Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка2/12
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Література:
1. Выготский Л.С., Лурия А.Р. Этюды по истории поведе ния: Обезьяна. Примитив. Ребенок. – М, Педагогика – Пресс,
1993.
2. Джеймс М, Джонгвард Д. Рожденные выигрывать. – М.:
Издательская группа «Прогресс», 1995.
3. Коул М. Культурно историческая психология: наука бу дущего. (перс англ.) – М Изд во «Институт психологии
РАН», 1997.
4. Кон Н.С. Ребенок и общество (историко этнографичес кая перспектива) – М Наука, 1988.
5. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Издательство
«Питер», 2000.
6. Леонтьев АН. К теории развития психики ребенка //
Леонтьев АН. Избранные психологические произведения в т. – Т. – М, 1983.
7. Эриксон Э. Детство и общество. (перс англ.) – СПб.,
1996.

23
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ МОЛОДІВ СУЧАСНИХ УМОВАХ
Адаптація (від лат. adapto – пристосовую) – зміна параметрів чутливості індивіда в соціальній психології означає пристосування індивіда до групових нормі соціальної групи до окремого індивіда.
У широкому розумінні слова поняття соціалізація використовується для визначення процесу, в якому людська істота з певними біологічними задатками набуває властивостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві.
У вузькому розумінні соціалізація розглядається як процес,
що забезпечує включення людини в певну соціальну групу або спільноту. Формування людини як представника групи, тобто носія її цінностей, норм, установок, орієнтацій передбачає вироблення в неї необхідних для цього властивостей та якостей.
Адаптація традиційно розглядається як) пристосування організму до умов навколишнього середовища та змін середовища) зміна чутливості аналізатора до змін середовища.
Поняття розширювалось і, на думку Г.О.Балла, М.В.Лев ченка, К.О.Сантрасяна, психологічна адаптація зорієнтована на збереження й утворення нових характерологічних особливостей індивіда в умовах змінного середовища, пристосування
індивіда до динамічниго середовища. Адаптація реалізується через пристосування індивіда до середовища, пристосування
індивідом середовища до самого себе. У зв’язку з цим розрізняють адаптацію, що діє на біологічному, психологічному і соціальному рівнях [1, 94 Важливий внесок у розробку широкого поняття адаптації
вніс Ж.Піаже. Згідно з його концепцією, адаптація і в біології і
в психології розглядається як єдність протилежно спрямованих процесів акомодації і асиміляції. Якщо термін застосовувати в широкому розумінні, то потрібно говорити адаптація до середовища, що забезпечує модифікацію, функціонування організму чи дій суб’єкта відповідно до властивостей середовища. Наступний процес змінює ті чи інші компоненти цього

24
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
середовища, переробляючи їх згідно із структурою організму або включаючи в схему поведінки суб’єкта. Ці процеси тісно пов’язані між собою і опосередковують один одного (що виключає в кожному конкретному випадку провідну роль будь якого з них Необіхевіористське визначення адаптації обґрунтовується переважно у працях Г.Айзенка та його послідовників. Адаптацію вони визначають:
а) як стан, в якому потреби індивіда, з одного боку, і вимоги середовища, з другого, повністю задоволені. Це стан гармонії
між індивідом і природою або соціальним середовищем;
б) процесу результаті якого цей гармонійний стан досягається. Наголошується, що стан адаптації можна описати тільки в загальних теоретичних поняттях, оскільки на практиці
досягається лише відносна адаптація в розумінні оптимального задоволення індивідуальних потребі непорушених відносин із середовищем. Про зміну психіки і використання своїх психічних механізмів адаптації не йдеться. Це зміни тільки біо логічні.
Соціальну адаптацію біохевіористи розуміють як процес соціально економічних або організаційних зміну соціальних відносинах або культурі. Тут переважно йдеться про адаптацію не індивіда, а груп (Р.Хенкі).
Механізми навчання (заучування) є одними з найважливіших механізмів засвоєння адаптивних (утому числі захисних)
механізмів особистості в процесі її онтогенетичної соціалізації.
Адаптацію груп біхсвіористи не вважають специфічним процесом, відмінним від процесів адаптації особистості [10].
Інтеракціоністське визначення адаптації розвиває переважно Л.Філіпс. Усі різновиди адаптації, на його думку, обумовлені
як внутрішньопсихічним станом, такі чинниками середовища.
Поняття ефективна адаптація особистості містить елементи,
які в біхевіористських визначеннях відсутні. Таку назву вони дають тому різновиду адаптації, за досягнення якої особистість задовольняє мінімальні вимоги і очікування суспільства. Із віком ускладнюються ті очікування, що пред’являються до особистості у процесі соціалізації. Особистість повинна перейти відстану повної залежності не тільки до незалежності, але ідо прийняття відповідальності за благополуччя інших”.

25
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
За Л.Філіпсом, адаптованість проявляється у:
а) прийнятті і ефективній відповіді на соціальні очікування, з якими зустрічається кожен відповідно до свого віку і статі
(наприклад, відвідування школи і оволодіння навчальним предметом або стосунки з однолітками, а пізніше більш інтимні
зустрічі). Таку адаптованість Філіпс вважає вираженням ком формності до тих вимог (норм, які суспільство пред’являє до особистості;
б) у більш специфічному розумінні адаптація не зводиться суто до прийняття соціальних норм вона означає гнучкість і
ефективність при зустрічі з новими і потенційно небезпечними умовами, а також здатність надавати подіям бажане для себе спрямування. Така адаптованість може спостерігатись убудь якій діяльності. Адаптивна поведінка характеризується прийняттям рішення, проявом ініціативи і точним визначенням власного майбутнього. Це (друге) розуміння соціально психологічної адаптації особистості викликає значний інтерес, позаяк у ньому зміст, ідея активності особистості. Особистість, яка здійснює переважно цю форму адаптації, не відходить від проблемних ситуацій, а використовує ці ситуації для реалізації своїх цілей. Такі люди самі планують і творять своє майбутнє [13].
Представники інтеракціоністського напряму на відміну від біхевіористів розрізняють поняття адаптація і пристосування. Так, Т.Шибутані (1969) зазначає, що кожній особистості
властива комбінація прийомів, котрі дозволяють долати ускладнення, і ці прийоми можуть розглядатися як форми адаптації. Біхевіористи ж в усіх випадках використовують термін
„пристосування”, що є вираженням їх біологізаторського змісту.
Психоаналітичний підхід розроблений німецьким психоаналітиком Г.Гартманном, а також З.Фрейдом і особливо А.Ф
рейдом. Г.Гартманн вважає, що лише за допомогою психоаналізу не можна розглядати проблему адаптації. Як психоаналітик, Г.Гартманн визнає велике значення конфліктів у розвитку особистості. Однак він доводить, що не будь яка адаптація до середовища, не будь який процес навчання і дозрівання є конфліктним. Процес сприйняття, мислення, мови, пам’яті, творчості, моторний розвиток дитини може бути вільним від конфліктів. Ці процеси можуть призводити до конфліктів, зок

26
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
рема, в сфері інтенсивних захоплень. Г.Гартманн вважає можливим ввести поняття вільна від конфлікту сфера Я для визначення тієї сукупності функцій, яка в кожну конкретну хвилину спричинює вплив на сферу психічних конфліктів Адаптація, за з Г.Гартманном, включає як процеси, пов’я зані з конфліктними ситуаціями, такі ті процеси, що входять у вільну від конфліктів сферу Я. Він наголошує, що чимало проблем, пов’язаних з розвитком таланту, характеру, інтересів
«Я», вибору методів захисту в певних ситуаціях тощо, не можуть бути розв’язані тільки в рамках інстинктів і конфліктів.
Багато функцій Я прямо не задіяні в конфлікті, але справляють побічний вплив на захисні процеси. Розвиток інтелекту в онтогенезі не залежить від конфліктів і тієї боротьби, яку веде
«Я» натри фронти”.
Добре адаптованою людиною вчені психоаналітики вважають ту людину, в якої продуктивність, здатність насолоджуватися життям і психічна рівновага непорушені. У процесі адаптації змінюється не тільки особистість, ай середовище, у результаті чого між ними встановлюється відношення адаптованості.
Сучасні психоаналітики, використовуючи введені З.Фрей дом поняття «алопластичних» і «аутапластичних» змін, відповідно розрізняють два різновиди адаптації:
а) алопластична адаптація забезпечується тими змінами в зовнішньому світі, які людина здійснює для приведення його у відповідність зі своїми потребами;
б) аутопластична адаптація забезпечується змінами особистості (її структури, умінь, навичок, за допомогою яких вона пристосовується до середовища.
Г.Гартманн додає ще один вид адаптації пошук індивідуумом такого середовища, яке сприятливе для функціонування організму.
Психоаналітики твердять, що людина адаптується до соціального середовища, яке частково є результатом активності
попередніх поколінь і її самої. Людина не тільки бере участь вжитті суспільства, ай активно створює ті умови, до яких повинна адаптуватися. Усе більшою мірою людина творить середовище сама. Структура суспільства, процес розподілу праці і
місце людини в суспільстві разом визначають можливості адап

27
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
тації, а також (частково) і розвиток Я. Структура суспільства,
зокрема, за допомогою навчання і виховання, визначається, які
норми поведінки з більшою можливістю забезпечують адапта цію.
Загалом психоанатілична теорія адаптації людини наразі
найбільш розроблена. У її контексті відкрито низку процесів,
за допомогою яких людина адаптується до соціального середовища У вітчизняній та зарубіжній літературі [2; 7; 9; 11; 16] зустрічається більш широке розуміння соціальної адаптації це процес змін соціальних, соціально психологічних, морально психологічних, економічних і демографічних взаємин між людьми, пристосування до середовища. Серед специфічних особливостей соціальної адаптації виділяють активну участь свідомості, вплив трудової діяльності людини на середовище,
активну зміну людиною результатів своєї соціальної адаптації
відповідно до соціальних умов буття. Людське суспільство є не лише адаптивною (як біологічне, а адаптивно адаптуючою системою, оскільки людська діяльність має перетворювальну природу.
Отже, соціально психологічна адаптація є водночас і процесом і результатом активного пристосування до середовища,
що постійно змінюється за допомогою різних соціальних засобів, дій, вчинків. Це компонент дієвового ставлення до світу,
головна функція якого полягає в оволодінні відносно стабільними умовами і обставинами власного існування. Враховуючи міру відповідності між цілями і результатами діяльності особистості, можна розмежувати три різновиди адаптаційних процесів. Це адаптованість як справжня чи відносна гармонійність між суб’єктивними цілями і кінцевими результатами, що супроводжується позитивним ставленням (оцінюванням, розумінням, прийняттям) особистості до навколишнього світу і самого себе. Неадаптованість як більшою чи меншою мірою усвідомлена невідповідність між цілями і результатами діяльності,
породжує амбівалентні почуття й оцінки, але не справляє пси хотравмуючого впливу на особистість. При неадаптованості діє
особливий мотив, який призводить до надситуативної активності і полягає в специфічній привабливості діяльності з непередбачуваним результатом. Предметом захоплення стає межа

28
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
між протилежно спрямованими діями. Наприклад у навчанні притягальна межа між відомим і невідомим у творчості між можливим і неможливим у ситуації ризику – між благо получчям і загрозою існування в спілкуванні – між відкритістю і захищеністю від інших людей (А.В.Петровський). Деза даптивність – певна дисгармонія між цілями і результатами,
що є джерелом психічної напруги, внутрішнього дискомфорту
і нестабільності перебігу психічних процесів.
Висока освоєність навколишнього оточення та усталені
темпи перебудови внутрішнього світу особистості об’єкти вуються, як правило, в адекватній адаптаційній взаємодії Показники дезадаптованості
Міра функціональної дезадаптивності особистості і рівень особистісної тривожності визначають її емоційну реакцію на екстремальну (проблемну, стресову, критичну, фруструючу)
ситуацію, яка може бути різною за інтенсивністю, з перемінною спрямованістю.
До речі, болгарським психологом Г.Йоловим (1975) встановлені чотири рівні поведінки людини в критичній ситуації:
а) морально психологічна капітуляція;
б) формування коду асоціальної поведінки (неприйняття встановлених нормі протидія та порушення їх);
в) соціально дисгармонійний тип поведінки;
г) розвиваюча поведінка.
Для теорії соціально психологічної адаптації інтерес становлять ті соціальні ситуації, в яких людина фрустується.
А.А.Налчаджян включає в це поняття:
а) ті життєві ситуації, які призводять до блокади задоволення мотивів, до руйнування сподівань і планів особистості, до відмови від значущих цілей до зміни структури самосвідомості;
б) важливим компонентом, ядром фрустрації необхідно вважати той психологічний стан, який виникає в особистості
під впливом фрустраторів. Це може бути стан глибокого розчарування, приґніченості, ненависті до фрустратора Людину може фруструвати велика кількість чинників, але як відзначають окремі автори, особливо сильно фрустрація виражається в проблемних ситуаціях, які впливають на структуру самосвідомості і, передусім, такі важливі її компоненти, як рівень домагань та самооцінка.

29
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
Важливо мати на увазі – якщо людина фруструється в другорядній для себе групі, то такі фрустрації швидко долаються і
не залишають важких наслідків у психічному стані особистості.
Якщо ж вона фруструється в своїх еталонних групах із боку груп, тоді наслідки можуть бути серйозними і навіть трагічними. Зрозуміло, що в людині можуть формуватися стійкі захисні
тенденції, механізми та їх комплекси, а також захисні стратегії.
На основі аналізу праць Л.І.Божович (1968), Л.С.Славиної
(1966) можна дійти висновку проте, що порушення міжособо вих стосунків у первинних групах є могутнім фруструючим фактором, який викликає в особистості почуття незадоволення,
страждань, нерідко призводить до утворення комплексу неповноцінності. Згодом за цими процесами з’являється захисна реакція прагнення до лідерства для компенсації почуття неповноцінності. Коли фруструюча ситуація ліквідована, тоді захисна реакція теж стає менш інтенсивною і навіть зникає. При хронічному порушенні стосунків між особами може утворитися садистська структура характеру з явною орієнтацією на владу і вплив.
Типовими соціальними стосунками, що призводять до фрустрації, є ситуації соціального неприйняття, наприклад, поразки на змаганнях при сильній конкуренції, невдача у стосунках з представниками протилежної статі, внутріщньосімейні конфлікти тощо. Зазначені ситуації призводять до появи захисних форм поведінки.
Одним із аспектів таких форм є привація і депривація. Цей стан пов’язаний з переживанням невдач та поразок через оцінку і порівняння з успіхами учасників еталонних груп.
Ситуації фрустрації вимагають від особистості певних дій,
які можна оцінити як адекватні чи неадекватні, конструктивні
чи деструктивні.
Ось чому в контексті проблем слід з’ясувати механізми психічної адаптації, які суттєво впливають на характер дій людини.
Психічний механізм – це структура певним чином пов’яза них психічних дій, здійснення яких призводить до специфічного результату. Якщо йдеться про захисні механізми, то це такі
схеми психічних дій, які призводять до адаптованості особистості, подолання фруструючої ситуації. Процеси їх використання називають захисно адаптивними або захисними процесами.

30
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Виділяють певні види поведінки у фруструючих ситуаціях) рухове збудження і напруженість. У дослідженнях Р.Бар кера, Т.Дембо, К.Левіна такі дії чинники (зітхання, хникання,
скарги) близько 20% людей, а в ситуації фрустрації більше 85%
(Цит. за А.А.Налчаджян) [13];
2) агресія як безпосередня реакція на фрустрацію – характерна деструктивна поведінка) апатія і безпорадність байдужість, що часто призводять до виходу із ситуації) психічна агресія. Типовий приклад поведінки 3 4 річної
дитини після появив сім’ї новонародженого у неї може внаслідок заздрощів і фрустрації спостерігатися повернення до більш ранніх форм поведінки, мови, звичок. Розрізняють два різновиди регресії ретрогресивна поведінка примітивізація;
5) адаптивна активність уяви. Відомо, що процеси мислення і уяви починаються тоді, коли людина потрапляє в проблемну ситуацію. Фантазії людини розглядають як втечу від фруст рацій. При цьому мають місце сновидіння як підсвідома фантазія. Фантазії часто пов’язані з агресією. Захисні фантазії
частково звільняють людину від напруги і негативних емоцій) інші реакції відходу і втечі. Це реакція намадизму (кочів ництво) часта зміна проживання, розлучення, зміна занять.
«Реакція бітника – та чи інша форма ексцентризму як спосіб відходу від фрустрації життя. Значна частина бітників хворіє.
Носіння особливої одежі дозволяє бітнику уявляти, що він бунтує) стереотипізація поведінки у фруструючих ситуаціях.
Фіксація поведінки з’являється тоді, коли одні і ті ж фрустру ючі ситуації повторюються, і людина знову і знову здійснює одні
і ті ж дії, хоча вони і неадекватні (наприклад, у дитини звичка смоктати палець) [11, 47 У психології описано багато персервативних, стереотипних форм поведінки, які або порушують нормальну адаптацію, або не входять до складу патологічних адаптивних комплексів. З погляду на це доцільно розглянути особливий прояв дій людини під впливом механізмів психологічного захисту.

31
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
Поняття психологічний захист ввів З.Фрейд. У всіх випадках, згідно з Фрейдом, захист провокується тривогою. Безпосередніми цілями даних механізмів є досягнення емоційного благополуччя.
Природа перебігу захисних механізмів розкрита в теорії
лібідо К.Г.Юнга.
Теорія лібідо тісно пов’язана з такими поняттями, як прогресія і регресія, тобто прогресія як рух вперед, регресія як повернення до попереднього стану, до більш ранньої стадії роз витку.
К.Г.Юнг визначає прогресію як щоденний успіх процесу психологічної адаптації. Відповідно адаптація здійснюється в два етапи) одержання установки) завершення адаптації засобами установки.
Якщо прогресія є безперервним процесом пристосування до зовнішніх умов, то регресія є адаптацією досвіту внутрішнього, до вимог самого індивіда, до його індивідуальності. Людина буває здатною пристосовуватися до зовнішніх і внутрішніх умов тільки в ситуації гармонії з обома проявами.
Розрізняють захисні механізми, які спрямовані проти зовнішніх фрустраторів, та захисні механізми, що викорисову ються для захисту від внутрішніх фрустраторів.
Загалом тип захисту, інтенсивність і терміни захисно адаптаційних процесів залежить від змісту фрустатора для особистості, індивідуалізоване усвідомлення фрустаторів залежить від структури мотиваційної ієрархії і рівня домагань особистості.
Особливого розгляду вимагають специфічні захисно адаптивні механізми, які функціонують у сновидіннях. Це своєрідна адаптивна активність уяви, втеча від фрустрації, підсвідома фантазія. Захисні фантазії частково звільняють від напруги і
негативних емоцій [18].
Таким чином, види поведінки у фруструючих ситуаціях можуть бути найрізноманітнішими, важливо вміти їх розпізнати та точно інтерпретувати. При цьому суттєвим показником буде емоційний стан людини спокій, вдоволення, впевненість,
або ж невпевненість, страх, тривожність. Тривога визначається як емоційний стан, який виникає в ситуація невизначеності
і проявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій.

32
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Можна виділити 2 групи ознак тривоги перша – внутрішні,
соматичні ознаки, що виникають під впливом хвилювань друга зовнішня поведінка як відповідь на тривожну ситуацію.
Тривожність – це схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги. Тривога є суб’єктивним проявом дискомфорту особистості. Сучасні дослідження тривожності спрямовані на розмежування ситуативної тривожності, пов’язаної з конкретною зовнішньою ситуацією, і особистісної, що є стабільним проявом особистості. Високий рівень тривожності засвідчує
посягання на цілісність Я образу, що супроводжується внутрішнім напруженням і переживаннями.
Тривога, як стійке реагування на широкий круг ситуацій,
проявляється уже в молодших школярів (в 1 2 х класах це проявляється вставленні до школи, вчителів, шкільних завдань).
У молодшому шкільному віці тривожність все жне є особистісним утворенням. Вона поки що виступає як своєрідна функція несприятливих факторів спілкування. Підтвердженням цього є той факт, що коли батьки знижують рівень вимог до дітей,
тривожність зникає З підліткового віку тривожність все більше опосередко вується самооцінкою, набуваючи риси особистісного утворення. Змінюється її функція – замість функції сигналу про небезпеку вона набуває функції захисту звичного ставлення до себе, звичної самооцінки.
У подальшому, при усвідомленні і узагальненні індивідом досвіду свого життя, тривожність в змозі окреслити систему цінностей, вплинути на світогляд.
Таким чином, тривожність виникає спочатку на основі
однієї потреби (потреби в міжособистісній надійності, потім
«укорінюється» в особистості і починає обслуговувати одну із
її центральних потреб – потребу задовільняючої, звичної самооцінки, яка набуває ненасиченого характеру. У цих умовах тривожність може стати переживанням, яке має для людини самостійну цінність і може стати предметом потреби.
Високий рівень тривожності – сигнал про посягання на цілісність образу Я, що супроводжується внутрішнім напруженням, переживанням. Якщо новий дослід, отриманий індивідом (наприклад, вдалий виступ на семінарі, узгоджується з

33
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
існуючим уявленням про себе (Я можу, Я здібний, то він легко, на думку Р.Бернса, впливає на зниження тривожності, 191 Рівень тривожності значною мірою зумовлює поведінку людини.
Певний рівень тривожності є природним і навіть необхідним для активної діяльності. У кожної людини існує свій оптимальний або допустимий рівень – це так звана – корисна тривожність. Оцінка кожним такого власного стану є суттєвим компонентом самоконтролю і самовиховання.
Турбувати має схильність до переживання тривоги в достатньо широкому наборі ситуацій (при виступі перед групою,
в новому середовищі, за необхідності дізнатися додаткову
інформацію у незнайомої людини тощо. Кожна із ситуацій по своєму розцінюється як загрозлива для престижу, самооцінки,
самоповаги.
Нормальна (нормована тривога) – це виражена, сформована здатність організму реагувати на загрозу, небезпеку. Вона вроджена і здійснюється на базі нейрофізіологічних механізмів,
що передаються за спадковістю.
Тривога тісно переплітається з ворожістю, агресивністю.
Тривога супроводжується відчуттям безпорадності, ізольованості і конфлікту. Це досить болючі переживання, що породжують невдоволення, озлобленість і намагання суб’єктивува ти свої переживання. Починає здійснюватися пошук особи, яка
є причиною ситуації утруднення.
І в дитини, і в дорослого ворожість буде стримуватися пропорційно до міри залежності від іншої значущої людини.
Цей механізм посилюватиме тривожність, тому що) стримувана тривожність часто проектується на інших людей. Наприклад, учень звинувачуватиме вчителя у своїх шкільних негараздах і таким чином буде формуватися переконання власної ізольованості, підтвердження чому він навмисно шукатиме.
Так формується відчуття ворожості навколишнього світу, що значно посилює тривожність. Аналогічною може бути реакція вчителя, якщо в нього існує подібна проблема) людина, яка стримує ворожість, менш здатна об’єктивно оцінювати небезпеку і захищати себе, атому стає ще більш беззахисною і тривожною.

34
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Неефективними методами подолання тривоги є всі форми уникнення. Це може проявлятись у сором’язливості, алкоголізмі, нав’язливій сексуальній активності.
Надактивність у різних сферах життя є малоефективною,
оскільки не розв’язує внутрішнього конфлікту.
Загальна тенденція негативних методів подолання тривоги полягає втому, що обмежується сфера діяльності свідомості та активності з метою уникнути конфлікту, який викликає тривогу. Це рівносильно обмеженню свободи, тільки робить це
індивід стосовно себе добровільно.
Конструктивні методи подолання тривоги базуються на розумінні того, що тривожність засвідчує наявність внутрішньої проблеми, конфлікту. Доки вони не будуть розв’язані тривога залишатиметься високою
Загальна тенденція в подоланні тривожності може бути такою) усвідомлення протиріччя між цілями та способами їх досягнення 2) переструктурування цілей, рангування їх за значущістю і співвіднесення з реальністю. По суті, це здатність правдиво відповісти собі на запитання чого я прагну і як я можу цього досягти Наприклад, намагання учня бути як усі, не виділятися не узгоджується з почуттям невдоволення, роздратування від того, що, вивчивши урок, він не може підняти руку,
проявити ініціативу і мовчки спостерігає, як це роблять інші.
Переструктурувати цілі в цьому випадку означає визначити для себе, що є важливим бути як усічи залишатися самим собою) розширення сфери усвідомлення загрози сформованій цінності [12, 260 В учнівському середовищі робота з метою подолання тривожності може здійснюватися на таких рівнях:
навчити учнів використовувати такі прийоми, які дозволяють опановувати стан тривоги;
розширення функціональних та операційних можливостей формування необхідних навчальних умінь і навичок, які дозволяють досягати кращих результатів. Для цього, насамперед, необхідно створити максимально сприятливі умови для кожного учня при перевірці знань;
корекція особистісних проявів, зокрема, самооцінки і
мотивації [14, 382].

35
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
У роботі з учнями, для яких характерна тривожність як стійке особистісне утворення, соціальний педагог може використовувати такі прийоми корекційної роботи. «Переінтерпретація» симптомів тривожності. Часто учнів
із підвищеною тривожністю деморалізують перші ознаки появи цього стану. У багатьох випадках корисно розповісти,
пояснити їм, що це ознаки готовності людини діяти (ознаки активації, їх переживає більшість людей і вони допомагають відповісти, виступити краще. При тренуванні цей прийом може допомогти учневі подолати певні стереотипи. Налаштування на певний емоційний стан. Учневі
пропонується подумки пов’язати схвильований тривожний емоційний стан з однією мелодією, кольором, пейзажем, певним характерним жестом спокійний, розслаблений – з іншим, а впевнений, спонукальний – з третім. Під час сильного хвилювання спочатку згадати перший, потім другій, потім третій,
повторюючи останній кілька разів. Приємна згадка. Учневі пропонують уявити ситуацію,
в котрій він відчув повний спокій, розслаблення, і якомога яскравіше намагатися згадати всі відчуття, уявити ситуацію. Використання ролі. У важкій ситуації учневі пропонується яскраво уявити собі образ для наслідування (наприклад, улюбленого кіногероя, увійти в його роль і діяти, перебуваючи в його образі. Цей прийом особливо ефективний для юнаків. Контроль голосу і жестів. Учневі пояснюють, як за голосом і жестами можна визначити емоційний стан людини. Розповідають, що впевнений голосі спокійні жести можуть мати зворотній вплив – заспокоювати, надавати впевненості. Наголошують на необхідності тренуватися перед дзеркалом і глядачами, наприклад, попри підготовці до уроків. Посмішка. Навчання цілеспрямованому управлінню м’язами обличчя. Учневі дають ряд стандартних вправ для розслабленням язів обличчя і пояснюють значення посмішки для зняття нервово м’язового напруження. Дихання. Розповідають про значення ритмічного дихання, пропонують способи використання дихання для зняття напруги, наприклад, робити видих удвічі довшим, ніж вдиху випадку сильного напруження зробити глибокий, вдих і затримати дихання на 20 30 секунд.

36
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
8. Уявне тренування. Ситуації, які викликають тривогу,
заздалегідь уявляються з усіма деталями, важкими моментами,
що викликають переживання ретельно продумується своя поведінка. Репетиція. Програвання з учнями ситуацій, які викликають тривогу. Наприклад, учень ніби відповідає біля дошки, а психолог грає роль суворого вчителя, насмішкуватого учня»,
детально відпрацьовуючи дії учня. Доведення до абсурду. В процесі бесіди, в апріорно
«спокійних» ситуаціях учневі пропонується грати дуже сильну тривогу, страх, але робити це пустуючи. Переформулювання завдання. Відомо, що одним із моментів, який заважає результативній діяльності тривожних людей, є те, що вони зосереджуються не тільки на його виконанні, а переважно на тому, як вона виглядає збоку. У зв’язку з цим необхідно тренувати уміння формулювати мету своєї поведінки в тій чи іншій ситуації, повністю абстрагуючись.
Ці прийоми ефективні в корекційній роботі з тими учнями, для яких характерною є відкрита форма тривожності.
У роботі з учнями, для яких тривожність набула прихованої форми (вони переконують інших, що з ними все гаразду них немає проблема їхні невдачі – це результат необ’єктив ного, упередженого до них ставлення інших людей) необхідно звернути увагу на розвиток уміння аналізувати свої переживання і знаходити їх причину, тобто працювати над розвитком навичок самоаналізу. Хорошим прийомом є проективні методики і завдання.
Певну роль у подоланні дезадаптованості могли б відігравати так звані методи групової роботи, або соціально психологічний тренінг спілкування.
Одна з головних особливостей соціально психологічного тренінгу полягає втому, що він завжди має груповий характер,
тобто здійснюється в формі групової взаємодії. Основним змістом комунікацій у групі тренінгу є сфера мотивів людини,
коло її потреб. Завдяки колективному обговоренню, самоаналізу в учасників з’являється можливість усвідомити справжній смисл своїх дій, побачити себе збоку, проаналізувати власні
переживання та суб’єктивні уявлення.

37
Соціальна адаптація молодів сучасних умовах
Ефективність такого процесу забезпечується груповим феноменом. Насамперед, це можливість одержати зворотний зв’я зок і підтримку збоку людей, яких непокоять аналогічні проблеми і переживання.
У такій групі люди відчувають себе прийнятими й активно приймають інших, користуються довір’ям групи і довіряють самі, піклуються про інших і самі відчувають піклування про себе. В умовах групи учасник може випробовувати різні стилі
спілкування, засвоювати і відпрацьовувати різні навички взаємодії, відчувати при цьому психологічний комфорті захищеність. Групові заняття дають можливість ідентифікувати себе з іншими група значною мірою полегшує самоаналізі саморозкриття. Уміння і навички, які формуються в штучно створених умовах, допомагають ефективно долати труднощі міжособистісних стосунків ужитті. Але в практиці навчально–ви ховної роботи цей метод поки що не набув помітного поширення через його непристосованість до вікових особливостей. А потреба в подібній роботі відчувається велика. Уже в підлітковому віці (не говорячи про юнацький) відбувається звикання з певною роллю, що значно ускладнює процес спілкування та формування провідних якостей особистості.
У розвитку групового процесу можна виокремити два етапи діагностичний і корекційний. Кожний учасник тренінгу вході його проведення замислюється над своїми індивідуально психологічними особливостями, оцінює їх, визначає ставлення до них. Усе це забезпечується через зворотний зв’язок, який в умовах групи є більш інтенсивним і концентрованим, ніжу буденному житті Кожне заняття складається з трьох частин) вступ, або розминка. Це психогімнастичні вправи на розвиток уваги, уяви, міжособистісної чутливості, використання невербальних засобів спілкування. Необхідною умовою таких вправ є забезпечення психологічного комфорту, створення атмосфери довір’я і відвертості, бажання співпрацювати) основна частина, яка включає групове обговорення, рольові ігри, різні види драматизації, роботу в парах і по троє. При цьому передбачено експериментування моделей поведінки, пошук оптимальних варіантів виходу з конкретних ситуацій, аналіз звичних реакцій при виникненні ускладнень. Завершується цей

38
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
етап узагальненням набутого досвіду. Традиційно звучить питання Що допомагало і що заважало у виконанні завдань) завершальний етап. Він передбачає обов’язкову рефлексію стану, висловлення почуттів, переживань. Все частіше відчувається потреба завершувати заняття іграми (дидактичними, рухливими).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал