Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка20/37
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   37
Перша допомога при ураженнях електричним струмом. Першу допомогу людині, що уражена електричним струмом повинен уміти надавати кожний.
Перша допомога при нещасних випадках, що викликані ураженням електричним струмом, складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії струму та надання йому першої медичної допомоги.
Звільнення потерпілого від дії струму. Першою дією повинно бути швидке вимкнення тієї частини установки, до якої торкається потерпілий. Якщо швидко вимкнути установку неможливо, то треба відділити потерпілого від струмоведучих частин.
Способи надання першої допомоги. Надання першої допомоги залежить від стану, в якому перебувають уражений електричним струмом. Для визначення цього стану необхідно негайно: вкласти потерпілого на спину на тверду

180 поверхню; перевірити наявність у потерпілого дихання, пульсу; перевірити стан зіниць вузькі або розширені (розширені зіниці вказують на різке погіршення кровопостачання мозку). У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно викликати лікаря незалежно від стану потерпілого. При цьому потрібно негайно почати надання відповідної допомоги потерпілому: якщо потерпілий знаходиться у свідомості, але до цього був у стані непритомності або тривалий час перебуває у стані непритомності або тривалий час знаходився під струмом, його потрібно вкласти на підстилку, накрити чим- небудь (одягом) і до прибуття лікаря забезпечити повний спокій, безперервно спостерігаючи за диханням та пульсом; якщо свідомість відсутня, але збереглися стійкі пульс та дихання, потрібно рівно та зручно вкласти потерпілого на підстилку, розстебнути пояс та одяг, забезпечити приток свіжого повітря та повний спокій, давати потерпілому нюхати нашатирний спирт та оббризкувати його водою; якщо потерпілий погано дихає (різко, судомно), робити штучне дихання і зовнішній масаж серця; якщо відсутні ознаки життя (дихання, серцебиття, пульс), не можна вважати потерпілого мертвим, тому що смерть часто буває тільки гаданою. У цьому випадку також треба робити штучне дихання і масаж серця. Висновок про смерть потерпілого може зробити тільки лікар.
Під час надання допомоги уявно померлому дорога кожна секунда, тому першу допомогу потрібно надавати негайно і безперервно.

3.2.6. Статична електрика

Виникнення статичної електрики. Під статичною електрикою розуміють сукупність явищ, пов’я-заних з виникненням та релаксацією вільного електричного заряду на поверхні або в об’ємі діелектриків або на ізольованих провідниках. Утворення та накопичення зарядів на перероблюваному матеріалі пов’ÿçàíå із двома умовами. По-перше, повинен відбутися контакт поверхонь в результаті якого утворюється подвійний електричний шар. По-друге, хоча б одна з контактуючих поверхонь повинна бути з діелектричного матеріалу. Заряди будуть зберигатися на поверхнях після їх розділення тільки у тому випадку, якщо час руйнування контакту менший часу релаксації зарядів. Останнє значною мірою визначає величину зарядів на розділених поверхнях.
Подвійний електричний шар це просторове розподілення електричних зарядів на границі метал метал, метал вакуум, метал газ, метал напівпровідник, метал діелектрик, діелектрик діелектрик, рідина тверде тіло, рідина рідина, рідина газ. Товщина подвійного електричного шару на границі розподілу двох фаз відповідає діаметру іона (10
-10
м).
Основна величина, що характеризує здатність до електризації питомий електричний опір поверхонь матеріалів, що контактують. Якщо контактуючі поверхні мають низький опір, то при розділенні заряди з них стікають, і роздільні

181 поверхні несуть незначний заряд. Якщо ж опір високий або велика швидкість відриву поверхонь, то заряди будуть зберігатися.
Отже, основні фактори, що впливають на електризацію речовин, їх електрофізичні параметри та швидкість розділення. Експериментально встановлено, що чим інтенсивніше ведеться процес (чим вища швидкість відриву), тим більший заряд залишається на поверхні.
Умовно прийнято, що за питомого електричного опору матеріалів менше 10 5
Ом м заряди не зберігаються і матеріали не електризуються.
Захист від статичної електрики. Основна небезпека, що створюється електризацією різних матеріалів, полягає у можливості іскрового розряду як з діелектричної наелектризованої поверхні, так і з ізольованого об’єкта, що проводить струм. Розряд статичної електрики виникає тоді, коли напруженість електричного поля над поверхнею діелектрика або провідника, обумовлена накопиченням на них зарядів, досягає критичної (пробивної) величини. Для повітря ця величина складає приблизно 30 кВ/м.
Запалювання горючих сумішей іскровими розрядами статичної електрики відбудеться, якщо енергія, що виділяється в розряді буде більша енергії, що запалює горючу суміш, або у загальному випадку буде вища мінімальної енергії запалювання горючої суміші. Електростатична іскрова безпека об’ºêòа досягається при виконанні умови безпеки:
W
p
K W
min
, де W
p максимальна енергія розрядів, які можуть виникнути усередині об’єкта або його поверхні, Дж; K коефіцієнт безпеки, що вибирається за умовами допустимої (безпечної) імовірності запалювання (K < 1,0); W
min мінімальна енергія запалювання речовин та матеріалів, Дж.
Енергія (в Дж), що виділяється в іскровому розряді із зарядженої поверхні, яка проводить струм:
W
p
= 0,5 С
2
, де С електрична ємність об’єкта, що проводить струм відносно землі, Ф; потенціал зарядженої поверхні відносно землі, В.
Електростатична електробезпека об’єктів забезпечується зменшенням електростатичної іскрової безпеки об’єкта (зменшенням W
р
), а також зменшенням чутливості об’єктів, навколишнього та проникаючого в об’єкти середовища до запалювальної дії статичної електрики (збільшенням W
min
). Енергію заряду із зарядженою діелектричною поверхнею можна визначити тільки експеримент- тально. Мінімальна енергія запалювання горючих сумішей залежить від природи речовин і також визначається експериментально. Нижче наведені мінімальні енергії запалювання W
min
(в мДж) деяких пароповітряних та газоповітряних сумішей:


182
Аміак
0,680
Ацетилен
0,011
Ацетон
0,406
Бензин Б-70 0,15
Бензол
0,21
Бутан
0,26
Водень
0,013
Діетиловий спирт
0,19
Метан
0,29
Метиловий спирт
0,14
Пропан
0,26
Пропилен
0,17
Етан
0,24
Етилен
0,095
Етиловий спирт
0,14

3.2.7. Вибухи і пожежі
Під вибухом розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий інтервалом часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в дуже нагрітий газ із дуже високим тиском. Утворений газ із великою силою діє на навколишнє середовище, викликаючи його рух.
Породжений хвилею тиск називається вибуховою хвилею. В міру віддалення від місця вибуху механічна дія вибухової хвилі слабшає.
Типовими прикладами вибухів є вибухи хімічних вибухових речовин. Вибухи можуть бути тепловими, за яких теплота, що виділилася, не встигає відводитися за межі вибухової речовини. Завдяки підвищенню температури розвивається процес хімічного розкладу, який самоприскорюється. Цей хімічний розклад називають тепловим вибухом.
Можливий інший процес вибуху. Хімічне перетворення поширюється по вибуховій речовині послідовно від одного шару до іншого у вигляді хвилі.
Передній фронт такої хвилі, що рухається з великою швидкістю, являє собою ударну хвилю різкий (стрибкоподібний) перехід речовини із вихідного стану у стан з дуже високим тиском і температурою. Такий процес хімічного перетворення вибухової речовини, який утворюється ударною хвилею і супроводжується швидким виділенням енергії, називається детонацією.
Детонаційні хвилі поширюються зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку у вихідній речовині. Наприклад, швидкість хвилі у твердій вибухівці складає кілька кілометрів за секунду. Тонна такої твердої речовини може перетворитися у густий газ із дуже високим тиском за 10
-4
с. Тиск при цьому в утворюваних газах може досягати кількох сотень тисяч атмосфер. Дія вибуху може бути посилена у певному напрямку за рахунок надання вибуховій речовині спеціальної форми
(кумулятивний ефект).

183
До вибухів, пов’язаних з фундаментальнішими перетвореннями речовин, відносяться ядерні вибухи. Під час ядерного вибуху відбувається перетворення атомних ядер вихідної речовини у ядра інших елементів, яке супроводжується вивільненням енергії зв’язку елементарних частинок (протонів і нейтронів), що входять у склад атомного ядра. Під час ділення всіх ядер, що містяться у 50 г урану або плутонію, вивільнюється така сама кількість енергії, як і при детонації
1000 т тринітротолуолу.
Існує інший тип ядерної реакції реакція синтезу легких ядер, що супроводжується виділенням великої кількості енергії. Сили відштовхування одноіменних електричних зарядів перешкоджають перебігу реакції синтезу.
Енергія, необхідна для синтезу температур досягається при ядерному вибуху урану або плутонію. Таким чином, якщо помістити в одному і тому самому пристрої речовини, що діляться, та ізотопи Гідрогену, то може бути здійснена реакція синтезу, результатом якої буде вибух величезної сили. При синтезі ядер дейтерію (ізотопи Гідрогену) вивільнюється енергія майже в три рази більша, ніж при діленні такої самої маси урану. Процес синтезу, що протікає за високої температури, називають термоядерною реакцією.
Існують вибухи, у яких енергія, що виділяється підводиться із зовні.
Прикладом такої енергії є електричні розряди та лазерне випромінювання. Одним з видів вибуху є процес швидкого вивільнення енергії, що відбувається в результаті руйнування оболонки, яка утримує газ з високим тиском (наприклад, вибух балона із стисненим газом).
Вибух може відбутися при зіткненні твердих тіл, що рухаються назустріч одне одному з великою швидкістю. Під час зіткнення кінетична енергія тіл переходить у теплоту в результаті поширення по речовині потужної ударної хвилі, яка виникає в момент зіткнення. Швидкість відносного зближення тіл, необхідна для того, щоб в результаті зіткнення речовина повністю перетворилася на пару, вимірюється десятками кілометрів за секунду. Тиск, який при цьому розвивається, складає мільйони атмосфер.
У природі відбувається багато явищ, які супроводжуються вибухами: блискавки, виверження вулканів, падіння на землю великих метеоритів все це приклади вибухів. Тунгуський метеорит (1907р.) викликав вибух, еквівалентний за виділеною енергією 10 7
т тринітротолуолу. Ще більше енергії вивільнилося в результаті вибуху вулкана Кракатау (1883). Величезними за масштабом вибухами
є хромосомні спалахи на Сонці. Енергія, що виділяється при цьому, колосальна
10 17
Дж.
Характер гігантських вибухів, які відбуваються в космічному просторі, мають спалахи нових зірок. Під час цих спалахів виділяється енергія 10 38
-10 39
Дж. Така енергія випромінюється Сонцем за 10 100 тис. років. Ще могутніші вибухи являють собою спалахи наднових зірок, при яких вивільнюється енергія близько
10 43
Дж.
Вибухи бувають: народно господарські, воєнні, науково-дослідницькі тощо. Небезпеку становлять неконтрольовані вибухи.

184
Пожежа це неконтрольоване горіння, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням. Пожежі завдають великої матеріальної шкоди, наприклад, у США близько 11 млрд доларів на рік. Причини пожеж: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації, самозаймання речовин та матеріалів, розряди статичної електрики, грозові розряди, підпали.
Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі: на транспортних засобах, степові та польові, підземні у шахтах та рудниках, торф’яні та лісові, а також у будівлях і спорудах (зовнішні та закриті).
Простір, охоплений пожежею, умовно ділять на 3 зони: зона активного
горіння (вогнище), теплова дія, задимлення.
Основною характеристикою, що характеризує руйнуючу дію пожежі, є температура, яка розвивається під час горіння. У житлових будинках та громадських будівлях температури всередині приміщень досягають 800 900 0
С, але розподіляються нерівномірно. Найвищі температури виникають під час зовнішніх пожеж і в середньому складають 1200 1300 0
С.
Тепло, що утворюється в зоні горіння, виділяється у навколишнє середовище у процесі конвекції, променистого теплообміну й теплопровідності.
Вогнище оточує зона теплової дії, тобто територія, на якій температура повітря та газоподібних продуктів згоряння не менша 80 0
С.
Зона задимлення складається з азоту, кисню, оксиду карбону, вуглекислого газу, парів води, тепла та інших речовин. Багато продуктів, що входять у склад диму, мають підвищену токсичність, особливо токсичні продукти горіння полімерів. Іноді продукти неповного згоряння, наприклад СО, можуть утворювати з киснем вибухонебезпечні суміші.
Припинення горіння досягається дією на гарячі поверхні охолоджуючими засобами, що гасять вогонь, розбавленням гарячих речовин або повітря, яке надходить у зону горіння, негорючими парами або газами; створенням між зоною горіння та горючим матеріалом ізолюючого шару із засобів, що гасять вогонь. У якості основного засобу, що гасить вогонь, використовують воду. Крім води, використовуються хімічні та повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, порошки, водяну пару, інгібітори.
Засоби для гасіння вогню подають у вогнище пожежі за допомогою пожежної техніки стаціонарними установками гасіння пожежі, пожежними автомобілями, поїздами, кораблями, мотопомпами, вогнегасниками. Заходи з пожежної безпеки поділяються на пожежну профілактику та гасіння пожеж.


185
3.3.

С
ОЦІАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ


3.3.1. Загальні відомості
Історично сформовані форми спільної діяльності людей, які характеризуються певним типом відношень між людьми утворюють суспільство, або соціум.
С о ц і у м це особлива система, певний організм, що розвивається за своїми специфічними законами, які характери-зуються надзвичайною складністю.
У соціумі взаємодіє велика кількість людей. Результатом цих зв’язків є особлива обстановка, що створюється в окремих соціальних групах, яка може впливати на
інших людей, які не входять у дані групи.
Процеси, що відбуваються в суспільстві загалом і в окремих громадських групах, вивчає с о ц і о л о г і я. Закономірності поведінки та діяльності людей, обумовлені їх належністю до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп вивчає соціальна психологія.
Вплив соціальних факторів на стан здоров’я суспільства вивчає соціальна гігієна.
С о ц і а л ь н і н е б е з п е к и. Соціальними називаються небезпеки, що отримали широке розповсюдження у суспільстві та ті, що загрожують життю й здоров’ю людей.
Носіями соціальних небезпек є люди, які утворюють певні соціальні групи.
Особливість соціальних небезпек полягає в тому, що вони загрожують великій кількості людей.
Розповсюдження соціальних небезпек обумовлене особливостями поведінки людей окремих соціальних груп. Соціальні небезпеки дуже численні. Наприклад, до соціальних відносяться усі протиправні (незаконні) форми насильства, вживання речовин, що порушують психічну та фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики), паління, самовбивства, шахрайство, шарлатанство, здатні завдати шкоди здоров’ю людей.
К л а с и ф і к а ц і я с о ц і а л ь н и х н е б е з п е к
Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками:
1. За природою можуть бути виділені наступні групи небезпек: а) небезпеки, пов’язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, злодійство тощо); б) небезпеки, пов’язані із фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, згвалтування, взяття заручників); в) небезпеки, пов’язані із вживанням речовин, які руйнують організм людини
(наркоманія, алкоголізм, паління); г) небезпеки, пов’язані з хворобами (СНіД, венеричні захворювання тощо); д) небезпеки самогубств.
2. За масштабами подій соціальні небезпеки можна поділити на: а) локальні; б) регіональні; в) глобальні;

186 3. За статевою та віковою ознакою розрізняють соціальні небезпеки, характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку.
4. За організацією соціальні небезпеки можуть бути випадковими та навмисними.
П р и ч и н и с о ц і а л ь н и х н е б е з п е к. У своїй основі соціальні небезпеки породжуються соціально-економічними процесами, які протікають у суспільстві. У той же час слід відзначити суперечливий характер причин, наслідком яких є соціальні небезпеки.
Недосконалість людської природи головна передумова появи соціальних небезпек. Наявність адекватної правової системи може виявитися основною умовою попередження та захисту від соціальних небезпек.
Розповсюдженню соціальних небезпек сприяє інтенсивний розвиток міжнародних зв’язків, туризму, спорту.
В и д и с о ц і а л ь н и х н е б е з п е к. Розглянемо деякі види соціальних небезпек.
Шантаж у юридичній практиці розглядається як злочин, що полягає у погрозі викриття, розголошення ганебних відомостей із метою домогтися яких- небудь вигод. Шантаж, як небезпека, справляє негативну дію на нервову систему.
Шахрайство злочин, що полягає у заволодінні державним, громадським чи особистим майном (або у придбанні прав на майно) шляхом обману або зловживання довірою. Очевидно, що людина, яка стала жертвою шахрайства, зазнає сильного психофізіологічного потрясіння.
Бандитизм за карним правом це організація озброєних банд з метою нападу на державні та громадські установи або на окремих осіб, а також участь у таких бандах та скоєних ними нападах.
Розбій злочин, що полягає у нападі з метою заволодіння державним, громадським або особистим майном, що поєднується з насильством або погрозою насильства, небезпечними для життя і здоров’я особи, що зазнала нападу.
Згвалтування статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погроз або з використанням безпомічного стану потерпілої. Карне право передбачає суворе покарання за згвалтування, аж до страти (при обтяжливих обставинах).
Захоплення заручників являє собою форму злочину. Суть захоплення заручників полягає у захопленні людей (нерідко це бувають діти та жінки) певними особами з метою примусити виконати певні вимоги іншими особами, з числа яких узяті заручники.
Терор фізичне насильство аж до фізичного знищення.
Наркоманія (від грец. narke заціпеніння та mania безумство, захопленість) залежність людини від прийому наркотиків, захворювання, яке виражається у тому, що життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови прийому наркотичної речовини і веде до глибокого насичення фізичних та психічних функцій. Різке припинення прийому наркотику викликає порушення багатьох функцій організму абстиненцію.

187
Розрізняють пристрасть до якої-небуть однієї речовини мононаркоманія
(морфінізм, героїнізм, кодеїнізм, гашишизм, кокаїнізм тощо) і до їх кількох
полінаркоманія (опійна-алкогольна, опійна-барбітурова тощо).
Виникнення наркоманії пов’язане із ефектом ейфорії, стимулювання або приємно оглушливим ефектом наркотику. Чим силь-ніше виражений ефект ейфорії, тим скоріше настає звикання. Розвиток наркоманії може настати як результат цікавості, експе-риментування, як наслідок прийому знеболюючих, снодійних засобів. Розповсюдженню наркоманії сприяє нездорове мікросоціальне середовище, відсутність у людини інтелектуальних та соціально-позитивних установок. У всі часи наркоманія переслідувалася.
Алкоголізм хронічне захворювання, обумовлене системати-чним вживанням спиртних напоїв. Виявляється фізична та пси-хологічна залежність від алкоголю, психічна та соціальна деградація, патологія внутрішніх органів, обміну речовин, центральної та периферичної нервової системи. Нерідко виникають алкогольні психози.
Велика кількість нещасних випадків та аварій пов’язана із вживанням спиртних напоїв. Алкоголь справляє сильний вплив на нервову систему, психофізичні процеси навіть в тому випадку, якщо зовні поведінка людини не відрізняється від нормальної. Показники про стан людини залежно від вмісту спирту в крові приведені у таблиці 3.8.
Т а б л и ц я 3.8. Показники стану людини залежно від змісту спирту у крові
Вміст спирту в крові, в проміле*
Функціональна оцінка стану сп’яніння
Менше 0,2
Усі функції у межах фізіологічної норми
0,2 - 0,3
Людина практично твереза
0,3 - 0,4
Невелике послаблення координації дрібних точних рухів, глибокої уваги, сприйняття (водіння автотранспорту недопустиме)
0,5 - 0,9
Слабке сп’яніння: утомлюваність, деяке порушення координації рухів
1 - 1,9
Сп’яніння середнього ступеню: значна емоційна нестій- кість, іноді небезпечна для оточення, нечітка мова, хитка хода, порушення психіки, орієнтування, іноді різка сонливість
2 - 2,9
Сильне сп’яніння: зменшення больової чутливості до повної анестезії, початкові ознаки отруєння алкоголем, можливі смертельні наслідки
3 - 5
Гостре отруєння алкоголем, небезпечне для життя
Більше 5
Смертельне отруєння
*Одиниця концентрації речовини; у даному випадку – 1 г спирту на 1 кг маси крові

188
Алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься по всьму тілу.
Приблизно через 5 хв після вживання він досягає головного мозку. Проникаючи усередину живих клітин, алкоголь уповільнює, послаблює і навіть зупиняє їх діяльність, порушує роботу органів і тканин. Особливо згубно діє алкоголь на нервові клітини. Він має всі ознаки наркотичної речовини. Особливо небезпечне вживання алкоголю людям, що виконують роботи, які вимагають уваги, зосередженості. Під впливом алкоголю період високої працездатності скорочується у 2-3 рази, відповідно збільшується період стомлення.
Дуже сильний вплив справляє сп’яніння на зменшення швидкості реакції руху. Вміст у крові більше 0,05 % алкоголю негативно позначається на психофізіологічному стані людини. Сп’яніння зменшує опірність організму дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Доведено, що навіть у тверезому стані людина, яка зловживає алкоголем, більше наражається на небезпеку ніж та, що не п’є.
Паління вдихання диму деяких рослинних продуктів, що тліють (тютюн, опіум тощо). Паління тютюну одна з найрозповсюдженіших шкідливих звичок (поширена в Європі, починаючи з XVI ст., у Росії з XVII ст.). Паління негативно впливає на здоров’я курця та людей, що його оточують, сприяє розвитку хвороб серця, судин, шлунку, легенів. Тютюновий дим містить канцерогенні речовини.
Венеричні захворювання. Цей термін був запропонований у 1527 році французьким вченим Ж. де Бетанкуром. Венеричні хвороби були відомі з глибокої давнини (2500 років до н. е.), однак їх розглядали як одне захворювання. У кінці XV сторіччя із загальної медицини виділилася самостійна дисципліна
венерологія, що вивчає небезпечні хвороби, які передаються переважно статевим шляхом. Соціальна небезпека венеричних хвороб визначається їх широким розповсюдженням, тяжкими наслідками для здоров’я самих хворих та небезпекою для суспільства. Венеричні хвороби за неправильного лікування набувають тривалого перебігу, який призводить іноді до інвалідності.
Гонорея може слугувати причиною багатьох жіночих хвороб, чоловічого та жіночого безпліддя.
Сифіліс передається нащадкам, викликаючи природжені каліцтва, сліпоту, глухоту. Сифіліс може поширюватися і побутовим шляхом.
Для організації боротьби із венеричними захворюваннями потрібен точний облік людей, що захворіли.
Сучасні заходи та методи дають змогу повністю виліковувати венеричні захворювання за умови своєчасного звертання по лікарську допомогу та акуратності лікування.
У СРСР були розроблені єдині форми та методи боротьби з венеричними захворюваннями, основні положення яких полягають в обов’язковому обліку хворих, виявленні джерел забруднення та обстеженні осіб, які мали контакт із людьми, що захворіли. Періодично проводилися профілактичні огляди працівників харчових підприємств, бань, дитячих установ, здійснювалося

189 обов’язкове та безкоштовне лікування венеричних хвороб, санітарна освіта. За радянським правом була встановлена кримінальна відповідальність за зараження венеричною хворобою особою, що знала про наявність у неї цієї хвороби
(карається позбавленням волі на строк до 3 років), іншої особи.
СНіД перше повідомлення про цю нову, раніше невідому хворобу з’явилося у американському «Тижневому віснику захворюваності та смерті» у
1982 р. А тепер уже заражені хворі та померлі від СНіДу є у багатьох країнах.
У США вже померли від СНіДУ десятки тисяч людей. Відзначається, що зараз півтора мільйони американців є носіями вірусу цієї хвороби.
Кількість людей, заражених СНіДом подвоюється кожні дванадцять місяців.
Головна провина у поширенні епідемії СНіДу покладається на безладні статеві стосунки. Поки нема ніяких підстав сподіватися на щеплення проти СНіДу.
Багато спеціалістів вважають, що вилікувати СНіД ми не зможемо. Вірус СНіДу найбільш успішно поширюється там, де володарює злиденність, розпуста, проституція, парамедицина.
СНіД катастрофа глобального масштабу. Деяуі країни знаходяться під загрозою справжнього геноциду, винищення своїх народів. Якби вірус СНіДу міг передаватися як грип, то усім рано чи пізно прийшов би кінець.
Самий ефективний шлях боротьби зі СНіДом це навчання, інформація.
У 1993-1994 рр., за думкою спеціалістів 14 млн чоловіків, жінок та дітей
інфіковані вірусом імунодефіциту людини ВІЛ, що викликає СНіД. Якщо не застосувати термінових заходів, то до кінця сторіччя кількість інфікованих досягне 40 млн осіб.
Суїцид. Історія людства свідчить про те, що насильство, агресивність, жорстокість поширені серед людей так само як любов, доброта, милосердя.
Особлива жорстокість це агресія, спрямована на себе (аутоагресія). Вона виявляється в актах самоприниження, самозвинувачення, у нанесенні собі тілесних пошкоджень та у самогубстві суїциді. Особливість самогубства у тому, що смерть є ділом рук самого потерпілого і завжди являє собою акт насильства. Потрібно однак чітко визнати, що завжди є обставини, які доводять людину до самогубства. Тому цей вираз (самогубство) носить умовне значення.
За деякими даними ВОЗ, у світі кожного року здійснюється більше 500 тис. самогубств і приблизно 7 млн намагань до самогубства. Рівень самогубств оцінюється за кількістю здійснених суїцидів на 100 тис населення. Ці цифри мають такий вигляд: Венгрія 73, Фінляндія 56, Данія 45, Австрія 43,
Великобританія 16, Греція 8. У Росії 70.
Існує переконання, що покінчити з собою можуть тільки хворі люди.
Насправді вони складають лише 25 27 %, ще 19 % це алкоголіки. Більша частина самовбивць це здорові люди. Спеціалісти переконані, що суїциди це результат впливу соціального середовища, яке підриває віру людини. Намір позбавити себе життя з’являється у людини в умовах, коли вона оцінює ситуацію як конфлікт, який не має вирішення.
Причин самогубств багато. Це хвороба, зрада, важкі умови життя, проблема батьків та дітей, любовні взаємини, релігійний вплив тощо. Намагань до

190 самогубства більше у жінок у 8-10 разів, завершених суїцидів у чоловіків, у чотири рази. Зараз спостерігається зростання самогубств серед дітей та підлітків.
Профілактика самогубств полягає у психологічних, педагогічних та соціальних заходах, спрямованих на відновлення втраченої психологічної та фізичної рівноваги людини.
Захист від соціальних небезпек полягає у профілактичних заходах, спрямованих на ліквідацію цих небезпек. Крім цього, потрібна відповідна підготовка людини, що дає змогу адекватно діяти у небезпечних ситуаціях.
Потрібна юридична, психологічна, інформаційна та силова підготовка. У процесі навчання необхідно опановувати моделі поведінки, що враховують конкретні ситуації.
Найпоширеніші небезпеки конфлікти, наркоманія, нікотиноманія та алкоголізм.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал