Навчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку



Скачати 10.87 Mb.
Сторінка37/42
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.87 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   42

а) M. X. Жебрак, В. Б. Івашкевич, П. П. Німчинов, І. В. Малишев, Ю. Я. Литвин;


б) А. І. Лозінський, А. Ш. Маргуліс, І. І. Поклад, І. І. Каракоз, A. M. Кузьмінський;

в) П. С. Балицька, Ю. Я. Литвин, І. Г. Ковтун, В. І. Самборський, П. П. Німчинов;

г) П. П. Німчинов, І. В. Малишев, Ю. Я. Литвин, І. І. Каракоз, A. M. Кузьмінський, В. І. Самборський.
20. Такі вчені, як П. Ж. Прудон, Р. П. Коффі, Ж. Г. Курсель-Сенель, Л. Сей, А. Гільбо, Е. П. Леоте розвивали бухгалтерський облік в:

а) Італії;

б) Франції;

в) Німеччині;

г) Великій Британії.
Практичні завдання


  1. Наукова школа характеризується єдиною дослідною програмою, спільністю наукових поглядів і стилем наукової діяльності у певній науковій галузі знань. Порівняйте і покажіть у табличній формі відмінності між італійською та французькою науковими школами бухгалтерського обліку.

  2. Порівняйте і покажіть у табличній формі відмінності між німецькою та англо-американською науковими школами бухгалтерського обліку.

  3. Порівняйте і покажіть у табличній формі відмінності між російською та українською науковими школами бухгалтерського обліку.


Рекомендована основна література:

  1. Безруких П. С. Бухгалтерский учет в СССР / П. С. Безруких. – М. : Финансы, 1976. – 96 с.

  2. Блейк Дж. Европейский бухгалтерский учет. Справочник / Дж. Блейк, А. Ориол. – М. : ИИД “Филинъ”. – 1997. – 400 с.

  3. Петрова В. И. Научная организация бухгалтерского учета / В. И. Петрова. – М. : Финансы, 1975. – 136 с.

  4. Соколов Я. В. Бухгалтерский учет : от истоков до наших дней: учеб. пособ. для вузов / Я. В. Соколов. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 c.


Рекомендована додаткова література:

  1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік : роздуми вченого / Ф. Ф. Бутинець. – Житомир : Рута, 2001. – 100 с.

  2. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку : навч. посіб. : у 2 ч. / Ф. Ф. Бутинець. – 2-е вид. [доп. і перероб.]. – Ч. 1. – Житомир : Рута, 2001. – 512 с.

  3. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку : навч. посіб. : у 2 ч. / Ф. Ф. Бутинець. – 2-е вид. [доп. і перероб.]. – Ч. 2. – Житомир : Рута, 2001. – 512 с.

  4. Гальперин Я. М. Курс истории бухгалтерского учета / Я. М. Гальперин, Н. А. Кипарисов, Н. А. Леонтьев. – М. : Госпланиздат, 1945. – 225 с.

  5. Parker R. H. The scope of Accounting History : A note / R. H. Parker. – ABACUS. – Vol. 29. – No. 1 : 106–110. – 1993. – P. 106–110.


ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Погляди вчених щодо дефініції “пізнання”

Учений (Учені)

Характеристика

Джерело

В. Віндельбанд

Будь-яке людське пізнання рухається між двома полюсами: на одному полюсі знаходяться окремі відчуття, на іншому – загальні положення, які виражають відомі правила про можливі відношення між відчуттями

Усе наукове мислення має своїм завданням підвести відчуття за допомогою логічних форм поєднання під ці загальні правила

Саме тому в основі всіх логічних форм лежить ідея зв'язку приватного із загальним, залежності першого від другого

Все наше пізнання полягає в поєднанні найбільш спільного з найбільш приватним за допомогою проміжних ланок, створюваних роздумом



Віндельбанд В. Прелюдії / В. Віндельбанд // Філософські статті і мови. – СПб., 1904. – С. 227–228.

Х. Г. Гадамер

Проблема пізнання набуває в останні роки дедалі більшої актуальності, що вочевидь пов'язано із загостренням геополітичної і суспільно-політичної ситуації із посиленням суперечностей, які пронизують нашу епоху

Вона постає щоразу, коли зазнають краху спроби встановити взаєморозуміння між регіонами, націями, блоками і поколіннями, коли виявляється відсутність загальної мови і ключові поняття, які ввійшли у звичку, починають діяти як подразники, лише зміцнюють і підсилюють протилежності і напруги, на подолання яких спрямувалися б загальні зусилля

Досить згадати хоча б такі слова, як “демократія” або “свобода”


Гадамер Х. Г. Актуальність прекрасного / Х .Г. Гадамер. – М.: Прогес,1991. – 704 с.

К. Поппер

“Що є пізнання?” У цьому питанні ... криється одне з джерел аргументів, що наводяться на захист релятивізму

Проте на запитання Понтія Пілата можна відповісти просто і переконливо ... Відповідь полягає ось у чому: твердження, судження, висловлювання чи думка істинні, якщо, і тільки якщо, вони відповідають фактам



Поппер К. Логіка та зростання наукового знання / К. Поппер. – М. : Прогрес, 1983. – 379 с.

Продовження додатку А

Учений (учені)

Характеристика

Джерело

Е. Н. Трубецкой

З одного боку, матеріалом нашої свідомості слугують різноманітні психологічні переживання – відчуття, враження, думки, пізнання. З другого... самий акт свідомості щодо всього цього психологічного матеріалу як до чогось загальнозначущого і тому – найпсихологічного – до сенсу. Цей найпсихологічний сенс і є основне необхідне припущення свідомості як такої. Раніше за будь-яку конкретну свідомість, раніше за будь-яке зусилля, яке я роблю, щоб усвідомити що-небудь, я припускаю, що ті переживання, які я прагну усвідомити, мають якийсь об'єктивний зміст і тому можуть бути виражені у формі загальнозначущої думки

Трубецкой Е. Н. Сенс життя / Е. Н. Трубецкой // Російські філософи. Антологія. – М. : Прогрес, 1994. – 246 с.

А. Н. Уайтхед

Суб'єкт – це той, хто пізнає, об'єкт – це те, що пізнається. За такої інтерпретації об'єктно-суб'єктне ставлення виявляється ставленням пізнаваного до особи, яка пізнає. ...
Будь-яке пізнання являє собою свідоме розпізнавання об'єктів, даних ув досвіді. Але це свідоме розпізнавання є не більш ніж додатковий фактор суб'єктивної форми взаємодії суб'єкта та об'єкта. Така взаємодія являє собою той матеріал, з якого утворюються індивідуальні речі, що становлять єдину реальність універсуму. Індивідуальні ж речі є індивідуальними подіями досвіду ...

Уайтхед А. Н. Вибрані роботи з філософії / А. Н. Уайтхед. – М. : Прогрес, 1990. – 577 с.


ДОДАТОК 2

Довідка про Національну академію наук України (станом на 01.01.2011 р.)

 

Національна академія наук України заснована 27 листопада 1918 р. у м. Києві. Її першим президентом був видатний учений зі світовим ім`ям В.І. Вернадський.



Статус. Національна академія наук України згідно з чинним законодавством, є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності, які полягають  у  самостійному  визначенні тематики досліджень, своєї  структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків. Академія об`єднує дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів, усіх науковців її установ, організовує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних та соціогуманітарних наук.

Органи  управління. Вищим органом НАН України є Загальні збори її членів. У період між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Академії здійснює Президія НАН України, яка обирається Загальними зборами строком на 5 років. До складу Президії НАН України, вибори якої відбулися у квітні 2009 року, входять 34 особи, в тому числі президент, перший віце-президент, три віце-президенти, головний учений секретар, 13 академіків – секретарів відділень, 15 членів Президії. У засіданнях також беруть участь з правом дорадчого голосу 6 виконуючих обов‘язки членів Президії та 12 радників Президії НАН України.

Структура. В НАН України функціонують 3 секції (фізико-технічних і математичних наук; хімічних і біологічних наук; суспільних і гуманітарних наук), що об’єднують 14 відділень наук: математики; інформатики; механіки; фізики та астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; ядерної фізики та енергетики; хімії; біохімії, фізіології і молекулярної біології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства. В Академії діють 6 регіональних наукових центрів подвійного з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту  України підпорядкування:  Донецький (м. Донецьк), Західний (м. Львів), Південний (м. Одеса), Північно-східний (м. Харків), Придніпровський (м. Дніпропетровськ), Кримський (м. Сімферополь) та Інноваційний центр по м. Києву.

Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та прирівняні до них наукові установи. В структурі НАН України діють національні заклади – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, Національний науковий центр “Харківський фізико-технічний інститут”, Національний історико-археологічний заповідник “Ольвія”, Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка, Національний дендрологічний парк „Софіївка”, Національний науково-природничий музей, Національний музей народної архітектури та побуту України, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В.Стефаника, Національний центр «Мала академія наук України» МОН та НАН України.

До структури НАН України входять також організації дослідно-виробничої бази (дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, обчислювальні центри). Всього на цей час в НАН України діють 170 наукових установ та 47 організацій дослідно-виробничої бази.

Співробітництво з освітніми установами. В 2010 р. укладено понад 200 договорів з вищими навчальними закладами про співробітництво, проходження виробничої та переддипломної практики студентів тощо. Розроблялося понад 300 спільних наукових проектів. Функціонувало близько 230 спільних з освітянами науково-навчальних структур (комплексів, центрів, лабораторій, філій кафедр тощо), які широко використовують потенціал НАН України для підготовки кваліфікованих фахівців для потреб вищої школи та НАН України. Впродовж останніх років щорічно 1800–1900 науковців НАН України викладають у вузах, з них кожний восьмий – академік і член-кореспондент НАН України. У 2010 р. близько 90 науково-педагогічних працівників захистили у спеціалізованих радах наукових установ НАН України дисертаційні роботи на здобуття вченого ступеня доктора наук та понад 300 кандидатів наук. Майже 2000 студентів виконували дипломні роботи під керівництвом провідних учених НАН України; побачили світ близько 100 монографій, підготовлених у творчій співпраці з освітянами.

Впровадження наукових розробок, розвиток інноваційної інфраструктури. Науковими установами НАН України щороку впроваджується в різні галузі економіки України близько 1700 новітніх розробок, серед яких передові технології, у тому числі інформаційні, машини, устаткування, матеріали, автоматизовані комплекси і системи, програмні продукти, бази даних і бази знань, сорти рослин, методичні рекомендації та методики, стандарти.

Велика увага приділяється забезпеченню більш ефективної діяльності технологічних парків, що створені в Україні, в тому числі за участю провідних інститутів Академії, розгляду та затвердженню напрямів інноваційної діяльності існуючих технопарків, науково-технологічній експертизі їх інноваційних проектів.

В 2010 р. установами Академії укладено 48 ліцензійних угод і контрактів в Україні й за кордоном, отримано 742 патенти на винаходи і корисні моделі. Успішно виконано 58 науково-технічних інноваційних проектів, які були відібрані за конкурсом на початку року.

Видавнича діяльність. У структурі Академії працюють два видавництва: Державне підприємство “Науково-виробниче підприємство “Видавництво “Наукова думка” НАН України” і Видавничий дім “Академперіодика” НАН України, які протягом 2010 р. випустили 54 та 12 назв наукових монографій відповідно. ВД “Академперіодика” НАН України також здійснив випуск 140 чисел 23 видань за Програмою підтримки журналів Національної академії наук України.

Протягом 2010 р. установами НАН України видано 871 назву наукових книг загальним обсягом майже 18 тис. обліково-видавничих аркушів. З них 654 монографії та 217 збірників наукових праць. Навчальної, довідкової та науково-популярної літератури випущено 379 назв.

Закордонними видавцями (Springer, Nova Science Publishers, Cambridge University Press, Lambert Academic Publishing та ін.). випущено 55 назв наукових монографій учених Академії. Це найвищий показник за останні 15 років.

Поточні праці науковців у 2010 р. було опубліковано у 86 наукових журналах та 41 збірнику НАН України, у періодичних і серійних книжкових виданнях установ Академії загальною кількістю близько 100. З наукових журналів НАН України 19 перекладали і видавали англійською мовою зарубіжні видавці, ще 7 журналів англійською мовою в Україні видають академічні наукові установи власними силами.

Міжнародне співробітництво. Здійснюється в рамках чинних угод, укладених НАН України з академіями, державними установами, науковими організаціями, освітніми закладами, фірмами та промисловими компаніями близько 50 країн світу. До існуючих угод про співробітництво у 2010 р. додалися 4 нові: Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво в галузі науки і техніки між НАН України і Казахською національною академією природничих наук; Угода про співробітництво між НАН України та РНЦ “Курчатовський інститут”; Угода про співробітництво між Університетом Кордоби (Королівство Іспанія) та НАН України; Угода про співробітництво НАН України та Академією наук провінції Хейлунцзян КНР. Загальна кількість угод – 113. Кількість прямих угод установ НАН України з іноземними партнерами у 2010 р. досягала 827.

У звітному році поглиблювалось співробітництво установ НАН України з організаціями академій наук Центральної та Східної Європи.  Були узгоджені переліки спільних проектів на 2011 – 2013 рр., що будуть виконуватися в рамках угод зі Словацькою академією наук та Академією наук Чеської Республіки, оновлені протоколи щодо міжакадемічних угод з Польською та Чорногорською  академіями мистецтв і наук. Загальна кількість спільних науково-дослідних проектів НАН України в рамках існуючих міжакадемічних угод з країнами Східної Європи у 2010 р. сягнула 144. Загалом у рамках двостороннього співробітництва виконуються спільні з іноземними організаціями дослідження за більш ніж 1000 науковими темами, з яких у 2010 р. розпочато 293.

НАН України бере активну участь у діяльності близько 40 міжнародних організацій, зокрема, Міжнародної асоціації академій наук (МААН), Міжнародного комітету з космічних досліджень (COSPAR), Європейської наукової асоціації геофізичних досліджень (EISCAT), Європейської організації ядерних досліджень (CERN), Лабораторії сильних магнітних полів і низьких температур, Виконавчій раді Міжурядової океанографічної комісії ЮНЕСКО, Міжнародному союзі академій гуманітарних та соціальних наук (IUA) тощо.

Науковому співробітництву сприяє активний обмін вченими: в 2010 р. понад 2,9 тис. іноземних фахівців відвідали установи Академії та взяли участь у заходах, організованих НАН України; близько 2,9 тис. вчених НАН України виїздили за кордон для проведення спільних досліджень, стажування, участі в міжнародних форумах та виставках.

На замовлення зарубіжних підприємств, компаній та фірм установами НАН України в 2010 р. здійснювалось 295 контрактів на виконання науково-дослідних робіт, розробку і трансфер технологій, науково-технологічних послуг. Загальні обсяги реалізації наукової продукції зросли майже на 10%.  Серед замовників – відомі корпорації, компанії, концерни. Зокрема, “International Atomic Energy Agency” (Австрія), “BCH Research LLP” (Велика Британія), “HEWLETT-Packard International B.V.”, “SCIONIX HOLLAND B.V.” (Королівство Нідерланди),  “Samsung Electronics Co., LTD” (Корея),  “Meteorologische Messtechnik GmbH”, “Folgat AG” (Німеччина), “Sodern” (Франція), “Rubicon Technology, Inc.” (США),  “Mitsubishi Corporation”, “NIPPON Steel Corporation” (Японія) тощо. 

Кадрове забезпечення. Загальна кількість працюючих в НАН України станом на 01.01.2011 становила 42426 осіб, у тому числі 19861 науковий працівник. Серед них 2632 доктори наук та 8231 кандидат наук. Середній вік наукових працівників становив 51,4 року, докторів наук – 62,8 року, кандидатів наук – 49,7 року.

Персональний склад. За станом на 01.01.2011 до складу НАН України входять 198 дійсних членів (академіків), 364 члени-кореспонденти та 121 іноземний член.

ДОДАТОК В

Концепції класичного університету

Вирізняються чотири концепції університету:



  • наполеонівська (французька),

  • гумбольдівська (німецька),

  • ньюманівська (англійська),

  • американська.

Згідно з німецькою моделлю, університет повинен бути налаштований виключно на пізнання всієї повноти знань та осягнення істини, мусить вчити мисленню, а не професії і характеризуватись поєднанням навчання і наукових досліджень.

Згідно з англійською моделлю, університет також повинен служити вузько практичним інтересам, а лише пізнанню задля осягнення самої істини. Від німецької моделі відрізняється деяким відокремленням навчання від наукових досліджень, а також переконання, що університет повинен займатися лише навчанням і вихованням доброї і мудрої людини.

Відповідно до американської концепції університету, його головною метою є виховання інтелектуальних піонерів для служіння суспільному поступу і обов'язково тісне поєднання навчання і наукових досліджень з глибоким переконанням, що тільки викладачі, які ведуть наукові дослідження, мають достатній потенціал творчості, щоб забезпечити інтелектуальний розвиток молоді, яку вони навчають. Університет має бути місцем, де завершується навчання теорії, яку розуміють як засіб розвитку цивілізації.

Відповідно до французької концепції, яка вирізняється серед зазначених вище, університет є місцем навчання спеціалістів для державної служби.

В таких різних взірцях університету повинні були виявитись також різні традиції, зокрема способи організації вищої школи. Основні відмінності кожного з них:
Німецька (гумбольдівська) система:


  • академічна свобода;

  • незаангажованість науки;

  • концентрація на дослідженнях;

  • внутрішній саморозвиток.

Англійська (ньюманівська) система:

  • розвиток особистості як головна мета діяльності;

  • центральне значення академічної спільноти;

  • важливість читання лекцій як способу навчання.

Американська система:

  • служіння суспільству як підстава функціонування;

  • відкритість;

  • рівновага між цілями загальними і ринковими.


Французька (наполеонівська) система:

  • публічний характер університетів і сильний вплив на них держави;

  • концентрація на навчанні, яка зумовлює окрему організацію досліджень;

  • керівництво університету визначає уряд;

  • законодавче регулювання програм навчання.

Звичайно, жодна з представлених моделей Європи не існує в чистому вигляді, а інституції вищої освіти є певною комбінацією щонайменше двох із них (у різних пропорціях). Українська традиція вищої освіти, виходячи з базових характеристик європейських систем (більшою мірою німецької та англійської), мала також свої особливості. Зокрема, це сильна гуманітарна спрямованість академічної підготовки. Незалежно від моделі, що домінує в такій комбінації, у різних країнах завданням університету є навчання молоді, наукові дослідження, формування вартостей і надання послуг суспільству.

Водночас у сучасному світі немає єдиної загальноприйнятої концепції університету. У світі існують і велетенські відкриті університети, в яких за дистанційними методиками навчаються сотні тисяч студентів, і малі університети із кількасотрічними традиціями. Деякі вузи мають міжнародний статус і студентів з усього світу, а інші зосереджені на підготовці спеціалістів для свого регіону. Деякі мають видатні досягнення в наукових дослідженнях, інші займаються головним чином навчанням; саме навчання може бути або професійним, або більш теоретичним. Нині суттєвим стає питання, як розрізняти академічну вищу школу серед багатьох інших навчальних закладів у сфері освіти.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал