Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (075. 8) Київ 2006 ббк




Сторінка8/21
Дата конвертації05.01.2017
Розмір2.84 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21
Кадуріна Л.О.
84
термінів розрахунків не повинен перевищувати 270 днів. Після закінчення встановлених термінів уповноважені банки нараховують пеню в розмірі 0,3
% від суми недоотриманого виторгу в іноземній валюті чи від вартості недоотриманої продукції, переліченої за курсом НБУ на день нарахування пені. Загальний розмір нарахування пені не може перевищувати розміру заборгованості. У випадку неможливості одержання резидентом від
іноземного партнера валютної виручки по експортних операціях, моментом припинення застосування штрафних санкцій до резидента вважається дата списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк задавнен-ня позову. Законодавством України загальний строк для захисту своїх прав з позову юридичних осіб в умовах ЗЕД визначений до 1 року.
5.2. ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ. ВІДОБРАЖЕННЯ ЇХ
У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ
Система зв'язків між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин заснована на безготівковій формі розрахунків.
На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:
вид товарів, що єоб'єктом зовнішньоторговельної операції;
наявність кредитної угоди;
платоспроможність і репутація контрагентів по зов-
нішньоекономічних угодах;
—рівень попиту та пропозиції на даний товар на світових ринках.
Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим в кожній із зазначених форм є декілька різновидів.
Розрахунки чеками — це розрахунки з використанням письмових безумовних розпоряджень чекодавця платнику
(банку) здійснити платіж зазначеної суми чекоутримувачу (пред'явнику чи конкретним особам, організаціям) готівкою чи шляхом перерахування на його рахунок в банку.
Документ, що виписується чекодавцем, повинен мати покриття.
Причому законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що мається на його потоковому й

Облік
і аналіз зовнішньоекономічної діяльності
інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результаті надання банками кредиту.
Таким чином, власник має право виписувати чек, що підлягає обов'язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку - депозиту.
Як засіб платежу в міжнародному обороті чек використовується в розрахунках за поставлений товар при остаточному розрахунку за товар та зроблені послуги, врегулювання рекламацій і штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках по неторгових операціях.
Відповідно до Женевської конвенції термін представлення чека до оплати в країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнами - 20 дням, у міжконтинентальному платіжному обороті - 70 дням. Ці терміни обчислюються з дня, зазначеного в чеку, як дата виставляння чека.
Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки.
Комерційний чек відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара і він не підлягає передачі.
Комерційні чеки мають обмежений строк дії. Якщо на чеку не визначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців. Часто зустрічаються чеки зі строком дії до 90 днів, 45 днів, рідше - 1 рік.
Уразі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться застава.
Первинними документами при прийнятті комерційного чека є заява від клієнта.
У міжнародній торгівлі сплата боргів за допомогою чека може бути недостатньо привабливою з таких причин:
- експортер повинен звернутися у свій банк з розпорядженням про
інкасування платежів, за що буде справлятися певна плата;
- чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству і положенням про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу влади на здійснення платежу;
- чек може бути загублено під час пересилання поштою;
- чек може виявитися "непокритим", тому не буде оплачений після пред'явлення.

Кадуріна Л.О.
86
Вексель
— це цінний папір, оформлений у строгій відповідності з вимогами закону й утримуючий абстрактне грошове зобов'язання.
При розрахунках застосовується простий і перекладний вексель
(тратта). Частіше зустрічається перекладний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанту (кредитору), адресоване трасатові
(боржнику), сплатити третій особі (ремітентові) у встановлений строк зазначену у векселі суму.
Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, що
іменується векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору визначену грошову суму в обумовленому місці у визначений строк.
Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя.
Вексель може бути виписаний на користь постачальника-нерезидента і після поставки товарів (робіт, послуг).
При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортними операціями строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера в уповноваженому банку не повинен перевищувати законодавчо встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції.
Банківський переказ - це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.
Розрахунки шляхом банківських переказів у міжнародній торгівлі відбуваються за допомогою платіжних доручень.
Платіжними
дорученнями розраховуються із постачальниками й
підрядчиками
у випадку передоплати ними за узгодженням з різними
кредиторами
. Платіжні доручення приймаються банками тільки при наявності грошей на рахунках платників. При розрахунках дорученнями скорочується час, документообіг операції та порівняно невисокий розмір оплати послуг банку.
Українські підприємства, що розплачуються з
іноземними контрагентами за куплені товари шляхом банківського переказу, складають заяву на переклад, у якій містяться інструкції для банку щодо умов виплати грошей переказоот-римувачу. У цьому документі переказодавач указує:

Облік
і аналіз зовнішньоекономічної діяльності
1.
Повне найменування платника.
2.
Найменування банку платника.
3.
Номер банківського рахунку, що дебетується.
4.
Код валюти й суму платежу.
5.
Повне найменування бенефіціара, його адресу.
6.

Найменування банку бенефіціара й номер його рахунку.
7.
Найменування, номерідатудокумента(контракту)іт.п
8.
Особу, яка несе витрати за здійснення переводу (банківська комісія і поштові чи телеграфні витрати).
9.
Мету і призначення перекладу (найменування товару й послуг, за які здійснюється оплата).
Заява на переказ скріплюється підписами й печаткою підприємства- перевододателя.
Найчастіше розрахунок переказом використовується при сплаті боргів по позиках та кредитах, наданні авансів, поверненні зайво отриманих сум й
інших операцій.
Система розрахунків шляхом переказу не дає гарантій продавцям у тому, що покупці оплатять надані товари. Тому звичайно продавці вимагають надання фінансових гарантій платежів. Такими гарантіями можуть бути гарантії банків.
З метою забезпечення надійності надходження товарів від іноземного постачальника в разі здійснення авансових платежів покупець може виплачувати цю суму лише після отримання так званої гарантії авансу, що передбачає повернення авансу у випадку невиконання продавцем договірних зобов'язань щодо поставки.
Сума гарантії автоматично знижується пропорційно до суми часткових поставок. В гарантії авансу повинно передбачатись ії погашення із закінченням поставок за договором.
Гарантія авансу, як правило, виставляється перед отриманням авансу, але вступає в силу лише після його надходження. Відповідне застереження необхідно включати в текст гарантії.
Акредитив - це зобов'язання банку перевести на рахунок продавця гроші при наданні погодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджує постачання товару на умовах контракту.

Кадуріна Л.О.
88
Акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.
Існує кілька видів акредитивів:
1. За ступенем забезпечення:
- відзивний акредитив може бути в будь-який момент анульований чи змінений за вказівкою імпортера чи самостійно банком імпортера. Такий акредитив не дає переваг і гарантій експортеру;
5*
99
-
безвідзивний
акредитив протягом установленого терміну не може бути відкликаний чи змінений без згоди на те експортера, на користь якого він відкритий;
-
підтверджений
акредитив означає, що уповноважений чи будь- який третій банк на прохання банку, що відкрив акредитив поряд з останнім бере на себе відповідальність за платіж з акредитива при виконанні експортером усіх необхідних умов;
-
непідтверджений
акредитив таких гарантій не дає, але банк повинен ретельно перевірити за зовнішніми ознаками дійсність акредитиву.
2. За методом виконання:
-
трансферабельний
(переказний) акредитив дозволяє експортеру переуступати свої права за акредитивою третьої особи, тобто доручає банку здійснювати оплату одному, або декільком бенефіціарам з такого виду акредитивів повністю або частково;
-
револьверний
акредитив автоматично відновлюється на колишніх умовах після використання первісної суми й одержання виконуючим банком відшкодування. Так відбувається доти, поки не буде виплачена вся гранична сума акредитива. Такий акредитив зручний при сплаті серії поста- чань товарів;
-
непокритий
акредетив, який банк відкриває, але не переказує валюту і дає тільки зобов'язання про сплату тратти;
-
покритий
акредитив, за яким банк-емітент відкриває і одночасно переказує валюту;
- звичайний
акредитив

відкривається на конкретну особу.
Документарний
акредитив - це угода, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкції свого клієнта або від свого
імені, повинен провести платіж третій особі (бенеф-іціару) або оплатити

Облік
і аналіз зовнішньоекономічної діяльності
(акцептувати чи негоціювати) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.
У міжнародній торгівлі документарні акредитиви виконують подвійну функцію: методу платежу та методу фінансування (комерційний кредит)
(рисунок 5.1).
Український експортер


5
7
8



4

9
Банк-емітент
3
« ----
10

Підтверджуючий банк
Рисунок 5.1. Схема реалізації акредитива з експорту.
1.
Український експортер й
іноземний покупець укладають зовнішньоекономічний договір (контракт), що передбачає платіж за допомогою документарного акредитиву.
2.
Іноземний покупець звертається з заявою в банк-емітент із проханням виставити акредитив на користь продавця (експортера).
3.
Іноземний покупець забезпечує підтвердження акредитиву іншим банком-кореспондентом уповноваженого банку, якщо акредитив відкритий банком-емітентом, що не є кореспондентом уповноваженого банку.
4.
Емітент-банк-емітент запитує уповноважений банк (аві-зуючий банк) авізувати акредитив.
5.
Авізуючий банк сповіщає українського експортера про те, що йому відкритий акредитив.
6.
Український експортер відвантажує на адресу іноземного покупця товари.
7.
Український експортер надає в уповноважений банк документи, що свідчать про відвантаження товару.
Іноземний
покупець
Уповноважений
банк

Кадуріна Л.О.
90 8.
Уповноважений банк перевіряє документи й здійснює платіж за акредитивом.
9.
Уповноважений банк направляє документи в банк-емітент.
10. Банк-емітент перевіряє документи й надає відшкоду- вання уповноваженому банку.
У контракті повинні бути чітко визначені всі умови майбутнього акредитиву:
1.
Коли експортер повинен дати своєму банку інструкції про відкриття акредитива (звичайно 15-45 днів до початку відвантаження товару; або через кілька днів з дати підписання контракту).
2.
Коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність товару до відвантаження.
3.
Коли банки будуть виступати в ролі емітента.
4.
Які документи, що свідчать про здійснення відвантаження, повинен надати експортер у свій банк, щоб одержати гроші за товар.
5.
Який строк дії акредитиву, тобто протягом якого часу експортер може одержати гроші проти наданих документів (звичайно від ЗО до 150 днів, але не більш одного року).
6.
Вид акредитиву.
7.
Спосіб виконання акредитиву (шляхом негайного платежу по пред'явленні документів, платежу з розстрочкою в обумовлений термін і т.п.).
8. Інші умови в залежності від виду акредитива.
Акредитивна форма розрахунків може здійснюватися як за товари (послуги), що експортуються з України, так і за товари (послуги), що імпортуються в Україну.
Документарний акредитив є лише методом платежу (формою розрахунків). Як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту може використовуватися
іноземна або національна валюта України.
Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в
іноземній валюті» - у разі відкриття покритого акредитиву, на рахунках 601
«Короткострокові кредити банків в національній валюті» та 602
«Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» - у разі відкриття непокритого акредитиву.

Облік
і аналіз зовнішньоекономічної діяльності
Розрахунки в іноземній валюті здійснюються тілки через уповноважені банки, а розрахунки у національній валюті України з іноземними контрагентами можливі тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії
Національного банку України.
Для резидентів розрахунки акредитивами (з точки зору оподаткування) вигідніші покупцеві. Постачальник же ризикує здійснити іммобілізацію власних оборотних коштів, якщо протягом звітного періоду сума грошових коштів по відвантажених товарах не буде списана з акредитиву покупця.
Інкасо — це доручення продавця своєму банку одержати від покупця проти товарних документів гроші й перерахувати їх продавцю.
При інкасовій формі розрахунку експортер після постачання товару передає в банк своєї країни, що інкасує, комплект товарних документів із прикладеним до них інкасовим документом.
Застосування
інкасової форми розрахунків регулюється
«Уніфікованими правилами інкасо», прийнятими в 1978 році Міжнародною торговельною палатою.
Банк, що інкасує, пересилає комплект документів банку платника, що, у свою чергу, пред'являє їх імпортеру для перевірки. Якщо документи відповідають умовам контракту, імпортер підтверджує банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Повідомлення про зарахування на кореспон- дентський рахунок банку імпортера суми, служить підставою для розрахунків з експортером. Недолік інкасо з позиції експортера полягає в тому, що він спочатку повинен відвантажити товар, а потім передати документи в банк й очікувати виконання зобов'язань покупцем про сплату.
Для зменшення ризику неплатежу експортер повинен наполягати на на- данні банківської гарантії платежу.
Крім банківської гарантії, забезпечення платежу здійснюється шляхом застосування телеграфного інкасо. При телеграфному інкасо банк експортера виплачує йому виручку за товар негайно чи через визначений термін після одержання документів на інкасо, сповіщаючи свій банк за телеграфом, з яким він повинен мати спеціальний договір про телеграфне
інкасо.
Інкасо може бути документарним та чистим.
Документарне
інкасо
- це
інкасо фінансових документів, супроводжуваних товарними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки товарних документів, представляє собою

Кадуріна Л.О.
92 доручення експортера банкові одержати від імпортера суму коштів, належних за контрактом (взамін за передані останньому товарні документи), і перерахувати її експортерові.
Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (векселя, чеки, розписки й інші документи, використовувані для одержання платежів), коли вони не супроводжуються товарними документами.
При чистому інкасо банк-ремітент приймає від довірите-ля-експортера вищевказані фінансові документи, а банк, що представляє, у країні платника пред'являє платнику інкасовані фінансові документи до оплати.
В залежності від операції документарне інкасо може бути імпортним та експортним.
Імпортне інкасо - банк-імпортер, одержавши від банку-експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує з його рахунку належну імпортерові суму.
Експортне інкасо - банк-експортер одразу ж після пред'явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з наступним отриманням відповідної суми від банку-імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця.
Інкасова форма розрахунків в певній мірі вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів, або акцепту тратт (якщо, звичайно, експортер не дав інструкції про видачу документів без оплати).
Інкасова форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона припускає оплату реально поставленого товару, а витрати з проведення
інкасової операції є відносно невеликими.
Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх сплати (акцепту), який може тривати від декількох тижнів до місяця і більш. Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представлених документів або не мати дозволу на переказ валюти за кордон.
В останньому випадку експортер понесе витрати, що пов'язані із зберіганням вантажу, його продажем третій особі або транспортуванням назад в свою країну, звичайний розрив в часі між відвантаженням товару і отриманням валютної виручки, особливо при тривалому транспортуванні вантажів.

Облік
і аналіз зовнішньоекономічної діяльності
Відкритий рахунок - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного одержання платежу. Експортер поставляє покупцю товар разом з товаророзпорядчими документами й записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого на покупця рахунок суму купівлі.
Імпортер записує суму придбання в кредит товарів на рахунок постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер повинен оплатити вартість товару шляхом банківського переказу, чеком чи векселем. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи.
По відкритому рахунку розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також з продажу запасних частин до раніше поставленого устаткування чи машин.
5.3. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ
Кредити в іноземній валюті можуть отримувати тільки юридичні особи- резиденти України для проведення діяльності, передбаченої їх статусом, для чого до банку необхідно подати заяву, документи, що підтверджують обґрунтованість отримання кредиту і документи, що підтверджують фінан- совий стан підприємства. При цьому уповноваженим банкам надається
інформація щодо строків погашення кредиту і сплати відсотків з нього.
Принципами кредитування є: цільовий характер позик, їх забезпеченість, строковість і обов'язковість повернення, а також застосування санкцій до порушників кредитної дисципліни.
Проценти за кредити, отримані в уповноваженому банку України, стягуються в національній валюті України, в іноземному банку - в
іноземній валюті.
Склад витрат при сплаті відсотків за борговими зобов'язаннями регламентує п.5. пп.5.5.2 - 5.5.5. Закону про прибуток.
На підставі пп.5.5.2. Закону про прибуток платникам податків вказаних в п.5.5.3 віднесення до складу валових витрат, витрат на сплату або нарахування відсотків по зобов'язанням на користь осіб, зазначених у п.5.5.3, в любому податковому періоді дозволяється у сумі, яка не перевищує суми доходу податківця протягом звітного періоду, одержаних у вигляді відсотків, збільшеної на суму, яка дорівнює 50 відсотків

Кадуріна Л.О.
94 оподатковуваного прибутку звітного періоду, без врахування суми одержаних відсотків.
Згідно з пп.5.5.4 Закону про прибуток оподатковуваний прибуток без урахування процентів визначається як скори-гований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних з виплатою процентів.
Щоб дізнатися, яку суму відсотків можна включати до валових витрат, необхідно порівняти їх розмір з розрахунковою величиною, встановленою за пп.5.5.2. Закону про прибуток. Якщо фактична сума відсотків менше
(дорівнює) розрахункової величини - до валових витрат віноситься фак- тична сума. Якщо фактична сума більше розрахункової - розрахункова
(формула 5.1-5.2.).
Розрах. = + 50%
х
(ВД^
-
Д^
-
(ВВ
-
В„^)),
(5.1) де
^Дскор

скоригований валовий доход; Д
ВІДС

Д°
Х
°Д У вигляді відсотків; ВВ
— валові витрати;
В
ВІДС
— витрати, пов'язані з виплатою відсотків. Після простих математичних перетворень:
Розрах. = 50% к
к к
к
(Щ^
-
ВВ)
+50% * (Д^
+
В^
). (5.2)
Кредитування зовнішньої торгівлі включає кредитування експорту та кредитування імпорту (рисунок 5.2.-5.3.).
Експортний кредит - це кредит, що надається іноземними покупцями чи
їхнім банкам з метою фінансування продажу товарів та послуг, тобто засіб стимулювання експорту.
Комерційний аванс
Кредитування експорту
Банківське Кредитування експорту
Рисунок 5.2. Форми кредитування експорту.
Державні гарантії

зовнішньоекономічної
діяльності
95
Комерційний
кредит
Кредит
З
відкритого
Вексельний
кредит
Кредитуван ня
імпорту
Приватне
страхування



Банківський
кредит


Кредити, що
видаються при
акцепті


Акцептно-
рамбурсний
кредит
Рисунок 5.3. Форми кредитування імпорту.
Отриманий кредит може бути довгостроковим і короткостроковим.
Аналітичний облік ведеться за кожним отриманим кредитом в
іноземній валюті. Перерахунок заборгованості в іноземній валюті за кредитами відбувається на останню дату звітного періоду і на дату погашення кредиту. Курсові різниці за результатами переоцінки проекту і на інші цілі не можуть бути використані.
При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розрізняють різні види комерційних і банківських кредитів.
Комерційний кредит зазвичай надається експортером іноземному
імпортеру у вигляді відстрочки платежу, оформлюється попереднім векселем чи видається з відкритого рахунку.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал