Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка7/37
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37
Нюх. Запахи сприймаються людиною за допомогою спеціальних рецепторів
(клітин), що знаходяться у слизовій оболонці носових раковин. У людини близько
60 мільйонів нюхових клітин, розташованих у слизовій оболонці середньої частини носових раковин на поверхні всього у 5 квадратних сантиметрів. Однак у зв’язку з тим , що нюхові клітини вкриті дуже великою кількістю війок, площа їх стикання із речовинами, що пахнуть, складає 5 7 квадратних метрів.
Відчуття запаху виникає, коли частинки речовини попадають на слизову оболонку нюхової області і збуджують нюхові клітини. Відростки цих клітин, що утворюють нюховий нерв, передають збудження у центральну нервову систему.
Захист від проникнення в організм пахучих речовин, небезпечних для життя та здоров’я (ефір, хлороформ, нашатирний спирт тощо), здійснюється рефлекторним уповільненням дихання та його короткочасним зупиненням.
Характерно, що багато із нешкідливих для організму запахів рефлекторної зупинки дихання не викликають.
Нюх є дуже тонким відчуттям. За даними фізіологічних досліджень, людина відчуває запах деяких речовин (сірководень, мускус тощо), що знаходяться у повітрі, навіть тоді, коли хімічний та спектральний аналіз їх не виявляє.
Особливості нюхового аналізатора, включаючи його високу чутливість до деяких пахучих речовин, що знаходяться в повітрі, можуть бути сигналом, що попереджує про небезпеку проникнення різних речовин у виробничі приміщення, наприклад у зв’язку із неочікуваним порушенням герметичності обладнання, різних газопроводів тощо. З цією метою газ без запаху, але такий, що володіє потенційною небезпекою отруєння або вибуху, піддають обробці речовинами, що мають особливий запах. У даному випадку сприйняття запаху сигналізує про небезпеку й необхідність застосування відповідних заходів безпеки.
Практичні особливості нюхового аналізатора використовуються, наприклад, для попередження про небезпеку отруєння й вибуху природного газу, що застосовується у якості палива на виробництві та у побуті. У перспективі така обробка може застосовуватися і для насичення повітря виробничих приміщень пахощами, наприклад, лісу, полів тощо. Це допоможе створити на виробництві
«емоційний клімат», що сприятиме високій продуктивності праці. Абсолютний поріг нюху в людини вимірюється часиками міліграма речовини на літр повітря. Але диференціальний поріг високий, у середньому 38 %. Загальновизнаної класифікації нюхових відчуттів нині не існує.
Смак. У фізіології та психології розповсюджена теорія смаку із чотирьох компонентів, згідно якої існує чотири види елементарних смакових відчуттів: солодкого, гіркого, кислого та солоного. Усі інші смакові відчуття являють собою
їх комбінації. Абсолютні пороги смакового аналізатора, виражені у величинах концентрацій розчину, приблизно у 10000 разів вищі, ніж нюхового.
Смакові та нюхові відчуття відображають не тільки властивості речовин, а й стан самого організму. Розрізнювальна чутливість смакового аналізатора доволі приблизна, у середньому вона складає 20 %.
Під впливом практичної діяльності та спеціальних знань чутливість смакового й нюхового аналізатора може бути суттєво розвинута.

56
Вібраційна чутливість. Вібрація високої інтенсивності за тривалого впливу призводить до серйозних змін діяльності усіх систем організму і за певних умов може викликати тяжке захворювання. За невеликої інтенсивності й тривалості впливу вібрація може бути корисна, зменшує втомлюваність, підвищує обмін речовин, збільшує м’язову силу. Спеціальні аналізатори, що сприймають вібрацію невідомі.
Існує кілька гіпотез про природу вібраційної чутливості. Діапазон відчуттів вібрації високий від 1 до 10000 Гц. Найбільш висока чутливість до частоти 200 250 Гц. При її збільшенні та зменшенні вібраційна чутливість зменшується.
Пороги вібраційної чутливості різні для різних ділянок тіла. Найбільшу чутливість мають дистальні ділянки тіла людини, тобто, ті, що більше всього віддалені від його медіанної площини (наприклад, кисті рук).
Органічна чутливість. Мозок людини отримує інформацію не тільки від навколишнього середовища, а й від самого організму. Чутливі нервові апарати є у всіх внутрішніх органах. У внутрішніх органах під впливом зовнішніх умов виникають певні відчуття, які породжують сигнали. Ці сигнали є необхідною умовою регуляції діяльності внутрішніх органів. Пороги органічної чутливості вивчені недостатньо.
Розглядувані вище аналізатори функціонують у складній взаємодії. Ядром усього механізму взаємодії аналізаторів є рефлекторний шлях: постійні й тимчасові нервові зв’язки між їх мозковими кінцями. У процесі розвитку людини на основі взаємодії аналізаторів формуються функціональні системи, що є механізмом перцептивних (сприймаючих) дій.
Структура цих систем визначається умовами діяльності та життя людини.
Якщо людина попадає у незвичні для неї умови, то можливе виникнення конфлікту між функціональними системами, що склалися, та новими вимогами.
Щоб запобігти подібним порушенням, необхідно перебудувати функціональні системи, що склалися, або сформулювати нові шляхом відповідних тренувань.
Цю обставину потрібно мати на увазі під час створення безпечних систем.
У реальних умовах виробництва на кожний аналізатор людини діє одночасно кілька подразників, які як уже наголошувалося, справляють вплив на всю систему аналізаторів. Отже, потрібно враховувати не тільки можливості аналізатора, а й ті умови, у яких буде працювати людина. Відомо, що сильний шум змінює чутливість зору. Чутливість зорового апарату зменшується при дії певних запахів, температури, вібрації.
Визначаючи оптимальні умови функціонування, необхідно враховувати всю систему подразників, діючих на всі аналізатори людини. Нині ця вимога на практиці не завжди може бути реалізована повністю. Однак потрібно підкреслити важливу методологічну спрямованість цього питання, що зводиться до вимоги комплексно враховувати фактори навколишнього середовища.
У таблиці 1.2. наведено значення простої сенсомоторної реакції людини для типових подразників.


57
Т а б л и ц я 1.2. Час простої сенсомоторної реакції людини для типових подразників
Аналізатор
Подразнення
Час реакції
(середнє значення, с)
Тактильний
Доторкання
0,09 - 0,22
Кинестетичний
Порух руки
0,12 - 0,16
Слуховий
Звук
0,12 - 0,18
Зоровий
Світло
0,15 - 0,22
Нюховий
Запах
0,31 - 0,39
Температурний
Тепло та холод
0.28 - 1,6
Смаковий
Солоне
0,31
Солодке
0,45
Кисле
0,54
Гірке
1,08
Вестибулярний
Обертання
0,4 - 0,6
Больовий
Укол
0,13 - 0,89
Сумісність елементів системи «людина-життєве середовище»
Щоб система «людина-середовище» функціонувала ефективно і не приносила шкоди здоров’ю людини, необхідно забезпечити сумісність характеристик середовища та людини.
Антропометрична сумісність пропонує врахування розмірів тіла людини, можливості огляду зовнішнього простору, положення (пози) оператора у процесі роботи. Під час вирішення цього завдання визначають простір робочого місця, зони досяжності для кінцівок оператора, відстань від оператора до пульту приладу тощо. Складність забезпечення цієї сумісності полягає в тому, що антропометричні показники у людей різні. Сидіння, що задовольняє людину середнього зросту, може виявитися дуже незручним для людини низького та дуже високого зросту. З метою безпеки діяльності розміри тіла людини необхідно враховувати, наприклад, у наступних випадках: під час визначення оптимальної висоти від рівня підлоги або робочої площадки зон нагляду за роботою машини, включаючи зону обробки, органи настроювання, прилади контролю та сигналізації; під час розміщення по висоті та фронтальній площині органів ручного керування машиною та особливо аварійних органів «стоп»; під час вибору форми та розмірів органів керування.
Для більш правильного використання антропометричних даних людини під час проектування машин застосовують метод соматографії та метод моделювання.
Соматографія це робочий метод, що полягає у конструюванні схематичних зображень людського тіла в різних положеннях у взаємозв’язку з тими операціями, які людина повинна виконувати.
Моделювання
це метод, в основі якого лежить використання обємних або плоских моделей людської фігури.

58
Докладно питання антропометрії розглядаються в ергономіці, що вивчає закони оптимізації робочих умов.
Під біофізичною сумісністю розуміють створення умов, які забезпечують прийнятну працездатність та нормальний фізіологічний стан людини. Це завдання збігається з вимогами безпеки.
Особливе значення має терморегулювання організму людини, яке залежить від параметрів мікроклімату. Тепловий обмін здійснюється завдяки теплопровідності, конвекції, тепловому випаровуванню і тепловому випромінюванню. У таблицях
1.3, 1.4. приведені дані, які необхідно враховувати під час проектування умов діяльності.
Т а б л и ц я 1.3. Симптоми, що реєструються при різній температурі тіла

Ректальна
температура,
0
С
Симптом
42 44
Смерть
41 42
Тепловий удар, колапс у результаті швидкого підвищення температури
39 40
Сильне виділення поту, зменшення кількості крові, порушення кровообігу
37
Норма
35
Затримка церебральних процесів, тремтіння
34
Ретроградна амнезія
32
Реакція ще зберігається, але всі процеси сильно уповільнені
30
Втрата свідомості
27 25
Угасання м’язової рефлексії та світлової рефлексії зіниць, зупінка роботи сердця, смерть
Біофізична сумісність враховує вимоги організму до вібраційних та акустичних характеристик середовища, освітленості та інших фізичних параметрів.
Енергетична сумісність передбачає узгодження органів керування машиною з оптимальними можливостями людини у відношенні до прикладених зусиль, потужності, що витрачається, швидкості й точності рухів.
Силові та енергетичні параметри людини мають певні межі. Для приведення в дію сенсомоторних пристроїв (важелів, кнопок, перемикачів тощо) можуть знадобитися дуже великі або дуже малі зусилля. І те й інше погано.
У першому випадку людина буде втомлюватися, що може призвести до небажаних наслідків у керованій системі.

Т а б л и ц я 1.4. Оптимальні відчуття залежно від вологості повітря

59
Температура,
0
С
Відносна
вологість
повітря, %
Стан
21 40
Найбільш приємний стан
75
Відсутність неприємних почуттів
85
Добрий спокійний стан
91
Втома, пригнічений стан
24 20
Відсутність неприємних відчуттів
65
Неприємні відчуття
80
Потреба у спокої
100
Неможливість виконання важкої роботи
30 25
Неприємне відчуття відсутнє
50
Нормальна працездатність
65
Неможливість виконання важкої роботи
81
Підвищення температури тіла
90
Небезпека для здоров’я

У другому випадку можливе зменшення точності роботи системи, тому, що людина не відчує опору важелів.
Сила скорочення м’язів людини коливається у широких межах. Наприклад, номінальна сила кисті у 450-650Н при відповідному тренуванні може бути доведена до 900Н.
Сила стискання у середньому дорівнює 500 Н для правої та 450 для лівої руки, може збільшуватися у два рази й більше. У таблиці 1.6. приведені значення оптимальних зусиль на органи керування.
Інформаційна сумісність має особливе значення у забезпеченні безпеки.
У складних системах людина звичайно безпосередньо не керує фізичними процесами. Часто вона віддалена від місця їх виконання на значні відстані.
Об’єкти керування можуть бути невидимі, невідчутні на дотик, нечутні.
Людина бачить показання приладів, екранів, мнемосхем, чує сигнали, що свідчать про хід процесу. Усі ці пристрої називають засобами відображення
інформації (ЗВІ). За необхідністю працюючий користується важелями, ручками, кнопками, вимикачами та іншими органами керування, у сукупності утворюючими сенсомоторне поле. ЗВІ та сенсомоторні пристрої так звана модель машини (комплексу). Через неї людина і здійснює керування самими складними системами.
Щоб забезпечити інформаційну сумісність, необхідно знати характеристики органів відчуттів людини.
Психологічна сумісність пов’язана
із врахуванням психологічних особливостей людини. Нині вже сформувалася особлива галузь знань, що називається психологією діяльності. Це один з розділів безпеки життєдіяльності.
Проблеми аварійності й травматизму на сучасних виробництвах неможливо вирішити тільки інженерними методами. Досвід свідчить, що в основі аварійності

60 й травматизму лежать не інженерні та конструкторські дефекти, а організаційні та психологічні причини: низький рівень професійної підготовки з питань безпеки, недостатнє виховання, слабка настанова спеціаліста на дотримання безпеки, допущення до небезпечних видів робіт осіб з підвищеним ризиком травматизації, перебування людей у стані втоми та інших психічних станах, які зменшують надійність(безпечність) діяльності спеціаліста.
Психологія безпеки розглядає психологічні процеси, психологічні властивості та особливо детально аналізує різні форми психічних станів, що спостерігаються у процесі трудової діяльності.
Особливостями психіки обумовлені такі явища, що зустрічаються у деяких людей, як страх замкнутих (клаустрофобія) або відкритих просторів (агрофобія).
Ефективність діяльності (працездатності) людини ґрунтується на рівні психічного напруження (стресу). Ще на початку минулого сторіччя Р. Ієркс та
Дж. Додсон вказали на залежність продуктивності (працездатності) дій людини від ступеня емоційної активації. Психічне напруження справляє позитивний вплив на результати праці до певної межі. Перевищення критичного рівня активації веде до зниження результатів праці аж до повної втрати працездатності.
Надмірні форми психічного напруження позначаються як позамежні. Нормальне навантаження (емоційна стимуляція) людини не повинна перевищувати 40-60 % від максимального навантаження, тобто навантаження до межі, за якою настає зниження працездатності.
Серед особливих психологічних станів, що мають значення для психічної надійності працюючого, необхідно виділити пароксизмальні розлади свідомості психогенні зміни настрою, стану, пов’язані із прийомом психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв). Практичний досвід свідчить, що прийом легких стимуляторів (чай, кофе) може сприяти підвищенню працездатності на короткий період. Однак прийом активних стимуляторів
(первітин, фенамін) здатний викликати негативний ефект погіршується самопочуття, зменшується рухомість та швидкість реакцій. Із позицій безпеки праці особливе значення має посталкогольна астенія (похмілля). Розвиваючись у дні після вживання алкоголю, вона не тільки зменшує працездатність людини, але й веде до гальмування та зниження почуття обережності. Крім того зменшується опір організму дії різних хімічних речовин та електричного струму, що підвищує небезпеку отруєння або ураження його електричним струмом.
Соціальна сумісність визначена тим, що людина
істота біосоціальна.
Вирішуючи питання соціальної сумісності, враховують відношення людини до конкретної соціальної групи та соціальної групи до конкретної людини.
Соціальна сумісність органічно пов’язана із психологічними особливостями людини. Тому часто говорять про соціально-психологічну сумісність, яка особливо яскраво виявляється у екстремальних ситуаціях у ізольованих групах.
Але знання цих соціально-психологічних особливостей дає змогу краще зрозуміти аналогічні феномени, що можуть виникнути у звичайних ситуаціях у виробничих колективах, у сфері обслуговування тощо. Академік І.П. Павлов сказав:
«Звичайно, самі сильні роздратування це ті, що йдуть від людей. Все наше

61 життя складається із важких стосунків з іншими, і це особливо болісно відчувається».
Технічно-естетична сумісність полягає у забезпеченні задоволення людини від спілкування з технікою, в процесі праці. Всім знайоме позитивне відчуття під час користування гарно виконаним приладом або пристроєм. Для рішення численних і дуже важливих технічно-естетичних завдань ергономіка залучає художників-конструкторів, дизайнерів.

П
ИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Основні етапи розвитку проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності людини.
2. Мета та основні завдання курсу “Безпека життєдіяльності”.
3. Зв’язок курсу “Безпека життєдіяльності” з навчальними дисциплінами та практикою життєвого досвіду.
4. Основні поняття, визначення і терміни безпеки життєдіяльності.
5. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних і шкідливих факторів.
6. Система “людина — життєве середовище” та її компоненти.
7. Системно-структурний підхід і системний аналіз-методологічна основа безпеки життєдіяльності.
8. Загальна оцінка та характеристика небезпек.
9. Оцінка ризику небезпеки.
10. Концепція прийнятого (допустимого) ризику.
11. Управління ризиком.
11. Якісний аналіз небезпек.
13. Роль біоритмів людини у забезпеченні її життєдіяльності.
14. Аналізатори людини.
15. Організація робочого місця.
16. Зоровий аналізатор.
17. Слуховий аналізатор.
18. Шкірний аналізатор.
19. Температурна чутливість.
20. Тактильний аналізатор.
21. Особливості нюхового аналізатора.
22. Смакові та нюхові відчуття.
23. Вібраційна чутливість.
24. Органічна чутливість.
25. Сенсомоторна реакція людини.
26. Енергетична сумісність органів керування машиною.
Завдання для самостійного опрацювання
1. Вивчити класифікацію небезпечних та шкідливих факторів за ГОСТ 12.0.003-
74.

62 2. Опрацювати тему «Якісний аналіз небезпек».
Питання для обговорення на семінарському занятті
1. Структура наук про безпеку.
2. Безпека життєдіяльності як наука і навчальна дисципліна.
3. Генеалогічне дерево наук, що займаються питаннями безпеки життєдіяльності.
4. Характеристика та аналіз основних понять в безпеці життєдіяльності.
5. У чому полягає сутність безпеки життєдіяльності?
6. Джерела небезпеки та їх класифікація.
7. Небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори.
8. Небезпечні зони.
9. Системний аналіз та його застосування у безпеці життєдіяльності.
10. Система «людина – життєве середовище» та її компоненти.
11. Людина як компонент системи «людина - життєве середовище».
12. Рівні системи «людина – життєве середовище».
13. Загальна характеристика окремих елементів життєвого середовища людини: природного, техногенного та соціального.
14. Ризиковий баланс та оцінка ризику.
15. Серйозність небезпек.
16. Ймовірність небезпек.
17. Матриця оцінки ризику.
18. Концепція прийнятного (допустимого) ризику.
19. Управління ризиком.
20. Якісний аналіз небезпек, його різновиди.
21. Попередній аналіз небезпек.
22. Аналіз дерева небезпек.
Теми для рефератів, доповідей та контрольних робіт
1. Безпека людини – невід'ємна складова характеристики стратегічного напряму розвитку людства.
2. ООН та концепція сталого людського розвитку.
3. Європейська програма навчання у сфері наук з ризиків.
4. Безпека життєдіяльності і споріднені науки та навчальні дисципліни.
5. Життя як вища форма існування матерії.
6. Діяльність - специфічно людська форма активності, необхідна умова існу- вання людського суспільства.
7. Класифікація небезпек – перший крок до забезпечення безпеки.
8. Небезпеки очевидні і приховані.
9. Системно-структурний підхід і безпека життєдіяльності.
10. Приклади найбільших техногенних катастроф у світі (Бхопал, Севезо,
Чорнобиль, Япронія тощо) як приклади порушення вимог безпеки систем.
11. Система «людина – життєве середовище» та її компоненти.
12. Емерджентність у системах «людина – життєве середовище».
13. Ієрархія систем «людина – життєве середовище» від рівня системи з однією особою до загальнолюдської системи.

63 14. Людина як компонент системи «людина – життєве середовище» і як елемент життєвого середовища.
15. На прикладі реальних подій та ситуацій, взятих з життя або наведених в за- собах масової інформації, визначити серйозність та ймовірність небезпеки.
16. Основні принципи управління ризиком.
17. На прикладі реальних подій та ситуацій показати, як застосовуються на практиці основні принципи управління ризиком.
18. Методи, що використовуються для виконання якісного аналізу небезпек.
19. На прикладі реальних подій та ситуацій виконати попередній аналіз небезпек та побудувати дерево помилок.



64
Р
О З Д І Л
2.
ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ
«ЛЮДИНА-ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

2.1. Основні складові навколишнього середовища та біосфера
Загальні відомості
Для вивчення навколишнього середовища (середовища мешкання та виробничої діяльності людини) доцільно виділити наступні його основні складові: повітряне середовище; водяне середовище (гідросфера); тваринний світ (людина, домашні та дикі тварини, а також риби і птахи); рослинний світ (культурні та дикі рослини, а також ті рослини, що ростуть у воді); ґрунт (рослинний шар); надра
(верхня частина земної кори, у межах якої можливий видобуток корисних копалин); кліматичне та акустичне середовище.
Найвразливіші складові, без яких неможливе існування людини і яким завдається найбільша шкода від людської діяльності, що пов’язана із розвитком промисловості та урбанізації, є повітряне середовище та гідросфера. Їх забруднення завдає також суттєву шкоду природі (сукупності природних умов
існування людського суспільства).
Розглянемо складові навколишнього середовища, які зазнають найбільшої дії внаслідок розвитку урбанізації та переробної промисловості.
Повітряне середовище може бути зовнішнім, у якому більшість людей проводять меншу частину часу (до 15 %), внутрішнім виробничим (у ньому людина проводить до 25 30 % свого часу) та внутрішнє житлове, де люди перебувають більшу частину часу (до 60 70 % і більше). Оскільки час, який люди проводять у внутрішньому житловому середовищі є більшим, ніж у виробничому та зовнішньому повітряних середовищах, то його стану (якості) повинна приділятися особлива увага. Але це не означає, що можна недооцінювати стан зовнішнього середовища, оскільки воно, зокрема, підтримує як внутрішнє житлове, так і виробниче повітряні середовища.
Зовнішнє повітря біля поверхні землі містить за об’ємом: 78,08 % азоту; 20,95% кисню, 40,94 % інерційних газів та 0,03 % вуглекислого газу.
На висоті 5 км вміст кисню залишається таким самим, а азоту збільшується до 78,9 %. Часто повітря біля поверхні Землі має різні домішки, особливо у містах: там воно містить більше 40 інгредієнтів, які сторонні природному повітряному середовищу. Житлове повітряне середовище, як правило, має підвищений вміст вуглекислого газу, а внутрішнє повітря виробничих приміщень звичайно містить домішки, характер яких визначається технологією виробництва.
Під час розгляду географічної оболонки Землі виділяють атмосферу, гідросферу, біосферу і літосферу. Всі ці сфери, які проникають одна в одну, взаємодіють одна з одною і створюють зовнішній вигляд Землі. Головна властивість географічної оболонки це постійний обмін речовинами й енергією між компонентами оболонки та зовнішнім світом (космосом).

65
Атмосфера (від грец. атмос повітря) захисна оболонка Землі, яка є основою життя, визначає окисні процеси живої та неживої матерії, запобігає різким добовим перепадам температури (які могли досягнути 150 200 0
С), захищає їх від шкідливих сонячних та космічних промінів. Атмосфера сягає від поверхні землі у космічний простір на відстань до 20000 км, має багатошарову будову і складається з тропосфери, стратосфери, іоносфери (мезосфери, термосфери) та екзосфери.
Тропосфера нижній, найгустіший шар повітря, заввишки 10 15 км, містить до 80 % маси атмосфери. У тропосфері міститься 20,94 % кисню, 78,09 % азоту, 0,93 % інертних газів; 0,003 % діоксиду карбону.
Стратосфера розташована над тропосферою до висоти 40 км. У ній міститься озоновий шар (О
3
), який поглинає більшу частину ультрафіолетової радіації, затримує 20 % інфрачервоного випромінювання Землі (зберігає тепло) і тим самим охороняє життя на Землі.
Іоносфера поширюється до висоти 1300 км, характеризується підвищеною
іонізацією молекул газу і захищає все живе від впливу космічної радіації, впливає на відбивання та поглинання радіохвиль.
Екзосфера поширюється до висоти 10000 км і характеризується розрідженістю речовини, близькою до міжпланетного простору.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал