Навчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку



Скачати 10.87 Mb.
Сторінка16/42
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.87 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   42

Вечірня форма навчання дає можливість поєднувати навчання з професійною діяльністю (зранку – робота, увечері – навчання).


Заочна (дистанційна) форма навчання – вид навчання, який поєднує в собі риси самонавчання і очного навчання та характеризується фазністю. У першу фазу студенти здобувають базу знань, отримують навчальну літературу, вивчають її (настановча сесія), а в другу – проводиться перевірка засвоєного матеріалу (заліково-екзаменаційна сесія). Ці фази помітно віддалені одна від одної за часом (зазвичай від кількох місяців до року).

Суботня форма навчання – це форма організації навчального процесу, що передбачає навчання по суботах.

Екстернатна форма навчання – особлива форма навчання, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання у вищому навчальному закладі заліків, іспитів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

Форми організації навчального процесу

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах:

  • навчальні заняття;

  • самостійна робота;

  • практична підготовка;

  • контрольні заходи.

Основними видами навчальних занять у вищих навчальних закладах є:

  • лекція;

  • лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, майстер-класове заняття;

  • консультація.

Вищий навчальний заклад може встановлювати інші види навчальних занять.
Контрольні запитання

    1. Як характеризують освітні рівні відповідно до норм чинного законодавства України?

2. Які освітньо-кваліфікаційні рівні визначені нормами чинного законодавства України?

3. Як класифікують типи вищих навчальних закладів в Україні?

4. Що таке науковий ступінь?

5. Який порядок присвоєння наукового ступеню?

6. Що таке вчене звання?

7. Який порядок присвоєння вчених звань?

8. Якою є структура вищої освіти в Україні?

9. Які ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста?

10. Як характеризують освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра?

11. Які ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста?

12. Як характеризують освітньо-кваліфікаційний рівень магістра?

13. Які вимоги до претендентів на звання доцента?

14. Що передбачають вимоги до претендентів на вчене звання професора?

15. Які освітні рівні передбачено Міжнародною стандартною класифікацією освітніх рівнів (МСКО)?

16. Який перелік нормативно-правих актів включає законодавче регулювання вищої освіти в Україні?

17. Що таке система стандартів вищої освіти?

18. Які освітньо-кваліфікаційні рівні включає повна вища освіта?

19. У якому законодавчому документі передбачено вчені звання в Україні?


20. Як класифікують види вищих навчальних закладів за формою власності?


Тести

1. Проставте освітні рівні у послідовності від найменшого до найбільшого: 1) повна вища освіта; 2) початкова загальна освіта; 3) професійно-технічна освіта; 4) повна загальна середня освіта; 5) базова вища освіта; 6) базова загальна середня освіта:

а) 2, 6, 4, 3, 5, 1;

б) 6, 2, 5, 4, 3, 1;

в) 1, 2, 3, 4, 5, 6;

г) 2, 6, 4, 5, 3, 1.


2. Що з наданих варіантів відповідей не є освітньо-кваліфікаційним рівнем в Україні?

а) магістр;

б) доцент;

в) бакалавр;

г) спеціаліст.
3. Який освітньо-кваліфікаційний рівень є обов’язковим для здобуття рівня магістра в Україні?

а) спеціаліст;

б) молодший спеціаліст;

в) бакалавр;

г) ліценціат.
4. Який рівень акредитації повинен бути за спеціальностями у вищих навчальних закладах України для підготовки магістрів?

а) I;


б) II;

в) III;


г) IV.
5. Проставте освітньо-кваліфікаційні рівні у послідовності від найменшого до найбільшого: 1) молодший спеціаліст; 2) кваліфікований робітник; 3) магістр; 4) спеціаліст; 5) бакалавр

а) 1, 2, 3, 4, 5;

б) 2, 1, 5, 4, 3;

в) 1, 2, 5, 4, 3;

г) 3, 4, 5, 1, 2.
6. Освітній рівень вищої освіти – це:

а) окремі концепції науки, що стосуються наукових знань, розробки аксіоматичних знань;

б) характеристика вищої освіти з ознаками сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню;

в) немає правильної відповіді;

г) це науковий ступінь, який присуджують особам, що мають вищу освіту.
7. Освітньо-кваліфікаційні рівні – це:

а) рівні, визначені відповідно до державного стандарту вищої освіти, що характеризують сформованість в особи професійних інтелектуальних якостей, визначають її розвиток як особистості;

б) це науковий ступінь, який присуджують особам, що мають вищу освіту;

в) рівні абстрагування освітніх знань до перекваліфікованих персоналій;

г) немає правильної відповіді.
8. Яких слів бракує у визначенні “Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі … здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні вміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності”?

а) початкова загальна освіта;

б) повної вищої освіти;

в) повної загальної середньої освіти;

г) базової загальної середньої освіти.
9. Остаточне рішення про присудження наукових ступенів приймає:

а) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

б) Президент України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) вчена рада вищого навчального закладу.
10. Законодавчою базою трансформації освіти після проголошення незалежності України став:

а) Закон України “Про освіту”;

б) Закон України “Про вищу освіту”;

в) Закон України “Про наукові ступені”;

г) Закон України “Про вчені звання”.
11. Відповідно до Закону України “Про освіту” встановлено: 1) початкова загальна освіта; 2) базова загальна середня освіта: 3) повна загальна середня освіта; 4) професійно-технічна освіта; 5) базова вища освіта; 6) повна вища освіта – це:

а) освітньо-кваліфікаційні рівні;

б) кваліфікаційні рівні;

в) освітні рівні;

г) навчальні рівні.
12. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється:

а) Президентом України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Верховною Радою України;

г) Міністерством освіти України.
13. Освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність – це:

а) загальний навчальний заклад;

б) середній навчальний заклад;

в) неповний вищий навчальний заклад;

г) вищий навчальний заклад.
14. Повна вища освіта включає такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

а) спеціаліст, магістр;

б) бакалавр, спеціаліст;

в) магістр, бакалавр;

г) спеціаліст, аспірант.
15. Система стандартів вищої освіти передбачає:

а) національний стандарт, профілюючі стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів;

б) державний стандарт, профілюючі стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти навчальних закладів середнього рівня;

в) державний стандарт, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів;

г) національний стандарт, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти навчальних закладів нижчого рівня.
16. Відповідно до Закону України «Про освіту» встановлено: 1) кваліфікований робітник; 2) молодший спеціаліст; 3) бакалавр; 4) спеціаліст; 5) магістр – це:

а) навчальні рівні;

б) кваліфікаційні рівні;

в) освітні рівні;

г) освітньо-кваліфікаційні рівні.
17. Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі:

а) прилюдного захисту дипломних робіт;

б) прилюдного захисту дисертацій;

в) прилюдного захисту наукових статей;

г) прилюдного захисту магістерських робіт.
18. Технікуми, училища належать до навчальних закладів:

а) І–ІІ рівнів акредитації;

б) ІІ–ІІІ рівнів акредитації;

в) ІІІ–ІV рівнів акредитації;

г) ІІІ рівня акредитації.
19. Вчені мають право на здобуття наукового ступеня кандидата наук і доктора наук відповідно до:

а) статті 20 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”;

б) статті 10 Закону України “Про науку”;

в) статті 30 Закону України “Про наукові ступені”;

г) статті 5 Закону України “Про науково-технічну діяльність”.
20. Коли було підписано Болонську декларацію двадцятьма дев’ятьма європейськими країнами?

а) 19 червня 1996 р.;

б) 9 червня 1996 р.;

в) 1 червня 1999 р.;

г) 19 червня 1999 р.
Практичні завдання

1. Відповідно до норм Закону України “Про вищу освіту” схематично покажіть систему освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів в Україні.



2. Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади різних типів. Складіть таблицю за поданою нижче формою:

з/п

Типи ВНЗ

Характеристика ВНЗ

Рівень акредитації

3. Схематично подайте основні положення щодо наукових ступенів та вчених звань у Великій Британії, Польщі, Іспанії, США, Франції.
Рекомендована основна література

    1. Про вищу освіту : закон України від 17.01.2002 р., № 2984-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/298 4-14.

    2. Верже Ж. Средневековый университет: учителя / Ж. Верже // Alma mater. – 1997. – № 2. – С. 43–47.

2. Верже Ж. Средневековый университет : учителя / Ж. Верже // Alma mater. – 1997. – № 5. – С. 36–40.

3. Жуков В. И. Университетское образование: история, социология, политика / В. И. Жуков. – М. : Академический Проект, 2003. – 382 с.

4. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. С. Журавський. – К. : Вид. ДІМ “Ін Юре”, 2003. – 335 с.

5. Карлов Н. Еще раз об ученых степенях и аттестации научных и научно-педагогических кадров / Н. Карлов // Высшее образование в России. – 1996. – № 2. – С. 3–15.

6. Микитась В. Л. Давньоукраїнські студенти і професори / В. Л. Микитась. – К. : Абрис, 1994. – 287 с.

7. Микитюк О. М. Теорія і практика організації науково-дослідної роботи у вищих закладах освіти України в XIX ст. : дис… д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 / О. М. Микитюк; Харків. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – X., 2003. – 405 с.



8. Яременко В. Новий тлумачний словник української мови: 42 000 слів : у 4 т. : для студ. вищих та серед. навч. закл. / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – Т. 2. – К. : Аконіт, 1999. – 911 с.
Рекомендована додаткова література

  1. Арутюнова Ж. М. Современные тенденции развития системы образования во Франции / Ж. М. Арутюнова // Иностранные языки в школе. – 2004. – № 3. – С. 104–108.

  2. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна – Болонья –Саламанка – Прага – Берлін) ] / М. Ф.Степко, Л. Л. Болюбаш, В. Д. Шинкарук та ін. – Тернопіль : Економічна думка, ТАНГ, 2003. – 60 с.

  3. Ван дер Венде М. К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе / М. К. Ван дер Венде // Высшее образование в Европе. – Том ХХV – 2000. – № 3.

  4. Долженко О. В. Сорбонская и Болонская декларации: информация для размышления / О. В. Долженко // Вестник высшей школы: Alma mater. – 2000. – № 6.

  5. Єгоров Г. Система освіти у Франції / Г. Єгоров // Історія в школі. – 2001. – № 3-4. – С. 13–17.

  6. Крючков Г. Г. Болонський процес як гармонізація європейської системи вищої освіти / Г. Г. Крючков // Іноземні мови в навчальних закладах – 2004. – № 1. – С. 4–8.

  7. Мозганова В. Европа уже не идет, а бежит по Болонскому пути / В. Мозганова // Элитное образование. – 2004. – № 5. – С. 36–41.

РОЗДІЛ 3

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКИХ

НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Тема 7. Бухгалтерський облік у системі наук


    1. Особливості становлення бухгалтерського обліку як науки

    2. Характеристика облікових теорій

    3. Поняття, види та значення наукових досліджень у галузі бухгалтерського обліку

    4. Сучасні тематики бухгалтерських наукових досліджень


Після вивчення цієї теми студент повинен знати:

  • історію виникнення та становлення бухгалтерського обліку як науки;

  • характеристику основних облікових теорій;

  • мету, завдання та значення наукових досліджень у галузі бухгалтерського обліку;

  • напрями наукових досліджень у галузі бухгалтерського обліку.




    1. Особливості становлення бухгалтерського обліку як науки

Не існує чітких підтверджень, які б однозначно обґрунтовували період виникнення обліку. Більшість літературних джерел датує виникнення обліку приблизно 6000 років тому. Матеріальними передумовами виникнення та становлення обліку були зникнення первісного ладу, поява сім'ї та приватної власності. Власник був змушений необхідно систематично перераховувати своє майно для забезпечення його збереження, раціонального використання та примноження.

Таким чином, облік у суспільстві виник не з чиєїсь примхи, а у зв’язку з насущними потребами: не можна вести господарство без міри, ваги, рахунку, не зіставляючи доходи з витратами, не домагаючись перевищення перших над другими. Це було важливо завжди, в усі часи і суспільно-економічні формації.




Виникнення обліку та чисел





Премудрість чисел, з наук найголовнішу, я для людей вигадав

Есхіл
Облік має справу з числами. Не випадково Есхіл у поемі “Прометей закутий” поряд з іншими великими винаходами і відкриттями приписував Прометею і винахід чисел.

Cьогодні ми настільки звикли до чисел, що деколи просто не помічаємо їх. Досить важко уявити ті часи, коли люди взагалі не вміли рахувати. Первісній людині облік зовсім був непотрібний: їй просто нічого було рахувати. Все, що вона здобувала, одразу споживала.

Видатні оратори Афін і Риму, зокрема Демосфен (384 – 322 рр. до н.е.) і Цицерон (106 – 43 рр. до н.е.), використовували цифрм та деякі цифрові документи для того, щоб їхні виступи були більш переконливими.

Першопочатково найбільш організованою була система обліку в Єгипті, Греції і Римі, де облік вже тоді забезпечував фіксацію фактів господарського життя з метою наступного контролю. Спочатку контроль здійснювали за допомогою інвентаризації, що давало змогу виявляти реальний стан справ, та документації, що слугувала їх письмовим, інформаційним, як би ми тепер сказали, обґрунтуванням. Багато положень, пов'язані з господарським обліком, можна знайти в кодексі Юстиніана.

У Єгипті, Греції та Римі обліковою роботою займалися спеціальні люди. Зрозуміло, що не всі були здатні вести облік, а тільки найбільш обдаровані. К. Маркс звертав увагу на те, що вже в давньоіндійських громадах існував спеціаліст з обліку ведення сільськогосподарського виробництва, який здійснював облік господарства громади. Ці люди утримувалися за рахунок всієї громади, яка погоджувалася їх утримувати, адже облікові дані допомагали вижити.

Вже в ті часи облік допомагав підтримувати порядок. Виходячи з накопиченої облікової інформації, перші керівники робили прогнози: коли необхідно було робити великі запаси, а коли треба – мігрувати на інші території.

Отже, господарські потреби, що зростали, зумовлювали появу рахівництва та необхідність обліку, який з часом, у міру примноження благ, що були в розпорядженні людей, ставав дедалі більш розвиненим. Великі числа нелегко запам'ятати, а тим більше, коли перераховувалися різні предмети. Потрібно було якось зафіксувати ці числа, зробити на чомусь позначку. Найпростішим рішенням було використовувати зарубки або рисочки на якому-небудь матеріалі, які були під рукою: на палицях, шкірі, глиняних табличках тощо. Це були прообрази первинних бухгалтерських документів.




Письмовий облік





Рахівництво…, позбавлене точних і наукових принципів, зводиться до ремесла і, являючи собою лише непевні поняття, не дає поживи для розуму бухгалтера: воно стає заняттям для добування шматка хліба. Службовець втрачає всілякий інтерес до своєї роботи, він перетворюється на друкарську машинку, не усвідомлюючи своїх дій.

Лев Гомберг
Вже на ранніх етапах розвитку культури облік поступово набирає форми письмового тексту. Звичайно, це відбувається у міру винаходу самого письма, що в різних регіонах земної кулі датується 8–10 тисячоліттям до нашої ери. Деколи необхідність фіксувати облікові записи називають однією із причин виникнення писемності – найбільшого досягнення людської цивілізації.

Виникнення елементів бухгалтерського обліку

На певному етапі розвитку економічного життя простий спосіб обліку вже не міг відповідати ступеню розвитку господарської діяльності і поділу праці. Розвитку рахівництва та обліку сприяло утворення надлишків продуктів і початку натурального обміну. Необхідність зберігання надлишків продуктів у певному місці привела до утворення складського обліку.

Проста фіксація кількісного складу наявних предметів через деякий час перестала задовольняти суспільство. Потрібно було знати їх надходження і видаток. З'являється прибутково-видатковий облік, що мав певні правила записів. Так, у Месопотамії у XX ст. до н. е. записи про надходження матеріальних цінностей містили такі відомості (рис. 7.1).

Зазначені в них принципи обліку лежать в основі прибутково-видаткових документів сучасної бухгалтерії. Після того як налагодився прибутково-видатковий облік, людство стало вирішувати наступну, досить складну проблему обліку – розрахунків між окремими суб'єктами.

Відомості у записах щодо надходження матеріальних цінностей:

– кількість і вид предметів, що надійшли

– ім'я особи, від якої вони надійшли

– ім'я покупця

– дата надходження

Рис. 7.1. Відомості у записах про надходження матеріальних цінностей
Розвиток торгівлі і товарно-грошових відносин сприяв введенню в обіг монет і розвитку грошової системи, що стало новим імпульсом у вдосконаленні обліку. На цьому етапі виникли труднощі, суть яких полягала в тому, що потрібно було встановити ступінь еквівалентності окремих речей і предметів, здійснювати грошові розрахунки по кожній операції купівлі-продажу. Крім того, одночасно виникла інша проблема – обмін різних грошей. Спочатку це вирішували зважуванням грошей, а потім ваговий еквівалент поступився місцем рахунковому.

Пізніше виникла потреба у підведенні підсумків діяльності господарюючого суб'єкта на певну дату та за певний період. Почали виділяти залишки матеріальних цінностей і боргових зобов'язань на ці дати. Виникли перші прототипи Касової та Головної книг.

Приблизно у VI ст. до н. е. в Греції з'явилися банки. Спочатку вони тільки зберігали металеві гроші і видавали позички. Банківські операції греки вели за прибутково-видатковим принципом з окремими клієнтами. Банківська діяльність давніх греків не мала правової основи, і в умовах розвитку торгівлі та банківської діяльності часто виникали складнощі в обліку боргових зобов'язань і вимог по них, що призводило до взаємних претензій між банкірами і клієнтами.

На відміну від Давньої Греції, у Давньому Римі віддавали перевагу не теоретичним, а прикладним наукам. Успіхи в галузі права сприяли правовому забезпеченню економічної діяльності. Римляни засвоїли досвід грецьких міняльних контор, а юридична система регулювання фінансової діяльності забезпечила захист комерційних угод. Як результат, облік почали вести відповідно до встановлених юридичних норм і правил. Особливий вплив на облік сприяло римське право, розквіт якого припав на II–I ст. до н. е. Основоположні постулати римського права зберегли свою значущість у бухгалтерському обліку й дотепер (рис. 7.2).

Постулати римського права у бухгалтерському обліку
за все треба платити

закон не має

зворотної сили

при взаємовиключних законах не можна застосовувати жодного з них

Рис. 7.2. Постулати римського права, що використовуються у

бухгалтерському обліку


Римська система обліку, увібравши в себе попередній досвід, розвивалася і поглиблювалася. Римські терміни становлять основу сучасного бухгалтерського обліку, зокрема: дебет, кредит, сальдо, депозит, акцепт та ін.


Виникнення

бухгалтерського обліку

Із середньовіччя починається безпосереднє регулювання господарських операцій за допомогою обліку. У період правління Альфонса Мудрого в Кастилії (Іспанія) у 1263 р. був виданий спеціальний закон про обов'язкове щорічне складання звітності керівниками державних підприємств. У цей час складаються три основні системи господарського обліку (рис 7.3).

Усі ці три системи збереглися до наших днів: просту систему застосовують малі підприємства, які перейшли на спрощену систему обліку і звітності, камеральна система існує в усіх організаціях, що не ставлять за мету отримання прибутку, – це так звані бюджетні організації; подвійна система прийнята у всіх підприємствах та організаціях (за винятком окремих малих).

Саме відтоді (з ХІІІ ст.) можна ідентифікувати появу бухгалтерського

Системи господарського обліку

проста (уніграфічна)

об'єктом обліку виступають наявність і рух цінностей

камеральна (кошторисна, бюджетна)

враховується виконання кошторису витрат і доходів

подвійна


(діграфічна)

усі факти господарського життя неодмінно фіксуються двічі в однаковій сумі

Рис. 7.3. Три основні системи господарського обліку
обліку через застосування його основного визначального елемента – подвійного запису.

З XIII ст. факти здійснення господарських операцій стали заносити у спеціальний журнал – журнал господарських операцій, який вели як окремо, так і в комбінації із записами на рахунках. Останнє пізніше сприяло появі спеціалізованої форми бухгалтерського обліку, яка нині має назву Журнал-Головна.

У середні віки, у міру подальшого нарощування темпів економічного життя суспільства, у бухгалтерському обліку виникла потреба у групуванні однотипних предметів і господарських дій, у зв’язку з чим виникли поняття рахунків і облікових регістрів. Рахунки використовували для позначення (кодування) матеріальних цінностей і господарських операцій, а регістри – для спеціальних записів до них.


… Наказуємо діловода нашої палати, довіреного і старанного писаря, який веде книги, відтепер називати бухгалтером, яким повинен бути Хрbстоф Штехер. Дано в Інсбруку, 13 лютого 1498 року…

Максиміліан I
Наприкінці середньовіччя почали використовувати слово “бухгалтер”. У 1498 р. імператор Священної Римської імперії Максиміліан I призначив першого бухгалтера Христофа Штехер.
З цього моменту назву бухгалтерської науки і професії пов’язують з основним видом облікових регістрів – книгою (з німецької “бухгалтер” означає “книго вод”).

Умови роботи бухгалтера змінювалися у міру розвитку суспільства. На перших етапах, коли в суспільстві кількість грамотних людей було вкрай незначною, професія бухгалтера була оточена таємничістю і викликала повагу.


Відомо, що існували особливі школи для навчання рахівництву, в які італійські купці охоче віддавали своїх дітей.

Бухгалтерський облік, що виник одночасно з писемністю, став фундаментальною потребою господарської діяльності. Становлення і розвиток всесвітньої торгівлі сприяли формуванню фінансового обліку, зародженню калькуляції і початку управлінського обліку, що, у свою чергу, сприяли промисловій революції. Тому не випадково у другій половині XV ст. у працях Бенедетто Котрульї (1458 р.) вперше згадується про бухгалтерський облік як про науку. Бенедетто Котрульї поклав початок розгляду бухгалтерського обліку як знаряддя управління окремим підприємством, з одного боку, і як універсальної методологічної науки – з другого.

Відомий німецький філософ Оскар Шпенглер (1880 – 1936) вважав, що три великі людини – Колумб, Коперник і Пачолі – змінили світ. Згадка останнього імені особливо значуща для людей, які займаються бухгалтерським обліком, оскільки є кращим доказом причетності бухгалтерів до прогресу людської думки і успіхів економічного розвитку.

Лука Пачолі, як і Бенедетто Котрульї, був італійцем, ученим-математиком і богословом (1445 – 1515). Саме він вперше описав нову систему обліку, так звану подвійну бухгалтерію. Лука Пачолі написав першу друковану книгу з бухгалтерського обліку (1494). По суті це була книга з математики і називалася “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”. Однак для нас ця робота цікава не стільки викладом математичних відомостей, скільки її розділом “Трактат про рахунки і записи”, де був описаний спосіб ведення подвійної бухгалтерії. Система подвійної бухгалтерії (подвійного запису) поступово поширилася з Італії в країни Центральної і Західної Європи.




Подвійний запис – найвидатніший винахід людського розуму.

В. Гете



Система обліку за подвійного запису, описана Л. Пачолі, діє й донині в усіх країнах. Вона полягає в тому, що Головну книгу складають за принципом “каса” і “капітал” щодо “дати” і “мати”. Інакше кажучи, одну господарську операцію (одні й ті ж гроші) відображають на двох рахунках. З одного боку показують, куди вкладені (використані) господарські кошти, а з другого – звідки взяті (чиї) ці кошти. Це основа системи відображення господарських операцій бухгалтерського обліку за методом подвійного запису. Протягом понад 500 років ідеї, викладені у працях Луки Пачолі, впливали і все ще впливають на розвиток обліку.

Однак Лука Пачолі не був єдиним в галузі бухгалтерського обліку. Його попередником був Бенедетто Котрульї, а послідовниками “батька бухгалтерії” стали Г. Грамматеус, Д. Манчіні, Я. Імпін, В. Швайкер, В. Менгрі, А. Пієтро.

Проте Луці Пачолі належить авторство п'яти головних положень бухгалтерського обліку як науки, що не втратили свого значення і тепер (табл. 7.1):

Таблиця 7.1

Основні положення бухгалтерського обліку як науки, запропоновані

Лукою Пачолі


№ з/п

Положення

Характеристика

1

Теоретичне тлумачення подвійного запису

Без вживання термінів “дебет” і “кредит” створив персоналістичну модель обліку і заклав основи для його юридичного тлумачення, що було підтверджено в роботах Е. Дегранж і Дж. Чербоні

2

Персоналістична модель обліку

Привела до можливості самостійного розгляду таких абстрактних бухгалтерських категорій, як дебет і кредит. Тим самим створювалися умови для виділення бухгалтерського обліку в самостійну науку

3

Бухгалтерський облік розглядався як самостійний метод

Ґрунтувався на застосуванні подвійного запису і застосовується для відображення господарських процесів

4

Подвійний запис на рахунках

Розглядається як система (план) обліку. На його думку, організація системи (плану) не могла бути постійною, а повинна була залежати від мети, поставленої адміністрацією

5

Моделювання, що грунтувлося на комбінаториці

Дає змогу побудувати загальну модель, у рамках якої будь-яке облікове завдання тлумачиться як окремий випадок

З моменту появи подвійного запису і до ХVІ ст. бухгалтерський облік набув вигляду стрункої і логічною системи, що включала в себе: інвентарний рахунок, прибутково-видаткові операції та розрахунки між боржниками та їх кредиторами. Та оскільки обсяги обліку зростали, виникла потреба у подальшому вдосконаленні облікових операцій.

Італієць Ф. Гаратті (1688) ввів запропонований Ж. П. Саварі (1676) поділ систематичного запису на синтетичні рахунки (основні книги) і аналітичні рахунки (допоміжні книги) і доповнив форму новим регістром систематичного запису – реєстраційним журналом, який використовують у сучасному бухгалтерському обліку.

Представники французької школи, розвиваючи ідеї італійських авторів, зробили свій внесок в розвиток бухгалтерського обліку. М. ван Дамм (1606) запропонував ввести первинні документи як єдину підставу для всіх бухгалтерських записів. Це був важливий крок на довгому шляху становлення бухгалтерського обліку у відомому нам сучасному вигляді. Відтоді первинний документ є основою обліку господарської операції. Досі є чинним класичне правило відомого німецького автора В. Швайкера (1549): немає документа, немає бухгалтерського запису.

Інший француз М. Тома (1631) удосконалив структуру хронологічних записів: щоб зробити журнал більш зручним для відображення складних статей, у нього були введені дві колонки для сум – частковиха і загальних. Далі А. Мендес (1803) та Е. Дегранж (1802) обґрунтували важливість введення хронологічних і систематичних записів. Зокрема, А. Мендес обґрунтував правило: підсумок оборотів за журналом має дорівнювати підсумку дебетових і підсумку кредитових оборотів за Головною книгою.

У XVII ст. бухгалтерський облік було доповнено балансом як звітною формою. Балансом називали форму звіту про господарську діяльність, яка містила в собі опис матеріальних цінностей, майнових та інших прав суб'єкта з описом джерел їх надходження або виникнення.



Бухгалтерський облік

як наука


Бухгалтерський облік стоїть вище за всі науки і мистецтва, бо всі потребують його, а він нікого не потребує. Без бухгалтерського обліку світ був би некерований і люди не змогли б розуміти один одного.

Іспанський учений Б. Солозано (1603 р.)

Якщо в XІV–XVI ст. були лише перші ознаки існування бухгалтерського обліку як науки, то у XVIII–XIX ст. перетворили він стає ґрунтовною класичною науковою дисципліною. У другій половині XIX ст. – на початку XX ст. майже всі європейські держави переживали складний період у своєму історичному розвитку. Це був час буржуазно-демократичних і соціальних потрясінь у Європі, що мали вплив на розвиток культури, освіти і науки. Крім того цей період характерний значним розвитком бухгалтерської наукової думки у різних країнах світу, про що свідчить поява великої кількості наукових праць з обліку.

Саме в ці роки у своїх наукових працях учені поступово дійшли висновку, що бухгалтерський облік є наукою. Були визначені предмет і об’єкти бухгалтерської науки, уточнені її методи, науково обґрунтовані категорії обліку, здійснена їх класифікація, розроблені методологічні основи бухгалтерської науки. На це вплинули певні історичні події (рис. 7.4).

Кожна епоха висуває своїх учителів. Спочатку це були італійці, потім їх змінили французи, німці. Пізніше всі погляди були звернені до американців, які зуміли створити свою школу бухгалтерського обліку. Найбільш яскраві її представники – А. Лерч (1866–1936), Р.Х. Монтгомері (1872–1953), В.Е. Патон (1889–1991), Д. О. Мей (1875–1961) – відомі в усьому світі.




Розвиток

бухгалтерського обліку

В епоху величезних політичних, економічних і технічних змін, що відбуваються у світі, роль бухгалтерського обліку непомірно зростає. Збільшується потреба в отриманні все нової і нової інформації в найрізноманітніших сферах діяльності, про які гадки не мали кілька років тому. Технічні прийоми ведення обліку у різних країнах у зв'язку з розширенням світових економічних зв'язків, виникненням великої кількості міжнародних корпорацій, стали потребувати вдосконалення щодо стандартизації.

Створення перших компаній, що були відокремлені від власника

Виникнення акціонерного капіталу

Введення поняття “діюче підприємство”
Розширення промисловості й торгівлі

Поява фондових бірж


Відокремлення капіталу й прибутку

Збільшення біржових операцій і торгових оборотів різних корпоративних підприємств

Виникнення інституту бухгалтерів-ревізорів

Виникнення інституту аудиторів

Рис. 7.4. Передумови перетворення бухгалтерського обліку в науку
На початок 70-х років XX ст. відмінності в облікових системах стали заважати, що зумовило виникнення ідеї стандартизації бухгалтерського обліку. Серед промисловців, банкірів, інвесторів з’явилося свого роду гасло: “Бухгалтери всіх країн, єднайтеся!” І 29 червня 1973 р. було утворено міжнародний комітет з розробки бухгалтерських стандартів. До комітету увійшли представники 14 країн світу (рис. 7.5).

Міжнародний комітет з розробки бухгалтерських стандартів

ПАР

Мексика


Італія

Індія


Велика Британія

Нідерланди

Йорданія

США

ФРН


Японія

Південна Корея

Рис. 7.5. Країни – члени Міжнародного комітету з розробки

бухгалтерських стандартів

Основне завдання розробників – запропонувати світовому співтовариству зразок ведення бухгалтерського обліку. Метод дістав назву гармонізації. При цьому жодного силового впливу не застосовували, гармонізацію впроваджували у практику тільки шляхом переконання.

Початком процесу стандартизації в Україні можна вважати прийняття Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, прийняту в міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог розвитку ринкової економіки, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326. Нині перед науковцями і практиками бухгалтерського обліку в Україні стоїть нове ​​завдання – перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), що розробляються Комітетом з Міжнародних стандартів. Це завдання зумовлене ​​не тільки інтеграцією України у світову економіку, а й необхідністю успішного ведення бізнесу.

Сучасний бухгалтер займається не тільки веденням рахунків, але й іншою діяльністю, що включає планування і прийняття рішень, контроль, оцінювання та аналіз господарської діяльності. Сучасний бухгалтер має задовольняти потреби тих, хто використовує облікову інформацію, незалежно від того внутрішніми чи зовнішніми споживачами цієї інформації вона є. Бухгалтерський облік не є “метою в собі”.

Щоб гідно оцінити професію бухгалтера та її внесок у підвищення ефективності господарської діяльності, Міжнародний конгрес бухгалтерів у 1946 р. затвердив герб бухгалтера, запропонований знаменитим французьким ученим Ж. Б. Дюмарше (рис. 7.6).

Рис. 7.6. Герб бухгалтера


На гербі, визнаному як інтернаціональну емблему рахункових працівників, зображено сонце, ваги і крива Бернуллі, і написано девіз: “Наука, довіра, незалежність”. Сонце символізує висвітлення бухгалтерським обліком фінансово-господарської діяльності, ваги – баланс, а крива Бернуллі – символ того, що облік, виникнувши одного разу, існуватиме вічно.

У багатьох дослідженнях з бухгалтерського обліку порушується питання “є бухгалтерський облік наукою чи ні”. Вирішенню даного питання присвячена значна кількість праць професора Ф.Ф. Бутинця, який дає на нього чітку позитивну відповідь і виокремлює характерні особливості, якими наука бухгалтерський облік відрізняється від інших наук:

1) є комплексною наукою, яка може бути віднесена до спеціальних, міжгалузевих, функціональних наук;

2) має свій предмет дослідження;

3) має свої специфічні об’єкти і методи дослідження;

4) має специфічну активну спрямованість на практику.

Складність бухгалтерської науки зумовлена складністю господарських процесів, що відбуваються у світі. Тому для її вивчення, на думку відомого вченого А. Хейльброннера, потрібно мати “витривалість верблюда і терпіння святого”.
7.2. Характеристика облікових теорій

Однією з характеристик, яка визначає бухгалтерського обліку як науки, є наявність розвиненої системи наукових теорій. Лише в умовах побудови бухгалтерського обліку як системи теорій можливий синтез наукового знання, що може свідчити про зрілість бухгалтерського обліку як науки.

При розгляді науку бухгалтерського обліку, як певним чином організованої системи теорій з метою її подальшого розвитку постає питання необхідності побудови ієрархії між існуючими теоріями.

Бухгалтерський облік як наука сформувався наприкінці XIX ст. У цей час не тільки були визначені предмет і об’єкти бухгалтерської науки, а й почала здійснюватися наукова систематизація знань. А найвищою формою систематизації знань є теорія.




Теорія обліку

Під теорією обліку слід розуміти сукупність роздумів, які формулюють наукові принципи й методи для пояснення тих чи інших технічних прийомів облікової практики.

Однією із невирішених на сьогодні проблем розвитку теоретичної сфери бухгалтерського обліку є класифікація бухгалтерських теорій. Можливість її побудови ґрунтується на розумінні бухгалтерського обліку як системи наукових теорій, яка передбачає здійснення синтезу бухгалтерського наукового знання другого порядку, що свідчить про зрілість бухгалтерського обліку як науки.


Класифікація наукових

теорій у філософії науки

Існують різні підходи до вирізнення наукових теорій,

що можна пояснити наявністю значної кількості підходів як до самого поняття “наукова теорія”, так і різноманітністю площин реальної картини світу, яка піддається аналізу. Окрім того, теорії можна класифікувати не тільки за об’єктом дослідження, а й за логічною структурою, методологією дослідження та ін.

На думку проф. Г.І. Рузавіна, найбільш перспективним є підхід до класифікації теорій з огляду на їх логічну структуру, що передбачає врахування певних загальних особливостей теорій залежно від рівня абстрактності, глибини проникнення в сутність явищ, точності передбачень, структури і функцій у пізнанні (табл. 7.2).



Таблиця 7.2

Класифікація теорій проф. Г.І. Рузавіна

Класифікація теорій

Характеристика

Феноменологічні і нефеноменологічні

Ця класифікація ґрунтується на глибині розкриття специфічних особливостей і закономірностей процесів, що вивчаються. Вона передбачає розгляд поняття “теорія” у широкому розумінні, коли до теорій можна віднести певну групу принципів чи ідей, узагальнене знання тощо. Феноменологічні (емпіричні, описові) теорії характеризуються тим, що глибина пізнання в них обмежується сферою явищ. Саме тому проф. В.Ф. Юлов сукупність емпіричних законів називає феноменологічною теорією. Нефеноменологічні (пояснювальні, аналітичні) теорії характеризуються тим, що глибина пізнання в них стосується теоретичного рівня мислення. К. Поппер називає пояснювальними теорії, що описують визначені структурні властивості світу і дають нам змогу за допомогою початкових умов – дедуктувати наслідки, які повинні бути пояснені. К. Попперу також належить популяризація вислову, що теорії – це сітки, які закидають в океан незвіданого і одержують улов нових знань

Д Детерміністичні і стохастичні

Виділяють за ступенем точності передбачень. Детерміністичні теорії визначають достовірні передбачення, а стохастичні (імовірнісно-статистичні) – імовірнісні, випадкові передбачення і стосуються сфер реальності, які характеризуються значною невизначеністю і ризиком. Стохастичні теорії будуються на основі статистичної інформації у формі статистичних узагальнень і гіпотез.

Д Динамічні і статичні

В основі цієї класифікації – рівновага і рух природних чи соціальних систем. Статичні теорії описують взаємозв’язки між елементами систем на певний момент часу, а динамічні – характеризують аналіз системи при переході від одного стану до іншого

Формальні і змістові

Такий поділ здійснюють за глибиною охоплення явища. Як зазначає проф. В.І. Моісеєв, його виникнення пов’язане з вирішенням “парадоксу” категоричності. Формальні теорії досліджують загальну структуру чи форму явищ, предметів і процесів на основі абстрагування від конкретного, а змістовні – конкретні властивості і відношення

Окремого дослідження потребує встановлення можливості виділення наведених вище видів теорій у складі бухгалтерського обліку як науки.



Класифікація облікових теорій

В історії бухгалтерського обліку вчені приділяли багато уваги питанням еволюції та класифікації теорій обліку. Одним із перших, хто виділив ще не теорії, а сфери дослідження в теорії бухгалтерського обліку (логічна структура і дедуктивні системи; вимірювання та індукція; поведінкові відносини; добробут і нормативні відповідальності), був проф. К. Т. Дівайн (1960 р.). Виділені ним сфери можна назвати певними напрямами теорії бухгалтерського обліку, які ще не були окремими одиницями наукового знання, однак давали змогу зорієнтувати подальші бухгалтерські наукові дослідження.



На розвиток класифікації бухгалтерських теорій вплинули дослідження окремих теоретиків-першопрохідців у сфері обліку (Е. С. Хендріксена, М. Р. Метьюса), розробки яких використовували як основи для побудови класифікацій інші автори (табл. 7.3).

Таблиця 7.3

Класифікація бухгалтерських теорій

Теорія

Основні положення

Обмінна

Була висунута у ХХ ст. Є. Є. Сиверсом і А. М. Вольфом, розвинена в подальшому М. А. Блатовим. Виокремлює три головних групи цінностей: речові, грошові й умовні. Під умовними розуміють зобов’язання провести сплату. Цінності розглядають як потоки у формі міни – обміну одних цінностей на інші, але обмін має бути завжди еквівалентним. Подвійний запис є природним наслідком обміну (міни)

Логічна або філософська

Передбачає виникнення причинно-наслідкових зв’язків (ХІХ ХХ ст. – Л. Гомберг, М.С. Помазков називав її філософською). Її сутність полягала в тому, що всі господарські операції розглядались незалежно від того, хто їх виконує (суб'єкт) і з яким майном ці операції проводяться (об'єкт). Автор вважав, що завданням облікових наук є дослідження господарської діяльності з метою з'ясування раціональності економіки

Балансова

Грунтується на рівності активу й пасиву (ХІХ ст. – Ф. Гюглі, І. Ф. Шерр). В основу обліку І.Ф. Шер поклав баланс. В основі балансу лежить рівняння капіталу, а сам баланс розуміється як засіб для розкриття стадій кругообігу капіталу. “Баланс, – писав він, – являє собою рівність між активом і пасивом, побудовану у формі рахунків у заключний день операційного періоду”

Теорія одного ряду рахунків

Використовує трактування дебету і кредиту будь-якого рахунку як якісно однорідних полів (М. Берлінер). Усі рахунки належать до одного ряду, в якому однаково відображають зміни на дебетовій стороні статті зі знаком (+), а на кредитовій – зі знаком (–)

Теорія двох Теорія двох

рядів рахунків

Має на увазі, що значення дебету і кредиту змінюється залежно від того про який рахунок йде мова –активний чи пасивний (Ф. Гюглі, І. Шер, І. Крайбіг). У подвійній системі обліку виділялись два ряди рахунків: майнові та рахунки чистого капіталу. Майнові рахунки на дебетовій стороні містять відомості про збільшення, а на кредитовій – про зменшення складових частин майна. Рахунки чистого капіталу, навпаки, на дебетовій стороні містять дані про зменшення, а на кредитовій – про збільшення чистого капіталу

Теорія трьох рядів рахунків

Передбачає, що в основі обліку лежить рівність між активною майновою масою господарства (актив) і правами третіх осіб (пасив) та власника цього господарства (капітал), які поширюються на цю майнову масу. Така рівність визначається рівнянням А=П+К, яке одночасно є вираженням балансу господарства (Ф. Ляйтнер, Ж.Б. Дюмарше)

Продовження табл. 7.3

Теорія

Основні положення

Теорія абсо Теорія абсолютного балансу

Передбачає подвійний поділ засобів за складом і джерелами. Ця ідея цікава тим, що змушує сумніватися у відправній точці балансової теорії – подвійний запис випливає з балансу (М.С. Помазков)

Теорія

Динамічног Теорія динамічного балансу

балансу

Це періодичне вимірювання ефективності, тобто визначення показника рентабельності, передусім, рентабельності капіталу. Мета полягає в захисті пріоритетів власників. Усі розрахунки зводять до підготовки звітності, що відображає фінансовий результат, який може спотворювати (і спотворює) майнову оцінку (Е. Шмаленбах)

Теорія стат Теорія статичного балансу

Визначає, що у періодично заданому тимчасовому інтервалі проводиться інвентаризація активів власника, оцінка яких здійснюється за поточними ринковими цінами так, ніби ці активи в поточному періоді одномоментно продавалися. З розрахованої таким чином вартості активів віднімали кредиторські зобов'язання власника. Отриманий результат відображав поточне значення чистих активів і показував: по-перше, рівень стійкості фінансового стану організації; по-друге – рівень приросту чистих активів (капіталу власника) порівняно з відповідними показниками попереднього періоду

Теорія орТ Теорія органічного балансу

Розглядає кожну організацію як клітину “в організмі ринкового господарства” (Ф. Шмідт). Організація має передумови до отримання позитивного результату діяльності за її здатності до збереження свого економічного потенціалу. Тому центральна ідея полягає в тому, що при підвищенні цін на майно, що перебуває в розпорядженні організації, необхідно частину прибутку використовувати для підтримки його потенціалу на колишньому рівні


Усі ці теорії, так чи інакше конкуруючи, доповнюють одна одну і можуть допомогти проникнути у різноманітні проблеми, що виникають у рамках облікової науки. Велика кількість конкуруючих та взаємодоповнюючих теорій призводить до того, що, змінюючи теорію і, відповідно, методологію, яка витікає з неї, науковець у галузі бухгалтерського обліку здобуває нові знання.
7.3. Поняття, види та значення наукових досліджень у галузі бухгалтерського обліку

На думку багатьох науковців і практиків, нині бухгалтерський облік як наука в Україні перебуває в кризовому стані. Про це свідчить наявність дезінтегративних тенденцій у його розвитку, що пов’язані з появою нових напрямів обліку (стратегічний облік, соціальний облік, екологічний облік, креативний облік, контролінг, облік людського та інтелектуального капіталу, облік трансакційних витрат тощо), яку досі неможливо пояснити у межах існуючої теорії бухгалтерського обліку.

Така ситуація зумовлює потребу у поліпшенні наукової роботи в цій галузі, проведенні нових ґрунтовних наукових досліджень, що мають забезпечити інтеграцію існуючих нових напрямів розвитку бухгалтерського обліку за допомогою побудови єдиної теоретичної конструкції. Окрім того, потрібні постійні дослідження, вдосконалення і практичний бухгалтерський аспект, який більш пов'язаний із щоденною діяльністю обліково-аналітичних працівників у різних галузях економіки країни.


В основі будь-якої філософії лежить здивування, її розвитком є наукове дослідження, її кінцем – незнання.

Мішель Монтень


Дослідження у галузі бухгалтерського обліку
Дослідження у галузі бухгалтерського обліку – це наукова робота у сфері методології, організації, методики обліково-аналітичного забезпечення господарської діяльності окремих суб’єктів господарювання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал