Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації



Pdf просмотр
Сторінка10/18
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

Методичні рекомендації з вивченняю суїцидальних настроїв
та взаємин у військовому колективі

В основі соціально-психологічного механізму військових самогубств лежить наявність конфлікту з військовим колективом, надмірна неорганізованість чи, навпаки, заорганізована служба, особистісні недоліки і слабкості в подоланні труднощів, антилюдський стиль спілкування і поведінки деяких службовців, неувага командирів і начальників.
Аналіз суїцидальних вчинків дає змогу зробити загальні висновки,
врахування яких є необхідним у практичній діяльності кожного
командира:
1.
Всі суїциденти – військовослужбовці строкової служби, переважно молоді воїни.
2.

За видом самогубство вчинялося через

повішання,

самостріл у караулі, викидання з вікна
3.

За причинами

на ґрунті службових неприємностей і тяготіння військовою службою – 70 %; сімейні негаразди 20 %; боязнь за вчинені злочини – 10 %

120
4.

За особистісними характеристиками

низька комунікабельність замкнутість скритність відсутність друзів

тривожна навіюваність схильність до негативної оцінки подій схильність до різкої зміни настрою запальність та роздратованість.
Мотиви суїцидальних вчинків
1.

Конфлікти, пов’язані зі сферою службової діяльності
військовослужбовців, утому числі

конфлікти, пов’язані з труднощами військової служби конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби конфлікти між начальниками структурних підрозділів і підлеглими конфлікти з військовослужбовцями інших національностей.
2.

Особистісно-сімейні конфлікти, втому числі

нерозділене кохання, зрада (дівчини, дружини розлучення хвороба, смерть рідних статева неспроможність.
3.

Конфлікти,
пов’язані
з
антисоціальною
поведінкою
суїцидента, втому числі

боязнь кримінальної відповідальності боязнь ганьби за свої негативні вчинки.
4.

Стан здоров’я, втому числі

психічні захворювання соматичні захворювання фізичні недоліки.
5.

Матеріально-побутові та інші мотиви.
Важливо пам’ятати, що при всіх життєвих ситуаціях військовослужбовці по-різному реагують на них. Науковий підхід до аналізу причин, мотивів самогубств потребує глибокого проникнення в суть явищ, що відбуваються, знання справжнього становища справ серед підлеглих.
Ознаки суїцидальної поведінки
1.
Занурення в себе: прагнення бути наодинці з собою – природне, притаманне для кожній людині. Але слід бути уважним, коли замкне-

121 ність, відокремлення стають глибокими та довготривалими, коли людина занурюється в себе, уникає вчорашніх друзів і товаришів.
2.
Вередливість: кожна людина час від часу вередує, хандрить. Цей стан може бути викликаний погодніми умовами, самопочуттям, втомлюваністю, службовими та сімейними неприємностями. Але коли настрій щоденно коливається між піднесенням і пониженням, то це явна причина для тривоги. Існують різноманітні свідчення, що подібні емоційні коливання є провісниками смерті.
3.
Депресія: глибокий емоційний спад, який у кожної людини проявляється по-різному. Деякі військовослужбовці стають замкнутими, занурюються в себе, але при цьому маскують свої почуття настільки добре, що люди довго не помічають перемін в їхній поведінці. Єдиний спосіб у таких випадках – пряма відверта розмова з людиною.
4.
Агресивність: багатьом актам самогубства передують спалахи роздратування, гніву, жорстокості до інших. Нерідко такі явища є закликом суїцидента звернути на нього увагу, допомогти йому. Однак цей заклик зазвичай дає протилежний результат – неприязнь людей, їх відчуження від суїцидента. Замість уваги людина відчуває осуд зі сторони своїх товаришів.
5.
Зловживання алкоголем та наркотиками: сприяють розвитку суїцидальних думок і намірів.
6.
Сексуальна активність: інколи недоречна сексуальна поведінка відображає відчайдушне прагнення особистості полегшити таким способом пригнічуючу його депресію. Він шукає сексуального задоволення. Коли воно довго не досягається, суїцидальні думки можуть посилюватися.
7.
Порушення апетиту: Відсутність чи, навпаки, надмірне підвищення апетиту тісно пов’язані з саморуйнівними думками і повинні завжди розглядатись як загрозлива для життя хвороба. Офіцери мають помічати втрату маси тіла чи, навпаки, її стрімкий зріст у підлеглих.
8.
Роздавання подарунків: деякі люди, які планують вчинення суїциду, попередньо роздають близьким, друзям, товаришам по службі свої речі. Спеціалісти із суїциду стверджують, що така акція – прямий провісник майбутнього нещастя. В кожному такому випадку рекомендується серйозна та відверта бесіда з суїцидентом для вияснення його намірів.

122 9.
Психологічна травма: кожна людина має свій індивідуальний емоційний поріг. До нього може призвести велике емоційне потрясіння чи ряд дрібних травмуючих переживань, які постійно накопичуються. Розлука з рідними, з будинком, зі звичним розкладом життя, виникнення значних фізичних та моральних навантажень, притаманних службі, незнайома обстановка та атмосфера можуть здатись молодому воїну трагедією його життя. Якщо до цього додати розлучення батьків, смерть близьких, особистісні негаразди, то у нього можуть виникнути думки і настрої, що спонукають до суїциду.
10.
Зміни в поведінці: раптові, неочікувані змінив поведінці військовослужбовців мають стати предметом уважного спостереження. Коли стримана, небагатослівна, замкнута людина (інтроверт) неочікувано для інших починає багато жартувати, сміятися, говорити веде себе як екстраверт, варто придивитися до неї. Така зміна, імовірно, свідчить про глибокі переживання, самотність, які людина намагається приховати під маскою радощів і безтурботності. Іншим тривожним симптомом є зниження енергетичного рівня, підсилення пасивності, байдужість до служби, спілкування, життя.
11.
Загроза: будь-яке вимовлене бажання піти з життя має сприйматися серйозно. Найчастіше воно виражене словами Вибудете винні у моїй смерті, Вище пожалієте, коли мене не стане, Яне хочу жити серед вас. Ці заяви можна інтерпретувати як пряме попередження про самогубство, до якого готуються. В такому разі не можна допускати байдужості, агресивності до суїцидента, які тільки підштовхнуть його до виконання погроз. Навпаки, необхідно проявити витримку, спокій, запропонувати йому допомогу, консультацію у спеціалістів, психолога. РЕКОМЕНДАЦІЇ ОФІЦЕРСЬКОМУ СКЛАДУ Офіцерському та командному складу слід: уважно ставитися до появи у військовослужбовців зазначених вище ознак, особливо якщо вони проявляються неодноразово не вважати свою участь даремною, марною. Кожен офіцер здатен надати допомогу суїциденту; вступати в контакт із підлеглим. Спокійно і відверто з’ясову- вати його стан, настрій, наміри утримуватися від осуду, агресивності, жорстокості до потенційного суїцидента, та водночасй від надмірного співчуття, жалості до нього.

123 Офіцери відповідають за життя і безпеку своїх підлеглих, не тільки за фізичну безпеку, ай заздоровий моральний психічний стан. Якщо є сумніви, необхідно попросити допомоги у фахівців. Зневаження ознаками суїциду знецінює участь і дії з попередження суїцидальних випадків. Слід пам’ятати, що суїцид – травмуюча подія для всього військового колективу. Найбільш ефективний засіб, який запобігає суїциду
– людське взаєморозуміння. Виховання такого розуміння, співчуття, милосердя у особистого складу – найважливіша потреба часу.

Методикатвизначення осіб з підвищеним ризиком суїцидальної
поведінки
Група підвищеного ризику самогубств
1.
Молодий вік. Попередні спроби вчинити самогубство. Наявність психічного захворювання. Зловживання алкоголем та наркотиками. Сімейні драми і трагедії смерть, розлучення, конфлікти. Наявність тяжких хронічних невиліковних захворювань. Істотні змінив житті вихідна пенсію, втрата роботи, діти починають своє доросле життя і т.д. В основу дослідження покладена “Карта ризику суїцидаль-
ності”, яка містить такі фактори
І. Дані анамнезу
1. Вік першої суїцидальної спроби – до 18 років.
2. Раніше була спроба вчинити суїцид.
3. Суїцидальні спроби у родичів.
4. Розлучення чи смерть одного з батьків (до 18 років.
5. Нестача тепла всім їв дитинстві чи юності.
6. Повна безпритульність у дитинстві.
7. Початок статевого життя – 16 років або раніше.
8. Основне місце в системі цінностей належить любовним стосункам.
9. Виробнича сфера не відіграє ролі в системі цінностей.
10. В анамнезі було розлучення.
ІІ. Актуальна конфліктна ситуація.
11.
Ситуація невизначеності, очікування. Конфлікту сфері любовних чи подружніх стосунків. Тривалий службовий конфлікт.

124 Такий конфлікт був раніше. Конфлікт обтяжений неприємностями в інших сферах життя.
16.
Суб’єктивне відчуття невизначеності конфліктної ситуації. Почуття образи та жалості до себе. Почуття втомленості, безсилля. Суїцидальні висловлювання з погрожуваннями суїцидента.
ІІІ. Характеристика особистості.
20.
Емоційна нестійкість. Імпульсивність. Емоційна залежність, необхідність близьких емоційних контактів. Довірливість. Емоційна в’ялість. Хворобливе самолюбство. Самостійність, відсутність залежності у прийнятті рішень. Напруження потреб (сильно виражене бажання досягнути своєї цілі, висока інтенсивність цієї потреби. Наполегливість. Рішучість. Безкомпромісність. Низька здатність до утворення компенсаторних механізмів, витіснення фруструючих факторів. Використовуючи різні способи отримання інформації, психолог заповнює карту, керуючись такою таблицею Характеристика наявності фактора
1 група фактора пп. 8, 9, 11-31 2 група фактора пп. 5-7 3 група фактора пп. 1-4,10 1. Відсутній
-0,5
-0,5
-0,5 2. Слабко виражений
+0,5
+1,0
+1,5 3. Присутній
+1,0
+2,0
+3,0 4. Наявність не виявлено
0 0
0 Отримані бали сумуються, отримана сума дає прогноз
- менше 8,8 – ризик суїцидента незначний
-
8,8–15,4 – ризик суїцидента спроби
- більше 15,4 – ризик суїцидента великий.

125
Приклад схеми індивідуальної бесіди з суїцидентом
1.
Встановлення емоційного контакту. Необхідно переконати людину, що її проблеми будуть зрозумілими. Не спростовувати, не критикувати, не висловлюватися критично. Встановлення послідовності подій що вплинуло на стан, переконати в типовості ситуації. Підтримка успіхами та досягненнями. Визначити причину конфлікту. Застосовувати структуровані бесіди, паузи. Спільне планування діяльності з визначення кризової ситуації висловлення гіпотез про можливість подолання конфлікту планування схилення військовослужбовця до словесного оформлення плану фокусування ситуації. Етап завершального прийняття рішення логічна аргументація раціональне навіяння впевненості, побудова майбутніх перспектив життя.
Заступникам командирів частин із роботи з особистим складом,
психологам частин
ПЛАН-ЗАВДАННЯ
на проведення роботи з вивчення і складання соціально-психологічної
характеристики осіб, схильних до суїцидальних дій
ЗРОБИТИ:
1.
Написати листа батькам (родичам) військовослужбовця, попередньо провівши бесіду з ним. Заповнити карту соціально-психологічних якостей. Мати і вести лист бесід в особовій справі. Консультації лікаря. Наявність у медпункті обліку військовослужбовців групи ризику. Визначати ступінь тривожності (не рідше 2 рази в місяць. Визначити рівень емоційного стану (тест САН, не рідше двох разів на місяць. – Знати динаміку змін психологічного стану кожного військовослужбовця, схильного до суїцидальних дій.
ВИВЧИТИ:
1.
Мотиви, спрямованість, цільна майбутнє. Періодичність отримання і наявність листів. Статусу колективі (соціометричний опитувальник).

126 Наявність друзів (хто конкретно. Хто має найбільший вплив. Взаємовідносини з земляками. Стан справу сім’ї, стан здоров’я близьких родичів. Його особиста оцінка взаємовідносин у колективі. Взаємовідносини з безпосереднім командиром. Перенесені захворювання, травми, наявність суїцидів чи психологічних відхилень у найближчих родичів. Схильність до конфліктів. Переважаючий тип поведінки особистості в конфліктній ситуації. До кінця року показати звіт про виконану роботу, а також соціально-психологічну характеристику осіб, схильних до суїцидальних дій. Форма довільна, що відображає питання плану-завдання.
ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ
ВЗАЄМИН У ПІДРОЗДІЛАХ
Оцініть атмосферу взаємин у своєму підрозділі за п’ятибальною шкалою Дружелюбні.
5 4 3 2 1 Ворожі. Товариські.
5 4 3 2 1 Кожен сам за себе. Поважні.
5 4 3 2 1 Грубі. Теплі.
5 4 3 2 1 Холодні. Надійні.
5 4 3 2 1 Байдужі. Визначається інтегральний бал оцінки атмосфери за шкалою відповідно позитивний та негативний. Отримані дані зіставляються та аналізуються.
ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ОЦІНКИ
ВЗАЄМИН МІЖ КЕРІВНИМ СКЛАДОМ І ПІДЛЕГЛИМИ
Для курсантів (солдатів) Для мене найбільш авторитетний

сержант…(вказати номер / прізвище); офіцер … (вказати номер / прізвище).
2. У нашому підрозділі найбільшим авторитетом користуються сержант ... …(вказати номер / прізвище); офіцер ... (вказати номер / прізвище). Найчастіше у підрозділах грубить та хамить: сержант ... (вказати номер / прізвище); офіцер ... (вказати номер / прізвище).

127 4. У нашому підрозділі є нервові та агресивні сержант ... (вказати номер / прізвище); офіцер ... (вказати номер / прізвище). Під час використання опитувальника опитуваним пропонується бланк, на якому номерами записані всі посадові особи підрозділу. Відповідаючи на запитання, опитуваний вказує лише номери, які позначені прізвищами. Можна запропонувати опитуваним прізвища, але при цьому знизиться рівень відвертості тих, хто відповідає.
ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ОЦІНКИ ВЗАЄМИН
МІЖ КУРСАНТАМИ, СОЛДАТАМИ, СЕРЖАНТАМИ
1.
Найбільш надійні і вірні хлопців нашому підрозділі – це ......................... Я готовий виконати будь-яке завдання разом з ............................... Якщо у мене будуть особисті переживання, то зможу ними поділитися лише з .............................................................................. Я був би радий, якби в нашому підрозділі не було таких, як ............. Я намагаюсь уникати спілкування з ................., тому що він .................

ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ОЦІНКИ ЗАДОВОЛЕНОСТІ
МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВИМИ ТА СОЦІАЛЬНИМИ
УМОВАМИ ЖИТТЯ
1.
В умовах армії службові обов’язки я виконую з бажанням. Теперішня служба мене влаштовує.
3.
Перебуваючиь на службі, я відчуваю свою значимість і корисність. Побуту казармі мене задовольняє. Медичне обслуговування мене задовольняє. Система харчування, його якість та організація мене влаштовує. Система відпочинку в умовах служби мене задовольняє. Військовій справі мене вчать по-справжньому. В умовах служби я маю можливість збагатитися духовно. Культура взаємин в армії мене задовольняє. Досліджувані відповідають на запитання Так чи Ні. Підраховується кількість позитивних та негативних відповідей. Вираховується відсоткове відношення, результати аналізуються та узагальнюються.

128
ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ СТАНІВ ТА ДІЙ
ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ПРАКТИКИ В ПІДРОЗДІЛАХ
Запитання для сержантів, командирів (офіцерів
1.
Для того, щоб забезпечити дисципліну, сержантові необхідно……
2.
Авторитет можна набути завдяки Покарання в дисциплінарному порядку підлеглих – це …. Після покарання підлеглий стає. У вихованні підлеглих обов’язково……
6.
Даючи догану, я відчуваю. Я даю догану за такі вчинки.

Запитання для курсантів (солдатів)
1.
Догана для мене – це……
2.
Найчастіше мене карають ….. Найбільш неприємне покарання – це Найбільш образливе, коли. Виносячи мені догану, сержант. Найбільш поширене покарання в нашому підрозділі – це. Якби я був сержантом, то, караючи підлеглого, ніколи …. Найбільше мені хотілося б …. Досліджуваним видають бланки з незавершеними реченнями або зачитують їм речення. Завдання полягає втому, щоб самостійно завершити речення. Написані закінчення речень узагальнюються та аналізуються.

ХАРАКТЕРИСТИКА СПІЛКУВАННЯ В КОЛЕКТИВІ
1.
Напруженість, взаємні образи, конфлікти. Нестатутні відносини, грубість, приниження. Байдужість, відхиленість. Товариська взаємодопомога, доброзичливість, підбадьорення. Дружба, колективізм, згуртованість, узгодженість спільних дій. На окремому аркуші кожен опитуваний записує порядкові номери відповідей, які він обирає. Офіцер може закороткий час оцінити характер взаємин солдаті степінь їх сумісності за допомогою іншої методики. Суть її полягає втому, що солдат письмово відповідає на такі запитання З ким дружите в нашому підрозділі З ким хотіли б дружити

129 З ким хотіли б виконувати бойове завдання З ким хотіли б разом працювати З ким хотіли б відпочивати у звільненні. Даючи відповіді на запитання, військовий називає не більше трьох прізвищ службовців. Прізвища можуть повторюватись. Якщо опитуваний неможе відповісти, то ставить прочерк. Аркуш із прізвищами підписується і здається офіцерові для оцінювання. Кожне прізвище отримує свій порядковий номера кількість виборів позначається стрілками. Складається соціограма. Методика може визначити авторитетність кожного військового і його місце в системі взаємин.
ОЦІНКА СТИЛЮ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ
Військовому пропонується вибрати один із п’яти варіантів на поставлене запитання. Запитання і запропоновані відповіді оформлюються на окремому бланку, який видається кожному опитуваному.
І. Активність у спілкуванні порівняно з іншими військовими.
1.
Я майже не беру участі у спілкуванні. Я спілкуюсь у міру необхідності. Я менш активний, ніж інші. Я такий же активний у спілкуванні, як й інші. Я більш активний у спілкуванні, ніж інші.
ІІ. Звичне колов колективі.
1. Ні з ким у колективі не спілкуюсь.
2. Спілкуюся лише з офіційними (посадовими) особами.
3. Спілкуюся лише з однією людиною.
4. Спілкуюся з досить вузьким колом людей.
5. Активно спілкуюся з досить великою кількістю осіб.
ІІІ. Потреба у спілкуванні.
1.
Зовсім не відчуваю потреби у спілкуванні. Досить рідко з’являється бажання спілкуватися. Хотів би спілкуватися з деякими особами Хотів би спілкуватися з групою осіб. Відчуваю велику потребу у спілкуванні з колективом.

130
АНКЕТНИЙ ЛИСТУ нашому підрозділі напружена обстановка. Служити дуже тяжко. Мені хотілося б служити в будь-якому іншому підрозділі. За час служби я вже зазнав фізичного насилля до себе. Я зустрічався з сержантами, які дозволяють фізичні приниження. Я відчував фізичні приниження від офіцера підрозділу. У мене такий настрій, що просто не хочеться жити. Побутові умови у нас задовільні. У бані я миюся щотижня. Харчування в їдальні мене повністю задовольняє. Розпорядку дня в підрозділі дотримують. Постільна та натільна білизна змінюється щонеділі. Листи надходять регулярно. Мені неприємні взаємини з такими військовослужбовцями, як
(вказати прізвища, військові звання, причину).


1.6.3. Психологічні особливості самогубств серед співробітників
органів внутрішніх справ

Самогубства, що вчиняють співробітники органів внутрішніх справ, належать до категорії найтяжчих надзвичайних подій. Вони мають не тільки моральні та економічні наслідки, ай значний суспільний резонанс. Щорічно через самогубства органи внутрішніх справ втрачають від 200 до 300 співробітників. Абсолютна кількість випадків самогубств серед працівників МВС України досягла свого максимуму у 1994 – 1998 рр. (63 – 58 випадків. У 1999 – 2000 рр. спостерігалося зниження кількості самогубств
(45 – 47). Подальше зниження відбулося в 2001 р. (32) та досягло мінімального значення в 2002 р. (15). З 2003 по 2008 рік спостерігалося поступове зниження кількості самогубств, при цьому рейтинг суїцидальної активності працівників
ОВС області був значно нижчий, ніж рейтинг суїцидальної активності працівників МВС України. Найбільш виразною ця різниця булав та 2008 роках. Починаючи з 1999 р, при виконанні службових обов’язків загинуло 805 працівників органів внутрішніх справ, поранено 5234 працівники. З них безпосередньо під час

131 охорони громадського порядку загинуло 260 працівників (32 %), поранено 3417 (65 %). За цей же час покінчив собою 531 працівник органів внутрішніх справ, що складає близько 66 % від числа загиблих при виконанні службових обов’язків і в 2 рази більше, ніж загинуло безпосередньо під час охорони громадського порядку [26]. Упродовж останніх років спостерігається стабільне зменшення кількості працівників, які загинули при виконанні службових обов’яз- ків (з 29 випадків у 2004 р. до 15 – у 2009 р. Однак ця статистика засвідчує, що у цьому ж 2009 р. система МВС України втратила внаслідок самогубств більше працівників міліції (15), ніж їх загинуло безпосередньо під час охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю (10). Протягом останніх 5–7 років проблема профілактики суїцидальних дій співробітників ОВС України займає на перше місце серед питань, що вимагають підвищеної уваги кадрового апарату і відомчих медичних структур. Будь-який випадок суїциду стає надзвичайною подією, що прирівнюється хіба щодо особливо тяжкого злочину, вчиненого співробітником міліції. Крім того, не може не викликати заклопотаності те, що постійне обговорення теми суїцидальна настороженість не дає змогу виявити такі гострі і, разом з тим, незручні проблеми, як побутове пияцтво, уживання наркотиків, брутальні форми поведінки співробітників ОВС. Значна кількість публікацій, що з’явилися останнім часом у відомчих друкованих виданнях, здавалося б, висвітлюють усі аспекти аутодеструктивних дій. При цьому варто пам’ятати, що дослідження самогубства як феномена складається з двохосновних складових – природничо-наукового (власне медичні, утому числі психіатричні, психофізіологічні, біохімічній інші аспекти) і гуманітарного (соціологічні, психологічні, культурологічні, філософській інші аспекти) [28]. Що стосується даних природничо-наукового розділу суїцидоло- гічних досліджень, то для відповіді на поставлене питання, особливий інтерес становить інформація щодо поширеності суїцидальних дій серед психічнохворих людей. Заданими наукової літератури, кількість самогубств, учинених психічнохворими, у загальнолюдській популяції коливається від 25 % до 13 % усіх суїцидентів [35], тобто їхня процентна вага незрівнянно більше, ніжу вибірці співробітників ОВС (у середньому 2 %–3 %). Варто враховувати, якщо в загальнолюдській вибірці психічнохворі суїциденти частіше страждали

132 важкими розладами психіки (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, реактивні стани психотичного реєстру, що були основною причиною самогубства, то суїциденти, зареєстровані в системі МВС як особи, які страждають психічними захворюваннями, найчастіше мали синдромальні легкі порушення невротичного регістру, роль яких у здійсненні суїцидального акту виглядає часом досить гіпотетичною. Аналіз причині умов здійснення суїциду показав, щонайбільше число самогубств вчинене серед співробітників у віці від 25 до 35 років
(48 %) зі стажем служби в органах внутрішніх справ від 3 до 10 років
(55 %). У більшості з них є сім’ї (66 %), діти (68 %), тобто добровільно пішли з життя співробітники зрілого, працездатного віку [38]. Матеріали службових розслідувань засвідчують, що в 49 % випадків самогубства тією чи іншою мірою були пов’язані з сімейно- побутовими конфліктами, утому числі наявною матеріальною скрутою. Більше половини (56 %) самогубств вчинені у стані алкогольного сп’яніння. Це свідчить про незнання керівниками ситуації всім ях співробітників, їхніх сімейно-побутових проблем [65]. Найбільш суїцидонебезпечним віком співробітників органів внутрішніх справ, за середніми даними, є період від 31 до 40 років –
41 %, що приблизно відповідає частці осіб цього віку, службовців у МВС України (близько 38 %). Частка співробітників у віці до 30 років складає близько 50%. Кількість самогубств серед них дещо нижче
(46 %). Отже, які серед цивільного населення, відзначається тенденція до збільшення кількості самогубств з віком. У 40 % випадків стаж служби в органах внутрішніх справ співробітників, що вчинили самогубства, не перевищував три роки, що приблизно відповідає частці співробітників зі стажем служби дох років в органах внутрішніх справ (35 %). Рівень самогубств дещо зростає зі збільшенням стажу служби. Так, частка співробітників із стажем більше 15 років складала близько 8 %, а кількість самогубств серед цієї категорії була 12 %. Ця закономірність, мабуть, є похідною відвіку співробітників. Переважну більшість самогубств загалом у МВС вчиняють особи молодшого (53,06 %), а також середнього (28,16 %) керівного складу, що також приблизно відповідає їх частці серед усього особового складу органів внутрішніх справі не дозволяє говорити про достовірне переважання самогубств серед тієї або іншої категорії співробітників. Суїциденти переважно не мали стягнень і характеризувалися позитивно [71].

133 Слід зазначити, що найпоширенішим способом є самогубство через повішення (61 %), у 32 % для реалізації аутоагресивної цілі використовувалася вогнепальна зброя, переважно табельна (22 %). Здійсненню таких надзвичайних подій сприяло грубе порушення порядку зберігання і видачі табельної зброї, ослаблення контролю керівниками підрозділів за діяльністю підлеглих, несення ними служби. Спосіб і місце здійснення самогубства є непрямими вказівками на причину конфліктної ситуації, саме так як її бачить суїцидент. Так, для самогубств на ґрунті сімейно-побутових конфліктів характерне повішення за місцем проживання. При конфліктах, пов’язаних зі сферою службової діяльності, більш характерні самогубства із застосуванням табельної зброї. Звертає на себе увагу і те, що близько 25 % осіб, що вчинили суїциди, під час вступу на службу в МВС України не проходили обстеження в центрах психологічної діагностики. Як правило, суїцидальні дії відбувалися у вихідні дні (42%), за місцем проживання (65%), з вісімнадцяти до двадцяти чотирьох годин. Кожне п’яте самогубство було здійснено під час несення служби, в службовому приміщенні, частіше з нуля до шести годин ранку. Суїци- денти переважно були одружені (74 %) і мали дітей (73 %). На рівень суїцидів серед співробітників органів внутрішніх справ України в основному впливають ті ж чинники, що й на число самогубств населення країни загалом. Такими є зниження рівня життя і зростання соціальної напруженості і рівня злочинності в суспільстві інтенсивне соціально-майнове розшарування, відставання рівня доходів співробітників від зростання ціні їх нездатність забезпечити гідний рівень життя своїй сім’ї на одержуваний грошовий зміст наростання роз’єднування, атомізації суспільства, що загострюють у людини відчуття самотності, викликають емоційну депривацію, відчуття відчуженості від оточення (зокрема товаришів по службі і керівників службі підрозділів ОВС); зростання психічної захворюваності при відносному пом’як- шенні законодавчих заходів з обліку і лікування осіб із психічними порушеннями, збільшення серед населення адекватних форм поведінки, а також хворих алкоголізмом і наркоманією [26; 35]. Водночас є ряд специфічних для системи ОВС особливостей наявність медичного і психологічного відбору до органів внутрішніх справ, що дає змогу відсіяти велику частину осіб з нервово-психіч- ною патологією переважно чоловічий склад професійних колективів,

134 що приводить до зміни співвідношення між завершеними самогубствами і спробами самогубств на користь перших, обумовлює вибір самих летальних способів самогубств (повішення, вогнепальні поранення. Слід відзначити й наявність стресогенних чинників з тривалою дією службової діяльності можливість екстремальних (пов’язаних із загрозою для життя, здоров’я, іншими тяжкими наслідками) ситуацій, які є штатними для діяльності співробітників необхідність використовування заходів примушення (фізичного і психічного) діяти в конфліктних ситуаціях і пов’язані з цим негативні емоції висока відповідальність і напруженість роботи, пов’язана із здійсненням владних повноважень, носінням зброї ненормований робочий день [28]. Останнім часом на перший план висувалися невідповідність між становищем співробітника під час виконання службових обов’язків і становищем поза службою, в побуті, обумовлені низьким грошовим змістом, порушенням соціальних праві пільг співробітників органів внутрішніх справ, передбачених законодавством. Крім того, чинники службової діяльності, які можуть робити профілактичний вплив на рівень самогубств серед співробітників. Насамперед, це певний соціальний статус, соціальна стабільність, наявність згуртованих професійних колективів. Стійкі професійні колективи зі сприятливим морально-психологічним кліматом є одним із найістотніших чинників сучасного суспільства, що перешкоджають розвитку суїцидальної поведінки. Близько 60 % самогубств вчинені співробітниками після вживання алкоголю, що істотно перевищує аналогічний показник серед цивільного населення Україні. Прямого зв’язку між концентрацією алкоголю в крові і тягарем суїцидальних дійне виявлено. Тому розвиток суїцидальних намірів при сп’янінні залежить не тільки від чинника інтоксикації, ай від індивідуальних особистих особливостей співробітників органів внутрішніх справі ситуативних моментів. Тягар наслідків багато в чому залежав від випадкових обставин, наприклад, від наявності вданий момент швидких і дієвих засобів для здійснення самогубства [65]. Аналіз результатів службових перевірок показує, що в основі соціально-психологічної дезадаптації співробітників, які вчинили самогубство, майже в половині всіх випадків було зловживання алкоголем, що також є відмінною рисою формування суїцидальної

135 поведінки співробітників від цивільного населення. Можливо, цим частково пояснюється високий рівень самогубств серед співробітників у період свят, під час яких збільшується кількість спиртних напоїв, що вживаються. В цих випадках спиртні напої вживали саме для того, щоб полегшити реалізацію суїцидальних намірів, що вже є. При цьому алкоголь був непрямою причиною самогубства. Аналогічна роль сп’яніння і тоді, коли алкоголь різко знижував критичні функції і самоконтроль, унаслідок чого вчинялася суїцидальна дія. Таким чином, суїцидальна поведінка співробітників органів внутрішніх справу стані сп’яніння залежить від обставинна фоні яких алкогольна інтоксикація водних випадках виконувала роль приголомшливого засобу (46 %), в інших – служила пусковим чинником (30 %), в третіх – була підсилювачем переживань із формуванням психопатологічних реакцій, що призводять до ідеї самознищення (24 %). Підвищена суїцидальна небезпека осіб, які зловживають спиртними напоями, пов’язана не тільки з чинниками інтоксикації, ай з особливостями особи, що формується в процесі зловживання алкоголем афектною нестійкістю, збудливістю, схильністю до імпульсних дій з психопатичними, істеричними виявами. Ще однією особливістю самогубств, вчинених співробітниками органів внутрішніх справ, є безпосереднє або опосередковане ототожнення себе з людиною, що раніше вчинила самогубство. Про поширеність такої поведінки свідчить те, що в підрозділах, де вже траплялося самогубство, ризик нового самогубства, за вибірковими даними, досить високий. Проведений аналіз матеріалів службових перевірок дозволяє дати коротку характеристику типових конфліктних ситуацій, що спонукали співробітників ухвалити рішення про самогубство.
50–60% всіх випадків самогубстві замахів пов’язані з особистісно- сімейними конфліктами, утому числі 16 % самогубств учинені з мотивів ревнощів або невдалої любові, в кожному другому випадку стосунки між подружжям були порушені через зловживання спиртними напоями, а також недостатню матеріальну забезпеченість. У 24 % випадків конфлікти були обумовлені відсутністю допомоги у вихованні дітей і веденні домашнього господарства через постійну зайнятість на службі. Уряді випадків їм сприяли професійні конфлікти, в основі яких були порушені взаємостосунки з керівниками, близько 8 % самогубств ставали наслідком кримінальних, адміністративно-правових

136 конфліктів, через страх можливого покарання за вчинене співробітниками правопорушення, у зв’язку з відчуттям сорому, розкаяння, переживань з приводу заподіяної шкоди. Причинами самогубству решті випадків були наявність якого-небудь захворювання, розлади на сексуальному, релігійному або іншому ґрунті, різні морально- етичні переживання, матеріальна, комунально-побутова скрута і т.п. Серед безпосередніх мотивів (подій, що призвели до самогубств, переважали ревнощі, подружня зрада (реальна або підозрювана. Серед мотивів, обумовлених наявністю психопатологічних розладів, переважали ідеї винності, уявного важкого захворювання, зміни самовідчуття, переслідування. Мотиви суїцидальних дій переважно виникали як стійкі поєднання двох або більше сфер конфліктів або суїцидальних комплексів. Серед них найбільш часто виявлялися сімейні негаразди на фоні зловживання алкоголем сімейні конфлікти на фоні соматичного або психічного захворювання поєднання сімейної конфліктної ситуації з професійним конфліктом поєднання зловживання алкоголем із конфліктними ситуаціями на роботі і всім ї. Найбільший ризику здійсненні аутоагресивних дій становлять психопатичні особи (з переважанням істеричних і збудливих реакцій, а також особи з різними депресивними станами. Досить високий ризик завершеного суїциду в осіб з органічним ураженням головного мозку, а також у співробітників із наявністю в анамнезі важких череп- но-мозкових травмі мозкових інфекцій (менінгіти, арахноідити й ін.). Аналіз пресуїцидальної поведінки осіб із наявністю нервово-психіч- них розладів показав, що більш ніж 60 % таких хворих вчиняють суїцидальні дії при загостренні хвороби, з цілком реальних мотивів і мотивів, які виникають в інших суїцидентів [71]. Ці дані свідчать проте, що шляхи до практичного вирішення проблеми профілактики суїцидальної поведінки співробітників органів внутрішніх справ складні і далеко неоднозначні. Профілактика такої надзвичайної події можлива лише під час проведення спеціально розробленого комплексу заходів, що включає цілеспрямовану діяльність кадрових і виховних апаратів, психологічної служби і лікувальних установ. Статистика самогубств свідчить про наявність у співробітників органів внутрішніх справ, що наклали на себе руки, таких особистісних рис, як недостатній самоконтроль, неадекватна самооцінка своїх можливостей, недостатність компенсаторних механізмів психологічного захисту, безкомпромісність, нездатність адекватно долати конфлікти у сфері міжособових відносин.

137 Більш ніжу випадків у матеріалах службових перевірок є вказівки нате, що самогубства вчинені за умови, коли керівники підрозділів, працівники кадрових апаратів мало надавали уваги виховній роботі з підлеглими (особливо з молодими співробітниками, рідко цікавилися їх поведінкою поза службою, всім ї, не проявляли належної уваги організації побуту і дозвілля співробітників, погано вивчали їхній моральний і фізичний стан. Ряду суїцидів передували події, що свідчили про необхідність вживання тих або інших заходів керівництва, направлення до психолога або психіатра, вирішення питання про звільнення з органів внутрішніх справ, що, проте, не було зроблено своєчасно. Здійсненню таких надзвичайних подій також сприяло порушення порядку зберігання і видачі табельної зброї, ослаблення керівниками підрозділів контролю за діяльністю підлеглих під час несення ними служби Трапляються випадки порушення вимог про обов’язковий лікарський огляд осіб, що приймаються на службу до органів внутрішніх справі вивчення кандидата за місцем проживання. Близько 8 % осіб, що вчинили суїцидальні акти, були прийняті на службу без проходження ними
ВЛК або всупереч її рішенню. Четверта частина суїцидентів не проходили психодіагностичного обстеження під час прийняття на службу. Відбираючи кандидатів на службу, керівники не завжди вивчають психологічні висновки стосовно них або ігнорують висновки центрів психологічної діагностики і практичних психологічних підрозділів, поверхно ставляться до результатів установлених перевірок. Робота з попередження суїцидальних дій проводиться в загальній системі заходів профілактики надзвичайних подій і травматизму співробітників органів внутрішніх справа також у системі психопро- філактики. Трудність проблеми, що розглядається, особливо її профілактичного напряму, пов’язана з відсутністю специфічності суїцидальних виявів. Немає такої людини, яка за своїми індивідуальними якостями обов’язково повинна закінчити життя самогубством, немає такої ситуації, а також психопатологічних порушень, які неодмінно привели б людину до суїциду. Практичне вирішення проблеми профілактики суїцидальної поведінки серед співробітників органів внутрішніх справ можливе лишена основі комплексного підходу, що забезпечить вивчення особи суїцидента, особливості мікросоціального клімату у формальній і неформальній сферах спілкування, а також професійного, матеріального і побутового статусів.

138 Основним завданням такої роботи має бути запобігання самій можливості появи суїцидальних переживань, своєчасне розпізнавання станів із потенційною загрозою суїциду і, більш того, на ліквідацію умов, що їх породжують. Вищеназвані завдання можна успішно бути вирішити тільки під час проведення комплексу психопрофілактичних і психогігієнічних заходів.
Психогігієна передбачає проведення комплексу заходів щодо збереження і зміцнення психічного здоров’я, забезпечення якнайкращих умов для психічної діяльності людини. Під час проведення психогігієнічних заходів необхідно враховувати вплив на психіку людини (здорової і хворої) умов зовнішнього середовища соціальних, виробничих (службових) і побутових чинників.
Психопрофілактика передбачає систему заходів, орієнтованих на зниження нервово-психічної захворюваності і сприяє впровадженню їх у практичну діяльність. Методи психопрофілактики включають вивчення динаміки нервово-психічного стану співробітника і під час трудової діяльності, і в побутових умовах. Робота зі збереження нервово-психічного здоров’я співробітників органів внутрішніх справ вимагає безперервного, щоденного вивчення індивідуальних особливостей кожного співробітника, його виконавської дисципліни, успіхів в освоєнні передових формі методів роботи, настрою, а також сімейно-побутової сторони життя. Це, у свою чергу, вимагає від керівників органів внутрішніх справ, навчальних закладів, працівників кадрового апарату і медичних установ МВС України постійного вдосконалення знань в області психогігієни і психопрофілактики. В умовах діяльності органів внутрішніх справ психопрофілактика включає такі етапи діяльності ретельний кадровий і медико-психологічний відбір осіб для роботи в органах внутрішніх справ, тобто проведення спеціального професійного відбору з урахуванням психологічних особливостей, установок і стану нервово-психічного здоров’я співробітників проведення заходів щодо професійної орієнтації формування згуртованих, працездатних службових колективів своєчасне вирішення конфліктних ситуаційна службі і в побуті раннє виявлення осіб з нервово-психічними розладами або нестійкістю, віднесення їх до групи ризику, ставлення на облік, динамічне спостереження обстеження, лікування й експертиза відповідно до медичних свідчень [38].

139 Профілактика суїцидальної поведінки серед співробітників органів внутрішніх справ під час проходження служби здійснюється за такими напрямами
1. Проведення заходів щодо усунення причині умов, що сприяють виникненню станів соціально-психологічної дезадаптації, що приводить до розвитку суїцидальної поведінки.
2. Розвиток особи співробітника, формування в нього психологічної стійкості до різних стресових ситуацій. Здійснення роботи зі згуртування службового колективу.
4. Своєчасне виявлення суїцидальних тенденцій і дій у співробітників у стані соціально-психологічної дезадаптації або які перебувають у пресуїцидальному періоді [65]. Особливо мають насторожувати суїцидальні думки, натяки, висловив пресуїцидальному періоді – 20 % випадків самогубств співробітників. Поява ж постійних ідей самогубства, суїцидальних висловів і спроб (13 %), прямі або символічні прощання (9 %), збуджена поведінка або зловісний спокій, нерідко невластива раніше зібраність – показник гострої суїцидальної кризи, загрозливої життю. Зафіксувати наявність таких висловів іноді вельми скрутно, про них, як правило, знають найближчі людина очах яких розвивається конфлікт в пресуїцидальний періоді які не завжди повідомляють про них на роботу або до медичних установ. Профілактика суїцидальної поведінки серед співробітників органів внутрішніх справ вимагає проведення комплексу спільних заходів щодо професійного відбору і орієнтації кандидатів на службу виявлення співробітників із нервово-психічними розладами і станами психоемоційної напруги своєчасного усунення пресуїцидальних станів, а також проведення психогігієнічних і реабілітаційних заходів зі збереження і зміцнення психічного здоров’я особового складу. Таким чином, стан профілактики самогубств серед осіб із психічною патологією (тобто медичний розділ профілактики самогубств) при ОВС перебуває на набагато більш високому рівні, ніжу загальнореспубліканській популяції. Якщо розглядати показники суїцидальної активності на 1000 співробітників ОВС порівняно з суїцидальною активністю в загальнореспубліканській популяції загалом і порівняно з чоловічою частиною населення зокрема (самогубства в системі МВС відбуваються в
100 % випадків чоловіками, то, хоча показники загальнореспубліканської вибірки і мають більш високі значення, статистично значи-

140 мих відмінностей від показників суїцидальної активності співробітників ОВС не відзначається (р> 0,1). Зіставивши цю інформацію з відзначеними вище даними про поширеність суїцидів серед психічнохворих, робимо висновок, що, хоча медична (утому числі психіатрична) профілактика аутодеструк- тивної поведінки, здійснювана шляхом детального добору на етапах прийому на службу (у межах роботи військово-лікарських комісій, своєчасного виявлення психічнохворих співробітників і здійснення щодо них необхідних медико-реабілітаційних заходів, є високоефективною, проте кардинального поліпшення суїцидологічної обстановки в ОВС не спостерігається. Як уже відзначалося вище, профілактика суїцидальної активності складається не тільки з медичних, психіатричних заходів, ай з комплексу соціальних, соціально-психоло- гічних інтервенцій, що здійснюють фахівці відділів із роботи з особовим складом.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал