Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка25/29
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.77 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29
Банком встановлюються ставки покупки FRA і ставки продажу FRA.
Спред між цими форвардними процентними ставками зазвичай коливається в межах від 3 до 10 базисних пунктів (0,03-0,1%). Форвардні процентні ставки залежать від спотових процентних ставок (від ставок-орієнтирів).
Для повноти обговорення FRA необхідно приділити увагу пакету угод
FRA.
Пакет угод FRA – це сукупність FRA, що укладаються одномоментно в цілях фіксації процентних ставок в декількох послідовних періодах. Пакет використовується для хеджування процентного ризику при умовах, що змінюються кредитування або інвестування, тобто у випадках коли з плином часу змінюється сума позики (інвестиції) та / або ставка дохідності. Пакет, як правило, дозволяє зафіксувати процентну ставку для будь-якої кількості періодів, в цілому не перевищують 2 роки. Фіксується відсоткова ставка для кожного періоду індивідуально.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
457 9.2. Біржові строкові валютні операції
9.2.1. Ф’ючерсні валютні контракти
Ф’ючерсний контракт як такий – це угода між контрагентами про майбутню поставку базисного активу, що укладається на біржі.
Ф’ючерсний контракт має певні особливості:
 є стандартним, його умови розробляються біржею;
 бере участь у торгах тільки на біржі;
 як правило, термін контракту не перевищує року;
 контрагенти можуть укласти контракт тільки через брокера (якщо вони не члени біржі).
Стандартність контракту не дозволяє його широко використовувати для здійснення поставки, тому що в реальному житті можуть вимагатися базисні активи в іншій кількості, в інший час і іншої якості, ніж це передбачено контрактом. Крім того, на біржі може бути відсутнім контракт на необхідний актив. Тому ф’ючерсні контракти, як правило, використовуються у світовій практиці для хеджування і спекулятивної гри. Тільки близько 3% всіх контрактів, що укладаються на біржах, закінчуються реальною поставкою, решта – закриваються за допомогою офсетних (зворотних) угод.
На відміну від форвардного, укладення ф’ючерсного контракту вимагає внесення гарантійного внеску, і доходи або збитки у зв’язку зі зміною ф’ючерсної ціни учасник контракту несе відразу ж після завершення торгової сесії, оскільки розрахункова палата щодня перераховує позиції контрагентів щодо котирувальної ціни. Особливість форвардного контракту полягає в тому, що на вторинному ринку він крім ціни поставки, зафіксованої в контракті, сам набуває деяку ціну. Тому купівля форвардного контракту на вторинному ринку пов’язана із сплатою вартості контракту контрагенту. Для ф’ючерсного контракту такої ситуації не виникає, оскільки ф’ючерсна ціна і ціна поставки в кожен даний момент є однією і тією ж величиною, а ціна ф’ючерсного контракту за рахунок перерахування варіаційної маржі зводиться розрахунковою палатою після закінчення торгової сесії до нуля.
До особливостей ринку ф’ючерсних контрактів можна віднести той факт, що їх первинний і вторинний ринки невіддільні один від одного. За зовнішніми ознаками, за винятком першого контракту на першій сесії, практично неможливо сказати, полягає дана операція на первинному або

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
458 вторинному ринку. Емітентами ф’ючерсних контрактів виступають самі контрагенти.
Кількість укладених ф’ючерсних контрактів може бути будь-якою і на практиці в значній мірі перевищити існуючий обсяг базисного активу. Така ситуація виникає в основному у зв’язку з крос-хеджуванням, оскільки не
існує ф’ючерсного контракту для кожного активу. Наприклад, позичальник може хеджувати відсотковий ризик за рахунок продажу ф’ючерсного контракту за казначейський вексель. В результаті буде укладено строкові контракти на набагато більше число векселів, ніж їх реально випущено в обіг.
Також, така ситуація є наслідком спекуляцій, оскільки більша частина позицій до моменту закінчення терміну контракту буде закрита, і не буде потрібно здійснювати поставки базисного активу. Однак щодо спекулянтів слід підкреслити, що на західних біржах число їх відкритих позицій обмежується самою біржею. Це ставить певні ліміти чисто спекулятивному розширенню ринку ф’ючерсних контрактів; загальний обсяг розширення ф’ючерсного ринку обмежений сумою початкової маржі, яку можуть внести його учасники. За умовами ф’ючерсного контракту і покупець, і продавець перебувають у симетричному положенні. Коли контракт укладається, то часто першими контрагентами виступають хеджер і спекулянт.
Залежно від способу розрахунків між контрагентами в момент виконання ф’ючерсного контракту застосовують поставні та розрахункові ф’ючерси. Перші припускають, що в момент закінчення контракту покупцеві ф’ючерса буде поставлено базовий актив за зафіксованою в контракті ціною.
За розрахунковими ф’ючерсами реальної поставки базового активу не відбувається. Тут між контрагентами здійснюються розрахунки на різниці ф’ючерсної ціни і поточної ринкової ціни в момент виконання контракту. В даний час більшість фінансових ф’ючерсів є розрахунковими контрактами.
Товарні ф’ючерси частіше фінансових закінчуються поставкою товару.
Найбільш поширеними видами фінансових ф’ючерсних контрактів є ф’ючерсні контракти на акції, ф’ючерсні контракти на валюту та ф’ючерсні контракти на товари.
Ф’ючерсні контракти на акції можуть передбачати поставку контрактних акцій, а можуть виконуватися шляхом розрахунків на основі варіаційної маржі. Слід зазначити, що більшість ф’ючерсних контрактів на акції носить розрахунковий характер. Індексні ф’ючерси виконуються тільки за допомогою проведення взаєморозрахунків за різницею значень фондового
індексу. У зв’язку з цим розрахункові ф’ючерси на акції прийнято називати

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
459 ф’ючерсними контрактами на індекс вартості акцій певного емітента і відносити до індексних ф’ючерсних контрактів. Таким чином, розрахункові ф’ючерсні контракти на акції – це контракти на ринковий індекс, в основі якого лежить акція одного емітента.
В цілому валютні ф’ючерси становлять невелику частину ф’ючерсного ринку. Інвестори віддають перевагу форвардним контрактам на валюту.
У валютному ф’ючерсі може обумовлюватися прямий курс іноземної валюти або крос-курс. Ця умова обов’язково відбивається в специфікації ф’ючерсного контракту на валюту. Специфікація валютного ф’ючерсу подібна специфікаціям інших фінансових ф’ючерсів. Слід зазначити, що в специфікаціях фінансових ф’ючерсів відсутній розділ, який характеризує якості базового активу (як у специфікаціях товарних ф’ючерсів, оскільки особливі споживчі характеристики притаманні тільки речовому товару).
Поставка базового активу фінансових ф’ючерсів в переважній більшості випадків здійснюється в безготівковій формі.
Найбільшим попитом користуються валютні ф’ючерси з прямим курсом. Наприклад, інвестор відкрив довгу позицію за ф’ючерсним контрактом на 1000 дол. США з поставкою через 3 місяці за курсом 8 грн. за
1 дол. Це означає, що в разі виконання контракту поставкою через 3 місяці
інвестор купить 1000 дол., заплативши 8000 грн.
Якщо ф’ючерсною ціною виступає крос-курс іноземної валюти, то вартість контрактної валюти обговорюється в іншій іноземній валюті, а оплата при поставці проводиться у третій валюті (зазвичай національній) за поточним спот-курсом. Наприклад, інвестор купує ф’ючерсний контракт на
1000 дол. США за ф’ючерсним курсом 0,9 євро з оплатою за спотовим курсом євро в гривнях. Припустимо, що в момент виконання ф’ючерсного контракту курс 1 євро дорівнює 11 гривень. Це означає, що 1000 дол. буде поставлено інвестору за 9900 гривень (0,9 * 11 * 1000).
Детальне вивчення процентних ф’ючерсів почнемо з розгляду та аналізу ф’ючерсних контрактів на банківські депозити. Ф’ючерсний контракт на депозит – це договір про умовне внесення (прийняття) на депозит певної грошової суми на обумовлений термін у встановлений момент в майбутньому під процентну ставку, закріплену в договорі при його укладенні. Учасник ринку, що відкриває довгу позицію за таким контрактом, зобов’язується умовно внести на депозит встановлену суму (тобто дати в кредит), дотримуючись всіх інших положень контракту. Учасник ринку, що відкриває коротку позицію, зобов’язується умовно прийняти на депозит

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
460 зазначену суму (тобто взяти кредит). Ці ф’ючерсні контракти є розрахунковими.
У розвинених країнах визнаються класичними ф’ючерсні контракти на
3-х місячний євродоларовий депозит і на 3-х місячний стерлінговий депозит.
Нагадаємо, що євродолари – це долари США, що знаходяться на депозиті в банку за межами США. Ставка відсотків, під яку банки надають
євродолари в кредит, називається Лондонською міжбанківською ставкою пропозиції (London Interbank Offer Rate – LIBOR). Ставка, під яку банки воліють позичати, відома як Лондонська міжбанківська ставка попиту
(London Interbank Bid Rate – LIBID).
Одними з короткострокових процентних ф’ючерсів, що найбільш активно використовується є ф’ючерсні контракти на казначейські векселі, що представляють собою угоди на купівлю/продаж у майбутньому казначейських векселів за ціною, обумовленою в момент укладення контракту. Вивчати ці контакти будемо на прикладі ф’ючерсних контрактів на казначейські векселі Уряду США.
Казначейські векселі Уряду США – це короткострокові безкупонні облігації, що регулярно випускаються Федеральними органами влади США.
Кожен четвер Відомство з управління державним боргом реалізує через аукціон нові казначейські векселі термінами 91 день (13 тижнів) і 182 дні (26 тижнів). Казначейські векселі терміном 364 дні (52 тижні) проходять через аукціон в четвер один раз на місяць. Мінімальна номінальна вартість казначейських векселів дорівнює 10000 дол.
Активом ф’ючерсного контракту на казначейський вексель є казначейський вексель номіналом 1 млн. дол. з терміном до погашення 91 день. Останнім торговим днем за ф’ючерсом є робочий день, що передує першому дню поставки. Поставка може бути проведена в один з трьох послідовних робочих днів, що означає можливість поставки казначейського векселя із строком до погашення 89, 90 або 91 день.
Уряд США випускає також середньострокові облігації з постійним і змінним купоном – казначейські ноти. Казначейські облігації – довгострокові купонні облігації. Номінальна вартість казначейських облігацій і нот коливається від 1000 до 1000000 дол. Котируються ноти й облігації в 32-х частках долара, виходячи з припущення, що номінальна вартість інструменту дорівнює 100 дол.
Крім того, котирування проводиться за чистою ціною облігації, тобто без урахування накопичених відсотків. Для цілей поставки облігацій (нот) необхідно визначити повну ціну зобов’язання.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
461
Ф’ючерсні контракти на казначейські ноти – угоди на купівлю/продаж у майбутньому казначейських нот за ціною, обумовленою в момент укладення контракту. На термінових біржах США обертаються три вид ф’ючерсних контрактів на казначейські ноти, де базовим активом виступають різні види казначейських нот.
Базовим активом ф’ючерсного контракту на 2-х річні казначейські ноти
є казначейські ноти федерального Уряду США номіналом 200 000 дол.
Ф’ючерсний контракт може бути виписаний на будь-яку казначейську ноту, термін до погашення якої не більше 5 років і 3 місяців. Крім того, в перший день місяця постачання ця нота повинна мати термін до погашення не менше
1 р. 9 міс., а в останній день місяця постачання – не більше 2-х років.
Ф’ючерсні контракти на казначейські ноти й облігації виконуються в березні, червні, вересні та грудні. Останнім днем торгівлі ф’ючерсними контрактами є сьомий робочий день, що передує останньому робочому дню місяця поставки. Останнім днем виконання (поставки) є останній робочий день місяця поставки. Наприклад, в березні 2011 року останнім робочим днем була п’ятниця 31 березня. У цьому випадку днем закінчення торгівлі ф’ючерсними контрактами на ноти й облігації був вівторок 22 березня.
Процес поставки за ф’ючерсним контрактом казначейської ноти або облігації займає 3 робочих дні. Учасник торгів, який займає коротку позицію по ф’ючерсу, може ініціювати цей процес в будь-який час протягом періоду, що починається за 2 робочих дні до першого робочого дня місяця постачання і закінчується за два робочі дні до останнього робочого дня місяця поставки. Так, продавець контракту, що виконується в березні 2011 року, міг почати процедуру поставки в період з 27 лютого по 27 березня.
Процес поставки починається з того моменту, коли продавець контракту повідомить розрахунково-клірингову палату біржі про свій намір поставити базовий актив. Цей день називають днем здачі активу. На наступний день розрахунково-клірингова палата знаходить учасника, який займає довгу позицію за ф’ючерсом найбільш тривалий проміжок часу, і повідомляє обидві сторони про поставку активу. Після отримання інформації про покупця ноти (облігації) продавець ф’ючерсу виписує рахунок покупцеві ф’ючерса. Таким чином, другий день процесу поставки називається днем заяви про наміри. На третій день на рахунок власника довгої позиції зараховуються ноти (облігації), а на рахунок власника короткої позиції – грошові кошти.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
462
Котируються ф’ючерсні контракти на дворічні казначейські ноти в доларах і чвертях у 32 долари. Наприклад, 104-150 означає, що ф’ючерсна ціна дорівнює 10415/32дол. або 104,46875 дол.
Котирування 104-152 – 104, 5> 27. 2 = 104,4765625 дол.
Котирування 104-155 - 104 15,50 / .12 = 104,484375 дол.
Котирування 104-157 - 104 15 ‘77., 2 = +104,4921875 дол.
Базовим активом ф’ючерсного контракту на 5-річні казначейські ноти є номінальною вартістю 100 000 дол. Контракт може бути виписаний на будь- яку з чотирьох 5-ти річних казначейських нот недавно пройшли через первинний аукціон і мають початковий термін до погашення не більше 5-ти років і 3 місяців. Причому в перший день місяця постачання ці ноти повинні мати термін до погашення не менше, ніж 4 р. 3 міс. Котируються ф’ючерсні контракти на 5-річні казначейські ноти в доларах і половині
1
/32 долара.
Наприклад, 111-105 означає, що ф’ючерсна ціна дорівнює 111 10, V32 дол. або 111,328125 дол. Решта умов обігу та виконання даного ф’ючерсу аналогічні розглянутим для ф’ючерсів на 2-річні казначейські ноти.
В основі ф’ючерсного контракту на 10-річні казначейські ноти лежить казначейська нота номіналом 100000 дол. Контракт виписується на будь-яку казначейську ноту, до терміну погашення якої залишилося як мінімум шість з половиною років. При цьому термін до погашення не повинен перевищувати 10 років у перший день місяця поставки. Котирування ф’ючерсів аналогічне котируванню казначейських нот. Інші параметри специфікації розглянутого контракту аналогічні попереднім.
В якості базового активу ф’ючерсного контракту на казначейські облігації виступає казначейська облігація Уряду США номінальною вартістю 100 000 дол., яка не підлягає викупу протягом мінімум 15-ти років, починаючи з першого робочого дня місяця поставки. Біржею встановлено, що при виконанні контракту може бути поставлена будь-яка облігація з тих, що обертаються на ринку облігацій, але при цьому поставка повинна бути еквівалентна постачанню 15-річного зобов’язання з піврічним купоном під
8% річних. Для цього біржа розраховує коефіцієнти конверсії. Коефіцієнт конверсії – коефіцієнти, що забезпечують рівність облігацій з різними купонними виплатами і термінами до погашення, і дозволяють продавцеві ф’ючерсного контракту на казначейські облігації обрати прийнятне до постачання зобов’язання, не викликаючи цінових зрушень і маніпуляцій.
Котируються ф’ючерсні контракти також як і казначейські облігації-в доларах і 32-х частках долара на кожні 100 дол. номіналу.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
463
Специфікація ф’ючерсного контракту може бути повною і короткою.
Коротка специфікація являє собою перелік умов обігу ф’ючерсного контракту, характеристик базового активу, а також термінів і механізмів його поставки. Повна специфікація – документ, який перетворюється на договір купівлі-продажу базового активу в момент ініціації процедури поставки. Процедура поставки починається при врученні продавцем ф’ючерсу розрахункової палати біржі нотіса для передачі його покупцеві ф’ючерса. Нотіс – письмове повідомлення розрахункової палати продавцем ф’ючерсного контракту про свій намір поставити товар за ф’ючерсним контрактом у встановлені терміни поставки.
Як приклад розглянемо специфікацію ф’ючерсного контракту на пшеницю, що бере участь у торгах в Чиказької товарної палаті (СВОТ).
 Кількість активу, що поставляється при виконанні ф’ючерсного контракту – 5000 бушелів (127 тонн);
 Ціна пшениці – в центах за бушель;
 Мінімальний крок ціни – 0,25 цента за бушель або 12,5 дол. за контракт;
 Термін обігу контракту (тривалість контракту, глибина ф’ючерсу) –
14 місяців (15 міс. за грудневим ф’ючерсом);
 Місяць поставки – березень, травень, липень, вересень, грудень.
Контракт з черговим місяцем поставки вводиться в обіг лише після закінчення торгівлі контрактом, термін виконання якого настав у попередньому йому місяці поставки;
 Останній день торгівлі – робочий день перед останнім робочим днем місяця поставки;
 Перший день виставлення нотіса – останній робочий день перед місяцем поставки.
Крім того, Чиказька торгова палата (СВОТ) встановила наступні вимоги до пшениці, що поставляється, наприклад, за липневим ф’ючерсним контрактом: Продавець ф’ючерсного контракту на пшеницю повинен поставити 5000 бушелів пшениці за узгодженою ціною одного з наступних сортів: 1) червона м’яка № 2, 2) тверда червона озима № 2, 3) темна північна яра № 2, 4) північна яра № 1. Сорт вибирається продавцем самостійно.
Продавець може поставити інший сорт пшениці, запропонувавши премію або знижку щодо встановленої ціни.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
464
Поставка зерна здійснюється за допомогою передачі документа з зерносховища в Чикаго або Толедо (штат Огайо). Поставка з Толедо здійснюється зі знижкою в розмірі 2 цента за бушель.
Продавець вибирає дату поставки в межах місяця липня.
Покупець сплачує продавцю обумовлену ціну за бушель пшениці в момент передачі документа з зерносховища.
В Україні операції з ф’ючерсними контрактами регулюються
Положенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження обіг на фондовій біржі деривативів» від 31 серпня 2009 року.
Відповідно до зазначеного положення ф’ючерсний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.
Зразкова форма ф’ючерсного контракту повинна містити такі реквізити:
 назва контракту (з обов’язковим зазначенням у ній слів «ф’ючерсний контракт»);
 вид контракту (з поставкою базового активу або без поставки базового активу);
 сторони контракту;
 базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, біржовий курс цінного папера, інші відомості для цінних паперів);
 обсяг контракту;
 розмір початкової маржі;
 механізм визначення ціни на момент виконання;
 ціна виконання;
 одиниця виміру ціни;
 термін виконання;
 відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, встановлених цим контрактом;
 порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;
 адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.
Крім того, може містити такі реквізити:

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
465
 спосіб виконання зобов’язань за ф’ючерсним контрактом (поставка базового активу або розрахункове виконання);
 дата поставки (дата виконання зобов’язань за ф’ючерсним контрактом);
 методика визначення котирувальної ціни;
 мінімально допустима зміна ціни ф’ючерсного контракту;
 порядок виконання контракту;
 методика визначення розрахункової ціни;
методика розрахунку біржового курсу (у разі якщо базовим активом ф’ючерсного контракту є біржовий курс цінного папера).
На сьогоднішній день, на вітчизняному фондовому ринку обертається тільки ф’ючерс на індекс українських акцій (індекс UX) (Додаток Ю).
Ф’ючерсний контракт на індекс UX – це своєрідна «суперечка» між покупцем і продавцем, де покупець планує заробити на зростанні значення
індексу UX, а продавець заробити на падінні значення індексу UX. Під час операції і в першого і в другого немає реального товару (індексного портфеля з акціями), а є тільки гроші (гарантійне забезпечення). По закінченні певного часу, між ними відбувається взаєморозрахунок (кліринг) під час якого визначається хто опинився у виграшній позиції і скільки грошей йому належить за кожен ф’ючерсний контракт (позитивна варіаційна маржа), і з іншого боку, хто опинився у програшній позиції і скільки грошей з нього необхідно списати за кожен ф’ючерсний контракт (негативна варіаційна маржа). Поставки реального товару, тобто індексного кошика акцій, при цьому, не відбувається, тобто ф’ючерс є розрахунковим.
9.2.2. Опціонні контракти
Форвардні і ф’ючерсні контракти накладають на інвестора зобов’язання обміняти певну кількість однієї валюти на іншу в обумовлений час в майбутньому. Інвестор повинен здійснити такий обмін, навіть якщо угода стала для нього невигідною. Але багато інвесторів воліють мати ситуацію, коли здійснення валютного обміну є для них не обов’язком, а правом: якщо планована угода виявляється вигідною – використати право обміну, якщо угода не вигідна – відмовитися від валютного обміну. Контракт, в якому передбачаються такі привабливі умови, називається опціоном. За контрактами такого виду інвестор має право (а не обов’язок) здійснити

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
466 валютний обмін. Недоліком опціонного контракту є те, що інвестор повинен платити високу надбавку, щоб спонукати іншу сторону підписати такий контракт.
Термінологія, яка використовується в опціонах.
Опціон на купівлю через 3 місяці 31 250 англійських фунтів за ціною
1,90 долара за фунт надає власнику опціону право купити 31250 англійських фунтів у продавця опціону. Це право обмежене умовою платежу в 1,90 долара за кожен придбаний фунт. Отже, власник опціону не може скористатися своїм правом на фунти, не сплативши їх за ціною 1,90 долара за фунт, яка називається ціною виконання опціону. Час, коли закінчується обмежувальна умова (3 місяці в даному випадку), називається терміном погашення опціону.
Внутрішня вартість опціону – це різниця між тією величиною, яку довелося б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, і тією, яку платять при використанні опціону (ціною виконання). Наприклад, припустимо, в даний час 1 англійський фунт продається за 2,00 долари.
Внутрішня вартість опціону дорівнює 0,10 долара за фунт (2,00–1,90).
Оскільки опціон не потрібно виконувати обов’язково, його внутрішня вартість не може бути величиною негативною. Якщо ринкова ціна англійського фунта опуститься нижче 1,90 долара, внутрішня вартість опціону стане нульовою.
Надбавка до опціону – це різниця між ринковою ціною опціону і його внутрішньою вартістю. Наприклад, якщо опціон продається за 0,15 долара за фунт, надбавка становить 0,05 долара за фунт (0,15–0,10).
Будь-які дві сторони можуть укласти валютний опціонний контракт, в якому будуть визначені за їх згодою кількість валюти, термін погашення і ціна виконання. Деякі банки для своїх кращих клієнтів-корпорацій готові підготувати опціонні контракти на замовлення. Проте кожна сторона зобов’язана дотримуватися умов даного контракту до терміну його закінчення, якщо тільки не буде знайдено заміну цього виду валютного обміну, яка буде влаштовувати дві сторони.
Коли кількість заявок стає досить великою, з’являється можливість організувати вторинний ринок торгівлі опціонними контрактами, схожий на той, де відбуваються операції з ф’ючерсними контрактами. У США Чиказька товарна біржа (ЧТБ) проводить організований продаж опціонів на акції, а
Філадельфійська біржа цінних паперів.
Близькі до них опціони на валютні ф’ючерсні контракти продаються на
Міжнародному валютному ринку. Хоча цей вид опціону відноситься не до

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
467 валюти, а до валютного ф’ючерсу, для торговців опціонами це не має практичної різниці.
На даний час в Лондоні існує організований ринок валютних опціонів, відомих як європейські опціони, які можуть бути виконані тільки при настанні встановленого терміну. Це відрізняє їх від американських опціонів, які можна виконати і раніше терміну. При визначенні вартості європейських
і американських валютних опціонів різниця невелика, хоча європейські та американські акціонерні опціони визначають свої вартості по-різному.
Опціони, якими торгують на біржі, вимагають стандартизованої форми контрактів і гарантування їх виконання, також як і стосовно ф’ючерсних контрактів. Термін дії валютних опціонів закінчується по п’ятницях.
Кількість валюти, з якою оперує кожен опціон, дорівнює половині тієї, яка встановлена для ф’ючерсних контрактів. Гарантом виконання валютних опціонів виступає Опціонна клірингова корпорація.
Приведення валютних ф’ючерсних опціонів у відповідність з характеристиками ф’ючерсних контрактів і гарантування їх виконання здійснюється Міжнародним валютним ринком.
Існує два основних типи опціонних контрактів. Опціони колл (call) наділяють їх власника правом купити у встановлений день в майбутньому певну кількість іноземної валюти за встановленою ціною. Опціони пут (put) дають їх власникам право продати в обумовлений день в майбутньому певну кількість іноземної валюти за встановленою ціною.
Якщо клієнт реалізує своє право за опціоном колл, то він платить ціну виконання, а за опціоном пут – отримує ціну виконання. Інша сторона в опціоні, яка зобов’язана виконати умови на вимогу власника опціону, називається продавцем опціону. Вона бере участь в опціоні за надбавку до нього, яку виплачує його майбутній власник.
Розглянемо дії інвестора, який вважає, що вартість англійського фунта протягом наступних 6 місяців збільшиться з нинішніх 1,95 до 2,10 долара.
Але він також знає, що існує ймовірність того, що вартість фунта може і несподівано впасти. Оскільки інвестор має обмежені фінансові можливості, він не хоче ризикувати, купуючи ф’ючерсний контракт за фунти. Він дзвонить своєму брокеру і наводить довідки про опціони колл за англійські фунти, термін виконання яких припадає на червень (Якщо б цей інвестор вважав, що вартість фунта знизиться, він би виявив цікавість до опціона пут). Брокер інформує його, що опціон колл з ціною виконання 2,00 долари в даний час продається з надбавкою 0,0350 долара. Так як і ціна виконання, і надбавка обчислюються в доларах, інвестор дає розпорядження брокеру

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
468 купити один опціон колл і платить за нього, припустимо, (31250)×(0,0350) –
1093,75 долари плюс 25 доларів комісійних.
Якщо в міру наближення терміну виконання опціону спотова ціна фунта зростає, то і опціон збільшується в ціні. Якщо ж зазначена ціна знижується, то і вартість опціону падає. Однак додаткових вкладень в цьому випадку ніколи не буде на відміну від ф’ючерсних угод. Інвестор не втратить більше того, ніж він спочатку витратив на цей опціон. Єдиними, хто піддається тут ризику невизначених втрат, є продавці опціонів, і тільки вони повинні забезпечувати виконання вимоги гарантійного внеску або заставної маржі.
Хоча валютні опціони можна зберігати до настання строку їх виконання, а потім реалізувати, зазвичай власники продають їх раніше.
Припустимо, вартість англійського фунта збільшилася в квітні до 2,10 долара. Однак, інвестор не може реалізувати своє право до закінчення терміну дії цього опціону. Внутрішня вартість опціону, як було визначено вище, дорівнює різниці між ринковою вартістю фунта і ціною виконання, тобто (2,10 2,00) = 0,10 долара за фунт або (0,10)×(31250) = 3125 доларів.
Проте зазвичай опціони продаються за ціну, яка перевищує їхню внутрішню вартість, і тому наш інвестор може до настання строку виконання просто продати свій опціон.
Для визначення премії опціону використовують модель Блека-Шоулза.
Спочатку вона була розроблена тільки для європейських опціонів колл на акції, за якими не виплачуються дивіденди до дати закінчення опціону.
Потім було показано, що ця модель справедлива і для американського опціону колл без виплати дивідендів.
Другий недолік початкової моделі – застосовність її тільки до акцій без дивідендів – був усунений внесенням у формулу додаткового множника.
Потім вона була поширена на підрахунки премій опціонів на інші активи.
Формула Блека-Шоулза для опціонів колл на акції без дивідендів.
Вартість опціону колл Р
с визначається за формулою
)
(
)
(
2 1
d
N
Ee
P
d
N
P
RT
s c



, (9.1) де
]
/[
]
)
5
,
0
(
)
/
[ln(
2 1
T
T
R
E
P
d s





, (9.2)
,
1 2
T
d d



(9.3)
P
s
– поточна ринкова ціна базового активу;
E – ціна виконання опціону;

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
469
R – річна ставка нарахування відсотка на активи без ризику, який нараховується безперервно;
T – час до закінчення опціону в частках року (або
360
/
t
T 
, де t – число днів, що залишились до виконання опціону);
σ – ризик базового активу (стандартне відхилення дохідності базового активу за рік);
N (x) – функція кумулятивного нормального розподілу з середнім 0 і стандартним відхиленням 1 (табульована в статистиці функція).
Зауважимо, що під час безперервного нарахування відсотка використовується формула майбутньої вартості
,
RT
e
P
F


де F – майбутня вартість, P – поточна вартість. Тому між ставкою неперервного нарахування
R і ставкою простого відсотка r існує такий зв’язок:
)
1
ln(
rT
T
R



. Цей зв’язок дає можливість спростити формули Блека-Шоулза.
Наведена формула показує характер залежності ціни опціону колл від п’яти чинників:
 чим вища ціна базового активу, тим вища вартість опціону;
 чим вища ціна виконання, тим нижча ціна опціону;
 чим більше часу до дати закінчення, тим вища ціна опціону;
 чим вища ставка без ризику, тим більша ціна опціону;
 чим більший ризик (волятильність) базового активу, тим вища ціна опціону.
Формула паритету опціонів колл і пут. Існує формула паритету цін, що дає змогу за підрахованою ціною опціону колл визначити ціну опціону пут
,
RT
s c
p
Ee
P
P
P




(9.4) де p
P
– ціна опціону пут.
Як і операції з ф’ючерсними контрактами, так і операції з опціонними контрактами в Україні регулюються Положенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження обіг на фондовій біржі деривативів»
Відповідно до даного положення опціон – це стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.
Зразкова форма опціону повинна містити такі реквізити:
 назва контракту (з обов’язковим зазначенням у ній слів «опціон»);
 вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу);

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
470
 сторони опціону;
 різновид опціону (опціон на купівлю («колл»), опціон на продаж
(«пут»);
 базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для товарів);
 ціна виконання;
 термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату);
 порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;
 розмір премії опціону;
 відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, встановлених опціоном;
 порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів;
 адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.
Крім того, може містити такі реквізити:
 обсяг опціону (кількість одиниць базового активу);
 методика визначення котирувальної ціни;
 мінімально допустима зміна ціни опціону (тік);
 порядок виконання опціону;
 методика визначення розрахункової ціни.
На фондовому ринку України відбуваються операції тільки з опціонним контрактами CALL на ф’ючерсний контракт UX та опціонними контрактами
PUT на ф’ючерсний контракт UX (Додаток Я).
9.3. Операції своп
У перекладі з англійської «swap» означає обмін, міна. На фінансовому ринку предметом обміну стають грошові потоки. Своп дозволяє учаснику грошового ринку помінятися зі своїм партнером характеристиками грошового потоку.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
471
Своп-угода – валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на певний строк з тими ж валютами.
За операціями своп готівкова угода здійснюється за курсом спот, який в контругоді коригується з урахуванням премії або дисконту (в залежності від тенденцій зміни валютного курсу). В даному типі угоди клієнт економить на маржі – різниці між курсами продавця і покупця по наявній угоді. Угоди своп зазвичай здійснюються на термін від 1 дня до 6 місяців, рідше зустрічаються своп-угоди терміном виконання до 5 років.
Своп-операції здійснюються як між комерційними банками, міжнародними економічними організаціями, так і між комерційними банками, міжнародними інституціями та центральним банком країни, і безпосередньо між центральними банками країн. В останньому випадку вони представляють собою угоди про взаємне кредитування в національних валютах.
З 1969 р. діє багатостороння система взаємного обміну валют через
Банк міжнародних розрахунків у Базелі на основі використання своп- операцій, що використовується центральними банками країн для здійснення ефективних валютних інтервенцій.
Операції на грошових ринках дуже часто призводять до збільшення обсягів операцій на умовах своп. Якщо експорт капіталу пов’язаний з переведенням коштів у іншу валюту, а від потенційних валютних ризиків необхідно застрахуватися, то тоді виникає необхідність проведення операції своп.
В Україні валютні операції на умовах своп регулює Положенням
Національного банку України «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» від 10.08.2005, яке визначає, що валютні операції на умовах
«своп» – це валютні операції за договором, умови якого передбачають купівлю (продаж, обмін) іноземної валюти зі зворотним її продажем
(купівлею, обміном) на певну дату в майбутньому з фіксацією умов цих операцій (курсів, обсягів, дат валютування тощо) під час укладення договору.
Відповідно до даного положення учасниками операцій на умовах «спот» виступають уповноважені банки та Національний банк України.
Уповноважені банки мають право здійснювати операції купівлі- продажу іноземної валюти на умовах «своп» з Національним банком.
Уповноважені банки мають право здійснювати між собою валютні операції на умовах «своп» з купівлі-продажу іноземної валюти 1-ї групи

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
472
Класифікатора іноземних валют та з обміну іноземної валюти в межах 1-ї групи Класифікатора іноземних валют.
Уповноважені банки мають право здійснювати на міжнародному валютному ринку операції з обміну іноземної валюти на умовах «своп» у межах 1-ї групи Класифікатора іноземних валют.
Валютні операції, на умовах своп, виконуються в строк, що не перевищує 365 календарних днів.
Як і операції форвард, операції своп на міжбанківському валютному ринку не є поширеними оскільки тривалий час були заборонені
Національним банком України з метою зниження спекуляцій на вітчизняному валютному ринку.
9.3.1. Процентний своп і його класифікація
Суть процентного свопу полягає в обміні боргового зобов’язання з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою.
Беруть участь в свопі особи, які обмінюються тільки процентними платежами, але не номіналами. Платежі здійснюються в єдиній валюті. За умовами свопу сторони зобов’язуються обмінюватися платежами протягом певного періоду часу. Зазвичай період дії свопа коливається від двох до п’ятнадцяти років. Одна сторона сплачує суми, які розраховуються на базі твердої відсоткової ставки від номіналу, зафіксованого в контракті, а інша сторона – суми згідно плаваючої відсоткової ставки від даного номіналу. В якості плаваючої ставки в свопі часто використовують ставку LIBOR.
Особу, яка здійснює фіксовані виплати за свопом, зазвичай називають покупцем свопу. Особу, що здійснює плаваючі платежі, – продавцем свопу.
За допомогою свопу, сторони беруть участь в операції отримують можливість обміняти свої зобов’язання з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою процентною ставкою і навпаки. Бажання здійснити такий обмін може виникнути, на приклад, в силу того, що сторона, яка випустила зобов’язання з фіксованою (твердою) відсотковою ставкою, очікує падіння в майбутньому процентних ставок і з цього в результаті обміну фіксованого відсотка на плаваючий отримає можливість зняти з себе частину фінансового тягаря з обслуговування боргу. З іншого боку, компанія, що випустила зобов’язання під плаваючий відсоток і очікує в майбутньому зростання процентних ставок, зможе уникнути збільшення своїх виплат на обслуговування боргу за рахунок обміну плаваючого

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
473 відсотка на фіксований. Оскільки учасники економічних відносин по різному оцінюють майбутню кон’юнктуру, виникає і можливість здійснення таких обмінів. У той же час привабливість процентного свопу полягає не тільки або не стільки у можливості застрахуватися від несприятливої зміни в майбутньому процентних ставок, скільки в можливості емітувати заборгованість під більш низьку відсоткову ставку.
Розрізняють два види процентних свопів: чистий та базисний.
Чистим процентним свопом називають угоду між партнерами про обмін процентного зобов’язання з фіксованою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою. При цьому учасники свопу обмінюються процентними платежами, а не зобов’язаннями в повному обсязі. Платежі за свопами здійснюються, як правило, в розмірі різниці між процентними ставками, а не в розмірі самих процентних ставок.
Суму боргу, за якою здійснюються процентні виплати, називають основною сумою або номіналом свопу. Процентні платежі розраховують на базі обумовлених ставок та визначеної основної суми. Обмін процентними платежами дає змогу кожному учаснику свопу змінити структуру свого боргу на більш прийнятну для його потреб. Чистий процентний своп з обміну фіксованої ставки на плаваючу в одній валюті називають також
«ванільним свопом».
Процентний своп не є кредитною угодою. Кожен позичальник – учасник свопу виконує зобов’язання перед своїм кредитором, сплачуючи як проценти, так і основну суму боргу. Кредитори отримують процентні виплати за боргом, не визначаючи, чи вони отримані в результаті свопу, чи безпосередньо від позичальника. Як правило, банки є постійними учасниками свопів, виступаючи то як посередники, то як безпосередні учасники обміну процентними платежами. Виконуючи роль посередника, банки отримують та здійснюють платежі за свопом кожному з учасників свопу та ізолюють учасників свопу один від одного.
Наприклад, компанія А з рейтингом ААА може запозичувати на ринку засоби під плаваючу ставку LIBOR + 0,5%, а компанія В з рейтингом ВВВ – під ставку LIBOR + 0,75%. Дельта між ставками складає 0,25%. На ринку облігацій компанія А може запозичувати на десять років засоби під 13%, а компанія В – під 14,5%. Дельта між ставками тут складає вже 1,5%. Таким чином, на ринку облігацій з твердою процентною ставкою дельта між ставками запозичення компаній виросла до 1,5% в порівнянні з 0,25% на ринку плаваючих процентних ставок. Різниця між дельтами на ринку облігацій і короткостроковому кредитному ринку склала 1,25% (1,5%-

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
474 0,25%). Дана різниця і складає в сукупності той потенційний виграш, яким можуть скористатися компанії А і В для зменшення тягаря витрат на обслуговування своїх позик. Даний виграш виникає у зв’язку з таким поняттям як «порівняльні переваги». Зупинимося на ньому більш детальніше. Як випливає з наведеного прикладу, компанія А володіє абсолютними перевагами перед компанією В із запозичення засобів як за фіксованою, так і за плаваючою ставками, що говорить про її вищий кредитний рейтинг. В той же час вона має відносні переваги в порівнянні з компанією В із запозичення засобів за фіксованою ставкою. Це означає, що при переході від плаваючих ставок до фіксованих вартість запозичення для компанії А зменшується в більшій мірі (пропорції), ніж для компанії В, оскільки дельта за плаваючими ставками дорівнює 25 б. п., а за фіксованими
– 150 б. п. Компанія В має абсолютно гірші умови запозичення як за фіксованою, так і за плаваючою ставкою. Проте вона володіє відносними перевагами із запозичення за плаваючою ставкою. Це означає, що при переході від фіксованих ставок до плаваючих вартість запозичення для компанії В зростає у меншій мірі (пропорції), ніж для компанії А.
Припустимо, що компанія А випускає зобов’язання з фіксованою процентною ставкою 13%, а компанія В – зобов’язання з плаваючим купоном LIBOR + 75 б. п. Проте компанія А зацікавлена в емісії заборгованості за плаваючою ставкою, а компанія В – за фіксованою ставкою. Тому вони обмінюються платежами як показано на рис. 9.1.
Надходження і платежі компанії А:
 сплачує за випущену облігацію купон 13%;
 сплачує компанії В ставку LIBOR;
 отримує від компанії В 13,125%.
Рис. 9.1. Процентний своп
Компанія А
Компанія В
Виплата облігації з фіксованим купоном
Виплата облігації з плаваючим купоном
13%
LIBOR+75 б.п.
13,125%
LIBOR

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
475
В результаті компанія А платить LIBOR – 12,5 б. п.
Компанія В отримує та здійснює наступні платежі:
 сплачує LIBOR + 75 б. п.;
 сплачує компанії А 13,125%;
 отримує від компанії А LIBOR.
В результаті компанія В платить 13,875%.
Як випливає з наведених цифр, в результаті свопу компанія А
«зекономила» за плаваючою ставкою 62,5 б. п., і компанія В «зекономила» на фіксованій ставці також 62,5 б.п. Загальний виграш склав 125 б.п., що є різницею між дельтами фіксованих і плаваючих ставок запозичення компаній А і В. Виплати, які повинні здійснити компанії, щоб в бажаної пропорції поділити виграш, можна визначити наступним чином.
Припустимо, компанії А і В погодилися поділити виграш навпіл. Якщо компанія А повинна сплатити плаваючу ставку і «зекономити» при цьому
62,5 б. п., то її платіж складе:
LIBOR + 50 б.п. – 62,5 б.п. = LIBOR – 12,5 б.п.
За зобов’язаннями з фіксованою ставкою компанія А повинна виплатити 13%. Щоб сума її платежу в сукупності склала LIBOR 12,5 б. п., вона повинна отримати від компанії В 13,125%. Так як компанія В зобов’язується виплатити фіксовану ставку і бажає «зекономити» 62,5 б. п., то її платіж має становити:
14,5% – 0,625 = 13,875%
За плаваючою ставкою вона сплачує 75 б. п., тому вона повинна перевести компанії А:
13,875% – 0,75 = 13,125%
На практиці своп зазвичай організовується за допомогою фінансового посередника, який також отримує частину суми від зазначеної різниці.
Розглянемо наш приклад, але вже за участю посередника. Припустимо тепер, що компанія А випускає облігації з твердим купоном 13%, а компанія В – облігації з плаваючим купоном LIBOR + 75 б. п. Слідом за цим банк організовує своп між компаніями А і В. Компанія А сплачує банку плаваючий купон LIBOR, а банк платить компанії А твердий купон 13,025%.
Компанія В сплачує посереднику твердий купон 13,225% і отримує від посередника плаваючий купон LIBOR. Схема платежів представлена на рис. 9.2.
В результаті здійснення свопу компанія А фактично емітувала заборгованість з плаваючою процентною ставкою LIBOR – 2,5 б.п., що на

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
476 52,5 б.п. дешевше прямої емісії подібних зобов’язань компанією А. У свою чергу компанія В на практиці отримала доступ до зобов’язань з фіксованою ставкою під 13,975%, що на 52,5 б.п. дешевше прямого випуску подібного зобов’язання даною компанією. Компанії В сукупний загальний виграш дорівнює 125 б.п., тобто різниці між дельтами фіксованих і плаваючих ставок компаній А і В. У сучасних умовах винагорода посередника, як правило, буде коливатися в діапазоні від 5 до 10 б.п. При наявності фінансового посередника він укладає самостійні контракти з кожною з компаній. Дані контракти виступають як самостійні свопи.
Рис. 9.2. Процентний своп через посередника
Як зазначалося вище, в рамках свопа сторони обмінюються платежами за фіксованою і плаваючою відсотковими ставками. На практиці будуть здійснюватися тільки платежі в розмірі різниці між даними ставками. Таким чином, виникає синтетичний актив, що фактично представляє собою різницю між двома зобов’язаннями. Тому свопи іменують ще контрактами на різницю. Проілюструємо реалізацію платежів в рамках свопа на цифрах.
Продовжуючи наш приклад, припустимо, що номінал свопа дорівнює 10 млн. дол., платежі здійснюються через кожні шість місяців і шестимісячна ставка LIBOR дорівнює 11%. Тоді компанія В переведе посереднику суму в розмірі
10 млн. × 0,5(0,13225 – 0,11) = 111,5 тис. дол.
У свою чергу посередник переводить компанії А суму:
10 млн. × 0,5(0,13025 – 0,11) = 101,25 тис. дол.
Перші платежі будуть зроблені через шість місяців після укладення свопу. У них буде використана ставка LIBOR, яка існувала в момент
Компанія А
Банк
Компанія В
Фіксована ставка
Плаваюча ставка
13%
LIBOR +
75 б.п.
LIBOR
LIBOR
13,025%
13,225%
LIBOR – 2,5%
13,975%
5-10 б.п.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
477 укладення контракту і тому вже була відома. Ставки LIBOR для наступних платежів в момент укладання невідомі.
Базисним свопом називають угоду між учасниками про обмін плаваючої процентної ставки по боргу, розрахованої на одній основі на плаваючу процентну ставку, обчислену на іншій основі. Наприклад, плаваюча ставка, розрахована на основі LIBOR, може обмінюватись на процентну ставку за комерційними паперами. Платежі з обміну процентними ставками можуть також розраховуватись на одній ціновій основі, але для різних цінових періодів. Наприклад, може здійснюватись обмін 6-місячної
LIBOR на місячну LIBOR. Можуть обмінюватись також плаваючі ставки з різними ціновими основами та періодами.
Базисні свопи використовують переважно для переходу на потрібний ринок фінансових інструментів або для покриття зобов’язань з плаваючою ставкою за іншими свопами. Такий вид свопу менш поширений, ніж чистий процентний своп.
9.3.2. Валютний своп і його види
Іншим найбільш поширеним різновидом свопу є валютний своп, що являє собою обмін номіналу і фіксованих відсотків в одній валюті на номінал і фіксований відсоток в іншій валюті. Іноді реального обміну номіналу може не відбуватися. Здійснення валютного свопу може бути зумовлене різними причинами, наприклад, валютними обмеженнями щодо конвертації валют, бажанням усунути валютні ризики або прагненням випустити облігації у валюті іншої країни в умовах, коли іноземний емітент не достатньо відомий в даній країні, і тому ринок даної валюти безпосередньо для нього недоступний. Привабливість валютного свопу також слід розглядати під кутом порівняльних переваг. Наприклад, компанії
А і В мають можливість випустити облігації в доларах США або фунтах стерлінгів на наступних умовах:
Компанія А
Компанія В
Долар
9%
11%
Фунт ст.
12,6%
13%

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
478
Ставки у Великобританії вищі ніж в США. Компанія А має абсолютні переваги з емісії облігацій в доларах, і в фунтах. Як і в процентному свопі, виникає різниця між ставками на двох ринках. Компанія В платить у доларах на 2% більше, ніж компанія А, і на 0,4% більше ніж компанія А в фунтах.
Компанія А має як абсолютну перевагу на обох ринках, так і порівняльну перевагу на ринку США, а компанія В – порівняльну перевагу на ринку
Великобританії. Припустимо, що компанія А бажає емітувати заборгованість у фунтах, а компанія В – в доларах. Обидві компанії можуть випустити облігації на ринках, на яких вони володіють порівняльними перевагами, і обмінятися заборгованостями. Виграш, який отримають сторони від такого обміну, складе різницю між дельтами за доларовими ставками і ставками у фунтах стерлінгів, а саме – 1,6% (2% 0, 4%). Механізм реалізації свопу зображений на рис. 9.3.
Рис. 9.3. Валютний своп
В результаті свопу компанія А отримує заборгованість у фунтах під
12%, що на 0,6% дешевше прямої емісії в фунтах. Компанія В отримує заборгованість в доларах під 10,4%, що на 0,6% дешевше прямої емісії в доларах. Посередник одержує 1,4% в доларах і платить 1% в фунтах. Якщо не брати до уваги різницю в курсі, то його виграш становить 0,4%. Таким чином, в сукупності всі сторони, що беруть участь у свопі поділили між собою виграш у розмірі 1,6%, тобто в розмірі різниці між дельтами за доларовими ставками і ставками у фунтах.
У валютному свопі сторони крім процентних платежів обмінюються і номіналами на початку і в кінці свопу (реально або умовно). Номінали встановлюються таким чином, щоб вони були приблизно рівні з урахуванням обмінного курсу на початку періоду дії свопу. Обмінний курс – це зазвичай спот курс, середнє значення між ціною продавця і покупця.
Наприклад, курс фунта стерлінгів до долара дорівнює 1 ф. ст. = 1,6 дол.
Компанія А
Банк
Компанія В
9% долари
13% фунти фунти 12% долари 10,4% долари 9% фунти 13%

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
479
Компанія А випустила заборгованість на 16 млн. дол., а компанія В – на 10 млн. ф. ст., і ці суми були обміняні на початку дії свопу. Відповідно до умов угоди щорічно компанія А буде виплачувати 1,2 млн. ф. ст. (10 млн. ×
0,12%), а отримувати 1,44 млн. дол. (16 млн. × 0,09%). Компанія В виплачуватиме 1,664 млн. дол. (16 млн. × 0,104) і отримуватиме 1,3 млн. ф. ст. (10 млн. × 0,13). Після закінчення свопу компанії знову обміняються номіналами, тобто компанія А виплатить В 10 млн. ф. ст., а компанія В поверне компанії А 16 млн. дол. Що стосується посередника, то він буде отримувати щороку 224 тис. дол. [16 млн. × (0,104 – 0,09)] і сплачуватиме
100 тис. ф. ст. [10 млн. × (0,13 – 0,12)]. У даній ситуації для фінансового посередника може виникнути валютний ризик внаслідок зростання курсу фунта стерлінгів. Його можна виключити за допомогою придбання форвардних контрактів кожен на суму 100 тис. ф. ст. для кожного періоду платежу за свопом. Як і з процентними свопами, посередники часто укладають контракт з однією з сторін свопу і потім підшукують другого учасника для офсетного свопу.
Найбільш поширеною класифікацією валютних свопів є класифікація свопів за термінами:
1.
Стандартні свопи (зі споту) – найближча дата валютування – спот, кінцева – на умовах форвард;
2.
Короткі одноденні свопи (до споту) – обидві дати угод, що входять до складу угоди своп, припадають на дати до спота. Наприклад, за угодою Tom/Next розрахунки за першою угодою здійснюються за датою валютування Tom (Tomorrow), а друга на наступний (Next) робочий день
(другий робочий день після укладення угоди – спот).
3.
Форвардні свопи (після споту) – для них характерні поєднання двох угод аутрайт, коли ближча за терміном угода укладається на умовах форвард (дата валютування пізніше, ніж спот), а зворотна їй угода укладається на умовах пізнішого форварда.
9.4. Депозитні валютні операції
Депозитні валютні операції – це сукупність короткострокових (від одного дня до одного року) операцій з розміщення вільних грошових залишків, а також операцій із залучення коштів в іноземних валютах, яких бракує, на різні строки під певний відсоток для отримання прибутку.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
480
В англійській мові усталився термін для позначення цих операцій – операції грошового ринку.
Операції грошового ринку поділяються на угоди:
 із розміщення коштів – кредитування в іноземній валюті (lending).
Йому відповідають кредити (loans);
 із залучення коштів – запозичення в іноземній валюті (borrowing).
Йому відповідають депозити (deposits).
У сучасній міжнародній і вітчизняній практиці для міжбанківських операцій грошового ринку використовується термін «депозити». Останні поділяються на:
 депозити залучені (deposits taken);
 депозити розміщені (deposits given або deposits lent).
Строки депозитів. Кожний депозит має певну тривалість у часі. Дата розміщення (або залучення) депозиту називається датою валютування, а дата повернення – закінченням депозиту.
Наприклад, якщо 18 січня комерційний банк розмістив 1 млн. дол. у
Сітібанку (Нью-Йорк) на тиждень зі споту, то реально перерахування коштів на рахунок Сітібанку відбудеться 20 січня (тобто на споті), а повернення –
27 січня.
Для депозитів грошового ринку характерні строки розміщення до
12 місяців (1 рік). При цьому для строків, кратних тижню, дата закінчення депозиту припадатиме на дату, віддалену від дати валютування на точно визначену кількість тижнів, тобто на той же день тижня. Для строків, кратних місяцю, дата закінчення депозиту припадатиме на таку ж за значенням дату, що й дата валютування (наприклад, місячний депозит з датою валютування 6 вересня матиме дату закінчення 6 жовтня).
Певні корективи при цьому вносять вихідні і святкові дні країни цієї валюти. Якщо дата закінчення депозиту збігається з вихідним (для місячних строків) або святковим днем, то вона переміщується на наступний робочий день. Наприклад, якщо формально закінчення місячного доларового депозиту з датою валютування 25 листопада припадає на Різдво, 25 грудня, то датою закінчення цього депозиту буде наступний за Різдвом робочий день
– 26 грудня.
Для місячних строків чинним є також «правило кінця місяця», за яким, якщо дата валютування депозиту припадає на останній робочий день місяця, то датою закінчення депозиту також є останній день наступного місяця.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
481
Наприклад, місячний депозит, розміщений з датою валютування 31 серпня, повернеться 30 вересня.
Валютні дилери зазвичай мають календарі святкових днів для основних фінансових центрів. Щоб довідатися про свята на найближчий місяць, вони звертаються до спеціальних
інформаційних сторінок агентства
Рейтер-HOLA-D.
За строками прийнято розрізняти депозити трьох видів:
 депозити до запитання (онкольні депозити) – кошти розміщуються в банку на невизначений строк. Однак повернення (або зменшення суми) депозиту можливе за умови попереднього повідомлення (за 24 години, 2 дні
і т.д.). Для онкольних депозитів характерна плаваюча ставка відсотка, яка встановлюється за обопільною згодою на базі певного періоду (наприклад, щотижня);
 короткострокові одноденні депозити. До них належать одноденні депозити типу
«овернайт»,
«том-некст»,
«спот-некст».
Вони використовуються для регулювання короткострокової ліквідності банку за рахунками НОСТРО;
 депозити на фіксовані строки. Зазвичай депозити розміщуються на стандартні строки: 7 днів (один тиждень), 1, 2, 3, 6 місяців і 1 рік. Ці строки дістали назву «прямих дат». У міжнародній практиці прийнято здійснювати відлік депозитного періоду з дати спот, хоч можливі також депозити, які розміщують на умовах дати валютування «завтра» («з тома») або навіть
«сьогодні» («з тудея»): наприклад, тижневий депозит із завтра «том-уїк».
Вибір дати валютування залежить від:
 валюти депозиту;
 часу розміщення;
 кількості годинних поясів між банком і країною валюти депозиту.
Відсоткові ставки і формула простого відсотка. Грошові кошти відчужуються на певний строк не безоплатно, а під відсоток. Коли йдеться про депозити, слід виокремлювати три такі поняття:
 сума депозиту, або принципал;
 відсоток – ціна використання позикових коштів, тобто конкретна сума прирощення початкової суми (принципала) на дату закінчення депозиту. У міжнародній практиці прийнято нараховувати відсоток на дату повернення депозиту, однак можливе також щомісячне нарахування відсотка
(для періодів від 1 до 12 місяців);

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
482
 відсоткова ставка, що являє собою відношення відсотка за період до принципала:
67
,
66 09
,
0 6
ст ф
ст ф
ставка відсоткова
Ринкова рік за облігацією за
Відсотки ціна
Ринкова



Однак, як правило, відсоткову ставку наводять у вигляді річної відсоткової ставки, тобто як відношення відсотка, нарахованого одноразово за рік, до початкової суми.
Формула простого відсотка дає змогу обчислити суму відсотків, нарахованих за депозитом, розміщеному на конкретний період за певною ставкою:
100




році
у днів кількість період й
відсоткови ставка відсоткова депозиту сума відсоток й
Нараховани
(9.5)
При визначенні суми відсотків для строків менше року використовується поняття «відсотковий період», що складається з кількості днів, на які розміщено депозит. Мінімальний відсотковий період дорівнює одному дню (одній добі).
Дата валютування (дата розміщення) береться до уваги при визначенні відсотка як повний день (оскільки позичальник отримує кошти вранці цього дня і впродовж усього дня ними користується), а дата закінчення
(повернення) депозиту при визначенні відсотка не береться до уваги (кошти повертаються також вранці). Наприклад, якщо депозит розміщено з 9 листопада по 30 листопада, то кількість днів дорівнюватиме 21, тобто 30–9.
Якщо депозит розміщено на строк, кратний місяцю, то відсотковий період також враховує точну кількість днів. Наприклад, тривалість місячного депозиту, розміщеного з 16 лютого по 16 березня, дорівнюватиме 28 днів, а місячного депозиту з 20 липня по 21 серпня (формальна дата закінчення 20 серпня припадає на неділю) становитиме 31 день.
За кількістю днів у році розрізняють два методи нарахування відсотків:
 міжнародний, коли кількість днів у році становить 360 днів;
 британський, за яким кількість днів у році дорівнює 365 днів (366 днів у високосному). Цей метод використовують, обчислюючи відсоток для таких валют: фунт стерлінгів, сінгапурський долар, гонконгзький долар, південноафриканський ренд.
У міжнародній практиці використовують два способи запису відсоткової ставки:

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
483
 у вигляді десяткового дробу. Наприклад, 4,75% = 0,0475. Тут одна десятитисячна частка становить один відсотковий, або базовий, пункт. Сто базових пунктів дорівнюють 1%;
 у вигляді простого дробу. Наприклад, 3/4%. Відсоткова ставка у вигляді простого дробу відліковується з 1/2 і може доходити із зменшенням дробу до 1/64. Однак найбільш поширеними котируваннями відсоткових ставок на міжнародних грошових ринках є дроби від 1/2 до 1/16 %.
Обидва способи однаковою мірою є прийнятними і використовуються валютними дилерами у всьому світі.
Сторони Bid і Offer та розмір маржі в котируванні відсоткових ставок. Як правило, відсоткова ставка для депозитів наводиться у вигляді двосторонньої котировки, наприклад:
5,93
offer
1,75
bid week
1
USD


Тут Bid – ліва сторона котировки – ставка залучення. За ставкою bid банк, що здійснює котирування, залучає кошти на депозит на певний період.
Offer – права сторона котировки – ставка розміщення. За ставкою offer банк, що здійснює котирування, пропонує грошові кошти для розміщення на певний період.
Двостороннє котирування означає, що банк, який здійснює котирування, зобов’язується забезпечити або залучення, або розміщення коштів на депозит за ставками котирування.
Різниця між котировками bid і offer називається маржею, або спредом, і
є основою прибутку банку, що котирує депозитні ставки. Наприклад, якщо якийсь банк ААА є маркет-мейкером на ринку міжбанківських депозитів, тобто інші банки постійно розміщують у ньому кошти в цій валюті по більш низькій стороні bid, а треті банки постійно залучають до нього ці ж кошти по високій стороні offer, то цей банк отримує постійний прибуток.
Розмір маржі, а також значення котировок bid і offer можуть коливатися
і залежать від низки факторів:
1) статус банку, що здійснює котирування. Наприклад, маркет- мейкери, які мають великі об’єми залучення і розміщення коштів, зацікавлені у вузькій маржі для стимулювання угод – контрагенти активніше розміщуватимуть під більш високі ставки bid і залучатимуть під більш низьку ставку offer. Наприклад, якщо середня маржа на ринку 5,75-5,93, банк котируватиме 5,8-5,9 %. Однак якщо частка операцій цього банку на

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
484 грошовому ринку є значною, зміна ставок здатна вплинути на середньоринкові ставки також у бік зменшення маржі;
2) потреба банку в залученні або розміщенні коштів. Банк, який потребує більшою мірою залучення, ніж розміщення коштів, котируватиме більш високу сторону bid і, навпаки, банк, що має потребу в розміщенні коштів, котируватиме більш низьку сторону offer.
Часом банки, яким гостро бракує коштів у якійсь валюті на певний строк, котирують тільки одну сторону bid, що вища за ринкову, наприклад:
«only bid at 5,83». І, навпаки: банки, що мають надлишок коштів у якійсь валюті, котрий потрібно розмістити, котирують тільки більш низьку сторону offer: «only offer at 5,90»;
3) статус контрагента, що робить запит на котирування.
Наприклад, якщо запит на котирування робить невеликий або маловідомий банк, то розмір маржі може бути ширшим. З розвитком відносин з контрагентом, нарощуванням обсягів операцій, у разі їх стабільного позитивного характеру розмір маржі може звужуватися. На статус контрагента впливає також ступінь ризику з погляду здійснюваних з ним операцій. У разі високого страхового ризику західні банки прагнуть залучати валютні кошти, але відмовляються їх розміщувати;
4) сума котируваного депозиту. Середньою ринковою сумою розміщуваних і залучених міжбанківських депозитів є 10 млн. дол. США
(або еквівалент). Для сум, менших за 1 млн. дол. і понад 100 млн. дол. банки котируватимуть більш широку маржу відсоткових ставок.
Щоб полегшити проведення депозитних операцій, інформаційні термінали агентства Рейтер надають валютним дилерам сторінки з
інформацією про поточний рівень відсоткових ставок для валют на міжнародних грошових ринках.
Депозитна позиція і відсотковий арбітраж. Залучаючи депозит, банк збільшує кількість грошей на кореспондентському рахунку в цій валюті, створюючи тим самим довгу депозитну позицію. Наприклад, довга позиція в доларах на 1 млн. дол. записується так: + 1 000 000 USD.
Якщо банк розміщує міжбанківський депозит, він вимушений зменшувати свій залишок на кореспондентському рахунку в цій валюті, створюючи тим самим коротку депозитну позицію: –1 000 000 USD.
Знак позиції (додатний чи від’ємний) означає, що банк має залишок коштів у цій валюті на кореспондентському рахунку. Наприклад, якщо банк
ААА має на доларовому кореспондентському рахунку в американському банку 3 млн. USD, це означає, що він має довгу позицію по доларах у розмірі

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
485 3 млн. дол. Оскільки гроші повинні давати прибуток, ці 3 млн. дол. слід розмістити в депозит, тобто створюється коротка депозитна позиція, що покриває довгу.
Відкриття довгих і коротких позицій становить різний ступінь ризику: створюючи довгу позицію, банк залучає гроші, тоді як для створення короткої позиції слід попередньо мати необхідну суму грошей на кореспондентському рахунку на дату валютування. Якщо банк спочатку відкрив коротку позицію у валюті (розмістив депозит), не маючи достатніх коштів на кореспондентському рахунку, він повинен на ту ж дату валютування покрити коротку позицію довгою, тобто залучити депозит на суму, якої бракує. Це уможливлює проведення відсоткового арбітражу.
Відсотковий арбітраж – отримання прибутку за рахунок різниці відсоткових ставок за залученими і розміщеними на однакову суму депозитами.
Розрізняють два види відсоткового арбітражу:
1) арбітраж на збігу строків розміщення і залучення депозитів.
Наприклад, 5 червня комерційний банк ААА розмістив зі споту (тобто на 7 червня) 5 млн. дол. США на місячний депозит в іншому банку під 6 % і того ж дня уклав угоди з третім банком щодо залучення 5 млн. дол. також зі споту
(з 7 червня) на місяць під 5 %.
Таким чином, банк має впродовж 30 днів розміщений депозит, покритий залученим депозитом, тобто коротку депозитну позицію, покриту довгою на однаковий строк. При цьому повністю усунуто відсотковий ризик, оскільки відсоткові ставки вже зафіксовано. Розмір прибутку, отриманий банком за цим депозитом, становить:
$66;
-
$4166 100%
днів
360
днів
30 5%)
-
(6%
$5000000




2) відсотковий арбітраж на різних строках депозитів. Якщо розміщені і залучені депозити мають різні строки, то йдеться про незбіг строків, або
«місматче», що тягне за собою ризик зміни відсоткових ставок. У цьому випадку депозитний дилер здійснює відсотковий арбітраж на основі очікування рівня відсоткових ставок у майбутньому.
Наприклад, банк ААА розміщує 5 червня 1 млн. дол. на місячний депозит зі споту (з 07.06 по 07.06) під 10 % річних і покриває утворену коротку позицію за рахунок залучення також зі споту тижневого депозиту в
1 млн. дол. під 7 % річних із 07.06 по 14.06. На період першого тижня відкритої позиції немає, але з 14.06. по 07.07 банк має тільки коротку

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
486 позицію, яку він повинен завчасно закрити (бажано за 2 дні до 14.06 залучити на споті депозит) – тобто очевидний місматч на 23 дні.
Завчасно (за 2 дні або 1 день) банк знову вдається до залучення тижневого депозиту (з 14 по 21 червня) і знову під більш низьку, ніж для розміщеного депозиту ставку (7 %), і місматч скорочується до 16 днів.
Відтак з 21 по 28 червня і з 28 червня по 5 липня дилери можуть залучити знову тижневі депозити, а 2 дні, що залишаються до 7 липня, покрити залученням одноденних депозитів.
Цей вид арбітражу пов’язаний з ризиком зміни відсоткової ставки, який оцінюється дилерами індивідуально. Наприклад, якби впродовж першого тижня після розміщення депозиту відсоткові ставки на залучення тижневих депозитів виросли до 11 % річних, то банк ААА протягом другого тижня зазнав би відсоткових збитків.
Для відсоткового арбітражу на міжнародних грошових ринках характерна гра не тільки на використанні різних відсоткових ставок для різних періодів, а й гра на очікування близької зміни загального рівня відсоткових ставок. Наприклад, з рейтеровської таблиці доларових відсоткових ставок DЕРО видно, що їх абсолютне значення зростає від періоду о/n до 12 місяців. Це означає, що учасники грошового ринку сподіваються на підвищення відсоткових ставок за доларами (тобто на можливе підвищення облікової ставки) Федеральною резервною системою.
Хоча, напевно, ніхто не може сказати, коли це станеться, однак ринок переконаний (завдяки економічному аналізові, логіці макроекономічних показників), що таке підвищення неминуче стоїть на порядку денному.
Якщо рівень відсоткових ставок зменшується в абсолютних значеннях від коротких періодів до більш тривалих (від «овернайта» до 12 місяців), це означає, що ринок очікує на зниження загального рівня відсоткових ставок.
У разі зміни облікової ставки центральним банком країни загальний рівень відсоткових ставок на різні періоди також змінюється – зростає чи знижується приблизно на таку же кількість базових пунктів.
Міжбанківські і клієнтські депозити. Депозитні операції за характером впливу на баланс комерційного банку поділяються на міжбанківські і клієнтські. Зазначимо, що клієнтські депозити, власне, створюють базу для проведення міжбанківських операцій. Основною вимогою до підтримання ліквідності банку є збіг активів і пасивів щодо термінів.
Для обслуговування клієнтів банку, що мають у ньому валютні рахунки, у межах ділингових відділів створюються спеціальні клієнтські групи.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
487
Значні залишки на поточних рахунках великих клієнтів є основою для розміщення банком цих грошей у міжбанківські депозити для отримання відсотка. Однак при цьому банк може зіткнутися з проблемою ліквідності.
Якщо валютні кошти розміщено в місячний депозит, а через два тижні клієнт просить здійснити переказ своїх коштів у вигляді платежу, банк може зіткнутися із ситуацією, коли клієнтські гроші «заморожені» до закінчення депозиту і немає чим сплатити. У таких випадках банк, звичайно, може спробувати залучити короткостроковий депозит на ринку, але ризик неліквідності все-таки залишається. Ризик набуває загрозливого характеру, якщо банкові не вдається залучити «короткі» гроші і він змушений затримати платіж клієнта.
Щоб уникнути такої ситуації, банк або взагалі не розміщує поточні кошти клієнтів, або пропонує клієнтам розміщувати кошти на короткострокові депозити. Практично це є внутрібанківські бухгалтерські проводки й формально виглядає як списування суми депозиту з поточного рахунка клієнта і зарахування його на спеціальний депозитний рахунок (за пасивами).
Це вигідно клієнтам, оскільки, розміщуючи кошти на депозиті, вони отримують вищий відсоток, ніж за поточним рахунком; це зручно і для банку – він дістає можливість сміливо розміщувати клієнтські депозити на міжбанківському ринку. При цьому строки залучення коштів на депозити від клієнтів зазвичай відповідають строкам їх розміщення в інших банках.
На практиці це виглядає так: клієнт телефонує дилерові клієнтської групи й узгоджує з ним строк, суму і відсоткову ставку депозиту. Далі ці відомості передаються в групу міжбанківських депозитів, яка розміщує ці суми на міжбанківському ринку.
Зазвичай клієнти розміщують валютні кошти на депозити на строк від 1 тижня до 1 місяця. Тим не менше, розмістивши гроші на банківському депозиті, вони тримають певні кошти на поточних рахунках для здійснення строкових платежів і т. ін. Усі ці не розміщені клієнтами гроші становлять часом значні суми, які також слід розмістити, щоб банк зміг отримати прибуток. А щоб не втрапити в ліквідну пастку, йому безпечніше розміщувати їх на короткострокових депозитах (від 1 дня максимум до 1 тижня).
За балансом комерційного банку залучення клієнтських коштів на депозити відображається у вигляді руху за пасивами (між пасивними рахунками), а розміщення на міжбанківських депозитах – у вигляді руху між активними рахунками.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
488
Питання для самоконтролю
1. Назвіть та опишіть основні параметри форвардного контракту.
2. Дайте характеристику валютним форвардним контрактам, поясніть порядок проведення операцій з валютним форвардним контрактом на конкретному прикладі.
3. Дайте характеристику процентним форвардним контрактам, поясніть порядок проведення операцій з процентним форвардним контрактом на конкретному прикладі.
4. Дайте характеристику ф’ючерсним контрактам та поясніть порядок проведення операцій з ф’ючерсами на конкретному прикладі.
5. Дайте характеристику опціонним контрактам та поясніть порядок проведення операції з опціонними контрактами на конкретному прикладі.
6. Розкрийте суть операцій типу своп, охарактеризуйте процентні та валютні свопи.
7. Наведіть приклад процентного свопу.
8. Наведіть приклад валютного свопу.
9. Розкрийте суть депозитних валютних операцій.
10. Розкрийте суть депозитної позиції та відсоткового арбітражу.
Тести
1. На які дві групи поділяються форвардні контракти за базовим активом? а) форварди на акції та облігації; б) ф’ючерсні та опціонні форварди; в) товарні та фінансові форварди; г) форварди на валюту та депозити.
2. Форвардна ціна – це: а) ціна, яку сплатить покупець форварда продавцеві за поставлений за контрактом актив; б) ціна поставки базового активу, що склалася в момент укладання форварда під впливом очікувань інвесторів щодо майбутньої кон’юнктури ринку даного активу; в) ціна, за якою форвардний контракт може бути перепроданий на вторинному ринку;

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
489 3. Базовим активом фінансового форвардного контракту є: а) акції, різні фондові цінності; сільськогосподарська продукції; б) валюта, метали, енергоресурси; в) процентні ставки, валюта, різні фондові цінності; г) облігації, дорогоцінні метали.
4. За допомогою яких теорем пояснюється взаємозв’язок між форвардним і спотовим курсом валюти? а) теорема про паритет процентних ставок і валютних курсів; б) теорема про паритет купівельної спроможності національної горошової одиниці і валютних курсів країн-партнерів; в) теорема про паритет купівельної спроможності грошей і валютних курсів. г) теорема про паритет купівельної спроможності національної горошової одиниці і процентних ставок.
5.
Вкажіть найбільш поширені операції з використанням форвардних крос-курсів: а) фіксація бажаних курсів валют за допомогою форвардних контрактів на інші валюти; б) арбітражні операції на крос-курсах; в) мінімізація валютного ризику за допомогою форвардних контрактів; г) переструктуризація валютного боргу за допомогою форвардних контрактів на валюту.
6. Угода про майбутню процентну ставку – це: а) позабіржовий договір між двома сторонами про запозичення чи
інвестування обумовленої грошової суми на певний термін у майбутньому за зафіксованою в момент укладення угоди постійною відсотковою ставкою; б) позабіржовий договір між двома сторонами про запозичення чи
інвестування обумовленої грошової суми на певний термін у майбутньому за плаваючою відсотковою ставкою; в) позабіржовий договір між двома сторонами про запозичення чи
інвестування обумовленої грошової суми на певний термін у майбутньому за обліковою ставкою центрального банку. г) позабіржовий договір між двома сторонами про запозичення чи
інвестування обумовленої грошової суми на певний термін у майбутньому за ставкою LIBOR.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
490 7. Сума компенсаційного платежу за форвардним контрактом визначається: а) різницею між тією величиною, яку довелося б заплатити за валюту
(ринковий обмінний курс) без опціону, і тією, яку платять при використанні опціону (ціною виконання); б) різницею між спотовою ринковою процентною ставкою в момент закінчення FRA і процентною ставкою, зафіксованою в процентному форварді; в) різницею між форвардною ринковою процентною ставкою в момент закінчення FRA і процентною ставкою, зафіксованою в процентному форварді; г) різницею між спотовою ринковою процентною ставкою в момент початку дії FRA і процентною ставкою, зафіксованою в процентному форварді;
8. На вторинному ринку форвардний контракт: а) не має ціни; б) набуває деяку ціну; в) відповідає ціні поставки; г) не бере участі у торгах на вторинному ринку.
9. Ф’ючерсний контракт – це: а) угода між контрагентами про майбутню поставку базисного активу, що укладається на біржі; б) угода між контрагентами про майбутню поставку базисного активу, що укладається на міжбанківському валютному ринку; в) угода між контрагентами про майбутню поставку базисного активу, що укладається на аукціоні; г) це угода між контрагентами про майбутню поставку товару, що укладається на біржі.
10. Залежно від способу розрахунків між контрагентами в момент виконання ф’ючерсного контракту застосовують: а) індексні та акційні ф’ючерси; б) поставні та розрахункові ф’ючерси; в) валютні та товарні ф’ючерси; г) валютні та розрахункові ф’ючерси.

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
491 11. У світовій практиці ф’ючерсні контракти використовуються для: а) полегшення валютообмінних операцій та управління валютними ризиками; б) спекулятивних ігор та хеджування; в) управління валютним ризиком; г) хеджування та пришвидшення товарообміну.
12. Кількість укладених ф’ючерсних контрактів може бути: а) меншою від кількості початкових угод і меншою від обсягу базового активу; б) більшою від кількості початкових угод і перевищувати обсяг базового активу; в) будь-якою і в значній мірі перевищити існуючий обсяг базисного активу; г) дорівнювати кількості початкових угод.
13. Першими контрагентами при укладенні ф’ючерсного контракту виступають: а) хеджер і маркет-мейкер; б) спекулянт і дилер; в) брокер і маркет-мейкер; г) хеджер і спекулянт.
14. Коротка специфікація ф’ючерсного контакту – це: а) документ, який перетворюється на договір купівлі-продажу базового активу в момент ініціації процедури поставки; б) письмове повідомлення розрахункової палати продавцем ф’ючерсного контракту про свій намір поставити товар за ф’ючерсним контрактом у встановлені терміни поставки; в) перелік умов обігу ф’ючерсного контракту, характеристик базового активу, а також термінів і механізмів його поставки; г) перелік умов поставки базового активу.
15. Повна специфікація ф’ючерсного контакту – це: а) документ, який перетворюється на договір купівлі-продажу базового активу в момент ініціації процедури поставки;

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
492 б) письмове повідомлення розрахункової палати продавцем ф’ючерсного контракту про свій намір поставити товар за ф’ючерсним контрактом у встановлені терміни поставки; в) перелік умов обігу ф’ючерсного контракту, характеристик базового активу, а також термінів і механізмів його поставки; г) перелік умов поставки базового активу.
16. Нотіс – це: а) документ, який перетворюється на договір купівлі-продажу базового активу в момент ініціації процедури поставки; б) письмове повідомлення розрахункової палати продавцем ф’ючерсного контракту про свій намір поставити товар за ф’ючерсним контрактом у встановлені терміни поставки; в) перелік умов обігу ф’ючерсного контракту, характеристик базового активу, а також термінів і механізмів його поставки; г) перелік умов поставки базового активу.
17. В Україні операції з ф’ючерсними контрактами регулюються: а) Положенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
«Про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження обіг на фондовій біржі деривативів»; б) Положенням Національного банку України «Про порядок здійснення операцій з ф’ючерсними контрактами»; в) Законом України «Про деривативи»; г) Правилами Української біржі щодо торгівлі ф’ючерсними та опціонними контрактами.
18. Внутрішня вартість опціону – це: а) різниця між ринковою ціною опціону і його дійсною вартістю; б) різниця між тією величиною, яку довелося б заплатити за валюту
(ринковий обмінний курс) без опціону, і тією, яку платять при використанні опціону (ціною виконання); в) початкова вартість опціону; г) балансова вартість опціону.
19. Опціони, дають їх власникам право продати в обумовлений день в майбутньому певну кількість іноземної валюти за встановленою ціною. а) put;

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
493 б) call; в) next; г) week.
20. Опціони, що наділяють їх власника правом купити у встановлений день в майбутньому певну кількість іноземної валюти за встановленою ціною – це: а) put; б) call; в) next; г) week.
21. Процентний своп – це: а) обмін плаваючої процентної ставки по боргу, розрахованої на одній основі на плаваючу процентну ставку, обчислену на іншій основі; б) обмін боргового зобов’язання з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою; в) обмін номіналу і фіксованих відсотків в одній валюті на номінал і фіксований відсоток в іншій валюті; г) обмін боргового зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою на зобов’язання фіксованою з ставкою.
22. Базисний процентний своп – це: а) обмін плаваючої процентної ставки по боргу, розрахованої на одній основі на плаваючу процентну ставку, обчислену на іншій основі; б) обмін боргового зобов’язання з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою; в) обмін номіналу і фіксованих відсотків в одній валюті на номінал і фіксований відсоток в іншій валюті; г) обмін боргового зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою на зобов’язання фіксованою з ставкою.
23. Валютний своп – це: а) обмін плаваючої процентної ставки по боргу, розрахованої на одній основі на плаваючу процентну ставку, обчислену на іншій основі; б) обмін боргового зобов’язання з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з плаваючою ставкою;

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
494 в) обмін номіналу і фіксованих відсотків в одній валюті на номінал і фіксований відсоток в іншій валюті; г) обмін боргового зобов’язання з плаваючою відсотковою ставкою на зобов’язання фіксованою з ставкою.
24. Депозитні валютні операції– це а) операцій з залучення та розміщення коштів на грошовому ринку під облікову ставку центрального банку; б) сукупність короткострокових (від одного дня до одного року) операцій з розміщення вільних грошових залишків, а також операцій із залучення коштів в іноземних валютах, яких бракує, на різні строки під певний відсоток для отримання прибутку; в) операції з залучення коштів населення в національній валюті на невизначений термін; г) сукупність короткострокових (від одного дня до одного року) операцій з розміщення вільних грошових залишків.
25. Короткострокові одноденні депозити включають в себе: а) депозити строком на 1,2,3 місяці; б) депозити типу «овернайт», «том-некст», «спот-некст»; в) депозити строком від одного дня до одного року; г) депозити на невизначений строк.
26. Депозити до запитання (онкольні депозити) включають в себе: а) депозити строком на 1,2,3 місяці; б) депозити типу «овернайт», «том-некст», «спот-некст»; в) депозити строком від одного дня до одного року; г) депозити на невизначений строк.
27. За кількістю днів у році розрізняють такі методи нарахування відсотків: а) міжнародний, коли кількість днів у році становить 360 днів; б) німецький коли кількість днів у році становить 360 а кількість днів у місяці – 30; в) американський, коли для розрахунку відсотків береться фактична кількість днів у році та у місяці; г) британський, за яким кількість днів у році дорівнює 365 днів (366 днів у високосному).

ТЕМА 9. СТРОКОВІ ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
495 28. Розмір маржі, а також значення котировок bid і offer залежить від: а) статусу банку, що здійснює котирування, потреби банку в залученні або розміщенні коштів; б) процентної ставки та спреду; в) статусу контрагента, що робить запит на котирування, сума котируваного депозиту; г) облікової ставки центрального банку, кон’юнктури грошового ринку.
29. Відсотковий арбітраж – це: а) отримання прибутку за рахунок різниці відсоткових ставок за залученими і розміщеними депозитами на різні суми; б) отримання прибутку за рахунок різниці відсоткових ставок за залученими і розміщеними на однакову суму депозитами; в) валютна операція, що поєднує купівлю (продаж валюти з подальшим здійсненням контругоди з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом певного періоду (тимчасовий арбітраж); г) отримання прибутку за рахунок різниці між сумами залучення і розміщення коштів.
30. Відсотковий арбітраж поділяється на: а) спекулятивний і депозитний; б) арбітраж на збігу строків розміщення і залучення депозитів; в) спекулятивний і конверсійний; г) відсотковий арбітраж на різних строках депозитів.
Навчальні вправи та задачі
1. Інвестор А купив форвардний контракт на поставку через місяць
28000 дол. США за форвардним курсом 8.03 грн. у інвестора В. Через місяць
(до дати виконання форвардного контракту) спотовий курс долара зріс на
18%. Після дати виконання форвардного контракту інвестор А терміново продав отримані кошти на спотовому ринку.
Визначити:
 суму коштів, яку інвестор А зобов’язаний купити через місяць у
інвестора В, а інвестор В продати інвестору А;

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
496
 фінансовий результат, який отримає інвестор А після проведення операції;
 фінансовий результат, який отримає інвестор В після проведення операції.
2. Українська компанія закупила обладнання у французької фірми на
9,55 млн. євро з оплатою в кредит 3 млн. євро були сплачені в момент покупки устаткування, а 6,55 млн. євро українська компанія буде виплачувати рівномірно через один і два роки. Кредит надано під 4,6% річних.
Спотовий курс євро дорівнює 11,032 гривень за одне євро.
Визначити:
 борг української компанії в гривнях при купівлі обладнання.
 суму укладених форвардних контрактів на 1 і 2 роки за курсом гривні до євро 11,56 грн./євро та 12,20 грн./євро відповідно.
 суму сплати боргу та розмір відсоткової ставки, які українська компанія сплатила французькій компанії.
 Зробіть висновок.
3. Інвестор купує ф’ючерсний контракт на 27500 дол. США за ф’ючерсним курсом 0,93 євро з оплатою за спотовим курсом євро в гривнях.
Припустимо, що в момент виконання ф’ючерсного контракту курс 1 євро дорівнює 10,93 гривень.
Визначіть суму в гривнях за яку буде поставлено інвестору 27500 дол.
США.
4. Компанії А і В можуть позичити кошти на наступних умовах:
 компанія А – під 30% за фіксованою ставкою або за плаваючою –
LIBOR + 8%;
 компанія В – під 35% за фіксованою ставкою або за плаваючою –
LIBOR + 10%.
Який у сукупності виграш отримають компанії, якщо візьмуть кредити на ринках, де вони мають відносні переваги, і після цього здійснять своп.
5. Комерційний банк залучає 10000 дол. США на три місяці під 6,28% річних і одночасно розміщує дану суму ресурсів, відповідно, під 6,38%.
Визначіть суму прибутку (спред) за результатами котирування.

ДОДАТКИ
497


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал