Навчальний посібник для студентів усіх форм навчання спеціальності 0501 "Економіка і підприємництво"




Сторінка10/11
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.14 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
1.3.

Організаційні
комунікації
Удосконалення процесу спілкування сприяє ефективності його комунікації процесу. Але на шляху обміну інформацією в організації виникають перешкоди, що не залежать від відправника повідомлення. У першу чергу це перекручування інформації при її прямуванні усередині організації по вертикалі (униз), тобто ненавмисні перекручування, пов'язані з труднощами в міжособистісних контактах. Можуть бути й свідомі перекручування. Якщо одержувач не згоден з повідомленням, він змінює його зміст у своїх інтересах.
Перекручування можуть бути позв'язані й з фільтрацією інформації, обумовленої, як правило, прагненням передавати тільки ту інформацію, що стосується даної особи або підрозділу. Яку інформацію відсівати, визначає

141 керівник. А це часто приводить до того, що важлива для відділу інформація до нього не попадає або попадає перекрученою.
Між менеджерами виробилася тенденція повідомляти вищестоящим керівникам тільки позитивну інформацію. Бажання повідомляти тільки гарні новини або те, що керівник хоче почути, також приводить до перекручування реальної інформації.
У наш час потоки інформації настільки великі, що може відбутися перевантаження інформаційного каналу. Одночасна переробка інформації і необхідність вести інформаційний обмін приводять до того, що керівник не в змозі реагувати на всю інформацію. Він відсіває ту інформацію, яка йому здається менш важливою. Але це особиста точка зору. В іншого керівника вона може виявитися іншою.
Перешкодою в ефективності комунікаційного процесу може виступати й незадовільна структура організації. Структура організації визначається як логічний взаємозв'язок рівнів управління й функціональних сегментів, що забезпечує ефективне досягнення цілей. Однак структури створюють люди, а логіка в різних людей різна. Якщо взаємозв'язок структурних елементів продуманий погано, зменшуються можливості ефективного управління. Чим більше рівнів управління, тим більша ймовірність інформаційних перекручувань у зв'язку з коригуванням і фільтрацією повідомлень на кожному рівні. Негативний вплив на комунікаційний процес можуть мати погані відносини між підрозділами підприємства, а також конфліктні ситуації між ними й окремими працівниками.
Обсяги інформаційних потоків регулюються тільки в тих випадках, коли керівники різних рівнів добре собі уявляють, яка інформація необхідна для ефективного управління і що значить «занадто мало» або «занадто багато» в
інформаційному обміні. Інформаційні потоки поставлені в пряму залежність від цілей, прийнятих рішень і способу оцінки роботи керівника або керованого їм підрозділу, тому на різних рівнях управління потрібні різні обсяги інформації.

142
Управлінські дії не обмежуються тільки регулюванням інформаційних потоків. Застосовуються також безпосередні контакти з одним або групою підлеглих для обговорення виробничих питань. Ті ж питання можуть обговорюватися на загальних зборах колективу підрозділу або щотижневих нарадах.
Як і в міжособистісному обміні інформацією, в організаційних комунікаціях величезне значення мають системи зворотного зв'язку, які є частиною контрольно-управлінської інформаційної системи. Прикладом зворотного зв'язку може бути напрямок представників відділів і служб для обговорення окремих питань у підрозділи організації або відрядження цих представників на інші підприємства й в організації. Подібним чином керівник організації або її підрозділів може відвідати цех або виробничу дільницю, щоб особисто впевнитися, як перетворюють у життя його вказівки. У цьому разі він переборює розрив між собою й підлеглими. Як варіант зворотного зв'язку може бути використане опитування працівників, що проводиться особисто або за дослідними аркушами, за заздалегідь продуманою системою або без її.
Для поліпшення процесу надходження інформації на верхні рівні управління застосовується система збору пропозицій. Передбачається, що подавати ідеї з вдосконалення будь-якого управлінського процесу може кожний працівник підприємства. На багатьох підприємствах установлюються ящики для подачі пропозицій в анонімному порядку. Недоліком такого способу є те, що пропозиції не завжди розглядаються, а якщо розглядаються, то прийняті пропозиції не стимулюються.
Більш ефективний спосіб - це адресні пропозиції з гарантією стимулювання. Іноді підприємства встановлюють телефонний зв'язок для подачі пропозицій або питань, а відповіді друкуються у спеціальних бюлетенях.
Питання, що мають взаємний інтерес, можуть обговорюватися на зустрічах групи працівників і менеджерів.

143
Великі організації практикують випуск щомісячних бюлетенів з
інформацією з удосконалення управлінських відносин і перспектив розвитку організації.
Важливим сучасним засобом інформаційного забезпечення є відеозапис.
Відеострічки демонструють раз у квартал. Вони містять як виробничу, управлінську, так і фінансову інформацію і дозволяють працівникам формувати власну думку про окремих керівників і організацію в цілому.
Величезне значення для вдосконалення комунікацій в організації має сучасна інформаційна технологія. Уже давно широко розповсюджений персональний комп'ютер як засіб акумуляції і наступного поширення
інформації. У сучасному діловому світі застосовується електронна пошта — ефективний засіб зв'язку між людьми. Нові телефонні пристрої дають змогу одночасно контактувати з багатьма респондентами. Відеоконференції дозволяють обговорювати проблеми людям, які перебувають у різних місцях і навіть на різних континентах.
Завдання
для перевірки знань
Контрольні запитання одиничного вибору відповідей
1. Комунікації в менеджменті — це: а) обмін інформацією, внаслідок якого керівник одержує необхідну для прийняття рішень інформацію і доводить їх до підлеглих; б) відправлення повідомлень, внаслідок яких керівник дізнається про те, що відбувається у колективі; в) одержання інформації керівником з певних проблем від працівників і зовнішнього середовища; г) послання, яке містить відомості про стан речей чи події.
2. За формою реалізації комунікації поділяють на: а) аналогові та дигитальні; б) формальні та неформальні; в) зрозумілі та незрозумілі; г) службові та побутові.

144 3. Трансакція — це: а) словесний або безсловесний обмін між двома людьми; б) спілкування із зворотним зв'язком; в) словесний обмін за допомогою комп'ютера або інших технічних засобів; г) процес генерації ідей і передача одержувачу.
4. Поведінка людини як мінімум формується: а) трьома видами трансакцій; б) чотирма видами трансакцій; в) п'ятьма видами трансакцій; г) шістьома видами трансакцій.
5. Серед різноманітних трансакцій виокремлюють: а) паралельні трансакції; б) перпендикулярні трансакції; в) вертикальні трансакції; г) горизонтальні трансакції.
6. Визначте неіснуючий вид міжособистісних перешкод комунікацій. а) нереальні пропозиції; б) невербальні перепони; в) семантичні бар'єри; г) неякісний зворотний зв'язок.
Контрольні запитання множинного вибору відповідей
1. Існують форми вияву трансакції: а) природне «Я» — «Дитя»; б) пристосовницьке «Я» — «Дитя»; в) природне «Я» — «Дорослий»; г) пристосовницьке «Я» — «Дорослий».
2. До технічних прийомів, які покращують комунікації, належать: а) слідкування за мовою, жестами; б) використання однозначних формулювань;

145 в) усунення завад (сторонніх слухачів, телефону тощо); г) встановлення прямого зв'язку.
3. Поняття «інформація» означає: а) виклад про стан справ; б) пояснення про стан діяльності; в) новини про щось; г) пропозиція щось зробити.
Контрольні запитання впорядкованого вибору відповідей
1. Процес обміну інформацією відбувається у такому порядку: а) кодування; б) зародження ідеї; в) вибір каналу зв'язку; г) декодування; д) передавання; е) зворотний зв'язок.
2. Дослідження експериментальної психології доводять, що людина сприймає 100 % інформації у таких обсягах (розпишіть від більшої частки до мінімальної), а) ... очима; б) ... на слух; в) ... на запах; г) ... на нюх; д) ... на дотик.

Література

1. Виханский О.С. Наумов А.И. Менеджменту – М: Экономист, 2004 2. Гріфін Р.В, Яцура В. Основи менеджменту: Підручник .- Львів: Бак, 2001 3. Мескоен М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.
– М: Дело, 1992 4. Хміль Ф.І Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995 5. Шегда А.В. Основы менеджмента- К: Знание, 1998

146
ЗМ
1.3 Ефективність управління
УНЕ
1. Ефективність управління.
1.1
Сутність, критерії й показники ефективності управління.
1.2
Методи розрахунку економічної ефективності управлінської праці.
1.3
Методи розрахунку ефективності системи управління.
1.4
Методика визначення економічної ефективності від впровадження заходів щодо вдосконалення управління.
1.1.

Сутність
, критерії й показники ефективності керування
Ефект» і «ефективність» - різні поняття. Економічний ефект - це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції на ділянці, заводі, приріст знову створеної вартості в народному господарстві). Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більше повної її характеристики важливо знати, якими витратами отриманий цей ефект, тобто в що обійшовся результат.
Однакові витрати праці можуть дати різні ефекти і навпаки, той самий ефект може бути досягнуть різними витратами праці. Ціль суспільного виробництва - одержання більших ефектів з найменшими трудовими матеріальними й грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину - ефект - з іншою абсолютною величиною - витрати. Таке зіставлення дає відносну величину - ефективність.
Управлінська праця належить до найбільш складних видів людської діяльності, її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи, тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

147
Критерієм оцінки управлінської праці є її ефективність:
Еу = ефект (результат) / витрати управлінської праці
(8.1)
При цьому слід пам'ятати, що результат управлінської праці виражається не тільки економічним, але й соціальним ефектом. Що ж стосується витрат, то вони являють собою живу й упредметнену управлінську працю.
У практиці при оцінці ефективності праці працівників управління поняття
«економічна ефективність управлінської праці» застосовується в більш вузькому значенні, тому що являє собою тільки економію живої і упредметненої праці, одержувану у сфері управління матеріальним виробництвом, в результаті оптимізації і раціоналізації управлінської діяльності.
Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарата управління є також соціальна ефективність, що через відсутність кількісних змін визначається головним чином якісними показниками. Критерій економічної ефективності управлінської праці дає можливість кількісно виміряти ефективність праці апарата управління, тому він знайшов найбільш практичне застосування.
Для визначення ефективності праці управлінського персоналу треба встановити критерії і показники, за якими проводиться оцінка. Під критеріями розуміють найбільш загальні кількісні характеристики результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарата управління є показниками управлінської праці. Вони мають підлеглий характер стосовно критерію і є основою при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці й буде виражати критерій оцінки.
Для визначення економічної ефективності управлінської праці використовуються різні способи: за показниками підприємства, організації й функціонуванню праці управлінського персоналу; за обсягом переданої
інформації; за якістю і швидкості прийнятих рішень; за виконанням функцій управлінських ланок.

148
До показників, що характеризують працю у сфері управління, належать: зниження трудомісткості обробки управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу; строків обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці, механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління.
Це кількісно вимірювані показники. Такі показники у сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень, культура управління й інші, не виміряються взагалі або виміряються неповно.
У сфері впливу управлінської праці на виробництво кількісно вимірюваними є такі показники: приріст прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; ріст продуктивності праці; зниження фондоємності; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних коштів; підвищення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; ріст технічного рівня оснащення виробництва
1.2.

Методи
розрахунку економічної ефективності управлінської праці
Процес управління виробництвом впливає на всю багатобічну діяльність підприємства, що дозволяє визначити вплив управлінської праці на безліч показників виробничої діяльності. При цьому його ефективність зводиться до економії, одержуваної в результаті впливу управлінського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівнянної з витратами на управління.
Економічна ефективність управлінської праці (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

149
Еу = Эу / Ву


(8.2) де Эу - економічний ефект;
Ву - сумарні річні витрати на управління.
Економічний ефект являє собою приведену за рік суму економії на управлінську діяльність: n
Эу = ( Эi - Ен Зу)
,

(8.3) i = 1 де Эу- економія i-го виду робіт;
Ен — нормативний коефіцієнт ефективності (0,15); п - число виконуваних робіт, у результаті яких отримана економія.
Ефективність управлінської праці виражається показниками виробничої діяльності підприємства. Загальний вигляд формули є таким:
Еуi = Пi / Зу

(8.4) де Еуi - економічна ефективність управління за i-м показником підприємства;
Пi- результат роботи підприємства за I-м показником.
Управлінський персонал впливає на скорочення трудомісткості продукції, підвищення ритмічності роботи, поліпшення матеріально-технічного постачання й обслуговування основного виробництва, оптимізацію техніко- економічного й оперативного планування, тому його економічну ефективність можна визначити за формулою:
Ерп = Пт / Зу ,

(8.5) де Еуп - економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок росту продуктивності праці;
Пт - продуктивність праці підприємства.

150
Управлінський персонал впливає і на зниження собівартості продукції, особливо умовно-змінних витрат. Це можна виразити в такий спосіб:
Еуп = Эуп / Зу

(8.6) де Еуп - річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно- змінних витрат у собівартості;
Эуп - річна економія умовно-змінних витрат:
Эуп = Эм + Эт + Эз + Эсб + Эн + Эп + Эоб

(8.7) де Эм - економія від зниження матеріальних витрат;
Эт - економія палива й енергії на технологічні потреби;
Эз - економія заробітної плати виробничих робітників;
Эсв - економія від зменшення втрат від шлюбу;
Эн - економія від зменшення невиробничих витрат;
Эп - економія витрат на підготовку й освоєння виробництва;
Эоб - економія витрат на зміст і експлуатацію встаткування.
Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати й по приростом прибутку:
Еп = Эпр / Зу ,


(8.8) де Еп - економічна ефективність управлінського персоналу;
Эпр - річна економія за рахунок приростів прибутку;
Зу - сумарні річні витрати на управління.
Эпр = (А2 - А1) / А1 * П1 + (З1 - З2) / 100 * А2
(8.9) де А1, А2 - річний обсяг реалізованої продукції відповідно до й після раціоналізації робіт в управлінні;
З1, З2 - витрати на 1 грн. реалізованої продукції відповідно до й після раціоналізації робіт в управлінні;
П1 - прибуток від реалізованої продукції до раціоналізації робіт в управлінні.

151
Економію можна визначити й у самих сферах керування. Тут на неї впливають такі фактори, як зниження працєвитрат управлінського персоналу; умовне вивільнення працівників, скорочення втрат робочого часу. Економічний ефект від зниження трудомісткості обробки інформації обчислюється по формулі: n
Этрi = ( (Т1 - Т2) S, (8.10) i = 1 де Т1, Т2 - трудомісткість I-ї управлінської процедури (операції) до й після раціоналізації робіт, люд.-дні;
S - середня річна вартість одного людино-дня управлінського персоналу; n - число процедур (операцій).
Поліпшення структури апарата управління, механізація й автоматизація - найважливіші напрямки в діяльності підприємства. Економічний ефект у цьому випадку розраховується в такий спосіб:
Эч = ((Ф1 / Ф2 - 1)Ч) S1

(8.11) де Эч - економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;
Ф1, Ф2- фонд робочого часу в середньому на одного працівника відповідно до й після раціоналізації, год;
Ч - чисельність працюючих до раціоналізації, люд.;
S1 - середня річна заробітна плата одного працівника.
Економічну ефективність управлінської праці можна визначити стосовно кожного з безлічі показників виробничої діяльності, але жоден з них не дозволяє оцінювати ефективність управління в цілому.
Як узагальнюючий критерій економічної ефективності підприємства може виступати функція обмеженого числа найважливіших показників. Він може бути виражений у такому вигляді:

152
W = f (Пп * Ппр * Пуп * Пф),
(8.12) де W - узагальнений критерій економічної ефективності фірми;
Пп, Ппр, Пуп, Пф - показники (визначники) підприємства (приріст прибутку, продуктивність праці, умовно-змінні витрати, фонд заробітної плати).
1.3.

Методи
розрахунку ефективності системи управління.
Найбільш прийнятним з усіх методів визначення ефективності системи управління виробництвом є метод, розроблений Державною академією управління ім. С. Орджонікідзе (Москва). За основу рекомендується брати питомі витрати на управління, розраховані стосовно основних фондів і до рівня кооперованих поставок і концентрації виробництва, сполучених з продуктивністю праці по умовно-чистій продукції (тепер можна вже говорити про нормативно-чисту продукцію).
Загальний порядок розрахунку:
1.Економічність системи за допомогою віднесення витрат на керування
(Зу) до основного (Фос) і оборотних (Фоб) фондів об'єкта управління визначається за формулою:
Эс = Зу * 100 / Фоб * ДО1 + Фос*ДО2,

(8.13) де ДО1 і ДО2 - коефіцієнти, що характеризують рівні кооперування поставок і концентрації виробництва;
100 - вводиться для збільшення абсолютної величини показника економічності системи управління. Коефіцієнт коригування рівня кооперування поставок визначається за формулою:
ДО1 =
γ
до
/
γ
i к,


(8.14) де
γ
до
,
γ
i к
- частка кооперованих поставок у загальній собівартості продукції шуканого підприємства й підприємства, прийнятого за умовну базу.

153
Такий же принцип може бути використаний при визначенні коефіцієнта, що враховує рівень концентрації виробництва:
ДО2 = Ф
i ос
/ Ф
ос
,

(8.15) де Ф
i ос
, Ф
ос
- вартості основних виробничих фондів даного підприємства
(об'єднання) і підприємства (об'єднання), прийнятого за умовну базу.
2. За показник ефективності виробництва в методиці прийнята продуктивність праці, обчислена за нормативно-чистою продукцією:
Эп = Пч / Р
,

(8.16) де Пч - обсяг нормативно-чистої продукції підприємства;
Р - загальна чисельність працюючих.
3. Показник ефективності системи управління знаходимо за наступною залежністю:
Эу = Эс / Эп

(8.17)
Таким чином, чим менше показник ефективності системи управління, тим вище ефективність цієї системи, тому що чим нижче рівень витрат на управління й вище продуктивність праці, тим раціональніше й економічніше виробництво.
1.4.

Методика
визначення економічної ефективності від
впровадження
заходів щодо вдосконалення управління.
Заходи щодо вдосконалення управління виробництвом дозволяють скоротити апарат управління шляхом поліпшення його організаційної структури, збільшити обсяг виробництва. За цими напрямками слід визначати основні показники економічної ефективності систем управління виробництвом: річний економічний ефект; ріст продуктивності праці; строк окупності додаткових витрат капітальних вкладень. При скороченні апарата управління заощаджується фонд зарплати з урахуванням відрахувань на соціальне страхування, що, у свою чергу, приводить до зниження собівартості продукції:

154
Э
ЗП
= Чсокр*Зср (1 + Пс / 100),

(8.18) де Э
ЗП
— економія заробітної плати;
Чсокр - число одиниць управлінського апарата, які скорочують;
Зср - середньорічна зарплата на одного працівника апарата управління;
Пс - відсоток відрахувань на соціальне страхування.
Собівартість всієї продукції після впровадження заходів:
S2 = S1 – Э
ЗП


(8.19) де S1 - собівартість всієї продукції до впровадження заходів, перелічена на обсяг виробництва після вдосконалення управління.
Річний економічний ефект розраховується на основі наведених витрат:
Э =
[
S1 + (Ен*ДО1)
]
-
[
(S2 + (Ен*ДО2))
]
=
[
S1 + (Ен*ДО1)
]


[
S1 – Э
ЗП
+ (Ен*ДО2)
]
,

(8.20) де ДО1, ДО2 - капітальні витрати до і після впровадження заходів щодо вдосконалення управління виробництвом;
Ен- нормативний економічний ефект (при впровадженні нової техніки 0,15).
Ріст продуктивності праці,
ПТ = (ПТ2 / ПТ1) / ПТ 1 * 100%,
(8.21) де ПТ1 і ПТ2 - продуктивність праці до й після впровадження заходів:
ПТ1 = В1 / Ч1 (8.22) ПТ2 = В1 / Ч1 - Чэ (8.23) де В1 - обсяг виробництва до впровадження заходів;
Ч1 - чисельність працюючих до впровадження заходів;
Чэ - чисельність апарата управління після впровадження заходів
(економія).
Строк окупності додаткових капітальних вкладень:
Струм = ДО2 - ДО1 / S1 - S2

(8.22)

155
При збільшенні обсягу виробництва в умовах впровадження заходів щодо вдосконалення управління виробництвом річна економія розраховується по формулою:
Э2 = (а1 - а2)+ В / В1 - В / В2)*В2 - (Ен*Кдоп),
(8.23) де а1 і а2 - умовно-змінні витрати в собівартості одиниці продукції до і після впровадження заходів;
У- річна сума умовно-постійних витрат у загальній собівартості всієї продукції;
В1 і В2 - обсяг виробництва до й після впровадження заходів;
Кдоп- додаткові капітальні вкладення для впровадження заходів.
Якщо в результаті впровадження заходів з вдосконалення управління одночасно скорочується чисельність і збільшується обсяг виробництва, то сума ефекту в обох напрямках підсумовується. Показники росту продуктивності праці й строку окупності визначають за наведеними вище формулами. Якщо для впровадження заходів з раціоналізації управління виробництвом розробляється кілька варіантів, то найбільш раціональний вибирють по мінімумом наведених витрат:
S
i
+ (Ен*К
i
) min
Удосконалення управління виробництвом дозволяє також підняти якісний рівень прийняття управлінських рішень, підвищити оперативність у вирішенні виробничо-господарських питань, які важко оцінити кількісно, тому іноді в цих випадках використовують експертні оцінки.
Завдання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал