Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка10/37
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   37
Психологічні методи відновлення працездатності
До психологічних методів відновлення працездатності належать психо- терапія, психопрофілактика, психогігієна. Різноманітні впливи на організм через психічну сферу шляхом терапії, профілактики, гігієни мають інформативний характер. Сигнали — носії інформації — продукуються психікою безпосередньо або опосередковано. Цим і відрізняються дані впливи від інших засобів, наприклад, фармакологічних.

84
Психотерапія включає м'язову релаксацію, спеціальні дихальні вправи, про що вже згадувалось вище, а також гіпнотерапію.
У декларації Американської психіатричної асоціації (1961) терапевтичне використання гіпнозу резюмується таким чином: «Гіпноз використовується розумно і правильно в процесі тільки тоді, коли він слугує лікувальним цілям, не піддаючи хворого ніякому ризику». За правильного добору хворих його можна використовувати як знеболювальний засіб, з метою послаблення страху і тривоги, а також при знятті симптомів. Гіпноз можна використовувати і під час невротичних розладів, але на основі ще суворішого добору хворих.
Оцінка результатів також вимагає надзвичайної обачності. В публікаціях минулого, як звичайно, відсутні дані, які підтверджують достовірну оцінку успіхів психотерапії. Тому залишаються неперевіреними результати, отримані за довгий період використання гіпнотерапії.
Наркоманія — трапляються повідомлення про позитивні результати лікування хронічного алкоголізму, куріння.
Можна успішно застосовувати гіпноз в анестезіології і травматології.
Останнім часом в Україні практикує велика кількість психогіпнотизерів.
Психопрофілактика — автогенне психом'язове тренування.
Серед методів, які дають змогу захистити психіку людини від шкідливих дій
і настроїти її на подолання труднощів, стресових станів, на першому місці перебуває психічна саморегуляція. Психічна саморегуляція — це дія людини, спрямована на саму себе за допомогою слів і відповідних їм уявних образів. Отже, слова, мова, уявні образи умовно, рефлекторним шляхом, впливають на функціональний стан різних органів і систем позитивно чи негативно.
Автогенне психом'язове тренування має на меті навчити людину свідомо коректувати деякі автоматичні процеси в організмі. Його можна застосовувати з метою відновлення сил перед робочим днем, в перервах, а також після робочого дня. Для зняття почуття тривоги, страху є певні формули, тести. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати самонавіюваний сон, тобто навчитися вводити себе на певний час в сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навіюваного сну 20-40 хв.
Психогігієна включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію Людини і Природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку.




85
2.3.

В
ИДИ
,
ДЖЕРЕЛА ТА НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ

НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА


Загальні відомості
Забруднення навколишнього середовища можуть бути природними та штучними.
Природні забруднення навколишнього середовища обумовлюються над- ходженням космічного пилу та космічним випромінюванням (позаземне забруднення), виверженням вулканів, вивітрюванням гірських порід, пиловими бурями, лісовими пожежами та іншими факторами (земне забруднення).
Однак природа має надзвичайну стійкість. Наприклад, були роки, коли епідемії або стихійні лиха призводили до загибелі майже половини певного виду тварин, але через рік або два їх кількість відновлювалася. І тільки одне — дія людини (штучне забруднення) — дуже легко і за короткий період призводить до корінних змін у природному балансі середовища. Ця небезпека ще ускладнюється тим, що людина недостатньо знає про складні взаємовідносини в природі та наслідки, які можуть статися у середовищі життя.
Наведемо кілька прикладів такої глобальної дії людини на природу. Коротко розглянемо, як людина в результаті своєї життєдіяльності нерозумно витрачає та знищує кисень повітря (0 2
), підводячи себе та свої покоління до неминучої загибелі. Вільний кисень, що є основним продуктом життєдіяльності, сам підтримує життя на Землі.
Кожного року в результаті фотосинтезу утворюється 120—190 млрд тонн 0 2
Запас вільного кисню в атмосфері становить 1,5-10 15
т. Повне оновлення 0 2
через живу речовину відбувається тільки за 2000 років. У першу чергу кисень необхідний для дихання людини, і фізіологічні потреби дозволяють зменшення концентрації 0 2
не більше ніж на 1 %. По-друге, людина в результаті своєї життєдіяльності використовує кисень як сировину у виробничих процесах.
Під час згоряння 1т вугілля витрачається кількість кисню, що дорівнює 10 річним людським нормам. Неважко підрахувати, що кожного року на спалювання горючих матеріалів витрачається до 20 млрд тонн 0 2
, тобто 12 % кисню, який щороку виробляється у біосфері. Це означає, що через 80 років 0 2
буде спалюватися стільки ж, скільки його продукується на фотосинтезі. А якщо урахувати, що ці процеси інтенсифікуються, то і витрати 0 2 різко зростуть.
За підрахунками вчених промисловість США споживає кисню більше, ніж його виділяє рослинний світ цієї країни. А це означає, що одна з найбільших країн світу живе на «кисневому утриманні» інших країн та світового океану.
По-третє, кисень витрачається на створення та збереження озоносфери. У
результаті тривалої еволюції біосфери у фотохімічному процесі щодо утворення озонового шару склалася рівновага між киснем повітря 0 2
та продуктом реакції — озоном (0 3
). Нині ця рівновага виражається константою, що дорівнює 3,2-10 9
т озону, або 0,0003 % від вмісту кисню.
Таким чином, Природа створила надійний щит Землі від космічної радіації
— озоновий шар.

86
У процесі своєї життєдіяльності людина руйнує цей надійний захист за двома основними напрямами. З одного боку, людина інтенсивно та нерозумно, використовуючи кисень атмосфери, порушує встановлену рівновагу, що веде до зменшення утворення озону. З другого боку, руйнуючи біосферу, викидаючи в атмосферу різні відходи виробництва, людина руйнує озоновий шар, що вже утворився. Наприклад, використовувані в хімічній промисловості, в медицині, в холодильних системах, кондиціонерах тощо, фреони, хлорфторвуглеводні, надходячи в атмосферу, під дією сонячних променів розкладаються і виділяють атоми Хлору. Кожний атом Хлору нищить до тисячі молекул озону. Якщо врахувати, що промисловість виробляє на рік близько 600000 т цих речовин, то такі темпи викидів через 50 60 років призведуть до серйозного виснаження озонового шару. Тоді смертоносна для мікроорганізмів ультрафіолетова короткохвильова частина сонячної радіації проникне на поверхню Землі.
Уже сьогодні учених усього світу хвилюють озонні діри, що з’являються над
Антарктидою, Шпіцбергеном ( вміст озону зменшується на 40 %). Таким чином, нерозумний вплив людини в процесі життєдіяльності тільки на кисень атмосфери може призвести людство до трагічних наслідків.
Розглянемо тепер вплив життєдіяльності людини на зміну вмісту діоксиду карбону (СО
2
) в атмосфері.
У процесі еволюції географічної оболонки Землі за мільйони років сформувався глобальний механізм круговороту СО
2
в природі. При цьому в біосфері були сформовані процеси, спрямовані на вилучення СО
2
із атмосфери, а отже, також із круговороту в природі.
В атмосфері міститься 0,003 % діоксиду карбону, що складає 2,3 10 12
т
2,8 10 12
т. В океані розчинено 1,3 10 14
т діоксиду, тобто є в 60 раз більше, ніж у атмосфері і законсервованих осадах земної кори (вапняні гори атоли) у вигляді твердого карбонату кальцію (СаСО
3
). Цей газ надходить з вулканів, гарячих джерел, під час дихання людини, тварин, при лісових пожежах і, насамкінець, у процесі життєдіяльності людини. В результаті круговороту повний обмін СО
2
в атмосфері відбудеться за 300 500 років.
Видаткові статті балансу вмісту СО
2
в атмосфері включають розчинення в океані 10 11
т СО
2 на рік і витрати діоксиду карбону вуглецю в процесі фотосинтезу 16 10 10
на рік. Однак на цю історично сформовану рівновагу
істотний вплив справляє людина.
Штучні забруднення. У багатьох країнах, і, в першу чергу, в країнах із розвинутою індустрією та великою густотою населення, наростає забруднення поверхні Землі (включаючи і родючі ґрунти) механічними домішками у вигляді золи, пилу, шлаків, некондиційних будівельних матеріалів, пустої породи, що виймається під час добування мінеральних будівельних матеріалів.
Таке забруднення особливо велике в районах розташування великих транспортних вузлів та промислових підприємств. Великі площі Землі зайняті звалищами з відходами виробництва та побуту. Масовий характер носить процес засмічення площ промисловими та побутовими відходами вздовж залізниць,

87 автомобільних трас та водних шляхів, а також територій морських та річкових портів.
Під час спалювання у промислових установках вугілля, мазуту, нафти та
інших видів палива, що містять сірку, з продуктами згоряння у повітря викидається, зокрема, сірчистий ангідрид, який, сполучаючись із атмосферною вологою, утворює сірчисту та сірчану кислоти, які попадають у кінцевому результаті і в ґрунт, і у воду. Подібні агресивні речовини шкідливо впливають передусім на рослинний світ, пригнічуючи життєздатність лісів на великих територіях. Накопичуючись у повітрі, вони загрожують також тваринному світу і людині.
Забруднення атмосфери і гідросфери. Більш стійкі зони із підвищеними концентраціями забруднень виникають у місцях активної життєдіяльності людини. Антропогенні забруднення відрізняються різноманітністю видів та численністю джерел. Якщо на початку ХХ ст. у промисловості застосовувалося 19 хімічних елементів, то в середині сторіччя стали використовувати близько 50 елементів, а в 70-х роках практично всі елементи таблиці Менделєєва. Це суттєво далося взнаки на складі промислових викидів і призвело до нового забруднення атмосфери, зокрема, аерозолями важких та рідких металів, синтетичними сполуками, не існуючими та не створюваними у природі, радіоактивними, канцерогенними, бактеріологічними та іншими речовинами.
Особливо гострою проблема забруднення атмосфери стала у другій половині
ХХ ст., тобто у період науково-технічної революції, що характеризується надзвичайно високими темпами зростання промислового виробництва, виробітку та споживання електроенергії, випуску та використання у великій кількості транспортних засобів.
В Україні основне забруднення атмосфери створюють ряд галузей промисловості, автотранспорт і теплоенергетика. Їх участь у забрудненні атмосфери розподіляється наступним чином, %: чорна та кольорова металургія, нафтодобування та нафтохімія, підприємства будматеріалів, хімічна промисловість –30; автотранспорт – 40; теплоенергетика – 30.
Для порівняння, у США забруднення атмосфери шкідливими речовинами створюють, %: транспортні засоби – 50; теплоелектростанції –20; промислові підприємства –15; установки для спалювання твердих відходів – 5; останні – 10.
Найпоширенішими токсичними речовинами, що забруднюють атмосферу, є:
:оксид карбону СО, діоксид сульфуру SO
2
, оксиди нітрогену NО
x
, вуглеводні
С
n
Н
m та їх пил. Основні домішки атмосфери та їх джерела приведені у табл. 2.2.
Приблизний відносний склад шкідливих речовин у атмосфері великих промислових міст, %: СО 45, SO
x
18, C
n
H
m
15, пил
12, NО
x
10.
Перевищення концентрацій токсичних речовин у забрудненому атмосферному повітрі над фоновими у середньому складають: для оксиду карбону СО 80 1250 та більше; для діоксиду сульфуру SО
2 50 300; для діоксиду нітрогену NО
2
до
25; для озону О
3
до 7 разів.


88
Т а б л и ц я 2.2. Основні джерела забруднення атмосфери
Домішки
Основні джерела
Середньорічна концентрація в повітрі, мг/м
2
природні техногенні
Тверді частки
(зола, пил та
ін.)
Вулканічні виверження, пилові бурі, лісові пожежі та ін.
Спалювання палива у промислових та побутових установках
У містах
0,04 0,4
SO
2
Вулканічне виверження, окиснення сірки та сульфатів, розсіяних у морі
Те саме
У містах до 0,1
NO
x
Лісові пожежі
Промисловість, автотранспорт, теплоелектростанції
У районах із розвинутою промисловістю до 0,2
СО
Лісові пожежі, виділення океанів, окиснення терпенів
Автотранспорт, промислові енергоустановки, чорна металургія
У містах від 1 до 50
Леткі вуглеводні
Лісові пожежі, природний метан, природні терпени
Автотранспорт, спалювання відходів, випари нафтопродуктів
У районах із розвинутою промисловістю до 3,0
Поліциклічні, ароматичні вуглеводні
Автотранспорт, хімічні заводи, нафтопереробні заводи
У районах із розвинутою промисловістю до 0,01
Крім СО, SО
х
, NО
x
, C
n
H
m та пилу, в атмосферу викидаються й інші більш токсичні речовини. Так, наприклад, вентиляційні викиди заводів електронної промисловості містять пару сірчаної, хромової та інших мінеральних кислот, органічні розчинники тощо.
За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 класи: 1 надзвичайно небезпечні; 2 дуже небезпечні; 3 помірно небезпечні та 4 малонебезпечні.
Оксиди карбону, сульфуру, нітрогену, вуглеводні, сполуки Плюмбуму, пил, що надходять в атмосферу, справляють різну токсичну дію на організм людини.
Наведемо властивості деяких домішок.
Оксид карбону СО. Газ без кольору та запаху. Діє на нервову та серцево- судинну системи, викликає ядуху. Первинні симптоми отруєння оксидом карбону
(поява головного болю) виникають у людини через 2 3 год її перебування в атмосфері, що містить 200 220 мг/м
3
СО; за більш високих концентрацій СО з’являється відчуття пульсу у скронях, запаморочення. Токсичність СО зростає за наявності у повітрі оксидів нітрогену, в цьому випадку концентрацію СО в атмосфері необхідно зменшувати в 1,5 рази.
Оксиди азоту NO
x
(NO, NO
2
, N
2
O
3
, NO
5
, N
2
O
4
). В атмосферу викидається в основному діоксид нітрогену NO
2
отруйний газ, що не має запаху і викликає подразнення в органах дихання. Особливо небезпечні оксиди нітрогену в містах,

89 де вони, вступаючи у взаємодію з вуглеводнями газоподібних відходів, утворюють фотохімічний туман смог. Отруєння оксидами нітрогену починається з легкого кашлю. При підвищенні концентрації NO
x виникає сильний кашель, блювота, іноді головний біль. Під час контакту із вологою поверхнею слизової оболонки оксиди нітрогену утворюють кислоти HNO
3
та HNO
2
, які й призводять до набряку легень.
Діоксид сульфуру SO
2
. Безбарвний газ із гострим запахом, вже у малих концентраціях (20 30 мг/м
3
) створює неприємний смак у роті, подразнює слизові оболонки очей та дихальні шляхи.
Найчутливіші до SO
2
хвойні та листяні ліси, тому що він накопичується у листках та хвої. Коли вміст SO
2
у повітрі досягає рівня від 0,23 до 0,32 мг/м
3
відбувається засихання сосни за 2 3 роки в результаті порушення фотосинтезу та дихання хвої. Аналогічні зміни у листяних дерев виникають при концентрації SO
2 0,5 1,0 мг/м
3
Вуглеводні (пара бензину, пентан, гексан та ін.). Мають наркотичну дію, у малих концентраціях викликають головний біль, запаморочення тощо. Так, при вдиханні протягом 8 год пари бензину в концентрації 600 мг/м
3
виникають головні болі, кашель, неприємні відчуття в горлі.
Альдегіди. При тривалому впливові на людину альдегіди викликають подразнення слизових оболонок очей і дихальних шляхів, а при підвищених концентраціях (для формальдегіду 20 70 мг/м
3
) спостерігається головний біль, слабкість, втрата апетиту, безсоння.
Сполуки Плюмбуму. В організм через органи дихання надходить 50,5% сполук Плюмбуму. Під дією свинцю порушується синтез гемоглобіну, виникають захворювання дихальних шляхів, сечостатевих органів, нервової системи.
Особливо небезпечні сполуки Плюмбуму для дітей дошкільного віку. У великих містах вміст свинцю в атмосфері досягає 5 38 мкм/м
3
, що перевищує природній фон у 10 4
разів.
Атмосферний пил. В атмосфері постійно присутній пил різного походження та хімічного складу. За неповного згоряння палива утворюється сажа, яка являє собою високодисперсний нетоксичний порошок, що на 90 95 % складається із часток вуглецю. Сажа має велику адсорбційну здатність по відношенню до важких вуглеводнів і також до бензапірену, що робить сажу дуже небезпечною для людини. Джерелом атмосферного пилу є зола, що утворюється під час згоряння палива.
Дисперсний склад пилу і туману визначає їх проникну здатність до організму людини. Особливу небезпеку являють токсичний тонко дисперсний пил із розміром частинок 0,5 10 мкм, які легко проникають в органи дихання.
Характерні розміри часток (мкм) деяких видів твердих та рідких домішок атмосфери:
Масляний туман
0,03 1,0
Промисловий дим
< 1,0
Промисловий пил
0,01 4000

90
Вплив середньодобових концентрацій забруднювачів на токсичний стан атмосфери приведений в табл. 2.3. Інтегральна оцінка впливу токсичних домішок атмосферного повітря на здоров'я людей дуже складна. У таблиці 2.4. приведена залежність між зниженням рівня забруднення атмосферного повітря і зменшенням захворюваності.
Т а б л и ц я 2.3. Показники, що характеризують забруднення атмосфери
Основні речовини, що забруднюють повітряне середо- вище
Клас небезпеки
Стан повітряного басейну за концентрації більше, мг/м
3
викликає побою- вання небез- печний дуже небез печний
Пил неорганічний
IV
0,15 0,75 3,75
Сірчистий газ
III
0,05 0,2 0,38
Оксид нітрогену
II
0,085 0,255 0,765
Оксид карбону
IV
3,0 5,0 25,0
Вуглеводні
IV
1,5 7,5 37,5
Сажа
III
0,05 0,25 1,25
Фенол
III
0,01 0,04 0,16
Свинець
I
0,0007 0,00126 0,00224
Сірководень
II
0,008 0,024 0,072
Сірковуглець
II
0,005 0,015 0,45
Аміак
IV
0,2 1,0 5,0
Сульфатна кислота
II
0,1 0,3 0,9
Соляна кислота
II
0,2 0,6 1,8
Ртуть
I
0,0003 0,00054 0,00096
В історію екологічних катастроф увійшов фотохімічний туман над Лос-
Анжелесом, що з’явився в 30-х роках, та лондонський смог 1952 р.
Фотохімічний туман. У 30-х роках над Лос-Анжелесом став з’являтися смог у теплу пору року. Лос-Анжелеський смог являє собою сухий туман вологістю близько 70 %. Цей смог стали називати фотохімічним туманом, тому що для його виникнення необхідне сонячне світло, яке викликає складні фотохімічні перетворення у суміші вуглеводнів та оксидів нітрогену автомобільних викидів.
Під час перебігу фотохімічних реакцій утворюються нові речовини, які значно перевищують за своєю токсичністю вихідні атмосферні забруднення.
Під час фотохімічного туману з’являється неприємний запах, різко погіршується видимість, у людей відбувається запалення очей, слизових оболонок носа та горла, відзначаються симптоми ядухи, загострення легеневих та різних
інших хронічних захворювань. Фотохімічний туман негативно діє на нервову систему, викликає загострення бронхіальної астми. Пошкоджує він і рослини.

91
Т а б л и ц я 2.4. Показники, що характеризують захворюваність від рівня забруднення атмосфери
Захворювання
Зменшення числа захворювань на 1000 осіб з небезпечного рівня до допустимого з рівня, що викликає побоювання, до допустимого
Грип та катар верхніх дихальних шляхів
292 90
Пневмонія
12,1 5,6
Бронхіти
13,6 3,2
Туберкульоз органів дихання
3 1,7
Хвороби серця
2,4 0,5
Гіпертонічна хвороба
3,2 2,0

Спочатку на листках утворюється водяне набухання, через деякий час нижні поверхні листків набувають сріблястого або бронзового відтінку, а верхні стають плямистими з білими нальотами. Потім настає швидке в’янення. Фотохімічний туман викликає корозію металів, розтріскування фарб, резинових та синтетичних виробів, пошкоджує одягу, порушує роботу транспорту.
Основною причиною фотохімічного туману є відпрацьовані гази автомобілів. На кожному кілометрі шляху легковий автомобіль виділяє близько
10 г оксиду нітрогену.
Фотохімічний туман виникає у забрудненому повітрі в результаті фотохімічних реакцій, що протікають під дією сонячного випромінювання. В ясні дні сонячна радіація викликає розщеплення молекул діоксиду нітрогену із утворенням оксиду нітрогену та атомарного кисню. Атомарний кисень із молекулярним киснем дає озон. Здавалося б, озон у присутності оксиду нітрогену, окиснюючи останній, повинен знову перетворюватися у молекулярний кисень, а оксид нітрогену в діоксид. Але цього не відбувається. Оксид нітрогену вступає в реакцію із олефінами, що містяться у відпрацьованих газах, котрі розщеплю- ються і утворюють осколки молекул. Так утворюється надлишок озону.
У результаті явища фотолізу, що продовжується, нові маси діоксиду нітрогену розщеплюються і дають додаткові кількості озону. Виникає ланцюгова реакція, і в атмосфері відбувається поступове накопичення озону. Вночі процес утворення озону припиняється. Під час реакції озону з олефінами утворюються різні пероксиди, які й складають характерні для фотохімічного туману продукти окиснення (оксиданти).
До речовин, які беруть участь у фотохімічних реакціях, відносяться альдегіди, що подразнюють очі та викликають біль у горлі вже за порівняно малої концентрації. За великої концентрації альдегіди паралізують рух тонких війок у

92 дихальних шляхах, знижуючи тим самим здатність організму до захисту.
Пероксидацетилнітрати також подразнюють очі. Однак ці речовини впливають на функції легень та органів кровообігу, починаючи з такої малої концентрації, коли людина ще не помічає, що їй щипає очі.
У процесі утворення оксидантів виникають так звані вільні радикали, що відрізняються високою реакційною здатністю. У цій своєрідній атмосферній хімічній лабораторії відбувається утворення складної суміші органічних периксидів, які є
головним діючим фактором туману. У теперішній час у багатьох великих містах ряду закордонних країн – Нью-Йорку, Чикаго, Бостоні, Детройті,
Токіо, Мелані утворюється фотохімічний туман.
У містах України явищ подібних фотохімічному туману не спостерігалося, однак умови для його утворення можуть виникнути. Число автомобілів росте так швидко, що за достатньої інсоляції в атмосфері наших міст можуть мати місце такі самі процеси, як у містах США. Лондонський смог, що утворився в умовах відсутності вітру й температурної інверсії, викликав масові захворювання дихальних шляхів у городян і супроводжувався багатьма смертельними випадками. Тоді світову пресу обійшла крилата фраза: «Або люди зроблять так, що стане менше смогу, або смог зробить так, що стане менше людей».
Таким чином смог або фотохімічний туман це результат забруднення атмосфери продуктами згоряння вуглеводів: сполуками сульфуру, оксидами нітрогену, що утворюють з вологою атмосфери нітратну кислоту, а також фтором, хлором, соляною кислотою тощо.
Усього в атмосферу викидається під час спалювання нафтового палива більше
160 шкідливих компонентів. Найбільш небезпечні з них приведені у таблиці 2.5.
Т а б л и ц я 2.5. Склад відпрацьованих газів, % (за об’ємом)
Компоненти
Двигуни карбюраторні дизельні
Нітроген
74 - 77 76 - 78
Кисень
0,3 - 8 2 - 18
Пари води
3 - 5,5 0,6 - 4
Діоксид карбону
5 - 12 1 - 10
Оксид карбону
5 - 10 0,01 - 0,5
Оксиди нітрогену
0 - 0,8 0,0002 - 0,5
Вуглеводні
0,2 - 3 0,009 - 0,5
Альдегіди
0 - 0,2 0,001- 0,009
Сажа
0 - 0,2 0,01 - 1*
Бенз-а-пірен
0 - 0,4
До 10**
*В г/м
3
; ** В мкг/м
3


У таблиці десяти основних забруднювачів повітряного середовища, яка складена Організацією Об’єднаних Націй, оксид карбону, помічений силуетом автомобіля стоїть на другому місці. Рухаючись зі швидкістю 80-90 км/год в

93 середньому автомобіль перетворює на вуглекислоту стільки ж кисню, скільки
300-350 людей. Річний викид одного автомобіля це 800 кг оксиду карбону, 40 кг оксидів нітрогену та більше 200 кг різних вуглеводнів. У цьому наборі дуже шкідливий оксид карбону. Через високу токсичність його допустима концентрація в атмосферному повітрі не повинна перевищувати 1 мг/м
3
. Відомі випадки трагічної загибелі людей, які запускали двигуни автомобілів за зачиненими воротами гаража. В одномісному гаражі смертельна концентрація оксиду карбону виникає вже через 2-3 хв після вмикання стартера. У холодну пору року, зупинившись для ночівлі на узбіччі дороги, недосвідчені водії
іноді вмикають двигун для обігрівання машини. Через проникнення оксиду карбону в кабіну людина може загинути.
Названі дуже активні речовини не тільки негативно діють на живий світ, але й інтенсивно руйнують металічні конструкції, лакофарбові покриття і навіть бетонні та кам'яні споруди. Відомі випадки руйнівної дії смогу на архітектурні пам’ятники. Великої шкоди зазнають будівлі, мости та інші транспортні споруди.
Кислотні дощі.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал