Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка5/12
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Література
1. Азаров Ю.П. Семейная педагогика. – М, 1989.
2. Буянов МИ. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки дет. психиатра. – М, 1988.
3. Воскобойников С.А. Нет чужих детей: Раздумья о проблемах современного сиротства: Кн. для учителя. – М, 1989.
4. Добрович А.Б. Кто в семье психотерапевт. – М Знание,
1985.
5. Захаров А.И. Ребенок до рождения и психотерапия по следствий психических травм. – СПб, 1998.
6. Кратохвил С. Психотерапия семейно сексуальных дис гармоний. – М, 1991.
7. Лиханов АА. Дети без родителей: Кн. для учителя. – М.,
1987.

83
Робота соціального педагога з сім’єю
8. Лишенные родительского попечительства: Хрестоматия /
Ред. сост. В.С.Мухина. – М, 1991.
9. Помощь родителям в воспитании детей /Общ. ред. В.Я.
Пилиповского. – М, 1992.
10. Социальная педагогика: Курс лекций /Под общ. ред.
М.А.Галагузовой. – М, 2000.
11. Соціальна підтримка молодої сім’ї: Зб. інформ. та методичних матеріалів для працівників служб молоді Упор. З.Г.Зай цева. – Вип. 1. – К, 1994.
12. Спок Б. Разговор с матерью: Книга о воспитании. – М. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. – К. Филиппова Г.Г. Психология материнства и ранний оно тогенез: Учебное пособие. – М, 1999.
15. Фромм А. Азбука для родителей. – М, 1994.
16 Шнайдер Л.Б. Психология семейных отношений: Курс лекций. – М, 2000.
17. Эриксон Э. Детство и общество. – СПб, 1996.
18. Юнг К. Конфликты детской души. – М, 1995.

84
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
СОЦІАЛЬНО ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА В
ЗАКЛАДАХ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ
Об’єктивні суспільно політичні обставини призводять до збільшення кількості дітей, які перебувають на утриманні держави. Причиною тому є нестабільність сімейних стосунків, що призводить до розлучень народжуваність позашлюбних дітей;
смертність осіб середнього віку, які мали дітей надзвичайні
ситуації; відмова від дітей.
Останнім часом сталися кризові змінив структурі сімейних стосунків, оскільки батьки не взмозі забезпечити не лише соціально прийнятний, алей фізіологічний рівень життя. Кинуті діти – це результат розпаду сімейних стосунків. Соціальне сирітство набирає все більших масштабів. Цьому значною мірою сприяє відсутність в країні соціально психологічно економічної підтримки дезадаптованих матерів, які приймають рішення про відмову від дітей.
Перебування дітей у закладах інтернатного типу покликане розв’язати одну із болючих соціальних проблем суспільства.
Наприкінці 60 хна початку 70 х років минулого століття розпочався процес профілювання шкіл інтернатів відповідно до потреб різних категорій хворих дітей і підлітків. У цей період склалась цілісна мережа лікувально педагогічної, соціальної підтримки і відновлення здоров’я дітей з психосоматичними захворюваннями в санаторних загальноосвітніх школах
інтернатах тощо. Ці профільні заклади забезпечували можливість для оволодіння учнями соціально необхідним освітнім мінімумом у процесі лікування, формували здоровий спосіб життя дітей, основи особистої гігієни, давали знання про психічну сферу та особливості власного організму дітей і підлітків, сприяли вияву їх інтересів, нахилів, захоплень, здібностей і таланту як основ соціальної адаптації та самовизначення особистості.
Масове відселення людей із зони, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС уроці, зумовило необхідність створення на базі санаторіїв, окремих шкіл повного дня і шкіл інтернатів реабілітаційних центрів для дітей і підлітків,
в яких у режимі дня здійснюється контроль за станом здоров’я,

85
Соціально педагогічна робота в закладах інтернатного типу
перебігом оздоровлення вихованців, провадяться необхідні охоронно відновлювальні, лікувальні і педагогічні заходи.
Усього в Україні нині діє 699 шкіл інтернатів, зокрема загальноосвітня, 489 – для дітей з фізичними вадами, 69 санаторних шкіл інтернатів. Усього 26 типів шкіл інтернатів.
З метою захисту інтересів дітей сиріт і дітей, які не мають належного батьківського піклування, відкрито 69 будинків сімейного типу, умовив яких максимально наближені до домашніх. Диференціація типів інтернатних закладів відповідно до тих соціально педагогічних функцій, які вони виконують,
створила реальні передумови для виникнення і діяльності державної соціальної служби (служби соціального патронажу).
Найголовнішою з цих функцій є опіка, захист праві забезпечення належних умов життя, навчання і виховання дітей сиріт.
Так, аналіз нинішнього складу вихованців шкіл інтернатів свідчить 57,7% – це діти сироти або діти, які мають тільки одного з батьків (напівсироти, діти одиноких матерів. В окремих регіонах і областях України цей відсоток ще вищий.
Процес диференціації інтернатних закладів, зокрема виникнення і зростання кількості дитячих будинків сімейного типу,
розкриває діалектику розвитку установ суспільного виховання.
Найголовніші соціально педагогічні функції цих закладів становлять діаду – формування інтелектуального потенціалу для оновлення суспільства з метою просування його на вищий щабель розвитку та збереження і збагачення його гуманістичних засад, що визначають здатність цивілізації до власного відтворення, розвитку і життя.
В умовах шкіл інтернатів важливе місце належить адаптації
дітей до умов цих закладів. Визначальним в адаптації новачка є
багате за змістом і різноманітне за формами спілкування з ровесниками в позаурочний час, причому в діяльності воно є
найбільш активним. Орієнтовно формами спілкування учнів є
три: інтимно особистісне, стихійно групове та соціально орієнтоване. Як свідчать дослідження, найбільш поширеною формою спілкування дітей є стихійно групове, вона склалась у 56% учнів.
На другому місці – інтимно особистісне спілкування, що склалось у 31% учнів, а соціально орієнтоване – лише у 13% (3, Діти, які перебувають у таких закладах, переживають психологічні та емоційні депривації, вони відірвані від реального

86
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
життя, перебуваючи в певній соціальній ізоляції. По суті, всі
вихованці дитячих будинків та шкіл інтернатів перенесли психологічну травму, яка може мати первинні і вторинні наслідки для розвитку особистості. Почасти вони перебувають у стані
глибокої соціально педагогічної занедбаності, мають сформований комплекс покинутої, а отже, нікому непотрібної дитини. Це стає підґрунтям для виникнення почуття меншовартості.
Умови суспільного виховання, імітація сімейного життя,
відсутність природних зразків статеворольової поведінки, недостатні емоційно особистісні зв’язки породжують соціальний
інфантилізм, комунікативні проблеми у дітей.
За таких умов школи інтернати мають виконувати не лише освітньо виховні функції, ай сприяти нормальній соціалізації
особистості, її повноцінному розвитку, забезпечувати правову
і психологічну захищеність вихованців та випускників. Значну роль у цьому відіграє соціальний педагог, професійна діяльність якого набуває цілеспрямованого характеру.
В умовах інтернатних і напівінтернатних закладів важливе місце належить функції учнівського самоврядування як чинника формування соціальної відповідальності.
У попередні десятиліття, особливо впродовж 30 40 х, 50 80 х років минулого століття, учнівське самоуправління зводилось до способу підсилення командних функцій адміністрації
школи інтернату, для чого використовувалася незначна група учнів, придатна за своїми моральними і організаційно вольовими рисами до здійснення цієї роботи. Повна залежність цих учнів від суб’єктивних настанов адміністрації і вчителів школи інтернату призвела до появи істотних неточностей у визначенні самого поняття учнівське самоуправління і, як наслідок, дискредитації ідеї, позначеної цим терміном.
Першій половині 90 х років минулого століття властивий розвиток процесів демократизації суспільного життя, бурхливого народного самоуправління. Суспільно політичні зміни значною мірою знайшли своє втілення в організації діяльності шкіл інтернатів. Це, зокрема, впровадження виборності керівників інтер натних установ, значне розширення праві сфери відповідальності
шкільних та педагогічних рад. Шкільне управління стало повніше поєднувати в собі демократичність із централізацією владних функцій, виборність і єдиноначальність, колективну підготовку і

87
Соціально педагогічна робота в закладах інтернатного типу
прийняття рішень з особистою відповідальністю за їх реалізацію,
добровільність і обов’язковість, переконання і спонукання, права і обов’язки, свободу і відповідальність.
Основні функціональні обов’язки соціального педагога в закладах інтернатного типу. Формування гуманного ставлення до вихованців, охорона їх прав, інтересів і здоров’я.
2. Створення обстановки психологічного комфорту і безпеки дитини в побуті і під час дозвілля. Вивчення особливостей вихованців, соціальної ситуації
розвитку, умов життєдіяльності. Виявлення інтересів і потреб, проблемі утруднень, відхилень в соціальній поведінці і соціальній адаптації. Соціально педагогічна підтримка вихованця в процесі
соціалізації.
6. Організація та координація різних видів соціально прийнятної діяльності. Соціально педагогічна реабілітація дезадаптованих та педагогічно занедбаних вихованців. Посередництво між вихованцем і закладом, сім’єю та
іншими соціальними інститутами. Взаємодія з педагогами, психологами, опікунами, батьками в наданні допомоги вихованцю. Спільна робота з працівниками соціальних служб з метою працевлаштування, забезпечення житлом, пенсіями та пільгами (2, Діяльність соціального педагога в закладах інтернатного типу досить різноманітна. Натомість її можна згрупувати в такі
основні види соціально педагогічна діагностика і консультування соціально профілактична робота соціальне виховання та корекційно розвивальна робота.
Соціально педагогічна діагностика і консультування мають наметі виявляти динаміку соціогенезу особистості, визначати причини його порушення. Для цього здійснюється вивчення особливостей соціальної адаптації вихованців, виявляються групи соціального ризику. Ґрунтуючись на дослідженні інтересів, здібностей і нахилів дітей, складається індивідуальна карта соціального розвитку. Важливою складовою у цьому напрямку є діагностика спілкування вихованця з дорослими та одно

88
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
літками, а також виявлення причин неуспішності в оволодінні соціально побутовими уміннями і навичками.
Соціально профілактична робота передбачає запобігання можливих порушень в соціальному розвитку дітей, створення умов для повноцінного особистісного становлення. З цією метою розробляються та реалізуються програми профілактики психічного напруження та нервових зривів у дітей створюється сприятливий соціально психологічний клімат. Чимало уваги приділяється налагодженню доброзичливих стосунків з членами сім’ї та попередженню конфліктних ситуацій. Окремо планується робота щодо адаптації вихованців у широкому соціальному оточенні. За потребою проводяться психолого педагогічні консиліуми з аналізом соціальної ситуації розвитку та виробленням комплексу заходів з метою надання допомоги дитині спеціалістами. Профілактики потребують такі шкідливі звички, як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, паразитичний спосіб життя.
Реалізація соціального виховання та корекційно розвивальної роботи передбачає активний вплив на процес соціалізації
особистості, позитивні змінив ній на основі реалізації програм соціального виховання та соціально педагогічної реабілітації.
Соціальний педагог розробляє такі програми:
розвитку життєвих умінь і навичок;
профорієнтації;
сексуального виховання і підготовки дошлюбного життя;
розвитку комунікативних умінь і культури спілкування;
корекції різноманітних відхилень у поведінці (агресія,
сором’язливість тощо);
психотерапії акцентуації характеру;
корекції Я образу”;
запобігання кризовим ситуаціям.
Наводимо зразок програми роботи соціального педагога
Адаптація вихованців у соціальному оточенні
Мета: створити соціально педагогічні умови для розвитку особистості в закладах інтернатного типу.
Об’єкт діяльності: вихованці групи ризику в навчально виховному процесі.
Предмет діяльності: соціально педагогічні умови розвитку особистості вихованців групи ризику”.
Завдання:

89
Соціально педагогічна робота в закладах інтернатного типу
1) виявити вихованців, що належать до групи ризику як дезадаптовані;
2) виявити причини соціальної дезадаптованості;
3) розробити і забезпечити виконання індивідуальних програм соціально педагогічної реабілітації з метою подолання шкільних і сімейних конфліктів, корекції поведінки при спілкуванні зі старшими та однолітками, відновлення позитивного статусу) підготувати рекомендації і забезпечити взаємодію з учасниками навчально виховного процесу з метою здійснення безперервності реабілітаційних заходів) надавати системно консультативну допомогу вихованцям) координувати виховні зусилля всіх зацікавлених осіб в оздоровленні соціально психологічної атмосфери.
Очікувані результати соціальна адаптованість вихованців як результат успішної соціалізації особистості.
Етапи роботи:
1. Підготовчий – знайомство з дітьми під час вступу їх до закладу налагодження контакту соціальна діагностика факторів розвитку дитини встановлення зв’язку з закладами освіти, де навчалася дитина створення картотеки.
Методи дослідження.
Психологічне тестування:
діагностика психічного стану (психолог, соціальний педагог);
спостереження, інтерв’ю, малюнки з метою з’ясування впливу режиму закладу на адаптацію дитини (педіатр, вихователь, соціальний педагог).
Анкетування:
анкета Адаптація дошкільного навчання (соціальний педагог).
твори на вільну тему з метою виявлення творчої спрямованості дитини, її ціннісних орієнтацій, інтересів, запитів, бажань (учитель літератури);
анкета на з’ясування ставлення до виконання режиму дня;
опитувальник самооцінки;
анкетування професійної спрямованості. Організаційний – аналіз, диференціація одержаного ма

90
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
теріалу. Визначення пріоритетів у роботі забезпечення координації дій учасників навчально виховного процесу. На цьому етапі формується творча група працівників закладу, які будуть безпосередньо залучені до реалізації розробленої програми.
Аналіз можливостей гуртків, клубів, студій та інших позанав чальних форм роботи, учасниками яких можуть бути новоприбулі учні. Безпосередня соціальна робота – спостереження, консультування, захист прав дитини вивчення та аналіз складних ситуацій, координація дій учасників навчально виховного процесу, педагогічне обґрунтування засобів, формі методів роботи з дітьми.
Критерії успішної адаптації в умовах дитячого будинку:
усвідомлення, прийняття і виконання норм колективного життя;
узгодженість особистісного (індивідуального) і групового (соціального);
самоконтроль поведінки, протистояння негативному впливу;
адекватне ставлення до педагогічної дії;
гармонізація взаємин дорослих і дітей;
активна участь ужитті дитячого колективу;
задоволення своїм соціальним статусом.
Соціальна адаптація випускників дитячих будинків:
психологічна готовність до соціальної життєдіяльності;
наявність позитивно орієнтованих життєвих планів;
професійне самовизначення;
соціальна активність;
позитивний соціальний статусу навчальному закладі чи за місцем роботи;
задоволення ставленням інших осіб (2, 174).
Індивідуальна картка вихованця
1. Хлопчик/дівчинка ПІП. Вік “_______” ____________
3. Прибув (коли, звідки. Дані про сім’ю:
Мати:
Батько:
Рідні:

91
Соціально педагогічна робота в закладах інтернатного типу
Опікун:
Адреса закріпленого житла. Медичні показники (рівень фізичного розвитку і здоро в’я, хронічні захворювання, функціональні відхилення. Педагогічні показники (темп навчання, ускладнення в навчанні, переважаючі навчальні інтереси. Психологічні показники (тип темпераменту, особливості
характеру, його акцентуація, Я образ, загальний рівень психологічного розвитку, особливості пізнавальних процесів, професійні інтереси, особливості поведінки, тип відхилень у поведінці нахили, здібності. Соціально педагогічна характеристика а) шкідливі звички алкоголізм, наркотична залежність, вживання токсичних речовин, захоплення азартними іграми, сексуальна розпуста,
негативізм в оцінюванні дійсності;
б) відхилення в соціальній поведінці грубість, бійки, недисциплінованість, побиття слабших, вимагання, жорстоке ставлення до тварин, крадіжки, порушення громадського порядку, невмотивовані вчинки;
в) соціальна ситуація розвитку несприятлива об’єктивно,
несприятлива суб’єктивно;
г) соціальний статус лідер, прийнятий в групі, відкинутий. Рівень соціальної адаптації:
високий: усвідомлене прийняття і дотримання норм колективного життя збалансованість індивідуального і соціального,
гармонія взаємин з дорослими і однолітками адекватне реагування на педагогічні впливи самоконтроль поведінки активна участь ужитті дитячого колективу задоволення своїм статусом;
середній: конформізм стосовно норм колективного співжиття перевага або ж індивідуального або ж соціального;
нестійкі відносини з оточуючими; суперечливе сприйняття педагогічного впливу зовнішній лоск контролю поведінки;
періодична участь ужитті дитячого колективу недостатнє задоволення своїм статусом;
низький: неприйняття і невиконання норм колективного життя дисбаланс індивідуального і соціального конфліктні
стосунки з оточуючими; критичне ставлення до педагогічного впливу некерованість поведінки пасивність у колективі незадоволення своїм статусом.

92
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Анкета Адаптація. Чи подобається тобі режим дня нашого закладу. Які стосунки склалися в тебе з дітьми класу, спальні. Які навчальні предмети тобі вивчати складно. У чому полягають ці ускладнення (не розумієш пояснення вчителя, багато задають домашніх завдань, швидкий темп роботи, багато пропустив, немає підручника тощо. Чи стомлюєшся на уроках (так, ні. Заняття яких гуртків чи секцій відвідуєш. Які були в тебе захоплення до вступу до закладу. Якби ти хотів проводити вільний час. Чи відчуваєш голод, коли саме. Чи задовольняє тебе успішність з усіх предметів. Яку роль у класі ти хотів би виконувати. Чи задоволений ти своїми стосунками з дорослими та однолітками?
Приблизний план роботи соціального педагога
школи-інтернату на тиждень
Дні тижня
Вид роботи
Зміст роботи
Понеділок


Вівторок




Середа




Четвер


П’ятниця





Субота
Робота по соціальному захисту дітей Робота з девіантними дітьми і підлітками

Соціально-педаго- гічна діагностика
Робота по охороні прав дітей
Соціально-педаго- гічна пропаганда.

Методичний день. Індивідуальне консультування зі спеціалістами соціального захисту. Робота з документами. Спостереження за навчальною діяльністю на уроках. Корекційна робота з цією категорією дітей за участю інспектора в справах неповнолітніх. Діагностика професійних інтересів з використанням анкети карта інтересів у 9 кл. Аналіз психомалюн- ків п’ятикласників. Опрацювання матеріалів. Індивідуальне консультування зі спеціалістами по охороні прав дітей. Робота з документами. Проведення методичної наради з класними керівниками 8-9 кл. За результатами анкетного опитування з профорієнтації. Педагогічний консиліум з проблем соціальної де- задаптованості новоприбулих дітей. Робота в бібліотеці. Самоосвіта.

93
Соціально педагогічна робота в закладах інтернатного типу
Таким чином, модель соціально практичної діяльності в дитячому будинку і школі інтернаті має відбивати не лише специфіку закладу, ай особливості соціальної ситуації розвитку та
її сприйняття вихованцями. Тому вельми важливими в роботі
соціального педагога є соціально педагогічна діагностика,
профілактична та корекційно розвивальна робота.
Проблеми дітей, що перебувають у дитячих будинках і школах інтернатах, розглянуті в працях М.І.Лисіної, В.С.Мухіної,
А.М.Прихожан та ін.
Для дітей дошкільного віку, як наголошують дослідники,
домінуючою і почасти незадоволеною є потреба доброзичливого ставлення і уваги збоку дорослих. Прагнення до співробітництва і спільної діяльності у них недостатньо розвинене.
Ініціюють спілкування самі дорослі, діти відгукуються тому, що прагнуть завоювати прихильність.
Особливо великі відмінності між вихованцями дитячих будинків і тими дітьми, що проживають вдома, в особистісному спілкуванні, підґрунтям якого є взаєморозуміння і
співпереживання. Це пояснюється тим, що діти в дитячих будинках значно менше часу спілкуються з дорослими, ніж дома. Крім того, дорослі більше зорієнтовані на спілкування з усіма, ніж з окремою дитиною. За час перебування в закладі дитина знайомиться і контактує з великою кількістю дорослих. У кожного з них свій тип поведінки. Дитині складно звикати кожен раз до нової манери звертання, вимог, розпоряджень, вказівок. Емоційність спілкування нижча порівняно з домашніми дітьми, та й, власне спілкування більш регламентоване.
Для вихованців молодшого шкільного віку характерними є
яскраво виражені мотиви, що безпосередньо пов’язані з їх щоденним проживанням в дитячому будинку. Це – виконання режиму, правил поведінки. У сімейних дітей цієї вікової категорії мотиви їх діяльності та поведінки набагато різноманітніші.
Досить концентровано ці проблеми проявляються в конфліктних ситуаціях. У дітей у цьому випадку проявляються захисні
механізми, що визначають не завжди конструктивні форми поведінки. Такими можуть бути ситуації заборон. Це, зокрема зіткнення інтересів дорослого і дитини, дитини і колективу,
звинувачення збоку однолітків, нерозуміння справжніх мотивів

94
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
вчинку тощо. В діях молодших школярів проявляється агресивність та нездатність визнати власну провину.
Ці тенденції в підлітковому віці спричиняють деформування Я образу, неадекватність самооцінки, вироблення комплексу неповноцінності. Запобігти їм та сприяти повноцінному становленню особистості в закладах інтернатного типу є найважливішим завданням соціального педагога (4, 206 208).
Література:
1. Дзенушкайте С.А. Наш дом: из опыта роботы. – М, 1983.
2. Лихачов А.А. Дети без родителей: Кн.. для учителя. – М. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. М, 2001.
Социальная педагогика: Курс лекцій /Под общ. ред. М.А.
Галагузовой. – М, 2000.

95
Роль соціального педагога в попередженні педагогічної конфліктності
РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В
ПОПЕРЕДЖЕННІ ПЕДАГОГІЧНОЇ
КОНФЛІКТНОСТІ
Професійно педагогічна діяльність передбачає взаємодію
її суб’єктів. Тому педагогічне середовище неоднозначне і в ньому не завжди є умови для реалізації таких основ людського спілкування, як взаєморозуміння, взаємодопомога та справедливість, що може породжувати причини виникнення конфліктних ситуацій.
Самопочуття, переживання, формування самооцінки дитини перебувають у прямій залежності від особливостей взаємодії
педагога з дітьми, від стилю педагогічного керівництва, від того,
які засоби, способи, прийоми використовуються учителем у процесі діяльності і спілкування.
Учитель з авторитарним стилем спілкування працює не з класом загалом, а вічна віч з учнем, керуючись наперед сформованими шаблонами і стереотипами індивідуальність дитини при цьому не враховується. Оцінка особистості дитини визначається тільки на основі функціонально ділового підходу і
повністю залежить від настрою учителя та безпосередніх результатів діяльності учня.
Якщо педагог з демократичним стилем керівництва немає стосовно дітей наперед сформованих негативних установок, то для вчителя з авторитарним стилем вони є типовими, стійкими і набір їх збільшується зі стажем роботи (Маслова Н.Ф. Стиль руководства учителя как способ социально психологического воздейстия //Руководство и лидерство. – Л, 1973. – С. Заданими Н.Ф.Маслової, ставлення до хлопчиків і дівчаток у авторитарного вчителя більше поляризується, ніжу демократичного. Водночас успішність у класах авторитарних учителів, дисципліна на порядок часто вищі, ніжу класах учителів демократичного стилю. Але за зовнішнім благополуччям приховуються серйозні проблеми.
Спеціальні дослідження підтверджують чим нижчий рівень педагогічної майстерності вчителя, тим вищий серед них відсо

96
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
ток оцінюючих впливів. Крім того, заданими Київського НДІ
психології, авторитет педагога в колективі пов’язаний з його оцінною діяльністю. Так, педагоги з заниженим статусом вважають себе більш об’єктивними в оцінюванні учнів, є надмірно вимогливими до них, менш упевнені в знаннях школярів, аніж ті педагоги, у яких високий статусу колективі.
Сучасні дослідження доводять пряму залежність між заниженою самооцінкою учителя і його негативною установкою на учня. Учитель із заниженою самооцінкою схильний негативно реагувати на тих учнів, які не люблять учителя, використовувати найменшу нагоду для створення труднощів із метою не дати учням можливості розслабитися стимулювати учнів дона вчання прийомами, котрі викликають у них почуття провини за власні промахи організувати навчальну діяльність за принципами конкурентної боротьби завжди допускати ймовірність нечесної поведінки учнів на екзаменах прагнути встановити жорстку дисципліну.
Гуманізація взаємин у школі неможлива без глибокого професійного пізнання учителем дітей. Емпатичне розуміння в контексті гуманістичної концепції розглядається як здатність точно сприймати внутрішній стан іншої людини так, ніби ти є,
за словами К.Роджерса, цією іншою людиною, але з обов’яз ковою умовою ніби ти є. Емпатія дозволяє непросто отримувати інформацію про людину як об’єкт, а забезпечує суб’єк тивне розуміння через організацію спільного суб’єктивного досвіду. Емпатичне співпереживання сприяє ефективному пошуку причин ускладнень небажаної емоційної напруженості,
конфліктності, ось чому розвиток емпатичної схильності можна розглядати як необхідну умову професійного становлення педагогічних працівників.
Перешкодою на шляху утвердження і розвитку емпатії постає стереотип уявлення про спосіб життя, поведінку власну та
інших людей, критерії цінностей тощо. Суть стереотипу як способу сприйняття і оцінювання людей полягає втому, що судження про особливості іншої людини складаються на основі
формальних характеристика власний ідеал порівнюється з кожним, із ким доводиться спілкуватись. Індивідуальність
іншого при цьому оцінюється у порівнянні з власними модальними, інтелектуальними і естетичними критеріями.

97
Роль соціального педагога в попередженні педагогічної конфліктності
У структурі педагогічного спілкування значне місце посідають процеси міжособового розуміння. Спеціальні дослідження переконують, що наявність в учителя внутрішньої особистісної
проблематики, стереотипності порушує і ускладнює педагогічну взаємодію з учнями. Типовими реакціями під час звертаня учнів за допомогою до учителя є оцінювання інших думок і почуттів,
інтерпретація того, що з нами насправді відбувається, підтримання співрозмовника, отримання додаткової інформації, розуміння почуттів, переживань того, хто звернувся. Типові реакції подані залежно від частоти використання в педагогічній практиці.
Розуміння проблеми іншого зустрічається рідко, водночас психологи вважають, що реакція, розуміння найбільш важлива для встановлення довір’я і надання допомоги.
Два основних шляхи сприяють розвитку здатності розуміти іншого, підвищення загальнокультурного рівня людини і
накопичення індивідуального досвіду спілкування з людьми
(Головаха, с. Гуманізація навчально виховного процесу в школі – це насамперед встановлення відносин у системі вчитель учень на засадах взаєморозуміння те взаємоповаги. Значною перешкодою в реалізації цього положення є невміння вчителя пізнати внутрішній світ учня, стереотипні уявлення про статусну залежність учасників навчально виховного процесу, неадекватність сприйняття ситуації і себе в ній, що призводить доза гострення стосунків і є причиною педагогічної конфліктності.
Гуманістиний підхід до розв’язання конфліктних ситуацій можливий за умови глибокого розуміння суті конфліктів, їх причин, стадій перебігу, типів та функцій. Важливим у цьому плані
стає вивчення особистих проявів учителя, що значною мірою визначають стиль професійно педагогічного спілкування та переважаючий спосіб реагування в конфліктній ситуації.
Для вчителя важливо вміти знайти вихід із конфліктної ситуації, який би не принижуав жодну із сторін, а, навпаки, спрямовував би суб’єктів конфлікту на власну оцінку своїх дій і
вчинків. Такий спосіб організації розв’язання педагогічного конфлікту, побудованого на врахуванні індивідуальних особливостей кожного, особливо учня, менш захищеного у зіткненні з учителем, можна розглядати в контексті гуманістичного підходу.

98
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Дослівний переклад з латинської мови слова «конфлікт»
означає зіткнення. Незважаючи на велику кількість досліджень у соціології, психології, етиці, немає загальноприйнятого визначення конфлікту. Так, біхевіористи розуміють конфлікт як зіткнення з приводу

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал