Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




Сторінка3/18
Дата конвертації26.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
ТЕМА 2. БІОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОТИВАЦІЇ:
КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТРЕБ І МОТИВАЦІЙ

1. Поняття мотивації та класифікація потреб з погляду різних
вчених.
2. Зміст мотивацій споживача.
3. Сутність потреб.
4. Закон зростання потреб.

1.

Поняття мотивації та класифікація потреб з погляду
різних вчених
У проблемі формування мотиву сучасний маркетинг та менеджмент використовує у теоретичних працях та практичній діяльності надбання психологів. Вони легші для сприйняття, якщо людина не має спеціальної освіти, легше застосовуються на практиці. На жаль, велика кількість наукових праць з психології управління віддалена від своєї основи – фізіології вищої нервової діяльності.
Можливо, причина в тому, що фізіологія як наука

42 нещодавно почала здійснювати системні експериментальні дослідження, присвячені вивченню біологічних механізмів мотивації.
Мотивацію у біології трактують як активний стан мозкових структур або системно-організовані збудження в центральній нервовій системі, які спонукають вищих тварин або людину до поведінки, спрямованої на задоволення своїх потреб
І.П. Павлов звернув увагу на різні форми активної цілеспрямованої діяльності живих істот, які він назвав основними потягами організму. Серед основних - потяг голоду й орієнтовно-дослідницька діяльність. Основні потяги організму - це саме така форма поведінкової діяльності, що, на відміну від рефлекторної діяльності як реакції на зовнішні стимули, навпаки, спрямована на пошук спеціальних подразників зовнішнього середовища
[50, ст.138].
Згідно з теоретичною концепцією П.В. Симонова, потреби, мотивації та збудження нервового апарату емоцій
– це тісно пов‟язані між собою, самостійні ланки адаптивної поведінки, які мають різні представництва в головному мозку. В організмі людини об‟єктивно існують потреби, які не залежать від свідомості. За П.В. Симоновим, мотивації в живих організмах виявляються на різних рівнях життєдіяльності й спрямовані на задоволення основних потреб:
˗
індивідуальні мотивації, спрямовані на підтримку гомеостазу – голод, спрага, уникання болю, прагнення до температурного оптимуму тощо;
˗
групові мотивації – турбота про потомство, пошук місця в груповій ієрархії, підтримка властивої виду структури співтовариства;
˗
пізнавальні – дослідницька поведінка, ігрова діяльність тощо [56, ст.49].
Мотивація - це усвідомлення потреби, що призводить

43 до формування цілі активності.
Першим класифікував потреби А. Маслоу. Він розташував їх у формі ієрархії – поява однієї потреби передує задоволенню іншої, більш насущної. „„Людина - це тварина, яка постійно відчуває ті чи інші бажання‟‟
[43;44;141]. А. Маслоу визначає п‟ять базових потреб:
1) фізіологічні потреби,
2) потреба безпеки,
3) потреба любові,
4) потреба задовольнити почуття власного достоїнства ,
5) потреба самоактуалізації [44].
А. Маслоу перший виокремив біологічні та соціальні потреби людини. Він писав у своїй праці „„Мотивація та особистість‟‟: „„…Тільки базові потреби можна вважати вродженими, або біологічно зумовленими. Сама поведінка, здатності, когнітивні та афективні потреби, на нашу думку, не мають біологічної обумовленості, ці явища є або продуктом навчання, або способом вираження базових потреб‟‟, - і сам собі заперечує, бо відчуває, що в соціальних потребах має бути біологічне підґрунття: „„Чи розумно припускати, що весь складний набір людських реакцій всеціло детермінований однією тільки спадковістю або зовсім не детермінований нею? Серед структур, покладених в основу цілісної реакції, навіть найпростіша структура не може бути детермінована тільки генетично
/.../. З іншого боку, відомо, що жодна людська характеристика не може бути абсолютно вільна від впливу спадковості, тому що людина - дитя природи. Спадковість є передумовою всієї людської поведінки, кожного вчинку людини й кожної її здатності, тобто, що б не зробила людина, вона може зробити це тільки тому, що вона - людина, яка належить до виду H-m-, тому що вона – дитя своїх батьків‟‟ [43, ст.112].
Отже, можна класифікувати основні потреби на три основні типи: біологічні, соціальні та ідеальні .

44 1.
Біологічні
(вітальні) потреби.
Обумовлені необхідністю підтримувати сталість внутрішнього середовища організму - гомеостаз. Такі потреби виникають при відхиленні параметрів внутрішнього середовища організму від оптимального рівня й задовольняються при його досягненні. Біологічні потреби забезпечують нормальну життєдіяльність організму.
Провідними біологічними потребами є:
˗
харчова потреба, що характеризується зменшенням в організмі рівня поживних речовин;
˗
питна потреба, пов‟язана з підвищенням осмотичного тиску;
˗
температурна потреба - у разі зміни температури тіла;
˗
статева потреба;
˗
потреба в економії сили, яка спонукує людину шукати найкоротший, легкий та простий шлях досягнення мети.
Біологічні потреби (у їжі, воді, безпеці тощо) властиві і людям, і тваринам.
Однак більшість потреб у тварин має інстинктивний характер. Біологічні потреби людини відрізняються від аналогічних потреб тварин. Основна відмінність полягає, насамперед, у рівні соціалізації біологічних потреб людини, які можуть істотно видозмінюватися під впливом соціокультурних факторів. Так, наприклад, соціалізація харчової потреби спричинила відмінні національні кухні світу й відповідний етикет споживання їжі. Відомо також, що в деяких випадках люди здатні придушувати в собі біологічні потреби (харчову, статеву тощо), керуючись цілями вищого порядку.
2. Соціальні й ідеальні потреби. Умовно можна виокремити дві основні школи фізіологів вищої нервової діяльності, з різними підходами до визначення природи соціальних та ідеальних потреб.

45
Одна школа спирається на уявлення про існування вродженої безумовно-рефлекторної основи поведінки, що має універсальний характер і проявляється в поведінці не лише вищих тварин, а й людини. Друга базується на розгляді свідомість як сукупності мотивацій. Класик цієї школи П.В. Симонов вважає, що особистість людини визначається сукупністю та ієрархією її потреб (мотивів).
Особливості емоційного реагування та темперамент, мають другорядне значення. Хоча суб‟єктивність емоцій є результатом неповторної
індивідуалізації суб‟єкта, неповторної історії формування її природних задатків та процесу онтогенетичного розвитку [6, ст.238].
Соціальні потреби можуть бути реалізованими тільки шляхом взаємодії з іншими особинами свого виду.
Задоволення цих потреб формує статеву, батьківську, територіальну поведінку, феномен емоційного резонансу
(співпереживання), групову ієрархію тощо. Кожна особа є шлюбним партнером, батьком або дитям, господарем території або гостем, лідером або підлеглим. Соціальні потреби спрямовані на забезпечення взаємодії індивіда з
іншими представниками свого виду.
Соціальні потреби складаються з таких основних видів:
˗
потреба належати до певної соціальної групи;
˗
потреба посідати в цій групі певне місце відповідно до суб‟єктивних уявлень індивіда про ієрархію в цій групі;
˗
потреба дотримуватися поведінкових правил, прийнятих у певній групі.
Ідеальні потреби становлять біологічно зумовлену основу для саморозвитку індивіда. До цієї групи включають:
˗
потребу в новизні;
˗
інформаційну потребу;
˗
потребу в компетентності;
˗
потребу в подоланні перешкод.

46
Потреба в новизні перебуває в основі орієнтовно- дослідницької діяльності індивіда й забезпечує йому можливість активно пізнавати навколишній світ.
Незадоволеність
інформаційної потреби може призвести до порушень не тільки психічної рівноваги людини, а й життєдіяльності всього організму.
Інформаційна потреба, хоча й належить до ідеальних потреб, у людини набуває вітальної або життєвої значущості. Не випадково тяжким покаранням в судовій практиці вважають ізоляцію людини.
Потреба в компетентності проявляється в прагненні повторювати одну й ту саму дію до повного успіху її виконання. Ця потреба виявляється в поведінці вищих тварин і нерідко маленьких дітей. Її задоволення створює основу для оволодіння інструментальними навичками, тобто основу для навчання в найширшому значенні цього слова.
Потреба в подоланні перешкод („„рефлекс волі‟‟ за
І.П. Павловим) виникає внаслідок наявності реальної перешкоди й детермінована прагненням живої істоти перебороти її. Рефлекс волі найяскравіше виражений у диких тварин. Стимулом для його актуалізації є будь-яке обмеження, а безумовним підкріпленням - подолання перешкоди. Адаптивне значення цієї потреби передусім пов‟язане зі спонуканням тварини до розширення середовища перебування і зрештою – до поліпшення умов для виживання виду [50, ст.117].
У визначенні соціальних потреб та мотивів поведінки людини Д. Макклелланд виокремлює три основні:
˗
мотиви досягнення
– прагнення домогтись розв‟язання складних проблем;
˗
мотиви афіліації – потреба в налагодженні добрих стосунків з оточенням;
˗
мотиви влади – прагнення впливати на поведінку
інших людей [40, ст.456].

47
За Д. Макклелландом „„в кожному конкретному випадку мотив може бути виражений в більшому або меншому ступені.
Кожна людина відрізняється своєрідним поєднанням цих мотивів.
Існують оптимальні співвідношення для тієї чи іншої діяльності, проте висока мотивація досягнення у більшості випадків є бажаною і навіть необхідною‟‟ [40, ст.458].
У 1961 р. у книзі „„Суспільство і досягнення‟‟
Д. Макклелланд навіть висунув гіпотезу, згідно з якою, мотивація досягнення є важливою умовою економічного процвітання. Визначивши ступінь виразності відповідного мотиву в суспільстві, можна з неабиякою вірогідністю пророчити тенденцію до економічного зростання [40, ст.239].
2. Зміст мотивацій споживача
Мотивація – це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання особи до дієвості, спрямованої на досягнення певних особистих цілей чи цілей організації.
Теорії мотивації розподіляють на дві категорії:
˗
змістовні
(теорія потреб
Туган-Барановського,
ієрархія потреб Маслоу, теорія потреб Маккеланда, двофакторна теорія Герцберга);
˗
процесійні
(теорія сподівань
Врума, теорія справедливості, комплексна процесійна теорія Портера-
Лоулера);
Для чіткого розуміння теорій змістовних та процесійних мотивацій, потрібно засвоїти трактування основних понять – потреб, інтересів.
Потреби – це усвідомлена відсутність чогось, що викликає прагнення до відповідної діяльності. Потреби поділяються на первинні і вторинні. Первинні потреби закладені генетично, а вторинні виробляються в процесі пізнання і здобуття життєвого досвіду.

48
Потреби – це реальні причини виявлення інтересів, які послуговують мотивом до діяльності.
Інтерес – це об‟єктивно зумовлений мотив діяльності суб‟єкта (окремої людини, соціальної спільноти), який формується з усвідомлення самої потреби та з‟ясування умов і засобів її задоволення.
У процесі реалізації інтересу, людина неодмінно бере до уваги не лише сам предмет потреби, а ще й обставини та умови його здобуття – існуючі норми та регламенти людських стосунків, соціальні інституції та установи. Зміст
інтересів виражає внутрішню сутність суб‟єкта, світогляд, його сприйняття навколишнього світу, наявні матеріальні та духовні цінності культури. Найміцніше гуртують людей спільні інтереси.
Процесійні теорії мотивації ґрунтуються на потребах і пов‟язаних з ними чинниках, які визначають поведінку особистостей. Процесійні теорії аналізують те, як людина розподіляє власні зусилля, для досягнення різноманітних цілей, як обирає конкретний вид поведінки. Процесійні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не лише ними. Відповідно до цих теорій, поведінка особистості є функцією її сприйняття та сподівань, пов‟язаних із відповідною ситуацією, і можливих наслідків вибраного людиною типу поведінки.
Існує три основні процесійні теорії мотивації:
˗
теорія сподівання,
˗
теорія справедливості,
˗
модель Портера-Лоулера.
Теорія сподівання заснована на припущенні, що людина спрямовує власні зусилля для досягнення певної мети лише тоді, коли впевнена у задоволенні своїх потреб чи досягненні цілі.
Мотивація є функцією фактора сподівання “витрати праці задля результатів”, а сподівання “результати- нагорода” і валентності (тобто відносного ступеня

49 задоволення). Найбільш ефективно мотивація досягається, коли люди вірять, що зусилля обов‟язково допоможуть досягнути мети і допоможуть отримати цінну винагороду.
Мотивація слабшає, якщо ймовірність успіху чи вартість винагороди оцінюється людьми низько.
Теорією справедливості передбачається, що люди суб‟єктивно оцінюють відношення винагороди до затрачених зусиль і порівнюють його з тим, що отримали
інші працівники за аналогічну працю. Несправедлива винагорода, за їхніми оцінками, приводить до виникнення психологічної напруги. Якщо людина вважає свою працю недооціненою, вона буде зменшувати витратні зусилля.
Якщо ж особа вважає власну діяльність переоціненою, то навпаки, залишить обсяг витрачених зусиль на минулому рівні чи навіть збільшить його.
Модель Портера-Лоулера ґрунтується на тому, що мотивація є функцією потреб, сподівань та сприйняття людьми справедливої винагороди. Л. Портер та Е. Лоулер розробили комплексну процесійну теорію мотивації, яка охопила елементи теорії сподівань і теорії справедливості.
Результативність праці залежить від затрачених особою зусиль, її характерних особливостей та можливостей, а також оцінки ним власної ролі. Обсяг витрачених зусиль залежить від оцінки цінності винагороди і впевненості в тому, що вона отримається. Згідно моделі Портера-Лоулера результативність праці продовжує задоволення.
Аналіз наукових джерел даної проблематики показав, що першість належить вченим західних країн – В. Зігерт
[22], М. Ланг [22], Дж. Шоннесі [74], А. Маслоу [43; 44; 141],
Ф. Герцберг [7], Д. Макклеланд [40],
Менгер К. [45], В. Врум
[89],
К. Левін [37],
Д. Макгрегор [138], Хекхаузен Х. [65] та
інші. Кожна з праць названих авторів і запропоновані ними моделі мотивації мають повне право на детальне дослідження та використання на практиці. Важливе завдання практиків полягає в тому, щоб при правильній

50 організації діяльності індивідів, визначенні потреб віднайти спільність інтересів.
Мотивація не є рівномірним процесом, який від початку до кінця пронизує поведінку індивіда, членів спільноти. Вона формується на основі тих різнорідних процесів, які здійснюють функцію саморегуляції на окремих фазах поведінки. Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використовуватися різноманітні функціональні здібності. Мотивацією пояснюється вибір між різноманітними можливими діями, між різними варіантами сприйняття і можливим змістом мислення, крім того не пояснюється інтенсивність та наполегливість вибраної діяльності та досягнення її результатів.
Для того, щоб досконало розібратися у специфіці людської поведінки, необхідно розглянути відношення між, власне, діяльністю і діями, що реалізують її та відповідають свідомій меті. Вказані відношення між діяльністю і дією, між мотивами і метою знаходять своє вираження в психиці людини і відтворюються у внутрішній будові її свідомості.
За О.М. Леонтьєвим “зміна мотиву змінює не значення мети та дії, а їхній смисл для людини” [39, ст.386]. Це означає, що найбільш важливі аспекти особистості розгортаються в площині відношень між мотивами, а не обмежуються окремо взятою діяльністю.
В розумінні С.Д. Смірнова, мотив “це сплав різноманітних мотивів різного ієрархічного рівня, - і тому... мотив діючий є таким же індивідуальним і неповторним, як сама діяльність“ [54 ст.29].
Особистість є вищою інтегруючою інстанцією, що керує психічними процесами. Особистість характеризується активністю і, за словами О.В. Шорохової, “виступає не як детектор зовнішніх впливів, а як сила, що виконує активну роль у перетворенні зовнішнього світу” [129, ст.69]. Таку активну сутність особистості надають саме її мотиви. Вони охоплюють собою усі структурні утворення особистості,

51 особливо її спрямованість, характер, емоції, здібності, діяльність і психічні процеси.
Мотив часто визначається як те, чим свідомо спрямовується діяльність людини по задоволенню своїх потреб. Отже, в основі всіх збудників поведінки лежать потреби. Однак, одні збудники пов‟язані безпосередньо з потребами, а інші спонукають людину до діяльності опосеред-ковано через свідомість (утворення наміру, постановка цілей, прийняття рішень).
Процес формування мотивації особистості відбувається через проходження декількох стадій, які характеризуються певними якісними особливостями.
Кожній стадії відповідають певні психічні можливості та види мотивів.
При цьому ситуаційні мотиви утворюють своєрідний нижчий рівень структури мотивації, який опосередковує взаємовідношення вищих рівнів мотивації та наявного моменту діяльності.
До умов переходу з одного структурного рівня мотивації на інший (вищий) можна віднести:
˗
вибір спрямованості поведінки особистості за рахунок усвідомлення потреб,
˗
сформованість смислового ставлення до оточуючих об‟єктів та явищ.
Смислоутворення – це процес, у результаті якого ті чи
інші об‟єкти або явища набувають для суб‟єкта особистісного смислу.
3. Сутність потреб
Потреба – об‟єктивна необхідність людини у чомусь, що спонукає її до діяльності. Потреба виявляється у нестачі певних благ, предметів, тому людину можна розглядати й як сукупність її потреб і захоплень. Від особливостей особистості людини, рівня її культури, також типу суспільства, в якому вона живе, залежать кількість та якість потреб, способи їх задоволення тощо.

52
Людські потреби, що є джерелом активності, дуже мінливі і різноманітні. Їх аналіз свідчить про те, що в процесі задоволення вони змінюються, збагачуються і зростає їх кількість. Причиною цього є незавершеність вигляду продукту людської діяльності, який постійно вдосконалюється і видозмінюється. Це приводить до зміни потреб, які породжують нові форми активності.
Потреби людини мають особистий і суспільний характер. Навіть у задоволенні особистої потреби бере участь багато членів суспільства. Так, наприклад, при задоволенні потреби в їжі, хліб виступає як уречевлена праця багатьох людей: агрономів, трактористів, комбайнерів, пекарів тощо.
Усю різноманітність людських потреб розрізняють за походженням і предметом. За своїм походженням потреби бувають природні і культурні.
До природних потреб відносять ті, що життєво необхідні для людини, незадоволення яких протягом тривалого часу може призвести до загибелі організму. Так, усім людям властиві природні потреби в їжі, сні, одязі, житлі, особі протилежної статі тощо.
У культурних потребах виявляється залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури. До об”єктів культурних потреб відносять як предмети необхідні для задоволення природніх потреб (тарілка, ложка), так і предмети необхідні для спілкування і громадського життя людини (книга, радіо, телевізор тощо).
З розвитком суспільства змінюється характер культурних потреб. За характером предмету потреби поділяють на матеріальні і духовні.
В матеріальних потребах виявляється залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в житлі, одязі тощо), в духовних – залежність від предметів суспільної діяльності. Обидва види потреб тісно пов”язані між собою.
Для задоволення духовних потреб

53 використовуються матеріальні предмети (газети, книги, телевізор тощо).
Отже, природна за походженням потреба може бути матеріальною за предметом, а культурна за походженням може бути матеріальною або духовною за предметом.
В потребах залежність суб”єкта від умов існування виступає, своєю активною стороною, як мотивація поведінки чи діяльності. Причому не сама потреба, а суспільно встановлені норми її задоволення визначають стиль поведінки людини. Наприклад, побачивши в магазині предмет, необхідний для задоволення своєї потреби, вона не кидається на нього як хижак на здобич, а здобуває його способом дій, який прийнятий в суспільстві
(спочатку розглядає товар, дізнається ціну, оплачує в касі квитанцію і потім одержує куплену річ).
Широкою популярністю у світі користується класифікація потреб, здійснена американським ученим
А. Маслоу. Він поділив потреби на нижчі та вищі. До нижчих потреб відніс дихання, спрагу, голод і тепло, незадоволення яких загрожує життю людини. Після задоволення їх індивід прагне безпеки для себе, своєї сім‟ї.
До вищих потреб належить прагнення входити до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби спричиняє подальше прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточення.
Найвищою потребою серед другої групи є прагнення людини реалізувати себе у світі, обраній сфері діяльності, тобто потреби в самореалізації [44 ст.86].
Визначальними серед потреб є економічні. Вони стають внутрішнім мотивом людини, який спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів сім‟ї. Експерти ООН стверджують, що найповніше добробут розкривається за допомогою такого узагальнюючого показника, як індекс розвитку людини. Цей індекс вимірюється показниками

54 середньої тривалості життя, рівня доходу на душу населення та рівня освіченості.
4. Закон зростання потреб
Потреби людини безмежні, а їх різноманітність є ознакою могутності економічної системи. Постійне зростання потреб за час існування людської цивілізації свідчить про дію всезагального економічного закону зростання потреб. Внутрішніми суперечностями його є досягнутий рівень виробництва і споживання та зрослі на цій основі потреби людей. Ця суперечність є рушійною силою розвитку будь-якої економічної системи.
Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв‟язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей (або особистим споживанням), розвиток яких
(зв‟язків) спричиняє появу нових потреб та засобів їх задоволення.
Дія цього закону зумовлена прогресом технологічного способу виробництва, вдосконаленням відносин власності, зростанням згуртованості працівників,
їхньої самосвідомості, розвитком почуття людської гідності, культури та іншими чинниками.
У XIX ст. німецький економіст Е. Енгель довів, що із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується, а частка витрат на інші товари і послуги зростає. Ця залежність отримала назву Закону Енгеля [54 ст.146].
В Україні у 90-х роках XX ст. вимоги закону зростання потреб значною мірою не реалізовувалися, свідченням цього було значне звуження платоспроможного попиту населення. Внаслідок цього тривалість і глибина кризових явиш в економіці виявилися значно більшими, ніж найглибші кризи, яких зазнали окремі країни протягом останніх двох століть.

55
Проблематика теми
1. Поняття мотивації з погляду І.П. Павлова.
2. Потреби, мотивації згідно концепції П.В. Симонова.
3. Класифікація потреб за А. Маслоу.
4. Сучасні підходи до класифікації потреб.
5. Біологічні (вітальні) потреби та їх характеристика.
6. Ідеальні потреби та їх характеристика.
7. Соціальні потреби та їх види.
8. Теорія потреб Туган-Барановського.
9. Соціальні потреби та мотиви поведінки людини за
Д. Макклелландом.
10. Зміст та сутність мотивацій споживача.
11. Мотив як дія людини щодо задоволення своїх потреб.
12. Теорії мотивації та їх категорії.
13. Потреба та інтерес.
14. Процесійні теорії мотивації споживача.
15. Процесійні теорії мотивації споживача - теорія сподівання.
16. Процесійні теорії мотивації споживача - теорія справедливості.
17. Процесійні теорії мотивації споживача. Модель
Портера-Лоулера.
18. Людина: її собистість та поведінка.
19. Основа поведінки індивіда.
20. Залежність та зміна поведінки людини згідно з теорією справедливості.
21. Трактування діяльністі і дії людини та взаємозв”язок між ними.
22. Стадії процесу формування мотивації особистості.
23. Суть роцесу смислоутворення.
24. Характеристика якісних особливостей стадій процесу формування мотивації особистості.
25. Сутність потреб та їх розподіл.
26. Чинники технологічного прогресу, які зумовлюють зростання потреб.

56 27.Закон зростання потреб за Енгелем.
28. Інтерес як об‟єктивно зумовлений мотив діяльності суб‟єкта.
29. Приклад зростання економічних потреб у Європі.
30. Приклад зростання економічних потреб в Україні.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал