Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка11/12
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
циклоїдів у відособленому вияві нечисельна. Це люди,
які перебувають майже постійно в поганому настрої, життя сприймають без позитивних очікувань. Радість не переживається сповна, позаяк завжди присутні очікування труднощів та неприємностей. Минуле згадується як перебіг здійснених помилок та переживання докорів совісті у зв’язку з цим. Такі люди досить чутливі до неприємностей, боляче на них реагують, почуття невпевненості постійно бентежить серце, що переплітається з очікуванням нещастя. Визнання власних провин пронизує спогади про звичайнісінькі вчинки юності. Через це у них складається враження, що оточуючі зневажають їх. Тому уникнення контактів, замкнутість, самозвинувачення усамітнюють щоденне існування. Постійним виразом невдоволення на обличчі вони відштовхують від себе навіть тих, хто співчуває
їм і готовий допомогти. Натомість за зовнішньою похмурою скритністю прихована теплота, душевна здатність розуміти
інших, і лише в оточенні близьких людей вони стають веселими і життєрадісними, говіркими і жартівливими. Але це лише доволі тимчасові прояви.
У зовнішньому виразі циклоїдів зафіксоване гальмування:
опущене обличчя, обвислі руки, повільна хода, невиразні жести все це символізує безнадію. Будь яка робота наперед сприймається як надзвичайно складна, і тому руки опускаються ще до початку докладання зусиль.
Ще в дитинстві для них характерними були плаксивість,
капризність, вдумливість та боязкість. Особливо гостро суперечність характерологічних проявів виявляється в підлітковому віці. До того абсолютно безпроблемні підлітки починають відчувати значний внутрішній розлад, з’являються думки про безцільність існування на тлі пригніченого настрою. Такий стан з деякими перемінами в перебігу може зберігатись усе подальше життя.
У групі циклоїдів виділяють конституційно збудливих. Це люди, які швидко відгукуються на все нове, енергійні, підприємливі, з переважаючим веселим настроєм. При подальшому знайомстві стає очевидною поверховість та нестійкість інте

177
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
ресів. Схильність до інтенсивного спілкування набуває ознак балакучості, що виявляється в прагненні до постійного перебування у веселих компаніях, підприємливість є не чим іншим,
як вибудовуванням грандіозних планів без докладання зусиль для їх реалізації. З такими людьми легко спілкуватись упри ятельському оточенні, але досить складно підтримувати ділові
стосунки.
Уже в шкільні роки такі люди привертають до себе увагу тим,
що, маючи хороші здібності, вони навчаються погано. Крім того, вони стають ініціаторами всіх шкільних витівок. У період статевого дозрівання мають місце численні еротичні ексцеси,
які негативно позначаються на фізичному здоров’ї. Завдяки аферним проявам вони можуть легко, жартома досягати вершин політичної кар’єри, але через непостійність так само легко опускаються на суспільне дно. У стані неврівноваженості
можуть удаватися до порушення не тільки норм поведінки, ай законів, що закінчується затяжними безперспективними судовими розглядами. Водночас є такі періоди вжитті, коли вони реально оцінюють події і щиро висловлюють каяття.
Для групи астеніків характерною є надмірна нервово психічна збудливість, дратівливість і стомлюваність, виснажу ваність. На соматичному рівні це виявляється у функціональному порушенні діяльності серця, відчутті тяжкості в тілі, безсонних ночах та сонливості вдень, у відсутності апетиту.
Очікування ймовірних труднощів блокує повноцінне включення в продуктивну діяльність. Тому в окремих випадках можна спостерігати ефектний початок роботи і малоефективний кінцевий результат.
Нервова виснаженість проявляється в надмірно емоційному реагуванні в непередбачуваних ситуаціях. Сором’язливі,
малодушні, ніжні, чутливі, вони насторожуються при найменшій несподіваності. Переживають страх, перебуваючи в темному закритому приміщенні, не сприймають голосної музики, відчувають огиду при дотиках. Людський натовп швидко стомлює, що є проявом підвищеної чутливості.
Загострене почуття самолюбства провокує пригнічений стан, оскільки наявне відчуття того, що я не такий, як усі. Це викликає крайню невпевненість у поєднанні з внутрішньою напруженістю і тривогою. В ситуації адаптації до нових умов

178
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
сором’язливість доповнюється підозрілістю. Характерними проявами є почервоніння обличчя, заїкання або ж маска надмірної розкутості та самовпевненості. Найважче таким людям виступати перед аудиторією, під час екзаменів. Найменші прорахунки викликають стан пригніченості та відчаю.
Спільною властивістю всіх аспектів таких суб’єктів є надмірна дратівливість. Вони висловлюють невдоволення тим, що часто виявляють пориви гніву. До того ж астеніки нездатні висловити обурення безпосередньо тому, хто є причиною важких переживань, а переносять його на інших людей, нижчих за рангом, рідних і близьких. Потім наступає затяжний період мовчазного каяття.
Основними рисами психостеніків є нерішучість, постійне переживання сумнівів. Їхні страхи пов’язані не стільки з подіями, які вже відбулись, а переважно з очікуванням труднощів у майбутньому. Хвилювання з приводу здоров’я свого і рідних не дозволяють відчувати повноти життя. Психостенік постійно пам’ятає проте, що на шляху досягнення мети завжди будуть перешкоди. Його непокоїть, наприклад, коли призначають термін виконання роботи. Якщо потрібно ранком піднятися на годину раніше, то ніч буде без сну. Будучи делікатною і чутливою людиною, психостенік водночас завдає чимало турбот ото чуючим своїм педантизмом, вимогою порядку і формальним ставленням до справ. Через сором’язливість такій людині важко подякувати іншому, виразити свої почуття, тому обмані самообман стають невід’ємними частинами життя. Зміна обставин навколо себе дратує і засвідчує крайню непристосованість.
Адаптується така людина з надзвичайними труднощами, ідеальними є тепличні умови, коли хтось бере на себе відповідальність за облаштування і побуту, і особистих справ. Улюбленим заняттям є фантазування. У нереальному світі так багато підвладне психостеніку. Найважче в цьому житті діяти, тому тривожні думки пов’язані з пошуком прорахунків у минулому та очікуванні невдачу майбутньому. Це є причиною виникнення нав’язливих уявлень і страхів.
Група шизоїдів вирізняється відірваністю від зовнішнього,
реального світу, відсутністю внутрішньої єдності та послідовності в емоційних реакціях і поведінці. Це люди, від яких не знаєш, чого очікувати. Шизоїду особливо важко проникнути

179
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
в духовний світ іншої людини. Вони можуть виявляти надзвичайну естетичну чутливість до шедеврів світової культури і залишатися байдужими до переживань оточуючих людей. Через таку внутрішню суперечливість шизоїд перебуває в постійному внутрішньому конфлікті, який може зовсім несподівано виявлятися в афектних реакціях. У поведінці цієї категорії людей виявляється непослідовність. Вони виглядають дивакува то, вдаючись до несподіваних дій, які спровоковані небажанням привернути до себе увагу, а внутрішніми неосмисленими прагненнями. Найчастіше це виявляється у відсутності такту та в нездатності враховувати інтереси оточуючих. Їм доволі важко виконувати вказівки та розпорядження інших вони можуть несподівано відмовитися від виконання завдання, нічого не пояснюючи. У процесі адаптації в нових умовах їм найважче сприйняти групові норми і цінності.
Аутизм шизоїдів виявляється втому, що їм важко висловити іншим свої переживання і сумніви. В проявах симпатій та антипатій шизоїди відрізняються надмірною вибірковістю.
Насправді вони люблять тільки себе, намагаються підтримувати в оточуючих високу думку про себе, про свої здібності і рідко по справжньому цінують інших людей.
Мрійники як особлива група шизоїдів досить чутлива до несправедливого ставлення. Слабкість волі не дозволяє їм протистояти неприємним подіям, і вони компенсують такий стан зануренням у мрії. В них підвищена самооцінка, вони невдоволені своїм становищем у суспільстві, але розраховують не на власні зусилля, а на диво. Тому світ їхніх фантазій – це здійснення їхніх бажань.
Найхарактернішою особливістю групи параноїків є їхня схильність до утворення надій особливої значущості. Такі ідеї
наповнюють психіку параноїків і мають домінуючий вплив на поведінку. Серцевиною надій є унікальність власної особи.
Тому в рисах характеру переважають егоїзм, постійне самовдоволення вони не вибачають байдужості щодо себе і вже ні в якому випадку протилежних поглядів. Хто не поділяє переконань параноїка, є або недалекою людиною, або ж стає його особистим ворогом. Кожна дрібниця може розглядатись як образа або ж порушення прав. Усе це призводить до того, що в параноїків практично немає близьких людей, з якими можна було б

180
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
ділитися найпотаємнішим. Помста стає сенсом життя, і в цьому процесі параноїк проявляє надзвичайну наполегливість та рішучість. Така людина не просить поради, не піддається аргументації протилежної сторони і не терпить зауважень.
Терміном “фанатик” називають тих, хто з винятковою наполегливістю присвячує своє життя служінню одній ідеї, справі,
не залишаючи місця для інших інтересів. Вони, насамперед,
розглядають невласну особу, а діяльність, яка підпорядковує
розум і волю. Не будучи егоїстами, вони водночас виявляють душевну теплоту лише в крайніх випадках. Тому в особистих стосунках вони або ж байдужі, або ж вимогливі.
Головна сила фанатиків полягає в їхній незламній волі, яка допомагає їм без вагань досягти бажаної мети. Відсутність гнучкості та здатності пристосовуватися викликає часті порушення комунікації, які межують з розгоранням конфліктів.
Окрема група – фанати почуттів, це ті, хто стає членами релігійних сект. Більш глибокі дослідження психології таких людей свідчать, що у них дуже збіднені уявлення про саму ідею,
якій вони сліпо слідували.
Найхарактернішими особливостями епілептоїдної групи є
такі: надмірна дратівливість, цю переростає в нестримну лють;
перепади в настрої (з відтінком остраху, гніву, туги) та моральні
дефекти (антисоціальні установки. Як правило, вони активні,
діяльні, з одностороннім захопленням, піддаються пристрастям, люблять гострі відчуття, наполегливі та вперті. Прояви гніву провокують насильницькі дії. У шлюбних стосунках вони виявляють себе як тирани, влаштовують скандали через дрібниці – невчасно поданий обід, куплені без дозволу речі
тощо. Вимагають покірності та підкорення, не залишають без покарання найменшу провину, хоча зауважень на свою адресу не допускають. Епілептоїди нездатні довгий час підтримувати ні ділові, ні особисті стосунки. Це люди досить обмежених інтересів почуття симпатії і співпереживання їм невластиві. У поєднанні з егоїзмом ці прояви роблять їх морально неповноцінними. Нестриманість у вияві пристрасті робить їх бездумно хоробрими, агресивно жорстокими та нестримними у вияві
любовних захоплень.
Група істеричних характерів відмінна від інших намаганням привернути до себе увагу та втратою відчуття реальності.

181
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
А. Ясперс визначив це так Намагання здаватися більшим, ніж
є насправді. Їм необхідно, щоб про них говорили, для цього можна вдаватись ідо авантюр. Емоційне життя капризне, нестійке, в якому проявляються поверховість інтересів,
відсутність волі.
При першому знайомстві істеричні особи заворожують, і
лише згодом стає зрозумілою їхня неприродність і фальшивість.
Кожен учинок, жест, порух розраховані наглядача, на ефект.
При цьому переважає прагнення бути оригінальним, якщо суперник цього не дозволяє, тоді застосовуються найрізноманітніші способи приниження його. Такий перебіг подій супроводжується злопам’ятністю та помстою. Природна атмосфера це атмосфера скандалів, пліток, з’ясування стосунків.
Загалом вони шукають легкого життя, а якщо виявляють наполегливість, то лише для того, щоб привернути до себе увагу.
Патологічні брехуни, нездатні керувати своєю уявою. Вони з легкістю розповідають про свої пригоди, яких не було, про зв’язки в ділових сферах, про своє багатство тощо. Такими є
аферисти, шарлатани, шулери. Вони обманюють так майстерно, що викликають захоплення.
Група нестійких психопатів – це люди без визначених
інтересів, часто досить приємні співрозмовники, не переносять самотності. Якщо потрапляють у сприятливе середовище, то досягають середнього рівня. Але лихом для них є при в’язаність до наркотичних засобів та алкоголю із милих, поступливих вони перетворюються в безсердечних і навіть жорстоких. Каяттям завершується алкогольна чи наркотична епопея. При цьому починаються звинувачення на адресу несприятливого оточення. Варто зазначити, що психопатичні особливості властиві переважно всім «нормальним»
людям. Чим контрастнішою є особистість, тим яскравіші і
психопатичні риси. Серед людей високоосвічених, для яких характерною є розвинутість емоційної сфери, великої фантазії, кількість психопатів значно збільшується. Наобхідно пам’ятати, що створення геніального твору, наприклад, вимагає двох чинників – середовища (епохи) та творчої особистості. Психопати є більш чутливими до тих запитів епохи,
які нормальні люди сприймають як належне. (Каша пов Р.Р. Курс практической психологии).

182
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Виникнення типу важковиховуваності, що зумовлений відхиленнями в розвитку психічної діяльності можна однозначно пов’язати з відповідним типом сімейного виховання першопричина тут криється в особливостях функціонування психіки, притаманних самій дитині від народження. Опірність впливу вчителів чи батьків (розцінюється дорослими як поведінка з відхиленнями, що зумовлена невмілими виховними діями (оманлива чи ситуативна важко виховуваність).
Дослідження психологів свідчать, що значна кількість конфліктів та інших форм соціально дезадаптованої поведінки підлітків часто нібито спровоковані самими дорослими.
Тобто можна визначити типи негативної поведінки, зумовленої реакцією підлітка надії вихователя. Підлітків, яким властива така поведінка, ще не можна назвати важковиховуваними, оскільки їхні негативні прояви не пов’язані з відхиленнями і розвитком особистості, а викликані незалежними від них причинами. Для коригування поведінки таких учнів немає необхідності застосовувати які небудь засоби впливу на дитину, навпаки, в цьому випадку саме дорослий мусить переглянути свою поведінку.
Наприклад, у підлітковому віці опір учня педагогічним впливам може зумовлюватися віковими особливостями дитини, якщо вихователь своєчасно не змінить стилю поведінки з підлітком, а буде ставитися до нього як до молодшого школяра. Власне важковиховуваність, що є найскладнішим типом важковиховуваності в розумінні встановлення контактуй подальшої роботи з підлітком. Оскільки цей різновид соціально дезадаптованої поведінки пов’язаний з виникненням стійких особистісних утворень, цей вид здебільшого виникає уже в підлітковому віці, а в більш молодших дітей практично не спо стерігається.
Специфіка роботи з підлітком, соціально дезадаптована поведінка якого детермінована розбіжністю ставлень, полягає,
передусім, утому, що соціальному педагогу необхідно нейтралізувати чи обминути заперечення дитиною своїх проблем. Такий підліток відмовляється говорити на теми, пов’язані з неуспіхом, і взагалі не вважає, що в його житті слід щось змінювати.

183
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
Природно, що встановлення контакту з учнем такого типу важ ковиховуваності вимагає майстерності та володіння спеціальними методиками (наприклад, метод контактної взаємодії,
методика встановлення довірливих стосунків, метод експериментальної бесіди тощо).
Цей тип опору педагогічним впливам ми відносимо до власне важковиховуваності тому, що причина тут справді криється в особистості самого підлітка, але водночас не пов’язана із відхиленнями в розвитку вищих психічних функцій. Соціально дезадаптована поведінка в цьому випадку детермінується негативними особистісними утвореннями (що докладно розглядалися вище, які стали свого роду функціональними органами, що спотворюють інформацію, яка надходить, і таким чином спрямовують дії підлітка.
Формуванню цього типу важковиховуваності найчастіше сприяє виховання за типом гіперпротекції потурання, альтер нуючого виховання, неконгруентність поведінки дорослих.
Крім того, власне важковиховуваність часто виникає як реакція на первинний дефект, як ускладнення ситуативного варіанта дезадаптованої поведінки (3, 153 164).
Встановлення контакту з девіантними підлітками
Діти і підлітки з відхиленням в поведінці мають проблеми і
в спілкуванні. Встановлення з ними контакту вимагає від соціального педагога чималих зусиль. Л.Б Філонов (1985) розробив методику контактної взаємодії з цією категорією дітей.
Контактна взаємодія – це така модель поведінки ініціатора контакту, яка викликає і посилює в іншої сторони потребу в продовженні спілкування. Автор методики розуміє контакт як довірливі відносини на позитивному емоційному фоні.
Методика застосовується з метою зменшення дистанції в спілкуванні, що сприяє саморозкриттю особистості та прийняттю іншого.
Взаємодія соціального педагога з девіантними підлітками передбачає шість етапів:
1. Схильність до спілкування. При цьому використовуються загальноприйняті форми звертання і фрази, обов’язково доброзичливо і витримано. Розмова повинна бути невимушеною,
краще на теми, що є близькими для співрозмоників. Не реко

184
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
мендується вдаватися до порад, запевнень та нав’язливих рекомендацій. Навіть у дрібницях. Наприклад, репліка У нас тепло, куртку можна зняти, викликає зворотню реакцію. Водночас схвалення, згода, безумовне прийняття розширює аспекти обговорення проблеми.
2. Пошук спільного інтересу. Розпочинається ця процедура з пошуку нейтрального інтересу (захоплення футболом тощо),
що дозволяє виявити особистісто значущий (моделювання одягу, інтерес до проблем потойбічного життя тощо. Обговорення проходить в такій послідовності від загальних розмірковувань про людей, їх дій, наслідки – до конкретної поведінки певної людини від ціннісних орієнтацій – до рис характеру та почуттів.
Соціальний педагогу розмові має акцентувати увагу на унікальності людської особистості, виявити щиру зацікавленість міркуваннями підлітка, уточнювати і конкретизувати його думки. З’ясування передбачуваних позитивних якостей.
На цьому стані доречно застосувати розповідь про позитивні якості в характері людини загалом та висловити власне ставлення до їх проявів у щоденному спілкуванні. Поступово можна перейти до аналітичного з’ясування негативних якостей. Така тактика дозволяє створити ситуацію безпеки, безумовного прийняття,
емоційного комфорту.
4. Виявлення якостей, які перешкоджають успішному спілку
ванню. Найкраще це робити, моделюючи ускладнення в спілкуванні. Потрібно фіксувати всі моменти напруження, сумніву,
непевності, що їх демонструє підліток. Допустимими є висловлювання щодо власних негативних якостей.
5. Адаптивна поведінка партнерів досягається через підкрес
лення індивідуальних особливостей у спілкуванні Відкрите обговорення тих рис характеру, які є серйозною перепоною в налагодженні контактів (грубість, образливість, скептичне ставлення тощо) поєднується з наміром пристосуватися до особливостей іншої людини.
6. Налагодження оптимальних взаємин. На цьому етапі виробляється загальний план дій, що конкретизується в програмі
самовдосконалення. Підліток за допомогою соціального педагога виробляє індивідуально прийнятні та соціально схвалені

185
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
нормативи поведінки. Необхідно підкреслити спільність намірів, що є своєрідним результатом пройденого шляху.
Соціально педагогічна підтримка дітей і підлітків
у кризових ситуаціях
І теоретики, і практики вважають, що в кризових ситуаціях при спробі опанувати стресовий стан людина переживає певний вид фізичного і психічного перевантаження. Емоційне напруження і стреси можуть завершуватись або опануванням стресової ситуації, або емоційним зривом, що погіршує функціонування організму. Окремі ситуації можуть бути стресовими для всіх, але ступінь реагування все одно буде різним і залежатиме від індивідуальних проявів.
Ситуації, які реально, чи потенційно можуть мати несприятливе вирішення для особистості, можна умовно поділити на дві групи:
а) детерміновані особливостями діяльності суб’єкта;
б) детерміновані особливостями соціальних взаємин людини, умов її існування, а також їх інтерпретацією як загрозли вих.
Найбільший інтерес викликає друга група, якщо її розглядати стосовно поведінки підлітків.
Ф.Є.Василюк у зв’язку з цим визначає критичну ситуацію як ситуацію неможливого щодо реалізації цінностей власного життя. При цьому він виділяє стрес, конфлікт, кризу. Тип критичної ситуації визначається змістом спрямованості особистості і, зокрема, тією частиною, яка не може бути реалізованою. Це є важливим чинником, який порушує соціально психолгічну адаптацію суб’єкта.
Ф.В.Басин розглядав “афектогенні життєві ситуації як ситуації емоційної напруженості. Вони провокують психологічні
травми, що стосуються найбільш значущих цінностей особистості порушують психологічний захист виникає невизначеність там, де потрібне стабільне стереотипне ставлення до дійсності.
Це порушує внутрішню рівновагу особистості, а також адаптованість у реальному світі. Міра емоційної напруженості залежить від сили афекту і реакції людини.

186
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
А.Р.Абдулова пов’язує кризову ситуацію з внутрішньоосо биснісними переживаннями і способами реагування. Вона класифікує ситуативні реакції на шість типів реакція емоційного характеру песимістична ситуативна реакція реакція негативного балансу (всі такі);
ситуативна реакція демобілізації;
ситуативна реакція опозиції (діяти назло);
ситуативна реакція дезорганізації. (все валиться з рук)
(4;344).
Т.Грининг пов’язує кризову ситуацію із післятравматичним синдромом. Травма може бути фізичною, нервовою, емоційною. Незважаючи на зміст, вона завжди пов’язана із посяганням на життя, благополуччя і формує почуття ворожості світу.
Загальновизнаною тактикою соціальної роботи в кризових ситуаціях є втручання.
Травмуюча подія порушує балансі робить людину вразливою, що проявляється в посиленні напруення і стурбованості.
Спочатку робиться спроба використати звичні методи визначення проблеми. Якщо це не допомагає і тривожність посилюється, то мобілізуються внутрішні резерви, використовуються нові методи. Якщо проблема і після цього залишається, її
неможливо вирішити, або ухилитися від її вирішення, напруження зростає до критичної межі.
У цей момент вирішальним чинником, останньою краплею, що призводить до стану активної кризи може бути будь яка незначна подія, зауваження або й репліка. Активна криза супроводжується дезорганізацією діяльності і відмовою від опору. Наступний стан – поступове відновлення сил аж до досягнення стану рівноваги. Ці елементи визначають кризову ситу ацію.
У період кризи людина сприймає травмуючі події як загрозу
і неможливість задоволення основних потреб, або як посягання на особистісну автономію і благоустрій, або ж як витрачання себе,
своїх атрибутів (ролі, статусу, своїх здібностей, або ж постає
перед завданням виживання, зростання, удосконалення.
Кожна з цих ситуацій викликає відповідну емоційну реакцію, що відбиває суб’єктивну значущість подій для індивіда.
Загроза викликає посилення тривожності втрати себе –

187
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
відчуття депресії і журби. Водночас, постановка нових завдань викликає не тільки помірну стурбованість, ай пробуджує надію та очікування, стимулюючи таким чином нові зусилля для вирішення проблем. Хоча кризова ситуація – це не хвороба, не патологія і відбиває реальну боротьбу індивіда з неявною стресовою ситуацією, вона може поєднуватися з невирішеним конфліктом і викликати неадекватну реакцію. Втручання в таку ситуацію передбачає вирішення реальних ускладнень, подолання попередніх конфліктів або порушення зв’язку між ними і
нинішнім стресом.
Тривалість кризової ситуації можлива приблизно 4 6
тижнів.
Кожна кризова ситуація передбачає своєрідний перебіг специфічних станів людини, які послідовно змінюють один одного. Їх можна оцінити за характерними проявами, що дозволяє
діагнозувати етапи в подоланні кризи.
У період усвідомлення і прояву кризової ситуації людина особливо чутлива до допомоги. Звичні захисні механізми слабшають, стереотипні моделі поведінки розцінюються як неадекватні і це сприяє більшій відкритості щодо зовнішніх впливів.
Тому мінімальні зусилля з наміром надати допомогу в цей період можуть бути досить ефективними.
Наступна фаза – відновлення,вона характеризується появою нових механізмів вирішення конфліктів і розвитком таких адаптивних засобів, які допоможуть людині в майбутньому більш ефективно долати такі жабоподібні ускладнення. Одначе навіть за наявності багатьох ефективних засобів несподіване посилення емоційного впливу знижує здатність керувати поведінкою, і дії звичних захисних механізмів стають недостатніми.
При шоковій кризі несподіваний вплив соціального оточення може викликати сильну емоційну реакцію. Наприклад, безпідставне звинувачення підлітка в крадіжці, насильницьке вимагання грошей, розрив дружніх стосунків може пригнічувати адаптивні механізми. Тому подія відбувається несподівано, це не дає можливості завчасно підготуватися до неї, може статись емоційний шок, повна безпорадність на фоні безнадії. При виснажливій кризі людина спочатку успішно протидіє несприятливим чинникам, які проявляються почергово. Але врешті
решт протидія слабшає, і все важче вдається знайти точку опо

188
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
ри». Так настає внутрішнє безсилля перед новим ударом, що і є
проявом нової кризи.
У практиці соціальної роботи все частіше застосовується втручання як продуктивний метод не лише при роботі з клієнтом в стані гострого переживання кризи, айв передкризові періоди.
Завдання кризового втручання полягає втому, щоб по м’якшити вплив стресових подій через надання безпосередньої емоційної допомоги та мобілізації зусиль клієнта на подолання кризи.
Р.Рапопорт (1970) вважає, що при кризовому втручанні
мають бути реалізовані такі завдання) зняття симптомів) відновлення докризового рівня функціонування) усвідомлення тих подій, які вводять в стан дисбалансу) виявлення внутрішніх резервів клієнта, його сім’ї і різних зовнішніх форм допомоги для подолання кризи.
Крім того, важливо усвідомити зв’язок між стресом і попередніми життєвими переживаннями та проблемами, а також засвоєння нових моделей сприйняття ситуації, що дозволяє
розвивати адаптивні стратегії.
На сьогодні розроблено досить багато варіантів кризового втручання. Для соціальних педагогів особливий інтерес становить модельний підхід, авторами якого є Г.Пейрадов,
Л.Селбі та Дж.Куайнлен. Він передбачає чотири основних стани) виявлення травмуючої події, та її впливу на клієнта) визначення найефективніших засобів подолання кризи) оволодіння новими методами подолання травмуючого впливу) використання клієнтом нових методів поведінки та аналіз одержаних результатів.
Початкова фаза передбачає оцінювання ситуації встановлення контакту, з’ясування того, що відбувається насправді.
Соціальний педагог на цьому етапі активує увагу на тому факті, який виявився настільки травмуючим, що викликав потребу звернутися за професійною допомогою. Потім намагається виявити першопричину психотравматичного впливу, що призвів до психологічного дисбалансу. Соціаль

189
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
ний педагог має з’ясувати, які спроби були зроблені клієнтом для подолання кризової ситуації. Потрібно оцінити нинішній стан, міру емоційного реагування та основний акценту проблемі, що стала непереборною. Разом з клієнтом необхідно намітити перспективу в роботі, найближчі завдання та графік майбутніх зустрічей.
Середня фаза характеризується тим, що клієнт починає активніше включатись у вирішення своїх же проблем, набуває
впевненості, поступово втрачає відчуття контрольованості ситуацією. Водночас, соціальний педагог стає пасивнішим, він більше слухає, підтримує, за потреби уточнює. Особливу увагу слід звертати на вибудовування нових взаємин з навколишніми людьми. На цьому етапі може допомогти досвід тих, хто в свій час пройшов через аналогічні життєві випробування.
Остання фаза – обговорення здобутків, які були набуті після першої зустрічі, аналіз досягнутого результату та основних завдань, що пов’язані з наступним етапом адаптації до життєвих умов. Проблему можна вважати вирішеною, якщо клієнт відчуває полегшення і може самостійно приймати обгрунтовані
рішення щодо подальшого життя.
Таким чином, існує три основних показники, що засвідчують наявність кризового стану. Це високий рівень тривожності, дискомфорт, або психологічний біль, неуспішні спроби подолання проблеми. Робота з дітьми і підлітками в таких ситуаціях має свою особливість. Це пов’язане з виховними проявами, недостатністю життєвого досвіду, виробленням стереотипних способів реагування у відповідь на травмуючу подію.
В.Г.Балакірєв і Л.Додсон (1996) розробили ефективну методику соціально психологічної допомоги дітям і підліткам у кризових ситуаціях. Методика складається із констатуючої та психокорекційної частини.
Констатуюча частина передбачає зустрічі з класами або групами підлітків. Теми для обговорення можуть бути такими:
«Кризові ситуації та їх причини, Способи реагування в кризовій ситуації, Прийоми подолання криз. Сценарій проведення зустрічей пропонується такий. Спільне обговорення теми. Виконання творчих завдань. Обмін враженнями.

190
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Діти можуть описувати свою історію або ж малювати. Так накопичується певна кількість фактичного матеріалу. Потім соціальний педагог пропонує методом соціограми, рольової гри розіграти окремі з них з наступною інтерпретацією почуттів.
Після актуалізації кризового стану учасники знайомлять присутніх із тими способами подолання травмуючого впливу, які
вони застосовували. На цьому етапі дозволяється моделювати форми поведінки, вносити корективи, доповнення. Ведучий має постійно акцентувати увагу на вираженні почуттів у режимі
«тут і тепер. Дуже важливо фіксувати найменші змінив емоційному ставленні до ситуації, оскільки це є виявом переорієнтації у власному сприйнятті подій. Важливо зафіксувати всі запропоновані дітьми варіанти поведінки в конкретній кризовій ситуації.
За даними Р.В.Овчарової (2001), у восьмирічних дітей кризові ситуації пов’язані: з однолітками – 4%, батьками – братами і сестрами – 15%, учителями – 5%. У 12 річних найбільша кількість негативних емоцій пов’язана з батьками – темою тварин (їх втрата, бажання мати) – 30%, учителями – Способи подолання кризових ситуацій у 8 річних дітей переважно пов’язані з подавленням емоцій, пасивно захисним вибаченням, підкоренням вимогам старших. У підлітків спостерігається виражена агресія.
Психокорекційна робота націлена на розширення Я образу. З цією метою використовуються психодрама, що дозволяє програвати конфліктні ситуації та осмислювати почуття.
При цьому можуть бути використані техніки ментального переживання, внутрішнього діалогу, самозвільнення.
Натомість бувають випадки, коли доводиться залучати до роботи психіатра. Показниками є такі симптоми тривала некерована поведінка, болюча чутливість до розлучень, повна відсутність вияву почуттів, безсоння, галюцинації, неадекватна стурбованість.
У кожному разі важливо пам’ятати, що діти набувають першого досвіду подолання криз. Допомога соціального педагога має сприяти утвердженню віри у власні можливості навіть у таких складних життєвих ситуаціях.
Відхилення від норми в різних виявах засвідчує наявність проблем, які потребують розв’язання в процесі життєдіяльності

191
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
підлітка, і значну їх частину можна подолати лише за умов втручання спеціаліста з використанням психокорекційної бесіди.
Дж.Мерфі (1988) зауважує, що власні очікування та установки психолога неповинні впливати на сприймання інформації. Інтерпретація даних здійснюється для самого себе, а не для клієнта. Особливої уваги потребує робота з гострими емоційними проблемами, актуальними для певного моменту вжитті підлітка. До таких проблем потрібно підходити поступово через нагромадження додаткової інформації. Наприклад,
дівчинка підліток із сльозами на очах промовляє Мені так боляче після нашої останньої розмови з мамою. Вона мене зовсім не розуміє. Соціальний педагог після паузи ставить запитання Виз мамою проживаєте удвох?».
Оля: Ні, у мене є ще менша сестричка.
Соціальний педагог Скільки років твоїй сестрі?
Оля: Їй 7 років.
Соціальний педагог Як часто ви розмовляєте з мамою?
Оля (після роздумування Мені важко сказати, наші розмови бувають різні, але такі, як останнього разу, трапляються рідко.
Соціальний педагог Хто, як правило, розпочинає розмову?
Оля: Частіше мама. Вона наполягає, щоб я розповіла про шкільні справи, чим займаюся з подругами у дворі.
Соціальний педагог Як розпочалась остання розмова з мамою?
До цього моменту дівчинка змогла опанувати свій стан. Її
голос уже звучав рівно, жести стали більш урівноваженими,
погляд сконцентрований. Це дозволило перейти до аналізу болючої проблеми, яка викликала таке хвилювання на початку зустрічі.
У психологічній практиці залежно від конкретних умов роботи, сформульованих завдань можуть бути використані різні
види бесід.
Діагностичне інтерв’ю. Це найбільш поширений вид бесіди, який використовується в комплексі з іншими методами діагностичного характеру. Основна мета полягає в одержанні
різноманітних даних про властивості особистості та особливості
психічного розвитку.

192
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Психотерапевтична бесіда використовується з метою надання психологічної допомоги. Це найскладніший вид бесіди,
під час якої психолог сприяє осмисленню внутрішніх проблем,
пов’язаних з ними переживань, конфліктів з’ясування їхніх причини відновлює внутрішню цілісність Я і ставлення до себе як до цінності допомагає віднайти нові сенси життя підводить до вибору шляхів подолання існуючих труднощів. Змісті способи проведення бесіди такого виду багато в чому залежать від орієнтації спеціаліста на відповідні теоретичні концепції
психотерапії (психоаналітичний підхід, недирективна терапія
К.Роджерса, раціональна терапія тощо, від конкретної ситуації взаємодії з дитиною і характеру заявленої проблеми.
У побудові психологічної бесіди має значення міра її стандартизації та директивності.
Стандартизована бесіда будується за чітко визначеним і наперед розробленим планом. Такий варіант досить близький до інтер в’ю анкетного зразка, за яким формулювання і послідовність запитань є незмінними. Наприклад Скільки ти маєш щодня вільного часу, Яким видам занять у цей період надаєш перевагу, Як реагують батьки на таке використання вільного часу?”,
„Чи хотів бити щось змінити у своєму режимі дня?”.
Протилежною за характером є вільна бесіда, за якої соціальний педагог може змінювати тактику ведення розмови залежно від ситуації. Він може допускати більшу варіативність у формі
та послідовності запитань. Це дозволяє індивідуалізувати ситуацію, зберегти її природність, підтримувати емоційний контакт з дитиною і забезпечити її можливість самовираження.
У роботі з підлітками перевага надається більш вільним формам бесіди, які дозволяють знизити рівень сором’язливості,
активно впливати на вербальні труднощі. Крім того, гнучкість вільної бесіди дозволяє надати допомогу через переформулювання запитань. Це досить суттєво, оскільки труднощі почасти виникають через неадекватне розуміння змісту окремих понять.
Наприклад, запитання Чи хотів бити щось змінити у своєму режимі дня може бути перефразоване таким чином Чого ти не встигаєш зробити впродовж дня або ж Які заняття, види роботи ти переносиш на інший день?».
Залежно відмети і змісту бесіди міра керованості нею може бути різною. В повністю керованій бесіді соціальний педа

193
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
гог визначає її зміст, структуру. Така тактика є виправданою тоді, коли необхідно одержати інформацію про речі, які не потребують від дитини глибинного включення Я. Наприклад:
„Чи доводилося зароки навчання переходити в іншу школу?”,
„Які предмети в школі є улюбленими, Щонайбільше подобається на уроках, Які телепередачі намагаєшся не пропускати, Чи не виникало бажання після перегляду екранізації
твору перечитати його, Хто твій улюблений співак тощо.
У некерованій бесіді ініціатива повністю передається підліткові. Соціальний педагог слідує за підлітком у виборі теми,
підтримує її хід з використанням прийомів активного слухання, рефлексії змісту почутого тощо. Такий підхідна думку
Л.Ярроу, має певну дослідницьку цінність. Він дозволяє визначити найбільш значущі для респондента теми або ж ті, яких він уникає свідомо чи несвідомо. Цінність недирективного підходу ще й утому, що відхід від формальних запитань позитивно впливає на створення атмосфери довіри та зацікавленості
в одержанні інформації.
Керованість бесідою стосується передусім поведінки соціального педагога, який контролює її перебіг, а стандартизованість,
структурованість – це характеристика запитань, що відбивають специфіку змісту бесіди. У психологічній бесіді, особливо у відносно вільних її формах, формулювання кожного запитання є для соціального педагога своєрідним мінізавданням. Успішне розв’язання його можливе за умови врахування великої
кількості чинників і найтонших емоційних відтінків, що становлять цілісну ситуацію бесіди. Ці чинники можуть стосуватися підлітка (рівень мотивації, актуальний емоційний стан,
особистісні прояви, загальний рівень розвитку, вияв втоми тощо, самого соціального педагога (інформованість стосовно заявленої проблеми, спостережливість, професійна самооцінка тощо, ситуації, в якій проходить бесіда (наявність перепон,
тривалість бесіди тощо. Тому вдало сформульовані запитання це велике мистецтво, що засвідчує професійну зрілість соціального педагога як спеціаліста певної галузі.
Розглядаючи різні за характером запитання, виділяють відкриті та закриті. Відкриті дозволяють респонденту довільно будувати відповідь, закриті – містять у собі сформульовану відповідь або ж її варіанти.

194
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
Під час проведення бесіди у структуру питання нерідко включають опис певних ситуацій. Наприклад, дівчинка підліток прийшла додому на дві години пізніше домовленості.
Відкрите запитання Якою може бути реакція батька і матері?»
або ж спробуй придумати історію проте, що кожен із батьків
їй скаже і що вона буде відповідати їм. Закрите запитання:
«Батько роздратовано буде вимагати негайного пояснення, а мати намагатиметься заспокоїти обох».
Різні за ступенем відкритості запитання щодо ситуацій описів узгоджуються із передбачуваною метою. У наведеному прикладі з’ясовується міра контролю, опіки збоку батьків, зокрема, різні аспекти емоційних реакцій батька і матері. З цією метою доцільніше використовувати закрите запитання, що структурує описану ситуацію. Якщо цікавить більш загальна характеристика стосунків з батьками, тоді перевагу доцільно надавати відкритим запитанням, позаяк це дозволяє довільно виділити найбільш значущі аспекти взаємин з батьками.
У виборі форми запитання слід ураховувати, що закриті
дещо звужують можливість відповіді. Водночас їх використання може спростити вираження соціально несхвальних мотивів та дій підлітків. Наприклад Один учень вважає, що обманювати це означає сказати не всю правду, а інший вважає, що це перекрутити факти з певною метою. Що з цього приводу думаєш ти?».
Важливим виміром питання є ступінь безпосередньої спрямованості на предмет дослідження, що цікавить соціального педагога. У зв’язку з цим розрізняють прямі, опосередковані та проективні запитання.
Прямі запитання безпосередньо спрямовані на з’ясування досліджуваного явища. Вони використовуються для одержання конкретних фактів, а також під час вивчення усвідомлених установок, відносин тощо. Наприклад Ти можеш назвати журнали, які переглядав за останній місяць?».
Опосередковані запитання використовуються для вивчення емоційних реакцій і взаємин у тих ситуаціях, коли пряме питання провокуватиме дію захисних реакцій або ж існує небезпека навіювання, втручання в розмірковування дитини. Так,
замість того, щоб прямо запитати, кому із дорослих із свого безпосереднього оточення дитина надає перевагу, питання мож

195
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
на сформулювати таким чином Якби ти в результаті корабельної аварії опинився на безлюдному острові та мав пробути там років, кого б із знайомих тобі дорослих (не більше 3 х осіб)
взяв із собою?».
Проективні питання є ще більш прихованими для підлітка.
Соціальний педагог пропонує розповісти не про власні переживання, а проінтерпретувати почуття і передбачити дії уявного учасника конкретної ситуації. Наприклад учень, про якого в класі склалося враження як про порушника дисципліни,
сьогодні участі в перекиданні записок не брав. Учитель, продовжуючи писати на дошці формули і не повертаючись до класу, промовляє Саша, коли ти, нарешті, заспокоїшся і не заважатимеш проводити урок. Що зробить Саша Що він подумає Що він при цьому будете переживати?».
Застосування проективних питань ґрунтується на передбаченні, що у відповіді підліток ідентифікує себе із персонажем,
виражаючи власні переживання і мотиви вчинків. У більшості
випадків таке передбачення відповідає дійсності і валідність проективних питань досить висока. Водночас бувають випадки, коли у відповіді поєднуються фантазії та реальність. Доволі
часто це стосується оцінювання взаємин з батьками та іншими членами сім’ї. Підлітки приписують батькам більш строгі реакції на їхні порушення, ніж це проявляється в реальній ситуації. У таких випадках інтерпретація проективних питань значно ускладнюється.
Наявність різних за характером і формою запитань дозволяє соціальному педагогу відбирати їх відповідно домети, суті
проблеми, віку дитини, рівня мотивації тощо. Вміння підібрати потрібне запитання, віднайти для кожної дитини індивідуальну тактику ведення бесіди засвідчує творчий підхід до використання цього методу.
У бесіді з дітьми важливо вибрати правильну позицію. Зробити це непросто, оскільки статусна асиметричність доповнюється віковою дистанцією. На думку Й.Шванцари (оптимальним у цьому випадку може бути підхід, що відповідає
принципам недирективної психотерапії. У недирективних
(антиавторитарних) групах соціальний педагог вибирає роль активнго партнера, зразкового учасника. Це дозволяє йому уособлювати відкритість, аутентичність і на власному прикладі

196
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
демонструвати процес саморозкриття. Така позиція імпонує
підліткам, викликає їхню прихильність і часто є поштовхом до відвертих розмірковувань.
Бесіда в контексті групової психокорекційної роботи має
свою специфіку. Принципи роботи групи (добровільність участі та виявлення міри власної активності, конфіденційність,
своєрідна форма звертання до учасників і керівника) доволі
швидко дозволяють створити атмосферу довіри, відкритості і
викликають бажання вести відверті розмови на найболючіші теми.
Досвід роботи з підлітками свідчить, що найчастіше вони звертаються до обговорення стосунків з батьками та однолітками.
Доведено, що труднощі певної ситуації визначаються не стільки їх об’єктивною складністю, скільки ставленням до цих умов самої людини. Тому на першому етапі бесіди необхідно проаналізувати власне уявлення підлітка про характер проблеми, її гостроту та об’ємність. Наприклад:
Катя: – Мої батьки вважають мене ще недостатньо дорослою.
Соціальний педагог – Як часто у тебе виникає подібне почуття?
Катя: – Я це відчуваю коженого разу, коли відпрошуюсь на дискотеку або ж хочу залишатись у подруги після уроків.
Таким чином, дівчинка чітко окреслила життєві ситуації, в яких батьки не визнають її дорослість. У подальшій розмові з’я совується характер переживань, емоційний стан та способи поведінки.
Соціальний педагог – Що ти відчуваєш у подібних ситуаціях?
Катя: – Найчастіше роздратування, образу зате, що мені недовіряють, що мене опікують, як маленьку.
Соціальний педагог – Що ти в таких випадках робиш?
Катя: – Спочатку прошу відпустити мене,
але коли кажуть Ні, тоді замовкаю,
стримуючи сльози ще деякий час мовчки вислуховую слова батьків і
потім біжу до своєї кімнати, закриваюсь і плачу.

197
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
Соціальний педагог – З ким ти себе в цей час можеш порівняти?
Катя: – З пташкою, яку закрили в клітці і не випускають.
Соціальний педагог – Ти змогла б пояснити іншій людині,
чому пташку не випускають?
Катя (після паузи – За неї піклуються, її оберігають. І
раптом дуже схвильовано промовляє:
але так не може тривати все життя!
Соціальний педагог – Так, мабуть, не буде тривати все життя. Як ти думаєш, що відчувають ті, хто оберігає пташку?
Катя (повільно в задумі – Вони хвилюються...
Завдання соціального педагога полягало втому, щоб пере ключити увагу дівчинки з власних гострих переживань (а це образа, роздратування) на характер переживань батьків. Хоча вона їх уявляє досить узагальнено вони хвилюються, але це вже перший серйозний крок до того, щоб у майбутньому навчитися розуміти, відчувати внутрішній стан інших людей. Під час бесіди доцільно фіксувати поведінкові акти та емоційні реакції підлітків. Такі прийоми роботи сприймаються ними досить зацікавлено, позаяк це є добра пожива для рефлексивної
схильності, що тільки починає про себе заявляти. Бувають випадки, коли подібне розмежування дозволяє підліткам відкрити нові грані власних життєвих установок, змістити акценти уставленні до інших та до самих себе.
Маша (13 років) заявляє У мене не буває конфліктів і навіть непорозумінь з батьками.
Соціальний педагог – Тебе влаштовує така ситуація?
Маша: Так, звичайно.
Соціальний педагог – Як ти цього досягаєш?
Маша: – Яв присутності батьків поводжуся дуже правильно.
Соціальний педагог – Що означає правильно?
Маша: Поводжу себе так, як це подобається батькам. Вони дуже горді цим і
задоволені.
Соціальний педагог – А що при цьому почуваєш ти?
Маша: Я чекаю, поки все закінчиться,

198
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
мені дозволять піти у двір, і там серед однолітків я зможу бути сама собою і
там мені буде по справжньому добре.
Остання фраза була промовлена на одному подиху, після чого настала довга пауза. У подальшій груповій роботі дівчинка не один раз поверталася до цього фрагмента. Їй було боляче визнати власну роздвоєність.
Бесіда в контексті психокорекційної роботи є важливим невід’ємним компонентом. Вона дозволяє виділити суттєве,
значуще, з’ясувати позиції, ставлення, узагальнити набутий досвід спілкування в групі, іноді – змістити акценти у власних розмірковуваннях. Водних випадках під впливом бесіди можна досягти прозріння, поглибленого відчуття і сприймання власного Я, а в інших бесіда є першим серйозним поштовхом до самоаналізу.
Незалежно від виду, тривалості бесіда потребує ретельної
підготовки і продуманості. Водночас вона передбачає спонтанність та імпровізацію. Робота соціального педагога передбачає оволодіння високим рівнем майстерності в організації і
проведенні різних за характером видів бесіди в поєднанні з
іншою психокорекційною роботою.
Характеристика важкого підлітка
І. Стан здоров’я і розвиток учня (заповнюється разом із шкільним лікарем. Загальна оцінка стану здоров’я учня (заданими медичної картки. Ознаки підвищеної нервозності відсутні підвищена втомлюваність, понижена працездатність подавлений настрій підвищена збудливість спалахи гніву агресивне ставлення до однолітків, учителів уникнення контактів, спільних справ, схильність до руйнівних дій,
садизм, інші вияви. Патологічні захоплення палить (не палить, палить, епізодично, систематично вживає спиртні напої (не вживає, вживає, епізодично, систематично вживає токсико наркотичні речовини(не вживає,

199
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
вживає, епізодично, систематично. Перебуває на диспансерному обліку із приводу чого. Психологічна атмосфера сім’ї:
– сприятлива несприятлива вкрай несприятлива. Дані про батьків освіта професія, місце роботи. Інші члени сім’ї.
2.3. Тип сім’ї:
– благополучна (хороша емоційна атмосфера, зацікавленість в справах кожного, доброзичливі щирі стосунки неблагополучна, зокрема педагогічно некомпетентна (відсутні єдині вимоги,
дитина поза увагою батьків, жорстоке ставлення,
фізичні покарання, незацікавленість інтересами дитини, її поведінкою поза школою морально неблагополучна (батьки ведуть аморальний спосіб життя пиячать, мають судимість, утримують притон, вихованням дітей не займаються конфліктна (всім ї несприятлива атмосфера, батьки постійно конфліктують, часті сварки, переважають нетерпимі, часто жорстокі відносини. Характеристика взаємин батьків з дитиною сімейний диктат (систематичне подавлення ініціативи і почуття власної гідності дитини надмірне спілкування (задоволення всіх потребі найменших примх дитини, відсторонення від труднощів,
турбот, дитина не привчається долати труднощі попустительство (відхід від активної участі у вихованні дитини, пасивність, визнання повної автономності дитини співробітництво (взаємна повага, спільне переживання радості тощо. Організація режиму праці та відпочинку які обов’язки дитина виконує всім ї чи дотримується режиму дня;

200
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
– хто і якою мірою контролює виконання домашніх завдань як організоване дозвілля дитини.
ІІІ. Особливості навчальної діяльності. Успішність учня. Ставлення до навчання позитивне, нейтральне, байдуже, негативне. Інтелектуальні можливості учня високі, середні, низькі. Мотиви вчення пізнавальний інтерес до предметів усвідомлення необхідності навчальної діяльності прагнення одержати оцінку, схвалення дорослих уникнення покарань, намагання утвердитися серед однокласників тощо. Ставлення до колективу класу. Позиція учня в класі лідер, прийнятий, відкинутий, ізольований. З ким із однокласників перебуває в найближчих стосунках. Характер цих стосунків. Взаємини з іншими однокласниками ділові, виважені,
рівноправні, дружні, теплі, конфліктні, агресивні, байдужі, відчужені, ні з ким не спілкується. Манера, стиль спілкування з оточуючими:
– домінантний стиль (упевнений у собі, прагне нав’я зати свою думку, безапеляційно перебиває співрозмовника, але не дозволяє робити цього із собою, майже ніколи не визнає своєї неправоти недомінантний стиль (сором’язливий, поступливий,
легко визнає власні помилки, потребує постійної
підтримки в розмові екстраверт (постійно націлений на спілкування, легко контактує, допитливий, відкритий, уважний до оточуючих);
– інтроверт (замкнутий, уникає контактів, надає перевагу діяльності, в розмові небагатослівний. Ставлення до громадської думки активно позитивне (намагається виправити недоліки, врахувати зауваження тощо пасивно позитивне (зрозумінням сприймає критику, погоджується з висловленими зауваженнями, але

201
Організація виховної взаємодії соціального педагога з важковиховуваними підлітками
недоліки не виправляє байдуже (не реагує на критику, не змінює поведінку негативне (сперечається, не погоджується із зауваженнями. Ставлення до фізичної праці позитивне (працелюбний, надає перевагу фізичній праці, а не розумовій, має золоті руки байдуже (не розглядає фізичну працю як цікавий вид діяльності, не відмовляється від трудових справ, але виконує абияк негативне (лінивий, працює недобросовісно, дотру дових доручень ставиться зневажливо. Ставлення до громадського майна бережне, господарське, байдуже, демонстративно зневажливе, навмисне псує. Спрямованість інтересів. Проявляє інтерес до діяльності фізичної, розумової,
трудової, технічної, громадської, суспільно політичної, організаторської, художньої, спортивної. В яких гуртках, секціях, клубах працює. Культурно естетичний кругозір як часто відвідує театри, виставки, музеї які має читацькі інтереси (книг не читає, читає епізодично, читає систематично, перевагу надає художньо оформленним молодіжним журналам скільки часу проводить біля телевізора (які передачі
дивиться систематично, з ким обговорює зміст телепередач. Особливості нерегламентованого спілкування скільки часу проводить у дворі, коли ввечері повертається додому з ким дружить, який вплив вони мають місце спілкування поза домом, постійне чи випадкове (кафе, дискотеки, під’їзд тощо зміст спілкування поза домом роботи з технікою,
відвідування відеосалонів, грана гітарі, прослуховування музичних творів, розмови нарізні теми, комп’ю терні ігри, безцільне проведення часу, випивки, паління, азартні ігри тощо.

202
В.Є.Сорочинська. Організація роботи соціального педагога
VIII. Самооцінка особистості. Рівень самооцінювання:
– адекватна (реально оцінює свої позитивні та негативні
риси, можливості і досягнення завищена (некритичний до себе, перебільшує досягнення занижена (занадто самокритичний, недооцінює свої
можливості та якості. Яких рис характеру хотів би набути?
ІХ. Особливості поведінки. Позитивні вчинки. Як часто учень їх здійснює. Можливі мотиви їх здійснення. Негативні вчинки, їх прояв (епізодично, систематично їх характер грубість, бійки, пропуски, запізнення на уроки, порушення дисципліни в класі, відмова виконувати вимоги, не працює на уроках. Правопорушення учня крадіжки, побиття молодших
і слабших, вимагання грошей, жорстоке поводження з тваринами, прояв садистських нахилів, хуліганства. Ставлення до своїх вчинків байдуже, стурбоване, з наміром виправдати, засуджує. Як сприймає педагогічний вплив байдуже, з вираженою протидією, намагається виконувати вимоги. Чи перебуває на обліку в правоохоронних органах. Висновки і рекомендації щодо подальшої виховної ро боти.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал