Навчальний посібник для студентів усіх форм навчання спеціальності 0501 "Економіка і підприємництво"




Сторінка8/11
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.14 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Процесні
теорії мотивації
Відповідно до процесного підходу як мотиви людської діяльності виступають не тільки потреби, але й очікування щодо можливості їхнього задоволення, виконання необхідної роботи, її справедливої оцінки та ін. В його рамках виділяються наступні теорії:
1) теорія очікування В. Врума, відповідно до якої крім потреб людиною рухає надія на те, що вона зможе впоратися з поставленим завданням; її успіх буде замічений керівником і належним чином винагороджений; передбачувана винагорода буде відповідати очікуванням.
Кількісна оцінка ступеня зацікавленості людини певної діяльності
інтегрує в собі оцінки ймовірності настання перерахованих подій;
2) теорія справедливості Дж. Адамса, яка стверджує, що на мотивацію людини впливає оцінка справедливості винагороди результатів її діяльності в порівнянні з витратами (у них включаються не тільки зусилля з виконання роботи, стаж в організації, рівень кваліфікації, вік, соціальний статус та ін.), а

108 також у порівнянні з оцінками й винагородою інших людей, які виконують аналогічні функції.
Якщо в результаті людина бачить, що до неї підходять з тією ж міркою, що й до інших, і винагорода справедлива, вона почуває себе задоволеною і буде відповідно працювати.
Якщо ж порушення виявляються, а тим більше стають хронічними, людина починає «відновлювати справедливість» шляхом висування додаткових вимог, використання протиправних способів збільшення доходу; регулювання продуктивності; переходу в інший підрозділ або звільнення. У той же час якщо людям переплачують, свою поведінку вони міняти не схильні. Тому необхідно мати чіткі критерії винагороди, що враховують психологію людей, відкрито обговорювати спірні питання, пов'язані з ними, виключати які б то не було таємниці відносно його розміру, підтримувати сприятливий морально- психологічний клімат у колективі;
3)
теорія постановки цілей Е. Лока виходить з того, що люди в тій або
іншій мірі сприймають ціль організації як свою власну й прагнуть до її досягнення, одержуючи задоволення від виконання роботи, яка цього потребує.
Її результативність багато в чому визначається прихильністю людини до цілей,
їхньою ясністю, прийнятністю, справедливістю оцінок;
4)
теорія партисипативного управління припускає, що людина одержує задоволення від участі в справах організації і в результаті працює не тільки з підвищеною ефективністю, але й максимально розкриває свої здатності й можливості. Її основними положеннями є:
- одержання працівниками права самостійно вибирати способи виконання роботи (технологія, графік) і здійснювати поточний контроль;
- залучення їх до вироблення соціальної політики, вирішення кадрових проблем, консультування в спеціальних питаннях, участі в творчості;
- формування підрозділів на основі неформальних груп з урахуванням думки працівників;

109 5)
теорія трудової мотивації Аткінсона говорить, що поведінка працівника є результатом взаємодії індивідуальних якостей особистості, ситуації і її сприйняття. Кожна людина прагне до успіху, запобіганню невдач.
Ці мотиви формуються в результаті навчання і роботи.
6)
теорія Портера й Лоулера вважає, що на поведінку людини впливають п'ять змінних: зусилля, сприйняття, результати, винагорода, ступінь задоволеності. Людина оцінює ймовірність виконання поставленого завдання і одержання за це винагороди, його привабливість для себе. Це визначає її готовність виконувати роботу й прикладати певні трудові зусилля (на них впливають також властивості особистості працівника, відношення його до своїх обов'язків).
Досягнення необхідного рівня результативності може спричинити внутрішня винагорода (задоволеність від виконаної роботи, впевненість у собі, самоповага), а також зовнішня (премія, просування з урахуванням можливостей організації).
Отримана винагорода оцінюється з погляду справедливості й з урахуванням внутрішньої задоволеності від проробленої роботи, визначає ступінь загальної задоволеності працівника, що формує його майбутні очікування.
7) теорія підкріплення (посилення мотивації) В. Скіннера стверджує, що поведінка людини обумовлена наслідками дій у схожій ситуації в минулому
(позитивними, негативними, нейтральними). Прагнучи уникнути покарання або заслужити заохочення, вона зберігає поведінку або змінює її в необхідну сторону.
З цією метою пропонуються такі способи впливу на людей, як позитивне й негативне підкріплення, гасіння і покарання.
Суть позитивного підкріплення полягає в тому, що заохочуються дії, які мають позитивну спрямованість.

110
При негативному підкріпленні заохочується відсутність дій з негативною спрямованістю, наприклад прогулів. Але воно може викликати не тільки бажані, але й непередбачені й негативні реакції, позитивне ж підкріплення - тільки бажані.
Гасіння - це відсутність підкріплення дій, їхнє ігнорування, у результаті чого вони самі по собі загасають.
Нарешті, покаранням є прямий вплив з метою зміни поведінки, спрямова- не на припинення негативних дій, недопущення їх у майбутньому. Воно може мати вигляд матеріального стягнення (штрафи), психологічної ізоляції праців- ника, створення атмосфери нетерпимості, пониження в посаді й т.п.
Виділяють наступні різновиди підкріплення:
- безперервне підкріплення припускає, що воно потрібне за кожною дією;
- перемежоване підкріплення полягає в тому, що стимул потрібний не за всіма результатами, а через строго певне їхнє число;
- підкріплення з фіксованим інтервалом припускає, що стимулювання відбувається за першим результатом після закінчення певного часу;
- підкріплення зі змінним інтервалом припускає, що стимул потрібний за першим результатом після закінчення випадкового відрізку часу. За ним йде сильна, постійна, стійка до гасіння реакція;
- підкріплення авансом, що зобов'язує людину працювати краще.
Завдання
для перевірки знань
Контрольні запитання одиничного вибору відповідей
1. До якої категорії потреб Маслоу відніс бажання бути часткою групи: а) систематичні; б) соціальні; в) ситуаційні; г) самовираження; д) самозадоволення?


111 2. За двохфакторною моделлю потреби поділяють на: а) гігієнічні і фізіологічні; б) мотиваційні і гігієнічні; в) гігієнічні і соціальні; г) гігієнічні і психологічні; д) мотиваційні і фізіологічні.
3. Які з нижченаведених категорій потреб належать до вторинних: а) безпеки, поваги, соціальні; б) самовираження, соціальні, поваги; в) фізіологічні, соціальні, безпеки; г) самовираження, безпеки, соціальні; д) поваги, безпеки, фізіологічні?
4. Які з нижче наведених категорій потреб належать до первинних: а) фізіологічні, безпеки; б) фізіологічні, соціальні; в) фізіологічні, поваги; г) фізіологічні, самореалізації; д) фізіологічні, гігієнічні?
5. За однією з теорій мотивації до вторинних потреб відносять: а) гігієнічні і безпеки; б) безпеки і поваги; в) фізіологічні і гігієнічні; г) влади і успіху; д) влади і безпеки
6. Хто з учених створив теорію Х/У: а) Мак-Клейланд б) Врум в) Маслоу г) Мак-Грегор д) Герцберг?
7.
З широкого спектру потреб один з теоретиків вирізнив три найбільш значущі, це: а) влада, успіх, причетність; б) влада, успіх, досягнення; в) влада, успіх, безпека; г) влада, повага, безпека; д) причетність, досягнення, безпека.

112 8.
У якого вченого має місце ієрархічність потреб: а) Врума; б) Герцберга; в) Маслоу; г) Мак-Клейланда; д) Мак-Грегора?
9.
Що розумів під теорією X один з теоретиків менеджменту: а) підхід; б)вчення; в) категорію; г) метод впливу; д) категорію працівників.
Контрольні запитання множинного вибору відповідей
1.
Що розуміють під мотивацією в менеджменті: а) спонукання до діяльності; б) внутрішній поштовх до роботи; в) задоволення потреб; г) спонукання і примус?
2.
Які асоціації виникають із теорією У: а) мова про активних людей; б) мова про ініціативних працівників; в) мова про пасивних людей; г) мова про диференціацію працівників?
3. Які з теорій не входять до теорій психологічної мотивації: а) очікувань Лоулера; б) несправедливості; в) продуктивності; г) потреб:
4. Двохфакторну модель мотивації розробив: а) Мак-Грегор; б) Мейо; в) Герцберг; г) Маслоу; д) Мак-Клейланд.


113
Контрольні запитання впорядкованого вибору відповідей
1. Автор піраміди потреб ієрархію побудував у такій послідовності: а) фізіологічні; б)самовираження; в) поваги; г) безпеки; д) соціальні.
2. Систематизуйте події, пов 'язані з еволюцією поняття мотивація, закінчивши речення: а) Від зародження організацій до середини XIX ст. існував єдиний принцип — ... б)
Від середини XIX ст. до робіт Ф. Тейлора, поширилася ідея ... в)
20—30-і р. XX ст. експерименти Е. Мейо показали, що ... г)
40—50-і р. XX ст. розвиток теорій змісту доповнив знання... д)
60-і р. до нашого часу — розвиток теорій процесу довів, що...


Література


1. Виханский О.С. Наумов А.И. Менеджменту – М: Экономист, 2004 2. Гріфін Р.В, Яцура В. Основи менеджменту: Підручник .- Львів: Бак, 2001 3. Мескоен М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.
– М: Дело, 1992 4. Хміль Ф.І Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995 5. Шегда А.В. Основы менеджмента- К: Знание, 1998

114
УНЕ
6. Управлінський контроль.
1.1
Управлінський контроль: поняття, функції, принципи.
1.2
Етапи процесу контролю.
1.3
Зовнішній і внутрішній контроль.
1.1

Управлінський
контроль: поняття, функції, принципи
Під контролем розуміють систему регулярної перевірки стану й результатів функціонування організації, її окремих елементів, зовнішнього оточення.
Контроль розрізняється за об'єктами, ступенем їхнього охоплення
(суцільний або вибірковий); необхідністю їхнього руйнування при цьому; за суб'єктами, які його здійснюють; за інтенсивністю (нормальний або посилений).
У системі управління контроль вирішує кілька завдань.

по-перше, дозволяє заздалегідь виявити у внутрішньому або зовнішньому середовищі фірми фактори, які можуть вплинути на її діяльність, а також необхідним чином підготуватися і вчасно на них відреагувати;

по-друге, допомагає відслідковувати недостатньо чітко виражені тенденції розвитку, їхній напрямок і глибину й створювати більш обґрунтовані плани;

по-третє, дозволяє вчасно виявити порушення, помилки, промахи, оперативно їх запобігти або усунути;

по-четверте, дає можливість виявити резерви;

по-п'яте, забезпечує встановлення й підтримку в системі управління зворотного зв'язку;

по-шосте, дозволяє оцінити роботу персоналу за певний період, ефективність і надійність системи управління.

115
Контроль здійснюється відповідно до певних принципів, до яких можна віднести:
1) охоплення основних сфер діяльності організації і процесів, що протікають у ній;
2) безперервність, обумовлену відповідним характером виробничої і господарської діяльності (у ряді випадків контроль може здійснюватися епізодично);
3) залучення до здійснення контролю всього персоналу організації або його значної частини;
4) наявність чіткої стратегічної спрямованості, яку задають основні пріоритети розвитку організації;
Ретельно перевіряти другорядні сфери її діяльності далеко не завжди доцільно, а деяких - і зовсім не має сенсу, тому що це вимагає багато сил і засобів.
5)
ув'язування з процесом планування й перетворень в організації, її структурі, системі управління;
6)
гнучкість, пристосування до змін, що відбуваються, що забезпечує його високу якість і дієвість;
7)
своєчасність, що дозволяє усувати порушення, перш ніж вони приймуть небезпечні розміри;
8)
орієнтованість на конкретні результати, підвищення ефективності і якості роботи фірми, підтримку нового;
9)
економічність, яка припускає, що вигоди, принесені контролем, повинні перевищувати витрати на його здійснення (противне свідчить про те, що він не поліпшує ступеня володіння керівництвом реальною ситуацією);
10)
індивідуалізувати, націленість на конкретні процеси, результати, осіб (вимагає врахування особистих якостей людей, їхнього становища, зв'язків у колективі);

116 11)
максимальна прозорість, відкритість, гласність, об'єктивність, доброзичливість, виключення стеження за людьми, пошуку «козлів відпущення», створення сприятливого морально-психологічного клімату;
12)
відповідність характеру контрольованого процесу;
13)
регулярне підведення підсумків контролю, своєчасне проведення коригувальних заходів, заохочення, й покарання недбайливих.
У процесі контролю можуть мати місце об'єктивні й суб'єктивні помилки. До них можна віднести: контроль з нагоди, що не попереджає відхилення, а здійснюється їм навздогін; тотальний контроль, породжуваний несамостійністю й утриманством людей; поверхневий контроль з недовіри або для проформи, наприклад за відлученням з робочого місця, та ін.
На практиці існує три основних види управлінського контролю: попередній, поточний і підсумковий.
Попередній передує активній діяльності, а тим більше конкретним результатам і вирішує завдання перевірки готовності фірми, її персоналу, виробничого апарата, системи управління та ін. до майбутньої роботи.
Система управління перевіряється з погляду відповідності існуючій структурі організації, якості вже ухвалених рішень, підготовлених документів,
їхньої адекватності наявним вимогам, правильності оформлення, ознайомлення з ними виконавців, засвоєння ними завдань.
Попередній контроль персоналу покликаний відповістити на запитання, чи можна з його допомогою вирішувати передбачені планом завдання. Для цього кадрові служби вивчають професійну придатність співробітників, їхні потенційні здатності, знання прав, обов'язків, вимог техніки безпеки, норм виробітку, умов заохочення; стан здоров'я і здатність виконувати свої обов'язки; наявність безпечних умов праці, можливості підвищення кваліфікації, розвитку, творчості та ін.
Такий контроль здійснюється на основі заздалегідь розроблених вимог до кожної категорії фахівців. Його інструментами є: тестування, співбесіди, вивчення особистих документів та ін.

117
Попередній контроль стану матеріальних і фінансових ресурсів організації припускає перевірку наявності на складах запасів сировини, матеріалів, що комплектуючих виробів, відповідність їхньої структури й кількості потребам, гарантованість поставок, правильність надходження і витрати коштів та ін.
Основою попереднього контролю фінансових ресурсів організації є її бюджет або кошторис, що дозволяють перевірити надійність їхніх джерел і обґрунтованість майбутніх витрат.
Засобами контролю матеріальних і фінансових ресурсів є перевірки, ревізії, інвентаризація і т.п.
Поточний контроль звичайно існує у формах стратегічного й оперативного контролю.
1.
Стратегічний контроль має як основний об'єкт ефективність використання ресурсів організації у процесі досягнення її кінцевих цілей. Він ведеться не тільки за кількісними (наприклад, рівнем продуктивності праці), але й за якісними показниками: впровадженням і використанням досягнень
НТР, нових методів роботи, технологій та ін.
2.
Оперативний контроль на практиці співпадає з оперативним управлінням, орієнтований на поточну виробничу й господарську діяльність.
Його об'єктами є:
- рух виробів у рамках технологічного процесу;
- дотримання норм і нормативів витрати ресурсів; завантаження обладнання; організація праці, дотримання її графіків;
- наявність запасів незавершеного виробництва й готової продукції;
- рівень поточних витрат коштів.
Такий контроль проводиться буквально одночасно з виконанням основної роботи.
Найважливішим об'єктом поточного контролю є якість продукції й послуг, оцінювана на основі стандартів, що виходять з виробничих умов, традицій самого підприємства, вимог ринку.

118
Контроль якості може бути суцільним (статистичним) і вибірковим
(якщо число його об'єктів надто велике або для перевірки виробу потрібно його зруйнувати). Вибірковий контроль вимагає менше витрат, але підданий ризику випадкових помилок. Такий ризик можна знизити шляхом збільшення числа об'єктів, які перевіряють, але при цьому відповідно зростатимуть витрати.
Важливу роль у підвищенні ефективності контролю технологічного процесу може зіграти його карта, що являє собою схему, на яку наносяться припустимі границі параметрів якості й результати вимірів, що дозволяє відразу ж наочно виявити відхилення.
3. Підсумковий контроль звичайно пов'язаний з оцінкою виконання організацією (співробітниками) планів (завдань). Він припускає всебічний аналіз не тільки конкретних результатів діяльності за минулий період, але й сильних і слабких її сторін, виявлення проблем, перешкод.
Дані підсумкового контролю використовуються для складання чергових планів і винагороди працівників.
1.2.

Етапи
процесу контролю
Процес контролю складається з декількох етапів. На першому етапі визначаються параметри функціонування і розвитку системи, які необхідно контролювати, джерела інформації про них.
Параметри мають вигляд стандартів і нормативів, що відображають закладені в плани завдання.
Мова може йти про нормативи витрати ресурсів на одиницю продукції або обсяг робіт, показники ефективності, строки робіт і т.п.
До нормативів ставлять такі вимоги, як наукова обґрунтованість, гнучкість (здатність змінюватися відповідно до нових умов), здійснюваність у нормальній ситуації (занадто високі нормативи лякають, а занадто низькі - розхолоджують), адекватність відображення реальних процесів.

119
Відповідність цим вимогам дозволяє нормативам служити критеріями оцінки підрозділів і окремих осіб.
Крім того, у господарській практиці нормативи використовуються для розподілу роботи між виконавцями, зовнішніх зіставлень, визначення кандидатур на висування.
Не все, що потрібно контролювати, вдається виразити в кількісних показниках, наприклад морально-психологічний клімат у колективі, що ускладнює процес контролю. Але в ряді випадків його можна здійснити й без показників, орієнтуючись, скажімо, на різні реакції людей.
На другому етапі процесу контролю створюється модель управління організацією, на якій відображаються потоки ресурсів, інформації, місця утворення проміжних і кінцевих результатів, що є найбільш підходящими місцями для спостережень - так звані точки контролю.
Третій етап процесу контролю полягає в одержанні інформації про стан і результати функціонування об'єкта. Одержання інформації - самий трудомісткий і дорогий елемент контролю. На його частку припадає основна частина витрат, величина яких найчастіше й визначає, слід займатися контролем чи ні. Адже його завдання полягає насамперед у пошуку шляхів скорочення витрат, а не в їхньому збільшенні.
Інформація, призначена для потреб контролю, повинна бути своєчасною і точною, дозволяти приймати обґрунтовані рішення про те, як діяти в даній ситуації. Джерелами цієї інформації служать цільові спостереження, статистич- ні дані, оперативні повідомлення, бухгалтерська звітність, опитування суспільної думки, підсумкові звіти, спеціальні аналітичні огляди та ін.
При оцінці інформації можуть виникати різні підводні камені, насамперед пов'язані з психологією людей, оскільки будь-яка інформація розглядається через призму особистого сприйняття, а тому здобуває суб'єктивне забарвлення.
Вище керівництво організації встановлює масштаб припустимих відхилень від нормативів, у межах якого вони не повинні викликати тривогу.

120
Зіставлення з ними інформації дозволяє визначити наявність, ступінь відхилень і визначити необхідність коригувальних дій.
Практика контролю і оцінки відхилень лежить в основі спеціального методу управління - так званого управління за відхиленнями. Він припускає, що їх можна розділити на три групи:
- не впливають на її діяльність (їх можна ігнорувати);
- незначні (їх усуває виконавець);
- значні (вони вимагають втручання керівника).
Такий підхід дозволяє керівникам звільнитися від вирішення другорядних проблем і сконцентруватися на головному, а виконавцям виявити повною мірою свою ініціативу. Але він вимагає значної підготовчої роботи з формалізації відхилень і ретельних спостережень, тому досить трудомісткий. Крім того, не завжди можна правильно оцінити ситуацію і визначити, чи є насправді відхилення відхиленням. Не всі відхилення від стандартів потрібно усувати, тому що іноді самі стандарти можуть виявитися нереальними.
Четвертий етап процесу контролю полягає в коригуванні діяльності організації: модифікації цілей, перегляді планів, перерозподілі завдань, удосконалюванні технології виробництва й управління.
Але до цього потрібно ставитися обережно. Якщо справи в організації йдуть непогано й поставлені цілі в основному досягаються, краще не вносити в її діяльність зайвих змін, оскільки відхилення далеко не завжди порушують нормальний хід роботи й можуть не впливати на кінцеві результати.
На практиці існують два варіанти коригувальних дій. Перший полягає в усуненні причин, що породжують відхилення, їхній ліквідації або нейтралізації; другий - у зміні стандартів.

121
1.3.

Зовнішній
і внутрішній контроль
Контроль ділиться на внутрішній і зовнішній.
Зовнішній контроль здійснюється керівництвом або спеціальними співробітниками - контролерами. У рамках внутрішнього контролю виконавці самі стежать за своєю роботою і її результатами й вносять у міру необхідності коригування у власну діяльність.
Ідея зовнішнього контролю ґрунтується на тому, що люди, принаймні формально, краще виконують свої обов'язки, якщо знають, що за ними спостерігає керівник або його представник. Психологи вважають, що на це є кілька причин.
1.
За результатами контролю відбувається оцінка співробітників і пов'язані з нею заохочення, покарання, просування по службі.
2.
Контроль може означати також, що даній сфері діяльності керівництво надає великого значення, тому за неї варто триматися і виявити хоча б показну ретельність, щоб виділитися на фоні інших.
3.
Оскільки підсумки контролю звичайно широко висвітлюються в колективі, багато хто намагається працювати краще для того, щоб прославитися. Іншими словами, додаткова ретельність проявляється тут через честолюбство.
Тому систему контролю необхідно конструювати так, щоб запобігти поведінці, орієнтованій на нього.
По-перше, повинен бути передбачений так званий «захист від хитруна», тобто від того, хто, нічого не роблячи, намагається створити видимість активної і сумлінної роботи, показати керівництву те, що воно бажало б бачити.
Чим вище ступінь бюрократизації управління організацією, тим частіше подібна поведінка співробітників має місце і вони більше часу витрачають на обман, ніж на виконання власних обов'язків. Особливо часто це буває, якщо

122 відсутні чітко визначені нормативи роботи і її результат не проходить ринкову оцінку споживачем.
По-друге, цілі в умовах зовнішнього контролю повинні бути досить важкими, що не дають виконавцям «засипати на ходу». Вважається, що найбільшою мірою вони стимулюють тоді, коли у виконавця є 50% упевненості в їхньому досягненні.
По-третє, за підсумками зовнішнього контролю обов'язково повинне випливати заохочення, а якщо необхідно, і покарання.
При діяльності, що постійно ускладнюється, організації традиційна система зовнішнього контролю вимагає величезних витрат і стає економічно й технічно непосильною навіть для великих фірм. Вихід із сформованої ситуації лежить у впровадженні, де можливо, практики внутрішнього контролю, або самоконтролю. Головне завдання останнього полягає в тому, щоб вчасно виявити проблему й знайти шляхи її вирішення, а не піймати когось за руку й покарати. У цих умовах виконавці готові брати активну участь у формулюванні цілей своєї діяльності й самостійно контролювати їхню реалізацію.
Умовами впровадження самоконтролю є: перевага групових форм роботи й прийняття рішень, здоровий морально-психологічний клімат, демократичні форми керівництва. Оскільки це зустрічається далеко не скрізь, на практиці внутрішній і зовнішній контроль застосовуються в певному співвідношенні, що залежить:
- від стилю керівництва організацією (при авторитарному переважає зовнішній контроль, при демократичному, особливо ліберальному - самоконтроль);
- можливості одержати надійну оцінку результатів і запитати з працівників персонально за доручену справу (якщо така можливість є, переважніше зовнішній контроль, у противному разі - внутрішній);
- характеру підлеглих (для несумлінних, неакуратних людей більше підходить зовнішній контроль, для сумлінних і педантичних - внутрішній);

123
- мікроклімату в колективі (при сприятливому краще внутрішній контроль, при несприятливому - зовнішній, що дозволяє вольовим шляхом згладжувати або запобігати можливі конфлікти);
- прийнятої системи винагороди (в умовах переваги її індивідуальних форм на першому місці перебуває зовнішній контроль, колективних - внутрішній).
Завдання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал