Навчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку



Скачати 10.87 Mb.
Сторінка33/42
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.87 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   42

Основні її положення цілком актуальні й сьогодні, хоча цілей ще не досягнуто в повному обсязі в багатьох країнах, зокрема і в Україні. У цьому документі зазначається, що наукові працівники покликані зіграти важливу роль в ефективнішому використанні науки та наукових методів на благо людства, сприяти збереженню миру і послабленню міжнародної напруженості. У ньому підкреслюється особлива відповідальність усіх гілок влади та урядів держав у справі захисту прав наукових працівників та створенні задовільних умов для проведення наукових досліджень.


У цьому основоположному документі сформульовані основні права і обов’язки наукових працівників:

  • брати активну участь у визначенні шляхів розвитку науки і техніки та напрямків їх застосування в інтересах людства, а саме: аналізувати необхідні соціальні умови в кожному випадку та інформувати громадськість про можливі соціальні наслідки, брати участь як у підготовці, так і в реалізації прийнятих рішень, контролі та аналізі їх результатів;

  • проводити наукові дослідження і здійснювати навчання в рамках своєї професійної діяльності; втручатися і виявляти ініціативу при свідомому виборі предмета і методів дослідження, при забезпеченні доступу до джерел інформації, необхідної для виконання своїх обов’язків; виявляти, аналізувати і повністю усвідомлювати ризик, пов’язаний з проведенням наукових досліджень;

  • спілкуватися і обмінюватися інформацією, отриманою як у ході власних досліджень, так і з зовнішніх джерел; сприяти співробітництву і здоровій конкуренції між науковими працівниками, розповсюдженню знань з гуманною метою; використовувати сучасні засоби комунікації з метою забезпечення доступу до наукової інформації і стимулювання дискусій як у науковому співтоваристві, так і в суспільстві в цілому, сприяти конструктивному діалогу з людьми, відповідальність яких лежить в інших сферах (ЗМІ, політика, економіка тощо), що полегшить суспільству визнання моральних цінностей науково-технічних досягнень;

  • створювати, застосовувати і розповсюджувати знання – це прямий обов’язок наукових працівників перед прийдешніми поколіннями як індивідуально, так і в сукупності завдяки контактам та співробітництву;

  • відігравати свою роль на основі власної наукової діяльності. Тут мається на увазі: довіра в процесі роботи і визнання досягнень в науковій і громадській діяльності для всіх наукових працівників, особливо молодих вчених і жінок; можливість для наукових працівників, чоловіків і жінок робити свою наукову кар’єру незалежно від сімейних і батьківських обов’язків і створення рівних умов і можливостей для їх професійного зростання; винагороди відповідно до кваліфікації і результатів праці;

  • змінювати соціальне оточення людей та природне середовище, розглядаючи розвиток людини і охорону природного середовища як визначальні критерії при виборі засобів використання наукового знання.

Права і обов’язки наукового працівника мають бути чітко визначені законодавчими документами та шляхом укладання колективного трудового договору між роботодавцями і профспілковими організаціями наукових працівників. Наукові працівники повинні вміти демократичним шляхом визначати умови праці та стиль співробітництва, прийнятий в наукових організаціях.


Наукова чесність
Просування по службових сходинках має забезпечуватися з урахуванням таких факторів, як знання, кваліфікація, досвід, продуктивність і ефективність. Розвиток науки має повністю будуватися на демократичних методах, що забезпечують створення ієрархічних структур, організацій і наукових закладів. Права вчених на отримання вигоди від своїх оригінальних ідей, відкриттів і винаходів, а також прибуток від їх реалізації мають бути захищені законом і контрактами.

Наукова чесність обумовлює етичні цінності, якими повинні керуватися наукові працівники. Завдяки науковим дослідженням людство більше дізнається про світ, відкриває нові істини, виправляє помилкові уявлення та концепції. Завдяки навчальному процесу та вільним науковим дискусіям науковці намагаються підтримати і сприяти прагненню до навчання, подолати невігластво, передати знання. Оскільки прагнення до знань і пошук істини мають життєво важливе значення для наукової і науково-педагогічної діяльності, то свідома нечесність є надзвичайно небезпечною для людського розвитку. Навіть тоді, коли нечесність не спричиняє значних матеріальних збитків, вона підриває цінність виконаних досліджень і створює негативний імідж науковців серед громадян.

Правила і положення про чесність у наукових дослідженнях і науковій творчості чинні для всіх наукових працівників, залучених до наукової та науково-педагогічної діяльності. Вони містяться в таких основних дефініціях.

Авторське право: авторами визнаються тільки ті наукові працівники, які зробили значний інтелектуальний внесок у певну наукову роботу.

Порушеннями в наукових дослідженнях вважаються: фальсифікація; переробка і плагіат; невизнання авторства або значного інтелектуального внеску в наукову роботу; використання нової інформації, ідей або даних із конфіденційних рукописів або приватних бесід; використання архівних матеріалів з порушенням правил використання архівних документів; недотримання державного законодавства, статутів та колективних договорів академій, вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій, положень про безпеку наукової праці.

Не вважаються порушеннями в науковій діяльності чинники, що притаманні дослідницьким процесам, і нефальсифіковані (несвідомі) дослідницькі помилки, конфлікт даних, різні тлумачення та різні інтерпретації отриманих результатів, експериментальних розробок.




Конфлікт інтересів
Кожний науковий працівник має право на продукт – результат власної інтелектуальної праці, але він не повинен обмежувати доступ до результатів з боку тих, хто допомагав йому при виконанні дослідження. Науковий працівник має бути відкритим для критики, порад і побажань. Потрібно, щоб науковий колектив належним чином ставився до інформації, котра вважається конфіденційною. Але норми конфіденційності не повинні перешкоджати розповсюдженню такої інформації, як об’єктивність оплати наукової праці в колективі.
Конфлікт інтересів – це ситуація, за якої на судження, висновки та дії окремої особи впливають численні конфліктні, протилежні за формою та змістом інтереси. В таких ситуаціях необхідно знайти шляхи дотримання балансу між особистою автономією (незалежністю), професійною чесністю та підзвітністю.

Типи конфліктів інтересів можуть бути різними (рис. 18.1):

ТИПИ КОНФЛІКТІВ

Конфлікт інтересів через особисті стосунки

Конфлікт інтересів через обіймання декількох посад (ролей) в науковому колективі

Конфлікт інтересів, який виникає через використання ресурсів наукової організації

Конфлікт, що виникає через матеріально-фінансові інтереси

Конфлікт інтересів, що виникає через залучення до діяльності поза основною науковою організацією

Конфлікт зобов’язань

Рис. 18.1. Типи конфліктів інтересів у науковій діяльності


Конфлікт інтересів через особисті стосунки. У випадку, коли ті, хто приймають рішення, мають особисті стосунки з тими, кого ці рішення стосуються (члени родини, рідні, друзі), для забезпечення об’єктивності та обмеження впливу особистих стосунків (інтересів як позитивних, так і негативних) необхідно уникати участі в прийнятті цих рішень.

Крім того, практика показує, що не слід брати участі в ухваленні рішень (крім випадків надзвичайної важливості), що стосуються наукових партнерів – колишніх чи теперішніх. Слід також уникати таких рішень (не пояснюючи відкрито причин і мотивів), якщо участь у їх прийнятті може негативно вплинути на їх об’єктивність.



Конфлікт інтересів через обіймання декількох посад (ролей) в науковому колективі. Такі конфлікти посадових інтересів (справжні, потенційні та уявні) можна вирішити, уникаючи ухвалення рішення, яке б могло завадити врівноваженим, об’єктивним судженням та висновкам. Посадових конфліктів можна також уникнути, привертаючи колегіальну увагу до можливої упередженості та необ’єктивності.

Конфлікт інтересів, який виникає через використання ресурсів наукової організації. Науково-дослідний інститут або вищий навчальний заклад володіє різноманітними ресурсами (комп’ютерами, обладнанням, матеріалами, засобами зв’язку тощо). У випадку, коли цілі і завдання наукової організації та окремого члена колективу збігаються (наприклад, наукова публікація, аналітична записка тощо), ресурси організації можуть бути використані.

Якщо члени організації використовують її ресурси не для основної професійної діяльності (наприклад, виконання робіт на замовлення, за особистим грантом), наукова організація має право вимагати оплату за користування ресурсами. Суму і порядок оплати визначається окремо для кожного випадку.

За необхідності використання в роботі (публікації, доповідній записці тощо) назви наукової організації чи вищого навчального закладу слід звертатися за рекомендацією до колегіального правління (вченої чи науково-технічної ради), незалежно від мети використання назви чи посади (ролі) в науковій організації.

Конфлікт, що виникає через матеріально-фінансові інтереси. Члени наукового колективу, використовуючи право інтелектуальної власності, мають право укладати угоди та вільно продавати свої праці, створені в рамках своєї наукової діяльності, не спричиняючи при цьому конфлікту інтересів. Продуктами праці можуть бути статті, брошури, монографії, фільми, книги, твори мистецтва, винаходи тощо. Бажано таке положення записати в колективному договорі організації.

Наукові працівники можуть працювати за сумісництвом в інших подібних організаціях, створювати різного роду організації (прибуткові і неприбуткові фірми, громадські організації), що можуть надавати консультаційні послуги, виконувати дослідження на замовлення, виробляти і продавати товари і послуги. В цьому випадку головне, щоб така діяльність не перешкоджала виконанню обов’язків перед науковою організацією, де постійно працюють науковці.

Конфлікт інтересів може також виникати у випадку, коли наукові працівники або керівництво мають особистий матеріальний інтерес в організаціях і фірмах, з якими їх наукова організація укладає ділові угоди або здійснює сумісний бізнес. У цьому разі деякі члени наукової організації можуть отримувати нечесні переваги та вигоди. Тому, дотримуючись наукової етики, слід уникати укладання угод із фірмами і організаціями, в котрих члени наукового колективу мають значний матеріально-фінансовий інтерес.

Слід також уникати виникнення ситуацій, за яких члени наукового колективу або його керівники будуть вести переговори і укладати угоди з самими собою, як з працівниками інших агенцій чи фірм. Інакше, цьому є одна назва – корупція.



Конфлікт інтересів, що виникає через залучення до діяльності поза основною науковою організацією. Останнім часом наукові колективи та їх окремі наукові працівники все активніше співпрацюють і мають ділові відносини з різними державними установами та приватним бізнесом, з державними та приватними науковими фондами, як українськими, так і закордонними, які підтримують їх дослідження і використовують знання і досвід. Така співпраця є соціально та економічно вигідною і прибутковою.

Кожна наукова організація має розробити для себе моделі зовнішнього співробітництва, яке б не впливало на якість її науково-дослідної і творчої діяльності. Такі зв’язки сприятимуть обміну ідей. Але тенденції щодо надмірної зайнятості поза основним місцем роботи мають бути обмежені часовими рамками у колективних угодах організацій.



Конфлікт зобов’язань – це особлива форма конфлікту інтересів, що виникає стосовно співвідношення витраченого часу та обов’язків і зобов’язань в науковій організації.

Справжній конфлікт зобов’язань виникає в тому випадку, коли діяльність поза науковою організацією перетинається з виконанням зобов’язань за основним місцем роботи. Для уникнення конфлікту зобов’язань необхідно або зменшити обсяги іншої діяльності, або переглянути і зменшити обсяг роботи в науковій установі.




Дотримання етичних норм і стандартів

Подання офіційних скарг
Науковий працівник має право на інші зобов’язання та здійснювати іншу діяльність, якщо вони не перешкоджатимуть виконанню в повному обсязі особистих чи колективних зобов’язань перед науковою організацією, де він постійно працює.
При порушенні етичних норм необхідно ретельно розібратися в ситуації і керуватися законодавчими нормами наукової праці, колективними договорами, етичними нормами, визнаними в наукових колективах. Вирішення етичних конфліктів, що виникають у формі дилем, має бути покладене на комісії з трудових спорів при профспілкових комітетах академічних установ шляхом обговорення і дискусій. При цьому краще дотримуватись принципу конфіденційності у випадку розгляду питання сумнівної поведінки або порушення.

Анонімні свідчення і заяви не слід розглядати, якщо людям і майну не загрожує реальна небезпека. Коли порушені обов’язкові принципи і стандарти поведінки (наукові, дослідницькі, фінансові), тоді вони мають стати предметом офіційних слухань.

Офіційну скаргу треба подавати в письмовій формі до комісії з трудових спорів або керівництву наукової чи навчальної установи. За необхідності після обговорення в комісії такі скарги можуть бути публічно розглянуті в трудовому колективі. Якщо на публічних слуханнях члена наукового колективу визнають винним у сумнівних діях, визнаних серйозними, проти нього можуть бути застосовані санкції, пропорційні серйозності порушення.


    1. Основні принципи та норми етики науки

Заняття наукою – специфічний вид людської діяльності, суть якого – систематичний процес досліджень, спрямований на здобуття знань, що ґрунтуються на перевірених результатах.

Етика науки – це галузь, що вивчає специфіку моральної регуляції в науковій сфері, а також зведення цінностей, норм і правил у цій галузі. Вона охоплює два кола проблем: перше пов'язане з регуляцією взаємовідносин всередині самого наукового співтовариства, а друге – між суспільством в цілому і наукою.

Основні етичні принципи наукової діяльності, які визнаються більшістю вчених є такими:

а) самоцінність істини;

б) новизна наукового знання;

в) свобода наукової творчості;

г) відкритість наукових результатів;


Принцип самоцінності істини
д) організований скептицизм.

Принцип самоцінності істини чи універсалізм передбачає орієнтацію дослідника і наукової діяльності на пошук об'єктивного знання, а не на особисті, групові, корпоративні чи національні інтереси. Істина і тільки істина – основна цінність діяльності в сфері науки.

Тільки одна дихотомія має значення: “істинно – хибно”, все інше – за межами науки. Якою б новою або тривіальною, “очікуваною” або “незручною” не виявилася істина, здобута ​​в процесі наукового дослідження, вона має бути оприлюднена.

У науці (принаймні, в галузі точних наук) не застосовується принцип свободи совісті, тому кожен може вірити по-своєму: наука живе знаннями, а не вірою. З цього принципу випливає одна з обов'язкових умов наукової діяльності: точне дотримання правил одержання, відбору, обробки та публікації даних, що є в конкретній науковій дисципліні.



Істина повинна виявлятися в ході багатьох незалежно відтворюваних досліджень, експериментів чи спостережень і бути сумісна з тими, що достовірно встановлені раніше. А на питання про те, хто судді, природно відповісти, що верховним суддею є світове наукове співтовариство, що спирається на безперервно зростаючий звід фактів і об'єктивних законів природи – на накопичене колективне наукове знання. І суд цей досить безапеляційний.

Е. Б. Александров




Новизна наукового знання

Наука існує, тільки розвиваючись, а розвивається вона безперервним збільшенням та оновленням знання.




Досконалий твір мистецтва ніколи не буде перевершено і ніколи не застаріє ... Навпаки, кожен з нас знає, що зроблене ним в галузі науки застаріє через 10, 20, 40 років.

Така доля, більш того, такий зміст наукової роботи ... Але бути перевершеними в науковому відношенні – не тільки наша спільна доля, а й наша спільна мета. Ми не можемо працювати, не маючи надії на те, що інші підуть далі нас.



М. Вебер

Необхідність отримання нових фактів і створення нових гіпотез зумовлює обов'язкову інформованість дослідника про раніше здобуті в цій галузі науки знання.




Свобода наукової творчості

Свобода наукової творчості – ідеальний принцип, який, нажаль, не завжди реалізується у науковій діяльності. Для науки немає і не повинно бути заборонених тем, визначення предмета досліджень є прерогативою самого вченого. Будь-який результат, який претендує на наукове досягнення, має бути уважно проаналізований та оцінений науковим співтовариством незалежно від того, вчений з якими минулими заслугами його представляє. У реальних ситуаціях дієвість цього принципу здебільшого обмежена як внутрішніми чинниками, що діють у науковому середовищі, так і зовнішніми – етичними, соціальними і матеріальними.


Відкритість наукових досліджень

На результати фундаментальних наукових досліджень (не плутати з винаходами) не існує права інтелектуальної власності, бо вони належать усьому людству. Автор, і ніхто інший, не може заборонити використовувати наукові результати або вимагати будь-якої компенсації за їх використання, окрім посилання на авторство. Відповідно, будь-який науковець, який отримав нові результати, повинен їх опублікувати, оскільки нове знання тільки тоді стає складовим елементом наукової картини світу, коли воно перевірене і визнане науковим співтовариством.




Організований скептицизм

Принцип, який передбачає відкритість для сумнівів з приводу будь-яких результатів наукової діяльності, як власних, так і опублікованих іншими вченими. Це правило вимагає осмислення неявних припущень, що приймаються як аксіоми; пильного ставлення до спроб прийняти бажане за дійсне, викликаних особистою зацікавленістю або причинами етичного характеру; обережного ставлення до ймовірності неправильного тлумачення результатів.




У науковій пресі ніколи не було абсолютної свободи слова, в науці ніколи не працював принцип “презумпції невинуватості”. Якщо ти проголошуєш, що зробив відкриття, ніхто не повірить тобі на слово, ти повинен довго і наполегливо доводити це. Науковий результат публікується в науковому виданні після того, як пройшов всі етапи апробації. І навіть у цьому випадку він не завжди справджується.

М. В. Садовський

Наукова чесність та дотримання принципів наукової етики дуже важливі для наукової діяльності, метою якої є розширення меж нашого знання і завоювання суспільного визнання. Принципи наукової етики можуть бути порушені різними способами – від недбалого застосування наукових методів або неуважного документування даних до серйозних наукових злочинів, таких, як навмисна фальсифікація або обман.

Подібні порушення суперечать суті науки як такої – систематичного процесу досліджень, спрямованого на здобуття знань, що ґрунтуються на верифікованих результатах. Крім того, вони підривають віру суспільства в надійність наукових результатів і руйнують взаємну довіру вчених, яка є найважливішою умовою наукової роботи в наші дні, коли співпраця і поділ праці стали нормою.

Хоча одного набору правил недостатньо для того, щоб повністю запобігти нечесності в науці, відповідні заходи можуть, проте, гарантувати, що всі, хто займається науковою діяльністю, регулярно ставлять до відома про норми наукової етики. Це істотний внесок у зменшення кількості випадків її порушення.




Основні норми наукової етики

Вирізняють такі основні норми наукової етики, яких потрібно дотримуватися як таких, що є загальними під час проведення наукових досліджень (рис. 18.2).

До норм, що регулюють повсякденне наукову діяльність, належать:

– точне дотримання правил здобування та відбору даних, що діють в конкретній науковій дисципліні;
Норми, що регулюють повсякденну наукову діяльність
Норми, що регулюють стосунки між колегами і співробітниками
Норми, що регулюють публікацію результатів
Складові наукової етики

Рис. 18.2. Основні норми наукової етики у бухгалтерських

наукових дослідженнях
– надійна організація захисту та зберігання первинних даних. Ясне і повне документування всіх важливих результатів;

– осмислення неявних, аксіоматичним припущень. Пильне ставлення до спроб прийняти бажане за дійсне, викликаних особистою зацікавленістю або навіть причинами етичного характеру. Обережне ставлення до ймовірності неправильного тлумачення через методично обмежені можливості встановити об'єкт досліджень.

Норми, що регулюють стосунки між колегами і співробітниками:

– зобов'язання не перешкоджати науковій роботі конкурентів, шляхом, наприклад, затримки відгуків або передачі третій особі наукових результатів, здобутих за умови дотримання конфіденційності;

– активне сприяння науковому зростанню молодих учених;

– відкритість для критики і сумнівів, які висловлюються іншими вченими та колегами по роботі;

– уважна, об'єктивна і неупереджена оцінка роботи колег; неупереджене ставлення до них.

До норм, що регулюють публікацію результатів відносять:

– обов'язкова публікація результатів роботи, що виконується за рахунок державним коштом (принцип загальнодоступності результатів фундаментальних досліджень);

– відповідне подання непідтверджених гіпотез і визнання помилок (принцип наукової культури, що допускає можливість помилки в науці);

– чесне визнання заслуг і належна оцінка внеску попередників, конкурентів і колег (принцип визнання заслуг).



    1. Практичне використання етичних принципів у науковій

діяльності студентів

Етика наукової діяльності – це правила поведінки, які мають неухильно дотримуватись усі науковці, зокрема, і молоді дослідники, студенти (рис. 18.3).

Етичні принципи наукової діяльності студентів

Взаємодія з науковим керівником

Взаємодія з партнерами

Взаємодія з колегами


Рис. 18.3. Етичні принципи наукової діяльності студентів



Етичний принцип взаємодія з науковим керівником

Етичний принцип “взаємодія з

науковим керівником” передбачає:

– студент має досконало знати монографічні та інші значні публікації свого керівника;

– знати пам'ятні дати, посади, регалії, досягнення свого керівника;

– довіряти інтуїції свого керівника, намагатися зрозуміти його логіку мислення;

– цінувати його час, навантаження і здоров'я;

– слід узгоджувати плани своїх наукових пошуків і своєчасно звітувати перед науковим керівником;

– повідомляти керівнику про свої труднощі, але не скиглити про перешкоди;

– подавати свої рукописи у роздрукованому або електронному вигляді лише після ретельного вичитування тексту;

– записувати думки та зауваження наукового керівника, просити дозволу робити записи на диктофон.

Існують такі основні рекомендації щодо міжособистісних стосунків з науковим керівником:

 1. Науковий керівник – це вчений, який погодився на важку інтелектуальну працю: спрямовувати хід студентського наукового дослідження, аналізувати, вичитувати та коригувати текст роботи. За цю згоду він заслуговує на повагу та шану.

2. Науковий керівник є спеціалістом з певної наукової тематики, який, зазвичай, прагне до того, щоб його послідовники продовжили його справу в цьому напрямі. Вивчення та використання здобутків наукового керівника є закономірною умовою успішної професійної взаємодії з ним.

3. Не слід ототожнювати критику наукової праці з критикою особистості студента. Зауваження та їх виправлення – необхідний складник процесу перетворення наукової роботи від недосконалого стану до відносної досконалості.

4. Завершення роботи над науковою працею науковий керівник зазвичай не розглядає як завершення стосунків. Саме тому відсутність контакту він може сприймати як ігнорування, як те, що студент не пройшов перевірки на людяність тощо.

Існують і певні рекомендації для наукового керівника щодо його міжособистісних взаємин зі студентом–молодим науковцем:

 1.  Студент – це потенційний науковець, який прагне не зупинятися у своєму фаховому зростанні, мріє, про те, що здобуті ним наукові результати будуть корисними для людей. Така особистісна позиція заслуговує на повагу.

2.  Думки і погляди наукового керівника можуть не збігатись із поглядами студента. Логіку, очевидну для наукового керівника, студент може збагнути тільки з часом, здійснивши власний науковий пошук, усвідомивши цінність помилок і знахідок. Тому мудрий керівник буде враховувати чинник часу і давати студенту можливість самостійно набувати досвіду.

3.  Новизна, оригінальність внеску студента у розв’язання певної наукової проблеми може протягом певного часу не втілюватись у стандартні схеми науково-експериментальної діяльності. На цьому етапі варто не занадто уніфікувати творчі ідеї, що може призвести до згасання ініціативності студента, а допомогти йому знайти “золоту середину” між оригінальним змістом і придатною для сприйняття формою подання наукового матеріалу.

4.   Оприлюднення або захист отриманих наукових результатів – це багатовимірний процес, успіх якого складається з кількох компонентів, а саме:

− наявності завершеної наукової праці;

− особистісної компетентності студента в галузі бухгалтерського обліку;

− уміння подати й захистити результати свого дослідження перед науковим загалом.

Підготовка студента вимагає узгодження цих компонентів.


Етичний принцип взаємодія з партнерами
5.  Відсутність наукового зв’язку з керівником після завершення наукової співпраці ще не означає невдячності, оскільки отримані уроки добра студент може нести далі по життю, допомагаючи іншим, здійснюючи подальший науковий пошук, примножуючи істину в єдиному світі.
Етичний принцип “взаємодія з партнерами”

означає, що:

– студент завжди повинен мати актуальні координати (візитку) для обміну контактними даними;

– коли студент цікавиться чужими публікаціями, то він повинен бути готовий запропонувати в обмін на них свої;

– студент не повинен затримувати книги, взяті в бібліотеці, – їх можуть очікувати інші;

– студент має поводитись із книгами так, щоб після нього їх могли читати інші;

– у наукових суперечках студент повинен пам'ятати про обмеженість, суб'єктивність своїх знань;


Етичний принцип взаємодія з колегами
– справжній науковець, у тому числі студент, завжди поважає право людей на іншу, відмінну від своєї, думку, утримується від однозначної критики, не вживає різких слів.

Дотримуючись етичного принципу “взаємодія з колегами”:

– пам'ятайте про авторські права: якщо не узгоджено інше, то за умовчанням вважається співавторство порівну на всіх авторів наукової праці;

– у командній роботі кожен може бути лідером у своїй номінації, мати свою роль.

Порушення етичних принципів у науковій діяльності призводить до плагіату.


    1. Плагіат та засоби його пошуку


Аналіз тексту на плагіат

Плагіат – це запозичення чужого тексту без посилання

на його автора. Фактично це привласнення чужих ідей, крадіжка інтелектуального майна.

Згідно з нормами розділу 5 статті 5 Закону України “Про авторське право та суміжні права” від 11.07.2001р. №2627-3, плагіат – це оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором.

Насправді поняттю “плагіат” у наукових дослідженнях досить важко дати точне і повне визначення, адже воно включає в себе широкий спектр дій, починаючи з використання неправильних цитат і закінчуючи крадіжкою чужих робіт та ідей.

Розрізняють такі основні причини плагіату у студентських наукових дослідженнях:

брак навичків пошуку інформації. Багато студентів не знають, як користуватися бібліотечними каталогами, знаходити потрібні статті у базах даних бібліотек або користуватися іншими довідковими джерелами. Вищі навчальні заклади можуть допомагати своїм студентам набувати таких навичок, співпрацюючи у співробітництві з їхніми бібліотеками. Так, більшість ВНЗ пропонують безкоштовні навчальні семінари, курси, лекції „Орієнтування в бібліотеці”. На таких заняттях ознайомлюються студенти з бібліотекою, навчаються працювати з бібліотечними каталогами та базами даних;

проблеми оцінювання Інтернет-джерел.Багато студентів не вміють критично оцінити Інтернет-джерела, і це може вплинути на процес пошуку інформації та якість наукової роботи а. Важливо пам’ятати, що в Інтернеті у більшості випадків не існує контролю за якістю матеріалу. Гарними джерелами для студентів є довідники бібліотечної літератури у мережі Інтернет;

переплутування плагіаторства та перефразування. За даними дослідження, 60% студентів не можуть розрізнити просте перефразування тексту і плагіат. Проблема стає ще серйознішою, коли студентам необхідно перефразувати текст із незнайомими словами та технічними термінами. У дослідженні, опублікованому в “Psychological Reports”, зазначено, що „коли студентам необхідно перефразувати складний технічний текст, для якого в них просто не вистачає належних знань, вони, можливо, навіть не бажаючи цього, вдаються до плагіату”. Нездатність розрізняти плагіат тексту та перефразований текст, а також неправильні джерела цитат часто є причинами ненавмисного плагіаторства;

плутанина з термінологією. Термінологія – проблема, яка заплутує студентів і викликає в них збентеження та хвилювання. Багато хто з них не розуміє різниці між доповіддю та рефератом, експозицією й аргументацією, темою та тезою. А термінами „аналіз” та „обговорення” взагалі має розпочинатись список термінів усіх часів і народів, що вводять в оману. Інструкції до наукової роботи та поставлені науковим керівником завдання мають бути стислими, чіткими й легкими для розуміння студентом;

недбале занотовування – дехто ненавмисно вдається до плагіату, здійснюючи попередню дослідницьку роботу. На стадії занотовування перефразований матеріал та цитати дуже легко сплутати, якщо робити це неуважно. Пізніше, вже коли студенти починають писати реферат, вони не можуть розрізнити, який матеріал їх власний, а який – цитата з інших джерел. До того ж, записавши неповну або неправильну бібліографічну інформацію, студнт не зможе потім знайти джерело, з якого взято цитату, щоб переконатися, що він не вдається до плагіату.

Щоб уникнути цієї проблеми, деякі автори занотовують лише прямі цитати. Це дає змогу зрозуміти коли треба перефразовувати, а коли – цитувати.

Інші методи розрізнення прямого цитування і перефразування – ставити літеру „П” біля перефразованого матеріалу, а також зазначати сторінку після кожної нотатки або ж писати в лапках усе, навіть окремі вирази, що переписані слово в слово.

До того ж посилатися на Інтернет-джерела дуже важко. По-перше, тому що єдиних правил щодо цього досі не існує. По-друге, Інтернет адреси змінюються. Може бути й так, що веб-сайт змінює свою адресу буквально за ніч. Або ж ці адреси можуть бути занадто довгими, складними й заплутаними.

Однією із головних вимог до наукових статей є їх оригінальність. Проте, для написання наукових робіт автори часто використовують напрацювання інших авторів.

Плагіат – основа кожної літератури, за винятком найпершої, про яку, втім, нічого не відомо.

Жюль Жирарден


Це природно, тому що цивілізація розвивається у напрямі створення нових знань на базі вже накопиченої інформації. Творці демонструють те, що вже відомо, щоб був зрозумілий їхній внесок у роботу. Це пов’язано з використанням цитат. Авторське право та культурні звичаї вимагають називати авторів, робити на них посилання і вказувати джерело. Проте іноді буває важко визначити, чи є новизна у створеному тексті, чи не є він передруком уже опублікованих робіт або їх частин. Інакше кажучи, чи є в новій науковій роботі ознаки плагіату?


Засоби пошуку плагіату

Для відповіді на це запитання можна скористатись сервісами пошуку копій текстів на сайтах в Інтернеті. Ось деякі з них:

1. ISTIO (http://istio.com/rus/text/analyz/). Забезпечує аналіз тексту наукової роботи та пошук плагіату. Цей он-лайн сервіс призначений для виявлення копій текстів або їх частин в Інтернеті, і його можна використовувати для російськомовних та англомовних текстів. Він також дає змогу користувачам визначити розмір тексту, карту тексту, частоту використання окремих слів та деякі інші техніко-літературні параметри статей. Особливістю сервісу є те, що він дає тільки посилання на сайти, але не вказує, у якій частині тексту знайдено збіг.

2. Advego Plagiatus (http://advego.ru/plagiatus/) – це програма для пошуку в Інтернеті плагіату, визначення повних або часткових копій текстового документу. Програма має інтуїтивний інтерфейс, визначає рівень унікальності тексту, вказує на його джерела і пропорцію його збігу. Цей сервіс можна використовувати для російськомовних текстів.

3. Анти-Плагіат (http://www.antiplagiat.ru/QuickCheck.aspx) – це он-лайн сервіс з максимальним об'ємом завантаження тексту не більш як 3000 символів. Він є стандартно застосовуваним засобом для пошуку запозичень при перевірці робіт студентів. Оригінальність робіт перевіряється за власною базою даних сервісу, яка включає понад 10 млн робіт різних авторів і напрямів.

4. База Turnitin (http://turnitin.com) – це англомовний антиплагіатний продукт, що дає змогу здійснювати аналіз текстів і виявляти несанкціоноване копіювання фрагментів з інших джерел. База дає змогу перевіряти роботи студентів, дипломи, дисертації та інші наукові роботи, запобігаючи таким чином порушенню авторських прав. Весь процес відбувається в режимі он-лайн, без використання паперу. Це комплексне рішення для управління написанням студентських та наукових робіт з початку їх створення.

5. База Miratools (http://www.miratools.ru) – загалом те саме, що й попередні, проте дає можливість перевірити україномовні тексти.

В Інтернеті у вільному доступі є ще близько десятка програм, які перевіряють текст на плагіат. Проте більшість їх працюють тільки з англомовними текстами.

Крім того, можна перевіряти текст на плагіат, не користуючись зазначеними сервісами, а використовувати пошукові системи. Для цього необхідно частину тексту (не більш як 100 символів), що перевіряються, взяти у лапки і вставити в рядок пошуку Google, Яндекс або Rambler.
Контрольні запитання


  1. Що таке принципи поведінки в науковому співтоваристві?

  2. Яким є предметне коло етики науки?

  3. Що входить у проблеми етики науки в структурі філософії науки?

  4. Хто досліджував етичні проблеми наук?

  5. Як характеризують етичні проблеми наук?

  6. Що таке відповідальність ученого?

  7. Як характеризують поняття “наукова етика”?

  8. Назвіть основні етичні принципи наукової діяльності.

  9. Що поєднує в собі наукова етика?

  10. Яке коло проблем охоплює етика наук?

  11. Як можна трактувати поняття “етика наукової діяльності”?

  12. Що передбачає дотримання етичних принципів у науковій діяльності?

  13. Яка характеристика етичного принципу “взаємодія з науковим керівником”?

  14. До чого призводить порушення етичних принципів у науковій діяльності?

  15. Що таке плагіат?

  16. Яким Законом України регулюється питання плагіату?

  17. Які основні причини плагіату під час наукових досліджень?

  18. Як можна охарактеризувати причину плагіату “брак навичок пошуку інформації”?

  19. Що передбачають засоби пошуку плагіату?

  20. Який он-лайн-сервіс призначений для виявлення копій текстів наукових робіт або їх частин в Інтернеті?


Тести

1. Основні причини виникнення таких етичних запитань у науці:

а) яка правильна поведінка, котру необхідно наслідувати і впроваджувати? яка професійна поведінка є достовірною у наукових дослідженнях?

б) якими є нереалізовані ідеї, котрі бажано втілити в життя? у яких конфліктах потрібно намагатися бути посередником? які дилеми потрібно зрозуміти і розв’язати;

в) які наукові ідеї втілені у наукових дослідженнях? які конфлікти мають бути розв’язані у наукових дослідженнях? які дилеми потрібно зрозуміти та розв’язати?;

г) яких принципів поведінки необхідно дотримуватись у науковому співтоваристві, що визначаються сукупністю морально-етичних цінностей, притаманних цьому виду творчої праці.




  1. Принцип самоцінності істини (універсалізм) передбачає:

а) орієнтацію дослідника і наукової діяльності на пошук об'єктивного знання, а не на особисті, групові, корпоративні чи національні інтереси;

б) необхідність отримання нових фактів і створення нових гіпотезу певній галузі науки;

в) обов'язкову інформованість дослідника про раніше здобуті в цій галузі науки знання;

г) орієнтацію дослідника і наукової діяльності на особисті, групові, корпоративні чи національні інтереси.




  1. Правила поведінки, яких мають неухильно дотримуватись усі науковці, у тому числі молоді дослідники, – це:

а) етика наукової діяльності;

б) заняття наукою;

в) етичні принципи;

г) наукова праця.


4. Основні причини плагіату під час наукових досліджень:

а) правильне вживання наукової термінології; брак навичок пошуку інформації; проблеми оцінювання Інтернет-джерел;

б) чітке й достовірне занотовування; сплутування плагіаторства й перефразування;

в) зазначення повної і правильної бібліографічної інформації і потім швидкий і легкий доступ до джерела, з якого взято цитату, щоб впевнитися, що науковець не вдавався до плагіату;

г) брак навичок пошуку інформації; проблеми оцінювання Інтернет-джерел; сплутування плагіаторства й перефразування.
5. Проблеми етичного смислу наукових досліджень у певних галузях економіки привернули увагу світової наукової спільноти у:

а) 20-ті роки ХІХ ст.;

б) 70-ті роки ХХ ст.;

в) 80-ті роки ХІХ ст.;

г) 50-ті роки ХХ ст.

6. Наукова етика – це:

а) сукупність установлених і визнаних науковою спільнотою норм поведінки, правил, моралі наукових працівників, зайнятих у сфері науково-технологічної та науково-педагогічної діяльності.

б) наукові праці, пов’язані з усвідомленням того, що на дослідницьку діяльність ученого впливають соціокультурні чинники, зокрема – моральні норми;

в) специфіка моральної регуляції у науковій сфері, а також зведення цінностей, норм і правил у цій галузі;

г) специфічний рід людської діяльності, суть якого – систематичний процес досліджень, спрямований на здобуття знань, що ґрунтуються на перевірених результатах.




  1. Дотримання етичних принципів студентами у науковій діяльності передбачає:

а) взаємодію з науковим керівником, з партнерами, з колегами;

б) взаємодію з науковцями, зі студентами, з науковим керівником;

в) взаємодію з доцентами, з професорами, зі студентами;

г) взаємодію з викладачами з інших кафедр, з партнерами, з колегами.




  1. Плагіат – це оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є його автором, відповідно до:

а) Закону України “Про наукову діяльність”;

б) Закону України “Про науково-технічну діяльність”;

в) Закону України “Про авторське право”;

г) Закону України “Про авторське право та суміжні права”.




  1. Аналіз і осмислення етичних проблем науки подану в роботах:

а) Аристотеля, Декарта, Канта, І. Фролова, Б. Юдіна, С. Пастушного;

б) І. Фролова, Б. Юдіна, С. Пастушного, Р. Карпінської, А. Мамзіна;

в) Т. Вільямсона, Й. Леду, А. Кларка, Р. Груша, І. Фролова, Б. Юдіна;

г) Д. Аддісона, С. Джонсона, В. Ідаль, Р. Карпінської, А. Мамзіна.




  1. Основні етичні принципи наукової діяльності, які визнаються більшістю вчених:

а) закритість наукових результатів, самоцінність істини, орієнтованість на новизну наукового знання;

б) науково-популярний скептицизм, орієнтованість на новизну наукового знання, свобода наукової творчості;

в) самоцінність істини, орієнтованість на новизну наукового знання, свобода наукової творчості;

г) закритість наукових результатів, науково-популярний скептицизм, орієнтованість на наукове знання, що визначене іншими науковцями.



  1. Не можуть відрізнити просте перефразування тексту від плагіату:

а) 60% студентів;

б) 30% студентів;

в) 10% студентів;

г) 70% студентів.


12. Згідно з етичним принципом “взаємодія з науковим керівником” передбачає:

а) студент не повинен цінувати свого керівника, але повинен знати його навантаження і стан здоров'я;

б) студенту не слід узгоджувати плани своїх наукових пошуків і звітувати за власною потребою перед науковим керівником;

в) студенту не cлід повідомляти керівника про свої труднощі, але потрібно скиглити про перешкоди у науковій діяльності;

г) студент має досконало знати монографічні та інші значні публікації свого керівника, пам'ятні дати, посади, регалії, досягнення свого керівника, довіряти інтуїції свого керівника.
13. Від ученого очікують бездоганної вимогливості до достовірності матеріалу, коректності у використанні робіт своїх колег, логіки аналізу, обґрунтованості висновків – це:

а) відповідальність ученого;

б) обов’язки вченого;

в) права вченого;

г)завдання вченого.
14. Основні норми наукової етики:

а) норми щодо недотримання правила відбору даних, що діють у конкретній науковій дисципліні;

б) норми щодо надійної організації захисту та зберігання рефератів, курсових робіт;

в) норми щодо впевненості у своїх результатах власних і роботи свого колективу;

г) норми, що регулюють повсякденну наукову діяльність, стосунки між колегами і співробітниками, публікацію результатів.
15. Науковий керівник – це вчений, який:

а) погодився на важкий інтелектуальний труд: спрямовувати хід дисертаційного дослідження, аналізувати, вичитувати та коригувати текст дисертації;

б) консультує викладачів однієї кафедри у визначених галузях науки;

в) дає консультації для студентів, аспірантів та асистентів;

г) консультує студентів під час написання курсових та дипломних робіт.

16. Наукова етика поєднує у собі:

а) права та обов’язки наукових працівників, наукову чесність, чесність в управлінні науковими колективами, конфлікт інтересів;

б) дотримання моральних і наукових норм і стандартів;

в) відсутність офіційних скарг у галузі науки;

г) наукову гідність, правдивість, справедливість.


17. Брати участь у визначенні шляхів розвитку науки і техніки, проводити наукові дослідження, навчання в рамках своєї професійної діяльності – це:

а) основні принципи роботи наукових працівників;

б) основні права і обов’язки наукових працівників;

в) основні рекомендації для діяльності наукових працівників;

г) основні норми роботи наукових працівників.
18. Співпраця наукових колективів полягає в тому, що:

а) повинна бути забезпечена самостійність наукових результатів, що тягне за собою заборону оприлюднення результатів, які є чиєюсь власністю;

б) при перевірці наукових результатів має дотримувалась вимога їх невідтворюваності;

в) результати наукових досліджень, не повинні бути оголошені й розповсюджені;

г) результати окремих наукових досліджень, можуть бути оголошені, обговорені та інтегровані в загальний масив наукового знання, незалежно від ієрархічних міркувань.
19. Основною рекомендацією для наукового керівника щодо налагодження міжособистісних взаємин зі студентом є:

а) думки і погляди наукового керівника мають збігатись із поглядами студента;

б) новизна, оригінальність внеску студента у розв’язання певної наукової проблеми мають втілюватись у стандартні схеми побудови науково-експериментальної діяльності;

в)  студент – це потенційний науковець, який прагне не зупинятися у своєму фаховому зростанні, мріє про те, щоб отримані ним наукові результати давали користь людям. Така особистісна позиція заслуговує на повагу;

г) науковий зв’язок з керівником після завершення наукової роботи означає його невдячність, оскільки отримані уроки добра він може нести далі по життю, допомагаючи іншим, здійснюючи подальший науковий пошук.
20. Для відповіді на запитання “чи є у науковій роботі ознаки плагіату?” можна скористатись сервісами пошуку копій текстів на сайтах в Інтернеті:

а) Google; ISTIO; Advego Plagiatus;

б) Rambler; Advego Plagiatus; Анти-Плагіат;

в) ISTIO; Advego Plagiatus; Анти-Плагіат;

г) Yandex; Google; ISTIO.
Практичні завдання



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал