Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка11/37
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37
Особливо неприємні шкідливі речовини, що виділяються у повітряне середовище, тим, що вони переносяться на великі відстані і осідають, зокрема, з опадами на поверхню Землі, забруднюючи воду та ґрунт. Одним із яскравих прикладів цієї картини є так звані кислотні дощі.
Кислотний дощ одна з найважчих форм забруднення навколишнього середовища, яку тільки можна собі уявити, небезпечна хвороба біосфери. Ці дощі утворюються внаслідок надходження в основному діоксиду сульфуру та оксидів нітрогену, які підносяться в атмосферу на велику висоту із димовими газами, внаслідок згоряння палива (особливо сірчистого). Слабкі розчини сірчаної та азотної кислоти, що утворюються при цьому в атмосфері, можуть випадати у вигляді опадів іноді через кілька днів у сотнях кілометрів від джерела виділення.
При цьому встановити місце зародження кислотного дощу поки що неможливо.
Випадаючи безпосередньо в річки та озера, стікаючи у них по поверхні Землі, такі опади підвищують рівень кислотності водного середовища, доводячи її до критичного стану, при якому починає гинути риба. Проникаючи у ґрунт, кислотні дощі порушують його структуру, згубно впливають на корисні мікроорганізми та розчиняють природні мінерали, такі, як кальцій та калій, заносячи їх у підґрунтовий шар, вони відбирають у рослин їх основне джерело харчування.
Кислотні дощі забруднюють також і підземні води, роблячи у ряді випадків непридатною для вживання колодязну воду. Величезної шкоди зазнає від них та від діоксиду сульфуру, що знаходиться в атмосфері, також рослинність.
Сірчистий ангідрид викликає поступове потемніння листків на деревах, почервоніння голок сосни. Серед культивованих рослин найчутливіші до його дії люцерна, ячмінь, овес, пшениця, ревінь, салат-латук, шпинат, тютюн, квасоля, буряк, редис та помідори.
Кислотні дощі справляють шкідливий вплив на здоров’я людей. Цікавою обставиною є те, що шкідливі речовини, які утворюють кислотні дощі, поширюються у повітрі з однієї країни в іншу, що є іноді причиною міжнародних конфліктів.

94
Під час транспортування та зберігання особливу небезпеку становлять відходи з високим рівнем радіоактивності, які, зокрема, залишаються після згорання урану в реакторах або після регенерації ядерного палива. Згубними для всього живого є рідкі відходи, які утворюються внаслідок розчинення відпрацьованих уранових стержнів. Спеціалісти США вказують, що у підземних сховищах уранові відходи повинні пролежати 1000 років, до того як вони стануть більш менш безпечними, а період піврозпаду плутонію, тобто відносного його знешкодження, досягає 24360 років.
Нині все частіше починають говорити про новий вид забруднення планети тепловий. Багатьом відомо, що температура повітря у межах великих міст та промислових центрів зимою зазвичай на 2-5 0
С вища, ніж на інших територіях.
Відзначене явище прямий результат викиду в атмосферу міст великих кількостей тепла промисловими підприємствами, будинками житлових масивів та транспортними засобами. У результаті над кожним містом утворюється наче тепловий купол.
Однією з причин потепління вважають також «парниковий ефект», коли атмосфера міст, більшою мірою (ніж у сільських місцевостях) забруднена вуглекислим газом, відносно краще пропускає випромінювання Сонця до Землі та суттєво гірше інфрачервоне (теплове) випромінювання від Землі у світовий простір.
Поруч із промисловістю та енергетикою великим «постачальником» вуглекислого газу в атмосферу міст є, як уже відзначалося, автомобільний транспорт. У цілому цей процес характерний для всієї планети, але у містах його наслідки найвідчутніші.
В останнє десятиріччя темпи зростання споживання енергоресурсів починають зменшуватися. Щоб забезпечити потреби енергетики, транспорту, промисловості, застосовується глибоке та надглибоке буріння нафтових свердловин. Поряд із цим зони добування переміщуються у необжиті, віддалені райони, зокрема, арктичні та пустинні. Все більшу кількість нафти отримують від свердловин із дна Світового океану.
Існує ще один вид своєрідного забруднення середовища життя шумовий.
Джерела шуму. Шум у навколишньому середовищі у житлових та громадських будівлях, на прилеглих до них територіях створюється одиночними або комплексними джерелами, розміщеними зовні або усередині будівлі. Це передусім транспортні засоби, технічне обладнання промислових та побутових підприємств, вентиляторні, газотурбокомпресорні установки, станції для випробування ГТДУ та ДВЗ, різні аерогазодинамічні установки, санітарно- технічне обладнання житлових приміщень, електричні трансформатори. Без прийняття відповідних заходів із зниження шуму його рівні можуть суттєво перевищувати (на 20 50 дБ) нормативні величини. За останні десятиріччя спостерігається безперервне збільшення шуму у великих містах. Розрахунки показують, що в найближчі 20 30 років рівні шуму на швидкісних та міських магістралях виростуть на 7 10 дБ. Високі рівні шуму мають місце у житлових

95 будинках, школах, лікарнях, місцях відпочинку населення та ін., що призводить до нервового напруження.
Шуми, які діють на людину, класифікуються за спектральними та часовими характеристиками. За характером спектру шуми поділяють на широкосмугові, що мають неперервний спектр шириною більше однієї октави, і тональні, в спектрі яких є чутні дискретні тони.
Характеристикою сталого за часом шуму є рівні звукового тиску L, що виражаються у децибелах (дБ) в октавних смугах із середніми геометричними частотами 63,125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц і визначаються за формулою
L = lg p/p, де р – вихідне значення звукового тиску в повітрі, що дорівнює 2 10
-5
Па.
Для орієнтовної оцінки (наприклад, під час перевірки органами нагляду або виявлення необхідності здійснення заходів щодо глушіння шуму) за характеристику постійного широкосмугового шуму приймається рівень звуку L
А
в дБА, що вимірюється на часовій характеристиці вимірювача шуму «повільно».
Коливання охоплюють великий діапазон частот: від 1 до 16 Гц
інфразвукові, від 16 Гц до 20 кГц звукові, вище 20 кГц ультразвукові.
Шуми, що знаходяться в звуковій області, ділять на низькочастотні (нижче 350
Гц), середньочастотні (від 350 до 800 Гц) і високочастотні (вище 800 Гц).
Найнесприятливішу дію на людину справляє шум, у спектрі якого переважають високі частоти.
Нормованими параметрами шуму є рівні в децибелах (дБ) середньоквад- ратичних звукових тисків у октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 та 8000 Гц. Вони допускаються великими для низьких частот та меншими для високих частот, наприклад, у квартирних житлових будинках
55 дБ для 63 Гц та 18 дБ для 8000 Гц, а на постійному робочому місці та на території підприємств відповідно 103 і 80 дБ.
Ультразвук та інфразвук не сприймаються людським вухом, але вони також можуть справляти на людину несприятливу дію. Наслідки його залежать від тривалості, характеру шуму (тональний, імпульсний), а також від стану людини.
Особливо несприятлива для людини шумова дія під час сну.
Люди по-різному сприймають шум залежно від віку, емоційності, стану нервової системи тощо. Він заважає роботі, відпочинку, порушує сон. Шум є не тільки причиною розвитку глухоти, а й таких захворювань, як гіпертонія, розлад центральної нервової системи, виразка шлунку та ін. Сильний шум, що довгий час діє на людину, зменшує її здатність до продовження роду. Звук, який дорівнює
130 дБ, сприймається вже не як звук, а як тиск, що завдає болю. За даними австралійських дослідників, «шумове забруднення», характерне зараз для великих міст, скорочує тривалість життя їх мешканців на 10-12 років.
Тональність шуму встановлюють за результатами вимірювань рівнів звукового тиску у третьоктавних смугах частот, коли перевищення рівня в одній смузі над сусідніми складає не менше, ніж 10 дБ.
За часовими характеристиками шуми поділяють на постійні, рівень звуку яких змінюється у часі не більш ніж на 5 дБА при вимірах на часовій

96 характеристиці вимірювача шуму «повільно», та непостійні, для яких це вимірювання перевищує 5 дБА. Непостійні шуми можуть бути: коливними у часі, рівень звуку яких безперервно змінюється; переривчастими, рівень звуку яких змінюється за ступінчастим виглядом
(на 5 дБА та більше) кілька разів за час спостереження, при цьому джерело шуму працює з перервами (паузами) між інтервалами, протягом яких (одна секунда і більше) рівень лишається постійним і перевищує рівень фонового шуму;
імпульсними, що складаються із одного або кількох звукових імпульсів
(сигналів), кожен тривалістю менше однієї секунди, при цьому рівні звуку, які вимірюються відповідно на часових характеристиках вимірювача шуму «імпульс» та «повільно», відрізняються не менше ніж на 7 дБА.
Людина реагує на шум залежно від суб’єктивних особливостей організму, звичного шумового фону. Подразнююча дія шуму залежить передусім від його рівня, а також від спектральних та часових характеристик. Вважається, що шум з рівнем, нижчим 60 дБА викликає нервове подразнення, тому невипадково, що дослідниками встановлено прямий зв’язок між зростаючим рівнем шуму в містах та збільшенням числа нервових подразнень.
Джерела інфразвукових хвиль. Інфразвукові джерела можуть бути як природними (обдимання сильним вітром будівельних споруд або водяної поверхні), так і штучними (промисловими). До останніх відносять: механізми із великою поверхнею, що здійснюють обертальний або зворотно-поступальний рух
(віброгрохоти, віброплощадки тощо), із числом робочих циклів не більше 20 разів на секунду (інфразвук механічного походження); реактивні двигуни; ДВЗ великої потужності; турбіни; потужні аеродинамічні установки; вентилятори, компресори та інші установки, що створюють турбулентні маси потоків газів (інфразвук аеродинамічного походження); транспорт.
Інфразвук сприймається людиною за рахунок слухової й тактильної чутливості. Так, при частотах 2 5 Гц та рівні звукового тиску 100 125 дБ спостерігається відчутний рух барабанних перетинок через зміну звукового тиску в середньому вусі, утруднене ковтання, головний біль. Підвищення рівня до
125 137 дБ може викликати вібрацію грудної клітини, відчуття «падіння», летаргію. Інфразвук із частотою 15 20 Гц викликає відчуття страху. Відомий вплив інфразвуку на вестибулярний апарат та зниження слухової чутливості. Всі названі аномалії призводять до порушення нормальної життєдіяльності людини та проявляються навіть на достатньо віддалених від джерел ультразвуку відстанях
(до 800 м).
Джерела вібрацій. Технологічне обладнання ударної дії (молоти та преси), потужні енергетичні установки (насоси, компресори, двигуни), рейковий транспорт підприємств та комунального господарства (метрополітен, трамвай), а також залізничний транспорт відносяться до джерел вібрації. У всіх випадках вібрації поширюються по ґрунту і досягають фундаментів громадських та житлових будівель, часто викликаючи звукові коливання. Передавання вібрацій через фундаменти та ґрунт може сприяти їх нерівномірній осадці, яка призводить до руйнування розташованих на них інженерних і будівельних конструкцій.

97
Особливо це небезпечно для ґрунтів, насичених вологою. Джерелом вібрації може бути інженерне обладнання (ліфти, насосні установки), системи опалення, каналізації, сміттєпроводів.
У всіх випадках вібрації викликають подразнюючу дію або перешкоди для трудового процесу у громадських будівлях.
Джерела електромагнітних полів (ЕМП). Повсюди є природне магнітне поле
Землі, напруженість якого збільшується із широтою. Однак відомі також і глобальні регіональні аномалії поля в місцях покладів залізної руди
Внаслідок широкого застосування джерел електромагнітної енергії у різних галузях народного господарства, науки й техніки різко зріс загальний електромагнітний фон Землі. Особливо це помітно у великих містах із високорозвиненою промисловістю і потужними радіотехнічними об’єктами.
Основні джерела ЕМП радіочастот антропогенного походження: радіотехнічні об’єкти (РТО), телевізійні та радіолокаційні станції (РЛС), термічні цехи й ділянки (у зонах, що межують із машинобудівними підприємствами). Дія на навколишнє середовище ЕМП промислової частоти найчастіше пов’язана із високовольтними лініями (ВЛ) електропередач, джерелами постійних магнітних полів є промислові підприємства.
Зони з підвищеними рівнями ЕМП, джерелами яких можуть бути РТО та
РЛС, мають розміри до 100 150 м. При цьому навіть усередині будівель, розташованих у цих зонах, густина потоку енергії, як правило, вище допустимих значень. ЕМП промислової частоти в основному поглинаються ґрунтом, тому на невеликій відстані від ліній електропередач (50 100 м) напруженість цього поля падає з десятків тисяч до кількох десятків вольт на метр.
Спостереження та результати експериментів показали, що електромагнітні випромінювання космічного, земного та навколоземного походження грають певну роль в організації життєвих процесів на Землі. Так, давно відомий високий ступінь впливу сонячної активності на всі види біологічної діяльності живих організмів, на зростання епідемій різних інфекційних захворювань. Із зміною
інтенсивності геомагнітного поля пов’язують річний приріст дерев, урожай зернових культур, випадки загострення інфаркту міокарда та психічних захворювань серед населення, а також кількість дорожніх катастроф.
Якісні та кількісні характеристики ЕМП, що істотно відрізняються від значень, до яких людина та інші об’єкти біосфери пристосувалися протягом еволюції, можуть викликати функціональні порушення, які іноді переростають у захворювання. У зв’язку з цим повністю справедлива постановка питання про оптимізацію електромагнітних умов, про створення так званого електромагнітного комфорту.
Вплив ЕМП на навколишнє середовище пов’язаний із накопиченням заряду на предметах, що не мають сполучення із землею. У цьому випадку можливий перехід електричного потенціалу накопичених зарядів на заземлені предмети
(елементи систем опалення, водопроводу та каналізації).
За тривалої постійної дії ЕМП радіочастотного діапазону на організм людини спостерігаються порушення сердечно-судинної, дихальної та нервової

98 системи. Суб’єктивно це проявляється в постійних головних болях, підвищеній втомлюваності, слабкості, порушенні сну, підвищеній дратівливості, погіршенні пам’яті тощо. Вегетативні порушення проявляються у треморі рук та повік, потінні, мінливості температури тіла.
Електричне поле поблизу ВЛ також справляє на людину шкідливі дії, а саме: безпосередню, яка проявляється під час перебування в електричному полі із напруженістю 1000 В/м та вище і посилюється із збільшенням напруженості поля та часу перебування в ньому; електричні розряди (імпульсний струм), що виникають під час доторкання людини до ізольованих від землі конструкцій та видовжених провідників або під час доторкання ізольованої від землі людини до заземлених конструкцій та об’єктів; струм стікання, що проходить через людину під час контакту з ізольованими від землі об’єктами (габаритними предметами, машинами та механізмами, видовженими провідниками).
Крім того, електричне поле може стати причиною спалаху або вибуху пари горючих матеріалів та сумішей в результаті виникнення електричних розрядів під час контакту предметів і людей з машинами та механізмами.
Джерела іонізуючих випромінювань. Дія іонізуючого випромінювання на людину може відбуватися в результаті зовнішнього та внутрішнього опромінювання. Зовнішнє опромінювання викликають джерела рентгенівського,
-випромінювання й потоки протонів та нейтронів, що знаходяться поза організмом. Внутрішнє опромінення викликають - та -частинки, які надходять із радіоактивними речовинами в організм людини через органи дихання і травний тракт.
Наведемо основні джерела іонізуючого випромінювання людини у навколишньому середовищі та середні еквівалентні дози опромінювання, мкЗв/рік
(у дужках вказані еквівалентні дози опромінювання для населення на рівнинній місцевості):
Природний фон: космічне опромінювання
320 (300) опромінювання від природних джерел зовнішнє
350 (320) внутрішнє
2000 (1050)
Антропогенні джерела: медичне обслуговування
400 700 (1500)
ТЕС (в радіусі 20 км)
5,3
АЕС (в радіусі 10 км)
1,35 радіоактивні опади (головним чином наслідки випробувань атомної зброї в атмосфері)

75 200 телевізори, дисплеї
4 5* при l = 2 м кераміка, скло
10 авіаційний транспорт на висоті 12 км
5 мкЗв/год
*П р и м і т к а: Доза опромінювання збільшується із зменшенням відстані l до екрана, При l = 10 см доза опромінювання зростає до 250 мкЗв/рік.

99
Для людини, що мешкає у розвинутих промислових регіонах, річна сумарна еквівалентна доза опромінення через високу частоту рентгенівських діагностичних обстежень досягає 3000 3500 мкЗв/рік (середня на Землі доза опромінення дорівнює 2400 мкЗв/рік); гранично допустима доза для професіоналів (категорія А) складає 0,05 Зв/рік.
Розвиток техніки супроводжується зростанням кількості й потужності джерел
іонізуючого випромінювання. Це передусім підприємства, які добувають та переробляють ядерне паливо, атомні електростанції (АЕС), сховища відходів, науково-дослідні інститути, випробні полігони тощо.
Дози опромінювання жителів, що проживають навколо підприємств із переробки ядерного палива на відстані до 200 км, коливаються від 0,1 до 65 % від природного фону опромінювання.
Дози опромінювання, створювані антропогенними джерелами
(за виключенням опромінювань при медичних обстеженнях), невеликі, порівнюючи
із природним фоном іонізуючого опромінювання. Це досягається застосуванням заходів колективного захисту. У тих випадках, коли нормативні вимоги та правила радіаційної безпеки не дотримуються, рівні іонізуючої дії різко зростають.
У світі працюють більше 370 енергетичних реакторів, на яких відбулося вже більше 150 аварій із витіканням радіоактивних речовин. Так, аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС у перші дні після аварії призвела до підвищення рівнів радіації над природним фоном до 1000 1500 разів у зоні навколо станції та до 10 20 разів у радіусі 200 250 км. Під час аварій усі продукти ядерного розпаду вивільнюються у вигляді аерозолів (за виключенням рідких газів та йоду) і поширюються в атмосфері залежно від сили та напрямку вітру. Розміри хмари у поперечнику можуть змінюватися від 30 до 300 м, а розміри зон забруднення у безвітряну погоду можуть мати радіус до 180 км, при потужності реактора 100
МВт. Вплив радіонуклідів у водоймах значно складніший, ніж в атмосфері. Це обумовлено не тільки швидкістю розсіювання, а й їх схильністю до концентрування у водних організмах, до накопичення у ґрунті. Наведемо розподіл
(%) окремих радіоізотопів між складовими прісноводної водойми:
Ізотоп
Вода
Ґрунт
Біомаса
32
Р
10 28 62 60
Со
21 58 21 90
Sr
48 27 25 131
I
58 13 29 137
Cs
6 90 4
Наведені показники свідчать про те, що вода, яка складає 85 % маси Землі, містить лише 27 % радіоізотопів, а біомаса, яка складає 0,1 %, накопичує до 28 % радіоізотопів.
Міграція радіоактивних речовин у ґрунті визначається в основному її гідрологічним режимом та хімічним складом ґрунту і радіонуклідів. Меншу

100
ємність сорбції має пісковий ґрунт, більшу глинистий ґрунт, суглинки та чорноземи. Високу міцність утримання в ґрунті мають
90
Sr та
137
Cs. Орієнтовні значення радіоактивного забруднення сухої маси, культурних рослин наступні,
Бк/кг:
Культура
90
Sr
137
Cs
Пшениця
2,849 10,730
Морква
0,555 1,877
Капуста
0,469 2,109
Картопля
0,185 1,406
Буряк
0,666 1,702
Яблука
0,333 1,998
Ці забруднення, обумовлені глобальними надходженнями радіоактивних речовин у ґрунт, не перевищують допустимі рівні. Небезпека виникає тільки у випадках, коли ці культури ростуть у зонах із підвищеним радіоактивним забрудненням.
Розвиток атомної енергетики супроводжується зростанням кількості радіоактивних відходів підприємств із видобутку та переробки ядерного палива.
Активність відходів складає (Бк): 1970 р. 5,55 10 20
; 1980 р. 2,035 10 21
; 2000 р.
1,11 10 22
. Головну небезпеку в екологічному відношенні являють відходи заводів із переробки елементів, що виділяють тепло (ТВЕЛ).
Нижче наведені наслідки дії іонізуючого опромінення на людину залежно від еквівалентної дози:
Наслідки опромінення
Доза опро-
мінення, Зв
Летальний наслідок через кілька днів
10
У 90 % випадків летальний наслідок у найближчі тижні.
7
Первинна променева хвороба, в 10 % випадків з летальним наслідок у наступні місяці
2
Летальних наслідків немає, але значно збільшується кількість ракових захворювань; повна стерилізація у жінок, на 2 3 роки у чоловіків

1
Малі дози опромінення можуть призвести до ракових захворювань, які як правило, проявляються через багато років після опромінювання. Пошкодження, які викликані великими дозами опромінення, проявляються через кілька годин або днів.
Одним із джерел ультрафіолетового опромінювання є космічні промені, проникна здатність яких до поверхні Землі багато в чому визначається станом озонового шару атмосфери, розташованого на висоті від 8 10 км на полюсах та від 16 18 км на екваторі до 50 55 км від поверхні Землі. В останні десятиріччя озоновий шар безперервно піддається фізичній та хімічній дії. Зокрема, здійснюють польоти у межах озонового шару надзвукові літаки та космічні

101 апарати, безперервно збільшуються надходження до озонового шару оксидів азоту, фреонів та інших сполук. Руйнування озонового шару відбувається головним чином під дією оксидів азоту (NO + O
3
NO
2
+ O
2
) та фреонів, що широко застосовуються в техніці та у побуті.
Учені вважають, що вже у 1973 р. фреонами було зруйновано близько 1% озонового шару, до 2000 р. буде зруйновано 3 %, а до 2050 р. буде зруйновано близько 10 %. Руйнування озонового шару особливо значне над полюсами Землі та в зонах польоту космічних апаратів і надзвукової авіації. Модельні дослідження показують, що 60 запусків кораблів «Шаттл» протягом року можуть знизити концентрацію озону в північній півкулі на 0,2 %, що на 0,4 % перевищить рівень УФ (290 320 нм) радіації на поверхні Землі. Загальні оцінки дії технології на озоновий шар свідчать поки що про обмежене його руйнування, однак тенденції подальшого розвитку цього процесу не завжди передбачувані
(наприклад, утворення озонових «дірок» над Антарктидою).
Особливо небезпечні для озонового шару ядерні вибухи в атмосфері, тому що при цьому до нього надходять такі речовини, як Сl, NO, NO
2
. Ядерна війна може виснажити озоновий шар на 20 % і більше. Скорочення концентрації О
3
в озоновому шарі призведе до масових ракових захворювань шкіри у людей, уповільнення фотосинтезу та до загибелі деяких видів рослин.
Основні заходи щодо захисту середовища життєдіяльності людини
Захист середовища життєдіяльності людини це комплексна проблема, що потребує зусиль вчених багатьох спеціальностей. Найактивнішою формою захисту навколишнього середовища від шкідливої дії викидів промислових підприємств є повний перехід до безвідходних технологій та виробництв. Це буде вимагати вирішення цілого комплексу складних технологічних, конструкторських та організаційних завдань, заснованих на використанні найновіших науково- технічних досягнень. Важливими напрямками екологізації промислового виробництва потрібно вважати: удосконалення технологічних процесів та розробку нового обладнання з меншим рівнем викидів домішок та відходів у навколишнє середовище; екологічну експертизу усіх видів виробництв та промислової продукції; заміну токсичних відходів на нетоксичні; заміну неутилізованих відходів на утилізовані; широке застосування додаткових методів та заходів захисту навколишнього середовища.
У якості додаткових заходів захисту застосовують: апарати і системи для очищення газових викидів, стічних вод від домішок; глушники шуму при скиданні газів в атмосферу; віброізолятори технічного обладнання; екрани для захисту від ЕМП тощо. Ці заходи захисту постійно удосконалюються та широко впроваджуються у технологічні та експлуатаційні цикли у всіх галузях народного господарства.
Додаткові заходи захисту навколишнього середовища застосовують на транспорті та пересувних енергоустановках. Це глушники, уловлювачі сажі, нейтралізатори відпрацьованих газів ДВЗ, глушники шуму компресорних установок та ГТДУ, віброізолятори рейкового транспорту тощо.

102
Важливу роль у захисті навколишнього середовища відведено заходам з раціонального розташування джерел забруднень: винесення промислових підприємств із великих міст у малонаселені райони з непридатними та малопридатними для сільськогосподарського використання землями; оптимальне розташування промислових підприємств із урахуванням топографії місцевості та рози вітрів; встановлення санітарно-захисних зон навколо промислових підпри-
ємств; раціональне планування міської забудови, яке забезпечує оптимальні екологічні умови для людини та рослин; організація руху транспорту з метою зменшення викиду токсичних речовин у зонах житлової забудови.
В охороні довкілля потрібні служби контролю якості навколишнього середовища, які повинні вести систематизовані спостереження за станом атмосфери, води та ґрунту для отримання фактичних рівнів забруднення навколишнього середовища. Отримана інформація про забруднення дає змогу швидко виявляти причини підвищення концентрацій шкідливих речовин та активно їх усувати.
На реалізацію комплексу заходів з охорони довкілля у всіх розвинутих країнах світу виділяються асигнування, що досягають 2 4 % національного доходу. В Україні витрати на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів нині практично відсутні.
Орієнтовно, на прикладі США, відносні затрати мають складати, %: охорона атмосфери 35,2, охорона водоймищ 48,0, ліквідація твердих відходів 15,0, зменшення шуму 0,7, інше 1,1.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал