Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка4/29
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.77 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29
(або ж у крайньому разі – національної валюти країни експортера). І навпаки
– імпортер зацікавлений сплатити якомога менше за товар, тому він прагнутиме встановити ціну контракту в найбільш нестабільній валюті, а валютою платежу вибиратиме свою національну валюту або валюту країни
імпорту, якщо остання є більш нестабільною в порівняні з його «рідною». В цих умовах він зможе розрахуватися за товар знеціненою валютою.
Якщо ціна контракту встановлюється в сильній валюті, то для компенсації втрат імпортер зазвичай наполягає на знижці з ціни або пільгах по інших умовах контракту. Якщо ж ціна вибрана у відповідності з
інтересами імпортера, тобто в слабкій валюті, продавець наполягатиме на підвищенні ціни товару. У міжнародній практиці в якості валюти ціни

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
34 частіше всього використовується найбільш стабільна на момент укладання угоди валюта або набір валют. Так, з метою страхування валютного ризику, ціна контракту може вказуватися в декількох валютах (двох або більше) або в складній компонентній валютній одиниці (СДР, євро).
У випадках, коли валюта ціни не співпадає з валютою платежу, в контракті повинен бути визначений курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу за ринковим курсом.
Незбіг валюти ціни і валюти платежу – одна із причин виникнення валютного ризику у міжнародній торгівлі. Якщо курс валюти ціни знижується, то сума платежу зменшується, і навпаки. Для експортера існує ризик зниження валюти платежу, а для імпортера (боржника) – ризик її підвищення.
Для запобігання валютного ризику у сфері зовнішньоекономічної діяльності контрагенти угоди можуть застосовувати такі засоби: можливість зміни термінів платежу за контрактом, збалансованість грошових вимог і зобов’язань, валютно-товарні застереження, бартерні угоди, включення можливих збитків у ціну контракту тощо.
Зміна терміну платежу (випередження та відставання, англ. «leads and lags») – різновид страхування валютних ризиків, за якого, в разі виникнення очікуваних різних змін валютних курсів, здійснюється маніпулювання строками платежів. До основних їх видів відносять:
 дострокову оплату (затримку платежу);
 прискорення або затримку репатріації прибутків;
 погашення позичок і виплату відсотків;
 регулювання термінів конверсії виручки в національну валюту тощо.
Ці методи дозволяють закрити короткі позиції з валюти до її апреціації
(підвищення валютного курсу) і, відповідно, довгі позиції – до її депреціації.
Одним із найважливіших елементів зовнішньоторговельного контракту
є ціна товару. Вона відображає кількість грошових одиниць, яку повинен заплатити покупець продавцю в тій чи іншій валюті за одиницю поставленого товару на умовах, вказаних в контракті. Виробник, визначаючи ціну на свою продукцію, в першу чергу, орієнтується на реалізацію товару, розмір прибутку, період окупності капіталовкладень, ліквідність балансу компанії і, що не менш важливо, платоспроможного попиту. Під дією конкурентної боротьби, в умовах сформованого для більшості товарів
«ринку покупця» ціна товару стає одним із головних інструментів на ринку, основним джерелом інформації про затрати.

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
35
Експортні та імпортні контрактні ціни різноманітні і залежать від додаткових витрат, що включаються у ціну в міру просування товарів від експортера до імпортера.
У міжнародній практиці існує п’ять основних способів визначення цін на товари (рис 1.10.).
Після розрахунку початкового варіанту ціни, приймаючи до уваги світові ціни на аналогічний вид продукції, постачальник повинен врахувати ряд факторів, обумовлених угодою, які безпосередньо впливають на кінцеве визначення контрактної ціни. Наприклад, кількість продукції, що поставляється є одним із важливих факторів, що впливає на ціну реалізації товару, особливо в умовах жорсткої конкуренції. На світовому ринку при продажу великої кількості товару прийнято робити знижку з ціни з метою заохочення покупців.
Рис. 1.10. Способи визначення ціни товарів у міжнародних торгівельних операціях
Спосо би ви зн а
ч ення цін тов арі
в ціни не змінюються протягом виконання контракту. Даний метод застосовують при відносній стабільності цін, або при тенденції зниження цін на світовому ринку
Тверда фіксація принцип визначення ціни
(наприклад, на основі котирувань певного товарного ринку на день поставки товару), сама ціна встановлюється в процесі виконання контракту. Цей спосіб практикується при тенденції до підвищення ринкових цін перегляд контрактних цін ціна твердо фіксується в момент укладання контракту, проте може переглядатися, якщо ринкова ціна змінюється порівняно з контрактною, більше ніж на

5%. довільна
(змінна) ціна залежить від зміни елементів витрат експортної продукції.
Розраховується шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін ціноутворюючих елементів (зокрема витрат виробництва) під час виконання контракту. В умовах високої кон’юнктури в
інтересах замовника можуть встановлюватися певні обмеження. змішана форма коли частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється у змінній формі

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
36
Строки угоди теж мають важливе значення, якщо передбачається значне підвищення цін за період з дати підписання контракту до строку його виконання. У цьому випадку ціна товару збільшується пропорційно очікуваному росту індексу експортних цін у країні продавця.
Базисні умови поставки корегують контрактну ціну на конкретну величину. Ці умови встановлюють «базис» (основу) ціни контракту в залежності від того, чи будуть включені витрати по доставці і страхуванню в ціну повністю, частково, або не будуть включені зовсім. Так, якщо базисні умови передбачають поставку на склад покупця, то в ціну контракту будуть включені транспортні витрати, вартість страхування вантажу і т.д. При продажу товару зі складу продавця ціна контракту може бути зведена до вартості товару або включати ще й вартість відвантаження. Класифікація базисів поставок за обсягом зобов’язань контрагентів розробляється
Міжнародною торгівельною палатою.
1.3.2. Валютні застереження
Як уже зазначалося, під валютним застереженням у договорі міжнародної купівлі-продажу слід розуміти умову договору, що визначає умови платежу у зв’язку з відмінностями в котируванні різних грошових одиниць. Отже, валютне застереження, за своєю суттю, є сформульованим у договорі правилом, згідно з яким відбувається зміна суми платежу у валюті платежу відповідно до змін курсу валюти платежу до курсу валюти контракту.
Валютні застереження в договорі найчастіше можуть бути прямими та опосередкованими. Пряме валютне застереження застосовується тоді, коли валюта контракту і валюта платежу співпадають. У цьому разі валютне застереження в договорі втрачає свою специфіку, оскільки в будь-якому випадку платіж за договором слід виражати в певній валюті.
Опосередковане валютне застереження більше відповідає сутності поняття валютного застереження і полягає в існуванні різних валютних виражень ціни контракту й грошових одиниць платежу. В такому випадку ціна фіксується у стабільній валюті, а валюта платежу, як більш слабка, прив’язується до валюти ціни, тобто сума платежу ставиться в залежність від зміни курсового співвідношення цих двох валют.
Валютне застереження також може бути двостороннім (коли сума валюти платежу підлягає перерахуванню в будь-якому випадку залежно від

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
37
її коливання по відношенню до валюти контракту) та одностороннім (в якому сума валюти платежу підлягає корекції лише у випадку пониження курсу валюти платежу до валюти контракту).
За кількістю валют, що застосовуються в розрахунках, валютні застереження можуть поділятися на дво- та багато- (мультивалютні) застереження. Якщо із двовалютними застереженнями все зрозуміло, то механізм формування мультивалютних застережень є досить складним. Це пов’язано із необхідністю врахування котирування певної кількості валют по відношенню одна до одної, для чого має бути сформований так званий валютний кошик. Крім того, в договорі мають визначатися котирувальні ставки конкретних валютних ринків, що застосовуються при формуванні котировок валют і для відповідного визначення ставки сукупного курсу валюти контракту.
Крім валютних застережень, до альтернативних способів мінімізації валютних ризиків у міжнародній торгівлі належать: укладання сторонами зустрічних договорів купівлі-продажу із зазначенням в обох договорах однієї
і тієї самої валюти контракту й валюти платежу; хеджування; продаж валюти платежу банкам на форвардних умовах у момент надходження цієї валюти від контрагента за договором з фіксацією курсу валюти на момент укладання такої форвардної угоди з банківською установою.
1.4. Міжбанківські кореспондентські відносини. Система СВІФТ
Міжнародна банківська діяльність (англ. banking) – банківський бізнес, що заснований на кореспондентських відносинах, що є базою для трансферту грошей, обміну валюти, платежів і розрахунків та фінансування зовнішньої торгівлі.
Отже, міжнародну діяльність банки здійснюють через кореспондентські відносини з іноземними банками-кореспондентами, через закордонні філії та дочірні банки або через уповноважені банки, тобто такі, що одержали спеціальний дозвіл на виконання відповідних валютних операцій.
Міжнародні кореспондентські відносини – договірні відносини між банками різних країн з приводу взаємного надання банківських послуг, або одним з них за дорученням і за рахунок іншого.
Таким чином, для проведення міжнародних розрахунків банки різних країн встановлюють між собою кореспондентські відносини (відкривають

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
38 один одному рахунки, зберігають на них кошти, виконують, на основі взаємності, платіжні та інші доручення), шляхом укладення відповідних договорів, у яких зазначаються всі основні моменти співпраці.
Кореспондентом може виступати банк, що представляє інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення.
При виборі закордонного банку-кореспондента важливу роль відіграють його позиція на фінансовому ринку, надійність і платоспроможність.
Процес створення кореспондентських відносин складається з таких етапів.
1. Вибір банка-партнера. Для цього збирається інформація про можливого партнера за кордоном через:
 публікації міжнародних фахових журналів;
 міжнародну пресу;
 центральні банки відповідних країн;
 посольства України у відповідних державах, посольства інших держав в Україні;
 міжнародні організації,
 клієнтів та їх ділових партнерів;
 візити представників іноземних банків;
 візити до іноземних банків;
 річні звіти банків.
Так створюється уявлення про банки тієї чи іншої держави.
2. Встановлення зв’язку з обраним банком. До банку надсилається лист
із пропозицією встановити кореспондентські відносини. До листа додаються звіт про діяльність, статут та копія ліцензії Національного банку на проведення банківських операцій.
3.
Укладення кореспондентської угоди.
Міжнародний кореспондентський договір – угода між двома або кількома банками про здійснення платежів і розрахунків одним із них за дорученням і за рахунок
іншого. Зокрема, договором про встановлення кореспондентських відносин визначається застосування до нього права тієї чи тієї країни. На практиці прийнято застосовувати право тієї країни, у якій відкривається кореспондентський рахунок.
При укладанні кореспондентського договору визначаються умови і порядок розрахунків, валюта платежу, методи поповнення валютних резервів, правила переказу залишку коштів на рахунки в треті країни, розмір комісій та інші умови. На основі кореспондентських договорів банки

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
39 здійснюють міжнародні розрахунки, у тому числі акредитивами, інкасо, переказними векселями, грошовими переказами тощо.
Також кореспондентські відносини оформляються міжбанківськими угодами у формі двосторонніх договорів або листів у супроводі ряду контрольних документів. До останніх належать: річні звіти, балансові дані, прес-релізи, тарифи комісійного винагородження за видами операцій, картки зразків підписів осіб, уповноважених підписувати платіжні документи або кореспонденцію від імені банку, (аутентифікаційні ключі, що заміняють собою підписи і використовуються для підтвердження достовірності для телексних або комп’ютерних повідомлень).
4. Відкриття кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого, на підставі укладеної кореспондентської угоди, відповідно, визначається вид рахунку – лоро чи ностро.
Зазвичай, відкриваються рахунки в конкретних валютах у банках тих країн, для яких дана валюта є національною. Проте, тут існують винятки.
Наприклад, рахунки в доларах США, крім американських банків, можуть бути відкриті в банках Німеччини, Великої Британії, Швейцарії, Угорщини,
Австрії, Росії. Для відкриття даних рахунків і використання їх в розрахунках
є вагомі підстави, наприклад, Франкфурт-на-Майні, Лондон, Цюрих є фінансовими центрами світу, тощо.
Найчастіше встановлення кореспондентських відносин супроводжується взаємним відкриттям рахунків. Проте, це не є правилом.
Заяву про відкриття рахунка можна зробити в усній формі, висловивши її у ході переговорів банку або по телефону. Однак, банку, що відкриває рахунок, варто надати, слідом за цим, підтвердження в письмовій формі.
5. Обмін контрольними документами. Контрольні документи – це документи, надані банками один одному, щоб запобігти можливості втрат у результаті зловживання. До них належать:
 річний звіт/баланс;
 список підписів уповноважених осіб;
 угода щодо використання кодового ключа (кодів, що гарантують
істинність);
 список банків-кореспондентів в інших країнах;

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
40
 якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави).
Рекомендований також додатковий перелік документів:
 список філій банку всередині країни з їх адресами;
 ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб банку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань;
 додаткові інформаційні публікації про банк щодо загальних питань.
6. Домовленість про контрольні ключі. Досягнення згоди про те, чиї контрольні ключі використовуватимуться при кодуванні важливих повідомлень у майбутньому. При цьому, прийнято надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих документів, що містять контрольні ключі. З метою нерозголошення даної інформації, банк повинен довіряти свої перевірочні коди тільки працівникам, що заслуговують особливої довіри. Часто контрольні ключі, з метою більшої фінансової безпеки (щоб запобігти крадіжці або зникненню), пересилаються двома партіями.
Критеріями вибору банку-кореспондента є:
1. Мережа філій цього банку всередині країни, що дозволяє швидко і дешево здійснювати розрахунки.
2. Наявність представництва банку в інших важливих центрах міжнародної торгівлі за кордоном. Вони дають можливість заощадити час при створенні кореспондентських банківських відносин у разі, якщо обсяг зовнішньої торгівлі невисокий, а також рефінансувати свої операції у валюті третьої держави.
3. Кількість банків-кореспондентів обраного банку.
4. Спектр послуг, які банк-кореспондент може запропонувати.
5. Професіоналізм персоналу.
6. Надійність.
7. Швидкість реакції у спільній діяльності.
8. Аналіз цін на різноманітні банківські послуги
Розрахунки здійснюються, переважно, безготівковим способом через записи на міжбанківських рахунках. Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні філії, відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям коррахунків «лоро» і «ностро». Рахунок «ностро» для одного банку буде рахунком «лоро» для іншого.
Рахунок «ностро» це:

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
41 1) рахунок, який банк має у свого іноземного банка-кореспондента і на якому враховуються всі його витрати і надходження;
2) кореспондентський рахунок, по якому проводяться всі операції з виконання кореспондентом доручень даного банку.
З метою контролю за станом і рухом коштів на рахунках «ностро» кожен банк відкриває внутрішній коррахунок, на якому дзеркально відображається рух коштів на своєму реальному рахунку «ностро». Це дозволяє банку оперативно розпоряджатися своїм рахунком, не допускати перевищення лімітів, своєчасно поповнювати рахунок активами. В результаті, банки мають можливість тримати на коррахунку мінімально допустимі залишки, розміщуючи тимчасово вільні активи в короткострокові депозити на міжнародному ринку капіталів (Євроринку).
Для відстеження стану свого рахунку в банку проводять щомісячне, а при великих обсягах операцій – щотижневе (рідше – щоденне) звіряння виписок по рахунку
«ностро»
і внутрішньому
(дзеркальному) кореспондентському рахунку.
Цей процес називається раккордом: відображаються несквітовані (ті, що не зійшлися) по виписках і внутрішньому обліку суми, які в подальшому підлягають врегулюванню.
Основою для зарахування суми в розпорядження власника рахунку є дата валютування. Тільки з дня валютування власник коштів отримує їх у повне ведення і має право вільно розпоряджатися ними.
Рахунок «лоро» це:
1) кореспондентський рахунок для міжнародних розрахунків, що відкривається у вітчизняному банку на ім’я іноземного банка-кореспондента;
2) рахунок, що відкривається банком-кореспондентом для захисту сум, які видаються або отримуються за дорученнями свого кореспондента.
Рахунок «лоро» може бути також кореспондентським рахунком третього банку, відкритим у банку-кореспонденті даної кредитної установи.
При цьому, рахунок банка-кореспондента в даній кредитній установі називається рахунком «Ностро». Він відкривається переважно комерційними банками, що активно здійснюють перекази, акредитивні, інкасові та інші операції для розрахунків за товари та послуги.
Історично фінансовий механізм лоро-рахунків – це ноу-хау країн СНД, економічні зв’язки котрих потребували збереження деякої єдиної платіжної системи. Функціонування цих рахунків на стику валютних систем зумовлює декілька особливостей, роботи з ними на валютному ринку України:

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
42
 резидентам дозволено проводити через лоро-рахунки лише розрахунки з нерезидентами;
 операції за лоро-рахунками проводяться тільки у межах залишку на початок дня (що обмежує можливості для проведення операцій вдень);
 національна валюта повинна бути визначена в контракті як валюта платежу;
 проводиться контроль 90-денного строку надходження виручки для резидентів-експортерів чи надходження товару для резидентів-імпортерів та обов’язковий контроль банками відповідних контрактів і документів про надходження товарів та надання послуг;
 з лоро-рахунку дозволено купівлю
іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України у випадку надання документів, безспірно підтверджуючих одержання нерезидентом на лоро-рахунок коштів у валюті України, внаслідок експорту в Україну товарів (послуг);
 можлива купівля валюти на кошти, отримані як відсотки по депозиту чи по залишку на цьому рахунку;
 органам валютного контролю та комерційним банкам дозволено вимагати від резидентів, власників рахунків у гривнях будь-які документи та
інформацію, що підтверджують законність здійснення платежів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, а також їх відповідність до діючого законодавства України і нормативних актів НБУ.
Кореспондентські відносини можуть встановлюватися із взаємним відкриттям рахунків чи з відкриттям рахунку в одному із банків: (А- кореспонденти), або без відкриття рахунків (Б-кореспонденти). Про А- кореспондентів йдеться, коли зв’язок між вітчизняним та іноземним банками здійснюється через кореспондентські рахунки, як на одно- так і на двосторонній основі (рис 1.11.).
Рис. 1.11. А-кореспондентські відносини між банками
А-кореспонденти
Лендсбанк,
Рахунок у євро,
Укрексімбанк
Рахунок у гривнях
Лендсбанк
Укрексімбанк, України
Рахунок лоро
Рахунок ностро
Доручення EUR і UAN
Доручення UAN і EUR

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
43
Кореспондентський рахунок – це рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа, за дорученням і на кошти іншої банківської установи, на підставі укладеного кореспондентського договору.
В разі відносин з Б-кореспондентом, взаємні рахунки відсутні, хоч співробітництво між ними може бути інтенсивним. На відміну від кореспондентських відносин типу А, необхідна для виконання банківських доручень третя кредитна установа, як правило, країни у валюті якої має бути здійснена оплата. Доручення виконуються у межах агентської угоди через банки, де обидва партнери мають свої кореспондентські рахунки (рис 1.12).
Наприклад, БіЕнПі Парібас, маючи в себе рахунок Лейдсбанку з відповідною сумою, може відкрити кредитну лінію Укрексімбанку. При цьому, якщо необхідна сума грошей для виконання доручення
Укрексімбанком перевищує суму кредиту,
БіЕнПі
Парібас може перерахувати вказану в дорученні суму без необхідного покриття (за домовленістю між банками необхідна сума буде перерахована пізніше). Це дає змогу негайно виконати телеграфне доручення.
Рис. 1.12. Б-кореспонденти без відкриття взаємних рахунків
Слід зазначити, що банки, здійснюючи розрахунки за зовнішньоекономічними договорами своїх клієнтів, є учасниками тільки розрахунків, але не самих торговельних операцій.
Міжнародні платежі за кореспондентськими рахунками здійснюються в межах залишку коштів на рахунку або, в окремих випадках, з перевищенням залишку шляхом «овердрафту».
Овердрафт – право банку здійснювати оплату понад залишок коштів на кореспондентському рахунку в межах визначеної договором суми (ліміту).
Укрексімбанк,
України
Лендсбанк,
Німеччина
БіЕнПі Парібас, Франція
Доручення в доларах США
А-кореспонденти

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
44
Тобто це форма міжбанківського короткотермінового кредиту на суму, що перевищує залишок коштів на коррахунку у банку-позичальника. У ряді країн надання кредиту овердрафт заборонено законодавчо і це може призвести до несвоєчасного здійснення платежу банком-кореспондентом.
Для банків з недовгою «кредитною історією» або незначними оборотами на коррахунках можливості надання овердрафту, як правило, немає, або ліміти дуже незначні. Відсотки за овердрафтом дещо вищі за кредитні ставки
євроринку.
У багатьох зарубіжних банках існує практика розміщення коштів в
«автоматичний овернайт», тобто, коли кошти, що перевищують встановлений угодою ліміт, розміщуються банком-кореспондентом на фінансовому ринку. Правда, ставки за такими «нічними кредитами» нижчі ніж відсотки на євроринку.
До запровадження євро, традиційно, переважна частка міжнародних платежів здійснювалася через кореспондентські рахунки лоро і ностро. Як відомо, відкриття та обслуговування таких рахунків вимагає певного залишку коштів на рахунку. При переході до євро банки почали скорочувати кількість рахунків, які необхідно тримати в зоні євро шляхом альянсів з


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал