Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка8/37
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   37
Гідросфера це водяна оболонка Землі, що займає 71 % від усієї поверхні, об’єднує усі вільні води Землі, не зв’язані хімічно та фізично з мінералами земної кори. Це води океанів, морів, річок, озер, боліт, гірських та полярних льодовиків, підземна, ґрунтова та атмосферна волога. Загальна кількість води, що перебуває у рідкому, твердому та газоподібному станах, складає 1,5 млрд км
3
та 0,001 маси планети. Основна частина вологи
97 % це води морів та океанів, 2,5% вологи всієї планети міститься у полярних та гірських льодовиках, і менше 1 % припадає на підземні та поверхневі води. В океаносфері до глибини 200 м йдуть процеси фотосинтезу і живуть зелені рослини, солоність води змінюється залежно від районів.
У батіальній області глибиною від 200 до 1500 м за постійної солоності води йдуть дуже слабкі процеси фотосинтезу. В абісальній області з глибини 1500 м сонячне світло не надходить, температура води 4 0
С і рослинний світ відсутній.
Нині доведено, що водяна оболонка Землі ніде не переривається у межах літосфери, атмосфери та біосфери.
Хімічний склад води формується під впливом природно-історичних та геологічних умов, а в останнє сторіччя і під антропогенним впливом. За ступенем мінералізації воду можна розділити: на прісну із вмістом солей до 1 г/л; солонувату –1 –25 г/л; морської солоності –26–50 г/л; розсіл –більше 50 г/л.
Прісної води, яку споживає людина, на Землі дуже мало
0,35 % від загальної кількості води (ще 1,65 % прісної води міститься у льоді).
Однак зв’язані між собою складові частини гідросфери, що обмінюються та взаємодіють між собою, оновлюються, і природа наче відновлює свою рівновагу.
Атмосферні води оновлюються за 10 днів; у річках, що течуть, процес оновлення

66 відбувається за 12 днів, у океанах за 3000 років, у підземних водах за 5000 років, у льодовиках за 8000 років.
Кругообіг води, яка самоочищається це вічний рух у природі, який забезпечує життя на Землі. Він оцінюється у 483000 км
3
/рік.
Вода це своєрідний мінерал, який забезпечує існування живих організмів та розвиток процесів життєдіяльності на Землі. Живі організми у середньому містять більше 60 % води. Наприклад, тіло людського триденного зародка складається на 97,5% з води; втрата 10 20 % води живим організмом призводить до його смерті.
Вода впливає на основні геологічні процеси, визначає клімат, регулює ритм термодинамічних процесів, що збуджуються енергією Сонця.
Біосфера область активного життя, яка охоплює тропосферу (нижню частину атмосфери завтовшки 8 16 км), літосферу ( земну кору і частину верхньої мантії) і гідросферу (ріки, озера, моря та океани). Вчення про біосферу, в якому сукупна діяльність живих організмів (а також і людини) проявляється як геохімічний фактор планетарного значення й масштабу, створене академіком В. І.
Вернадським (1924 р.). Живі організми та середовище їх мешкання органічно пов’язані одне з одним.
Так, зелені рослини, перша ланка живого світу Землі, поглинаючи вуглекислоту, воду та мінеральні речовини, використовуючи енергію сонячного світла, утворюють у процесі фотосинтезу різноманітні органічні речовини і передусім вуглеводні, необхідні для їх росту та розвитку. У тому самому процесі рослини виробляють і виділяють вільний кисень, підтримуючи його вміст у атмосфері на певному рівні. За даними академіка А. П. Виноградова, в результаті цієї діяльності рослин кожного року утворюється до 1 10 11
т органічних речовин і приблизно така сама кількість вільного кисню. Слід відзначити, що фотосинтетичний кисень утворюється із кисню води, а не з кисню вуглекислоти, як вважали протягом майже ста останніх років.
Продукція зелених рослин, їх біомаса є основою для існування та розвитку другої ланки тварин. У рамках самого тваринного світу окремі його види слугують базою живлення для інших. Так наприклад, для значної категорії птахів, кормом слугують комахи. Дрібні мешканці водних басейнів у свою чергу є харчовою основою для риб, які частково стають кормом для морського звіря.
Багато з водоплавних птахів також живуть переважно за рахунок рибних ресурсів відповідних водойм. Комахи, що живляться соками рослин, сприяють їх запиленню та розмноженню насінням.
Продукти життєдіяльності рослинного світу, тобто відходи живих популяцій, піддаються природному процесу розкладання (редукції) в основному за допомогою мікроорганізмів і повертаються в ґрунт у вигляді поживних речовин для повторного використання в процесі фотосинтезу. Ці мікроорганізми складають третю ланку екологічного ланцюга.
Таким чином, принципова схема будь-якого біогеоценозу
комплексу
живої та неживої природи за визначенням акад. С. С. Шварца, гранично проста: «нежива природа, фотосинтезуючі рослини продуценти, тварини

67 консументи, для яких рослини є їжею, і редуценти, що повертають ґрунту поживні речовини».
В екологічному ланцюгу існує і сама людина, яка залежить від рослинного світу Землі як у відношенні продуктів харчування (безпосередньо і через світ тварин), так і у відношенні необхідного для дихання кисню.
Біосфера має величезні ресурси, які дають їй змогу підтримувати рівновагу речовин та енергії, але її можливості не безмежні. За певними межами баланс може порушитися і дестабілізувати сформовані еволюцією взаємозв’язки. Тому з метою підтримання високого рівня продуктивності біосфери та збереження нормальних умов для життя людей необхідно дотримуватися встановлених пропорцій між усіма її ланками і елементами, необхідна охорона оптимальної структури біоценозів, яка склалася в природі за довгий період її розвитку.
Таким чином, біосфера це історично давня, багатошарова, багатокомпо- нентна система, що саморегулюється. Це структурна оболонка нашої планети, яка створена дією живих речовин (рослин, тварин, мікроорганізмів) і визначає склад атмосфери, осадових порід, ґрунту та гідросфери.
Організми, які живуть у біосфері, повинні розглядатися на трьох рівнях популяції, суспільства, екосистеми. Популяція від лат. народ це група особин будь-якого виду організмів. Суспільство містить (в екологічному сенсі) всі популяції, що займають певну площу.
Історично сформовані біологічні суспільства, будучи частиною загального природного комплексу, складають екосистеми, які є первинними структурами, одиницями біосфери. Саме в біосфері завдяки діяльності екосистеми сонячної радіації здійснюються корінні зміни фізико-хімічних властивостей інертної речовини Землі визначився склад атмосфери, осадових порід, ґрунту та гідросфери. В. І. Вернадський вважав, що верхньою границею біосфери є озоновий шар стратосфери, який визначає можливість життя. Нижня границя біосфери проходить у літосфері на глибині 4,5 км, в океані на глибині 11 км.
Біосфера виступає як гігантський акумулятор і унікальний трансформатор променистої енергії Сонця. Основним джерелом природних ресурсів Землі є енергія Сонця (99,9%), однак на фотосинтез (моря, океани, суходіл) використовується тільки 0,5% сумарної енергії радіації, що падає на земну поверхню. При використанні тільки малої кількості енергії рослинність суходолу, морів та океанів протягом року засвоює, розкладає, виділяє, запасає величезну кількість речовини та енергії.
За даними вчених, за рік рослинний світ засвоює 22 10 11
т діоксиду карбону, розкладає 1,3 10 11
т води, виділяє 1,2 10 11
т молекулярного кисню, запасає 4 10 17
ккал сонячної енергії (в 100 разів більше, ніж виробляється енергії всіма електростанціями світу). За рахунок процесу фотосинтезу весь кисень, що міститься в атмосфері, поновлюється кожні 2000 років, а діоксид карбону через кожні 300 років.
Щорічна продуктивність (якість біомаси) рослинного світу складає 177 млрд тонн (122 млрд тонн виробляє рослинність суходолу, 55 млрд тонн рослинність моря).

68
Продуктивність тварин Світового океану складає 100 млн тонн (риби 85 % за масою). Один грам бактерій містить більше 600 млрд особин. За наявності поживних речовин у безперешкодному розмноженні потомство однієї бактерії за п’ять діб може заповнити Світовий океан.
Підводячи підсумок викладеному матеріалу, необхідно визнати, що основне призначення біосфери полягає не в постачанні людини їжею, киснем повітря, а в підтримці планетарної рівноваги на Землі.
Літосфера верхній, кам’яний, твердий шар Землі складається з осадових порід. Нижньою границею літосфери є поверхня Мохоровича (на рівнинах
30 40 км, в морях, океанах
3 5 км, в горах
50 км), нижче якого лежать шари граніту та базальту.
Людство, забезпечуючи своє існування, взаємодіє з природою, є її складовою частиною і невіддільне від природи. Ця взаємодія виражається діяльністю людини через свій розум, науку, мистецтво, працю.
У результаті праці людина не тільки пристосовується до природного середовища, а й намагається його змінити. Вплив людини на природу був не дуже помітний, тому що природа самоочищалася і відновлювала біологічні ресурси.
Швидке зростання населення, бурхливий розвиток виробництва, впровадження результатів науково-технічних досягнень, намагання отримати від природи часткові або тимчасові успіхи завдають їй тривалої шкоди, що порушує стабільність, до якої прагне природа.
Сучасне промислове виробництво забруднює природу не тільки газоподібними, твердими відходами, а й тепловими викидами, електромагнітними полями, ультрафіолетовими, інфрачервоними, світловими та іонізуючими викидами, радіоактивними речовинами, шумовими випромінюваннями та іншими фізичними факторами. Таке вторгнення у природне середовище порушує його основний закон стабільного розвитку та екологічної рівноваги, встановленої мільйонами років, і ставить людство на межу катастрофи.
Усі природні тіла, компоненти, які людина використовує для задоволення своїх потреб у процесі життєдіяльності, називають природними ресурсами.


2.2.

Р
АЦІОНАЛЬНІ УМОВИ І МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Особливе місце серед засобів відновлення, які підвищують життєдіяльність людини, посідають раціональне харчування, фармакологічні препарати, лікарські рослини, оксигенотерапія, фізіотерапія, гідротерапія, масаж, використання спеціальних мазей і кремів, загартування.
Раціональне харчування
Здоров'я людини, здатність протистояти (витривалість) несприятливим умовам навколишнього середовища, працездатність, здорове довголіття значною мірою залежать від того, наскільки правильно людина харчується. Їжа є важливим

69 фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку організму, запобігання та лікування хвороб. Вона є не лише джерелом енергетичних ресурсів організму, з її речовин утворюються гормони та ферменти — біологічні регулятори обміну речовин у тканинах.
Серед численних факторів навколишнього середовища, які постійно впливають на організм людини, харчування є одним з найважливіших, оскільки воно забезпечує найвищу людську цінність — здоров'я.
Принципи раціонального харчування. Організм людини підпорядковується законам термодинаміки. Відповідно до цього сформульовано принципи раціонального харчування:
Енергетична цінність раціону харчування повинна відповідати енергетичним затратам організму.
Відповідність хімічного складу їжі фізіологічним потребам організму в харчових продуктах.
Різноманітність споживаних продуктів.
Дотримання цих принципів робить харчування повноцінним.
Існує правила раціонального харчування:
Підтримувати постійне співвідношення між основними компонентами їжі в пропорції 50: 20: 30. Щоденна потреба калорій має бути розподілена так: 50 % — вуглеводи, 20 % — білки, 30 % — жири.
Дотримуватись правила «25-50-25» (25 % калорій на сніданок, 50 — на обід,
25 — на вечерю).
Виконувати фізичні вправи наприкінці дня перед вечерею, щоб зменшити апетит.
У харчуванні уникати дисбалансу, зумовленого потребою надто малої кількості калорій.
Використоввати наукову формулу для визначення ідеальної маси — формулу
Мегоні:
Якщо чоловік має кисть домінуючої руки більше 18 см, а жінка 16,5 см, то до маси слід додати 10 %.
Знати формулу для підрахунку кількості калорій, потрібної щоденно для підтримання ідеальної маси.
За надлишкової маси слід дотримуватися раціонального харчування.
Енергетичні затрати організму та енергетична цінність їжі. В організмі постійно відбуваються процеси синтезу та розпаду речовин, утворення й витрачання енергії. Ці перетворення називають обміном речовин.
Здебільшого найважливішим компонентом енергетичних затрат є величина основного обміну (BOO), яку можна виміряти в стандартних умовах. BOO залежить, головним чином, від маси тіла (МТ) і віку індивіда (табл 2.1)

70

Т а б л и ц я 2.1. Рівняння для обчислення основного обміну з урахуванням маси тіла
Стать
Вікова група,
років
Основний обмін,
МДж/добу (ккал/добу)
Чоловіки
18-30 0.0640МТ+ 2,84 (15,ЗМТ+ 679)
30-60 0.0485МТ+ 3,67 (11.6МТ+ 879)
Понад 60 0,0565МТ+ 2,04 (13.5МТ+ 487)
Жінки
18-30 0.0615МТ+ 2,08 (14.7МТ+ 496)
30-60 0.0364МТ+ 3,47 (8,7МТ+ 829)
Понад 60 0.0439МТ+ 2,49 (10,5 МТ+ 596)
З обміном речовин пов'язане існування будь-якого живого організму.
Головним постачальником енергії в організмі є вуглеводи, а жири й особливо білки є, крім того, необхідним пластичним матеріалом.
За окиснення 1 г білків або вуглеводів виділяється 16,7 кДж, або 4 ккал (1г жиру — 37,3 кДж / 9 ккал).
Енергія, що вивільнюється в організмі, витрачається на основний обмін, фізичну (м'язову) та розумову діяльність. Основний обмін — це затрата енергії в стані повного спокою, яка йде на роботу внутрішніх органів, підтримання м'язового тонусу (напруження), нормальної температури тіла. Фізичне навантаження підвищує затрати енергії порівняно зі станом спокою в 15-20 разів.
Кожний продукт харчування залежно від хімічного складу має свою енергетичну цінність, тобто кількість енергії, яка виділяється під час окиснення поживних речовин в організмі. Найбільш енергоцінними є харчові жири та жировмісні продукти, низьку енергетичну цінність мають овочі.
Потреби в енергії та харчових речовинах для дорослої працездатної людини залежать від особливостей трудової діяльності.
Фізіологічні норми розроблені для осіб від 18 до 60 років за п'ятьма групами залежно від енергетичних затрат.
І група — особи, зайняті переважно розумовою працею: керівники підприємств і організацій, інженерно-технічні працівники, праця яких не вимагає
істотної фізичної активності; медичні працівники, крім лікарів-хірургів, медсестер, санітарок; педагоги, вихователі, крім спортивних; науковці, літератори, журналісти; працівники культурно-освітніх закладів; працівники в галузі планування та обліку; секретарі, діловоди; працівники різних категорій, праця яких пов'язана зі значним нервовим напруженням
(оператори пультів керування, диспетчери тощо).
II група — особи, зайняті легкою фізичною працею: інженерно-технічні працівники, праця яких пов'язана з деякими фізичними зусиллями; робітники, зайняті на автоматизованих процесах; робітники радіоелектронної промисловості; швейники; агрономи, зоотехніки, ветеринарні працівники, медсестри та санітарки; продавці промтоварних магазинів; працівники сфери обслуговування; працівники

71 годинникової промисловості; працівники зв'язку й телеграфу; викладачі,
інструктори з фізкультури та спорту, тренери.
III група — особи, зайняті середньою за ступенем важкості працею: верстатники, зайняті метало- та деревообробкою, слюсарі, наладчики, настроювачі; лікарі-хірурги, хіміки; текстильники, взуттєвики; водії різних видів транспорту; робітники харчової промисловості; працівники в сфері комунально- побутового обслуговування та .громадського харчування; продавці продовольчих магазинів, бригадири тракторних бригад; залізничники, водники; працівники авто- і електротранспорту, машиністи підйомно-транспортних механізмів; поліграфісти.
IV група — особи, зайняті важкою фізичною працею: будівельники, більшість сільськогосподарських працівників і механізаторів; наземні робітники шахт; робітники нафтової та газової промисловості; металурги та ливарники (крім осіб, віднесених до V групи); робітники целюлозно-паперової та деревообробної промисловості; стропальники, такелажники, деревообробники; теслярі; робітники в галузі будівельних матеріалів (крім осіб, віднесених до V групи).
V група — особи, зайняті особливо важкою фізичною працею: гірники, зайняті на підземних роботах; сталевари; лісоруби, каменярі, бетонники, землекопи; вантажники, праця яких не механізована; робітники, зайняті у виробництві будівельних матеріалів, праця яких не механізована.
Потреба в енергії дорослого працездатного населення визначена для трьох вікових груп: 18-29, 30-39 і 40-49 років. Середні значення добової потреби в енергії, рекомендовані для дорослого працездатного населення залежно від групи
інтенсивності праці, складає 9000 - 18000 кДж (2200 -4500 ккал. )
Білки — основний будівельний матеріал клітин, ферментів, гормонів, імунних тіл. Білки беруть участь в обміні вітамінів, мінеральних речовин, у транспортуванні кисню, жирів, вуглеводів та інших речовин. Білки є також енергетичним матеріалом: за окиснення 1 г білків в організмі утворюється 16,7 кДж (4 ккал). За рахунок білків забезпечується до 15 % енергії, якщо енергоцінність добового раціону прийняти за 100 %.
Жири (ліпіди) — речовини, які використовуються організмом для енергетичних і пластичних потреб. За окисненнн 1 г жирів в організмі утворюється 37,3 кДж (9 ккал), тобто удвічі більше порівняно з енергоцінністю білків або вуглеводів. Жири (тваринні та рослинні) забезпечують в середньому 33
% добової енергоцінності харчових раціонів. Жири входять до складу клітин, беруть участь в обміні речовин.
Вуглеводи є основним джерелом енергії: за окиснення 1 г вуглеводів в організмі утворюється 16,7 кДж (4 ккал). За рахунок вуглеводів людина отримує близько 55 % енергоцінності добового раціону. Вуглеводи поділяються на прості
(моносахариди, дисахариди) та складні (полісахариди). До моносахаридів належать глюкоза, фруктоза, галактоза, маноза, до дисахаридів — сахароза, лактоза, мальтоза. Полісахариди — це крохмаль, глікоген, клітковина, геміцелюлози, пектинові речовини.

72
Якісний повноцінний раціон залежить від правильного співвідношення основних речовин: білків, жирів, вуглеводів (1 : 0,8 : 4 або 14 %, 30 %, 56 %).
Вітаміни сприяють підвищенню стійкості організму до несприятливих умов навколишнього середовища, підвищують імунобіологічні реакції та опір організму до інфекційних захворювань. Відомі кілька десятків вітамінів, однак добре вивчені близько двадцяти. Раніше вітаміни позначалися літерами латинського алфавіту, але після глибшого вивчення кожному присвоєно назву, що більш повно показує склад і функцію вітамінів в організмі. Класифікація вітамінів
І. Водорозчинні вітаміни Аскорбінова кислота (С) Біотин (Н) Біофлавоноіди
(Р) Нікотинова кислота (ніацин, РР)
Пантотенова кислота (В
3
) Піридоксин

6
) Рибофлавін (В
2
) Тіамін (В,)
Фолієва кислота (фолацин)
Ціанокобаламін (В
12
)
II. Жиророзчинні вітаміни
Кальцифероли (D) Ретинол (А)
Токофероли (Е) Філохінони (К) III.
Вітаміноподібні сполуки Вітамін U
Інозит Карнитин Ліпоєва кислота
Оротова кислота Пангамова кислота

15
) Параамінобензойна кислота
Холін

Водорозчинні вітаміни. Аскорбінова кислота (вітамін С) підвищує опір організму до несприятливих умов навколишнього середовища, до інфекцій, поліпшує антитоксичну функцію печінки, стимулює утворення гормонів кори надниркових залоз, сприяє збереженню цілісності опорних тканин (хрящів, кісток). Найбільше вітаміну С міститься в овочах, фруктах, ягодах. Особливо багаті на цей вітамін висушені плоди шипшини (1200 мг у 100 г), свіжі ягоди чорної смородини (200), солодкий перець (150), зелень петрушки (150), апельсини
(60), полуниця (60), лимони (40), зелена цибуля (30), квашена капуста (20). Мало вітаміну С містять морква, огірки, груші, сливи та виноград. Добова потреба здорової дорослої людини становить 70-100 мг.
С-гіповітаміноз (гіповітаміноз — недостатнє забезпечення організму тим чи
іншим вітаміном) характеризується легким нездужанням, кволістю, зниженням працездатності, болем у литках, сухістю шкіри, кровоточивістю ясен, місцевими крововиливами на ногах.
Біотин (вітамін Н) надходить в організм людини у складі м'яса, печінки, яєчних жовтків, злаків. Добова потреба дорослої здорової людини у біотині становить 0,15-0,3 мг.
Н-гіповітаміноз супроводиться лущенням шкіри, болем у м'язах, кволістю, депресією, розвитком недокрів'я.
Біофлавоноіди (вітамін Р, цитрин, рутин) є у тих самих продуктах, що й аскорбінова кислота; разом із нею вони зміцнюють стінки кровоносних судин.
Добова потреба дорослої здорової людини у біофлавоноїдах становить 25 мг.
Р-гіповітаміноз призводить до підвищення проникності стінок капілярів (до місцевих крововиливів на шкірі).
Нікотинова кислота (вітамін РР, ніацин) розширює периферичні судини, прискорює кровообіг, поліпшує секрецію шлунка, активізує вуглеводний обмін,

73 бере участь у клітинному диханні, нормалізує обмін холестерину, води та мінеральних солей. Добова потреба дорослої здорової людини у вітаміні РР становить 15-25 мг. Найбільше ніацину містять хліб (1,51 мг на 100 г), картопля
(1,30), крупи (1,10-4,19), м'ясо (1,60-5,70), нирки (6,20), печінка (5,70), квасоля
(2,10). Особливо багаті на вітамін РР дріжджі пресовані (11,4) та сушені гриби
(65,0).
РР-гіповітаміноз часто супроводиться зниженням шлункової секреції.
Пантотенова кислота (вітамін В
3
) трапляється в продуктах рослинного і тваринного походження. Необхідний для нормального обміну речовин, впливає на процеси окислення, сприяє росту епідермальної тканини. Багаті на вітамін В
3
, горіхи, бобові рослини, картопля, зернові продукти. Добова норма — 10 мг. В
3
- гіповітаміноз нечітко виражений.
Піридоксин (вітамін В
6
). Джерело вітаміну В
6
— пивні дріжджі, пшениця, ячмінь, просо, кукурудза, квасоля і особливо банани. Цей вітамін бере участь в обміні речовин, насамперед білковому та жировому, стимулює кровотворення, розвиток природного імунітету до деяких захворювань, жовчовиділення, збільшує кислотність шлункового соку. Добова потреба дорослої здорової людини в цьому вітаміні становить 2-3 мг. В
6
-гіповітаміноз трапляється досить рідко.
Рибофлавін (вітамін В
2
) нормалізує функції органів травлення, кровообігу та центральної нервової системи. Добова потреба — 2,0-2,5 мг. Основним джерелом вітаміну В
2
є печінка (2,9 мг у 100 г), яйця (0,44), молоко (0,13), м'ясо (6,14-6,23), риба (0,11-0,2), гречка (0,2), вівсяна крупа (0,11), горох (0,15), квасоля (0,18), хліб
із борошна грубого помелу (0,11-0,12). Багато рибофлавіну містять дріжджі (0,68 мг у 100г).
В
2
-гіповітаміноз супроводиться головним болем, швидкою втомлюваністю.
Тіамін (вітамін B
1
) регулює обмін речовин, діяльність органів травлення та кровообігу, функції центральної нервової системи. На добу людина потребує 1,5-
2,0 мг вітаміну В. Багаті на тіамін горох (0,81 мг у 100 г), квасоля (0,5), пшоняна
(0,42), гречана (0,43) та вівсяна (0,49) крупи, макарони вищого гатунку (0,90), хліб
із борошна грубого помолу (0,21), нежирна свинина (0,40-0,87), печінка (0,30), волове серце (0,36) та нирки (0,39).
В
1
-гіповітаміноз спричиняє спочатку головний біль, послаблення пам'яті, зниження апетиту, пізніше з'являється біль у ділянці серця.
Фолієва кислота (фолацин) разом з вітаміном В
12
бере участь у процесах кровотворення. Потреба дорослої здорової людини становить 200 мкг на добу. У багатьох харчових продуктах міститься фолієва кислота, однак під час термічної обробки 80-90% її руйнується. У воловій печінці є 240 мкг фолієвої кислоти (на
100 г продукту), у воловому м'ясі — 10 мкг, рибі — 4,4—19,0 мкг, свіжому сирі
— 35 мкг, квасолі — 90 мкг, білокачанній капусті — 10 мкг, цвітній капусті — 23 мкг, зеленій цибулі — 18 мкг.
Ціанокобаламін (вітамін В
12
) стимулює кровотворення, позитивно впливає на центральну нервову систему. Добова потреба становить 2 мкг. Найбільше вітаміну В
12
міститься у воловій печінці (50-130 мкг у 100 г), нирках (20-30), серці

74
(25), менше у м'ясі (2-8), сирах твердих (1,4-3,6), свіжому сирі (1), сметані (0,36), вершках (0,45).
В
12
– гіповітаміноз розвиває злоякісне недокрів'я, проявами якого є запаморочення, загальна кволість, шум у голові, сильне серцебиття, задишка під час фізичного навантаження.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал