Навчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку



Скачати 10.87 Mb.
Сторінка32/42
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.87 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   42
Тема 17. Критерії оцінювання науковості
17.1. Теоретичне розкриття критеріїв науковості

17.2. Проблеми оцінювання наукової діяльності

17.3. Показники для оцінювання науковості

17.4. Наукометричні бази даних

17.5. Електронні наукові публікації в системі наукометрії
Після вивчення цієї теми студент повинен знати:

  • критерії науковості та порядок їх визначення;

  • методику оцінювання якості наукової діяльності;

  • наукометричні методи та показники, які можна використовувати для оцінювання науковості;

  • порядок розміщення електронних наукових публікацій та умови їх індексації.


17.1. Теоретичне розкриття критеріїв науковості


Успіхи науки – справа часу і сміливості розуму.

Вольтер
Питання критеріїв науковості є традиційним для теорії пізнання. Критерії науковості – це правила, за якими проводиться оцінювання відповідності або невідповідності певних знань узагальненим гносеологічним уявленням про встановлені стандарти наукового знання.



Критерії науковості
На сьогодні запропоновано чимало трактувань еталонів науковості. Безперечно, багато з них мають розбіжності. Але серед різних тлумачень можна виокремити основні, типові властивості науковості.
Принциповим критерієм науковості є принцип об'єктивності

у знанні, згідно з яким умовою науковості виступає подання предмета дослідження в об'єктивованому вигляді, незалежно від того, які – матеріальні чи ідеальні – феномени досліджуються.

Критеріальною ознакою науковості є максимальне абстрагування від суб'єкта. Звичайно, дослідника як суб'єкта не можна повністю відсторонити від аналізу об'єкта. Тому в науковому пізнанні об'єктивність розглядається з позицій інтерсуб'єктивності, тобто тієї об'єктивності, яка може бути закладена в позиції суб'єкта.

Отже, об'єктивність розгляду, як критерій науки, – це специфічний тип ставлення до буття, який у певному аспекті обмежує пізнання, хоч і робить його науковим.

Важливим критерієм науковості є введення причинної матриці пояснення явищ. Наука радикально відмежовується від принципу “post hoc, ergo propter hoc” (“після цього, отже, внаслідок цього”), притаманного побутовій ментальності, і обстоює позиції аналізу закономірностей, що розкривають причинно-наслідкові схеми досліджуваних подій. Науковий аналіз передбачає пошук причин, тобто мотивованих певними закономірностями чинників, підстав, агентів споглядальних наслідків. І тут математика виступає як певна мова. Вона розробляє апарат причинного аналізу у вигляді теорії функцій і теорії ймовірностей.

Не менш істотний критерій – принцип ідеалізації. Адже наука досліджує явища, так би мовити, у чистому вигляді, відсторонюючись від дрібниць та всього того, що заважає виявити типові, істотні, принципові ознаки чи риси закономірного перебігу процесів.

Складним за проявами дії є такий критеріальний чинник наукового знання, як принцип простоти в тій формі, яку пропонує так звана “бритва Оккама”: “не помножувати сутностей”. Ідеться про те, що коли можна пояснити певні явища однією підставою, не слід вводити додаткові. За всієї, здавалося б, природності цього критерію, він має серйозне й далекосяжне світоглядне значення. Свого часу “бритва Оккама” була чи не найбільш очевидним аргументом на користь науки в її протистоянні з релігією. Адже якщо можна пояснити поняття “контролінгу”, виходячи із поняття “контролю”, то непотрібно вводити інші поняття, наприклад, “управлінський облік”.

І нарешті, ідеологічним вираженням відмежування наукового знання від лженауки чи побутового досвіду є принцип істотної самокритичності науки, випробування будь-яких привабливих положень експериментом чи неспростовними фактами. Як вважав видатний американський фізик Р. Фейнман, вищою гідністю вченого є зусилля, спрямовані на те, щоб зробити все для спростування самого себе. І тільки те, що витримує хвилю критики, здатне набути чинності наукового феномену.

Отже, наука є системою знань з неодмінною підсистемою заборон, норм, вимог щодо свого функціонування.
17.2. Проблеми оцінювання наукової діяльності


Неосяжну сферу наук я собі уявляю як широке поле, одні частини якого темні, а інші освітлені. Наші праці мають на меті або розширити межі освітлених місць, або примножити на полі джерела світла. Одне властиво творчому генію, інше – проникливому розуму, який вносить поліпшення.

Д. Дідро
Проблема оцінювання якості діяльності окремого ученого і наукових колективів виникли з моменту зародження самої науки і в усі часи так чи інакше була однією з актуальних проблем. Проте ця проблема важка для вирішення і стосується взаємин як усередині самої науки, так і її взаємодії із суспільством.

Можливі різні варіанти оцінювання будь-якого виду творчої діяльності, проте в усіх сферах – і в науці теж – найбільш об'єктивним є оцінювання за кінцевим результатом, а не за процедурою його досягнення і витраченими на це зусиллями. Так, оцінювати досить важко, а іноді і неможливо. Тому звичайно оцінюють результат поточної роботи науковців чи наукового колективу.

Методика оцінювання якості наукової діяльності чимось нагадує процедуру виявлення переможців у спортивних змаганнях, коли кращих визначають, орієнтуючись на ті чи інші досягнуті спортсменами кількісні показники (час пробігу, довжина стрибка та ін.).

Проте аж до початку XX ст., коли наукою займалася дуже невелика кількість людей, що йшли в неї передусім за покликанням і по суті з альтруїстичних міркувань, внесок ученого наукове співтовариство фактично оцінювало лише за змістовими якісними критеріями.

Механізм такої оцінки був невідомий і не піддавався кількісному опису, але інтуїтивно усі визнавали, що особистий вклад Гауса або Чебишева у математику, Ньютона та Ейнштейна у фізику, Менделя або Вавилова у біологію є настільки значущим, що перевершує внесок інших дослідників у відповідній галузі науки. 

Коли заняття наукою стало досить масовим самих лише якісних критеріїв для оцінювання наукової діяльності стало недостатньо. Тому дедалі наполегливішою вимогою часу стала необхідність оцінювання з використанням кількісних параметрів наукової діяльності.



Особливо важливою така об'єктивна оцінка, коли йдеться про ті чи інші “відзнаки” наукового колективу або окремого ученого – державне бюджетне фінансування наукових досліджень, виділення грантів або заохочення окремих дослідників у вигляді присудження їм премій, медалей, учених ступенів і звань.

Проте по суті взагалі немає ніяких об'єктивних кількісних критеріїв оцінювання якості наукової діяльності в наукового співтовариства. Стосовно конкретного дослідника вона має виключно суб'єктивний характер – у вигляді вольових рішень, голосувань на вчених радах, рецензій на наукові праці та в інших аналогічних формах. Вирішити цю проблему допомагає наукометрія.

Наукометрія як галузь наукознавства
17.3. Показники оцінювання науковості
Проблемою оцінювання науковців займається

наукометрія – галузь наукознавства, що займається статистичними дослідженнями структури і динаміки наукової інформації.

Основні завдання наукометрії вирішують спеціалізованиі інститути та інформаційні служби. Однак для приватних пошукових завдань реального користувача можна обрати деякі методи, що дають йому змогу точніше орієнтуватися в інформаційному полі своєї предметної галузі.

Наукометричні

методи
З безлічі вивчених і випробуваних наукометричних методів для вирішення інформаційних завдань користувача найбільше підходять такі методи, як статистичний, підрахунку кількості публікацій, цитат-індекс.


Статистичний

метод

Статистичний метод використовує такі вимірники, як кількість учених, журналів, замовлень на річні комплекти журналів у бібліотеках та інформаційних центрах. У цьому методі вирізняють тимчасові динамічні залежності і стаціонарні розподіли.



Тимчасова динаміка кількості журналів припускає використання двох індикаторів: кількість журналів і задані проміжки часу. Причому з двох задіяних розподілом індикаторів лише один (кількість журналів) є в повному розумінні індикатором (вимірником). Саме його значення відкладається на осі абсцис. Тимчасова динаміка кількості співавторів у бібліометричному аналізі передбачає основний індикатор: статті в цілому, написані декількома авторами; частку робіт з 1, 2, 3, 4 і більше авторами; середня кількість авторів статей.

Значення феномену співавторства для інформаційного пошуку полягає в тому, що продуктивність і співавторство корелюють між собою. Це дає змогу виділити ядро найбільш активних дослідників, кількість яких, зазвичай, невелика, і велику кількість авторів, які співпрацюють у незначній кількості статей.




Метод підрахунку кількості публікацій

Розподіл журналів за попитом на них у бібліотеках та інформаційних центрах значною мірою відображає їх актуальність і може бути використаний при формуванні бібліотечного фонду. Але для користувача в самостійному інформаційному пошуку більш підходить оцінювання публікацій, розміщених у різних журналах.

При розподілі журналів за кількістю релевантних (відповідних інформаційній задачі користувача) публікацій основний індикатор можна використати метод підрахунку кількості цих публікацій. Такий розподіл доцільний при організації самоінформації, тобто при виділенні “ядра” журналів, які повинен переглядати сам користувач. Розподіл середнього обсягу статей за авторами, окремими напрямами, авторами і організаціями (науковими або проектними), регіонами варто проводити в табличному варіанті через багатофакторні індикатори.

Таким чином, у методі підрахунку публікацій вимірником є кількість наукових продуктів (книг, статей, звітів та ін.), що поєднуються загальним терміном – “публікація”. Хоча наукометричний індикатор “кількість наукових публікацій” розроблений краще за інші, в конкретних випадках його застосування необхідно проводити формалізовану процедуру “зважування” публікацій різних типів та окремих публікацій.


Метод цитат-індексу
Розподіл учених за кількістю публікацій дає змогу виявити не тільки продуктивність, але й ранг ученого, і, отже, його значущість. Це допомагає обґрунтувати включення робіт цього дослідника у список літератури свого дисертаційного дослідження. Розподіл публікацій за науковими напрямами для різних країн дає можливість дістати уявлення про відносний рівень розвиненості окремих галузей науки в країнах, що можна використати у виробленні рішення щодо вивчення публікацій тієї чи іншої країни в рамках своєї дослідницької роботи.
Метод цитат-індексу ґрунтується на обов'язковості

посилань у наукових публікаціях; в його основі лежить наукометричний індикатор – кількість посилань. Цей метод використовують для вимірювання параметрів науки і продукту праці вченого – наукової публікації. Перспективи розвитку методу цитат-індексу більшою мірою пов'язані з розвитком комп’ютерних мереж обліку цитування.

Розподіл журналів за їх цитуванням можливий у декількох варіантах. Одним з них є розподіл за кількістю посилань на них, іншим – за кількістю посилань на них, поділеній на кількість розміщених у цих журналах публікацій.

Існують і інші наукометричні методи оцінювання наукових праць окремих авторів, наукових шкіл, галузей наук тощо.

У пошуках критеріїв оцінювання у західній наукометрії був запропонований “індекс цитування”. Фактично це кількість посилань на роботи цього дослідника у відповідній галузі наукового знання за конкретний період.


Індекс цитування

Індекс цитування (ІЦ) – реферативна база наукових публікацій, що індексує посилання, вказані в пристатейних списках цих публікацій, і надає кількісні показники щодо цих посилань.




Показники

цитування
Перший індекс цитування був пов'язаний з юридичними посиланнями і датується 1873 р. (Shepard's Citations). У 1960 Sнститут наукової інформації (ISI), заснований Євгенієм Гарфsлдом, eвів перший індекс цитування для статей, опублікованих e наукових журналах, поклавши початок такому ІЦ, як “Science Citation Index)”, і потім включивши в нього індекси цитування громадських науках (“Social Sciences Citation Index”) і мистецтвах (“Arts and Humanities Citation Index”). Починаючи з 2006 р. з'явилися й інші джерела подібних даних, наприклад Google Scholar.

Основним показником цитування є кумулятивний індекс цитування – загальна кількість посилань на всі роботи автора за весь час його діяльності. Цей індекс характеризує вченого як такого, що активно працює за умови, що на його роботи є понад 100 посилань за останні 7 років.

Іншими показниками є кількість проіндексованих робіт (аналог списку наукових праць) та індекс цитування однієї роботи – середня кількість посилань на одну роботу, внесену в індекс.


Індекс Хірша


Індекс Хірша (h-індекс) – це наукометричний показник, запропонований у 2005 р. американським фізиком Хорхе Хіршом з університету Сан-Дієго, Каліфорнія. Індекс Хірша є кількісною характеристикою продуктивності вченого за кількістю його публікацій і цитувань цих публікацій. Індекс обчислюють на основі розподілу цитувань робіт цього дослідника.

За пропозицією Хірша, вчений має індекс h, якщо h з його Np статей цитуються як мінімум h разів кожна, тоді як решта (Nph) статей цитуються не більш, ніж h разів кожна. Інакше кажучи, вчений з індексом h опублікував h статей, на кожну з яких послалися як мінімум h разів.

Так, якщо у дослідника опубліковано 100 статей, на кожну з яких є лише одне посилання, його h-індекс дорівнює 1. Таким же буде h-індекс дослідника, що опублікував одну статтю, на яку посилалися 100 разів. Водночас (більш реальний випадок), якщо у дослідника є 1 стаття з 9 цитування, 2 статті з 8 цитували, 3 статті з 7 цитуваннями, ..., 9 статей з 1 цитуванням кожної з них, то його h-індекс дорівнює 5 .

Зазвичай розподіл кількості публікацій N (q) залежно від кількості їхніх цитувань q за дуже грубого наближення відповідає гіперболі: N (q) ≈ const × q –1. Координата точки перетину цієї кривої з прямою N (q) = q і дорівнює індексу Хірша.

Індекс Хірша був розроблений для більш адекватного оцінювання наукової продуктивності дослідника, ніж за допомогою таких простих характеристик, як загальна кількість публікацій / загальна кількість цитувань.

Проте цей індекс доречний лише при порівнянні вчених, що працюють в одній галузі досліджень, оскільки традиції, пов'язані з цитуванням, відрізняються в різних галузях науки (наприклад, у біології та медицині h-індекс набагато вищий, ніж у фізиці). У нормі h-індекс фізика приблизно дорівнює тривалості його наукової кар'єри в роках, тоді як у видатного фізика він удвічі вищий.

Хірш вважає, що у фізиці (і в реаліях США) h-індекс10–12 може бути одним із визначальних факторів для рішення про надання досліднику постійній позиції у великому дослідному університеті; рівень дослідника з h-індексом, 15–20, відповідає членству в Американському фізичному товаристві; індекс 45 і вище може означати членство в Національній академії наук США. 

Індекс Хірша, зрозуміло, не ідеальний. Неважко придумати ситуацію, коли h-індекс дає абсолютно неправильну оцінку значцщості дослідника. Зокрема, коротка кар'єра вченого є підставою для недооцінювання значущості його робіт. Так, h-індекс французького математика Еваріста Галуа дорівнює 2 і залишиться таким назавжди. Якби Альберт Ейнштейн помер на початку 1906 р., його h-індекс зупинився б на 4 або 5, попри надзвичайно високу значущість статей, опублікованих ним у 1905 р.

На сьогодні у західних країнах індекс цитування визнаний однією з найефективніших світових систем наукової інформації. Структура індексу цитування забезпечує йому досить широкий спектр функцій, головними з яких є:

1) інформаційний пошук для обслуговування індивідуальних дослідників і наукових організацій;

2) використання зв'язків між публікаціями для виявлення структури галузей знання, спостереження і прогнозування їх розвитку;

3) оцінювання якості публікацій та їх авторів науковим співтовариством. Комплексне оцінювання індексу цитування дає змогу оцінювати наукові підрозділи за тим, які науковці до них входять. Його широко застосовують для оцінювання журналів, наукових товариств, редакційних колегій та ін.




    1. Наукометричні бази даних

 Для визначення індексу цитованості та індексації наукової літератури сьогодні використовують спеціальні наукові пошукові системи (табл. 17.1).

Таблиця 17.1

Основні наукові пошукові системи

Видавництво

Продукти

Google Scholar



Інформаційно-пошукова система, орієнтована на пошук наукової літератури за різними галузями знань та за різними джерелами, включаючи рецензовані статті, дисертації, книги, реферати і звіти, що опубліковані видавництвами наукової літератури, професійними асоціаціями, вищими навчальними закладами та іншими науковими організаціями; модифікація Google

Google Book Search

Світова електронна бібліотека книг

Scirus

Науковоорієнтована пошукова система. Здійснює пошук у понад 450 млн. наукових спеціалізованих веб-сторінок (латиницею), які містять наукові, навчальні, технічні і медичні дані (найновіші звіти, рецензовані статті, патенти, препринти і журнали)

DOAJ

Directory of Open Access Journals – близько 3 тис. повнотекстових рецензованих наукових журналів (близько 200 тис. статей) з усіх галузей знань та різними мовами

arXiv

Найпопулярніший відкритий архів наукових публікацій. Містить понад 500 тис. статей з фізики, математики, комп'ютерних наук та біології

CiteSeerx

Електронна бібліотека публікацій з комп’ютерних наук. Містить широкий спектр додаткових можливостей з аналізу автономного індексу цитування (Autonomous Citation Indexing – ACI), пошуку та аналізу статей

Продовження табл. 17.1

Видавництво

Продукти

PLoS

Public Library of Science – 8 журналів з медицини та біології неприбуткової організації науковців, діяльність якої спрямована на створення наукової літератури для публічного відкритого доступу

BioMed Central

196 наукових журналів з медицини

PubMed Central

Безкоштовний цифровий архів з 530 журналів з біомедичних наук та наук про життя, що підтримується U.S. National Institutes of Health (NIH) та National Center for Biotechnology Information (NCBI) in the National Library of Medicine (NLM). Окремі журнали тимчасово недоступні з періодом ембарго від кількох місяців до півроку з моменту появи друкованого видання

OSTI

Energy Citations Database (ECD) – наукова база даних, що підтримується U.S. Department of Energy, Office of Scientific & Technical Information. Містить понад 2,3 млн бібліографічних записів і понад 193 тис. електронних документів, починаючи з 1943 р.

NARCIS

Архів, що містить понад 163 тис. наукових публікацій та понад 20 тис. докторських дисертацій з університетів та наукових установ Данії. Більшість публікацій доступна у повних текстах

CiteSeer

Відкритий архів з комп'ютерних наук (понад 750 тис. документів)

Cogprints

Cognitive Science EPrint Archive – відкритий репозитариій з когнітивних наук (психологія, нейрологія, лінгвістика, комп'ютерні науки, філософія, біологія)

E-LIS

The open archive for Library and Information Science – репозитарій наукових публікацій за підтримки Міністерства культури Іспанії

HighWire Press

Репозитарій підрозділу бібліотеки Стенфордського університету. Понад 1 тис. журналів, 4,5 млн повнотекстових рецензованих статей, з них 1,8 млн у вільному Інтернет доступі

J-STAGE

Japan Science and Technology Information Aggregator, Electronic – понад 500 наукових журналів (близько 250 тисяч статей) з різних галузей знань

LISTA

Library, Information Science & Technology Abstracts – професійна база даних для бібліотечних та інформаційних працівників, що включає понад 600 повнотекстових журналів, книг, дослідницьких звітів, матеріалів конференцій з усіх проблем бібліотечної справи та інформаційних технологій (ретроспектива з 1960-х рр.)

Open J-Gate

Портал електронних журналів – понад 4 тис. назв журналів, 50% яких – рецензовані академічні.

RePEc

Research Papers in Economics – відкритий архів з економіки (робочі документи, журнальні статті, компоненти програмного забезпечення. Містить 700 тис. документів, 600 тис. з яких є у відкритому доступі

TRC

Teacher Reference Center – 260 найбільш популярних освітніх, в т.ч.  адміністративних професійних журналів, періодики та книжок для вчителів та бібліотекарів (оподаткування, безперервна освіта, педагогічні дослідження, навчальні медіа тощо)

Продовження табл. 17.1

Видавництво

Продукти

Theses Canada Portal

Загальнодоступні канадські дисертації за період 1998–2002 рр.

U.S. PTO

U.S.Patent and Trademark Office – патенти США за період 1790–1975 рр. Пошук за номерами патентів і Current US Classification

Hindawi

Hindawi Publishing Corporation – понад100 рецензованих журналів з інженерії, математики, фізики, природничих наук та медицині у відкритому доступі.

EZB

Elektronische Zeitschriftenbibliothek – електронна бібліотека журналів при бібліотеці університету Регенсбурга; доступ до змісту журналів та до повних текстів статей. Понад 30 тис. журналів, у т.ч. понад 15 тис. безкоштовних (позначені зеленим)

Free Medical Journals

База даних медичних журналів; доступ до реєстрів і повних текстів

Ingenta

Багатогалузева бібліографічна база; пропонує доступ до понад 28 тис. наукових журналів із широкими пошуковими можливостями

IPL

Internet Public Library – близько 3000 електронних журналів з багатьох галузей знань

FindArticles

Сервіс пошуку (діє від 1998 р.) у понад 300 світових журналів та видань у галузі управління, економіки, інформатики, техніки, освіти, спорту, мистецтва тощо

MEOS

Minerva Electronic Online Services – інтердисциплінарна, двомовна (німецька та англійська) база наукових журналів різних видавництв; пошук, бібліографічні дані і тези у вільному доступі.

New Jour

Пошукова система електронних публікацій, доступних в Інтернеті; за підтримки Georgetown University

PubList.com

Пошукова система по 150 тис. електронних і друкованих журналів з багатьох областей знань.

Далі буде розглянуто найпоширеніші з основних наукових пошукових систем Google Scholar і Scopus. 




Пошукова система Google Scholar



Наука – найважливіше, найпрекрасніше і найпотрібніше в житті людини, вона завжди була і буде вищим проявом любові, тільки нею одною людина переможе природу і себе.

А.П. Чехов
  Google Scholar спеціалізується на індексації одного типу матеріалів – наукових публікацій (статей, книг, препринтів та іншого).
Як і універсальна пошукова система Google, Google Scholar повідомляє користувачеві назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ. 
        Робот Google Scholar відвідує тільки сайти, що стосуються науки, і збирає у свій індекс інформацію про місцезнаходження і зміст наукових робіт. У базу даних потрапляють відомості як про безкоштовні повнотекстові статті, так і про ті, в яких доступні лише реферати або бібліографічні описи.

Google Scholar включає статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в депозитаріях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих учених. 

Google Scholar містить відомості не лише про онлайнові, але і про друкарські статті. Робот Google Scholar індексує наукові публікації в Інтернет. Якщо в онлайновому документі в списку літератури виявляється посилання на офлайновий документ, бібліографічний опис такого друкарського документу теж потрапляє в базу даних Google Scholar.

У списку результатів пошуку офлайнові статті мають позначку [Citation]. Список результатів пошуку містить гіперпосилання, що ведуть до веб-сторінок з інформацією про статтю (як мінімум – бібліографічний опис). У списку результатів пошуку може бути декілька посилань на матеріали, що стосуються однієї і тієї ж статті (наприклад, посилання на сайт видавництва, на сайт агрегатора, на реферативну базу даних, на персональний сайт автора).

У списку результатів пошуку посилання на безкоштовні повні тексти публікацій мають позначки [PDF]. У списку може бути декілька посилань на декілька повнотекстових версій однієї і тієї ж статті (наприклад, на остаточну версію на сайті видавництва і на препринт на сайті автора).

Пошукова програма Google Scholar працює за тими ж правилами, що і пошукова програма Google, хоча Google і Google Scholar – це різні бази даних. Google Scholar виконує не лише інформаційні, але і наукометричні функції.




Як визначається рейтинг статей?


Google Scholar класифікує статті так само, як і вчені, оцінюючи увесь текст кожної статті, її автора, видання, в якому стаття з'явилася, і частоту цитування цієї роботи в науковій літературі.

Google Scholar може різко збільшити популярність і доступність видань у всьому світі. У співпраці з видавцями наукової літератури індексуються минулі статті, дисертації, препринти, реферати і технічні звіти з усіх наукових дисциплін, що робить їх доступними для пошуку в Google Scholar.

Google Scholar може індексувати статті у форматі PDF, якщо вони містять доступний для пошуку текст. Крім того, індексуються файли у таких форматах: HTML, PostScript, стиснений PostScript (ps.gz), стиснений PDF (pdf.gz).




Реферативно-бібліографічна база даних Scopus

Scopus – бібліографічна і реферативна база

даних та інструмент для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях. Індексує 18000 назв наукових видань з технічних, медичних та гуманітарних наук 5000 видавців. База даних індексує наукові журнали, матеріали конференцій та окремі книжкові видання. Розробником та власником Scopus є видавнича корпорація Elsevier. База даних доступна на умовах передплати через веб-інтерфейс. Пошуковий апарат Scopus інтегрований з пошуковою системою Scirus для пошуку веб-сторінок та патентною базою даних.

База даних Scopus позіціонується видавничою корпорацією Elsevier як найбільша у світі універсальна реферативна база даних з можливостями відстеження наукової цитованості публікацій. Згідно з оголошеною стратегією, ця база даних має стати найбільш повним та вичерпним ресурсом для пошуку наукової літератури. Станом на середину 2009 р. Scopus включала 38 млн записів наукових публікацій, в тому числі 19 млн записів ресурсів, опублікованих після 1996 р., зі списками бібліографії.

Класифікаційна система Scopus включає 24 тематичні розділи.

Scopus індексує наукові джерела, що видаються різними мовами, за наявності у них англомовних версій рефератів.

Цитованість у цій базі даних підраховується шляхом автоматизованого аналізу змісту цих списків. Таким чином, у SCOPUS підраховується кількість посилань на всі проіндексовані ресурси, але лише у ресурсах, опублікованих після 1996 р.

Для авторів, які опублікували більше однієї статті, у SCOPUS створюються індивідуальні облікові записи – профілі авторів з унікальними ідентифікаторами авторів (Author ID). Ці профілі надають таку інформацію, як варіанти імені автора, перелік місць його роботи, кількість публікацій, роки публікаційної активності, галузі досліджень, посилання на основних співавторів, загальна кількість цитувань публікацій автора, загальна кількість джерел, на які посилається автор тощо. База даних дає користувачам можливості використовувати унікальні ідентифікатори авторів для формування пошукових запитів та налаштування сповіщень (електронною поштою або через RSS) щодо змін у профілях авторів.

База даних SCOPUS надає широкі можливості для отримання наукової статистики та проведення автоматизованого аналізу видань. Інструмент Journal Analyzer дає змогу проводити розширений аналіз наукового рівня видань (в тому числі порівняльний аналіз кількох видань) за чотирма основними показниками:

· загальна кількість статей, опублікованих у виданні протягом року;

· загальна кількість посилань на видання в інших виданнях протягом року;

· тренд року (відношення кількості посилань на видання до кількості статей, опублікованих у виданні);

· відсоток статей, які не були процитовані.

За даними наведених вище баз даних, станом на 2011р. в цілому за всіма галузями знання Україна за кількістю наукових публікацій посідає 33-е місце, а за кількістю цитувань – 40-е.

За кількістю публікацій найвищий рейтинг Україна має у галузі механіки матеріалів (9-е місце серед країн світу), найнижчий – у галузі стоматології (110-е місце).

17.5. Електронні наукові публікації в системі наукометрії




Електронна наукова публікація
Останнім часом в умовах широкого та всепроникаючого розвитку комп’ютерних технологій, електронних баз даних, Інтернет дедалі більшого значення набувають електронні наукові публікації.
Електронна наукова публікація – це спосіб ознайомлення

цільової аудиторії з результатами наукової діяльності шляхом їх опублікування в електронному варіанті. Будь-яка наукова робота авторського колективу, докторантів, аспірантів, викладачів, наукових співробітників, здобувачів, студентів та просто усіх зацікавлених може бути розміщена у спеціальних наукових виданнях або навіть за їх межами у всесвітній мережі Інтернет, що забезпечує максимально широкий доступ до її змісту в усьому світі, без будь-яких перешкод та обмежень у часі та просторі. 

Опублікована в електронному варіанті наукова робота (публікація) дає змогу довести до максимально широкого кола зацікавлених користувачів останні результати наукових досліджень автора, швидко популяризувати певні наукові знання та інформувати максимально широку цільову аудиторію – від фахівців і вчених до студентів і учнів. Існують два основних способи публікації електронних наукових праць.

За першого способу в електронному варіанті друкується наукова праця, попередньо розміщена у друкованому фаховому виданні. Такі публікації у більшості випадків здійснюють або самі фахові видання (журнали, вісники, організатори конференцій), або центральні бібліотеки країн. Автор наукової праці у цьому процесі не бере участі. Наприклад, більшість друкованих фахових видань у галузі бухгалтерського обліку паралельно розміщують електронні варіанти виданих наукових статей на сайті бібліотеки ім. В. Вернадського. Такий вигляд, наприклад має наукова стаття, розміщена на сайті бібліотеки В. Вернадського.

Щоб електронний варіант наукової праці не впливав на розповсюдження друкованих версій журналів звичайно чинять так:


  1. Повнотекстові варіанти нових наукових праць не публікують в електронному варіанті, а дають інформацію щодо можливості та умов придбання друкованого варіанта.

  2. Публікують електронні варіанти наукових праць із запізненням, для журналів на 2–3 роки).

3. У багатьох випадках надається адреса для зв’язку з авторами, і тоді сам автор вирішує питання про можливість передачі електронного варіанта статті чи іншої наукової праці.

За другого варіанта наукова праця (переважно статті або тези доповіді) одразу публікуються на певному Інтернет-ресурсі без дублювання у друкованому варіанті. Такий вигляд, наприклад мають Тези доповіді I Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції “Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу і контролю в умовах світових інтеграційних процесів”.


В обох варіантах електронні наукові праці значно підвищують рейтинг автора під час визначення індексу цитування за одною з описаних вище систем Інтернет-наукометрії. Щоб опублікувати наукову роботу в Інтернет, потрібно підготувати документ та обрати місце публікації.




Підготовка документа для публікації в мережі Інтернет

Наукову роботу можна опублікувати в Інтернет

різними шляхами. Можна розмістити посилання

на документ на своєму сайті, опублікувати в електронному журналі чи в електронній бібліотеці.

Основні вимоги для публікації наукової праці на певному Інтернет-ресурсі завжди публікуються організаторами наукових заходів, Інтернет-конференцій, Інтернет-симпозіумів, електронних фахових журналів тощо. Їх дотримання є обов’язковим, інакше наукова праця, навіть найвищої “наукової якості”, може бути відхилена за формальними ознаками.

Проте для індексування наукової праці, підвищення наукового рейтингу її автора, необхідно враховувати, що в бібліографічній і реферативній базі даних Scopus усі наукові роботи зберігають в форматі PDF. Хоча база даних Google Scholar індексує роботи і в інших, крім PDF, форматах, - HTML, PostScript, ущільненому форматі PostScript (ps.gz) та ущільненому форматі PDF (pdf.gz), – рекомендується для підвищення надійності та швидкості індексації також зберігати наукову працю у форматі PDF.

Перевагами публікації наукових праць в Інтернет у форматі PDF є:

1. Сумісність. Завдяки широкому безкоштовному поширенню програми Adobe Acrobat Reader наукові матеріали, опубліковані у форматі Adobe PDF, будуть доступними для перегляду та друку з будь-якого комп'ютера або ноутбука.

2. Цілісність документу. Растровий формат PDF зберігає документи у вигляді цілісного зображення. Це означає, що для їх відображення не потрібно встановлювати додаткові шрифти. Ви можете бути впевнені, що документи на будь-якому комп'ютері матимуть такий самий вигляд, як і у вас.

3. Захист даних. Виділення вмісту документа курсором і копіювання в буфер обміну неможливі, за деякими винятками. Тому ви можете не боятися плагіату, навіть якщо опубліковані документи потраплять не в ті руки.




Оформлення

метаданих

Будь-яка пошукова система Інтернет в першу чергу намагається проіндексувати роботу, використовуючи метадані. То для спрощення рекомендовано зберігати бібліографічні дані про наукову роботу в метаданих.



Метадані – це структуровані дані, що являють собою характеристики описуваних сутностей з метою їх ідентифікації, пошуку, оцінювання, управління ними. Наприклад, якщо пошукова система “знає” про те, що “Лука Пачолі” є “винахідником подвійного запису”, то вона може видати у відповідь на запит про винахідників подвійного запису веб-сторінку про Луку Пачолі, навіть якщо слова “винахідник подвійного запису” не трапляються на цій сторінці.

Для того щоб вказати метадані, достатньо при створенні PDF файлу заповнити відповідні поля в настройках документу.

Наведення правильних метаданих щодо наукової праці може полегшити процес індексації та підвищить вірогідність визначення усіх посилань на цю роботу.

Щоб перевірити, чи індексується наукова Інтернет-публікація, достатньо ввести її назву в Google Академія. Із індексацією в Scopus ситуація складніша. Щоб наукова робота індексувалась у Scopus, вона має бути опублікована в одному з журналів, що належать до їхньої бази. База охоплює близько 25048 видань, але серед них є тільки 41 українське видання, тобто 0,16%. При цьому із 41 видання активних, тобто таких, що постійно оновлюють інформацію, лише 18.




Контрольні запитання

  1. Що таке критерії науковості?

  2. Які типові властивості науковості?

  3. Як можна охарактеризувати “принцип об’єктивності”?

  4. Що таке критеріальні ознака науковості?

  5. Поясніть “об'єктивність розгляду” як критерій науки.

  6. Які проблеми оцінювання наукової діяльності?

  7. Що відносять до найбільш об’єктивної оцінки наукової діяльності?

  8. Як можна охарактеризувати методику оцінювання якості наукової діяльності?

  9. Як оцінювалась наукова діяльність до початку XX ст.?

10. Що таке оцінювання наукової діяльності з використанням кількісних і якісних параметрів?

11. Які основні характеристики наукометрії?

12. Якими є основні завдання наукометрії?

13. Як характеризують наукометричні методи?

14. Що таке статистичний наукометричний метод?

15. Які основні характеристики методу цитат-індексу?

16. Що належить до спеціальних наукових пошукових систем?

17. Які основні характеристики наукової пошукової системи Google Scholar?

18. Що таке наукова пошукова система Scopus? 

19. Як визначається рейтинг статей у пошуковій системі Scopus? 

20. Які основні характеристики реферативно-бібліографічної бази даних Scopus? 
Тести


  1. Критерії науковості – це:

а) правила, за якими проводиться оцінювання відповідності або невідповідності певних знань узагальненим гносеологічним уявленням про встановлені стандарти наукового знання;

б) умови науковості, які виявляються через подання предмета дослідження в об'єктивованому вигляді, незалежно від того, які феномени досліджуються – матеріальні чи ідеальні;

в) специфічний тип ставлення до буття, який у певному аспекті обмежує пізнання, хоч і робить його науковим;

г) система знань з неодмінною підсистемою заборон, норм, вимог щодо свого функціонування.




  1. Проблема оцінювання якості діяльності окремого ученого і наукових колективів з'явилася з:

а) виникненням бухгалтерського обліку як науки і в усі часи так чи інакше була однією з актуальних проблем;

б) виникненням людства і в усі часи так чи інакше була однією з актуальних проблем;

в) моменту зародження економіки як науки і в усі часи так чи інакше була однією з актуальних проблем;

г) моменту зародження самої науки і в усі часи так чи інакше була однією з актуальних проблем.


3. Галузь науки, що займається статистичними дослідженнями структури і динаміки наукової інформації – це:

а) політологія;

б) наукометрія;

в) соціологія;

г) культурологія.
4.  Спеціальні наукові пошукові системи використовують для:

а) визначення індексу цитування і індексації наукової літератури;

б) визначення критеріїв науковості та індексу цитування;

в) характеристики еталонів науковості та індексації наукової літератури;

г) характеристики основних, типових властивостей науковості і визначення індексу цитування.
5. Принцип об'єктивності у науці – це:

а) принцип науковості, що передбачає максимальне абстрагування від суб'єкта;

б) метод науковості, якому притаманна побутова ментальність, і який обстоює позиції аналізу закономірностей, що розкривають причинно-наслідкові схеми досліджуваних подій;

в) принцип науковості, згідно з яким умовою науковості виступає подання предмета дослідження в об'єктивованому вигляді, незалежно від того, які феномени досліджуються – матеріальні чи ідеальні;

г) метод науковості, що передбачає пошук причин, тобто мотивованих певними закономірностями чинників, підстав, агентів споглядальних наслідків.
6. Можливі різні варіанти оцінки будь-якого виду творчої діяльності, проте в усіх сферах – і в науці також – найбільш об'єктивним є оцінювання:

а) за кінцевим результатом;

б) за процедурою його досягнення;

в) за витраченими на це зусиллями;

г) за початковим результатом.
7. Завдання наукометрії вирішують:

а) вищі наукові заклади та спеціалізовані інститути;

б) науково-дослідні інститути та інформаційні служби;

в) вищі наукові заклади та науково-дослідні інститути;

г) спеціалізовані інститути та інформаційні служби.
8. Пошукова система, яка спеціалізується на індексації одного типу матеріалів, – наукових публікацій (статей, книг, препринтів та ін.) – це пошукова система:

а) ISTIO;

б) Google Scholar;

в) Advego Plagiatus;

г) Rambler.
9. Принцип простоти в тій формі, яку пропонує так звана “бритва Оккама” – “не примножувати сутність”. Ідеться про те, що:

а) коли можна обстоювати позиції аналізу закономірностей, не слід розкривати причинно-наслідкові схеми досліджуваних подій;

б) умовою науковості виступає подання предмета дослідження в об'єктивованому вигляді, незалежно від того, які феномени досліджуються– матеріальні чи ідеальні;

в) коли можна пояснити певні явища однією підставою, не слід вводити додаткові сутності;

г) коли можна передбачити пошук причин, тобто мотивованих певними закономірностями чинників, підстав, агентів споглядальних наслідків, не слід розкривати причинно-наслідкові схеми досліджуваних подій.
10. Заняття наукою було долею дуже невеликого кола людей, що йшли в неї передусім за покликанням і, по суті, з альтруїстичних міркувань, внесок ученого оцінювався науковим співтовариством фактично лише за змістовими якісними критеріями до:

а) початку XX ст.;

б) кінця ХІХ ст.;

в) початку XVIII ст.;

г) кінця XVII ст.
11. З безлічі вивчених і випробуваних наукометричних методів для вирішення інформаційних завдань користувача найбільше підходять такі:

а) математичний, статистичний, метод підрахунку кількості публікацій;

б) статистичний, метод підрахунку кількості публікацій, метод підрахунку кількості друкованих аркушів, метод “цитат-індекс”;

в) математичний, метод підрахунку кількості публікацій, статистичний;

г) статистичний, метод підрахунку кількості публікацій, метод “цитат-індекс”.
12. Google Scholar повідомляє користувачеві:

а) назву, розмір і фрагмент тексту;

б) назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ;

в) розмір, фрагмент і зміст тексту;

г) фрагмент тексту, гіперпосилання на документ та кількість подібних документів.
13. Наука досліджує явища, так би мовити, в чистому вигляді, відсторонюючись від дрібниць та всього того, що заважає виявити типові, істотні, принципові ознаки чи риси закономірного перебігу процесів – це принцип:

а) простоти;

б) об’єктивності;

в) ідеалізації;

г) суб’єктивності.
14. Коли заняття наукою стало досить масовим дедалі більш наполегливою вимогою часу стає необхідність оцінювання з використанням:

а) якісних і кількісних критеріїв оцінювання наукової діяльності;

б) математичних і кількісних критеріїв оцінювання наукової діяльності;

в) об’єктивних і кількісних критеріїв оцінювання наукової діяльності;

г) якісних та ідеальних критеріїв оцінювання наукової діяльності.
15. Статистичний метод використовує такі вимірники, як:

а) кількість учених, аспірантів, студентів, замовлень на річні комплекти журналів;

б) кількість журналів, підручників, посібників та замовлень на річні комплекти журналів у бібліотеках та інформаційних центрах;

в) кількість кандидатів, докторів наук, доцентів, професорів у вищих навчальних закладах;

г) кількість учених, журналів, замовлень на річні комплекти журналів у бібліотеках та інформаційних центрах.
16. Робот Google Scholar відвідує тільки сайти, що стосуються:

а) економіки;

б) науки;

в) наукових шкіл;

г) вищих навчальних закладів.
17. Тимчасова динаміка кількості журналів припускає використання:

а) трьох індикаторів: кількість журналів, кількість наукових статей і задані проміжки часу;

б) одного індикатора: періодичність видання журналів;

в) двох індикаторів: кількість журналів і задані проміжки часу;

г) чотирьох індикаторів: кількість журналів, кількість наукових статей, періодичність видання журналів і задані проміжки часу.
18. Індекс цитування наукових статей (ІЦ) – це:

а) реферативна база цих наукових публікацій, що індексує посилання, вказані в пристатейних списках цих публікацій і надає кількісні показники цих посилань;

б) умова науковості, що виявляється через подання предмета дослідження в об'єктивованому вигляді, незалежно від того, які феномени досліджуються– матеріальні чи ідеальні;

в) пошукова система, яка спеціалізується на індексації одного типу матеріалів – наукових публікацій (статей, книг, препринтів та ін.) – це пошукова система;

г) можливий варіант оцінювання будь-якого виду творчої діяльності.
19. Основним показником цитування є індекс:

а) нормативний;

б) статистичний;

в) математичний;

г) кумулятивний.
20. Пошукова системи Google Scholar – це:

а) інформаційно-пошукова система, орієнтована на пошук наукової літератури за різними галузями знань та за різними джерелами, включаючи рецензовані статті, дисертації, книги, реферати і звіти, що опубліковані видавництвами наукової літератури, професійними асоціаціями, вищими навчальними закладами та іншими науковими організаціями; модифікація Google;

б) система, орієнтована на пошук літератури за різними галузями знань та за різними джерелами, включаючи художню літературу, що опублікована видавництвами наукової літератури, професійними асоціаціями, вищими навчальними закладами та іншими науковими організаціями; модифікація Google;

в) система, орієнтована на пошук літератури за різними галузями знань та за різними джерелами, включаючи художню літературу, що опублікована видавництвами наукової літератури, професійними асоціаціями, вищими навчальними закладами та іншими науковими організаціями; модифікація Rambler;

г) інформаційна система, орієнтована на розміщення і виклад літератури за різними галузями знань та за різними джерелами, включаючи періодичні статті у публіцистичних журналах, що опубліковані відомими видавництвами України; модифікація Google.

Практичні завдання


  1. Критерії науковості – це правила, за якими проводиться оцінювання відповідності або невідповідності певних знань узагальненим гносеологічним уявленням про встановлені стандарти наукового знання. Покажіть у вигляді таблиці критерії науковості та їх характеристику із наведенням прикладів.

2. Наведіть приклади основних  наукових пошукових систем, які використовують для визначення індексу цитованості та індексації наукової літератури.

3. Визначте 10 українських науковців у галузі бухгалтерського обліку з найвищим індексом цитування.


Рекомендована основна література:

  1. Кримський С. Наука як феномен цивілізації / С. Кримський // Вісник НАН України. – 2003. – № 3. – С. 4.

  2. Крутов В. И. Основы научных исследований / В. И. Крутов ; под ред. проф. В. И. Крутова. – М. : Высшая школа, 1989. – 399 с.

  3. Пенкин М. С. Искусство и наука : проблемы, парадоксы, поиски / М. С. Пенкин. – М. : Современник, 1982. – 302 с.

  4. Пошукова система Google Scholar [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://scholar.google.com.ua/.

  5. Пошукова система Scopus [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scopus.com/home.url.


Рекомендована додаткова література:

  1. Бурчин М. Н. Введение в современную точную методологию науки: Структуры систем знаний / М. Н. Бурчин, В. И. Кузнецов. – М. : АО “Аспект-Пресс”. – 1994. – 120 с.

  2. Сидоренко В. К. Основи наукових досліджень / В. К. Сидоренко, П. В. Дмитренко. – К. : 2000. – РНКЦ “ДІНІТ”, 2000. – 259 с.

  3. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник для вищих навч. закл. / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – X. : ХДАК, 1998. – 288 с

  4. Scopus in detail: What does it cover? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.info.sciverse.com/scopus/scopus-in-detail/facts.

  5. Кириллова О. В. О системе включения журналов в БД Scopus : основные требования и порядок представления / О. В. Кириллова, 2009 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://health.elsevier.ru/electronic/ scopus_ins_ journals/.

Тема 18. Етика наукової діяльності


    1. Поняття та основні складові етики наукової діяльності

    2. Основні принципи та норми етики науки

    3. Практичне використання етичних принципів у науковій діяльності студентів

    4. Плагіат та засоби його пошуку


Після вивчення цієї теми студент повинен знати:

  • основні етичні принципи наукової діяльності;

  • характеристику та порядок розв’язання основних етичних питань у науковій діяльності;

  • правила і положення про чесність у наукових дослідженнях і науковій творчості;

  • зміст поняття “плагіат”, засоби його пошуку та уникнення.



    1. Поняття та основні складові етики наукової діяльності

Кожний науковець, який пов’язав свій життєвий шлях з науковою діяльністю, спрямовану на створення та прогрес знань за допомогою наукових методів, досягнення високих наукових результатів, має дотримуватися певних принципів поведінки в науковому співтоваристві, що визначаються сукупністю морально-етичних цінностей, притаманних цьому виду творчої праці. Їх зміст склався історично й уточнюється та вдосконалюється самою науковою спільнотою відповідно до умов сучасності у зв’язку з виникненням нових етичних проблем у науці внаслідок суспільних трансформацій.


Етика – цемент науки.

Гаррі Абелєв

Етичні питання в науці можуть виникати з різних причин: як нереалізовані ідеї, котрі бажано втілити в життя; як конфлікти, де потрібно намагатися бути посередником; як дилеми, які потрібно зрозуміти та розв’язати; як сумнівна поведінка, яку необхідно обмежити і виправити; як непрофесійна поведінка тощо.

В останню чверть ХХ ст. предметне коло етики науки визначилося як осмислення тих норм, що мають спрямовувати не тільки стосунки вчених в межах наукового співтовариства або визначати вищі пізнавальні цінності науки, а й такі, що дозволяють або забороняють певне втручання науки в природу і людину.

Якщо говорити про становлення і утвердження статусу проблем етики науки в структурі філософії науки, то треба визначити 70-ті роки як час, коли проблеми етичного змісту наукових досліджень у певних галузях економіки привернули увагу світової наукової спільноти.

Обговорення такого роду питань дало змогу філософам і методологам науки визначитися з приводу того, що таке етичні проблеми науки. Їх аналіз і осмислення представлені в роботах І. Фролова, Б. Юдіна. С. Пастушного, Р. Карпінської, А. Мамзіна та інших учених 70-80-х років ХХ ст.

На підставі цих досліджень етичні проблеми були визначені як такі, що пов’язані з усвідомленням того, що на дослідницьку діяльність ученого впливають соціокультурні фактори, зокрема моральні норми.

У свідомості світового наукового співтовариства утвердився статус етичних проблем науки як таких, що є результатом впливу науки на суспільство і природу. Яскравий приклад – дослідження відомого західного філософа науки Е. Агацці. Глибокі ідеї щодо цього сформульовані К. Апелем. І у вітчизняній, і у західній філософії науки визнається, що в реальній науці дослідницька діяльність спрямовується певними світоглядними і методологічними орієнтирами, вірою в істинність ідеалів науки, моральними принципами. Усвідомлення вченим необхідних норм реалізується у факті відповідальності вченого загальнолюдського характеру.

На підставі наведених обґрунтувань в етиці науки вводиться поняття відповідальності вченого. Академік В.Енгельгардт, який глибоко осмислював етичні проблеми науки, зауважував, що вчений у своїй діяльності природньо несе відповідальність загальнолюдського характеру. Він відповідає за “повноцінність” отриманого ним наукового продукту; від нього очікують бездоганної вимогливості до достовірності матеріалу, коректності у використанні робіт своїх колег, логіки аналізу, обґрунтованості висновків. Це і є, за визначенням В.Енгельгардта, елементарна відповідальність вченого, його персональна етика.




Наукова етика
Отже, персональна етика – це відповідальність за об’єктивність результату. Втім, за словами самого В.Енгельгардта, це лише елементарна етика, тобто непорушне правило. Але лише ним не вичерпується етика науки.
Наукова етика – це сукупність установлених та визнаних науковою спільнотою норм поведінки, правил, моралі наукових працівників, зайнятих у сфері науково-технологічної та науково-педагогічної діяльності. Наукова етика поєднує у собі:

  1. права та обов’язки наукових працівників;

  2. наукову чесність;

  3. конфлікт інтересів;

  4. дотримання етичних норм і стандартів;


Права та обов’язки наукових працівників
подання офіційних скарг.
“Рекомендація про статус наукових працівників”, прийнята 18-ю Генеральною Асамблеєю ЮНЕСКО в Парижі 20 листопада 1974 р. і ратифікована урядами більшості країн світу, зробила значний внесок у справу захисту прав наукових працівників і сприяння науковому прогресу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал