдання, зміст, форми і методи зумовлені соціально-економічними та ідеологічними потребами суспільства. Педагогічний процес здійснюється в умовах, які можуть сприяти його успішному функціонуванню або перешкоджати. Тому завдання, зміст, форми і методи педагогічного процесу залежать не

99 тільки від потреб, а й від можливостей суспільства, від умов, у яких він відбувається.
Серед внутрішніх зв'язків між компонентами педагогічного процесу найважливішим є зв'язок між процесами навчання, виховання, освіти і розвитку. Психолого-педагогічна теорія і практика доводять, що навчання і виховання відіграють вирішальну роль у розвитку особистості. Без навчання неможливо досягти мети виховання. А передумовою успішного навчання є певний рівень вихованості молодої людини. Тому в цілісному педагогічному процесі всі уроки та виховні заходи мають справляти розвиваючий вплив, а навчання повинно мати виховуючий і розвиваючий характер.
Ефективність виховання і навчання в цілісному педагогічному процесі закономірно залежить від того, наскільки педагогам вдалося забезпечити єдність своїх дій з діями учнів (студентів). За збігу цілей виховних впливів педагогів і самовиховання учнів, педагогічного керівництва і самодіяльності вихованців зростає ефективність педагогічного процесу. Це вимагає стимулювання активності та самостійності учнів (студентів), спонукання їх до самовиховання, самоосвіти, самовираження.
Успішність педагогічного процесу залежить і від уміння педагогів правильно враховувати вікові й індивідуальні особливості вихованців. Кожен віковий період має свої характерні особливості, знання яких, педагог обирає відповідний зміст, форми і методи навчання і виховання.
Закономірністю виступає зв'язок завдань, змісту, форм і методів у педагогічному процесі. Управління цілісним педагогічним процесом розпочинається з проектування його цілей і завдань. Вони визначають усі інші його елементи: зміст, форми і методи діяльності педагогів і учнів (студентів). Зміст педагогічного процесу повинен забезпечити виконання поставлених завдань. Він відчутно впливає на добір методів, форм і технічних засобів навчання і виховання. Тільки у тому разі, коли завдання, зміст, форми і методи педагогічного процесу складатимуть цілісну логічну систему, коли педагог продумає зв'язки між цими компонентами, вобере їх раціональні варіанти, можна очікувати на досягнення бажаного результату.
5.5.Принципи педагогічного процесу
Якщо закономірності виражають істотний, необхідний зв'язок між причиною і наслідком, то принципи, які ґрунтуються на законо- мірностях, є основними вимогами, що визначають загальне спрямування педагогічного процесу, його цілі, зміст і методику організації.
Принципи педагогічного процесу (лат. ргіnсіріnt – основа,
начало) – система основних вимог до навчання і виховання, дотриман-

100 ня яких дає змогу ефективно вирішувати проблеми всебічного розвитку особистості. Визначення єдиних принципів цілісного педагогічного процесу не виключає специфіки навчання і виховання, оскільки кожен
із принципів зумовлений своєрідністю змісту, форм і методів педагогічної діяльності.
Серед розмаїття принципів цілісного педагогічного процесу виділяють такі основні з них:
1. Принцип цілеспрямованості педагогічного процесу виражає вимоги організації навчально-виховної роботи з метою всебічного розвитку кожної дитини, підготовки її до участі в перебудові суспільства, до життя в демократичній, правовій державі. Цільова спрямованість змісту й організації навчання і виховання сприяє формуванню цілісного наукового світогляду і національної самосвідомості учнів, емоційно-вольової сфери, прийнятної поведінки.
Проектуючи особистість школяра, педагог прагне до того, щоб зробити загальні цілі та завдання виховання і навчання власними цілями і завданнями кожного учня.
2. Принцип зв'язку навчання і виховання з життям практично реалізується через зв'язки змісту виховання і навчання з процесами розбудови ринкової економіки, демократизації суспільного життя, реформування системи освіти. До цих процесів мають залучатися і школярі, студенти, завдяки чому в них формуватиметься моральна, психологічна і практична готовність до самостійного суспільного життя і праці.
3. Принцип науковості змісту навчання і виховання вимагає, щоб навчання і виховання розкривали учням (студентам) об'єктивну картину світу, закономірності розвитку природи, суспільства, культури.
Реалізується він передусім при укладанні програм виховання, навча- льних програм і підручників. Окрім формування наукового світогляду, принцип передбачає розвиток в учнів (студентів) умінь і навичок наукового пошуку, засвоєння ними способів наукової організації праці.
4. Принцип доступності, урахування вікових та індиві-
дуальних особливостей учнів (студентів) означає, що навчання і ви- ховання повинні будуватися з урахуванням рівня можливостей, не вести до інтелектуальних, фізичних і моральних перевантажень. За надто складного змісту, недоступних форм і методів навчання знижується мотивація, швидко слабшають вольові зусилля дітей, зни- жується працездатність, з'являється надмірна втома. При спрощенні змісту зникає інтерес до навчання, не формуються необхідні вольові зусилля, не розвивається навчальна працездатність, зменшується розвиваючий вплив навчання.
5. Принцип систематичності і послідовності реалізується в різних формах планування (тематичному і поурочному), написанні планів. Він передбачає формування в учнів (студентів) навичок

101 раціонального планування своєї навчальної діяльності; таку організацію виховного процесу, за якої кожний виховний захід є природним і логічним продовженням попередньої роботи, закріплює і розвиває досягнуте, піднімає виховання і розвиток на вищий рівень.
6.
Дотримання
принципу
свідомості,
активності,
самодіяльності, творчості учнів (студентів) у педагогічному процесі сприяє формуванню свідомих, активних, самостійних і творчих людей.
Ігнорування його в навчанні й вихованні породжує пасивність, байдужість.
7. Реалізація принципу зв'язку навчання і виховання із
суспільно корисною, продуктивною працею виховує молодих людей творцями суспільних цінностей. Адже праця допомагає пізнати себе й
інших людей, виховує повагу до себе і тих, хто поруч, збагачує соціальним досвідом, допомагає обрати життєвий шлях і самоутвердитися.
8. Принцип наочності передбачає використання наочності не тільки як засобу ілюстрування, а й для того, щоб учні (студенти) навчилися самостійно працювати з художнім образом як джерелом
інформації, що містить у собі спільне й одиничне, загальне й
індивідуальне. Така робота з наочністю загострює увагу, розвиває аналітичність мислення, вміння досягати образного вираження різноманітних технічних і суспільних проблем.
9. Принцип колективного характеру виховання і навчання передбачає послідовне поєднання масових, колективних, групових та
індивідуальних форм роботи. Підготовка молодої людини до життя в суспільстві вимагає нагромадження досвіду праці й активного громадського життя в трудовому колективі. Необхідно оволодіти навичками колективістських відносин: солідарності, взаємодопомоги, взаємоконтролю, взаємовимогливості. Колективні форми виховання і навчання у поєднанні з груповими й індивідуальними дають змогу одночасно впливати на маси загалом і на кожну особистість зокрема.
10. Принцип поваги до особистості у поєднанні з розумною вимогливістю до неї має особливе значення. Повага і вимогливість до дитини виховують у неї почуття людської гідності, формують уявлення про гуманні засади людських взаємовідносин. Педагогічне значення
єдності поваги і вимогливості полягає ще й у тому, що активна участь у важливих громадських справах
і відповідальність сприяють самоутвердженню, підносять особистість у власних очах, окрилюють і надихають.
11. Принцип міцності, усвідомленості і дієвості результатів
освіти, виховання і розвитку вимагає, щоб відчувався не тільки освітній, а й виховний, розвиваючий ефект педагогічного процесу (стійкими були моральні переконання, навички навчально-пізнавальної діяльності, спо- соби суспільно цінної поведінки, риси характеру тощо). Він передбачає

102 необхідність усвідомлення здобутих знань, орієнтує навчальний процес на формування дієвих знань, умінь, навичок і способів поведінки.
12. Принцип комплексного підходу у педагогічному процесі виявляється в органічних зв'язках навчальної, трудової діяльності школярів
(студентів) із формуванням світогляду, цінних для суспільства мотивів поведінки, з моральним ставленням до навчання, праці, природи, самого себе, інших людей. Комплексний підхід забезпечує єдність організації та результатів виховання і навчання, втілюється у змісті навчального процесу
і виявляється в програмі виховної роботи, яка передбачає залучення молодих людей до всіх видів діяльності. У реальному педагогічному процесі його принципи реалізуються в тісному взаємозв'язку, взаємозумовлюють один одного, жоден з них не може бути задіяний відо- соблено, тобто, без урахування і використання можливостей інших.
5.6. Організація педагогічного процесу
Теоретичні положення про педагогічний процес повинні знайти своє практичне застосування в педагогічній діяльності. Вони покликані допомогти педагогу спроектувати педагогічний процес, організувати співробітництво, оперативно контролювати хід процесу, вносити відповідні корективи, уважно аналізувати досягнуті результати, виявляти причини можливих недоліків і, нарешті, організувати цей процес на рівні, який забезпечує досягнення вищих цілей. Організація педагогічного процесу містить, отже, три головних етапи: підготовчий, основний і заключний.
На етапі підготовки педагогічного процесу створюються належні умови для протікання процесу в заданому напрямку.
З цією метою вирішуються такі важливі завдання: цілепокла- дання, діагностика умов, прогнозування досягнень, проектування та планування розвитку процесу.
Сутність цілепокладання (обґрунтування і постановки цілі) полягає в тому, щоб трансформувати загальну педагогічну мету, що стоїть перед системою освіти, в конкретні завдання, які можливо зреалізувати на даному етапі педагогічного процесу в наявних конкретних умовах. Цілепокладання завжди «прив'язане» до конкретної системи здійснення педагогічного процесу - школи, класу, уроку, виховної ситуації і под.
Правильно визначити завдання процесу неможливо без ді- агностики. Педагогічна діагностика (від гр. diagnostikos - здатний розпізнавати) - це дослідницька процедура, спрямована на вияснення умов і обставин, у яких протікатиме педагогічний процес. Ії головною метою є отримання чіткого уявлення про ті причини, які будуть сприяти чи перешкоджати досягненню окреслених результатів.
Діагностика забезпечує усією необхідною інформацією про реальні можливості педагогів і учнів, рівень їх попередньої підготовки, умови

103 протікання педагогічного процесу тощо. Часто конкретні умови коректують завдання, визначені спочатку.
Наступний крок етапу підготовки - прогнозування результатів педагогічного процесу. Сутність прогнозування в тому, щоб завчасно, до початку процесу оцінити його можливу результативність у даних умовах. Це потрібно для того, щоб своєчасно втрутитися в проектування та хід педагогічного процесу, не допустити небажаних наслідків.
Завершується цей етап скорегованим на основі результатів діагностики і прогнозування проектом організації процесу, який після остаточного опрацювання перетворюється в план. План, як і сам процес, завжди «прив'язаний» до конкретної системи. План - це документ, у якому точно визначено, кому, коли і що потрібно робити. У педагогічний практи- ці використовують різні плани: проведення уроків, окремих виховних заходів, виховної роботи в класі, управління навчально-виховним процесом у школі та ін.
Основним етапом є етап здійснення педагогічного процесу. Він передбачає: постановку і роз'яснення мети та завдань діяльності, які необхідно виконати; взаємодію педагогів і вихованців; використання визначених методів, засобів і форм педагогічного процесу; створення сприятливих умов; стимулювання діяльності школярів; забезпечення зв'язку педагогічного процесу з іншими процесами. Результативність педагогічного процесу залежить від того, наскільки доцільно ці елементи пов'язані між собою, наскільки їх спрямованість та практична реалізація відповідають загальній меті.
На цьому етапі організації педагогічного процесу важливе значення мають зворотні зв'язки, які дають змогу знайти раціональне співвідношення педагогічного управління і самоуправління власною діяльністю з боку вихованців. Оперативні зворотні зв'язки дозволяють своєчасно здійснити корекцію, надати педагогічній взаємодії необхідного спрямування.
Завершальний етап організації педагогічного процесу - етап аналізу досягнутих результатів. Він необхідний для того, щоб проаналізувати хід і результати педагогічного процесу, зрозуміти причини їх відхилення від плану, визначити, де, як і чому допущені помилки. Практика свідчить, що найбільше помилок допускається тоді, коли педагог ігнорує діагностику й прогнозування процесу і працює «навпомацки». Такий процес нічого, крім втрати інтересу, часу, зусиль, учням не дає.

Запитання і завдання:
Розкрийте сутність педагогічного процесу. Охарактеризуйте його структуру.
Що являє собою педагогічний процес як система?
Що означає цілісність педагогічного процесу?

104
Чому серед компонентів педагогічного процесу провідну роль відіграє педагог?
Охарактеризуйте основні закономірності цілісного педагогічного процесу.
У чому суть закономірностей єдності завдання, педагогічних засобів
і результату педагогічного процесу?
Чи можна поділяти основні принципи цілісного педагогічного процесу на важливі й неважливі? Чому?
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
1. Педагогічний процес - це:
а) Сукупність навчальних занять, різних форм позакласної та позашкільної виховної роботи. б) Навчально-виховний процес. в) Процес, який покликаний забезпечити реалізацію цілей освіти, сформу- вати особистість. г) Розвивальна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на форму- вання особистості вихованця.
ґ) Динамічна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на форму- вання особистості вихованця згідно визначеної мети.
II. Педагогічний процес г системою, тому що
а) Він поєднує в собі процеси навчання, виховання і розвитку. б) Він мас всі ознаки системи: компоненти, структуру, цілісність, інтегра- льний результат, зв'язок з іншими системами в) Він мас цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний компоненти. г) Між компонентами існують зв'язки
ґ) Його складовими с дії вихователя та вихованців.
III. Цілісність педагогічного процесу полягає
а) В тому, що він має цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний компоненти. б) В тому, що процеси, які утворюють педагогічний процес, мають багато спільного між собою. в) У підкоренні всіх процесів, що його утворюють, головній, загальній і
єдиній мсті - формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. г) В тому, що основними складовими частинами педагогічного процесу є його мета, змісг, форми та методи навчання і виховання, результати.
ґ) В тому, що педагогічний процес не ділиться на складові частини.
IV. Які з нижче наведених зв'язків є закономірними зв'язками педаго-
гічного процесу? Визначте неправильні відповіді. Доведіть її помилко-
вість.
а) Зв'язок педагогічного процесу з суспільними вимогами. б) Зв'язок педагогічного процесу з впливами соціального середовища. в) Зв'язок між діяльністю вихователів і діяльністю вихованців. г) Зв'язок між завданнями, методами і формами виховання.

105
ґ) Зв'язок між педагогічним процесом і процесом морального виховання учнів. д) Зв'язок між окремими діями різних педагогів, педагогічного колективу і ксрівниіггвом навчально-виховним процесом у цілому. е) Зв'язок між різними педагогічними ситуаціями.
V. Що відіграє вирішальну роль в організації педагогічного процесу?
Оберіть найповнішу відповідь, обгрунтуйте її.
а) Наявність у школі (класі) плану навчально-виховної роботи та його ви- хованців. б) План, реалізація плану, контроль та аналіз результатів. в) Висока кваліфікація педагогів. г) Діагностика, постановка завдань, побудова прогнозу, реалізація плану, корекція, аналіз результатів.
ґ) Діагностика, постановка завдань, побудова прогнозу, реалізація плану, корекція і аналіз результатів.
Література:
1.
Амонашвили Ш.А. размышление о гуманной педагогике /
Ш.А. Амонашвили. – М.: Просвещение, 1995. –С.191-192 2.
Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 5-е видання, доповнене і перероблене / Н.Є. Мойсеюк. – К., 2007. – С.112-127 3.
Педагогика. Учебник для педвузов. Изд. 2-е доп. / под ред.
Ю.К. Бабанского. – М.: Педагогика, 1988. – С.73-90 4.
Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. Учебник для студ.пед.вузов; В 2 кн. /И.П. Подласый. – М.: Владос, 1999. – С.180-
198 5.
Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський,
В.І. Шахов. – Вінниця: ДП „Державна картографічна фабрика‖,
2006. – С.58-66 6.
Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа // Вибр. тв.: У 5-ти т. –Т.4. - К., 1977. – С.7-390 7.
Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М.М. Фіцула. – К.: Видавничий центр
„Академія‖, 2008 – С.35-46 8.
Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посібник /В.В. Ягупов. – К.: Либідь,
2002. – С.146-159

106
РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРІЯ ОСВІТИ І НАВЧАННЯ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал