Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації



Pdf просмотр
Сторінка7/18
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18
3. Етап постсуїцидальної кризи – продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій. В. П. Мущинський наводить вичерпну характеристику формі
методів реалізації суїцидальної поведінки, виділяючи 10 загальних
рис, властивих усім самогубствам:
1. Загальною метою усіх суїцидів є пошук рішення, адже суїцид невипадкова дія – його ніколи не здійснюють без сенсу чи безмотивно. Він є виходом із утруднень, кризи чи нестерпної ситуації, йому властива своя логіка і доцільність. Щоб зрозуміти причину суїциду, слід дізнатися про проблеми, для розв’язання яких він був призначений. Загальним завданням усіх суїцидів є припинення свідомості,
повне припинення свого потоку свідомості, незносного болю як розв’язання болісних і нагальних проблем. Відповідно до цього, суїцид складається з трьох частин наявності у людини, що впала у відчай, душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу.
3. Загальним стимулом при суїциді є нестерпний психічний
біль. Можна стверджувати, що припинення своєї свідомості – це те, до чого рухається суїцидальна людина, а душевний біль – це те, від чого вона намагається втекти, адже ніхто не здійснює суїцид відрадості. Загальним стресором при суїциді є незадоволені психологічні
потреби, адже суїцид здійснюється передовсім саме через нереалізовані або незадоволені потреби. Зазначимо, що відбувається багато безглуздих смертей, але ніколи не буває безглуздих і необґрунто- ваних суїцидів.
5. Загальною суїцидальною емоцією є безпорадність-безна-
дійність – у суїцидальному стані виникає переважне почуття безпо- радності-безнадійності. В цьому стані людина начебто констатує Я нічого не можу зробити, крім самогубства, і ніхто не може мені допомогти, полегшити біль, який я відчуваю.
6. Загальним внутрішнім ставленням до суїциду є суперечли-
вість, амбівалентність – людина відчуває потребу у здійсненні суїциду і водночас бажає порятунку і втручання інших.
7. Загальним станом психіки є звуження пізнавальної сфери, що відбувається у формі минущого емоційного та інтелектуального звуження свідомості з обмеженням можливостей у виборі варіантів поведінки, що зазвичай доступні свідомості певної людини, коли вона не перебуває у панічному стані.
8. Загальною дією при суїциді стає втеча, що відображає намір людини покинути зону нещастя. Тому суїцид вважають межовою, остаточною втечею. Сенс самогубства полягає у радикальній та остаточній зміні обставин декорацій життя.
9. Загальною закономірністю суїциду є відповідність суїцидаль-
ної поведінки загальному стилю поведінки впродовж життя. Незважаючи нате, що суїцид є вчинком, якому немає аналогу у попередньому житті людини, все ж йому можна знайти відповідність у стилі та характері повсякденної поведінки певної людини. Це і попередні переживання душевного хвилювання, і здатність терпіти психічний біль, і наявність тенденцій до обмеженого мислення, і спроби втечі у важких ситуаціях тощо [13].

1.4.2. Захисні антисуїцидальні фактори
За спостереженнями спеціалістів, існують обставини, що є захистом проти суїцидальної поведінки учнівської молоді. Вони поділяються на культуральні і соціодемографічні, сімейній особистісні.
Культуральні й соціодемографічні фактори

участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо

73 добрі, врівноважені стосунки з однолітками у навчальному закладі хороші стосунки з учителями та іншими дорослими підтримка близькими людьми.
Захисні фактори сім’ї:

розвинуті навички спілкування усім ї, добрі, сердечні, щирі стосунки між усіма членами сім’ї; підтримка молоді сім’єю.
Особистісні захисні фактори

добрі навички спілкування, уміння спілкуватися з однолітками і дорослими впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності до досягнення життєвих цілей уміння шукати і звертатися за допомогою під час виникненні труднощів, приміром, у школі та НЗ; прагнення радитися з дорослими, приймаючи важливі рішення відкритість до думок і досвіду інших людей відкритість до усього нового, здатність засвоювати нові знання. До антисуїцидальних чинників належать усі чинники розвитку гармонійної, духовної, нормальної особистості. Однак серед них слід виділити ті, що протистоять безпосередньо суїцидальним тенденціям, створюють особливий імунітет, запас протисуїцидальної міцності особистості. До них належить формування сенсу життя, життєвої перспективи, міцних зв’язків із близькими, сім’єю, суспільством, природою адаптованість, інтегрованість з людьми та суспільством наявність таких рис особистості, як щирість, доброзичливість, взаєморозуміння, емпатійність, підтримка, приязнь, що сприяють її спілкуванню з людьми віра в Бога, в божественні цінності Всесвіту і Вічності підвищення значущості особистості у кризових ситуаціях інтелектуальний опір смерті в усіх її видах, утому числі й самогубству піднесення цінності людини як вершини неперервного еволю- ційно-генетичного процесу і носія генетичного і культурного багатства людства і Всесвіту піднесення цінності особистості, як концентру історико-куль- турного процесу

74 підвищення цінності життєвого шляху людини як невід’ємної складової частини історико-культурного поступу людства. В. І. Силяхіна звертає увагу на низку обставин, які допомагають людині вистояти у важкій для неї ситуації, не дозволяють їй здійснити роковий самовбивчий крок. Так, людина повинна мати активну життєву позицію, впевненість утому, що вона сама відповідальна засвою долю, вірити в те, що все, що відбувається, – це результат її вільного вибору. Якщо людина сприймає інших рівними собі, тобто їй невластиве почуття неповноцінності, якщо вона реалістично сприймає оточуючих, їх ставлення до себе, то вона стає стійкою до різних ситуацій, депресії і більш гнучкою у подоланні стану психологічної кризи. У підлітка, крім обов’язків, має бути ще й віддушина ужитті спорт, хобі тощо – все, що не дозволяє навалюватися чорним думкам. Важливо також мати не одну мету ужитті, а декілька, щоб несподівані перешкоди на шляху її досягнення не затягнули підлітка у тенета відчаю. Він повинен мати й інші замінні інтереси, на які можна переключатися за будь-яких життєвих невдач. Школа, сім’я мають не тільки навчати, ай виховувати, формувати особистість підлітка, прищеплювати йому повагу до людської особистості, здатність до співпереживання і співчуття, відчувати почуття розкаювання щодо заподіяних вчинків, здатність до самоконтролю, дотримання моральних норму людських взаємостосунках, мати адекватну самооцінку. Важливим також є усвідомлення молоддю цінності власної особистості і недоторканості від будь-кого, втому числі й себе [42]. У попередженні підліткових суїцидів вирішальну роль відіграє ступінь довіри між підлітком і дорослим. У дитини має бути можливість поділитися з кимось із дорослих чи однолітків своїми проблемами, сумнівами, болями тощо, тоді кризова ситуація не зайде у глухий куті може бути подолана. Якщо у підлітка немає довірливих стосунків з батьками, то у його оточенні має бути хоча б одна людина, з котрою можна було б поділитися своїм переживаннями. Ще однією важливою умовою попередження суїциду є здатність дитини самостійно розв’язувати свої проблеми, а не обходити їх – цьому їх слід вчити змалку.

75
1.4.3. Формування адекватного ставлення оточуючих до
суїцидальних проявів і можливостей їх виявлення та подолання

Для ефективного виявлення суїцидальних тенденцій слід сформувати адекватне ставлення до цього явища, подолати помилкові думки, стереотипи щодо його розуміння у широких верствах населення. Тому спеціалісти пропонують, передусім, порівняти поширені серед людей забобони, міфи і перевірені багаторічними науковими спостереженнями факти. Наведемо їх за компетентними джерелами.
Міф: Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без
попередження.
Факт: Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство – у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. Такі сигнали часто бувають воланням про допомогу.
Міф: Не слід говорити про самогубство з людиною, котра
схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення
цієї дії.
Факт: Розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а, навпаки, знижує його. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів – пряме запитання про них. Відкрита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо наявності у людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у відвертанні безпосередньої небезпеки самогубства. Обминання ж цієї теми у розмові може стати додатковою причиною для зведення рахунків із життям.
Міф: Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не
здійснює.
Факт: Люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають кому-небудь знати про свої наміри. Це стосується чотирьох з п’яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами і, передусім, глибокою зацікавленістю ужитті цієї людини.
Міф: Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише
формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до
суїцидента.
Факт: Суїцидальні форми поведінки або демонстративні дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допо-

76 могу, що посилається іншим. Надання допомоги у розв’язанні проблем, встановлення контактує ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.
Міф: Самогубець впевнено бажає померти.
Факт: Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги інших, навіть якщо ця допомога нав’язується їм. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя.
Міф: Ті, хто покінчує із собою, психічнохворі
Факт: Дійсно, наявність психічного захворювання є фактором високого ризику самогубства, проте переважаюча більшість суїциден- тів не страждає ніякими психічними захворюваннями.
Міф: Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу,
то вона більше її не повторить.
Факт: Хоча більшість осіб, які вчиняють суїцидальну спробу, звичайно переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, котрі раніше здійснювали суїцидальні спроби, у кілька разів вища, ніж в іншої частини населення.
Міф: Зловживання алкоголем і наркотиками не впливає на
самогубство.
Факт: Залежність від алкоголю і наркотиків є фактором ризику суїцидальної поведінки.
Міф: Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому
допомогти самогубцям можуть лише професіонали.
Факт: Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид – складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Вимагається лише прояв уваги до того, що говорить людина, прий-
няття цього всерйоз, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою. Адже багато людей гине внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка.
Міф: Якщо людина має схильність до самогубства, то вона
залишиться в неї назавжди.
Факт: Більшість суїцидальних кризових станів є тимчасовими і усуваються при відповідній допомозі. Однак, якщо кризова ситуація триває, полегшення не настає, а допомога не надається, то зберігається ризик суїцидальної спроби. Після отримання професійної допомоги людина найчастіше здатна поновити своє звичайне життя і діяльність.

77
Міф: Самогубство – явище, що успадковується.
Факт: Наявність деякої генетичної основи не означає, що людині не можна надати реальної допомоги, адже мова йде про поведінку людини, котру важливо помітити, а після цього звернути на неї увагу лікарів або психологів.
Міф: Якщо не залишена записка, тоне можна вважати
самогубством те, що трапилося.
Факт: Лише четверта частина з усіх осіб, що вчинили самогубство, залишають записки.
Оточуючим слід долати в собі міфи, пасивність, скутість поведінки, навіть страх, щоб здійснити, можливо, найгуманніший акту своєму житті – врятувати найціннніше, що є у суїцидента – його життя. Такий вчинок буде сприяти повазі людини до самої себе як до справжнього гуманіста, котрий утверджує собою цінність життя іншої людини, її особистості як вищої, божественної форми існування Всесвіту.

78
1.4.4. Визначення вході спостереження перших загрозливих
тенденцій, ознак суїцидальної поведінки підлітків та юнаків

Суїцидологи зазначають, що при певних несподіваних або драматичних змінах, які впливають на поведінку підлітка, слід сприймати всерйоз певні змінив його поведінці, словесній емоційні ознаки, а
саме: втрата інтересу до звичних видів діяльності раптове зниження успішності навчання незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль погана поведінка у навчальному закладі незрозумілі або такі, що часто повторюються, зникнення з дому і прогули у школі чи НЗ; збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях. При появі цих явищ слід звернути особливу увагу на підлітка або юнака чи дівчину.
Існують поведінкові ознаки суїцидальної загрози

будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей схильність до необачних і безрозсудних вчинків надмірне споживання алкоголю чи таблеток відвідування лікаря без очевидної необхідності розлучення з дорогими речами або грошима придбання засобів учинення суїциду підбиття підсумків, приведення справ до порядку, приготування до акту суїциду нехтування зовнішнім виглядом.
Словесні ознаки суїцидальної поведінки

упевнення у безпорадності і залежності від інших

прощавання; розмови або жарти щодо бажання померти повідомлення про конкретний план подвійна оцінка значущих подій повільна, маловиразна мова висловлювання самозвинувачень.
Емоційні прояви суїцидальних тенденцій

амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів

79 безпорадність, безнадійність переживання горя ознаки депресії почуття провини або відчуття невдачі, поразки надмірні побоювання або страхи почуття власної малозначущості; неуважність, розсіяність або розгубленість.
Ознаки депресії у дітей, котрі схильні до суїциду

сумний настрій втрата властивої дітям енергії зовнішні прояви журби порушення сну соматичні скарги зміна апетиту або ваги погіршення успішності навчання зниження інтересу до навчання страх невдачі почуття неповноцінності самообман - негативна самооцінка почуття заслуженого відторгнення помітне зниження настрою при найменших невдачах надмірна самокритичність зниження рівня соціалізації агресивна поведінка.
Депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою

сумний настрій почуття суму, нудьги почуття втоми порушення сну соматичні скарги непосидючість, неспокійність фіксація уваги на дрібницях надмірна емоційність замкненість, скупість розсіяна увага агресивна поведінка неслухняність схильність до бунту зловживання алкоголем або наркотиками

80 погана успішність навчання прогули у школі, НЗ, ВНЗ. В. І. Силяхіна звертає увагу батьків на такі моменти у поведінці
та висловлюваннях підлітків, схильних докризових ситуацій і
суїцидальних спроб: скарги на відсутність сенсу життя Навіщо мені жити, Який сенс втому, що я живу висловлювання дитини Мені усе набридло, Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися скарги на погані передчуття Я відчуваю, що скоро помру підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, до похоронних ритуалів словесні натяки насмерть, що наближується Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися, Вище пошкодуєте, але буде пізно наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з’ясу- вання стосунків раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.
Вчителі, класні керівники повинні мати на увазі й враховувати в
роботі такі фактори ризику суїциду: висока конфліктність спілкування ізоляція підлітка у класі чи групі несприятливе сімейне оточення спадковий фактор неадекватна самооцінка конфлікт, психотравмуюча ситуація різка зміна у поведінці асоціальний спосіб життя егоцентризм втрата членів сім’ї, погані стосунки. Деякі з цих ознак мають, так би мовити, подвійне значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, ай про

81 інші особистісні проблеми, кризи ужитті юної людини. Проте психологу, педагогу, соціальному працівнику не слід ніколи забувати про суїцидальну тему при появі цих ознак. Для уточнення висновку про наявність суїцидальної загрози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби – карти, опитувальники, тести.

Психодіагностика суїцидальних схильностей і дій учнів
загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних
закладів

Карта визначення ризику суїцидальності (В. М. Прийменко)

Мета: визначення ризику вчинення суїциду.
Форма проведення: індивідуальна.
Обладнання: бланк карти ризику суїцидальності.
Час проведення: 30 хвилин.
Вік: з 18 років. Карта ризику суїцидальності використовується для виявлення ризику вчинення суїциду і ступеня такого ризику для осіб, які опинилися у тяжкій життєвій ситуації. Карта має 31 фактор ризику суїциду, наявність кожного з яких потрібно виявити у досліджуваного. Її заповнює психолог, який достатньо знайомий з особистістю клієнта на основі вільної бесіди з ним. Заповнюючи карту, не слід брати до уваги суб’єктивні оцінки клієнта, а тільки враження, які психолог отримав під час вивчення, анамнезу.
Дані анамнезу
1. Вік першої суїцидальної спроби – до 18 років.
2. Раніше була здійснена суїцидальна спроба.
3. Суїцидальні спроби у родичів.
4. Розлучення або смерть одного з батьків (до 18 років.
5. Нестача чуйності всім ї у дитинстві або в юності.
6. Повна або часткова бездоглядність у дитинстві.
7. Початок статевого життя уроків і раніше.
8. Надання великого значення в системі цінностей любовним стосункам. Недостатнє значення виробничої сфери в системі цінностей.
10. Наявність в анамнезі розлучення з батьками.

82
Актуальна конфліктна ситуація.
1. Ситуація невизначеності, очікування.
2. Конфлікту любовних або подружніх стосунках.
3. Тривалі конфлікти.
4. Подібний конфлікт був раніше.
5. Конфлікт, обтяжений неприємностями в інших сферах життя.
6. Суб’єктивне почуття неподоланності конфліктної ситуації.
7. Почуття образи, жалю до себе.
8. Відчуття втоми, безсилля.
9. Суїцидальні висловлювання, погрози щодо здійснення суїциду.

1.5. Психологічні особливості суїциду неповнолітніх

1.5.1. Психологічна характеристика суїцидальності неповнолітніх

Серйозна увага до проблеми самогубства неповнолітніх виникла на рубежі ХІХ–ХХ ст. Розроблялися не лише психопатологічні, ай психологічні, моральні, педагогічні аспекти цієї проблеми. Так, видатний російський фізіолог, лікар, психолог В. М. Бехтерєв стверджував на основі проведених ним досліджень, що більшість дитячих самогубств пов’язана не з психічними захворюваннями, аз недоліками морального виховання. Відомий український психіатр І. АСі- корський пов’язував суїциди учнів насамперед з морально-етичними чинниками. В. А. Федоров звинувачував цивілізацію втому, що вона допустила моральне падіння людини, одним із жахливих проявів чого є дитячі самогубства [30]. Протягом XX ст. пошук чинників, а відтак – ефективних засобів профілактики самогубств дітей і підлітків проводився досить активно у багатьох країнах. Водночас показники суїцидів неповнолітніх зростали. Наприклад, рейтинги самогубств підлітків, дітей у більшості європейських країн, Австралії, США, Канаді з 1950 по 2000 рік зросли втричі. Незалежна психіатрична асоціація Росії наводить моторошну цифру 10,5 тисяч дітей у цій країні пішли з життя шляхом самогубства протягом 2006–2008 років. Російські суїци- дологи стверджують, якщо врахувати незареєстровані суїциди неповнолітніх, ця цифра зросте щонайменше втричі.

83
Суперечливі позиції в суїцидології неповнолітніх
Міфи
Об’єктивні факти
Ті діти, підлітки, які говорять про самогубство, рідко роблять реальні суїцидільні спроби. Неповнолітні суїциденти – психічнохворі Пряме запитання, чи хоче підліток вбити себе, провокує його на самогубство.
Дитячі суїциди переважно трапляються без попередження.
Якщо дитина зробила суїцидальну спробу, але залишилася жити, вона більше не робитиме таких спроб.

Самознищення в дитячому та підлітковому віці – це переважно нещасні випадки. Насправді вони прагнули не померти, а лише привернути таким радикальним способом, як самознищення, увагу до своїх проблем. Кожен неповнолітній, який чинить самогубство, має депресивні розлади.
Більшість неповнолітніх суїци- дентів висловлювали свої наміри друзям, родичам. Більшість дітей, підлітків, які роблять суїцидальні спроби або вчиняють завершене самогубство, не діагностуються як психічнохворі. Якщо прямо запитати про суїцидальні наміри і одержати ствердну відповідь з мотивацією, є шанс надати підліткові допомогу Більшість дітей демонструють своє бажання піти з життя, лише дорослі не завжди це помічають. Майже половина дітей з тих, що здійснили незавершений суїцид, повторюють суїцидальні спроби, серед них приблизно 10 % – протягом першого року життя після незавершеного самогубства.
Більшість діє настільки рішуче, що важко сумніватись у серйозності їх намірів дійсно померти.

Хоча депресія часто притаманна неповнолітнім суїцидентам, але не завжди серед таких неповнолітніх трапляються тривожні, емоційно нестабільні, емоційно незрілі імпульсивні особи.

84 Деякі дослідники дитячої і підліткової суїцидальності вважають, що в цій сфері суїцидології запанували міфи, хибні висновки, які суперечать об’єктивним фактам (ОМ. Моховиков, СМ. Трусова та ін.) [52].

1.5.2. Імпульсивність, емоційна незрілість, емоційна нестійкість
як суїцидогенні особливості психіки неповнолітніх

Імпульсивність дітей-самогубців проявляється у нездатності осмислювати, критично-мисленнєво зважувати своє суїцидальне рішення протягом якогось тривалого часу, передбачати серйозні наслідки свого вчинку, шукати несуїцидні можливості ефективно захистити себе, відстояти свої інтереси. Емоційна нестійкість, нестриманість провокує різноманітні конфліктні ситуації. Емоційна незрілість підлітків як нерозвинене співпереживання-співчуття до страждань інших людей, відсутність самовідданої прихильності, любові, емоційний егоцентризм, а також сугестивність підлітків, сприйнятливість до навіювальних впливів ідо емоційного зараження сприяють суїцидальності через некритичне перенесення неповнолітнім у сферу свого Я душевних колізій тих суїцидентів, і реальних, і героїв художніх творів, з якими йому довелось зіткнутись і які справили на нього сильне приваблююче- заворожуюче враження.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал