Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації




Сторінка3/18
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
1.1.3. Особливості переживання людьми самогубства близьких
На сьогодні справді дуже багато сказано про самогубство і зовсім мало проте, що відбувається з людьми, які пережили суїцид своїх близьких. Однак у разі завершеного суїциду саме близькій родичі суїцидента найбільше потребують кваліфікованої допомоги в подоланні важкої травмуючої ситуації, яка виникла у них. Дуже важливим виявляється запитання про їхнє самопочуття, що переживають ці люди, про способи самодопомоги, які вони вибирають. Поки що існує зовсім небагато праць, які висвітлюють ті чи інші питання зазначеної проблеми. Одна з найбільш відомих і повних – це книга Крістофера Лукаса і Генрі Сейдена Мовчазне горе Життя в тіні самогубства. Автори детально аналізують емоційні реакції, які виникають у людей у відповідь на самогубство близьких, показують послідовність їх розвитку, описують шляхи надання психологічної допомоги цим людям [41]. Переживання самогубства близької людини розглядається вищезгаданими та іншими (напр., Н. В. Тарабріною) авторами із позицій теорії посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Відповідно, психологічна допомога будується на основі технологій попередження і терапії ПТСР. Ці люди переживають подвійний дистрес: перший – смерть близької людини, другий – усвідомлення того, що ця смерть настала через самогубство. Чи не найбільшим із переживань стає усвідомлення того, що людина, яку вони любили, вирішила їх покинути покинути незвичайним способом, а померти [50]. Однією з причин сильного душевного болю стає думка проте, що самогубця відмовився від можливості отримати від них допомогу. І близькі люди відчувають свою повну нікчемність і нездалість. Відповідь на запитання Чому, котре постійно постає перед родичами, залишається за померлим вона невідома нікому немає можливості отримати її і немає можливості сказати Прощай. Близьким людини, яка здійснила суїцид, нема чого соромитися, але ми мимоволі почуваємо саме це – сором. Друзі уникають вас. Ніхто не телефонує, не заходить. Ви залишаєтесь на самоті. Мені просто хочеться зникнути геть з очей. Люди говорять усім своїм виглядом Що ти їй зробив ” Суспільство ставиться до самогубців як до психічнохворих. Це ж стосується і родичів. Нас змушують відчувати, ніби йми теж хворі.

28 Люди весь час підходять і запитують Вибачили, як це сталося А ваша сім’я бачила Чому це сталося Відчуваєш себе як на допиті. А все, що ти знаєш насправді, – те, що людина, якути любив, померла. Самогубство – це публічне свідчення того, що я мало любила свою дитину. Крім того, більшість родичів самогубці чомусь мовчать про свої проблеми і про смерть близької людини ця тема прихована мовчанням, усім ях укладаються німі домовленості, щоб не обговорювати її. Це мовчання заганяє родичів у глухий куті залишає кожного наодинці з його переживаннями. Самотність утруднює одужання. Ці переживання загрожують скалічити душу часто вони серйозно заважають знаходити вихід у лабіринті життя і стають суттєвою перепоною на шляху. Реакції на самогубство рідної людини у своєму розвиткові проходять ряд етапів, які К. Лукасі Г. Сейден назвали хвилями емоцій, оскільки почуття, подібно до нестримних океанських хвиль, захоплюють душі тих, хто залишився жити з невимовно важким тягарем втрати. Ці хвилі емоцій були виділені авторами на основі власного досвіду, а також у результаті психотерапевтичної роботи з пацієнтами.
Перша хвиля емоцій – це шок, заперечення того, що сталося, безпорадність (інколи полегшення) і звинувачення Яне знав, куди мені кидатися. Яне розуміла, що зі мною відбувається. Яне могла в це повірити. Я відмовлялася усвідомлювати це. Дякувати Богу, це здійснив не я Звичайно, це невихід. але йому було важко. Тепер він заспокоївся. Як він міг так покинути мене Він не подумав, як я буду жити, постійно думаючи про це. Деякі люди відчувають несподіване полегшення від того, що закінчилося не зовсім вдале життя їх близької людини, що настав кінець її стражданням, але це відчуття швидко змінюється відчуттям провини за пережите полегшення.
Друга хвиля емоцій: гнів, почуття провини, соромі страх.
Гнів: Амбівалентність властива людській природі. Тому, коли хтось помирає від своєї ж руки, ми переживаємо амбівалентність почуттів гніваємося на цю людину чи звинувачуємо себе.

29 Я був розгніваний після цього. Адже вона пішла від мене, покинула назовсім. Я кричала так, що було чути з вікна Як ти міг так зробити зі мною Чому ти зробив це мені Ти даєш дитині життя, потім вона знищує його.
Почуття провини: це спільна реакція, яка виникає у відповідь на самогубство близької людини. Раптово з’являється нескінченна кількість підстав почувати себе відповідальним за цю смерть. Я повинна була передбачити, що це може статися. Що заважало мені ставитися до нього краще. Якби я любив її більше. більше піклувався про неї. Що жми зробили не так Почуття провини дуже болюче ще й тому, що родичі самогубців розуміють неможливо дізнатися у померлого, чи пробачив він їм їхню провину. Вони не можуть дізнатися, чи насправді їхня поведінка була останньою краплею.
Сором: близькі суїцидента часто відчувають сором через ставлення сусідів, друзів чи інших людей. Мені було соромно, боя вважала, що всі думатимуть, ніби в нашій сім ї є психічнохворі. Я відчуваю, ніби на мені висить величезний плакат Мій син закінчив життя самогубством.
Страх: близькі суїцидента пережили потрясіння, і тому вони стають дуже чутливими, різко знижується їх толерантність до стресових навантажень, вони більше недовіряють своєму досвіду і людям. Я боялася, що це трапиться із іншими моїми дітьми. Я боялася виходити на вулицю. Я боявся залишатися вдома один.
Третя хвиля емоцій: депресивні переживання зі зниженням самооцінки. Депресія дуже тривала і глибока. Вона паралізує волю людей. Їм важко через заниження самооцінки формувати нові стосунки вони впевнені якщо одна людина відмовилася від них, теж зроблять й інші. До того у мене було відчуття, що я маю владу над усім, що зі мною відбувається. Дивно, але після її смерті я більше ніколи не відчував контролю над ситуацією. Коли це сталося, я розірвала стосунки з чоловіком, змінила місце проживання, моє життя почало розпадатися. Мене ніхто по- справжньому не любить.

30 Я відчуваю цей неймовірно густий туман він давить, він не дає мені рухатися. Оточуючі кажуть, що у мене дуже тихий голос, настільки, що вони не можуть зрозуміти мене. Але мені байдуже. Для мене це все занадто.
Четверта хвиля емоцій. Протягом півроку після суїциду майже кожен близький самогубця відчуває такі симтоми: напади плачу, безсоння, страх самотності, головні болі, виразки, серцеві напади, втомлюваність. Інші вказують на досить серйозні психологічні проблеми відчуття порожнечі, неможливість встановлювати стосунки з новими людьми, фобії, тривоги з приводу найпростіших, щоденних подій. Однією з найсумніших сторін цих реакцій є те, що більшість не пов’язують їх із самогубством людини, яку вони любили. Вони часто не повідомляють лікаря про цю подію. Іще частіше зовсім не звертаються по допомогу. Останнє зумовлено як нерозумінням ними свого стану, нездатністю близьких підтримати їх, такі недостатністю знань про джерела допомоги. Однією з реакцій, близьких самогубці нате, що сталося, є бажання також покінчити з собою – це одна з нормальних реакцій, настільки вона поширена. Отже, четверта хвиля емоцій включає широкий спектр психологічних і психосоматичних проблем, зокремаи схильність до суїциду.
Близькі суїцидента страждають з трьох причин: 1) вони відчувають скорботу за померлим 2) переживають психічну травму – як жертви так званого посттравматичного стресового розладу 3) тому, що про самогубство не прийнято говорити, і мовчання, яке його оточує, заважає зціленню, котре настає при звичайному траурі це мовчання заважає звичайній роботі горя. Дуже важливо, щоб ці люди розуміли, через що вони проходять, вміли впізнавати ознаки гострого горя після втрати і усвідомлювали, що вони можуть “зав’язнути” в цих переживаннях і знайти сили рухатися далі. Те, що переживають родичі протягом півроку після самогубства найчастіше лише початок шляху. Частина емоційних переживань, близьких самогубці, короткочасна, інші тривають довгі роки, а деякі залишаються на все життя. Щоб справитися зі своїми переживаннями суїциду, люди вкладають з ними так званий контракт. В основі контракту лежить обмін людина відмовляється від чогось задля більш прийнятного емоційного стану.

31
Контракт” захищає людей від надто болісних переживань і думок, які вони не можуть подолати інакшим способом. Однак він також зумовлює виникнення у них змінених форм поведінки, заважає людям відчувати позитивні сторони свого існування. Контракти з емоціями бувають різні
Прощання”: переважна більшість немає можливості попрощатися з людиною, яка здійснила самогубство, тому витрачаються роки, щоб попрощатися з померлим, цим залишаючись у нього в полоні. Переваги якщо людина все ще прощається, то померлий ще не пішов – тому можна відкласти переживання повної втрати, гніву, провини чи сорому. Наслідки труднощів освоєнні нових справу житті, почуття ізоляції. Думаю, що останні три роки я прощався з нею, але такі не зробив цього до кінця. Я ще й тепер намагаюся утримати її серед живих. Інколи помічаю, що розмовляю з нею. Мені нелегко приймати рішення через моє ставлення до всього А яке це тепер має значення. Пошук “козла відпущення”: цей контракт є формою боротьби зі злістю, яка накопичується стосовно людини, котра померла. Близькі самогубці знаходять одного чи декількох людей, які, на їхню думку, відповідальні за смерть того, кого вони любили. Зосередившись на козлі відпущення, близькі спрямовують свій гнівне на суїци- дента і не на самих себе, а на того, хто міг би зупинити його чи був причиною його смерті. Наслідки гнівна оточуючих ускладнює спілкування з ними, призводить до ізоляції, значних психічних і соматичних страждань, хвороб. Мені хотілося, щоб лікар залишив його в лікарні, але він сказав Йому потрібно вживати таблетки. Це він може зробити вдома Я подав у судна лікаря тому, що він звелів мені забрати сина додому. Якби син залишився у лікарні, він не зробив би цього. Я впевнений, що лікар просто вбив його. Цього я ніколи не забуду. Тепер мені хочеться померти. Я сильно захворів фізично і душевно.
“Я винний Я жертва”: дехто з близьких самогубці сприймають почуття провини як справедливе покарання і зовсім не намагаються його подолати Я постійно думаю що жми робили не так, чого не помітили, чому він був таким нещасливим, що пішов з життя Прояви ролі жертви можуть бути досить різноманітними, наприклад, символічна смерть разом з померлим, або самообмеження. Цей спосіб

32 вибирається для боротьби зі своїм гнівом чи провиною і полягає в обмеженні свого досвіду чи переживань. Людина забороняє собі відкрито висловлювати почуття, чинити згідно зі своїми бажаннями. Вона не дозволяє собі, щоб у її житті траплялося хоч щось хороше. Обмеження стосуються і сексуальності. Я боюся бутив групі, боюся дати вихід своїм емоціям у чужому оточенні. Думаю, якби я пройшла курс психотерапії після того, що сталося, все було б інакше. Я була дуже нещасливою дівчинкою. Дуже самотньою. Нічого не робила, лише запоєм читала книги. Я вирішив, що буду зразковою дитиною, тоді мама до мене повернеться. Моє існування стало дуже обмеженим. Моя поведінка викликала глузування однолітків. Я вбив у собі грайливого, експери- ментуючого, інколи неслухняного юнака, можливість побути яким повинна бути у кожного з нас.
Соматичні проблеми: гострі деструктивні емоційні переживання замінюються соматичними розладами. Людина обмінює своє фізичне здоров’я на зовнішній психічний спокій. Вона впевнена, що зосередження на проблемах здоров’я відволіче її від суїциду.
Руйнування взаємостосунків: людям, які пережили суїцид близьких, надалі важко встановлювати і підтримувати нові контакти. Суїцид сам по собі є відкиданням однією людиною інших. Тому часто близькі суїцидента самі поспішають відкинути іншу людину, боячись, щоб їх знову не покинули. Цей контракт дуже невигідний тому, що в результаті людина все ж залишається насамоті, а їй необхідна підтримка. Він може мати ще трагічніші форми є чоловіки і жінки, котрі після самогубства подружжя вибирають нового партнера з явно нездоровими особистісними якостями. Діти, батьки котрих покінчили з собою, назавжди зберігають недовіру до людей і, стаючи дорослими, знову й знову розривають значущі взаємостосунки, оскільки ніколи невпевнені, що їх не зрадять.
Самогубство: це найстрашніший контракт (Ти помер – помру і я. Самогубство близької людини краде у тих, хто її любив, почуття свого достоїнства, цінності та унікальності. Підсилений такими переживаннями потенціал ворожості часто спрямовується на найбільш доступну цільна самого себе. За різними статистичними даними частота суїцидів серед близьких самогубців на 80 – 300 % вища, ніжу середньому серед населення.

33
Мовчання: мовчання не виліковує хворобу, навпаки, воно погіршує її. Обговорення нещастя, яке може статися всім ї, є природним і корисним. Воно дає вихід психічному болю, скорботі, гніву і фрустрації. Смерть, як будь-яке інше нещастя, потребує обговорення – часу, необхідного для вираження почуттів. Однак людям, які пережили суїцид близьких, часто буває важко висловлювати свої думки і почуття, вони соромляться їх чи просто вважають ситуацію неприродною, такою, про яку не можна говорити. На тему самогубства накладається табу. Головний контракт – мовчання Батьки не дозволяли нам обговорювати цю тему, її уникали будь-якою ціною. Мені не дозволили піти на похорон, тому мені майже не вдалося погорювати. Я даремно стільки років сиділа на своїх почуттях, не даючи можливості їм вийти назовні. Отже, контракти водночас є друзями і ворогами тих, хто пережив самогубство близької людини. Кожен з них є корисним на певний час способом уникнення болісного руйнівного гніву, страху, почуття провини, але за тривалого існування кожен веде шляхом до важких проблем. Основним способом їх вирішення є припинення мовчання. Щоразу, коли людина обговорює хворобливі переживання, відбуваються ледь помітні зміни. Це схоже на калейдоскоп кожен поворот дозволяє складовим елементам змінити позицію. Якщо цей поворот допускається особистістю, то відбувається деяка реорганізація переживань, певний рух уперед, після якого настає полегшення. Спочатку відбуваються крихітні трансформації почуттів. Згодом людина отримує сприятливу можливість відчувати себе більш комфортно, незважаючи на незмінену реальність і повноту її усвідомлення. Зниження інтенсивності розгублення, депресії, гніву, відчаю чи провини цілком залежить від наявності сприятливих можливостей невчитися говорити про самогубство.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це непсихо- тична відстрочена реакція на травматичний стрес, який здатний викликати психічні порушення, як правило, в будь-якої людини.
Травматичний стрес виникає внаслідок травматичної ситуації.
Травматичні ситуації – це такі екстремальні травматичні події, які мають могутній негативний вплив ситуації загрози, які потребують від індивіда екстраординарних зусиль для подолання наслідків їх впливу.

34 Суїцид близької людини належить до числа короткочасних, несподіваних травматичних подій. Події цього типу мають такі характеристики (за Н. В. Тарабріною): одиничний вплив, що несе загрозу і потребує екстаординарних зусиль для подолання наслідків ізольоване, досить рідкісне травматичне переживання несподівана подія подія залишає непоправний сліду психіці індивіда сліди в пам’яті мають більш яскравий і конкретний характер, ніж при пролонгованій травматичній події з більшою мірою ймовірності призводять до виникнення типових ПТСР; з більшою мірою ймовірності проявляється класичне повторення переживання травмуючого досвіду швидке відновлення нормального функціонування рідкісне й малоймовірне [36].
Схема діагностики ПТСР-синдрому за класифікатором
DSV-IV-R [ ].
А. Індивід перебуває під дією травмуючої події зокрема, мають
виконуватися обидва наведені нижче пункти: 1) індивід був учасником чи свідком подій, які включають смерть, загрозу серйозних ушкоджень чи фізичної (психічної) цілісності інших людей (або власної 2) реакція індивіда включає інтенсивний страх, безпорадність чижах.
Примітка: У дітей реакція може заміщуватися ажитовано чи дезорганізованою поведінкою.
В. Травмуючі події постійно переживаються знову, принаймні
хоча бив одній з наведених форм: 1) відтворення та переживання нав’язливих образів, думок і події (у дітей – відтворення однієї і тієї ж гри на тему травмуючої події 2) постійна присутність події у снах у дітей – нічні кошмари, зміст яких не зберігається 3) раптові дії чи відчуття, начебто травмуюча ситуація відбувається тепер, поява її картини вході звичайного життєвого плину, навіть якщо такі епізоди трапляються в момент прокидання та інтоксикації (відчуття оживання досвіду, ілюзії, галюцинації, дисоціативні епізоди – “флешбек”- ефекти 4) інтенсивне переживання подій, що символізують чи нагадують деталі травмуючих подій, у т.ч. реакції на дні річниць подій
5) фізіологічна активність у ситуаціях, які зовнішньо чи внутрішньо символізують акти травматичної події.

35
С. Постійне уникнення стимулів, асоціативно пов’язаних із
травмою, і numbing блокування емоційних реакцій, заціпеніння (не
спостерігалося до травми) принаймні утрьох з наведених форм:
1) намагання уникнути думок та почуттів, що асоціюються з травмою 2) намагання уникнути діяльності, людей чи ситуацій, що викликають травмуючі спогади 3) нездатність згадати важливі деталі травми (психогенна амнезія 4) помітне зменшення інтересу до важливих видів діяльності (у маленьких дітей це може бути втрата нещодавно набутих навичок 5) почуття відокремленості від інших людей 6) звуження меж афекту, наприклад, нездатність переживати любовні почуття 7) почуття відсутності перспективи в майбутньому.
D. Постійні симптоми наростання збудження (яких не було до
травми), принаймні удвох з наведених форм: 1) труднощі, пов’язані з засинанням і сном 2) дратівливість або спалахи гніву 3) труднощі з концентрацією уваги 4) підозрілість, стан постійного очікування загрози 5) гіпертрофована реакція переляку.
Е. Тривалість порушень зберігається більше одного місяця.
F. Розлад викликає клінічно значущий важкий емоційний стан чи
порушення у соціальній, професійній чи інших важливих сферах жит-
тєдіяльності.
УТОЧНЕННЯ: відстрочений початок, якщо розлад виникає щонайменше через 6 місяців після травми. Пряме використання тільки діагностичного критерію DSM-IV-R для збирання інформації щодо стану хворого не дозволяється. Він слугує лише схемою діагностики для фахівця, котрий повинен користуватися спеціальними методиками, опитувальниками, розробленими на базі цього критерію. За оцінкою провідних спеціалістів-суїцидологів, ПТСР розвивається щонайменше у чверті людей, які пережили самогубство близьких.
Н.Фарбероу зі співавторами у ретроспективних дослідженнях виявили, що наявність симптомів ПТС значно вища серед ветеранів в’єтнамської війни, які здійснили суїциди, ніж серед ветеранів, які загинули в автокатастрофах. Хендін і Хас, вивчаючи можливості прогнозування суїцидів серед ветеранів з ПТСР, припустили, що почуття провини – найбільш значущий чинник суїцидального ризику. Це ж можна припустити й стосовно родичів суїцидентів [21]. Дослідження Г. Лафрі та співавторів, що вивчали поведінку жителів Північних островів, показали, що частота суїцидальних спроб

36 значно вищав осіб з ознаками ПТСР, ніж серед тих, котрі таких симптомів не мають [27].
Г. Крамер зі співавторами виявили, що серед пацієнтів із ПТСР у
56 % досліджуваних з суїцидальною поведінкою діагностується і
ПТСР, і депресія. У пацієнтів з ПТСР і депресією спостерігається висока частота суїцидальних думок, а у пацієнтів з ПТСР, але без депресії, спостерігається збільшення частоти суїцидальних спроб. Ці висновки опосередковано підтверджують дані проте, що “супровод- жуючі розлади, такі як розлади настрою, панічні чи тривожні розлади (включаючи ПТСР), пов’язані з високою здатністю до формування сприйняття суїцидальних ідей. Інші провідні симптоми в групі ПТСР містять низку клінічних параметрів, пов’язаних зі схильністю до суїцидальної поведінки хворобливий зміст кошмарів, скорочення чи нехтування соціальними контактами, песимізм стосовно майбутнього і зростаюча агресивність. Перераховані симптоми, пов’язані з показниками самогубств, були визначені як чинники сприяння [21]. Дані суїцидології вказують на високий кореляційний зв’язок між почуттям безнадії, неможливістю заглянути в майбутнє і майбутнім суїцидом. Поряд з цим потрібно відзначити, що "втрата життєвої перспективи" належить до числа діагностичних симптомів ПТСР за DSM-IV-R. Ефективність психологічної допомоги пов’язана зі своєчасним та якнайшвидшим наданням допомоги на перших етапах для запобігання розвитку ПТСР. На першому етапі травматичного стресу, коли людина перебуває у стані шоку, для неї характерна інфанти- лізація. Людина потребує справжньої материнської ласки та батьківської сили. Символічним виразом першого має бути надання суто фізичного тепла потерпілому одразу після врятування його треба обняти, притиснути до себе, відвести у безпечне місце, укрити чимось теплим і дати випити теплого напою, повторити декілька разів, що все гаразд, що він у повній безпеці. Символічним виразом батьківської сили має бути чітке і наполегливе інструктування потерпілих щодо місць збору, поведінки, дій, навіть якщо такі розпорядження безцільні з погляду рятувальних робіт. Батьківську силу ліпше спрямовувати на групи людей.
Другий етап розвитку травматичного стресу включає механізм єднання людей і обов’язково потребує психологічної підтримки. Розплатою за характерну для цього періоду ейфоричність може стати глибока депресія, коли людина повернеться до повсякденного життя

37 після перебування у спецрежимі. Тому заходом психопрофілактики на цьому етапі є заземлення ейфоричних станів. Якщо причиною звертання стала відсутність можливості єднання з іншими потерпілими, то завданням психолога має бути певна соціалізація клієнта, тобто надання можливості спілкування з особами, що мають спільний досвід переживання та подолання стресового стану (групова робота. Тут буде ефективною робота з сім’єю суїцидента, знайомство її з іншими такими сім’ями, залучення цих сімей до групових зустрічей.
Стратегія психологічної роботи на третьому етапі пов’язана насамперед з психіатричною кваліфікацією психічних порушень потерпілих. У подоланні ПТСР виправдане використання саме засобів психологічної допомоги. Важливим моментом є визначення локусу проблематики пацієнта, оскільки досить типову симптоматику складають почуття провини зате, що сталося у зв’язку з трагедією.
Раціональна психотерапія. В індивідуальній роботі – емоційне реагування при переказі найважливіших для пацієнта подій життя, потім з’ясування почуттів щодо подій, які сталися, і відокремлення їх від фактів травмуючого змісту. У груповій роботі – зниження напруження переживання пацієнтом унікальності свого стану при виникненні таких же проблем в інших людей, висвітлення об’єктивної картини подій у порівнянні та взаємоуточненні деталей, як вони зафіксовувалися у пам’яті різних учасників подій.
Екзистенційно-гуманістична терапія. Коли людина отримала травму, вона переживає відчуття, наче хтось зазіхнув на її право на життя – виникає відчуття, що світне надає ніякої підтримки людському життю загалом. Руйнується уявлення проте, що людина є цінною і життєздатною матерією життя. Тому, щоб надати психологічну допомогу, потрібно допомогти потерпілим побачити своє порушення в контексті загального соціального порушення і зрозуміти, що травмуючий стрес є не лише наслідком минулої катастрофи, ай різних аспектів навколишнього життя, котрих треба уникати або творчо перетворювати. Зокрема, виділяють шість тем, які сто-
суються глибинних переживань людей, котрі пережили суїцид близь-
ких: почуття провини, покинутість/зрада, втрата, самотність, втрата сенсу і страх смерті.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал