Навчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку



Скачати 10.87 Mb.
Сторінка29/42
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.87 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   42
Тема 14. Оформлення результатів бухгалтерських наукових досліджень


    1. Стиль, мова та загальний порядок оформлення бухгалтерської наукової роботи

    2. Порядок формування окремих елементів наукової роботи

    3. Оформлення списку використаних джерел


Після вивчення цієї теми студент повинен знати:

  • основні мовні стилі написання бухгалтерської наукової роботи;

  • види елементів наукової роботи та методику їх оформлення;

  • вимоги, що ставляться до оформлення списку використаних джерел.




    1. Вимоги до тексту бухгалтерської наукової роботи

Для викладу думки можуть бути використані різні мовні стилі, що залежить насамперед від типу матеріалів, що розглядаються. За образним висловом Дж. Свіфта, “стиль – це потрібні слова на потрібному місці”. Кожний мовний стиль має:

  1. сферу поширення і вживання (коло осіб, які ним послуговуються);

  2. призначення (виконує функції засобу спілкування, повідомлення, впливу);

  3. форму і спосіб викладення (діалог, монолог, полілог);

  4. характерні мовні засоби (слова, вирази, типи речень, граматичні форми і т. ін.).

Досконале знання специфіки кожного стилю – запорука успіху в будь-якій сфері спілкування, викладу власної думки, зокрема й у наукових дослідженнях. Якими ж стилями слід послуговуватися під час професійного спілкування?
      Розрізняють такі мовні стилі:

    1. розмовний, який має два різновиди:

а) розмовно-побутовий; б) розмовно-офіційний;

2) книжний (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній).




Науковий стиль

Відомо, що при написанні наукових робіт використовують саме науковий стиль викладу думки. Основна функція наукового стилю – передача логічної інформації та доказів її істинності, а також новизни та цінності. Другорядною функцією наукового стилю, що випливає з його основної функції, вважають активізацію логічного мислення читача / слухача.

Є 3 різновиди (підстилі) наукового стилю (рис. 14.1).

Науковий стиль реалізують у такі способи:



  1. усно: реферативне повідомлення, лекція, доповідь;

  2. письмово: стаття, монографія, підручник, реферат, анотація тощо.



Використовують у наукових працях для викладу, результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового підстилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма власне наукового підстилю — монолог




Власне науковий підстиль (монографія, дисертація, доповідь)






Науково-навчальний підстиль

Поєднує в собі риси власне наукового й науково-популярного викладу. Із власне науковим підстилем його поєднує термінологічність, системність у подачі даних, логічність, доказовість. Із науково-популярним – доступність, насиченість ілюстративним матеріалом. До жанрів науково-навчального підстилю належать: навчальний посібник, лекція, семінарська доповідь, відповідь на екзамені тощо




Науково-популярний підстиль

Характерними ознаками є:

1) інформація подається вибірково, не в повному обсязі, без аргументації;

2) наводяться лише факти, положення, які непідготовлений читач (слухач) сприймає як істинні; 3) якщо читач має певну підготовку, науковість викладу переважає над популярністю

Рис. 14.1. Характеристика різновидів наукового стилю


Лексика наукового стилю

Лексику наукового стилю складається із 3 основних пакетів:

– загальновживана лексика;



      • загальнонаукові слова;

      • терміни.

У будь-якому науковому тексті загальновживана лексика – основа викладу результатів досліджень. При цьому у першу чергу відбирають слова з узагальненим значенням. Потім за допомогою загальнонаукових слів описують явища й процеси у галузі бухгалтерського обліку.

Наприклад, науково правильно сформульованим є таке твердження: “Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку”. Науково неправильно сформульованим є твердження: “Ринкові зміни є причиною змін у бухгалтерському обліку”.

Однією з особливостей вживання загальнонаукових слів є їх багаторазове повторення у вузькому контексті. Серед морфологічних ознак стилю можна виділити те, що серед частин мови переважають іменники, достатньо часто використовуються абстрактні іменники. Наприклад, науково правильно сформульованим є твердження: “Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні”. Науково неправильно сформульованим є твердження: “В Україні визначено правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності”.

Щодо часових форм, слід наголосити на використанні майже виключно форм теперішнього часу в позачасовому значенні, що вказує на постійний характер процесу. Переважають безособові предикативні форми (можна стверджувати, був розроблений проект), що сприяє об’єктивності викладу матеріалів.

Наприклад, науково правильно сформульованим є твердження: “Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дає змогу легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються”. Науково неправильно сформульованим є твердження: “Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення давав змогу легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які змінювалися”.

У науковому стилі має місце книжковий, логічний синтаксис. Типовими є ускладнені і складні конструкції, розповідні речення, прямий порядок слів. Логічна визначеність досягається за допомогою підрядних сполучників (тому що, оскільки...), вставних слів (по-перше, таким чином). Серед простих речень широко вживаними є конструкції з великою кількістю залежних, послідовно перелічуваних іменників.




Мова наукової праці
Наприклад, науково правильно сформульованим є твердження: “Бухгалтерський облік – це система безперервного і взаємопов’язаного спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємства, організації, установи з метою одержання про них точних і підсумкових даних”. Науково неправильно сформульованим є твердження: “Облік складається зі спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємства, організації, установи”.

Мова наукової праці – це формально-логічний спосіб викладу матеріалу, вживання спеціальної термінології, використання якої вимагає особливої точності, наявності власних думок, обґрунтування висновків.

Вимоги до мови друкованих наукових робіт можуть бути:

1) технічними (наприклад, форматування тексту, оформлення таблиць або рисунків тощо);

2) змістовими (логіка дослідження, використані методи, інструменти та ін.).

Основні вимоги до мови наукової праці такі:



  1. стислість, лаконічність викладу матеріалу;

  2. логічна послідовність, змістовий i стилістичний взаємозв'язок мiж розділами, пiдроздiлами, окремими абзацами;

  3. змістова завершеність, цілісність, взаємопов’язаність думок;

  4. аргументація кожного положення роботи достатньою кількістю фактичного матеріалу, акцентування на головних думках;

  5. правильне оформлення цитат і виносок;

  6. стилістична, орфографічна, пунктуаційна грамотність.


Загальні вимоги до оформлення наукової роботи

Наукові роботи в Україні, у тому числі й у галузі бухгалтерського обліку, необхідно оформляти у відповідності до норм ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”. Цей стандарт затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України № 58 від 23 лютого 1995 р. Він відповідає міжнародному стандарту ISO 5966:1982 “Documentation-Presentation of scientific and technical reports”, який використовують у своїй роботі фахівці таких найбільш передових і розвинених країн, як США, Японія, Франція, ФРН, Канада, Нідерланди, Бельгія та ін.

Цей стандарт поширюється на звіти про роботи (дослідження, розроблення) або окремі етапи робіт, що виконуються у сфері науки і техніки. Стандарт установлює загальні вимоги до побудови, викладу та оформлення звітів. Стандарт може бути застосований також до таких документів, як дисертації, річні звіти, посібники тощо.

Вимоги до оформлення наукових робіт у межах правил, визначених згаданим державним стандартом, можуть варіювати залежно від видів наукових робіт. Проте можна узагальнити загальні підходи до оформлення наукової документації.

Наукову роботу друкують машинописним способом або на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через два міжрядкових друкованих інтервали або 1,5 інтервали у текстовому редакторі (до тридцяти рядків на сторінці). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.

Текст наукового документу друкують, залишаючи відступи таких розмірів: лівий – не менш як 20 мм, правий – не менш як 10 мм, верхній – не менш як 20 мм, нижній – не менш як 20 мм.

Шрифт друку має бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання наукового документу, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається не більше ніж два виправлення на одній сторінці.

Текст основної частини наукової роботи може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин наукової роботи зазвичай мають такі назви: „ЗМІСТ”, „ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ”. Їх друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу розрядкою в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом має дорівнювати 3–4 друкованим міжрядковим інтервалам. Кожен розділ наукової роботи починають з нової сторінки. Всі сторінки елементів наукової роботи нумерують. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою науковою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Не нумерують заголовки структурних частин роботи, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Приклад оформлення основної частини наукової роботи наведено на рис. 14.2.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу ставлять крапку, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Наукову роботу виконують державною мовою. В окремих випадках, за попереднім погодженням, робота може бути виконана і захищена тією іноземною мовою, якою автор краще володіє.


    1. Порядок формування окремих елементів наукової роботи

Основними структурними елементами наукової роботи є ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки), таблиці, переліки, примітки, виноски, формули, рівняння, посилання та додатки.


Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у науковій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. При цьому на dсі ілюстрації обов’язково мають бути посилання d науковій роботі.



РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИТРАТ ТА КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЛІСОВОГО

ГОСПОДАРСТВА


    1. Економічна сутність та класифікація витрат у лісовому господарстві

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентується ПБО 16 “Витрати”.

38

Рис. 14.2. Приклад розміщення тексту в науковій роботі



30 мм

10-15 мм


Номер сторінки
20 мм


Заголовок розділу


3 інтервали

Заголовок підрозділу


20 мм
Якщо ілюстрації створені не автором наукової роботи, необхідно при поданні їх дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права – робити посилання. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у звіті, мають відповідати вимогам стандартів “Єдина система конструкторської документації” та “Єдина система програмної документації”.

Фотознімки, які за розміром менші за формат А4 мають бути наклеєні або вставлені у текст на аркушах білого паперу формату А4. Під ілюстрацією розміщують її назву і, за потреби, – пояснювальні дані.

Ілюстрацію позначають словом “Рис. __”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад (рис.14.3).

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 14.3 означає третій рисунок чотирнадцятого розділу.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці і під ними – “Рисунок __, аркуш __”. Ілюстрації, за

Спеціальні методи калькулювання

Кайзен-костинг

Таргет-костинг

Точно у строк

За останньою операцією

"Тариф-час-машина"

Еквівалентне калькулювання

За принципом зворотного впливу

Рис. 14.3. Схема класифікації спеціальних методів калькулювання
необхідності, можуть бути перелічені у змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони розміщені.


Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, подають у вигляді таблиць. Горизонтальні й вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання у тексті наукової роботи. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках, наприклад (табл. 14.1).

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 14.1 – перша таблиця чотирнадцятого розділу. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.



Таблиця 14.1

Різноманітність визначень поняття “витрати”, запропоновані науковцями



Автор

Термін

Визначення терміна

1

2

3

4

1

Макконелл, Брю

[38, с.197]



Економічні витрати

Це платежі, які фірма має зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах

2

Сопко В.В.

[66, с.341]



затрати

Використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту

собівартість

Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту

затрати виробництва

поєднання термінів “затрати” і “собівартість”

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під іншою або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її шапку і (або) бокову частину.

При поділі таблиці на частини можна шапку або бокові частини заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово “Таблиця __” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці __” із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком.


Переліки
Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені у змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Переліки за потреби можуть бути наведені всередині

пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Наприклад, для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат вихідними даними є:

а) структура організації управління цехами, їх штатні розклади;

б) норми витрат:

- палива й енергії для опалення;

- освітлення;

- інших загальновиробничих потреб;

в) норми амортизаційних відрахувань;

г) розрахунок витрат на охорону праці.


Примітки
Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Примітки за необхідності містять пояснення змісту

тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розміщують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово “Примітка” друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки. Наприклад:

Примітка. До непрямих витрат згідно з П(С)БО 16 “Витрати” належать витрати, які неможливо віднести безпосередньо на конкретний об’єкт калькулювання собівартості.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки. Наприклад:

Примітки:

1. Прямі витрати – витрати, що відносяться на конкретний вид продукції


Виноски
2. Непрямі витрати – витрати, які неможливо віднести на конкретний вид продукції.

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок — окрема для кожної сторінки.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією завдовжки 30–40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують за машинописного способу через один інтервал, за машинного способу — з мінімальним міжрядковим інтервалом. Наприклад, цитата в тексті: “Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) формується відповідно до ПБО 16 “Витрати”*”.

Відповідне подання виноски:

*Згідно із П(С)БО 16, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, розподілених загальновиробничих та наднормативних виробничих витрат.

Формули та рівняння
Формули та рівняння розміщують безпосередньо після

тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння потрібно залишити не менш як один вільний рядок.

Формули і рівняння у науковій роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією у межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Наприклад:

З1ТП= (∑ q*z)/ (∑ q*p), (14.1)

де q – кількість продукції в натуральних одиницях;



z – витрати на одну гривню продукції, грн.;

p – ціна за одиницю продукції, грн.;

З1ТП – затрати на 1 грн. реалізованої продукції, грн.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок можна тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак “х”. Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.




Посилання

Посилання в тексті наукової роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками. Можна наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера. Наприклад:

“Собівартість продукції – це синтетичний показник, що характеризує виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства до виробництва й виробництво продукції (робіт, послуг) [6, с. 331–336]”.

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : монографія / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

або відповідне подання виноски:

[6] Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : монографія / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.




Додатки
При посиланнях слід писати: “... у розділі 4 ...”, “... дивись 2.1 ...”, “... за 3.3.4...”, “... відповідно до 2.3.4.1 ...”, “... на рис. 1.3 ...” або “... на рисунку 1.3 ...”, “...у таблиці 3.2 ...”, “... за формулою (3.1) ...”, “... у рівняннях (1.23)”, “... у додатку Б ...”.

Додатки слід оформляти як продовження наукової роботи на її наступних сторінках або у вигляді окремої частини,

розміщуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті самої роботи. Кожен додаток треба починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Якщо додаток (додатки) оформлюють як окрему частину наукової роботи, такий додаток (додатки) повинен мати титульний аркуш. Титульний аркуш такої частини оформлюють так: після номера частини мають бути надруковані великими літерами слово “ДОДАТОК __” та його назва (якщо є) або слово “ДОДАТКИ”.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, 3, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначають як додаток А. Додатки повинні мати спільну з рештою наукової роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д; Ж. 1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатку Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є в тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Г.З – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).




    1. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у науковому дослідженні джерел, який подається після висновків.


Науковець – не той, хто вміє красиво і тонко висловлювати свою думку. Науковець – той, хто несе собою знання, велике, глибоке знання в тій галузі, де працює його думка.

І. Герасимов
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим (архівним, електронним тощо) твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів, недоцільних скорочень тощо.
Джерела у списку використаних джерел розміщують одним із таких способів:

  1. у порядку появи посилань у тексті (вважається найбільш зручним для користування та рекомендований при написанні дисертацій і монографій);

  2. в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Список використаних джерел у наукових дослідженнях необхідно оформляти відповідно до вимог ДСТУ 7.1:2006 “Бібліографічний запис, бібліографічний опис”, а під час написання дисертацій – також ще діючого наказу вже ліквідованої Вищої атестаційної комісії України № 63 від 26 січня 2008 р. “Про внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел”, які передбачають такий порядок наведення бібліографічних відомостей.

Основні вимоги щодо оформлення списку використаних джерел наведено нижче.

1. Після прізвища ставиться кома та пробіл, а також пробіл між складовими ініціалів : Мельник, В. М. (на сьогодні ще не використовується).

2. Усі елементи в опису пишуться зі строчної літери, крім перших слів кожної області та заголовків у всіх описах.

3. Після заголовку вид матеріалу пишуть у квадратних дужках без пропусків і без скорочення: [Текст] або [Тext], [Електронний ресурс].

4. У квадратних дужках пишуть усе, що запозичено з інших джерел або за даними аналізу матеріалу.

5. Прізвище першого автора при опису одного автора повторюють в області відповідальності (за косою рискою), а при опису двох і трьох авторів прізвище першого автора пишуть перед заголовком та після косої риски пишуть усіх авторів.

6. При наявності більше трьох авторів в області відповідальності (за косою рискою) пишуть лише першого автора (за бажанням можна писати всіх авторів).

7. У дисертації та авторефераті в області відповідальності пишуть повністю прізвище, ім'я та побатькові.

8. У патентних документах в області відповідальності, на відміну від інших документів, пишуть спочатку прізвище, а потім ініціали.

9. Знаки ; та : розділяють пробілами з обох боків.

10. Реєстраційний номер книги (ISBN) пишуть, якщо він є.

11. Пробіли в нумерації сторінок не ставлять: 8–10.

12. У кінці опису ставлять крапку.

Додатковими вимогами щодо оформлення списку використаних джерел є:

1. Усі умовні розділові знаки, котрі відділяють окремі зони чи елементи у межах зон бібліографічного опису (за винятком граматичної пунктуації у назві видання) відділяються проміжками з двох сторін.

2. Дані, котрі взяті не з титульного аркуша книжкового видання, беруться у квадратні дужки. Так, у квадратних дужках потрібно писати відомості про упорядників, авторів, вид видання, котрі наведені на звороті титульного аркуша. У квадратні дужки береться також вся інформація, котра взята не безпосередньо з видання, а встановлена самостійно на основі аналізу видання.

3. Усі частини бібліографічного опису, крім перших слів нових зон бібліографічного опису та власних назв, пишуться з малої літери. Таким чином, додаткові відомості про назву (підручник, посібник тощо), інформацію про відповідальність (автор-упорядник, редактор) потрібно писати з малої літери.

Приклад оформлення бібліографічного опису списку джерел наукової роботи наведено у табл. 14.2.



Таблиця 14.2.

Приклад оформлення бібліографічного опису списку джерел наукової роботи

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Один автор

1. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом / В. Г. Афанасьев – М. : Политиздат, 1977. – 75 с.

2. Белобжецкий И. А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении экономикой / И. А. Белобжецкий – М. : Финансы, 1979. – 256 с.

3. Белоусов М. С. Бухгалтерский учет в торговле : учебник для учет.-экон. фак. торг. вузов / М. С. Белоусов – М. : Экономика, 1976. – 455 с.


Два автори

1. Аренс А. Аудит : учебник / А. Аренс, Дж. Лоббек ; пер. с англ. – М. : Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік : господарські операції, кореспонденція рахунків, первинні документи : навч. посіб. для студ. спец. 7.0505106 “Облік і аудит” / Ф. Ф. Бутинець, Н. М. Малюга. – Житомир : ЖІТІ, 1997. – 816 с.

3. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.


Три автори

1. Безруких П. С. Бухгалтерский учет в промышленности / П. С. Безруких, В. Б. Ивашкевич, А. Н. Кашаев и др. ; [под ред. П. С. Безруких]. – 2-е изд. [перераб. и доп.] – М. : Финансы и статистика, 1987. – 263 с.

2. Соколов Я. В. Бухгалтерский учет в торговле : учеб. для студентов, обуч. по спец. 1737 “Бух. учет и анализ хоз. деятельности” / Я. В. Соколов, А. Д. Зыков, А. П. Капралов и др. ; [под ред. Я. В. Соколова]. – 2-е изд. [перераб.] – М. : Экономика, 1986. – 432 с.

3. Бухгалтерський облік (загальна теорія) : навч. посіб. / В. І. Бачинський, П. О. Куцик, Л. Г. Медвідь. – Л. : Магнолія 2006, 2010. – 319 с.


Продовження табл.14.2

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Чотири автори


  1. Контроль і ревізія. Нормативно-практичні матеріали : навч. посіб. / Є. М. Романів, Р. Л. Хом’як, А. С. Мороз, М. В. Корягін. – 2-ге вид. [перероб. і доп.] – Л. : Вид-во Нац. ун-ту „Львівська політехніка”, 2002. – 320 с.

  2. Бухгалтерський облік в основних галузях господарства споживчої кооперації : підручник / Ю. А. Верига, О. В. Заєць, В. А. Левченко, С. І. Мельник. – Т. 1. – К. : Вища школа, 1995. – 230 с.

  3. Контроль і ревізія : підручник для студ. спец. “Облік і аудит” вищих навч. закл. / Ф. Ф. Бутинець, Н. Г. Виговська, Н. М. Малюга, Н. І. Петренко. – Житомир : ПП “Рута”, 2002. – 544 с.

П’ять і більше авторів

1. Облік, аналіз та аудит : навч. посіб. / М. С. Білик, А. Г. Загородній, М. В. Корягін та ін. – К. : Кондор, 2008. – 616 с.

2. Аналіз і контроль в системі управління капіталом підприємства / Є. В. Мних, А. Д. Бутко, О. Ю. Большакова та ін. – К. : КНТЕУ, 2005. – 232 с.



Монографії

    1. Бардаш С. В. Економічний контроль в Україні : системний підхід : монографія / С. В. Бардаш. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2010. – 656 с.

    2. Корягін М. В. Бухгалтерський облік у системі управління вартістю підприємства : монографія / М. В. Корягін. – Л. : ЛКА, 2012. – 389 с.

2. 3. Костирко Р. О. Контроль і аналіз в системі управління економічним потенціалом господарюючого суб’єкта : методологія та організація : монографія / Р. О. Костирко. – Луганськ : вид-во СНУ ім. В.Даля, 2010. – 728 с.

Матеріали конференцій, з’їздів

1. Корягін М. В. Модифікація облікової політики в умовах вартісно-орієнтованої системи управління / М. В. Корягін // Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу і контролю в умовах світових інтеграційних процесів : зб. матеріалів І Всеукр. наук.-практ. конф. (Львів, 28 березня 2012 року). – Л. : Вид-во Львів. комерц. акад., 2012. – С. 31–33.

2. Чік М. Ю. Облік витрат на підприємствах лісового господарства з використанням сучасних інформаційних технологій / М. Ю. Чік // Інформаційні технології у змісті освіти та практичній діяльності фахівців з обліку і аудиту : проблеми методології та організації : тези доп. наук.- практ. конф. (Київ, 18 лютого 2010 року). – К. : КНЕУ, 2010. – С. 280–283.

3. Озеран В. О. До питання обліку витрат на підприємствах лісового господарства / В. О. Озеран, М. Ю. Чік // Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності в сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці : матеріали першої міжнар. наук.-практ. конф. (Ужгород, 26–28 квітня 2010 р.). – Ужгород : УжНУ, 2010. – С. 201–202.



Продовження табл.14.2

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Законодавчі та

нормативні

документи


1. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні : закон України від 26.01.1993 р. № 2939-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi?nreg =2939–12

2. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків : наказ Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 64 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov. ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=z0202–94.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності : наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0391-99.


Дисертації

1. Корягін М. В. Облік витрат і калькулювання собівартості продукції на хлібопекарних підприємствах (на матеріалах підприємств хлібопекарної промисловості споживчої кооперації України) : дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / М. В. Корягін; Львівська комерційна академія. – Л., 1998. – 240 с.

2. Легенчук С. Ф. Бухгалтерське відображення інтелектуального капіталу: дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / С. Ф. Легенчук; Національний аграрний університет. – К., 2006. – 230 с.

3. Чік М. Ю. Формування системи обліку і контролю витрат в управлінні діяльністю підприємств : дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.00.09 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / М. Ю. Чік; Львівська комерційна академія. – Л., 2012. – 340 с.


Автореферати дисертацій

1. Куцик П. О. Облік і контроль виробничих витрат в об'єднаннях кооперативної промисловості (на матеріалах споживчої кооперації України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / П. О. Куцик; Львівська комерційна академія. – Л., 2000. – 17 с.

2. Голов С. Ф. Сучасний стан та перспективи розвитку бухгалтерського обліку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)» / С. Ф. Голов; Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. – К., 2009. – 31 с.

3. Пушкар М. С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / М. С. Пушкар ; Тернопільська академія народного господарства. – Т., 2000. – 31 с.



Продовження табл. 14.2

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Частина книги,

періодичного,

продовжуваного

видання


1. Корягін М. В. Сутність, функції та ознаки бюджету як економічної категорії / М. В. Корягін // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.14. – С. 205–209.

2. Куцик П. О. Зміна статусу підрозділів-нерезидентів та її вплив на відображення в обліку головного підприємства / П. О. Куцик, Л. І. Коваль, Т. О. Герасименко // Вісник Львів. комерц. акад. – 2009. – Вип. 30. – С. 69–73.

3. Чік М. Ю. Облік транспортних витрат у лісовому господарстві/ М. Ю. Чік // Бухгалтерський облік і аудит. – 2012. – № 4. – С. 31–41.


Електронні ресурси

    1. Корягін М. В. Розвиток бюджетної системи в період Гетьманщини та Запорозької Січі / М. В. Корягін [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.sworld.com.ua/index.p hp/ru /economy/economic-theory-and-history/2987-koryagn-mv.

    2. Чік М. Ю. Аспекти побудови бухгалтерського обліку витрат на підприємствах лісового господарства / М. Ю. Чік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal /chem_biol /nvnltu/22_10/194_Czi.pdf.

    3. Савчук В. Расчет себестоимости – проблема выбора / В. Савчук, И. Троян [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://studmed.ru/savchuk-vp-troyan-ii-kak-rasschitat-sebestoimost-problema-vyb ora _a082a57.html.


Контрольні запитання

1. Де визначено види наукових публікацій?

2. Що таке монографія?

3. Що розуміють під визначенням «власне науковий підстиль»?

4. Які є вимоги до мови друкованих наукових робіт?

5. У якому нормативному документі передбачені загальні вимоги до оформлення наукової роботи?

6. Як можна охарактеризувати мовний стиль?

7. Якими стилями слід послуговуватися під час наукового спілкування?

8. Які різновиди (підстилі) виділяють у науковому стилі?

9. У чому полягають основні функції і призначення ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”?

10. Що передбачають основні вимоги до оформлення наукової праці?

11. Які є основні структурні елементи наукової роботи?

12. У чому полягає сутність ілюстрації в науковій праці?

13. Як оформляють цифровий матеріал у науковій роботі?

14. Де у науковій роботі у більшості випадків можуть бути наведені переліки?

15. Як можна охарактеризувати примітки у науковій роботі?

16. Що таке список використаних джерел?

17. Як розміщують використані літературні джерела у науковій роботі?

18. Відповідно до яких вимог необхідно оформляти список використаних джерел?

19. Які основні вимоги до оформлення списку використаних джерел?

20. Які додаткові вимоги до оформлення спису використаних джерел?
Тести

1. Науково-навчальний різновид наукового стилю, який поєднує в собі риси власне наукового й науково-популярного викладу – це:

а) власне науковий підстиль;

б) науково-навчальний підстиль;

в) науково-популярний підстиль;

г) науковий підстиль.


2. Кожний мовний стиль має:

а) мету (принципи спілкування, повідомлення, впливу);

б) метод і засіб подання (діалог, монолог, полілог);

в) характерні мовні стилі (слова, вирази, типи речень);

г) сферу поширення і вживання (коло мовців, які ним послуговуються).
3. Таблиці, рисунки, переліки, примітки, виноски, формули, рівняння, посилання та додатки – це:

а) основні частини статті;

б) важливі складові реферату;

в) основні структурні елементи наукової роботи;

г) суттєві елементи монографії.
4. Список використаних джерел – це:

а) елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків;

б) літературний спосіб втілення результатів наукових досліджень;

в) наукові книжкові видання з повним дослідженням однієї проблеми або теми;

г) найбільш повне та вичерпне висвітленням результатів наукової роботи.
5. Вимоги до мови друкованих наукових робіт поділяються на два рівні:

а) технічні і змістові;

б) наукові і навчальні;

в) технічні і наукові;

г) змістові і навчальні.
6. Виділяють такі мовні стилі:

а) розмовно-побутовий, розмовно-офіційний;

б) побутовий, офіційний;

в) офіційний, книжний.

г) розмовний, книжний;
7. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у науковій роботі безпосередньо:

а) перед текстом, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці;

б) після тексту, де вони згадуються вперше, або на попередній сторінці;

в) після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці;

г) на окремій сторінці.
8. У порядку появи посилань у тексті та в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків розміщують:

а) список літературних джерел;

б) назви розділів;

в) назви підрозділів;

г) назви таблиць.
9. До неперіодичних видань за інформаційними ознаками належать:

а) наукова стаття, тези доповідей, монографія;

б) монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей;

в) лекції, методичні рекомендації, автореферат дисертації;

г) тести, практичні завдання, монографія.
10. Основна функція наукового стилю:

а) активізація логічного мислення читача / слухача;

б) передача читачеві основної думки наукової праці;

в) передача основної інформації з наукової праці;

г) передача логічної інформації та доказів її істинності, а також новизни та цінності.
11. Відомості про джерела, внесені до списку, варто подавати відповідно до вимог:

а) вузівських і міжвузівських стандартів;

б) українських і європейських стандартів;

в) міждержавних і державного стандартів;

г) вузівських і українських стандартів.
12. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді:

а) таблиць;

б) рисунків;

в) схем;


г) додатків.
13. Монографія – це:

а) наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня;

б) наукове книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторам;

в) наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені;

г) стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає ознайомлення учасників конференцій, семінарів, симпозіумів та інших наукових форумів з результатами проведеного дослідження.
14. Різновиди наукового стилю:

а) науково-логічний стиль, науково-доказовий підстиль, науково-доступний підстиль;

б) власне науковий підстиль, науково-логічний стиль, науково-навчальний підстиль;

в) науково-доказовий підстиль, науково-доступний підстиль, науково-популярний підстиль;

г) власне науковий підстиль, науково-навчальний підстиль, науково-популярний підстиль.
15. Переліки за потреби можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять:

а) крапку;

б) кому;

в) двокрапку;

г) тире.
16. Список використаних джерел необхідно оформляти відповідно до вимог:

а) до вимог ВАКу, що затверджені наказом № 63 від 26 січня 2008 року “Про внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел” та вимог ДСТУ 7.1:2006 “Бібліографічний запис, бібліографічний опис”;

б) Державного стандарту України „Основні види видань. Терміни та визначення”;

в) Закону України “Про вищу освіту в Україні”;

г) Закону України “Про науково-технічну діяльність”.
17. Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти:

а) посиланнями;

б) виносками;

в) формулами;

г) примітками.
18. Загальновживані та загальнонаукові слова, терміни – це:

а) елементи наукового стилю;

б) складові лексики розмовного стилю;

в) елементи підстилю наукового стилю;

г) складові лексики наукового стилю;
19. Одну примітку у науковій праці:

а) нумерують;

б) записують у додатку;

в) не нумерують;

г) оформляють на окремій сторінці.
20. Основні вимоги до оформлення списку використаних джерел:

а) після прізвища ставиться кома та пробіл, а також пробіл між складовими ініціалів : Мельник, В. М;

б) після заголовку вид матеріалу пишуть у круглих дужках без пропусків і без скорочення: (Текст) чи (Тext), (Електронний ресурс);

в) у круглих дужках пишуть усе, що запозичено з інших джерел або за даними аналізу матеріалу;

г) прізвище першого автора при опису одного автора не повторюють в області відповідальності (за косою рискою).
Практичні завдання

1. Згідно з Державним стандартом України „Видання. Основні види. Терміни та визначення” (ДСТУ 3017-95) виділено 45 видів неперіодичних видань за інформаційними ознаками. Покажіть у табличній формі найбільш поширені види неперіодичних видань та їх характеристики із наведенням прикладів.

2. При написанні наукових робіт використовується науковий стиль викладу думки. Покажіть у табличній формі різновиди (підстилі) наукового стилю:

Різновид (підстиль)

Характеристика

Приклад

3. Навдіть приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводиться у наукових роботах на основі літературних джерел у галузі бухгалтерського обліку, контролю та аналізу.
Рекомендована основна література

1. Державний стандарт України “Бібліографічний запис, бібліографічний опис” (ДСТУ 7.1:2006) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moodle.oa .edu. ua/file.php/1/Library_Standart_DSTU_GOST_7.1_2006.pdf.

2. Державний стандарт України „Видання. Основні види. Терміни та визначення” (ДСТУ 3017-95) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.chytomo.com/rozdil/standarty/vydannya-osnovni-vydy-terminy-ta-vyzna chennya-dstu-301795.html.

3. Про внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел : наказ Вищої атестаційної комісії України від 26 січня 2008 року № 63 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.licasoft.com.ua/ index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=837755& menu=1.

4. Калова О. Н. Основы научных исследований / О. Н. Калова. – К. : Вища шк., 1978. – 120 с.

5. Пономаренко Л. А. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня : методичні поради / автор-упорядник Л. А. Пономаренко. – К. : Редакція “Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 1999. – 80 с.


Рекомендована додаткова література

        1. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови / Н. В. Ботвина. – К. : АртЕк, 1999. – 258 с.

        2. Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень : навч. посіб. / О. В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2003. – 192 с.

3. Лукашевич В. К. Научный метод / В. К. Лукашевич. – М. : ООО “Элайда”, 1991. – 104 с.

4. Scientific writing booklet [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.biochem.arizona.edu/marc/Sci-Writing.pdf.

5. Word Usage In Scientific Writing [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ag.iastate.edu/aginfo/checklist.html.

РОЗДІЛ 4

ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ ОКРЕМИХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ

НАУКОВИХ РОБІТ



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал