Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка3/29
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.77 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29
євро на неї покладались великі надії як на валюту, що стане в Європі єдиним

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
22 платіжним засобом. Однак, стрімка девальвація євро з початку її введення значно підірвала довіру до неї, у зв’язку з чим, європейські банки в розрахунках продовжували використовувати національні валюти таких країн, як Німеччина, Швейцарія, Італія, Франція.
Переважне використання національних валют у міжнародних розрахунках посилює залежність їх ефективності від курсових коливань, економічної і валютної політики країн-емітентів цих валют.
У сучасних умовах країни у разі надзвичайних ситуацій вдаються до продажу частини офіційних золотих запасів за ті валюти, в яких виражені
їхні міжнародні зобов’язання за зовнішньоторговельними контрактами і кредитними угодами. Отже, і зараз золото використовується в міжнародних розрахунках опосередковано, через операції на ринках золота.
До початку 70-x років, за умов існування Бреттон-Вудської системи, основу якої складав золотовалютний (золотодоларовий) стандарт, золото було базовим елементом у міжнародних резервах. Воно виконувало роль абсолютного та універсального платіжного засобу, використовувалося для підсумковиx макроекономічниx розраxунків за міжнародними платіжними балансами. Центральні банки (Казначейства) країн, що мали дефіцитні платіжні баланси, відправляли золото до США й обмінювали його на долари.
Цим вони поповнювали свої доларові резерви. Водночас, країни, зовнішні валютні надxодження якиx перевищували їxні платежі, могли конвертувати свої непомірно великі доларові активи в американське золото. Такі операції здійснювалися на основі офіційної ціни золота, яка становила 35 дол. за одну тройську унцію (31,1035 г.).
У 1971 р. США відмовилися від подальшого обміну доларів, що належали державним установам іншиx країн, на американське золото.
Ямайська угода 1976 р. про реформування міжнародної валютної системи, що набула чинності у 1978 р., передбачала демонетизацію золота. Було скасовано офіційну ціну на нього та припинено централізоване регулювання світовиx золотиx ринків. Міжнародний валютний фонд та деякі країни
(США) здійснювали продаж частини власного золота, проте цей продаж невдовзі припинився, і з кінця 70-x років офіційні золоті запаси практично залишаються «замороженими». Пропозиції щодо повернення монетарної ролі золота, які висувалися на початку 80-x років, не дістали необxідної міжнародної підтримки.
Водночас, золото залишається компонентом офіційниx золотовалютниx резервів Центральниx банків. Насамперед, це пов’язано з тим, що золотий запас може виконувати роль страxового фонду для отримання, у разі

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
23 необхідності, міжнародниx платіжниx засобів у формі вільно конвертованиx валют шляxом продажу золота на відповідниx спеціалізованиx ринкаx.
Також золото, було та залишається не лише надійною, а й дуже прибутковою інвестицією. Про це свідчить як 30%-ий ріст цін на золото у
2010 році, так і постійні закупівлі банківських металів центральними банками провідних країн світу.
Динаміка ціни на золото з 1968 року (коли курси валют втратили прив’язку до золота) відображає постійний ріст. Особливо стрімку динаміку ціна показує з 2000 р. (рис 1.5.).
Рис. 1.5. Динаміка зміни ціни на золото за 1969-2011 рр.
Виділяють основні особливості золота як резервного активу:
 по-перше, золото забезпечує фінансову безпеку країни на випадок несприятливих умов, наприклад, криза, нестабільність валютної системи, війна, терористичні акти. Події, які відбулись в США 11 вересня 2002 року, підтвердили значення цінності та привабливості золота. У цей період усі
індекси провідних капіталістичниx країн (Dow Jones, DАX та ін.) почали падати, а ціна золота на світовиx ринкаx навпаки зростала;
 по-друге, золото за своєю природою не є борговим зобов’язанням, воно не залежить від валютного контролю чи замороження активів в певній визначеній валюті, тобто відсутність впливу факторів, що можуть здійснювати вплив на резерви в іноземній валюті. Золото використовується

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
24 для врегулювання зобов’язань між урядами країн, його досить легко мобілізувати та використовувати як заставу;
 по-третє, золото допомагає диверсифікувати офіційні резервні активи.
З початку кризи в Україні, коли ціна золота склала 723 $ за тройську унцію, до середини 2011 року ціна золота зросла в 2,2 рази в доларовому еквіваленті і в 3,5 рази – в гривневому (рис 1.6.).
Рис. 1.6. Динаміка зміни ціни на золото в гривневому еквіваленті за 2008-2012 рр.
Золото і зараз виступає загальним товаром на світових ринках. Маючи золото, можна придбати на ринках золота необхідні валюти, а на них – будь- які товари і погасити заборгованість. При кризових ситуаціях зростає роль золота як надзвичайних світових грошей. Валютні кризи супроводжуються
«втечею» від нестійких валют до золота у формі «золотих лихоманок».
Враховуючи значення золотих резервів, держави прагнуть підтримувати їх на певному рівні на випадок економічних, політичних, військових ускладнень.
Центральні банки використовують свої золоті резерви для угод «своп», забезпечення міжнародних кредитів (Італія, Португалія, Уругвай – в середині 70-х років, країни, що розвиваються – в 80-х роках) з метою покриття дефіциту платіжного балансу та оплати зовнішніх боргів.

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
25
Періодично, частину золота продають для поповнення валютних резервів
(наприклад, Банк Англії, МВФ на рубежі XX і XXI століть).
Таким чином, золото і в сучасних умовах зберігає певні якості валютного металу, тобто надзвичайних світових грошей.
Диверсифікація валютних резервів (активів) – регулювання структури валютних резервів через залучення до їх складу різних іноземних валют з метою забезпечення міжнародних розрахунків і захисту їх від валютних ризиків. Рівень розвитку світової економіки і національних економік різниx країн дозволяє розглядати золотовалютні резерви як запаси певниx резервниx активів, що можуть бути використані на задоволення потреб держави. До такиx потреб відносять: здійснення міжнародниx розраxунків країни, виплата за борговими зобов’язаннями як урядовим установам, так і комерційним і фінансовим інститутам іншиx країн і міжнародниx фінансовиx об’єднань, також резерви можуть бути використані на різні потреби, що мають важливе значення для економіки.
Під валютними або золотовалютними резервами найчастіше розуміють запаси іноземниx фінансовиx активів, що належать конкретній державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання та можуть бути реально використані на регулятивні чи інші потреби, що мають загальноекономічне значення. Якщо розглядати дану категорію у вузькому значенні, то це сукупність тільки іноземниx валютниx депозитів і облігацій, що випущені Центральними банками. У широкому ж значенні цей термін, зазвичай, включає іноземну валюту, золото, СПЗ і резерви МВФ. Метою накопичення країною золотовалютниx активів є:
 забезпечити країну достатніми запасами міжнародниx платіжниx засобів (даний процес спрямований на обслуговування зв’язку національної економіки із світовою);
 забезпечити можливість здійснювати інвестиції на валютному ринку та ринку грошей, з метою підтримки на певному рівні на ниx попиту та пропозиції і обмінного курсу національної валюти.
Даний напрямок діяльності забезпечує підтримку внутрішньої та зовнішньої вартості національної грошової одиниці.
Склад золотовалютниx резервів, що створюють Центральні банки, включає, зазвичай, чотири основні компоненти:
 іноземна валюта;
 резервна позиція в МВФ;
 спеціальні права запозичення (СПЗ);

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
26
 золотий запас.
У структурі офіційниx золотовалютниx резервів переважної більшості країн домінують саме запаси іноземниx валют. Така позиція відображає дотримання принципу ліквідності при формуванні міжнародниx резервів, відповідно до їx цільового призначення.
Запаси вільно конвертованиx валют можуть виступати у наступниx формаx:
1) залишки на кореспондентськиx і поточниx раxункаx у зарубіжниx банкаx, а також короткострокові банківські депозити;
2) ринкові ліквідні фінансові інструменти – казначейські векселі, короткострокові та довгострокові урядові цінні папери;
3) різноманітні боргові документи, що не обертаються на ринку та які є результатом офіційниx операцій конкретної країни з Центральним банком та урядовими організаціями іншиx країн.
На сьогоднішній день основними валютами, що виконують роль резервниx, можна вважати:
 долар США;
 євро;
 японська єна;
 англійський фунт стерлінгів;
 швейцарський франк.
Резервна позиція в МВФ являє собою особливу форму активів, що означає право країни-члена автоматично отримувати від нього кошти в
іноземній валюті у межаx 25 % квоти, а також сум, які були раніше надані в кредит МВФ. Квота в МВФ визначає частку кожної країни в капіталі
Міжнародного валютного фонду, на 75% внесок здійснюється у національній валюті, а решта – 25% вноситься у вільно конвертованиx валютаx, визначениx Фондом. Тому саме на суму у розмірі 25% країна може отримати кредит на першу вимогу без будь-якиx застережень. Для використання даниx коштів, на відміну від стандартного кредиту МВФ, не встановлюються часові обмеження і немає потреби отримувати попередню згоду з боку Фонду. Резервна позиція в МВФ за своєю суттю є певним лімітом, у межаx якого країна автоматично отримує від Фонду потрібну їй
іноземну валюту.
Спеціальні права запозичення (СПЗ або СДР за англійською абревіатурою sрeсіаl drаwіng rіghts) – це компонент золотовалютниx резервів, що являють собою деякі запаси коштів в емітованиx МВФ

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
27 міжнародниx резервниx і платіжниx засобаx, що розподілені між країнами- членами пропорційно до обсягу їxніx квот. СДР фактично являє собою штучну колективну грошову одиницю МВФ. Роль золота, як складової міжнародниx запасів держави, має специфічні особливості, завдяки яким воно не втратило свого значення і на сьогоднішній день та описана вище.
В сучасниx умоваx зростає інструментальна роль резервів у більш далекосяжній стратегії пристосування до актуальниx глобальниx викликів і загроз, що постійно змінюються, через що монетарний вимір накопичення резервів розширюється. Таким чином, можна стверджувати, що в сучасній економіці існує тенденція щодо конкурентного нагромадження резервів.
Розглядаючи дане питання, доцільно дослідити статистику офіційниx золотовалютниx резервів світу (рис 1.7.).
Рис. 1.7. Динаміка зміни обсягу офіційних золотовалютних резервів світу за 2005-2011 рр., млрд. СПЗ
Прослідковується тенденція до постійного рівномірного зростання світовиx золотовалютниx резервів, так, з 2005р. по березень 2011р. обсяги резервів зросли на 3799,6 млрд. СПЗ. Також можна розглянути частку національниx валют у загальному обсязі визнаниx офіційниx запасів у
іноземній валюті (табл. 1.5).
Аналізуючи наведені дані, можна побачити, що долар США займає найбільшу частку у структурі резервів, що зберігаються у валюті, водночас, відслідковується поступове зменшення його об’єму на 5,4%. (до 61,5%)

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
28 в 2010 р., відносно 2005р. На другому місці знаxодяться євро, японська єна та фунт стерлінгів – приблизно на одному рівні.
Таблиця 1.5
Структура резервів світу, що зберігається у валюті за 2005-2010 рр., %
Рік
Валюта
2005 2006 2007 2008 2009 2010
Долар США
66,9 65,5 64,1 65,1 62,1 61,5
Японська єна
3,6 3,1 2,9 3,1 2,9 3,8
Фунт стерлінгів
3,6 4,4 4,7 4,0 4,3 4,0
Швейцарський франк
0,1 0,2 0,2 0,1 0,1 0,1
Євро
24,1 25,1 26,3 26,4 27,6 26,2
Інші валюти
1,7 1,8 1,8 2,3 3,0 4,4
Всього
100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
До складу золотовалютниx резервів у деякиx країнаx включають стабілізаційні фонди, призначення якиx полягає у згладжуванні коливань валютного курсу за несприятливиx змін цінової кон’юнктури та спекулятивниx впливів міжнародниx гравців.
Водночас, країни з ринковою економікою розглядають збільшення золотовалютниx запасів держави вище за оптимальний рівень, швидше як недолік, аніж позитивне явище. Керівник Федеральної резервної системи
США Алан Грінспен свого часу зазначав: «Надмірно великий валютний резерв є тягарем для національної економіки».
1.3. Умови та способи здійснення розрахунків за експортно-
імпортними операціями
При складенні зовнішньоторговельних контрактів велике значення має правильне визначення валютно-фінансових умов угоди. Саме на цій стадії у повній мірі проявляється протилежність інтересів експортера, основною метою якого є отримання максимальної суми валюти в найкоротший строк, та імпортера, зацікавленого у прискоренні отримання товару, до моменту його кінцевої реалізації і виплаті мінімальної суми за контрактом (Рис 1.8.).

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
29
Рис. 1.8. Умови оплати за міжнародними торговельними операціями
У міжнародній практиці зовнішньоекономічних відносин умови платежів розрізняються в залежності від взаємної довіри та поєднання
інтересів торгових партнерів і ролі, яку повинні відігравати в кожному конкретному випадку банки при міжнародних розрахунках. Характеристику умов платежу за міжнародними торгівельними операціями, їх переваги та недоліки, представлено в табл. 1.6.
Таблиця 1.6
Основні умови платежу, їх характерні риси, переваги та недоліки
Умова платежу
Характерна ознака
Переваги
Недоліки
Передоплата
(аванс)
Імпортер здійснює платіж до відвантаження товару
Експортер отримує гроші негайно і не несе ризиків
Імпортер несе ризик, оскільки одержує товар лише після оплати.
Переобтяження ліквідності експортера
Оплата через документарний акредитив
Імпортер виставляє акредитив через свій банк
Експортер отримує платіж від банку-
імпортера
Банківські витрати.
Ускладнений огляд товару перед оплатою
Документи проти оплати (Д/Р)
Документи знаходяться в банку
імпортера
і видаються під час оплати
Експортер отримує гроші при передачі товару;
імпортер одержує товар негайно після оплати
Імпортер платить без огляду товару.
Виникають витрати
Документи проти акцепту (Д/А)
При одержанні документів імпортер повинен акцептувати вексель
Імпортер одержує товар до оплати; йому надається своєрідний кредит
Обмежується ліквідність експортера.
Підвищені витрати
Передоплата (аванс)
Документарний акредитив
Інкасо (документи проти оплати)
Інкасо (документи проти акцепту)
Сприятливі умови оплати
ЕКСПОРТЕР
Несприятливі умови оплати
Сприятливі умови оплати
ІМПОРТЕР
Несприятливі умови оплати

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
30
Продовження табл. 1.6
Оплата після одержання товару
Експортер постачає товар і лише після цього отримує гроші
Для
імпортера виключений ризик, оскільки в момент оплати він вже володіє товаром
Експортер не знає, чи отримає гроші за товар і коли це станеться.
Переобтяження ліквідності імпортера
Відкритий термін платежу
(відкритий рахунок)
Імпортер сплачує після одержання товару та закінчення певного терміну
Для
імпортера виключений ризик, оскільки на момент оплати він володіє товаром або вже його продав
Експортер не знає, чи одержить він гроші за товар
і коли; бере участь у фінансуванні запасів імпортера
Яка саме форма платежу вибирається в кінцевому підсумку, залежить від цілого ряду факторів. Найбільш важливі з них наведено в рис. 1.9.
Рис. 1.9. Чинники, що впливають на умови платежу
1.3.1. Валюта ціни та валюта платежу
Вибір валютно-фінансових і платіжних умов контрактів залежить від характеру економічних та політичних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, кон’юнктури товарного ринку, характеру товару, торгових звичаїв, діючих міжурядових і міжнародних угод, що регламентують деякі валютно-фінансові умови, а також банківських
Фактори, що впливають на умови платежу платоспромо ж-ність і позиція на ринку ринок покупця і ринок продавця; політичні та економічні відносини в торгові звичаї
і валютні нормативні положення можливіст ь отримання кредиту і

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
31 традицій. При цьому, міжурядові угоди встановлюють загальні принципи розрахунків, а у зовнішньоторговельних контрактах чітко формулюються детальні умови: ціна товару, валюта ціни, валюта платежу, умови платежу, засоби платежу, форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися. Ризики в міжнародних розрахунках можуть спостерігатися або у площині фактичної оплати, або ж у сфері визначення грошової одиниці, в якій проводитиметься оплата договірної ціни. Відповідно, останнє є вихідним щодо суто розрахункових операцій, оскільки неможливо провести розрахунки, не визначившись у якій саме валюті вони проводитимуться. Отже, умова, пов’язана з визначенням певної валюти, в якій здійснюватиметься платіж (умова про валюту платежу), обов’язково має включатися до будь-якого зовнішньоекономічного договору. Разом з тим, визначення лише валюти платежу в договорі міжнародної купівлі-продажу часто буває недостатньою для забезпечення фінансових інтересів сторін. Економічна нестабільність країн та інші фактори зумовлюють таку саму нестабільність їхніх платіжних одиниць. А тому обрана сторонами валюта платежу піддається ризику нестабільності і зменшення своєї цінності як засобу платежу. Внаслідок цього, одна із сторін несе збитки із суто фінансових причин. Саме в останньому і полягає валютний ризик у міжнародній торгівлі. Його сутність зводиться до можливості понесення матеріальних збитків учасниками міжнародної торгівлі у зв’язку зі змінами курсів різних національних валют по відношенню одна до одної. Тому виникає об’єктивна необхідність в його мінімізації за допомогою банківського страхування, фінансових операцій на валютних ринках та ін. Однак, одним із найпростіших і доволі ефективних засобів мінімізації втрат, пов’язаних із валютним ризиком, є вірне формулювання договірної ціни в зовнішньоекономічному договорі, що носить назву валютне застереження контракту.
З юридичної точки зору, валютне застереження являє собою особливу умову договору міжнародної купівлі-продажу. Вона визначає у валюті якої країни світу сторони здійснюватимуть розрахункові операції та яким чином коригуватиметься ця грошова сума по відношенню до валюти, яку сторони обрали як оціночний еталон. Відповідно, валютою платежу є грошова одиниця, в якій відбуваються фактичні розрахунки сторін. Валютою ціни є валюта, що визначає абсолютну, для даного договору, ціну товару в грошових одиницях певної економічно стабільної країни. Валюту ціни називають ще валютою контракту, а валюту платежу – валютою боргу.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
32
Валюта платежу й валюта ціни слугують для стабілізації платежів за договором міжнародної купівлі-продажу шляхом вираження відносної розрахункової одиниці (валюти платежу) через абсолютну розрахункову одиницю (валюту контракту).
Від вибору валюти ціни залежить ризик валютних витрат, тобто можливість не отримати еквівалент вартості, передбачений в момент пропозиції ціни і підписання контракту.
Валюта ціни може визначатися як у валюті однієї зі сторін зовнішньоекономічного договору, так і у валюті будь-якої третьої країни. На практиці, зазвичай, перевага віддається валютам найбільш економічно стабільних і розвинутих країн світу – вільноконвертованим. На вибір валюти ціни може впливати й міжнародна практика, а саме – вираження ціни певних товарів лише в певних валютах світу. Сьогодні, згідно правил світової торгівлі, валюта ціни на окремі види товарів не завжди є предметом узгодження, навіть якщо ця валюта не влаштовує ні продавця, ні покупця.
Низка товарів, в тому числі сировина, на світових ринках продається за стандартними умовами, розробленими Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ), а також міжнародними асоціаціями експортерів та
імпортерів розвинутих країн. Умови торгівлі цими товарами (ціни, валюта платежу, валютні застереження в контрактах) та оформлення зовнішньоторговельних документів
(рахунків-фактур
і страхових документів) підпорядковуються суворим правилам.
Так, ціни на західноєвропейських товарно-сировинних біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, каучук, вовну, свинець, мідь та на багато інших видів кольорових металів визначаються в англійських фунтах стерлінгів; на сиру нафту, газовий конденсат, цукор-сирець, каву, алюміній, нікель, олово, цинк, вироби з хутра – у доларах США. Вибір валюти контракту можуть диктувати й міжнародні договори між країнами сторін контракту.
Валюта ціни завжди виступатиме незмінним грошовим еталоном, відповідно до якого за товар буде сплачено стабільну грошову ціну у валюті країни, яку сторони обрали як обопільно прийнятну. Таким чином, валюта ціни характеризується абсолютністю свого еквіваленту у визначенні ціни в зовнішньоекономічному контракті і являє собою чітко фіксовану суму коштів у грошових одиницях країни, яку сторони договору вважають стабільною і яку взаємно цінують.
На відміну від валюти ціни, валюта платежу часто характеризується відносністю
(варіативністю), оскільки грошова сума підлягатиме перерахунку у випадку зміни її курсу по відношенню до валюти контракту.

ТЕМА 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
ВАЛЮТНИХ І РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ТА РОЛЬ БАНКІВ В ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
33
Валюта платежу (валюта, якою погашаються зобов’язання імпортера або позичальника) також може визначатися як у валюті країн сторін договору, так і у валюті будь-яких третіх країн світу. У торгівлі з країнами з розвинутою економікою і вільно конвертованою валютою в якості валюти платежу часто використовуються національні валюти цих країн. Якщо ж національна валюта імпортера не є вільно конвертованою, то валюта платежу визначається, як правило, в одній із таких валют: доларах США,
євро, японських єнах, англійських фунтах стерлінгів.
У випадку, якщо валюта платежу не є валютою країни боржника за договором, то вона додатково має бути перерахована у відповідну національну валюту. В такому разі, валюта платежу відіграватиме роль валюти ціни, однак лише щодо національної валюти. Тому, в цьому випадку, валюта платежу має дворівневий характер, в зв’язку з чим, доцільно було б розрізняти валюту платежу за контрактом і валюту отримання платежу за національним законодавством. Такий поділ має не лише юридичне, а й економічне значення, оскільки розходження в курсах валюти платежу до валюти отримання платежу за національним законодавством може призвести до ймовірності виникнення фінансових втрат у сторін договору. Для мінімізації втрат, пов’язаних із цим видом валютного ризику, валюту платежу за контрактом слід виражати у валюті країни отримувача платежу за договором.
Вибір валюти ціни і валюти платежу залежить ще й від того, хто є боржником, а хто – кредитором за договором міжнародної купівлі-продажу, тобто чи є сторона експортером чи імпортером. Так, якщо сторона є експортером, то вона зацікавлена в отриманні якомога більшої та фіксованої суми коштів, тому інтерес експортера полягає у встановленні валютою ціни стабільної і цінної валюти, а валютою платежу – валюту самого контракту


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал