Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації



Pdf просмотр
Сторінка14/18
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

2.2. Методи психологічної профілактики та корекції суїцидальних
тенденцій в учнівської молоді

2.2.1. Бажана упереджувальна поведінка батьків і оточуючих
зі схильними до суїциду дітьми та підлітками

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають покращення взаємосто- сунків усім ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування усім ї. Всі ці заходи мають привести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки доцільно вживати таких заходів: завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимогу навчанні, житті тощо демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – не за гарну поведінку та успіхи, атому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі підтримуйте самостійні прагнення своєї дитинине захоплюйтесь її оцінюванням, не осуджуйте її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини тактовно і розумно підтримуйте усі починання своєї дитини, які підвищують самооцінку, особистісне зростання, фізичний розвиток, успішність власної діяльності і життєдіяльності майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

178
Якщо ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, то
слід поводитися так.
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, зрештою – довірити вам усю правду, те, що на умі у дитини.
3. Важливо не те, що виговорите, а як ви це говорите, чиє у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з проблемою, говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт чи розв’язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитинина тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щиру участь та інтерес до дитинине вдавайтеся до допиту з пристрастю, ставте прості, щирі запитання (Що трапилося, Що відбулося, які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні, “розслідувальні” запитання.
8. Спрямовуйте розмову убік душевного болю, а невід нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про інтимні, особистісні, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, підтримуйте її, а не інших людей, котрі можуть завдати їй болю, або котрим вона може зробити боляче.
10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає втому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може примусити вас відчувати себе безпорадними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя – варто тільки довіряти їм.
12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч

179
Якщо ж існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася
спроба, то батькам можна порадити таке

першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє наявні проблеми. Слідів цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас – долати страх перед цією бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування й обговорення проблеми діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, які що говорять дорослі тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію іноді корисною стає невербальна комунікація – жести, доторкання тощо якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхіднім якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо слід використовувати всі ті заходи, які наведені на початку цього розділу.

2.2.2. Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання
превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді

Педагогічним працівникам можна рекомендувати у разі виникнення
ознак суїцидальної поведінки в учнів надавати такі види допомоги: підбирайте ключі до розкриття суїциду приймайте суїцидента як особистість

налагодьте турботливі стосунки не сперечайтеся запитуйте не пропонуйте невиправданих утіх пропонуйте конструктивні підходи вселяйте надію оцініть міру ризику самогубства не залишайте людину одну у разі високого суїцидального ризику зверніться за допомогою до спеціалістів важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку учня використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.

180 Ці заходи стануть ефективнішими, якщо учні довіряють керівникові навчального закладу, класному керівнику, куратору групи, викладачу, знають, що він ніколи не зраджував дитину і не зрадить її у кризовій ситуації. Особливо це стосується практичного психолога – йому слід чітко дотримуватися Етичного кодексу психолога, адже саме це забезпечить йому довіру учнів у критичний для них час.
2.2.3. Професійні науково-методичні заходи і підходи у
профілактичній та корекційній роботі психологів із суїцидентами

У здійсненні професійної психопрофілактичної роботи із суїцид- дентами існує декілька підходів – залежно від змісту, послідовності дій, напрямку консультування і психотерапії.
І. Так, за змістом профілактики і корекції суїцидальної поведінки
виділяють:
а) спеціалізовані психіатричні терапевтичні (медикаментозній
немедикаментозні) заходи із запобігання формування суїцидальної поведінки та лікування психічних розладів, що сприяють її виникненню б) психологічні корекційні заходи для зміни особистісних установок на аутоагресивну активність, на підвищення рівня психологічної захищеності, на формування антисуїцидальних бар’єрів; в) соціальні заходи, спрямовані на зміну соціального статусу, соціально-економічних умов життя потенційних суїцидентів; г) інформаційно-навчальні заходи з поширення знань про особливості виникнення і перебігу суїцидальної повсдінки, про способи самодопомоги під час виникнення аутоагресивних проявів, про роботу соціальних служб, про спеціалізовані навчальні програми для спеціалістів у галузі суїцидології психології суїциду тощо.

II. Відповідно до послідовності здійснення дій з профілактики
суїцидальної поведінки вирізняють

первинну профілактику, тобто заходи, що мають наметі запобігти спробам вчинення суїциду до неї також відносять інформаційно- навчальні заходи з питань суїцидології для всього населення

вторинну профілактику, яка полягає в роботі з суб’єктами, що здійснювали спробу самогубства, щоб уникнути рецидивів у них суїидальної поведінки

181

третинну профілактику – з надання допомоги близькому оточенню осіб, які вчинили суїцидальну спробу, щоб уникнути рецидивів суїцидальної поведінки в такому оточенні.

ІІІ. Метою невідкладної суїцидальної допомоги є корекція нега-
тивних емоцій, зменшення афективного компонента і посилення
самоусвідомлення.
Оцінюючи стан суїцидента і ведучи психоконсультативну психо- корекційну, психотерапевтичну роботу, слід враховувати особливості ситуаційної реакції і позицію особистості в суїцидальному конфлікті.

ІV. Складниками терапевтичного етапу профілактики суїцидів є
кризова підтримка і кризове втручання (інтервенція.
Кризова підтримка передбачає: а) зняття негативних адаптивних переживань, відреагування почуттів б) прояснення конфліктної ситуації і досягнення розуміння проблеми в) структурування ситуації, що має допомогти людині побачити цілісну картину проблеми і шляхи її виникнення г) активізацію антисуїцидальних установок, допомогу особі у визначенні важливих зв’язків з близьким оточенням, їх значущості ужитті, актуальних сенсів розвитку особистості. При цьому необхідна також робота із сім’єю для зміцнення чи відновлення міжособистісних зв’язків, із формування почуття поваги до людини, сприйняття її як рівної, визначення її права на власний світогляд, свої ціннісні орієнтації.
Кризове втручання або інтервенція включає: а) зняття гостроти психотравми; б) вербалізацію, висловлювання емоційних переживань суїцидента; в) пошук шляхів конструктивного подолання психотравмуючої ситуації, враховуючи попередній життєвий досвід людини г) усвідомлення тієї проблеми, яка є основою суїцидального наміру, і спроба знайти більш конструктивний спосіб реалізації цієї потреби
ґ) формування в особистості мотивації для особистої психотерапевтичної роботи. На цьому етапі важлива роль належить умінню психотерапевта встановлювати емоційний контакт з людиною, розуміти її проблему,

182 яку слід проаналізувати в соціальному й особистісному контексті, зважаючи на можливу образу, відчай, самотність, брак перспективи, нереалізовані плани тощо. Корисними можуть бути еріксонівські методи психотерапії, приміром, розповіді терапевтичних історій, які сприяють подоланню опору суїцидента.
V. При виборі напряму психокорекційної та психотерапевтичної
роботи із суїцидентами слід враховувати професійну кваліфікацію консультантів, ступінь володіння ними тими чи іншими видами психотерапії. Розглянемо ці напрями психотерапевтичної роботи із суїцидентми:
1. Кризова психотерапія полягає передусім у перетворенні кризової ситуації, у виявленні та корекції неадекватних установок суїцидента, у пошуку та тренінгу невикористаних ним способів розв’язання суїцидального конфлікту. Здійснюється в індивідуальній, сімейній, груповій формах.
2. Когнітивна психотерапія спрямована на виявлення й усунення невідповідності об’єктивної реальності та основних ситуаційних установок суїцидента, його сприймання дійсності в умовах суїцидального конфлікту. Цей метод особливо ефективний під час корекції почуття безнадійності, пошуків когнітивних, смислових засад запобігання повторним суїцидальним спробам.
3. Аксіологічна корекція ґрунтується навченні про цінності і спрямовує суїцидента на перегляд своїх особистісних цінностей. При цьому слід намагатися не тільки прагнути до домінування в системі цінностей клієнта духовних цінностей, ай вивищувати цінність самої особистості, людини, її життя різними засобами, передусім – раціональної психотерапії. Може бути корисною і християнська психотерапія. Далі наводиться авторська психотерапія суїцидента піднесенням цінності його особистості.
4. Раціональна психотерапія передбачає логічний аналіз стану суїцидента, розв’язання причин писхологічної дезадаптації, встановлення зв’язку психологічного розладу із соматичною симптоматикою. Цей вид психотерапії підвищує обізнаність особистості клієнта про свій стан, знижує напруження, тривогу, що супроводжують суїдо- логічну кризу. При цьому слід прагнути не лише зміцнити ставлення суїцидента до чинників психотравмуючої ситуації, ай вплинути на його ціннісно-смислову сферу, в центрі якої має бути цінність самої особистості, людини, її житгя, що є неперервним процесом, за цілісність якого кожна людина відповідає перед людством.

183
5. Гештальттерапія спрямована на корекцію процесів сприйняття, опрацювання та актуалізації інформації та ґрунтується на ключових положеннях про відношення фігури і фону їх протилежність і єдність усвідомлення та зосередження на теперішньому функцію захисту зрілість і відповідальність. При роботі за цією психотерапією суїцидент спонукається залишитись у ситуації тут і тепер, уникати звертання до минулого досвіду, не вибудовувати планів на майбутнє, що нормалізує саморегуляцію особистості, забезпечує покращення її соціальної адаптації.
6. Психодрама використовується як психотерапевтичний груповий процесу якому здійснюється драматична імпровізація для вивчення внутрішнього світу особистості суїцидента, для виводу назовні його внутрішніх переживань, зміна внутрішнього образу психотрав- муючої ситуації, ракурсу її бачення, розуміння мотивів поведінки інших тощо.
7. Сімейна психотерапія дозволяє здійснювати корекцію порушених стосунків у найближчому оточенні суїцидента, що важливо для профілактики повторного суїциду. При використанні сімейної психотерапії виявляється соціально-психологічна зумовленість суїцидальної поведінки, надається допомога клієнту в усвідомленні причин його вчинку, особливостей сприйняття стосунків у родині, його уявлень про найближчих людей, навколишню дійсність, у баченні в новому ракурсі альтернативних можливостей адаптації.
8. Аутогенне тренування має наметі розвивати уміння саморегуляції особистості суїцидента, розширювати резерви її адаптації. Через це прискорюється вихід суїцидента із кризового стану, корегуються афективні розлади, формуються навички мотиваційно-смислової та емоційної саморегуляції у стресових ситуаціях, створюється позитивний емоційний фон, відреаговуються агресивні почуття. Наведені напрями психотерапії можуть бути доповнені іншими, доцільність їх використання визначається психологом залежно від чинників, перебігу, глибини суїцидальної поведінки і психотравми потерпілої молодої людини. Багато залежить від фахової підготовки і кваліфікації психотерапевта, його досвіду розв’язання суїцидальних проблем клієнта.

184
2.3. Формування навичок психологічної допомоги при суїциді

2.3.1. Виявлення психологічного сенсу суїциду

Уважно прочитайте наведені нижче уривки з творів художньої літератури та приватні історії. Визначте психологічний сенс суїциду в кожному окремому випадку. Проілюструйте свою думку цитатами із запропонованих описів.
1. Пройшов деякий часі Мартін затужив. Він був здоровий і сильний чоловіка робити йому було однозначно нічого. Вжитті його утворилася відверта порожнеча. Все наше життя – помилка і ганьба Так, наше життя – помилка і ганьба. Мартін ставав відлюдькуватим. Йому з кожним днем ставало все важче спілкуватися з людьми. Їхня присутність обтяжувала. Люди діяли йому на нерви. Слава залишала його байдужим. І в цю хвилину вся безнадійність його становища ясно відкрилася йому. Життя його пройшло воно згасало, схилялося до заходу. Він подумав проте, як багато він тепер спить і як хочеться йому постійно спати. Раніше сон був для нього тягарем. А тепер тягар – життя. Життя стало нудним і гірким. Воно стало болісним, як яскраве світло для хворих очей. У Мартіна було все, але йому нічого не було потрібно. Врешті, сон – єдиний засіб відпочити від життя - перестав діяти. Йому потрібен спокій, і він знайшов його на дні океану.
2. Нехай всі думають, – міркувалаАнастасія, яка вона нещасна, як страждала, – вона дала волю своїй фантазії. Ось приїде він – йому ж одразу зателефонують – приїде, вбіжить у кімнату, а я вже мертва. Він кинеться до мене, цілувати буде, можливо, я ще відчую останній поцілунок. А там – усе. Він страждати буде, катуватися, що не встиг. Нехай, – Анастасія думала про це не без задоволення і все ковтала і ковтала снодійне. Останнє, що встигла зробити, перш ніж згасла її свідомість, – покликати покоївку.
3. Анна знову стала думати Так, на чому я зупинилася На тому, що я не можу придумати становища, в якому життя не було б мукою, що всі ми створені для того, щоб страждати, і що всі ми знаємо це і всі вигадуємо засоби, якби обманути себе. А коли бачиш правду, що ж робити
– Нате й дано людині розум, щоб позбутися того, що непокоїть, – сказала одна дама, наче відповідаючи на думки Анни. Позбутися того, що непокоїть, – повторювала Анна. – Так, дуже непокоїть мене, і нате дано розум, щоб позбутися отже, потрібно позбутися. Чому жне згасити свічу, коли дивитися більше немає нащо, коли бридко дивитися на все це Все неправда, все брехня, все омана, зло Туди – казала вона собі, дивлячись у тінь вагона, на шпали. – Туди, і я покараю його і позбудуся від усіх і від себе.
4. Маші чомусь ще сумніше стало, і все на світі їй здавалося таким темним й холодно в цю хвилину, що вона з мимовільним жахом заплющила очі, намагаючись нічого не бачити, не чути. Господи та невже немає мені чесного виходу – з жахом скрикнула вона після довгих дум. Ні, так жити не можна ... неможливо, – шепотіла вона, дивлячись в ополонку. – Ніж так мучитися, краще одразу покінчити. Хвилина – і кінець всьому кінець. Зійти вниз і в першу ж ополонку. Так що ж Так чи не так Е, та що тут думати. Ні, страшно. А жити Хіба жити краще Там одну хвилину буде холод хвилина – і скінчено А тут все життя Всеньке, всеньке життя тільки холод, холод Ні, вже краще зважитися одразу Раптом Маша помітила перехожого Завадять – промайнула думка. – Краще перечекати, щоб вжене встигли витягнути. А тепер вже все. Нема чого полошитися Ну, прощавай Маша, – сказала вона собі, зітхнувши утішним зітханням.
5. Через декілька днів після того, як Вірі виповнилося 37, сталася катастрофа. Вона вже два роки, як розлучилася з чоловіком. Але жила добре – працювала референтом у великому банку. Познайомилася з хлопцем. Він дарував їй дорогі подарунки, а головне – дуже зацікавлено її слухав, особливо – про роботу. Потім якось сказав досить жорстко Мені там, Вірочко, один хитрий папірець потрібен. І Вірочка поперлася до головного в кабінет, почала порпатися в столі. Той повернувся раніше. Стояв у дверях, мовчав. Вона вилетіла з кабінету, як куля. Використана одноразова куля. Вдома знайшла в аптечці снодійне. Три упаковки. Випила все. Лягла. Вранці прокинулася через те, що, як звичайно, в 6.00 включилось радіо. Ледь встала, одяглася, сіла в метро – і вже там до неї дійшло щось не так. Коли згадала, облилася холодним потом.
6. Уроки у тренера з фігурного катання Марини виявили розсіяний склероз. Через рік вона вже лежала, майже нічого не могла робити сама. Навколо метушилися мати і наречений – годували з ложечки, носили судно. Їй чомусь зовсім не думалося проте, як їй пощастило з рідними. Думки були лише проте, що вона стала рослиною, і жити так далі неможливо. Марина обдумувала спосіб

186 самогубства. На кухні в холодильнику лежали ліки. Якщо вдасться доповзти туди і все проковтнути, завдання буде виконане. Але легко сказати – доповзти. І Марина почала тренуватися. Після довгих тижнів спроб врешті доповзла. Але розсипала таблетки, а поки збирала – повернулася мати. Вона незрозуміла істинних намірів доньки. Була страшенно щаслива, плакала і всім по телефону розповідала, яка її донька сильна, і що вона обов’язково видужає. Марина поглянула на себе очима матері і розвернулася на 180 градусів – усю свою волю спрямувала на видужання. Тепер їй 38, і вона знову може кататися на ковзанах. Який психологічний феномен описаний у наведених нижче монологах суїцидентів? Яку роль відіграє цей феномену формуванні суїцидальних тенденцій
1. Я була у повному відчаї. Мені здавалося, Боже мій, просто несила це перенести, що все навколо було утягнуте в жахливий вир сум’яття. І я подумала, що в мене залишається один вихід. Потрібно просто втратити свідомість, вирішила я. Це видавалося єдиним шляхом до позбавлення. А єдиний спосіб позбутися свідомості вбачався втому, щоб, залізши кудись якнайвище, кинутися головою вниз.
2. У віці 10 років, начебто прокинувшись від сну, я зіткнулася з жахами світу. Я покинула чарівну цнотливість із головою занурилася в безодню темної сторони цього життя. Я дізналася, що зовсім незахищена від жахливого болю, і чудово розуміла, що моя сім’я скоро зруйнується, і тому стала віддалятися від неї. Уроків всі мої сили витрачалися переважно нате, щоб боротися зненавистю до себе, але, на жаль, я не розуміла, що відбувається зі мною. Одного разу хлопець, з яким я зустрічалася, раптово перервав зі мною стосунки. Ніколи до цього я не відчувала такого жахливого болю і не уявляла, як можна його позбутися. Вдома, на самоті, я кидалася з кімнати в кімнату, буквально розриваючись від виру почуттів.
2.3.2. Техніки психологічної допомоги
Техніка активного слухання
Уміння слухати – найважливіше вміння в консультуванні. Активно слухати – це означає, насамперед, чути клієнта. Сюди належить сприйняття не лише вимовлених ним слів, ай інших аспектів спілкування.

187
Виділяють 3 аспекти слухання

лінгвістичний – слова, словосполучення, метафори, які використовує клієнт для того, щоб повідомити про почуття, які виникли у нього

паралінгвістичний – темп мовлення, висота і гучність голосу, особливості вимови, активність і чіткість артикуляції це додаткова інформація проте, що відчуває клієнт правильність її розуміння потрібно перевіряти вході бесіди, запитуючи, наприклад, Якщо я правильно Вас зрозумів, Ви тепер відчуваєте ...” або Я почув, як затремтів Ваш голос. Що Ви тепер відчуваєте

невербальний – мова тіла – міміка, жести, постава при сидінні чи стоянні, відстань, на якій клієнт перебуває від консультанта, дотики до консультанта правильність їх розуміння також час від часу варто перевіряти уході бесіди в межах консультування більш ефективно звертати увагу клієнта нате, як він сидить, як говорить, який у нього вираз обличчя, а не пропонувати йому готові інтерпретації з цього приводу. Описані нижче дії допомагають консультанту приєднатися до клієнта в процесі консультування і дати йому відчути, що його слухають і чують. Ця схема – основа, яка також допомагає консультанту відстежувати те, як він поводить себе в ситуації консультування
Сядьте навпроти людини, яку Вислухаєте.
Розслабтеся, слухаючи співрозмовника.
Зберігайте відкриту поставу.
Підтримуйте зоровий контакт.
Трохи нахиляйтеся до свого співрозмовника.
Використовуйте мінімальні поштовхи для того, щоб підтримати свого співрозмовника (напр., кивки головою в потрібних місцях, включення в мовлення мм і так, уточнюючі чи розвиваючі думку запитання час від часу, використання відповідного виразу обличчя. Усі зазначені дії мають виконуватися ненав’язливо, так, щоб не викликати у клієнта відчуття, що його затисли в кут, чийому щось загрожує, чийого особистісні межі порушено. Серед основних
якостей ефективного слухача виділяють такі почуття гумору, оптимізм, душевна теплота, спонтанність, неупереджене ставлення, привітність, відкритість, відсутність повчального тону, вдумливе ставлення.

188
Правила активного слухання
1. Перше завдання – установка на слухання – істинне бажання слухати і почути. Для цього необхідна повага до способу мислення іншої людини, бажання дізнатися те, що вона думає, відчуває насправді.
2. Відображення сказаного – повторення співрозмовнику того, що Ви почули, продемонструє Ваше розуміння його переживань, допоможе Вам ліпше зрозуміти його, а йому – себе. Це можна зробити своїми словами або словами співрозмовника, мета – вловити суть того, що Вам говорять. Ця техніка також допомагає переміщувати акценти.
3. Важливо сказати, що з розповіді зрозуміло, а що – ні. Це стимулює людину чіткіше і зрозуміліше висловлюватися.
4. Відображення почуттів – розповідь співрозмовнику проте, які почуття виникають у зв’язку з його розповіддю. Це можуть бути почуття до нього чи до себе. Потрібно намагатися виражати їх позитивно, але чесно. Важливо щоразу давати співрозмовнику привід для просування вперед у його роздумах, а не намагатися виразити свої власні думки Коли ви так розповідаєте про свою доньку, мені теж дуже сумно і я теж спантеличена її вчинком.
5. Потрібно шукати зрушення в осмисленні ситуації клієнтом. Однією з ознак того, що відбулося щось корисне в процесі розмови, є виникнення зміну розумінні клієнтом подій, у переживанні їх, особливо коли ці зміни мають позитивний, конструктивний характер.
6. Потрібно бути готовим до того, що процес буде тривалим і повільним. Смисли змінюються повільно, тому треба бути терплячим.
7. Потрібно бути готовим відійти вбік. Інколи людям потрібен часі простір, щоб пропрацювати те, що було почато в розмові. Якщо стає зрозумілим, що саме це потрібно клієнту, треба надати йому таку можливість, запевнивши, що він може будь-коли, коли відчує потребу, знову звернутися по допомогу.
Техніка відображення думок і почуттів
Відображення думок і почуттів – це стратегія у процесі консультування, коли консультант повертає клієнту зміст його думок чи почуттів, повторюючи сказане ним для того, щоб 1) продемонструвати клієнту, що він його чує і розуміє, 2) допомогти клієнту продовжити розповідь, вибудувати ланцюжок суджень і знайти відповідь на свої запитання, 3) надати клієнтові можливість глибше зрозуміти свої думки та почуття, поглянувши на них й почувши їх з

189 уст іншої людини. Тут обов’язково використовуються ключові слова, які клієнт вживає у своєму мовленні, а також повторюються інтонації, з якими він говорив це.
Наприклад:


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал