Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка20/29
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.77 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   29

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
318 5.4.4. Методи та механізм короткострокового кредитування експортера
Найчастіше формою експортних короткострокових кредитних операцій
є аванси під інкасо, акредитив з авансом, також використовуються врахування та акцепт векселів. Для надійних клієнтів банки можуть надавати овердрафт як у національній, так і в іноземній валюті для забезпечення можливості здійснення торговельних операцій (рис. 5.9).
Рис. 5.9. Способи короткострокового кредитування експортера
Аванс під інкасо може надаватись експортеру на 80–90% від суми переказного векселя на період до надходження всієї суми від імпортера.
Величина авансу під інкасо залежить від оцінки фінансової надійності клієнта, якості застави (позичальник передає у заставу право власності на товари, що експортуються, банку-кредитору та вимогу на отримання оплати за документарним інкасо до зарубіжного банку) і від економічної та політичної ситуації у країні покупця.
Інкасові операції проводяться на двох умовах – документи проти платежу і документи проти акцепту. У першому випадку, банк гарантує експортеру, що кредит йому повернеться, бо він може контролювати товар і вимагати від експортера-позичальника заставний лист (чи інші документи – коносамент, складські свідоцтва, договір застави тощо).
У другому випадку, як забезпечення наданого кредиту банк одержує акцептований імпортером вексель і мусить покладатися лише на надійність та кредитоспроможність іноземного покупця. Тому банки охочіше надають аванси під інкасо, коли вексель (або чек) підлягатиме оплаті в країні експортера і в національній валюті цієї країни. Такий же кредит може надаватись імпортерові, щоб він негайно розрахувався з експортером за товар.
Короткострокове кредитування експортера
Врахування векселів
(чеків)
Аванс під
інкасо
Акцептні кредитні лінії
Овердрафт
(в нац. та
іноз. валюті)
Акредитив з авансом

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
319
При поставках товарів на умовах інкасо можливе надання авансу під окремі інкасові партії – індивідуальний аванс чи повне авансування усіх операцій клієнта, переданих на інкасо. Відмітимо, що коли способом інкасо є
«документи проти платежу», банківське забезпечення набуває форми контролю над товарами. Якщо методом інкасо є «документи проти акцепту», то банк має лише акцептований вексель (товари отримує імпортер). Тому дуже важливо бути впевненим у бажанні та можливості імпортера виконати свої зобов’язання за акцептованими векселями й оплатити їх у визначений строк.
Аванси під інкасо є прийнятним методом кредитування експорту за умови, що банк-кредитор виконає інкасування і, що векселі підлягають оплаті у країні та в національній валюті експортера та банку-кредитора.
Якщо векселі підлягають оплаті в іноземній валюті та за кордоном, доцільно здійснювати врахування векселів, тобто придбання векселів, виписаних експортером на покупця, що мають бути оплачені за кордоном. Врахування векселів здійснюється перед їх пересиланням імпортеру з дисконтом.
Позичальникові-експортерові вигідний кредит у формі врахування векселів чи чеків, що використовуються при розрахунках через інкасо чи відкритий рахунок.
Рахунок експортера кредитується в національній валюті на еквівалент вартості іноземної валюти, що вказана у векселі або чеку.
Врахування векселів є формою кредитування підприємств, при якому банк придбаває векселі у їх власника (векселедержателя) до настання строку платежу за ними із знижкою (дисконтом, що становить різницю між вартістю врахування векселів та повною сумою векселів).
Різновиди врахування векселів:
 звичайне врахування
– придбання банком векселя у векселедержателя до настання строку платежу, при якому погашення векселя відбувається векселедавцем;
 врахування з реверсом
– придбання банком векселя у векселедержателя до настання строку платежу, при якому векселедержатель бере на себе позавексельне зобов’язання викупити зазначений вексель у банку до настання строку його оплати або при настанні певних обставин.
Операції з врахування векселів банк здійснює на підставі договору врахування (генеральної угоди про врахування), що укладається з векселедержателем векселів. Генеральна угода про врахування векселів визначає:

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
320
 розмір ліміту, що встановлюється на векселедавця або векселедержателя, в рамках якого банк зобов’язується враховувати векселі;
 термін, протягом якого банк зобов’язується враховувати векселі.
Грошові кошти по врахованим векселям перераховуються банком на поточний рахунок векселедержателя.
Банк враховує векселі лише тоді, коли вексель має надійне забезпечення. Тому важливими елементами є фінансова надійність
імпортера, сума векселя, очікувана тривалість часу до оплати. У разі відмови від платежу чи акцепту, банк має право регресу до експортера. Векселі мають бути виписані у вільно конвертованій валюті. Для отримання додаткової гарантії банк може вимагати від клієнта оформлення страхування кредиту від ризику неплатежу.
Врахування векселів здійснюється наступним чином:
 банк експортера купує в експортера векселі (які ще не акцептовані трасатом і не переслані за кордон для інкасування) з правом регресу до експортера;
 банк експортера пересилає векселі і комерційні документи для
інкасування, але вже на свою користь.
Якщо платіж за векселями від імпортера не надійде своєчасно, банк експортера має право списати суму векселя плюс процент та комісійні за
інкасо з рахунку експортера.
Такий вид кредиту експортери використовують, якщо їм необхідна готівка негайно, даний вид кредиту недорогий, але недоліком є те, що банк має право регресу до експортера. Якщо експортер постійно виписує векселі та чеки, що підлягають оплаті за кордоном, банк може запропонувати відкрити для нього облікову кредитну лінію на строк до одного року.
Відповідно до цієї умови, банк буде зобов’язаний враховувати всі векселі, виписані клієнтом на іноземних покупців. Таким чином, клієнт негайно отримує платіж (кредит), проте банк залишає за собою право регресу у разі неплатежу чи неакцепту імпортером.
Отже, у випадку, якщо необхідні грошові кошти за векселями, за якими не настав термін погашення, можна скористатися можливістю обліку
(врахування) векселів і отримати борги за пред’явленими векселями до настання терміну платежу.
Переваги використання векселя подані в таблиці 5.4.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
321
Таблиця 5.4
Переваги врахування векселя для векселедержателя та векселедавця
Для векселедержателя :
Для векселедавця:
- можливість отримати грошові кошти за векселем до настання терміну платежу за ним для поповнення обігових коштів;
- можливість отримати відстрочки платежу (товарного кредиту) шляхом видачі векселя;
- можливість віднесення суми дисконту при обліку векселя на валові витрати;
- перенесення витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за наданий кредит на векселедержателя;
- можливість оплати кредиторської заборгованості векселедержателя банком за рахунок коштів від врахування векселя.
- можливість отримання додаткового прибутку у випадку дострокового погашення векселя.
Одним із методів короткострокового кредитування експортера є акцептні кредитні лінії. Акцептну кредитну лінію можна розглядати як угоду, відповідно до якої банк дає згоду акцептувати векселі, що виписані на нього експортером під забезпечення торговельними векселями на товари, що експортуються. Завдяки авторитету акцептуючого банку, векселі одразу ж можна врахувати за низькою ставкою. Вартість акцептованих векселів не перевищує (або дорівнює) вартості торговельних векселів. У разі відмови
імпортера від платежу чи акцепту за торговельним векселем банк має право регресу до експортера.
Використання акцептних кредитів у міжнародній практиці досить поширене. У деяких випадках акцептні джерела є значними і надаються не одним банком, а банківськими синдикатами. Серед причин широкого використання акцептних кредитів можна виділити такі:
 акцептний кредит можна розглядати як середньостроковий овердрафт;
 вартість акцептного кредиту може бути нижчою, ніж процентна ставка за овердрафтом чи банківським кредитом, оскільки облікова ставка акцептованих банком векселів на ринку, зазвичай, нижча.
Акредитив з авансом використовують, якщо необхідно кредитувати експортера перед відвантаженням товару. В умовах акредитива має бути чітко вказано, яка частка з його загальної суми становить аванс. Як правило, сума авансу не перевищує 85% загальної суми акредитива. При використанні акредитива з авансом, аванс експортеру видається під його письмове зобов’язання подати у визначений строк необхідні документи. Виплата здійснюється банком експортера, але під гарантію банку, який відкрив акредитив. Якщо експортер не подасть у визначений строк документи і не

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
322 погасить аванс, то банк, що його видав, дебетує рахунок банку-емітента на суму авансу та відсотків.
Акредитив з авансом називають «акредитивом з червоною умовою», оскільки помітка про аванс на ньому робилася червоним чорнилом, для того, щоб привернути увагу. Склалася традиція використання даного виду акредитива при експорті певних товарів, наприклад, великої рогатої худоби з
Італії, шерсті з Австралії, пиломатеріалів зі скандинавських країн.
Виплата авансу, при наданні документарного акредитива, може відбуватися різними шляхами. Однак, варто відрізняти гарантований аванс від негарантованого. Коли видається гарантований аванс, банк бенефіціара повинен дати відповідну гарантію, термін дії якої, в більшості випадків, скорочується пропорційно здійсненим постачанням. Негарантований аванс не дає імпортеру захисту, якщо аванс витрачений неправомірно.
Підсумовуючи, слід відмітити, що обсяги постімпортного фінансування в кризу суттєво скоротилися, оскільки найважливішою умовою для можливості проведення операцій з торгового фінансування є наявність кредитних ліній іноземних банків для українських банківських установ. У період кризи більшість зарубіжних банків закрили кредитні лінії та анулювали ліміти проведення документарних операцій для банків України.
Саме це призвело до обмеження, в порівнянні з докризовим періодом, можливостей українських банків з надання послуг торгівельного фінансування. Зараз кредитні установи починають відновлювати такі операції. У зв’язку з тим, що в даній схемі банком залучаються дешеві фінансові ресурси від іноземної установи, вартість такого продукту буде нижчою прямого кредитування в Україні для корпоративного клієнта.
Акредитив дозволяє імпортеру залучити кошти на тривалий термін (до 5-7 років), а вартість такого фінансування менша ставок при традиційному кредитуванні, оскільки вартість ресурсів у західних банках істотно нижча.
Як правило, ціна продукту прив’язана до плаваючих ставок шестимісячного
LIBOR і EURIBOR.
Складніше скористатися акредитивом експортерам. У цьому випадку банк надає, так званий, передекспортний аванс, що передбачає виділення підприємствам-експортерам фінансування на етапі виробництва
і відвантаження ними експортної продукції. По суті, це кредит, а кошти надаються під експортний контракт, укладений між українським експортером і його іноземним контрагентом. Банки в меншій мірі зацікавлені в акредитивах для експортерів, тому що вони більш ризикові.
Адже повернення кредиту залежить від успішності проведення операції з

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
323 використанням експортного акредитива в цілому. Тому банк змушений брати участь у всіх процесах експортера, контролюючи виробництво продукції, відвантаження та надання всіх необхідних документів за акредитивом.
5.5. Кредитно - посередницькі операції банків
До кредитно-посередницьких операцій банків узовнішньоекономічній діяльності його клієнтів прийнято відносити експортний факторин, міжнародний форфейтинг та міжнародні лізингові операції.
5.5.1. Експортний факторинг
Якщо експортер регулярно та на великі суми отримує векселі або чеки від іноземних партнерів, доцільніше використовувати факторинг та форфейтинг, ніж постійно звертатися у банк із проханням про врахування чи акцепт векселів.
Міжнародний факторинг є відносно новою фінансовою операцією, яка набула поширення лише наприкінці ХХ ст., що було зумовлено зростанням міжнародної торгівлі, яка потребувала нових механізмів фінансування з урахуванням специфіки відносин між експортерами та імпортерами, які знаходилися в країнах з різними рівнями економічного розвитку. Саме міжнародний характер факторингу обумовив й іншу проблему, а саме його тлумачення в юрисдикціях різних країн. У зв’язку з цим, у 1988 р. було прийнято Конвенцію про міжнародний факторинг, згідно якої фінансова операція вважається міжнародним факторингом лише у тому разі, якщо виконується принаймні дві з чотирьох умов:
1. Наявність кредитування у формі попередньої сплати боргових вимог.
2. Ведення бухгалтерського обліку постачальника, передусім обліку збуту.
3. Інкасування заборгованості постачальника.
4. Страхування постачальника від кредитного ризику.
Реалізується міжнародний факторинг через фінансових посередників, які, відповідно до національного законодавства, мають на це право. Загалом, варто відзначити ту особливість реалізації саме міжнародного факторингу,

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
324 що факторами є відомі банки або небанківські фінансові посередники, які належать відомим банкам: Raiffaisen Factor Bank AG, BNP Paribas Factor,
UniCredit Factoring, The Mitsubishi UFJ Factors Limited та інші. Створення банківськими установами підконтрольних факторингових компаній дозволяє, по-перше, уникнути обмежень щодо статутного капіталу, а також обмежень щодо здійснення відповідних видів діяльності, по-друге, банк може кредитувати підконтрольні йому компанії, надавати гарантії та, відповідно, розширювати коло операцій та клієнтів, беручи на себе мінімальні ризики.
Зважаючи на те, що міжнародний факторинг останнім часом все більше поширюється в країнах, що розвиваються, та в країнах з ринковими умовами господарювання, посилюється роль факторингових асоціацій. В сфері факторингу відомі такі міжнародні асоціації, як Міжнародна факторингова група (IFG), заснована в 1963 р., на сьогодні об’єднує близько 140 факторів з
56 країн та Міжнародна факторингова мережа (FCI), заснована в 1968 р., на сьогодні об’єднує 244 фактори з 65 країн. До цих асоціацій входять також такі вітчизняні установи, як ПАТ «Укрсоцбанк» (FCI), ТОВ «Арма
Факторинг» (FCI), ПАТ «Укрексімбанк» (IFG), ПАТ «Райффайзенбанк
Аваль» (IFG), ВАТ «Сведбанк» (IFG).
Суттєвою відмінністю у діяльності даних асоціацій є те, що Міжнародна факторингова група допомагає у здійсненні транскордонних факторингових операцій шляхом встановлення кореспондентських відносин між факторами, які є членами групи, тобто має місце двофакторний факторинг, в той час, як діяльність Міжнародної факторингової мережі спрямована на сприяння розвитку факторингу та супутніх йому послуг в глобальному масштабі, а також, що головне, розробку стандартів здійснення факторингових операцій.
Варто зазначити, що діяльність обох факторингових асоціацій сприяла розвитку факторингу в усьому світі, адже в 70-х рр. був відомий лише внутрішній факторинг, що був поширений в Північній Америці та декількох країнах Європи.
Характерною особливістю міжнародного факторингу є суттєве переважання експортного факторингу. Це ще раз підкреслює той факт, що передусім надається перевага для фінансування експорту. Тому, під час фінансової кризи у 2008 р., для зміцнення своїх позицій на міжнародних ринках, перевага надавалася саме експортному факторингу, частка якого перетнула межу у 60%.
У світовій банківській практиці широко застосовується факторинг, як самостійна форма довгострокового кредитування зовнішньої торгівлі.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
325
Операція факторингу (від англ. «Factor»  агент - посередник) пов’язана з переуступкою експортером факторинговій організації неоплачених
імпортером платіжних вимог (рахунків-фактур) за відвантажені товари та надані послуги, і, відповідно, права отримання за ними платежу. Інакше кажучи, фактор купує платіжні вимоги експортера за відвантажені товари, а потім сам отримує за ними платіж.
Відносини між суб’єктами факторингу регулюються договором, що укладається у письмовій формі між фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зокрема, належать ті, що захищають
інтереси сторін – взаємні зобов’язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладенням договору фактор ґрунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника. Оцінка фінансового стану підприємства впливає на прийняття фактором позитивного рішення про укладення факторингової угоди та її зміст.
Факторингові операції включають 3 основні елементи (рис. 5.10.)
Рис.5.10. Складові елементи факторингових операцій
У факторинговій операції беруть участь:
 фактор (посередник), тобто комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія;
 експортер – постачальник товарів;
 імпортер – покупець.
Елементи факторингових операцій
Кредитування експортера у вигляді попередньої оплати боргових вимог.
Інкасування дебіторської заборгованості експортера.
Страхування експортера від можливих ризиків.
1 2
3

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
326
При міжнародному факторингу суб’єкти угоди перебувають під юрисдикцією різних країн, а тому фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупців. Щоб уникнути ризиків, в умовах міжнародних відносин, часто застосовують зустрічний (двофакторний) факторинг. Специфіка двофакторного факторингу полягає у тому, що при обслуговуванні експортера факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй частину функцій. У свою чергу, вона виконує операції, пов’язані з дорученнями
іноземної факторингової організації. Переваги двофакторного факторингу зумовлені тим, що для кожної факторингової компанії боргові вимоги будуть внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення платоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування боргових вимог тощо.
Схема факторингової операції виглядає таким чином (рис. 5.11):
Рис. 5.11. Схема міжнародної факторингової операції
1. Клієнт (продавець) здійснює поставку товару покупцю на умовах відстрочення платежу.
2. Клієнт переуступає банку право грошової вимоги до покупця за поставлений товар.
3. Після отримання документів про постачання товарів (послуг) банк виплачує клієнту до 95% суми платежу за поставлений товар або вартості наданої послуги. Решту суми боргу банк тимчасово утримує у зв’язку з прийняттям ризику непогашення боргу. Боржник одержує від клієнта (перед
16 58 33 1. Поставка товару на умовах відстрочення платежу
2.Уступка права Грошової вимоги Банку
4. Оплата за поставлений товар
5.Виплата залишку коштів
3.Виплата авансового платежу одразу після поставки
Продавець
Банк
Покупець
2 5
4

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
327 першою операцією, надалі від банку) письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги банкові.
4. Боржник сплачує за поставлені йому товари або послуги, на умовах відстрочення платежу, шляхом переказу коштів на спеціальний рахунок банку. Отримана сума йде на погашення відступленої клієнтом на користь банку заборгованості.
5. Залишок платежу банк направляє на рахунок клієнта.
Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:
 факторинг з попередньою оплатою, що передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору.
Фактично фактор здійснює кредитування постачальника;
 факторинг без попередньої оплати означає, що фактор зобов’язується оплатити, передані йому постачальником, розрахункові документи на визначену, зафіксовану у договорі дату, як правило, в день оплати документів боржниками.
Факторинг – унікальний фінансовий інструмент, який може ефективно вирішувати велику кількість завдань, що стоять перед підприємством, у тому числі: економічні, фінансові, продажу та маркетингові. табл 5.5.
Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу клієнтами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов’язаних послуг, зокрема:
 фінансування поставок з відстроченням платежу;
 покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності;
 управління дебіторською заборгованістю;
 інформаційне обслуговування клієнта.
Комплексне обслуговування за факторингом складається з ряду елементів, що відображені на рис. 5.12.
Фінансування – оплата документів, підтверджуючих відвантаження товарів покупцеві на умовах відстрочки платежу.
Сервіс, а саме управління дебіторською заборгованістю, що включає наступні послуги:

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
328
Таблиця 5.5
Переваги використання факторингу для підприємства
Економічні:
1 Збільшення оборотності обігових коштів і, як наслідок, зменшення потреби в них
2 Захист від втрат
3 Захист від втраченої вигоди
Продажу:
1 Розв’язання проблеми взаємозалежності між одержанням коштів продавцем і оплатою покупцем.
2 Необхідність збільшення обсягів продажу.
3 Знизити ризики при продажах в кредит.
4 Наведення порядку в платіжній дисципліні дебіторів.
5 Можливість підтримки більших складських запасів і розширення асортименту у покупців і дилерів.
Маркетингові:
1 Захист своєї ринкової частки.
2 Розвиток бізнесу (сегмент, ринок, галузь).
3 Утримання свого ринку й недопущення на нього великої кількості конкурентів.
4 Одержання конкурентних переваг.
5 Виведення на ринок нових продуктів, торговельних марок.
6 Не втратити потенційного покупця.
7 Розвинути нові сегменти для своїх товарів.
8 Поліпшення іміджу у свого постачальника, завдяки регулярності та точності в розрахунках.
9 Можливість забезпечення товаром свого покупця, незалежно від строку платежу
(наприклад, якщо у покупця тимчасовий дефіцит обігових коштів).
Фінансові:
1 Отримати довгострокове необмежене беззаставне фінансування.
2 Поліпшення ліквідності балансу, зменшення кредитного навантаження.
3 Прогнозованість та стабільність грошових надходжень.
4 Гарантія надходжень коштів від покупців у встановлений строк.
5 Зменшення дефіциту обігових коштів.
6 Зниження вартості обігових коштів.
7 Оптимізація оплати ПДВ.
 юридичне супроводження оформлення документів на постачання товарів / надання послуг;
 облік документації, що супроводжує діяльність за контрактом між постачальником і дебітором;
 контроль своєчасності оплати дебіторської заборгованості;
 робота з дебітором постачальника з питань несплати (без порушення стосунків між ними та з урахуванням інтересів постачальника);
 надання звітності постачальнику і дебітору (із урахуванням отриманих побажань);

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
329
Рис. 5.12. Елементи факторингу
 аналіз платіжної дисципліни дебіторів, надання постачальнику відповідної інформації і рекомендацій банку;
 зберігання бази даних по дебіторській заборгованості за всю історію партнерства між банком і постачальником.
За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, що несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. Отже, плата за факторингове обслуговування включає:
1) процент за кредит, наданий фактором для експортера-постачальника;
2) комісію за послуги у розмірі, визначеного угодою, процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог.
Плата за фінансування визначається залежно від умов проведення факторингової операції та включає:
 вартість фінансування;
 прийняття банком ризиків (кредитного ризику, ризику ліквідності, процентних ризиків);
Управління дебіторською заборгованістю:
Інформування дебіторів про терміни виплат,інкасування платежів та їх контроль
Облік дебіторської заборгованості:
Щоденний облік постачань,оплат по них і дебіторської заборгованості
ФАКТОРИНГ
Фінансування:
Отримання додаткових оборотних коштів навіть при відсутності застави
Юридичне консультування:
Аналіз коректності юридичного оформлення господарських договорів і поставок
Зниження ризиків:
Ризику ліквідності, процентного,валютного та
інфляційного ризиків

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
330
 ведення обслуговування операцій (обробка документів, ведення обліку операцій, інформаційне забезпечення клієнтів щодо платіжної дисципліни дебіторів);
 адміністрування дебіторської заборгованості.
Плата за фінансування розраховується як процент від суми прав грошових вимог, які клієнт передає банку. Розмір плати також залежить від розміру фінансування та строку виконання зобов’язань дебіторами клієнта.
Перевагами факторингу є:
 фінансування поставок товарів або надання послуг, що не вимагає оформлення застави і страхування;
 поліпшення фінансового планування і захист від можливих втрат за несвоєчасну сплату покупцями контрактів;
 покращення платоспроможності компанії-постачальника;
 адміністративне управління банком дебіторською заборгованістю: ризик-менеджмент, відстеження і збір дебіторської заборгованості;
 контроль своєчасності оплати товарів/послуг покупцем, згідно з контрактом;
 можливість отримання регулярних звітів, що допомагають оптимізувати поточну діяльність постачальника;
 можливість надання відстрочки платежу своїм клієнтам.
Основні переваги факторингового фінансування для клієнта:
 фінансування здійснюється на строк фактичного відстрочення платежу;
 сума фінансування не збільшує заборгованість за кредитами у балансі клієнта при тому, що зменшується обсяг дебіторської заборгованості;
 фінансування погашається з коштів, що надходять від дебіторів;
 фінансування супроводжується сервісом, що включає кредитний менеджмент, захист від ризиків, консалтинг;
 фінансування не потребує надання заставного забезпечення;
 розмір фінансування може збільшуватися в міру зростання обсягів продажу клієнта.
Завдяки факторингу експортер-постачальник має змогу:
 оперативно одержати від фактора кредит і, таким чином, прискорити отримання коштів за відфактуровані поставки;
 поліпшити процес інкасування боргів та зменшити ризик появи сумнівних боргів.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
331
Додаткові вигоди постачальника, який користується факторинговими послугами:
 додатковий прибуток від збільшення обсягу продажу;
 економія витрат на банківське кредитування (витрати на оформлення кредиту та застави, проценти, витрати на мобілізацію коштів на погашення заборгованості за кредитом);
 економія за рахунок можливості купівлі товару у постачальників за більш вигідною ціною, внаслідок можливості скорочення терміну оплати;
 захист від втрат у разі неоплати / несвоєчасної оплати боргу дебіторами;
 захист від втрати вигоди через відтоку клієнтів, унаслідок неможливості надання адекватнихтермінів відстрочки платежу, та підтримання достатнього рівня асортименту, у разі недостатності оборотних коштів;
 захист від втрат, пов’язаних з відсутністю або недостатністю неупередженого контролю за продажами та платежами.
Факторинг дозволяє постачальнику мінімізувати ризики, пов’язані із відстроченням оплати придбання товару або послуги, зменшує необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товар або послугу та дозволяє постачальникові отримати кошти за рахунок своєї дебіторської заборгованості і спрямувати їх в обіг та подальший розвиток бізнесу.
Для фактора перевагами, зокрема, є можливість:
 поліпшити обслуговування та залучити нових клієнтів;
 збільшити і диверсифікувати джерела доходів.
Основним недоліком факторингу для фактора є висока ризиковість цієї операції. Однак для мінімізації ризику фактор вивчає кредитоспроможність клієнта, встановлює лімітування кредитної заборгованості постачальника, встановлює ліміти відвантаження товарів конкретному платникові, страхує окремі угоди тощо.
5.5.2. Міжнародні форфейтингові операції
Для захисту інтересів експортерів в умовах загострення конкуренції на світових ринках створено нові форми фінансування міжнародних торговельних операцій. До їх числа можна віднести форфейтинг (forfaiting).

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
332
Форфейтинг – це фінансування зовнішньоекономічної діяльності експортерів, шляхом надання їм пільгових кредитів на умовах дисконту (без права регресу) векселів або інших боргових вимог. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися – форфейтинге – від свого права регресної вимоги до кредитора, у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника.
Як правило, основою форфетування є покупка боргових вимог за експорт товарів або послуг, що підлягають оплаті у майбутньому без права регресу. Інструментами платежу чи забезпечення виступають, головним чином, комерційні тратти (переказні векселі) або соло-векселі, що купуються на дисконтній основі, тобто шляхом їх врахування. Дисконтування відбувається за фіксованою дисконтною ставкою, шляхом стягування авансом процентів за весь період користування кредитом. Отже, внаслідок цієї угоди, експортер негайно одержує на свій рахунок суму коштів, що дорівнює номіналові проданих векселів за мінусом суми дисконту. З погляду експортера, угоду буде завершено лише тоді, коли він одержить повне відшкодування вартості поставлених ним товарів. Форфейтер, у свою чергу, зберігає враховані ним векселі і пред’являє їх до оплати у зазначений термін за векселем. Але він може їх перепродати на фінансовому ринку також без права регресу. Коли настає термін платежу, останній власник документів подає їх до банку для оплати.
Пріоритетне використання векселів пов’язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі. Хоч теоретично форфетування можна оформляти з будь-якими видами боргових вимог, що повинні бути забезпечені авалем або окремою гарантією першокласного банку в країні імпортера. Або можуть бути інші види цінних паперів (але вони обов’язково повинні містити абстрактне зобов’язання), або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що
є наслідком використання акредитивної форми розрахунків.
За формою, форфейтинг є двосторонньою угодою, учасниками якої виступають продавець і покупець фінансових (платіжних) зобов’язань.
Продавцем форфейтингових платіжних зобов’язань
є експортер
(форфейтист), який приймає векселі від імпортера в оплату вартості поставлених товарів. Покупець (форфейтор), у ролі якого виступає банк, купуючи платіжні зобов’язання, відмовляється від свого права пред’являти зворотні вимоги (регресу) до будь-якого з попередніх власників зобов’язань
(продавця або до попередніх бенефіціарів), що є предметом угоди, а тому, бере на себе всі ризики, пов’язані з їх оплатою. Використання форфейтингу

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
333 дозволяє покрити ризик делькредере (від італ. del credere – на віру) – запорука (поручительство) з майновою відповідальністю торгового посередника (комісіонера) щодо виконання третьою особою комерційної операції за договором (угодою). За це торговий посередник (комісіонер) отримує від поручителя (комітента) спеціальну винагороду. Комісіонер, беручи на себе делькредере, гарантує оплату операцій за договором навіть у разі, коли покупець продукції виявляється неплатоспроможним, а також бере на себе ризик непередачі зобов’язань (векселів) і валютний ризик експортера. Фактично, форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик тощо.
Правові відносини між учасниками форфейтингової угоди можна зобразити у вигляді схеми (див рис. 5.13).
Рис. 5.13 Операція форфейтингу (forfaiting)
Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов’язано з тим, що для дисконтування подаються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, за якими він виступає одержувачем коштів.
Вдаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:
Імпортер
Експортер
Банк-
імпортера
Банк- форфейтор
Договір купівлі-продажу
Кредит постачальника
Аваль або гарантія
(забезпечення)
Аваль або гарантія
Вимоги за векселями (абстрактно)
Форфейтингова угода
Продаж вимог без
Права регресу / покупка вимог постачальника

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
334
 власний фінансовий стан експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту;
 імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний;
 експортеру не вдається отримати першокласну гарантію.
Схема форфейтингового фінансування експортера представлена на рисунку 5.14.
Рис. 5.14. Схема форфейтингового фінансування експортера
Форфейтингові операції, зазвичай, здійснюються у тих валютах, котрі можуть бути вільно конвертовані в країні форфейтора  переважно у доларах
США та євро. Використання ВКВ як валюти платежу дозволяє форфейторові уникнути труднощів під час рефінансування платіжних зобов’язань, а також мінімізувати ризики втрат, що пов’язані з коливанням валютних курсів.
Якщо векселі виставлені у валюті, що не є валютою країни-доміцілянта, то такі векселі повинні мати валютне застереження. Інакше, боржник за векселем, міг би здійснити платіж у місцевій валюті, що може викликати додатковий ризик (ризик перерахунку) для форфейтора.
Хронологію експортної операції на умовах форфейтингу можна умовно поділити на п’ять етапів:
1) діалог з форфейтором;
2) укладення торгового контракту між експортером та імпортером;
Експортер
Форфейто р
Імпортер
Підписання контракту
Оплата авансу
Виплата комерційного кредиту
Відкриття акредитива
Виробництво техніки
Поставка техніки
Врахування боргу

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
335 3) форфейтингова угода;
4) експортна операція;
5) отримання експортної виручки.
Етап 1. Діалог з форейтором. На даному етапі відбувається узгодження з форфейтером можливостей фінансування по конкретній країні (рис. 5.15).
Рис. 5.15. Етапи діалогу експортера з форфейтером
Експортер звертається до форфейтора і оформляє заявку, де вказує основні параметри угоди з метою з’ясування можливостей надання фінансування.
Форфейтор відповідає на заявку експортера, вказуючи індикативні умови можливої форфейтингової угоди, зокрема: інструмент і схема фінансування, витрати і розмір комісійної винагороди. При розрахунку можливого терміну фінансування, форфейтор також враховує ризик країни
(країни-імпортера).
Після цього експортер надає уточнення параметрів угоди: вартість і кількість техніки або обладнання по контракту; терміни виробництва, відвантаження і подання повного пакету документів по акредитиву.
Форфейтор, ґрунтуючись на уточнених даних, складає детальний розрахунок можливої вартості фінансування, перераховує документи, з якими йому необхідно ознайомитись. Прикладами таких документів можуть бути ліцензія на експорт товарів, тощо. Знайомство із зазначеною документацією повинне дати форфейтору можливість переконатися в тому, що операція здійсниться.
Вартість фінансування складається з чотирьох компонентів:
 комісія за достроковий платіж (форфейтингова комісія);
 комісія за зобов’язання;
 граційні дні;
 комісії виконуючого банку.
Експортер
Заявка
Індикація
Уточнення
Форфейтор
Розрахунок

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
336
Комісія за достроковий платіж, або форфейтингова комісія (discount rate) є ставкою LIBOR для середнього терміну заборгованості (або LIBOR, відповідно до кожного періоду у графіку погашення, або власну вартість фондування форфейтора), збільшену на маржу. Погашення комерційного кредиту, зазвичай, відбувається рівномірно річними або піврічними платежами протягом усього терміну фінансування. Середній термін заборгованості розраховується як сумарна кількість днів до кожної дати платежу, поділена на кількість виплат за комерційним кредитом.
Комісія за зобов’язання (commitment fee) розраховується у відсотках річних від загальної суми контракту за зобов’язання, що надається форфейтору на певний період часу, здійснити фінансування на обумовлених умовах за вказаною ставкою.
Граційні дні (days of grace, від латин. gratia – прихильність, милість) – пільгові дні, призначені для виконання грошового зобов’язання після настання його строку, тобто додаткова кількість днів, що додається до кожної дати погашення, необхідних для технічного пробігу або перевірки документів, з урахуванням особливостей законодавства країни іноземного покупця.
Комісія за обслуговування акредитива (виконуючого банку) (handling fees) включає в себе кілька видів комісії: за авізування акредитива, за платіж за акредитивом, за зміну тексту акредитива, за розбіжності в представлених документах, телекомунікаційні та поштові витрати.
Етап 2. Укладення торгового контракту між експортером та
імпортером. На даному етапі експортер робить іноземному покупцеві комерційну пропозицію на умовах оплати техніки в розстрочку. Експортер та імпортер остаточно узгоджують умови експортного контракту і домовляються про дату його підписання. При узгодженні комерційної пропозиції з використанням схеми форфейтингу, експортер, виступаючи в ролі кредитора, повинен запропонувати готове рішення по фінансуванню покупця. Для імпортера організатором фінансування є експортер, який бере на себе всі питання, пов’язані із забезпеченням фінансування комерційного кредиту. Єдиним завданням імпортера залишається забезпечення відкриття аккредитива (рис. 5.16.).
Форфейтор, в свою чергу, погоджує і готує всю документацію за умовами оплати контракту для експортера. Експортеру на вибір пропонуються різні варіанти і схеми фінансування, вказуються кілька банків-емітентів у країні імпортера і різноманітність графіків погашення комерційного кредиту, в залежності від потреб іноземного покупця.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
337
Рис. 5.16. Укладення торгового контракту між експортером та імпортером
Етап 3. Форфейтингова угода. Експортер відправляє форфейтору текст проформи акредитива на узгодження. Крім форфейтора, текст акредитива повинен бути узгоджений з імпортером і банком імпортера. Надалі проформа акредитива буде невід’ємним додатком експортного контракту і форфейтингового договору.
Форфейтор
(виконуючий банк) складає договір про умови обслуговування і дострокової оплати документів за акредитивом – форфейтинговий договір і направляє його на підписання експортеру.
Експортер підтверджує свою згоду з умовами договору підписами уповноважених осіб та печаткою і відправляє назад форфейтору.
Форфейтинговий договір повинен, в цілому, відповідати правилам, розробленим Міжнародною асоціацією форфейтингу (The International
Forfaiting Association) (рис. 5.17).
Рис. 5.17. Укладення форфейтингової угоди між експортером та форфейтором
Експортер
Дві ціни
Узгодження умов
Узгодження умов я
Імпортер
Експортер
Проформа акредитива
Форфейтинг.
Договір
Акредитив
Форфейтор

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
338
Етап 4. Експортна операція. Після підписання форфейтингового договору між експортером і форфейтором стає можливим укладення експортного договору між постачальником і покупцем, де узгоджена з форфейтором проформа акредитива буде невід’ємним додатком.
Імпортер забезпечує відкриття акредитива на адресу виконуючого банку
(форфейтора), з умовою виконання, шляхом відстроченого платежу, згідно з додатком до контракту.
Наступний крок – форфейтор авізує акредитив банку експортера. Банк експортера авізує акредитив експортеру, після чого експортер виробляє і відвантажує продукцію.
Етап 5. Отримання експортної виручки. Згідно форфейтингового договору експортер надає повний пакет документів по акредитиву форфейтору після відвантаження товару, і, разом з цим, він направляє форфейтору інструкції щодо проведення дострокового платежу проти подання документів. Авізуючий банк повинен підтвердити повідомленням
SWIFT підпису експортера на представлених документах (рис. 5.18.).
Рис. 5.18. Експортна операція
Після отримання акцепту документів банком-емітентом акредитива, форфейтор направляє експортеру повідомлення про платіж з розрахунком комісій і витрат. Експортер оплачує комісії, після чого форфейтор виплачує
100% експортної виручки (суми представлених документів) (рис.5.19.).
Таким чином, форфейтингу властиві такі характерні ознаки:
 взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;
 договори форфейтингу укладаються, переважно, у вільноконвертованих валютах;
Експортер
Форфейтор
Імпортер
Контракт
Акредитив
Авізування
Авізування
Продукція
Відванта- ження
Авізуючий банк

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
339
Рис. 5. 19. Отримання експортної виручки
Таблиця 5.6
Переваги та недоліки форфейтингової операції для експортера та фойфейтера
Переваги форфейтингу
Для експортера
Для форфейтера
- можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;
- простота та оперативність в оформленні документації;
- при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і, протягом усього строку кредитування, не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;
- вища маржа, ніж при кредитуванні;
- відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;
- можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.
- відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;
- робить зайвим експортне страхування;
- простота документації та оперативність її оформлення;
Недоліки форфейтингу
- висока вартість;
- відсутність права регресу у разі несплати боргу;
- вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;
- необхідність знання законодавства країни
імпортера;
- необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.
- необхідність нести ризики до погашення векселів;
- відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.
 основними документами форфейтингових операцій є прості та переказні векселі;
Експортер
Форфейтор
Документи по акреди- тиву
Інструкції по него- ціації
Комісії
Документи по акреди- тиву
Підтвер- ження підписів
Підтвердже- ння банку- емітента
Розрахунок комісій
Авізуючий банк
Банк-емітент акредитива
100% експортної виручки

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
340
 імпортер повинен оформити серію простих векселів або акцептувати серію переказних векселів;
 експортер відвантажує товари, взамін отримує векселі, які потім продає форфейтору зі знижкою та на безповоротній основі;
 кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або
інших боргових вимог на дисконтній основі;
 форфейтинг, здебільшого, пов’язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.
Переваги та недоліки форфейтингу проілюстровано в таблиці 5.6.
Отже, операції факторингу та форфейтингу, на перший погляд, подібні, проте між ними існує ряд відмінностей (табл. 5.7.).
Таблиця 5.7
Порівняльна характеристика операцій факторингу та форфейтингу
Факторинг
Форфейтинг
Інструмент торгового фінансування, що постійно розвивається.
Розвинутий продукт з великою надійністю.
Довгостроковий контракт.
Укладення окремого договору для кожної угоди.
Торговий договір на умовах відкритого рахунку.
Акредитив або банківське підтвердження.
Надання крім фінансування й інших послуг.
В більшості випадків виключно фінансова послуга.
Використовується продавцем постійним клієнтам у вигляді короткострокової відстрочки до 180 днів.
Для середньо- та довгострокових, переважно разових угод (від 3 міс. до 7 років).
Може бути як з регресом, так і без регресу.
Без регресу.
Для внутрішніх і експортних поставок.
Зазвичай, для експортних поставок.
Без мінімального обмеження.
Угода на суму не менше $100 000.
5.6. Міжнародний лізинг
В світовій економіці лізингові механізми відіграють доволі важливу роль у стимулюванні притоку нових інвестицій для придбання нових та оновлення вже існуючих виробничих фондів. В країнах-учасницях
Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) лізинг складає
15-30% всіх інвестицій в основні фонди, а в країнах, що розвиваються – до
15% .
Лізинг – це операція кредитування у формі оренди устаткування, суден, автомобілів, літаків тощо строком на 3-15 років. Оренда виступає як форма

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
341 отримання кредиту і, водночас, як форма міжнародної торгівлі, що створює умови для прискореного розвитку новітніх технологій. Лізингова компанія
(лізингодавець) придбаває устаткування за свій рахунок і передає, за контрактом оренди, фірмі (лізингоотримувачу) на певний строк. Після закінчення строку оренди фірма-клієнт може його продовжити або викупити орендоване майно за залишковою вартістю. Орендна плата встановлюється на рівні, що перевищує ціну об’єкта оренди, за якою його можна купити за звичайних комерційних умов.
Розрізняють операційний лізинг та фінансовий лізинг.
Операційний лізинговий контракт передбачає тимчасове використання майна без наступного придбання його у власність. Фінансовий лізинг поєднує оренду з наступним викупом об’єкта за залишковою вартістю.
За методом кредитування розрізняють строковий та відновлюваний лізинг. Строковий лізинг – це одноразова оренда. Відновлювальний
(ролловерний) лізинг – договір оренди, котрий відновлюється після закінчення його першого строку.
За умовами експлуатації орендованого об’єкта розрізняють:
 договір чистого лізингу, за яким фірма-лізингоотримувач бере на себе витрати щодо обслуговування орендованого майна;
 договір повного лізингу, за яким лізингова компанія бере на себе витрати з технічного обслуговування та інші витрати, що пов’язані з експлуатацією об’єкта лізингу.
Розрізняють також лізинг рухомого і нерухомого майна. Різноманітні й форми лізингових угод, які застосовуються у міжнародній практиці.
Стандартний лізинг: фірма-виробник устаткування продає його лізинговій компанії, котра здає його в оренду фірмі-споживачеві. Технічне обслуговування здійснюється за окремим договором з фірмою-виробником.
Зворотний лізинг («ліз-бек»): власник устаткування продає його лізинговій компанії, а потім бере його в оренду. Така операція проводиться в тих випадках, коли фірма-власник устаткування, маючи потребу в грошових коштах, продає устаткування, що вже було в користуванні, а потім перетворюється на лізингоотримувача.
«Мокрий лізинг»: передбачає широке коло додаткових послуг лізингодавця лізингоотримувачеві (ремонт, страхування, поставку пального,
інколи, управління виробництвом). Застосовується до високоточного і новітнього устаткування.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
342
«Чистий лізинг»: обслуговування й утримання устаткування в робочому стані покладається на лізингоотримувача. Він же несе відповідальність за дії, пов’язані з використанням цього устаткування.
Лізинг постачальникові: постачальник устаткування виступає в ролі і продавця, і основного орендаря, не будучи користувачем устаткування.
Орендар повинен знайти суборендарів і здати їм устаткування в суборенду.
При цьому, згоди орендаря не потрібно, а здача устаткування в суборенду обов’язкова.
Відновлюваний лізинг: періодична заміна раніше зданого в оренду устаткування досконалішим.
Вендор-лізинг (кооперація виробників): при просуванні на ринок особливо коштовного устаткування в ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією або банком.
Виробник бере на себе пошук партнерів і технічне обслуговування, а лізингова компанія – розроблення проектів, вирішення адміністративних питань та ін.
Співпраця з компанією починається із заповнення заявки на лізинг і надання пакета необхідних документів для перевірки платоспроможності.
Особливу увагу в договорі варто звернути на наступне:
 перехід права власності до лізингоодержувача повинен бути прописаний максимально чітко, не допускаються подвійні тлумачення;
 бажано з договором лізингу відразу ж підписати договір купівлі- продажу об’єкта лізингу за залишковою вартістю в кінці терміну лізингу;
 детально проаналізувати усі права лізингодавця, що можуть призвести до повернення йому об’єкта лізингу;
 вилучити всі можливості зловживання даними правами.
Обов’язковим додатком до договору лізингу є графік платежів. При цьому, підписуючи договір, клієнт автоматично погоджується не з відсотковою ставкою або відсотком подорожчання, а з конкретною сумою платежу. Тому претензії після підписання висунути не можливо.
Після підписання договору лізингові компанії вимагають сплатити авансовий платіж. За законом, клієнт повинен отримати об’єкт лізингу протягом 30 днів після внесення авансу або має право відмовитися від договору і забрати назад свій внесок, до того ж з пенею.
Практика використання лізингових операцій комерційними банками виявила їх безсумнівні переваги як для підприємств-орендарів, так і для підприємств-постачальників машин та обладнання, транспортних засобів.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
343
Фірма-виробник отримує негайний платіж готівкою. Лізингодавець застрахований від ризику неплатоспроможності лізингоотримувача тим, що для погашення боргу з оренди він може відібрати об’єкт лізингу і передати його в оренду іншій особі або продати. Вигода для лізингоотримувача полягає в тому, що немає необхідності фінансувати торгівлю і негайно витрачати валютні кошти. Орендна плата сплачується періодично після того, як устаткування встановлено і досягнуто відповідної продуктивності. Лізинг дає можливість постійно модернізувати устаткування. З точки зору бухгалтерського обліку, лізинг зручний тим, що орендоване устаткування не береться на баланс підприємства, а орендні платежі розглядаються як поточні витрати. Тобто, це нова форма кредитування основних фондів, причому кредит виступає, у даному випадку, в товарній формі, тобто у формі відстрочки платежів (на вигідних умовах), та дозволяє без попереднього нагромадження певної суми власних коштів і без отримання банківських та
інших кредитів у грошовій формі швидко придбати і оперативно запровадити у виробництво нову, сучасну техніку, що відповідає вимогам науково-технічного прогресу.
Можливість не вдаватися до значних одночасних капітальних затрат на придбання машин, обладнання та іншого, дозволяє орендарям зберігати самофінансування, мати стабільний фінансовий стан і підтримувати необхідну рентабельність.
Недоліками лізингу є те, що він може виявитися дорожчим, ніж кредит на купівлю устаткування. Лізингодавець не має права затребувати своє майно у випадку банкрутства лізингоотримувача, внаслідок прийняття на себе останнім додаткових боргових зобов’язань.
Міжнародний лізинг особливо важливий для країн, що розвиваються, оскільки дає змогу скорочувати відплив валютних коштів, які витрачаються на імпорт дорогих засобів виробництва, зменшує дефіцит платіжного балансу, сприяє введенню нових технологій у національну економіку.
Водночас, слід підкреслити, що оперативність і повнота забезпечення потреб підприємств у нових видах техніки та обладнання залежить від широти доступу комерційного банку до інформації про стан ринку засобів виробництва і про стан виробників того чи іншого обладнання.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
344
Питання для самоконтролю
1. В чому суть експортних та фінансових кредитів?
2. Які методи кредитування експорту та імпорту Ви можете назвати?
3. Які основні переваги та недоліки фірмового кредиту?
4.
Назвіть випадки застосування операцій з дисконтування акредитива?
5. В чому суть та які різновиди врахування векселів Ви можете назвати? Які переваги врахування векселя для векселедержателя та векселедавця?
6. Охарактеризуйте складові факторингових операцій. Які переваги використання факторингових операцій існують для підприємств?
7. Які етапи форфейтингової операції ви можете назвати?
8. Які переваги та недоліки форфейтингової операції Ви можете вказати для експортера та фойфейтера?
9 Яка відмінність між операціями факторингу та форфейтингу в міжнародній діяльності?
10. Які види міжнародного лізингу Ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
Тести
1. За термінами користування кредити поділяються на: а) короткострокові; б) середньотермінові; в) довготермінові; г) всі відповіді вірні.
2. Середньотермінові кредити надаються на термін: а) 3-5 років; б) 1-5 років; в) 7-10 років; г) понад 10 років.
3. За технікою кредитування розрізняють кредити: а) готівкові й акцептні; б) консорціальні кредити; в) облігаційні позики; г) всі відповіді вірні.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
345 4. Залежно від того, хто є кредитором, кредити поділяють на: а) банківські, змішані; б) фірмові, брокерські, банківські; в) брокерські, змішані; г) банківські, фірмові, брокерські або змішані кредити.
5. Вкажіть, у якому випадку найбільш повно наведено визначення міжнародного кредиту: а) рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. б) форма руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і платності. в) форма руху капіталу, пов’язана з наданням валютних ресурсів. г) позичковий капітал, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і платності.
6. Фірмовий кредит – це: а) позичка, надана фірмою, звичайно експортером, однієї країни
імпортеру іншої країни у вигляді відстрочки платежу; комерційний кредит у зовнішній торгівлі поєднується з розрахунками за товарними операціями. б) кредит, що дає змогу здійснювати купівлю товарів на будь-якому ринку, через що виникають умови для вибору варіантів комерційних угод. в) форма руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і платності. г) кредит, що надається банком країни-експортера безпосередньо
імпортеру (чи банку країни-імпортера) для фінансування товарних поставок, машин, устаткування тощо.
7. Що не належить до різновидів фірмового кредиту: а) кредит за відкритим рахунком; б) вексельний кредит; в) інвестиційний кредит; г) авансовий.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
346 8. Для захисту інтересів експортерів передбачене страхування експортних кредитів, що захищає від комерційних ризиків на: а) 100%; б) 85-90%; в) 70-80%; г) 95%.
9. Вексельний кредит – це: а) кредит, що надається шляхом угоди між експортером та імпортером, по якому постачальник записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений термін. б) кредит, який передбачає, що експортер, уклавши угоду про продаж товару, виставляє перекладний вексель (тратту) на імпортера, який, отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в зазначений на ньому термін. в) кредит, що дозволяє закуповувати товари на будь-якому ринку, отже, на максимально вигідних умовах, не пов’язаний з товарними поставками і назначається, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті; г) немає вірної відповіді.
10. Кредит за відкритим рахунком – це: а) кредит, що надається шляхом угоди між експортером та імпортером, по якому постачальник записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у становлений термін; б) кредит, що дозволяє закуповувати товари на будь-якому ринку, отже, на максимально вигідних умовах, не пов’язаний з товарними поставками і назначається, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті; в) кредит, який передбачає, що експортер, уклавши угоду про продаж товару, виставляє перекладний вексель (тратту) на імпортера, який, отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в зазначений на ньому термін. г) немає вірної відповіді.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
347 11. Вкажіть, у якому випадку найбільш повно наведено визначення фінансового кредиту: а) кредит, що дозволяє закуповувати товари на будь-якому ринку, отже, на максимально вигідних умовах, не пов’язаний з товарними поставками і назначається, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті; б) кредит, що надається шляхом угоди між експортером та імпортером, по якому постачальник записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений термін; в) кредит, який передбачає, що експортер, уклавши угоду про продаж товару, виставляє перекладний вексель (тратту) на імпортера, який, отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в зазначений на ньому термін. г) немає вірної відповіді.
12. Яку частку складає брокерський кредит від вартості товарів, що підлягали передачі брокеру для реалізації? а) 20-40%; б) 35%; в) 25-50%; г) 55%.
13. У яких країнах більш широко застосовується брокерське кредитування? а) Франція, Люксембург, Румунія; б) Єгипет, Сомалі, Росія; в) Канада, Греція, Україна; г) Великобританія, Німеччина, Бельгія.
14. Вкажіть, у якому випадку найбільш повно наведено визначення брокерського кредиту: а) кредит, який передбачає, що експортер, уклавши угоду про продаж товару, виставляє перекладний вексель (тратту) на імпортера, який, отримавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в зазначений на ньому термін.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
348 б) кредит, що є проміжною формою між фірмовим і банківським, його необхідність полягає в тому, що зовнішньоторговельні угоди часто здійснюються з участю брокерів, котрі кредитують експортерів інших країн, для цього вони користуються в банках більш дешевим кредитом, ніж
іноземний експортер, і таким чином отримують вигоду не тільки на посередництві в сфері торгівлі, але й в галузі кредиту. в) кредит, що дозволяє закуповувати товари на будь-якому ринку, отже, на максимально вигідних умовах, не пов’язаний з товарними поставками і назначається, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті; г) кредит, що надається шляхом угоди між експортером та імпортером, по якому постачальник записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений термін;
15. Що не належить до переваг векселя для його власника? а) погашення боргу за векселем є беззаперечним і не вимагає підтвердження боргу в суді; б) інструмент дозволяє стягнути заборгованість у судовому порядку; в) у векселетримача немає гарантії отримання грошей від емітента паперу; г) погашення боргу за векселем можна витребувати з будь-якої компанії-власника папера.
16. До недоліків векселя для емітента належить: а) вексель може бути не прийнятий контрагентами як засіб сплати товарів; б) надає компанії-емітенту можливість мінімізувати оподаткування; в) може використовуватися в розрахунках компанії замість грошових коштів; г) надає компанії-емітенту можливість відтермінування платежів.
17. Особлива форма акцептного кредиту в розрахунках за експортно-
імпортні операції, який надається експортеру банком-акцептантом проти виставлених документів при наявності гарантії банка-імпортера: а) акцептний кредит; б) компенсаційний кредит;

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
349 в) акцептно-рамбурсний кредит; г) немає вірної відповіді.
18. Один із різновидів короткотермінового банківського кредиту, який широко використовується для розрахунків у зовнішньоторговельних операціях, особливістю є те, що продавець (експортер) висуває вимоги щодо оплати товару не безпосередньо до покупця (імпортера), а до
іноземного банку, клієнтом якого є імпортер і який за заявою імпортера бере на себе зобов’язання щодо оплати: а) акцептно-рамбурсний кредит; б) акцептний кредит; в) комерційний кредит; г) вексельний кредит.
19. Акредитив, що передбачає сплату коштів бенефіціару через певний проміжок часу після пред’явлення ним у виконуючому банку документів, що відповідають умовам акредитива: а) акредитив з відстрочкою платежу; б) відкличний акредитив; в) компенсаційний акредитив; г) немає вірної відповіді.
20. Форма розрахунків за експортно-імпортними операціями, при якій використовують два акредитиви, основний акредитив за дорученням чужоземного покупця і другий акредитив уже за дорученням бенефіціара-посередника: а) акредитив з відстрочкою платежу; б) компенсаційний; в) безвідкличний; г) непокритий акредитив.
21. Акцептно-рамбурсний кредит являє собою: а) один із різновидів короткотермінового банківського кредиту, який широко використовується для розрахунків у зовнішньоторговельних операціях, особливістю є те, що продавець (експортер) висуває вимоги щодо оплати товару не безпосередньо до покупця (імпортера), а до іноземного банку, клієнтом якого є імпортер і який за заявою імпортера бере на себе зобов’язання щодо оплати;

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
350 б) особлива форма акцептного кредиту в розрахунках за експортно-
імпортні операції, який надається експортеру банком-акцептантом проти виставлених документів при наявності гарантії банка-імпортера; в) кредит, що надається шляхом угоди між експортером та імпортером, по якому постачальник записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений термін; г) немає вірної відповіді.
22. Кредити за експортно-імпортними операціями видаються на такі цілі: а) кредити іноземних операцій у формі купівлі в експортера векселів, які акцептовані експортером; б) кредити під контракти за експортом; в) оплату платіжних документів, виписаних експортером; г) всі відповіді вірні.
23. Які документи необхідно подати резиденту в обслуговуючий банк для отримання кредиту в іноземній валюті? а) техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу; б) поквартальний розрахунок термінів використання і погашення кредиту й виплати процентів; в) проекти контрактів з іноземними фірмами на предмет перевірки використання кредитів; г) всі відповіді вірні.
24. Експортне кредитування розглядають у формі: а) попереднє; б) поточне; в) підсумкове; г) правильні відповіді а, б.
25. До різновидів врахування векселів належать: а) вірні відповіді б, в; б) звичайне врахування; в) врахування з реверсом; г) немає вірної відповіді.

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
351 26. До факторрингових операцій відносять: а) кредитування експортера у вигляді попередньої оплати боргових вимог; б) інкасування дебіторської заборгованості експортера; в) страхування експортера від можливих ризиків; г) всі відповіді вірні.
27. Плата за фінансування факторингової операції не включає: а) ведення обслуговування операцій (обробка документів, ведення обліку операцій, інформаційне забезпечення клієнтів щодо платіжної дисципліни дебіторів); б) адміністрування дебіторської заборгованості; в) прийняття банком ризиків (кредитного ризику, ризику ліквідності, процентних ризиків); г) немає вірної відповіді.
28. До переваг факторингу не належать: а) поліпшення фінансового планування і захист від можливих втрат за несвоєчасну сплату покупцями контрактів; б) контроль своєчасності оплати товарів/послуг покупцем згідно з контрактом; в) можливість отримання регулярних звітів, які допомагають оптимізувати поточну діяльність постачальника; г) немає вірної відповіді.
29. Вкажіть, у якому випадку найбільш повно наведено класифікацію видів лізингу: а) строковий, стандартний, зворотний, відновлювальний, лізинг постачальникові; б) чистий, мокрий, відновлювальний; в) вендор-лізинг, лізинг постачальникові; г) всі відповіді вірні.
30. Вкажіть, у якому випадку наведено вірне визначення форфейтингу: а) операція, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб’єкта господарювання, основою яких є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
352 особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору; б) фінансування зовнішньоекономічної діяльності експортерів шляхом надання їм пільгових кредитів на умовах дисконту (без права регресу) векселів або інших боргових вимог; в) операція кредитування у формі оренди устаткування, строком на 3-15 років, оренда виступає як форма отримання кредиту і водночас як форма міжнародної торгівлі, що створює умови для прискореного розвитку новітніх технологій; г) немає вірної відповіді.
Навчальні вправи та задачі:
Приклади розв’язку задач
Задача 1. Банк врахував вексель на суму 3000 тис. дол. за 70 днів до строку оплати. Проста облікова ставка – 12 %. Кількість днів у році – 360.
Визначте дисконт і вартість векселя при обліку, врахувавши темп місячної інфляції, що становить 7 %.
Розв’язок.
1) 12% + 7% = 19% (реальна процентна ставка з врахуванням інфляції);
2)
%
100 360 



t i
S
D
Де, D – сума дисконту; S – сума векселя; i – процентна ставка; t – число днів обігу векселя.
D = (3000 тис дол. х 19% х 70 днів) : (360 днів х 100%) = 110,83 тис. дол.;
3) вартість векселя при обліку з врахуванням темпу місячної інфляції =
3000 тис. дол. – 110,83 тис. дол. = 2889,17 тис. дол.
Відповідь: сума дисконту становить 110,83 грн., вартість векселя при обліку з врахуванням темпу місячної інфляції 7% – 2889,17 тис. дол.
Задача 2. Банк має таку інформацію: сума переказного векселя – 700 тис. дол.; строк погашення векселя – 10.11; дата обліку векселя в банку –
29.09; облікова ставка – 7 %.
Визначте суму дисконту та за якою ціною буде врахований вексель.
Розв’язок.
1) кількість днів у періоді з дати обліку векселя в банку – 29.09, до строку погашення векселя – 10.11, становить 42 дні;

ТЕМА 5. КРЕДИТУВАННЯ УЧАСНИКІВ
МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ
353 2) сума дисконту = (700 тис. дол. х 7% х 42 дні) : (360 днів х 100%) =
5,72 тис. дол.;
3) ціна, за якою буде врахований вексель = 700 грн. – 5,72 грн. =
694,28 грн.
Відповідь: сума дисконту становить 5,72 грн., ціна, за якою буде врахований вексель, – 694,28 грн.
Задача 3. Доміцильований вексель номіналом 360 тис. дол. надійшов для дисконту до комерційного банку за 60 днів до погашення. Облікова ставка банку – 36 % річних, дамно цього векселя в місці платежу – 1,5 % номіналу векселя, порто – 400 дол.
Визначте, яку суму дисконту за врахування цього векселя запропонує банк векселедержателю.
Розв’язок.
1) Дисконт визначається за формулою
%
100 360 



t i
S
D
D = 360000 х 36% х 60 днів : 360 х 100 % = 21600 дол.
2) Дамно = 360000 х 0,015 = 5400 дол;
3) Знаходимо суму дисконту = 21600 + 5400 +400 = 27400 дол.
Задача 4. Ставка за кредит 10% річних. Середній термін оборотності ресурсів в розрахунках з покупцем становить 20 днів. Визначте плату за факторинг.
Розв’язок.
Плата за факторинг становитиме: (10*20):360=0,55% суми, прийнятої до оплати факторингу.
Задачі для розв’язку
Задача 1. Банк врахував вексель на суму 3500 тис. дол. за 80 днів до терміну оплати. Проста облікова ставка 20%. Кількість днів у році – 360.
Визначте дисконт і вартість векселя при обліку, врахувавши темп річної
інфляції, що становить 9%.
Задача 2. Банк має таку інформацію: сума переказного векселя – 600 тис. дол.; строк погашення векселя – 20.11; дата обліку векселя в банку –
26.09; облікова ставка – 13 %.
Визначте суму дисконту та ціну врахування векселя.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
354
Задача 3. Номінальна вартість векселя 500 тис. дол. Банк купує його, виплачуючи 490 тис. дол. за 70 днів до терміну платежу за векселем. Яка облікова ставка за векселем?
Задача 4. Ставка за кредит розміром 10000 грн. 15% річних. Середній термін оборотності ресурсів в розрахунках з покупцем становить 15 днів.
Визначте плату за факторинг.
Задача 5. Форфейтер викупив в клієнта 10 векселів номіналом 100 тис. дол. Платіж за векселями проводиться через кожних 180 днів. Форфейтер надає термін 3 дні для розрахунку. Облікова ставка встановлена на рівні 10% річних. Необхідно визначити дисконт та суму платежу форфейтера клієнту за викуплені в нього векселі.
Задача 6. Торгова фірма уклала договір на купівлю імпортних товарів вартістю 5 млн. дол. Товар поставлятиметься партіями, вартістю 1 млн. дол. кожної.
Графік поставок наступний:
Партія
1 2
3 4
5
Дата
15.05 15.06 15.07 15.08 15.09
В фірми немає власних коштів на оплату контракту, тому вона звернулась в банк для відкриття кредитної лінії. Процентна ставка 10% річних. Прогнозований термін реалізації партії товару 50 днів. Різниця між ціною реалізації та поставки буде спрямовуватись на погашення кредитних платежів.
Розрахуйте потребу в кредиті на кожну партію поставки.
Задача 7. Експортер пропонує імпортеру придбати товар на суму 500 тис. дол. Умовами контракту визначено, що аванс від суми контракту повинен становити 15%. Інша частина коштів виплачуватиметься рівними частками протягом 3 років на 15% річних в кінці кожного року.
Такий товар імпортер може придбати в іншої фірми, що пропонує виплатити авансовий внесок в сумі 25% від суми контракту. Іншу частину потрібно виплатити в кінці року, проте під 10% річних.
Який із варіантів вигідніший для імпортера? Відповідь обґрунтуйте.

ТЕМА 6. БАНКІВСЬКІ ГАРАНТІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ФІНАНСОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
355


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал