Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка10/12
Дата конвертації30.11.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Тема 4. Система контролю у процесі навчання

4.1.

Поняття про контроль у навчальному процесі, його
компоненти і функції
Важливим складником навчально-виховного процесу є контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів чи студентів. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю – невід'ємна складова частина навчального процесу, що забезпечує виявлення успішності навчання кожного учня, розкриття причин недостатнього засвоєння учнями певного матеріалу і пошук шляхів ліквідації прогалин у знаннях.
У широкому розумінні термін „контроль‖ означає виявлення, вимірювання та фіксацію результатів у вигляді оцінного балу. Звідси, основними компонентами контролю є перевірка – виявлення знань і умінь, оцінка – вимірювання знань, умінь і навичок, встановлення їх рівня та облік – фіксація результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику, табелі, заліковій книжці, відомостях тощо. Мета контролю – забезпечення ефективності навчання.
Об'єктами контролю у процесі навчання є знання учнями
(студентами) основних понять, правил, принципів і т. д., уміння учнів оперувати знаннями, навчальні навички, діяльність учнів, уміння працювати самостійно, сформований в учнів комплекс компетенцій.
Основними принципами контролю є:
-
об'єктивність – оцінювання за встановленими критеріями;
-
регулярність – контроль на всіх етапах навчання;
-
індивідуальний характер – контроль за роботою кожного, недопущення групової оцінки;
-
гласність – повідомлення учневі результатів перевірки його роботи, мотивація оцінки;
-
всебічність – контроль за усіма темами і розділами програми;
-
різноманітність форм контролю.
Контроль складається із таких компонентів:
- перевірка, спрямована на виявлення рівня знань, умінь та навичок;
- оцінювання, що полягає у вимірюванні рівня знань, умінь і навичок;
- облік, що передбачає фіксацію результатів у вигляді оцінок у журналі.
До найголовніших функцій контролю належать:
-
освітня (навчальна). Перевірка є корисною для усього учнівського класу чи студентської групи. Слухаючи відповідь товариша, учні (студенти) звіряють із нею свої знання, ставлять

175 запитання, доповнюють її, що сприяє поглибленню і систематизації їх знань;
-
діагностична. У процесі контролю виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях та навичках учнів (студентів), встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані на поліпшення успішності;
-
стимулююча. Схвалення успіхів сприяє розвитку в молодої людини мотивів до навчання;
-
оцінювальна. Об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок сприяє кращому навчанню;
-
розвивальна. У процесі перевірки розвивається логічне мислення учнів (студентів), зокрема, вміння аналізувати і синтезувати, порівнювати й узагальнювати, абстрагувати і конкретизувати, класифікувати та систематизувати, а також вдосконалюється мовлення, пам'ять, уява, увага;
-
управлінська. На основі контролю визначають стан успішності, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її;
-
виховна. Полягає в готовності до перевірки, спонукає учня
(студента) регулярно готуватися до занять.
Компоненти функції контролю реалізуються через використання різноманітних видів контролю.
4.2 Види, форми і методи контролю
За місцем у навчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний (тематичний), підсумковий контроль.
Попередній контроль здійснюється переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку року, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів (студентів) з предмета, щоб опанувати організацію навчально-пізнавальної діяльності.
Поточний
контроль використовується у повсякденній навчальній роботі і полягає у систематичному спостереженні педагога за діяльністю учнів (студентів) на навчальних заняттях.
Періодичний (тематичний) контроль передбачає виявлення й оцінку знань та умінь учнів (студентів), засвоєних за кілька попередніх занять, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання вимогам програми.
Тематична перевірка знань здійснюється на семінарських, практичних і лабораторних заняттях, колоквіумах та консультаціях.
Основне завдання тематичної перевірки полягає у створенні передумов для сприйняття і осмислення теми в цілому, в усіх її взаємозв'язках, спрямуванні на поглиблене вивчення певних розділів навчальної дисципліни.

176
Підсумковий контроль має на меті перевірку рівня засвоєння знань і вмінь учнів (студентів) за триваліший період навчання – семестр, рік, на час завершення курсу навчання. Спрямований на виявлення системи і структури знань учнів (студентів). Основні форми підсумкового контролю – заліки та екзамени.
Заліки, як правило, проводять без білетів і оцінок у формі бесіди педагога з учнями (студентами). Під час заліку викладач констатує факт виконання чи невиконання учнями необхідних робіт. Якщо учень
(студент) якісно і систематично працював упродовж семестру, викладач може виставити йому залікову оцінку „автоматично‖.
Екзамени здебільшого складають за білетами, зміст яких відомий учням (студентам). Досвідчені викладачі нерідко проводять
іспити за білетами у формі вільної бесіди. При цьому запитання білета
є стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. У деяких вузах практикують екзамени без білетів, – за «відкритим підручником», розрахованим, насамперед, на перевірку вміння швидко відшукати необхідну
інформацію, користуватися додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками тощо.
Практичний екзамен найчастіше зводиться до виготовлення студентами натуральних об'єктів, їх схем, макетів тощо. У театральних вузах екзаменом може бути підготовлена заздалегідь вистава, що подається для оцінювання викладачами і громадськістю. Екзамен-
„автомат‖ часто практикується щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють упродовж року.
Екзамен складають відповідно до розкладу. Передбачається час на самостійну підготовку і на консультації. Розклад випускних екзаменів визначається Міністерством освіти, науки молоді та спорту
України. Випускні екзамени в загальноосвітньому закладі приймає атестаційна комісія.
У вищих навчальних закладах підсумковим контролем знань і умінь студентів є їх державна атестація. Її здійснює державна екзаменаційна (кваліфікаційна) комісія після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.
4.3. Вимоги до контролю за рівнем засвоєння змісту освіти
Контроль є ефективним тоді, коли педагоги дотримуються певних вимог щодо його проведення.
Індивідуальний характер контролю успішності передбачає виявлення знань кожного учня (студента), його успіхів, невдач; рівня самостійності у пізнавальному процесі, характеру труднощів, шляхів їх

177 подолання, якої допомоги потребує; використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів (студентів) та ін.
Систематичність контролю виявляється у спонуканні учнів
(студентів) постійно готуватись до занять, у систематичному опитуванні їх через використання самостійних міні-завдань, особливій увазі до слабших, заохоченні їх до пізнавальної діяльності на усіх етапах заняття тощо.
Достатня кількість результатів для оцінки вказує, що при виставленні оцінки слід враховувати передусім зміст відповіді учня
(студента) на запитання, а також його доповнення до відповідей інших на поточному і попередніх уроках.
Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань передбачає виставлення оцінки тільки за фактичні знання. На оцінку не повинні впливати суб'єктивні фактори, зокрема, ставлення педагога до учня
(студента). Кожну оцінку педагог має мотивувати, що вказує на об‘єктивне розуміння оцінки особами із завищеною самооцінкою.
Єдність вимог до оцінювання знань учнів (студентів) – це дотримання узвичаєних, без надмірної вимогливості чи поблажливості, норм оцінювання.
Оптимізація контролю успішності учнів полягає у використанні такої методики контролю, яка б передбачала мінімум затрат зусиль і часу педагога та учнів (студентів) для отримання необхідних відомостей.
Гласність контролю передбачає повідомлення результатів перевірки рівня знань, пояснення оцінки, переваг і недоліків відповіді.
Всебічність контролю – це перевірка та оцінювання не тільки теоретичних знань, а й здатності застосовувати на практиці уміння та навички, отримані під час навчання.
Тематична спрямованість контролю передбачає обов'язкове визначення того, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь і навичок підлягають оцінюванню.
Дотримання етичних норм спонукає педагога вірити у можливості учнів (студентів) навчатися і переконувати їх у цьому; пояснювати труднощі у засвоєнні навчального матеріалу і допомагати у
їх подоланні; дотримуватися педагогічного такту (доброзичливості і делікатності, відчуття міри в заохоченні та покаранні тощо).
Головне – контроль повинен допомогти молодій людині пізнати себе, повірити у свої можливості, реалізувати свої знання, уміння і навички, а не придушувати її пізнавальну й відтворювальну можливість.

178
4.4. Критерії і система оцінювання навчальних досягнень
школярів (студентів)
Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів (студентів) характеризуються кількісними і якісними показниками, що виража- ються й фіксуються в оцінці успішності.
Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одини- цях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів (студентів) відповідно до вимог навчальних програм.
Оцінюючи знання, уміння та навички, педагоги керуються
критеріями, які відповідають загальним вимогам щодо якості знань відповідно до навчальної програми. До таких критеріїв належать обсяг
(повнота) знань, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт, що передбачає навчальна програма. Глибина знань характеризується кількістю усвідомлених учнем (студентом) істотних зв'язків і відношень у знаннях. Міцність знань – це збереження в пам'яті вивченого матеріалу, що відтворюється повністю, упродовж тривалого часу, легко і безпомилково. Оперативність знань передбачає вміння використати знання у стандартних однотипних умовах.
Важливими критеріями є також уміння викласти знання в усній, пись- мовій і графічній формах та якість умінь і навичок. Рівень знань як критерій оцінки може бути:
репродуктивним (знання є свідомо сприйнятою, зафіксованою в пам'яті та відтворюваною об'єктивною інформацією про предмети пізнання);
реконструктивним (знання виявляються у готовності і вмінні застосувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах);
творчим (учні чи студенти можуть продуктивно застосувати знання і засвоєні способи дій у нетипових ситуаціях).
Оцінка успішності учнів (студентів) складається із виголошення оцінкового судження (словесна оцінка з роз'ясненням позитивних сторін навчальної роботи учнів (студентів) та недоліків у роботі) та виставлення оцінкового балу (цифрового вираження оцінки). Тому ототожнювати оцінку тільки з виставленням оцінкового балу не можна.
На думку
Ш.О. Амонашвілі, таке уподібнення рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його результатом. Він переконаний, що саме розгорнуте позитивне оцінкове судження, а не оцінковий бал, може зробити оцінку змістовною; така оцінка, до виставлення якої вчитель залучає й учнів (студентів), сприяє виробленню певних еталонів, громадської думки, позитивно-критичних взаємин в учнівському (студентському) середовищі, формуванню самооцінки у школярів (студентів).
В історії освіти найдавнішою є словесна оцінка. В Київській духовній академії першої половини XVII століття використовувались

179 такі оцінки: навчання добре, надійно бадьоре, охочеретельне, всенадійне, навчання підле, прекепське, малонадійне (див.: Наш труд. –
1923. –№2). У дореволюційній Росії існувала переважно п'ятибальна система оцінювання. Але у кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосовувалась 12-бальна система.
У радянській, а пізніше – в українській школі існувала 5-бальна система оцінювання, яка перетворилась поступово на 4-бальну (5, 4, 3,
2) і яка не задовольняла вимог щодо оцінювання. Тому в 2000 році
Міністерство освіти і науки України затвердило нову 12-бальну шкалу оцінювання та нові критерії оцінки.
З метою об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів у школі впроваджено 12-бальну шкалу. Вона побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів. Відповідно до неї виділяють чотири рівні навчальних досягнень. 12-бальна шкала побудована з урахуванням підвищення рівня навчальних досягнень учня. Критерії оцінювання ґрунтуються на позитивному принципі, при якому оцінки не поділяються на позитивні і негативні. При оцінюванні вчитель має враховувати рівень досягнень учнів, а не ступінь його невдач, до чого й спонукала 4-бальна шкала. Перевідними і випускними є всі оцінки 12-бальної шкали, які виставляються у відповідний документ про освіту.
Рівень (1–3 бали) – початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, свідчить про початкові уявлення про предмет вивчення.
Рівень (4–6 балів) – середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, має елементарні вміння.
Рівень (7–9 балів) – достатній. Учень знає істотні ознаки явищ, закономірностей, а також самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях. При цьому він демонструє здатність до аналізу, абстрагування, узагальнення тощо, робить висновки, виправляє допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча йому бракує власних суджень. Учень може самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.
Рівень (10–12 балів) – високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними. Учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер.
Він самостійно оцінює різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і відстоює особисту позицію.
Педагогічні вимоги до оцінки – це її об'єктивність, систематичність, гласність та індивідуальний характер (принципи контролю). Крім того, оцінка повинна бути диференційованою та умотивованою. При оцінюванні вчитель повинен враховувати рівень

180 навчальних можливостей учнів, здійснювати оптимістичний підхід при висловленні оцінного судження, поєднувати вимогливість з педагогічним тактом.
При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховуються:
- правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість відповіді;
- осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, міцність знань;
- сформованість практичних умінь і навичок;
- оволодіння розумовими операціями;
- розвиток творчих умінь;
- самостійність, старанність;
- переконливість, виразність мовлення.
Залежно від ступеня компетентності учня розрізняють 4 рівні навчальних досягнень:
початковий – характеризується дифузно-розсіяним уявленням про предмети і явища, але при цьому учень може відрізнити їх від
інших;
середній – учень вказує на ознаки поняття (явища), здатний вирішувати найпростіші завдання за зразком;
достатній – характеризується знанням суттєвих ознак понять
(явищ), оперує ними, тобто вирішує стандартні завдання, однак його розуміння пов'язане з одиничним образами, не узагальнене, учень не вміє переносити знання і використовувати їх в інших навчальних ситуаціях;
високий – характеризується засвоєнням не лише суттєвих ознак поняття, а його зв'язків з іншими, поняття узагальнене, учень здатний використовувати його у знайомій і нестандартній ситуаціях.
Гуманістична сутність нової системи оцінювання виявляється в тому, що:
- оцінюється не дитина, а її діяльність;
- оцінюються навчальні досягнення учня;
- враховується його індивідуальність;
- учень може засвоювати тему в оптимальному темпі, проходити тематичну атестацію повторно для підвищення оцінки.
У вищих навчальних закладах збереглася чотирибальна система оцінювання знань, умінь
і навичок, що має чотири оцінки:
«незадовільно»,
«задовільно»,
«добре»,
«відмінно».
Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-програмного матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Такі студенти неспроможні продовжити навчання

181 чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.
Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, спроможний виконати завдання та ознайомлений із основною літературою, рекомендованою програмою. Таку оцінку виставляють студентам, що припустилися огріхів у відповіді на екзамені та при виконанні екзаменаційних завдань, але продемонстрували спроможність виправити помилки.
Оцінку «добре» виставляють студентам, які виявили повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли рекомендовану програмою основну літературу. Як правило, оцінку «добре» отримують студенти, які продемонстрували системні знання з дисципліни, здатні до їх самостійного поповнення й оновлення у подальшій навчальній роботі та професійній діяльності.
Оцінку «відмінно» отримує студент, який виявив всебічні, системні
і глибокі знання з навчально-програмного матеріалу, правильно виконує завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінку «відмін- но» виставляють студентам, які засвоїли систему основних понять дисципліни, а також виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмного матеріалу.
З урахуванням цих критеріїв, зважаючи на специфіку конкретних дисциплін, встановлюють вимоги до оцінки знань на екзаменах і диференційованих заліках з іноземних мов, креслення, нарисної геометрії, фізичного виховання, виконавських дисциплін вузів культури і мистецтв та
інших предметів, вивчення яких спрямовується переважно на формування практичних умінь, навичок і професійної майстерності.
Недоліками такої системи оцінювання знань студентів є суб'єктивізм, слабка диференційованість шкали, невідповідність шкільній системі, до якої звикли студенти як колишні школярі. Одним з ефективних шляхів подолання цього у вищій школі є використання модульно- рейтингової системи навчання, що в останнє десятиліття увійшла до системи роботи ВНЗ України.
У зарубіжних країнах і в Україні для перевірки й оцінювання знань учнів та студентів використовують різноманітні тести. Вони можуть входити до комплекту навчально-дидактичних матеріалів з певної навчальної дисципліни й видаватися разом із підручником. Усну перевірку багато педагогів вважають лише допоміжним засобом контролю сумлінності учня в процесі навчання і оцінки за неї майже ніколи не виставляють.

182
За місцем у навчальному процесі виділяють такі види контролю:
-
попередній – перед вивченням нового матеріалу для виявлення якості опорних знань, умінь і навичок;
-
поточний – в процесі вивчення нового матеріалу для виявлення якості засвоєння учнями знань і умінь з метою їх корекції;
-
тематичний – після вивчення теми;
-
підсумковий – наприкінці навчальної чверті, півріччя, року, після завершення курсу;
-
періодичний – здійснюється дирекцією школи або органами освіти за окремим планом;
-
взаємоконтроль – взаємна перевірка учнями (студентами) усних, письмових та інших завдань;
-
самоконтроль – самостійна перевірка та оцінювання завдань учнями (студентами);
-
рейтинговий контроль – оцінювання виконання учнями різного характеру завдань у залікових одиницях, виявлення підсумкової оцінки як суми залікових одиниць, визначення рейтингу кожного учня за кількістю набраних балів.
Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів здійснюється у таких формах:
-
фронтальна (фронтальне опитування) – система запитань до усього класу;
-
групова – використовується у тих випадках, коли перевіряється виконання групового завдання;
-
індивідуальна
(індивідуальне опитування)

ґрунтовне ознайомлення із знаннями, уміннями і навичками одного учня; при
індивідуальному опитуванні вчитель концентрує свою увагу на учневі, який відповідає; щоб залучити до активної роботи в цей час
інших учнів, можна використовувати рецензування відповідей учнями, постановку ними запитань опитуваному, організацію взаємоперевірки (коли учні ставлять один одному запитання з теми, коментують і оцінюють відповіді товаришів);
-
комбінована (ущільнене опитування) – поєднання фронтального опитування з індивідуальним: кілька учнів виконують індивідуальні завдання біля дошки чи на місцях, з рештою – проводиться фронтальне опитування.
Перевага цього виду опитування в тому, що уможливлюється охоплення контролем великої кількості учнів; недолік – знижується навчальна функція контролю. На думку педагогів, ущільнене опитування є доцільним тоді, коли матеріал засвоєно і необхідно зафіксувати рівень його засвоєння окремими учнями.


183
Таблиця 1.
Сутність, функції, види контролю









Таблиця 2.
Вимоги до контролю за навчально-пізнавальною діяльністю




184
Запитання. Завдання.
В чому сутність контролю у навчальному процесі?
Назвіть основні функції і види контролю.
Чому контроль успішності учня (студента) повинен бути систематичним?
Розкрийте суть основних вимог організації контролю за рівнем знань, умінь та навичок.
Охарактеризуйте запроваджену в середній школі 12-бальну систему оцінювання рівня знань та умінь учнів.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
1. Який з перелічених видів контролю є зайвим? а) Поточний. б) Попередній. в) Фронтальний. г) Періодичний.
ґ) Підсумковий.
2. За яких умов оцінка стає ефективним засобом підвищення успішності учнів? а) Заохочення оцінкою, коментування оцінки. б) Об‘єктивність оцінки. в) Таємниця оцінки, погроза переведення до групи «слабких учнів». г) Погрозливе коментування оцінки.
ґ) Правильної відповіді немає.
3. Яка з перелічених вимог не належить до основних вимог щодо перевірки й оцінки успішності? а) Індивідуальний характер. б) Систематичність. в) Об‘єктивність. г) Колективний характер.
ґ) Усебічність.
4. Яка функція контролю є зайвою? а) Освітня. б) Діагностична. в) Виховна. г) Дослідницька.
ґ) Розвивальна.

185 5. Що не підлягає аналізу при визначенні навчальних досягнень учнів? а) Рівень оволодіння розумовими операціями. б) Якість знань. в) Досвід творчої діяльності. г) Особистісні якості.
ґ) Самостійність оцінних суджень.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал