Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка1/37
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Приватний вищий навчальний заклад
МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ







Д. В. Зеркалов, Т. Є. Луц, Н. Ф. Качинська,
О. С. Ільчук, Н. П. Чикунова-Васильєва



БЕЗПЕКА
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Навчальний посібник


За редакцією Д. В. Зеркалова












Киев
«Основа»
2014


1
УДК 574.2:57.03(477)(07)
ББК Е0*80(4УКР)я73
3-57




Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(лист № 1/11-8930 від 10.06.2014)
Рекомендовано Вченою радою ПВНЗ «МУФ»
(протокол № 6-13/14 від 03.02 2014.)


Рецензенти: декан автомеханічного факультету, завідуючий кафедрою «Екологія та безпека життєдіяльності» Національного транспортного університету, д-р. техн. наук, проф. Матейчик В.П.; завідуючий кафедрою «Екологія та безпека життєдіяльності»
Державного економіко-технологічного університета транспорту, д-р. біол. наук, проф. Пилипчук О. Я.

Зеркалов Д. В. та ін.
З-57 Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. / Д. В. Зеркалов, Т. Є. Луц, Н. Ф. Качинська,
О. С. Ільчук, Н. П. Чикунова-Васильєва / За ред. Д. В. Зеркалова. – К.: Основа, 2014. 364 с.
ISBN 978-966-699-782-4
Розглянуто теоретичні основи безпеки життєдіяльності і практичні рекомендації щодо захисту людини від природних, техногенно-екологічних і соціальних небезпек в повсякденних умовах, екстремальних та надзвичайних ситуаціях.
Навчальний посібник ґрунтується на законах України, рішеннях Уряду і наказах міністерств, які є основою для забезпечення конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров`я.
Для викладачів і студентів вищих закладів освіти. Може бути використаний слухачами курсів підвищення кваліфікації, а також державними службовцями і працівниками підприємств різних галузей економіки.

УДК 574.2:57.03(477)(07)
ББК Е0*80(4УКР)я73






ISBN 978-966-699-782-4
© Зеркалов Д. В. та ін. 2014





2
П
ЕРЕДМОВА

Людина та її здоров’я – найбільша цінність держави, яка докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як у середовищі мешкання, так і в середовищі праці.
Безпека життєдіяльності (БЖД) – це нова науково-практична дисципліна про шляхи формування системи комфортної та безпечної взаємодії людини з довкіллям.
Предметом БЖД є пізнання закономірностей виникнення подій, що можуть спричинити небезпечні ситуації, розроблення методів прогнозування, виявлення та
ідентифікації небезпечних шкідливих факторів, оцінювання впливу їх на людину й середовище, комплексне вивчення принципів взаємодії людини з технічними засобами та навколишнім середовищем. На підставі цього розробляють засоби і способи захисту людей, територій, середовища.
Заходи стосовно захисту людей, територій, об’єктів, середовища від негативних наслідків НС, а також у разі виникнення несприятливих нестандартних ситуацій у побуті та невиробничій сфері, становлять систему під назвою «цивільний захист».
У широкому розумінні метою забезпечення БЖД має бути захист людей від зовнішніх та внутрішніх небезпек, збереження їх здоров’я та працездатності в будь- яких умовах існування, зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій при мінімізації витрат щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків.
У межах цієї науки розробляються заходи й способи захисту людей і об’єктів народного господарства в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
Системний устрій людського суспільства на землі, фундаментальний характер і тенденції науково-технічного прогресу в цілому світі – усе це призвело
і продовжує призводити до появи раніше невідомих проблем.
Перш за все – це надзвичайно інтенсивне зростання ступеня ризику травматизму та загибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, у побуті. За даними ВОЗ смертність від нещасних випадків у наш час посідає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань.
Системний устрій людського суспільства на землі, фундаментальний характер і тенденції науково-технічного прогресу в цілому світі
– усе це призвело і продовжує призводити до появи раніше невідомих проблем.
Небезпеки за своєю природою потенційні (тобто приховані), перманентні
(тобто постійні, неперервні) та тотальні (тобто всезагальні, всеосяжні). Отже, нема на Землі людини, якій не загрожують небезпеки. Але зате є багато людей, які про це не підозрюють. Їх свідомість працює в режимі відчуженості від реального життя.
Для вироблення ідеології безпеки, формування безпечного мислення та поведінки держава розробляє відповідні способи захисту від них у будь-яких умовах перебування людини.
Світове співтовариство з кожним роком виявляє все більшу зацікавленість в

3 охороні довкілля, забезпечення сталого розвитку країн і регіонів, захисту
інтересів майбутніх поколінь. Наближення екологічної кризи вперше відчули промислово розвинуті країни ще у 70-х роках XX століття й почали розробляти природоохоронні заходи як законодавчого, так і нормативного характеру, виробили та почали інтенсивно впроваджувати певну стратегію управління навколишнім середовищем.
Для реалізації наміченої стратегії почали розроблятися спеціальні національні стандарти, які визначали єдину методологію її проведення.
Міжнародні організації зі стандартизації головну увагу почали приділяти не тільки на розробленню стандартів на методи контролю (визначення) компонентів навколишнього середовища (повітря, вода, ґрунти), а й розробленню комплексу стандартів системи управлінням навколишнім середовищем.
Системи управління якістю довкілля є складовою частиною загальної системи адміністративного управління підприємств і організацій.
Інтернаціоналізація проблеми якості довкілля актуалізує не тільки природничо-наукові та соціально-економічні, але й міжнародно-політичні аспекти управління природними системами.
Раніше природоохоронна діяльність підприємств і організацій зводилася до здійснення відповідних заходів з метою зменшення чи взагалі звільнення від штрафів за забруднення довкілля. Зараз у розвинутих країнах світу питання охорони довкілля – це реалізація спеціальних заходів з метою реального захисту довкілля, про що свідчить факт надання банками відповідних кредитів лише за умови доведення екологічної доцільності проекту.
Створення та впровадження міжнародних екологічних стандартів – це результат великої необхідності вирішення проблеми світового рівня: викиди в атмосферу, забруднення річок і водойм тощо не обмежуються територією лише однієї країни. Міжнародні екологічні стандарти визначають методи створення та забезпечення функціонування систем екологічного управління на підприємствах і організаціях, вимоги до таких систем, встановили вимоги до екологічного аудиту тощо.


4
В С Т У П
Проблема захисту людини від небезпеки в різних умовах її життєдіяльності виникла одночасно із появою на Землі наших далеких пращурів. На світанку людства це були небезпечні природні явища, представники біологічного світу. З часом стала з'являтися небезпека, творцем якої стала сама людина.
З розвитком людського суспільства з’являються додаткові техногенно- екологічні небезпеки, причиною яких стала сама людина.
Тому міжнародні організації з метрології та стандартизації, відповідні національні органи велику увагу звертають не тільки на розроблення стандартів на методи контролю (визначення) основних параметрів довкілля (повітря, вода,
ґрунти), а і на розроблення сучасних автоматизованих і автоматичних засобів контролю та вимірювання. Розробляються національні стандарти на методи контролю, в основу яких закладаються найсучасніші засоби вимірювальної техніки.
Науково-технічний прогрес, у цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, підвищуючи комфортність життя, спричинив появу низки нових проблем екологічної безпеки.
По-перше, це надзвичайне зростання ризику ураження та загибелі людей у разі взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, у побуті.
По-друге, збільшується кількість аварій і катастроф, зумовлених зниженням надійності пристроїв, зроблених людиною, та помилками персоналу під час їх експлуатації, внаслідок яких створюються надзвичайні ситуації (НС), які призводять до загибелі людей, великих матеріальних втрат і забруднення природного середовища.
По-третє, зростає кількість стихійних лих, а також збройних конфліктів і терористичних дій, та розміри негативних наслідків від них.
По-четверте, ліквідація наслідків катастроф, стихійних лих, збройних конфліктів потребує величезних зусиль і матеріальних витрат під час проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення в районах надзвичайних ситуацій.
Усе це призводить до того, що вже зараз цивілізація несе величезні, іноді непоправні втрати. Так, для ліквідації тільки однієї техногенної катастрофи, що сталась на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року й набула планетарного масштабу, потрібні значні витрати протягом декількох десятиліть.
Стихійні лиха та техногенні катастрофи не можна обмежити державними кордонами, вони часто охоплюють кілька сусідніх країн і ліквідація їх наслідків вимагає міжнародного співробітництва, об’єднання зусиль світової спільноти.
Отже, проблема захисту людей, забезпечення життєдіяльності суспільства – невід’ємна складова стратегічного напряму розвитку людства, вирішення якої можливе на державному і міждержавному рівнях.
Нині людина більш за все страждає від небезпеки, яку сама ж і створила.
Тільки у дорожньо-транспортних пригодах кожен рік гине більше, ніж 5000 тис.

5 осіб. Щорічно в Україні виникає понад 50 тис. пожеж, під час яких гине більше, ніж 2 тис. людей. Десятки тисяч осіб стають щороку жертвами алкоголю.
Статистичні дані свідчать про те, що більше за все люди гинуть, стають
інвалідами та хворими від безпосередньої небезпеки природного, техногенного, антропогенного, біологічного, соціального походження. Вчені з давніх часів вивчають умови праці та безпеки людини. Так, Аристотель (384-322 рр. до РХ) вивчав умови праці, а Гіппократ (460-377 рр. до РХ) звернув увагу на шкідливий вплив пилу, який утворюється при добуванні руди, на організм рудокопів. Серед сучасних вчених суттєвий науковий внесок з цих питань вніс перший президент
Академії наук України В.І. Вернадський, розглядаючи природу й людське суспільство як одне ціле.
Практика свідчить, що ефективне забезпечення БЖД можливе за умов наявності правової бази, завчасного проведення необхідних організаційних заходів, підготовки сил та засобів безпеки, управління безпекою на всіх рівнях державної структури.
У сучасній незалежній Українській державі відбуваються переосмислення та зміни всіх сфер діяльності державних структур, зокрема й сфери цивільного захисту.
Держава виступає гарантом забезпечення реалізації конституційного права громадян на захист здоров’я, життя, і тому створює й розвиває систему цивільного захисту, яка виконує завдання відповідно до прийнятої в Україні концепції захисту населення і територій із залученням усіх верств населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
Успішна ліквідація наслідків катастрофічної повені в Закарпатті (1998 р.), катастрофічного зсуву в Чернівецькій області, у місті Алчевську (2005 р.) та інших надзвичайних ситуацій в різних регіонах України та за її межами, зокрема в Польщі,
Грузії, Туреччині (1998–2000 рр.), в Ірані та Пакистані (2004–2005 рр.) засвідчують спроможність структур цивільного захисту України виконувати свої завдання на професійному рівні.
У працях багатьох вчених створені наукові передумови для розробки засобів та методів захисту від небезпеки. Комплексною науковою дисципліною, що вивчає небезпеку та захист від неї людини, є безпека життєдіяльності (БЖД).
Основні положення навчальної дисципліни БЖД:
3 часу появи на Землі людина перманентно живе та діє в умовах потенційних небезпек, що постійно змінюються. Це дає змогу сформулювати аксіому про те, що діяльність людини потенційно небезпечна.
Реалізовуючись у просторі та часі, небезпеки завдають шкоди здоров'ю людини, спричиняють нервові струси, травми, хвороби, інвалідні та летальні наслідки тощо. Отже, небезпеки — це те, що загрожує не тільки Людині, а й суспільству та державі в цілому. Тому профілактика та захист від них — актуальна гуманна та соціально-економічна проблема, у вирішенні якої Держава повинна бути зацікавлена.
Забезпечення безпеки діяльності — пріоритетне завдання для особи, суспільства, держави. Абсолютної безпеки не буває. Завжди існує певний залишковий ризик. Під безпекою розуміють такий рівень небезпеки, з яким на

6 даному етапі наукового та технічного розвитку можна змиритися. Безпека — це прийнятний ризик. Для досягнення цієї мети найперший та найголовніший спосіб полягає в освіченості народу.
Небезпеки за своєю природою потенційні (тобто приховані), перманентні
(тобто постійні, неперервні) й тотальні (тобто всезагальні, всеосяжні). Отже, немає на Землі Людини, якій не загрожують небезпеки. Але є багато людей, які про це не підозрівають. їх свідомість працює у режимі відчуженості від реального життя.
Для вироблення ідеології безпеки, формування безпечного мислення та поведінки й була запропонована нова навчальна дисципліна — «Безпека життєдіяльності». Можна подати таке визначення цієї дисципліни: Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь наукових знань, які вивчає загальні небезпеки, що загрожують кожній людині, та розробляє відповідні способи захисту від них у будь-яких умовах перебування людини.
БЖД забезпечує загальну грамотність у галузі безпеки; вона є науково- методичним фундаментом для всіх без винятку спеціальних дисциплін безпеки.
БЖД не вирішує проблем безпеки. Це завдання спеціальних дисциплін (галузева безпека праці, атомна безпека, електробезпека, космічна безпека тощо). Людина, що засвоїла БЖД, надійно захищена від небезпеки, не нашкодить іншій людині, здатна грамотно діяти в умовах небезпеки. БЖД — це не засіб власного захисту, як вважає дехто, а захист особи, суспільства та держави. Введення БЖД у вищих навчальних закладах (1990) — найбільше досягнення освітньої системи в галузі безпеки.
БЖД вирішує три групи навчальних завдань: а) ідентифікація (розпізнавання) небезпек: вид небезпеки, просторові та часові координати, розмір, можлива шкода, ймовірність тощо; б) профілактика ідентифікованих небезпек на основі зіставлення видатків та вигод (відповідно до згаданої концепції залишкового ризику частина ідентифікованих завдань може з певною імовірністю реалізуватися); в) дії в умовах надзвичайних ситуацій.
За походженням (генезисом) усі небезпеки, що вивчаються у БЖД, поділяються на 6 груп: природні, техногенні, антропогенні, біологічні, екологічні, соціальні.
За характером впливу на організм людини розрізняють 5 груп небезпек: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізичні.
Наукове та методичне розкриття положень складає програмну основу БЖД,
у якій можна виділити такі блоки:
• Теоретичні основи. • Людина, як елемент у системах безпеки.
• Природні небезпеки (літосферні, гідросферні, атмосферні, космічні).
• Техногенні небезпеки (механічні небезпеки, усі види механічних коливань,
ЕМП, електробезпека, вибухи та пожежі тощо). • Хімічні небезпеки.
• Світловий клімат. • Повітря, вода, ґрунт, ліс як фактори життєвого середовища. • Екологічні небезпеки. • Соціальні небезпеки.
• Екстремальні та надзвичайні ситуації. • Керування БЖД.

7
Введення в навчальні плани нової дисципліни, що має назву «Безпека життєдіяльності», а також відкриття однойменної групи спеціальностей об'єктивно поставили перед фахівцями питання про навчально-методичне забезпечення нового предмета.
Через зміст офіційних документів нову навчальну дисципліну стали розглядати як симбіоз охорони праці та цивільної оборони, а згодом і охорони навколишнього середовища (екології). Нова позиція полягає у твердженні, що
«Безпека життєдіяльності» – це нова навчальна дисципліна, зміст якої становлять загальні закономірності небезпечних явищ та відповідні методи й засоби захисту людини в будь-яких умовах її перебування. Безпека життєдіяльності вирішує триєдине завдання, яке полягає в ідентифікації небезпеки, реалізації профілактичних заходів та захисті від залишкового ризику. Певним аналогом безпеки життєдіяльності є біологія, яка встановлює загальні закономірності, притаманні всьому живому, і яка започаткувала такі дисципліни як ботаніка, зоологія, анатомія та фізіологія людини, генетика, екологія.
Для вирішення проблем безпеки життєдіяльності наука БЖД залучає багато
інших наук. Вона виробила певну систему власних понять, концептуальних схем, теоретичних положень, аксіом, методів дослідження, що враховують суттєві особливості дійсності, тобто містить компоненти загальної науки про безпеку.
Тому безпеку життєдіяльності можна закономірно розглядати як наукову та методологічну основу для численних спеціальних дисциплін, таких, наприклад, як
«Основи екології», «Основи охорони праці», «Цивільна оборона». Зрозуміло, що зв'язок між безпекою життєдіяльності та окремими науками про безпеку має взаємний характер.
Виходячи із викладених положень БЖД це галузь науково-практичної
діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення
небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту
здоров'я та життя людини й середовища її проживання від небезпек, а також на
розробку та реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення й
підтримки здорових і безпечних умов життя та діяльності людини.
Нормативна навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» — це
інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка узагальнює дані відповідної науково-практичної діяльності, формує поняттєво-категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення у подальшому охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільної оборони та інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки та способи захисту від них.
«Безпека життєдіяльності» — фундамент загальної освіти з проблем безпеки
— це нова навчальна дисципліна, зміст якої становлять загальні закономірності небезпечних явищ та відповідні методи й засоби захисту людини в будь-яких умовах її перебування.
Галузеві питання безпеки, що враховують специфіку відповідних підприємств, викладаються в курсі «Охорона праці в галузі».
Мета вивчення нової дисципліни – подати відповідно до сучасних вимог знання студентам про загальні закономірності виникнення та розвитку небезпек,

8 надзвичайних ситуацій, передусім техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста вміння й навички для їх запобігання й ліквідації.
Завдання дисципліни «Безпека життєдіяльності» – навчити студентів:
• ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та ймовірність їх прояву;
• визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;
• прогнозувати можливість впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи «людина-життєве середовище»;
• використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;
• розробляти та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;
• запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію;
• використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі;
• планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності в системі «людина – життєве середовище».
У навчальному посібнику наведено основні положення нормативно- правових документів для вивчення менеджменту безпеки та захисту населення від природних і техногенних небезпек людини в повсякденних умовах, екстремальних та надзвичайних ситуаціях.
Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» займає провідне місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем
«молодший спеціаліст», «бакалавр», оскільки є дисципліною, що використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту тощо і дозволяє випускнику вирішувати професійні завдання за певною спеціальністю з урахуванням ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків.
Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентом компетентності, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та призвести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

9
Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» проводиться на 1-3 курсах навчання і передбачає лекційні, практичні заняття та самостійну роботу студентів. Під час лекційних занять рекомендовано використовувати методи системного аналізу, елементи економіки та проблемного навчання.
Вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» базується на засадах
інтеграції теоретичних і практичних знань, отриманих студентами в загаль- ноосвітніх навчальних закладах (природознавство, хімія, основи безпеки життєдіяльності, фізкультура, трудове навчання тощо), одержаних при вивченні загальноосвітніх дисциплін у вищому закладі освіти, та набутому життєвому досвіді.
Під час створення цього навчального посібника використано «Типову навчальну програму нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» для вищих навчальних закладів» для всіх спеціальностей за освітньо- кваліфікаційними рівнями «молодший спеціаліст», «бакалавр», яка затверджена
31.03.2011 р. Міністерством освіти і науки України.
Обсяги вивчення окремих розділів і тем нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» визначаються робочими освітньо-професійними навчальними програмами, які слід розробляти до кожної конкретної спеціальності на основі типової програми з урахуванням професійного спрямування потоків і груп, а також вимог стандартів освіти.
Після вивчення курсу «Безпека життєдіяльності» студенти складають залік.


10


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал