Навчальний посібник для дистанційного навчання



Pdf просмотр
Сторінка2/19
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
Основні моделі консалтингової діяльності
Прийнято виділяти такі основні моделі консалтингової діяльності:
1. Формування, що створюються як структурні
підрозділи галузевих органів управління – міністерств
сільського господарства, регіональних і місцевих органів
та департаментів;
2. Формування, що організовані на базі великих
регіональних багатопрофільних або галузевих
університетів (так звана модель “land-grant”
університетів), сільськогосподарських коледжів і
профільних шкіл;
3. Підрозділи з надання консультаційних послуг у
складі фермерських організацій або об'єднань
товаровиробників;
4. Консультаційні формування як підрозділи
комерційних фірм;
5. Приватні консультаційні формування;
6.Cлужби, що засновані на комбінації перерахованих
вище форм.

17
Розділ 1.2. Основні моделі агроконсалтингової
діяльності
» Модель Екстеншн у США
» Структура моделі Екстеншн у Канаді
» Інформаційно-консультаційна служба в Німеччині
» Інформаційно-консультаційна служба в Польщі
» Датська дорадча служба
» Приватна консалтингова служба Франції
» Розвиток інформаційно-консультативних служб у Росії
Модель Екстеншн у США

ласична університетська “land-grant” модель екстеншн сервісу – державна служба екстеншн, була створена у США. Федеральний закон – Закон Смітта про створення служби екстеншн, прийнятий у в 1914 році, започаткував її діяльність на базі державних університетів штатів. Її називають “кооперативною службою екстеншн”, тому що вона функціонує на основі партнерства університетів з коледжами, школами, дослідними станціями та офісами служби у округах штатів.
Служба екстеншн США має майже столітню історію безупинного розвитку й удосконалення. Центральний апарат служби екстеншн входить до складу Департаменту сільського господарства США (USDA) і працює через університети. Головна функція центрального апарату служби екстеншн полягає в координації роботи всіх партнерів у різних штатах країни.
Комплексні групи експертів на федеральному рівні розробляють стратегічні плани з пріоритетних програм діяльності, які охоплюють сільськогосподарське виробництво та навколишнє середовище, соціальні, молодіжні програми та ін.
Департамент сільського господарства укладає контракт з університетом штату, згідно з яким університету виділяються відповідні фонди для забезпечення функціонування служби екстеншн. Університети визначають проректорів з екстеншн, мають відділення з навчальної й наукової діяльності та розгалужену мережу офісів з впровадження екстеншн програм в штаті, які розробляються цією службою.
Викладачі університетів, відповідно до їхніх індивідуальних контрактів з університетом, можуть займатися одним, двома або всіма трьома видами діяльності: навчальною, науковою та консультаційною (extension) діяльністю.
Фінансується служба екстеншн США як з федерального бюджету, так і з бюджетів штатів, округів, має гранти, спонсорську допомогу та здійснює комерційну діяльність.
Нині відбуваються зміни у фінансуванні служби екстеншн. Державне фінансування скорочується, все більша увага приділяється недержавним джерелам фінансування
(грантам, комерційним структурам тощо).
Важливим, на наш погляд, в американській службі є добір фахівців (як правило, на конкурсній основі), де враховуються два основних критерії: професійна підготовка й уміння працювати з клієнтами. Рівень підготовки консультантів має бути досить високим
– не нижче магістра. Близько чверті всіх співробітників служб мають вчений ступінь.
К

18
Керівник служби округу штату також займає свою посаду за конкурсом. У цьому разі він повинен мати не тільки вчений ступінь, але і досвід практичної роботи. Керівник формування є дуже авторитетною особою серед товаровиробників округу і належить до кола перших посадових осіб адміністрації округу.
У цілому, модель дорадчої служби “land-grant”
університетів побудована на тісній взаємодії з різними
науково-дослідними організаціями і державними
структурами влади і управління.
Служби, що побудовані за даним принципом, характеризуються такими особливостями (табл. 1.1):
Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика служб, організованих на базі регіональних багатопрофільних або галузевих університетів
Переваги
Недоліки

Можливість використання потужної матеріально- технічної (навчальні помешкання, дослідні і наукові лабораторії) і учбово-методичної бази навчальних закладів;

Досвід і висока кваліфікація професорсько- викладацького і наукового персоналу факультетів, кафедр і лабораторій різного профілю

Широкі зв'язки навчальних закладів із науковими, адміністративними, комерційними й іншими організаціями, а також із сільськогосподарськими підприємствами

Авторитет аграрних вузів і тісні зв'язки з підготовленими ними фахівцями-випускниками;

Довіра товаровиробників до консультантів, викладачів і фахівців служб, прямо не зв'язаних з адміністративним апаратом, значно вище, ніж до чиновників

Явних недоліків модель не має. Однак слід зазначити, що у всіх країнах, де вона використовується, фінансування служб здійснюється, в основному, за рахунок бюджетних
(федеральних і регіональних джерел). А також така служба може бути залежною від адміністрації університету при вирішенні фінансових питань якщо вона не має власного розрахункового рахунку і достатньої незалежності)
Структура моделі Екстеншн у Канаді

19
Кожна з десяти провінцій на трьох територіях Канади має свою дорадчу службу.
Основна частина канадської дорадчої служби підпорядкована провінційним міністерствам сільського господарства.
Організаційна структура дорадчої служби Канади на прикладі провінції Манітоба така: дорадча служба є складовою департаменту регіональних аграрних послуг та об’єднує чотири регіональні і тридцять дев’ять районних відділень. Спеціалісти регіональних відділень надають допомогу спеціалістам районних відділень та консультують фермерів. Районні дорадчі служби надають консультації фермерам з виробничих питань, родинам фермерів щодо поліпшення умов господарювання та життєдіяльності.
Працівники дорадчих служб Канади активно
використовують провідні інформаційні технології для
передачі інформації фермерським родинам. Це, в першу
чергу, інформація з аграрного менеджменту, маркетингу,
нових виробничих технологій, можливостей створення
додаткової вартості та диверсифікації виробництва.
В умовах жорсткої конкуренції сільських громад з великими господарствами та зменшення чисельності сільського населення у провінції – існує велика потреба у спеціалістах-дорадниках як в носіях передового досвіду.
Інформаційно-консультаційна служба в Німеччині
Прикладом організації формування як структурного підрозділу галузевих органів управління може бути державна консультаційна служба Німеччини при Міністерстві
сільського
господарства
землі Baden-Wurttemberg.
Аналогічно організовані консультаційні служби Румунії, Болгарії, Польської Республіки. Характерними для цих служб є ієрархічна побудова, де головною керівною ланкою є органи державної влади.
Останні десятиліття поширення набуває надання консультаційних послуг комерційними фірмами, що займаються виробництвом і збутом матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства, розробкою і впровадженням нових сортів і технологій і т.і. З цією метою в структурі таких фірм створюються спеціальні підрозділи, обов'язками яких є добір потенційних клієнтів, проведення консультацій з питань правильного використання ресурсів, що поставляються фірмою або застосування запропонованих технологій.
Дана форма організації дорадництва знайшла поширення в багатьох розвинутих країнах. Прикладом може бути консультаційна діяльність фірми KWS Kleinwanzlebener
Stauzucht AG (головне підприємство групи KWS), із штабквартирою в місті Айнбек,
Німеччина. Фірма протягом 130 років працює на ринку насінництва, виробництва і доробки насіння цукрового буряка, кукурудзи, картоплі, зернових, олійних і кормових культур у більш ніж 50 країнах світу. KWS займається селекцією сільськогосподарських культур, розмножує і готує насіннєвий та посадковий матеріал. Організація зацікавлена в рекламі своєї продукції, розширенні ринків збуту, збільшенні числа клієнтів. Цьому сприяє додаткова діяльність фірми з надання консультаційних послуг відповідно до напрямків своєї діяльності.

20

Фірма надає консультації сільськогосподарським
підприємствам і фермерським господарствам з
сучасних технологій вирощування
сільськогосподарських культур, вибору сортів, якості
продукції, сучасних напрямків селекції, технологій
виробництва насіння, їхній доробці та підготовці до
посіву і т.і.
У цьому разі використовуються різноманітні прийоми і методи консультаційної роботи: безпосередня консультація на місці виробництва, організація польових днів, демонстраційних досвідів, публікація і поширення брошур і методичних матеріалів та ін.
Основна частина послуг і навчальних заходів проводиться на “безкоштовній” основі, тобто витрати на консультаційну діяльність враховуються в ціні на продукцію фірми.
Інформаційно-консультаційна служба в Польщі
В Польській Республіці консультаційна служба є єдиною системою Національного центру з інформаційно-консультаційного обслуговування сільського господарства і сільських територій і складається з 16 центрів сільськогосподарського консультування воєводств (ЦСКВ) і польових офісів, яких нараховується від 4 до 7 у кожному з 49 воєводств.
На кінець 2000 року багато польових центрів мали юридичну самостійність, але нині ведеться робота з включення їх у структуру воєводських центрів із відповідною централізацією управління і фінансування. У польових офісах планується залишити тільки технологів, що будуть надавати консультації з найактуальніших питань ведення господарства. Загальний контроль за діяльністю системи сільськогосподарського консультування здійснює Департамент суспільних проблем і просвітництва Міністерства сільського господарства і продовольства Республіки.
Датська дорадча служба
Інформаційно-консультаційні формування створені на базі об'єднань товаровиробників і фермерських організацій. Найбільший розвиток дана модель організації служб набула у Данії, де консультаційні центри створювалися в інтересах фермерів, з їх ініціативи і за особистою участю фермерських організацій – Датських фермерських спілок і Датської асоціації сімейних господарств. Нині дорадча служба функціонує під їхнім спостереженням і з їхньою підтримкою, а також фінансується державою відповідно до Закону про субсидії. Свою роботу інформаційно-консультаційні формування спрямували у двох напрямках:
1. Господарсько-політичний, що підтримує інтереси фермерів
у взаємовідносинах з урядом, парламентом і місцевими
органами влади;
2. Професійний, що об'єднує консультаційну службу, яка діє
на місцевому (районному) і загальнонаціональному рівнях.
Керівник Центру призначається Радою (правлінням) місцевої фермерської спілки.
Слід відзначити, що державні структури, як правило, не втручаються в діяльність консультаційних центрів. Контроль здійснюється лише по лінії дотримання сільськогосподарського законодавства Данії і Європейського Союзу, а також з цільовим використанням бюджетних коштів.

21
Приватна консалтингова служба Франції
У Франції агроконсалтингову діяльність забезпечують сільськогосподарські палати. В структурах 94 сільськогосподарських палат працюють понад 11000 експертів у галузі сільського господарства і спеціалістів-техніків, а також сотні консультантів із торгівельних сільськогосподарських підприємств.
Держава фінансує від 30 до 40 відсотків експлуатаційних витрат сільськогосподарських палат, а також окремі заходи і програми.
Сільськогосподарські палати пропонують
товаровиробникам на вибір повний спектр послуг за
встановленими розцінками – від аналізу грантів до
економічного прогнозування розвитку господарств.
Така форма поєднання приватної ініціативи сільськогосподарських палат і державної підтримки з дотриманням державних інтересів дозволяє використати переваги і мінімізувати недоліки державної і приватної моделей консалтингу.
Розвиток інформаційно-консультативних служб в Росії
Класифікація консультаційних служб Росії

Нині інформаційно-консультаційні служби створені в багатьох регіонах Російської
Федерації. При цьому в країні вже склався загальноприйнятий підхід до формування консультаційної служби
і виділені основні форми
її організації.

22
Ми візьмемо за основу існуючу класифікацію, в рамках якої виділяють такі організаційно-правові форми: o
формування, створені як структурні підрозділи галузевих органів управління АПК
– регіональних міністерств, комітетів, управлінь і департаментів сільського господарства; o
формування у формі державних унітарних підприємств; o
формування у формі автономних некомерційних організацій; o
формування на базі ВУЗів, сільськогосподарських коледжів; o
формування на базі інститутів перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; o
формування на базі науково-дослідних інститутів; o
комерційні консультаційні формування.
Вибір форми організації інформаційно-консультаційної служби здійснюється безпосередньо регіоном і найбільшою мірою має відповідати завданням і функціям регіональної служби, а також місцевим умовам. Інституціональна структура на районному рівні визначається загальною регіональною організаційно-правовою
формою.
» Формування, створені як структурні підрозділи галузевих органів управління АПК
Нині найбільш численними є формування, що функціонують у структурі або при
органах управління АПК. Вони повторюють наявну організаційну структуру управлінських організацій, при цьому обов'язки консультантів покладені на працівників управлінь. У цьому випадку одному або декільком фахівцям у структурних підрозділах
(відділах, управліннях і т.п.) до назви посади додається приставка «консультант»
(економіст-консультант, агроном-консультант і т.п.).
Може бути інший варіант, коли консультантів виділяють з числа працівників апарату управління, що звільнені від основної діяльності та створюють самостійні структурні підрозділи. Обласний рівень (при цій формі організації дорадництва) поданий, як правило, одним відділом, а інші фахівці здійснюють консультаційні послуги «за сумісництвом».
На початковому етапі організації інформаційно-консультаційної системи формування створювалися, в основному, на базі органів управління АПК. Але результати перших років їх діяльності в ряді таких областей як Ленінградська і Нижньогородська показали, що працівники управління, як правило, приділяли мало часу на реальне консультування товаровиробників. Цей факт не сприяв виникненню довірчих відносин між ними і клієнтами. Навіть якщо консультанти були виділені з числа працівників, що звільнені від основної роботи й утворювали самостійні структурні підрозділи, то в цьому випадку адміністрація стикалася з проблемою оптимізації кількості працівників апарату управління. Це питання також частіше вирішувалося не на користь консультаційної служби.
Прикладом функціонування дорадництва на базі органів управління можна назвати
Рязанську, Пермську, Тверську, Якутську консультаційні служби.
Структури у формі державних унітарних підприємств
Другою за чисельністю формою організації дорадництва є структури в формі
державних унітарних підприємств. Вона функціонує за схемою: центральний офіс і районні
(міжрайонні) центри.
Структура
і кадровий склад
інформаційно- консультаційних центрів на районному рівні побудовані за функціонально-галузевим принципом. На регіональному (обласному, крайовому, республіканському) рівні такий

23 же принцип простежується при організації консультаційних відділів (груп).
Необхідно відзначити, що така організаційно-правова форма трансформувалася з
інформаційно-консультаційних служб, організованих при органах управління АПК.
Порівняно з вищеописаною формою організації служби ця модель має ряд істотних переваг, але також не позбавлена і недоліків, що наведені у таблиці 1.2.
Таблиця 1.2. Порівняльна характеристика служб, що створюються у формі державних унітарних підприємств
Переваги
Недоліки

Така організаційна форма дозволяє формуванню мати досить велику самостійність у виборі форм і методів організації й оплати праці;

Є юридично більш самостійною і незалежною від місцевої адміністрації структурою порівняно з
іншими державними формуваннями;

Можливість здійснення комерційної діяльності в повному обсязі і будь-яких напрямках, що не заборонено законом;

Виділений штат співробітників, що займаються тільки консультаційною діяльністю.

Можуть виникнути проблеми з оподатковуванням, в зв'язку комерційним характером діяльності підприємства;

Існують обмеження у використанні спонсорських внесків, грантів;

Є залежність від місцевого бюджету
Прикладом ефективної діяльності інформаційно-консультаційних служб у формі державного унітарного підприємства можуть бути формування Республіки Бурятія,
Чуваської Республіки, Ленінградської, Волгоградської областей.
Некомерційні автономні консультативні організації
Нині все більше регіонів Росії створюють консультаційні формування як некомерційні
автономні організації. Однією з перших до цієї організаційно-правової форми перейшла
Нижньогородська консультаційна служба (НКС). В даний час вона має статус некомерційної організації – фонду. Засновниками фонду «Нижньогородська
інформаційно-консультаційна служба АПК» є Адміністрація Нижньогородської області,
Нижньогородська державна сільськогосподарська академія і Волго-Окська асоціація виробників молока і м'яса (громадська організація сільських товаровиробників). Аналіз основних характеристик даної форми поданий у таблиці 1.3.


24
Таблиця 1.3. Порівняльна характеристика служб, що створюються у формі некомерційних автономних організацій
Переваги
Недоліки

Вищий орган управління формуванням складається з представників всіх основних суб'єктів АПК регіону: співробітників регіональної адміністрації, вчених і викладачів вузу і сільських товаровиробників;

Структура, штати й оплата праці працівників служб визначаються безпосередньо засновниками;

Є можливість використання спонсорських коштів і грантів із мінімальним оподатковуванням;

Комерційна діяльність здійснюється тільки з напрямками, що передбачені статутом.

Діяльність служб залежить від бюджетних коштів;

Сплачує податки з прибутку на майно
і всі нарахування на зарплату.
Інформаційно-консультаційні служби на базі вищих навчальних закладів
Інформаційно-консультаційні служби на базі вищих навчальних закладів, як правило, повторюють організаційні структури даних організацій (факультети, кафедри, відділи і т.п.). На постійній основі в такій службі працюють 5 – 7 співробітників, а інші консультанти періодично залучаються працівниками зі штату викладачів навчального закладу. Дана організаційно-правова форма консультаційної служби реалізована, наприклад, на базі Московської академії ім. К.А.Тимірязєва, у: Вороніжі служба творена як структурний підрозділ Воронезького державного аграрного університету ім.
К.Д.Глінки, у Новосибірську при Державному аграрному університеті та ін.
У цієї організаційної форми є багато переваг, що вже були розглянуті на прикладі закордонних служб. До переваг даної організаційно-правової форми також належить податкові пільги навчальних закладів: освітні заклади не сплачують ПДВ, звільнені від податку з прибутку і мають мінімальні нарахування на зарплату. Але оскільки служба фінансується, в основному, за рахунок бюджетних коштів, вона може бути у великій залежності від адміністрації університету при вирішенні фінансових питань (якщо не має власного розрахункового рахунку
і достатньої незалежності).


25

Розділ 1.3. Поняття сільськогосподарської дорадчої
діяльності в аграрному секторі економіки України
» Види агроконсалтингових послуг.
» Систему навчання в дорадництві
» Впровадження нововведень (процесне консультування)
» Експертне консультування
» Забезпечення клієнта інформацією
» Особливості становлення агроконсалтингової діяльності в Україні
Види агроконсалтингових послуг.
період переходу України до нових ринкових відносин з 1991 року утворився вакуум між виробниками сільськогосподарської продукції та її споживачами. Тоді і виникла необхідність у дорадництві – інформаційно-консультаційній допомозі сільгоспвиробникам та населенню.
Консультування – це передача клієнту знань, навичок та досвіду, воно сполучає в
єдине ціле чотири види діяльності:

навчання дорослих (підвищення кваліфікації);

впровадження нововведень (процесне консультування);

експертне консультування з вирішення проблем клієнта;

інформаційне забезпечення.
Система навчання в дорадництві
Систему навчання в дорадництві можна розділити на дві основні частини:
У

26
I. Підготовка кадрів агроконсалтингових служб: o
базова підготовка кадрів для агроконсалтингових служб у рамках програм вищої аграрної освіти (фахівці, магістри і т.і.); o
підвищення кваліфікації керівників, фахівців і консультантів інформаційно- консультаційних служб.
ІІ. Навчання товаровиробників: o
консультування, інформування сільських товаровиробників через систему навчальних заходів; o
методична, організаційна й інформаційна підтримка постійного вивчення й освоєння товаровиробниками на місцях вітчизняного і світового передового досвіду функціонування АПК; o
навчання сільських товаровиробників самостійно приймати рішення, спираючись на знання, що отримані за допомогою дорадчих служб.
Впровадження нововведень (процесне консультування)
Впровадження нововведень (процесне консультування) передбачає постійну взаємодію консультанта з клієнтом – сільськогосподарським товаровиробником, оцінку його ідей, пропозицій, аналіз проблем клієнта та підготовку рішень. При цьому роль консультанта полягає в акумуляції ідей та пропозицій клієнта, зведенні їх у систему та підготовці рекомендацій щодо реалізації ідей та вирішення проблем клієнта. Процес впровадження має, як складові, декілька етапів. Найбільш розповсюдженою є п’яти етапна модель впровадження нововведень: підготовки, діагностики, планування дій, впровадження та завершення. Кожен із цих етапів, у свою чергу, розділяється на стадії з тим, щоб досягти повного взаєморозуміння і взаємодії консультанта і клієнта.
Завершальним документом цього виду консультування є звіт, в якому підсумовується співпраця та оцінюється ефективність реалізації рекомендацій та виконаних робіт.
Робота консультанта вважається успішною, якщо його рекомендації виявилися ефективними і реалізованими клієнтом.
Консультантами-організаторами можуть бути управлінці районних і обласних
управлінь сільського господарства і продовольства, працівники дорадчих і інспекційних
служб, інформаційно-консультаційних підрозділів науково-дослідних установ, вищих
навчальних закладів аграрної освіти, агросервісних формувань. Вони мають вивчати попит сільгоспвиробників на агроконсалтингові послуги, організовувати його задоволення через підготовку та проведення науково-практичних семінарів, демонстраційних показів, шкіл підвищення кваліфікації, діяльності гуртків за
інтересами, участі в реалізації організаційно-господарських і інноваційних проектів виробничників, залучати до цієї роботи експертів-консультантів тощо.
Експертне консультування
Експертне консультування з вирішення проблем клієнта передбачає проведення діагностики, розробки рішень та рекомендацій щодо їх впровадження. Складові його такі:

визначення мети експертизи;

формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи);

відбір експертів та формування експертних груп;

проведення опитування;

27

визначення методики обробки даних опитування;

аналіз і обробка інформації;

ознайомлення клієнта з результатами експертизи.

До основних методів експертної оцінки належать: анкетування,
інтерв’ю, дискусія, метод Делфі, а також методи вимірювання.
Eкспертами-консультантами можуть бути наукові та науково-педагогічні
працівники, фахівці дорадчих служб та агроконсалтингових фірм, спеціалісти
лабораторій і станцій якості та безпеки виробництва сільськогосподарської продукції,
висококваліфіковані виробничники і управлінці. Далеко не всі працівники можуть претендувати на входження до цієї категорії.
Так, при паспортизації інтелектуального потенціалу Національного аграрного університету на предмет готовності до консультаційної роботи визначились лише 150 з близько 1200 науково-педагогічних працівників. При конкурсному відборі експертів- консультантів для роботи в Київській аграрній дорадчій службі з 5–7 претендентів на деякі посади не прийнято жодного. Тому спеціалістам, які мають необхідні знання, навики, досвід та хист до консультаційної роботи, необхідно створити умови для повноцінної консалтингової діяльності: перерозподілити навчально-педагогічне навантаження, зменшити обсяги науково-дослідної роботи, встановити доплати до посадових окладів тощо.
Списки (реєстри) експертів-консультантів як
національного, так і регіональних рівнів мають широко
оприлюднені та періодично переглядатися за визначальної участі
в їх обговоренні наукової спільноти та сільгоспвиробників.
Забезпечення клієнта інформацією
Забезпечення клієнта інформацією є основною функцією
консультанта при виконанні будь-якого завдання. В багатьох
випадках консультанту достатньо забезпечити клієнта
необхідними інформаційними ресурсами, щоб той самостійно
вирішував свої проблеми.
Фермери отримують інформацію з різних джерел у системі сільськогосподарських знань та інформації. Ця інформація має бути корисною для прийняття рішень як фермерами і консультантами, так і іншими операторами ринку агроконсалтингових послуг. Фермери не є тільки отримувачами інформації, вони можуть також вдосконалювати інформацію самі для власного та колективного використання.
Потрібно забезпечити вільний доступ консультантів до інформаційних джерел, який повноцінно може бути забезпечений при наявності у держави відповідно зібраних, систематизованих і організованих інформаційних фондів, баз (банків) даних науково- технічного і ринкового характеру.

28

Створити дієву систему розповсюдження науково-технічної
і ринкової інформації на основі нових інформаційних
технологій можна, залучивши до робіт із створення баз (банків)
даних науково-дослідні установи, університети, об’єднання з
обслуговування агропромислового виробництва, управлінські
структури.
У цьому разі основними постачальниками економічної інформації (статистичної, прогнозів виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, нормативів і стандартів, цін на продукцію і ресурси тощо) мають бути структури інформаційної підтримки державного управління: служби цінового моніторингу аграрного ринку, прогнозно- аналітичні і нормативні центри, дорадчі служби.
Основними постачальниками науково-технічної інформації
є науково-методичні і науково-технічні центри аграрної науки,
аграрні університети, агросервісні об’єднання.
Разом з тим, дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів сільськогосподарської післядипломної освіти, яка традиційно опікувалась підвищенням кваліфікації спеціалістів
і керівників агропромислових формувань.
Ця мережа нині складається з близько 34-х навчальних закладів: o
інститутів післядипломної освіти; o
факультетів підвищення кваліфікації аграрних університетів; o
навчальних центрів; o
шкіл управління тощо.
Вона зазнає труднощів у формуванні контингенту слухачів навчальних курсів і семінарів з підвищення кваліфікації сільгоспвиробників та у фінансуванні своєї роботи з бюджету Міністерства аграрної політики. Для виживання в нових умовах цим установам необхідно змінювати як технологію роботи (організовувати освітні заходи безпосередньо в місцях діяльності сільгоспвиробників), так і навчитися залучати позабюджетні джерела фінансування.
Особливості становлення агроконсалтингової діяльності в Україні
Процесним консультуванням (впровадженням) в аграрному секторі
економіки країни> займається мережа установ з впровадження досягнень науково-
технічного прогресу та розповсюдження передового досвіду. Вона представлена 25-ма обласними сільськогосподарськими дослідними станціями та науково-дослідними
інститутами, які виконують їх функції, інноваційними підрозділами і дослідними станціями близько 50-ти науково-дослідних інститутів аграрного профілю УААН і НАН
України, 20-ма галузевими проектно-технологічними інститутами Міністерства аграрної політики та інших відомств сфери АПК, районними і обласними управліннями сільським господарством.
Перераховані науково-дослідні установи, як і аграрні університети, мають потужний науково-технічний потенціал для організації якісного консультування, в т.ч. докторів і кандидатів наук, лабораторії з якості та безпеки сільськогосподарської продукції і ресурсів, аудиторний фонд. Проте вони не оволоділи достатньою мірою методами
інноваційного маркетингу та не налагодили тісну співпрацю з підприємствами і об’єднаннями з виробництва засобів виробництва. Як наслідок, ці установи в більшості поступаються у конкурентній боротьбі з іноземними компаніями не тільки на

29 зовнішньому, а і на внутрішньому ринках агротехнологій та агротехнічних послуг.
Разом з тим, більшість проблем цієї групи сільгоспвиробників стосується
інвестиційного консультування, яке поєднує в собі не тільки технологічні, а і фінансово-економічні та організаційно-господарські питання. Як наслідок, і ці формування ринку агроконсалтингових послуг потребують часткового (близько 50%) державного фінансування.
Досить успішно на ринку агроконсалтингових послуг працюють і інформаційно- консультаційні підрозділи аграрних університетів, особливо у випадках, коли їх дорадча діяльність поєднується з діяльністю з підвищення кваліфікації або науковою роботою кафедр і лабораторій. Так, успішно, на повній самоокупності, працює інформаційно- консультаційний центр “Агро-Таврія” при Таврійський державній агротехнічній академії, а також Інститут післядипломної освіти і дорадництва Вінницького державного аграрного університету, який, проте, користується фінансовою підтримкою Агентства з міжнародного розвитку США (USAID).
Формування мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Україні
є пріоритетним напрямком державної аграрної політики, відповідно до
статті 2 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського
господарства на період 2001 – 2004 років”, прийнятого Верховною
Радою України у січні 2001 року.
Це обумовлено кардинальними змінами в аграрному секторі економіки України, що відбулися за останні роки в процесі здійснення аграрної реформи. Особливого розвитку вони набули з прийняттям Указу Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, в результаті реалізації якого реформовано колективні сільськогосподарські підприємства.
На їх базі, відповідно до вимог чинного законодавства України, створено 15,3 тис. господарств, заснованих на засадах приватної власності на землю і майно: приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю та інші, які разом з 43 тис. фермерських та 12,8 млн. особистих селянських господарств заклали основу приватного господарювання на селі.
На початку 90-х років минулого століття було створено один із перших центрів
інформаційного забезпечення фермерів у Тернопільській області.
Нині аграрні дорадчі служби різних організаційно-правових
форм господарювання функціонують у 22 областях, в основному,
за підтримки проектів технічної допомоги.
В Автономній Республіці Крим з 1997 року функціонує
Кримський державний аграрний навчально-
консультаційний центр, який забезпечує надання
інформаційних та консультаційних послуг сільськогосподарським
товаровиробникам.


30

Розділ 1.4. Дорадчі служби Мінагрополітики,
Української академії аграрних наук, управлінь
сільського господарства і продовольства обласних та
районних державних адміністрацій
» Основні напрямки робіт регіональних центрів
» Характеристика служб, що створюються як структурні підрозділи галузевих органів управління

ініціативи Президії Української академії аграрних наук та Мінагропрому
України в 1998 році в кожній області і Автономній Республіці Крим у складі науково- дослідних установ, що входять до системи УААН, були створені центри наукового забезпечення АПВ з тим, щоб науково-консультаційні послуги та науково-технічна
інформація стали більш доступними для суб’єктів підприємницької діяльності АПК і населення. Спільним наказом Мінагропрому і УААН затверджена мережа базових господарств регіональних центрів. Вона складається з 346 сільськогосподарських підприємств різних форм власності.
Основні напрямки робіт регіональних центрів
Основними напрямками робіт регіональних центрів є:

маркетинг і трансфер наукових розробок;

сприяння здійсненню реформ в АПК на основі розробки і реалізації схем, проектів, програм;

наукове супроводження інноваційних проектів, сучасних агротехнологій, новітніх розробок;

навчання фахівців, пропаганда досягнень НТП і передового досвіду (дні поля, аукціони, виставки, школи передового досвіду, курси підвищення кваліфікації, семінари та ін.);

інформаційне забезпечення з питань науково-технічної інформації, інноваційних та інвестиційних проектів.
У 2002 році центрами наукового забезпечення АПВ було проведено 317 днів поля,
394 виставки, аукціони і ярмарки, 1268 конференцій, семінарів та нарад, 388 “круглих столів”, курсів та навчань у школах підвищення кваліфікації.
Характеристика служб, що створюються як структурні підрозділи
галузевих органів управління
Згідно з Концепцією становлення і розвитку мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Україні, затвердженої спільним наказом Мінагрополітики, УААН та НАУ від 25 квітня 2001 року №114/36/165, організаційна структура національної системи дорадництва має три рівні: національний, регіональний та місцевий. Місцевий рівень національної системи дорадництва є базовим, всі інші рівні мають забезпечити його ефективну діяльність.
Кожне із формувань, створене за даним принципом, при наявності визначених умов може мати ряд переваг перед іншими формами організації, а також може мати недоліки, часто, дуже істотні (табл.).

З

31
Таблиця. Характеристики служб, що створюються як структурні підрозділи галузевих органів управління
Переваги
Недоліки

Служба може впливати на формування політики держави в аграрному
і соціальному секторах економіки
(завдяки сполученню професійних, посадових і консультаційних обов'язків співробітників служб, що є одночасно співробітниками відповідних органів управління галуззю)

Формування має реальні знання про проблеми і перспективи розвитку регіону
(району), тому що працює як частина державних органів

Формування може використовувати у своїй роботі вже
існуючу і, як правило, досить потужну матеріально-технічну базу, а також кваліфікацію і досвід співробітників органів управління

Виконання чиновниками функцій консультантів часто наштовхується на певні перешкоди, що пов'язані, наприклад, із недовірою клієнтів до представника влади

Зв'язки адміністрації з
іншими учасниками процесу консультаційного обслуговування сільських товаровиробників
(фахівцями і вченими- консультантами в спеціальних галузях знань і т.п.) мають, як правило, вертикальний характер, тобто засновані на відносинах співпідпорядкованості;

Особиста участь формування в аграрній політиці може припускати дотримання формуванням інтересів держави, що суперечать
інтересам товаровиробників
На національному та регіональному рівнях дорадчі формування національної системи дорадництва матимуть статус юридичних осіб, які будуть створювати свої представництва та філії на місцевому рівні.
Функції координації та методологічного забезпечення діяльності
сільськогосподарських дорадчих служб покладаються на
Мінагрополітики України.
Наприклад, Запорізька дорадча система має структури трьох рівнів – обласного, регіонального і районного (рис.).

32

Координація дорадчої діяльності в області здійснюється інформаційно - аналітичним відділом Головного управління сільського господарства і продовольства Запорізької облдержадміністрації. На регіональному рівні функціонує дорадчий центр “Агро-Таврія”, який створено на базі Таврійської державної агротехнічної академії, і дорадчий пункт у селищі міського типу Василівка. На районному рівні дорадництво здійснюють відділи реформування сільського господарства управлінь сільського господарства і продовольства райдержадміністрацій.


33

Розділ 1.5. Інформаційне забезпечення сільськогосподарської
дорадчої діяльності в Україні
» Значення інформаційно-консультативної діяльності в АПК
» Види масових друкованих видань
» Про комп'ютерні бази даних
» Система розповсюдження сільськогосподарських знань і інформації в Україні
Значення інформаційно-консультативної діяльності в АПК
часів планової економіки в колишніх великих сільськогосподарських підприємствах (колгоспах, радгоспах, міжгосподарських об'єднаннях) спеціалісти з різних галузей виробництва (еконоиісти, агрономи, зоотехніки, ветеринарні лікарі, механізатори, меліоратори та ін.) мали відповідну базову підготовку і досвід роботи, організовували виробництво у своїй сфері діяльності отримували інформацію про досягнення науково-технічного прогресу, впроваджували ці досягнення у виробництво.
Діяльність цих спеціалістів підтримувалась:

системою підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів з п'ятирічним циклом навчання;

системою впровадження з обов'язковими планами нової техніки і фондовим забезпеченням державними ресурсами;

системою політичної і науково-технічної пропаганди тощо.
Тобто працювала жорстка адміністративна командна система у розповсюдженні
інформації та впровадженні нових знань, при яких товаровиробник не був вільним у
прийнятті власних рішень.
У нових ринкових умовах така система не працює.
Її місце займає оперативна , інформаційно-консультативна система, що розвивається на основі дорадчої діяльності, та сприяє доведенню накопичених наукових знань до конкреьних товаровиробників і надання їм допомоги в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу.
На цьому наголошував відомий економіст у галузі сільського господарства О.В.
ЧАЯНОВ, який ще у 1917 році писав, що головна роль сільськогосподарської консультаційної служби - підвищення спроможності сільськогосподарських виробників
приймати власні рішення.
Ринкова і науково-технічна інформація в системі агропромислового
комплексу об'єктивно перетворюється в стратегічний виробничий
ресурс, що значно впливає на ефективність виробництва.
У зв'язку з цим інформаційно-консультативне і наукове обслуговування
З

34 сільськогосподарських виробників посіло відповідне місце в інфраструктурі АПК, визначились його функціональна роль та структурні взаємозв'язки з іншими складовими агропромислового комплексу.
Види масових друкованих видань
Важливими джерелами науково-технічної та ринкової інформації відіграють засоби масової інформації (ЗМІ). Їх роль у масових методах розповсюдження інформації наведена у розділі 3.1. Вибір конкретних масових методів у діяльності дорадчої служби необхідно здійснювати з огляду на позитивні і негативні сторони використання різних ЗМІ. Розглянемо й плюси і мінуси на прикладі періодичної преси .
Переваги і недоліки періодичної преси, як інструмента реалізації масових методів роботи дорадчих служб.
Переваги
Недоліки
Загальнодержавна щоденна преса

Допомагає підняти авторитет дорадчої служби;

Підвищує рівень морального стану персоналу дорадчої служби;

Велике коло аудиторії.

Слабке освітлення технічних питань, часто спрощений виклад матеріалу;

Повідомлення може бути не прочитане зацікавленими особами
Регіональна і районна преса

Орієнтовані на сільськогосподарські проблеми в сільських регіонах;

Чутливі до новин і документальних матеріалів;

Чутливі до тривалого висвітлення;

На місцях активно підтримують товаровиробників.

Орієнтовані на широку читацьку аудиторію, недостатньо аграрної специфіки;

Більш низька кваліфікація журналістів/
Загальнодержавна сільськогосподарська преса

Хороший технічний стан;

Вузька спеціалізація;

Широка цільова аудиторія.

Матеріалів для публікації буває дуже забагато, і вони мають комерційну орієнтацію.
Районна сільськогосподарська преса

Статті близькі місцевим сільським товаровиробникам;

Готовність залучати місцевих товаровиробників.

Матеріали можуть бути занадто спрощеними/
Переваги: Спеціалізовані сільськогосподарські журнали.

35


дуже високий рівень компетентності журналістів,

орієнтовані на сільських товаровиробників,

вузька спеціалізація журналістів.
Оцінюючи гідності ЗМІ при використанні масових методів у діяльності дорадчих служб, необхідно підкреслити, що вони:

а) сприяють поширенню знань;

б) сприяють зміні деяких поглядів товаровиробників;

в) прискорюють інноваційний процес;

г) сприяють посиленню міжособового спілкування;

д) зміцнюють зв'язки спеціалістів-консультантів і науки.
Однак різні методи неоднаково впливають на товаровиробників. І яким би той чи
інший метод не був гарним і високоефективним, він не може замінити всі інші. Не можна забувати про виставки, відеофільми, буклети, брошури, засоби наочної агітації,
Інтернет і інші можливості використовувати масові методи у діяльності дорадчих служб.
Тільки застосування всіх методів у комплексі дає найкращі результати.
Про комп'ютерні бази даних
Для ефективної діяльності дорадчих служб особливу увагу слід приділяти створенню та супровіду регіональних баз даних науково-технічної і ринкової інформації. Ці бази мають стати довідково-інформаційним фондом, що містить науково-технічну і ринкову
інформацію - перспективну (прогнозну), поточну (оперативну) та ретроспективну
(архівну).

36

Інформація, що входить до складу довідково-інформаційного фонду повинна відповідати таким вимогам користувачів: o
своєчасно оновлюватись (актуалізуватись); o
забезпечувати легкий доступ до інформації, що міститься в ньому; o
бути засобом для оперативного розповсюдження інформації і, в першу чергу, ринкової; o
включати інформаційні ресурси загального призначення законодавчу, нормативно-правову та іншу інформацію загального користування.
До складу інформації регіональної бази даних мають, зокрема, входити:

переліки організацій регіону, наукових установ сільськогосподарського профілю, органів державного управління, підприємницьких структур;

реєстри експертів-консультантів з питань сільського господарства;

тексти Законів, інших нормативно-правових актів;

інформація цінового моніторингу продовольчого ринку;

маркетингові дані по засобах захисту рослин, ветеринарних препаратах, сільгосптехніці, насінництву тощо;

економічні показники розвитку регіону і базових сільськогосподарських підприємств;

реферати закінчених і рекомендованих до впровадження наукових розробок з питань сільського господарства;

інформація передового досвіду.

37
Орієнтовна структура регіонального банку даних наведена в таблиці.
Таблиця. Орієнтовна структура регіонального банку даних сільськогосподарської науково-технічної та ринкової
інформації
Інформаційний фонд на
комп'ютерних носіях (БД)
Інформаційний фонд
малотиражних
(ксероксних видань)
Інформаційний
фонд
багатотиражної
друкованої
інформації
1. Перелік організацій
1. Статистичні звіти і аналізи
1. Наукові видання
2. Реєстри експертів
2.
Прогнози ринків
2. Науково- популярна література
3. Повні тексти законодавчих та нормативно-правових актів 3. Прогнози виробництва 3. Описи технологій
4. Дані цінового моніторингу продовольчого ринку
4. Рекомендації з проведення сільськогосподарських робіт
4. Методичні рекомендації
5. Маркетингові дані:
- із засобів захисту рослин;
- з тваринництва і ветмедиціни;
- з насінництва;
- з сільгосптехніки.
5. Збірники нормативів, стандартів тощо
5. Періодичні видання, в тому числі реферативні журнали
6. Реферати закінчених, рекомендованих до впровадження
6. Збірники регламентуючих документів
6. Видання, що продовжуються
7. Економічні показники розвитку регіону і базових господарств
7. Програми розвитку
АПВ регіону
7. Довідкова література
8. Передовий досвід
8. Результати випробувань технологій, техніки
8. Зведені каталоги бібліотек регіону
9. Сільськогосподарська НТІ
(БД на CD-ROM
9. Рекламні матеріали
9.
Система розповсюдження сільськогосподарських знань і
інформації в Україні
Реальне практичне значення системи інформаційно-консультативного обслуговування полягає не лише у наданні дорадчих послуг сільгоспвиробникам, а й в організації потоків у системі агропромислового виробництва. Інфраструктура системи розповсюдження сільськогосподарських знань і інформації Україні наведена в таблиці.
Різні
організації
Складові Національної системи розповсюдження
сільськогосподарських знань і інформації
державна
громадська
науково-освітня і
підприємницька
Загально
державний
Мінагрополітики:
Управління
Координаційна Рада з сільськогосподарського
Національний сільськогосподарський

38 координації діяльності дорадчих служб дорадництва.
Неурядові професійні громадські організації сільськогосподарського спрямування.
інформаційно- консультаційний центр.
Галузеві науково- методичні, навчально- наукові, науково- технічні, прогнозно- аналітичні та
інформаційні центри аграрної науки та освіти
Регіональний
(міжобласний,
обласний,
районий)
Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації:
- відділ організації
інформаційно- консультативного обслуговування агропромислового виробництва;
- інформаційно- аналітичний відділ
Наглядові громадські ради з сільськогосподарського дорадництва.
Неурядові професійні громадські організації сільськогосподарського спрямування.
Реєстри (активи) експертів- консультантів з питань ведення сільськогосподарської діяльності
Регіональні
інформаційно- консультаційні центри вищих навчальних закладів аграрної освіти, науково- дослідних установ аграрної науки.
Консалтингові фірми, підрозділи кооперативних,
інтегрованих об'єднань, інших ринкових формувань.
Місцевий
районий,
селищний)
Районна державна адміністрація.
Районна сільськогосподарська дорадча служба.
Спеціалісти аграрного консалтингу сільських (селищних) рад.
Консультаційні і освітні гуртки, пункти, школи консультаційні відділи коледжів, технікумів.
Консалтингові фірми,
інформаційні підрозділи агропромислових формувань.
Усі наведені функції узагальнює Закон України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" від 17.06.2004 р. Більш докладно про цей Закон у розділі 2.2.
Виходячи з норм цього Закону:
Сільськогосподарське дорадництво є професійною діяльністю, що
регулюється органами виконавчої влади з питань аграрної політики, а
сільськогосподарські дорадники (експерти-дорадники)
здійснюють свою професійну діяльність тільки при наявності
кваліфікаційного свідоцтва державного зразка.


39
WEB-САЙТ МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ




40
WEB-САЙТ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ







41
WEB-САЙТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ



42



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал