Навчальний посібник 2015 р. Зміст розділ наука та історія її розвитку



Скачати 10.87 Mb.
Сторінка14/42
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.87 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   42
ТЕМА 6. Підготовка та кваліфікація наукових кадрів в Україні


  1. Характеристика освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів

  2. Наукові ступені та вчені звання

  3. Класифікація вищих навчальних закладів та їх організаційна структура


Після вивчення цієї теми студент повинен знати:

  • освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні відповідно до Закону України “Про освіту”;

  • основні наукові ступені та вчені звання в Україні;

  • характеристику основних типів вищих навчальних закладів.




    1. Характеристика освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів


Освіта – це те, що більшість одержує, багато з нього передає і лиш небагато нею володіють.

Карл Краус
Нині у більшості західних країн уже функціонує ступенева система підготовки фахівців та науковців відповідно до вимог Болонського процесу. Інтеграція України в загальний світовий простір зумовила появу в багатьох галузях нашого суспільного життя раніше маловідомих понять і явищ. Така ситуація спостерігається і в освітянській сфері, яка є не ізольованою, а складовою частиною суспільства. У зв’язку з переходом вищої освіти на ступеневу систему підготовки фахівців, що відповідає міжнародним освітнім стандартам, в Україні впроваджено раніше невідомі освітньо-кваліфікаційні рівні “бакалавр” і “магістр”.

Відповідно до Закону “Про освіту”, в Україні встановлено наступні освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні:

– освітні рівні: 1) початкова загальна освіта; 2) базова загальна середня освіта: 3) повна загальна середня освіта; 4) професійно-технічна освіта; 5) базова вища освіта; 6) повна вища освіта;

– освітньо-кваліфікаційні рівні: 1) кваліфікований робітник; 2) молодший спеціаліст; 3) бакалавр; 4) спеціаліст; 5) магістр.

Структура вищої освіти в Україні та відповідність освітньо-кваліфікаційних і освітніх рівнів відображені у табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Відповідність освітньо-кваліфікаційних і освітніх рівнів в Україні

Освітні рівні

Освітньо-кваліфікаційні рівні

Неповна вища освіта

Молодший спеціаліст

Базова вища освіта

Бакалавр

Повна вища освіта

Спеціаліст

Магістр

Характеристикe освітніх рівнів подано на рис. 6.1.

ОСВІТНІ РІВНІ

Неповна вища освіта

освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем


молодшого спеціаліста
Базова вища освіта

освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем


бакалавра

Повна вища освіта

освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем
спеціаліста або магістра

Рис. Освітні рівні



Молодший спеціаліст
Рис. 6.1. Освітні рівні
Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності (рис. 6.2).


Бакалавр

Бакалавр – академічний ступінь або кваліфікація, що присуджується особам, які освоїли відповідні освітні програми вищої освіти. Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

В Україні ступінь “бакалавр” – це закінчена базова вища освіта. Після здобуття вченого ступеню бакалавра студент має право працювати за фахом та займати майже будь-які посади, на яких потрібна вища освіта, а також має право вчитися далі і займатися науковою діяльністю. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує здобуття базової  вищої освіти  за напрямом

Рівень кваліфікації

Молодший спеціаліст (перший рівень)

Навчальні заклади

Технікум, училища, інші заклади еквівалентного рівня

Галузь


Бухгалтерський облік

Основні характеристики

Фахівець цього рівня повинен:


  • вміти визначати об’єкти обліку в управлінні підприємством, змістовий характер фактів господарського життя, взаємозв’язок об’єктів обліку на підставі теорії подвійності, характери об’єкта з економіко-правовими характеристиками; складати бухгалтерські проведення; використовувати ручну та автоматизовану форми обліку; складати первинні документи, здійснювати розрахунки, дотримуватись законодавчих актів;

  • мати знання з таких дисциплін: теорія бухгалтерського обліку, фінансовий облік, інформаційні системи обліку, теорія економічного аналізу, а також з основ економіки та математики


Рис. 6.2. Ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста у галузі бухгалтерського обліку


підготовки та кваліфікації “бакалавр” на базі повної загальної середньої освіти. Програма підготовки бакалавра складається із загальних фундаментальних, гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, спеціальних дисциплін відповідного напряму підготовки, а також з різних видів практичної підготовки.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра реалізується вищими навчальними закладами II–IV рівнів акредитації. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох – п'яти років, залежить від форми навчання. Нормативний термін навчання осіб, що мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один – два роки.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра. Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах II–IV рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, що відповідають напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Випускникам коледжів, інститутів, академій, університетів за результатами кваліфікаційної роботи присуджується перший науковий ступінь – бакалавра відповідної спеціальності (рис. 6.3).

Рівень кваліфікації

Бакалавр (другий рівень – спеціаліст 1-го загальноекономічного рівня)

Навчальні заклади

Коледжі, інститути, консерваторії інші заклади еквівалентного рівня

Напрям підготовки

Облік і аудит

Основні характеристики

Фахівець цього рівня повинен:



  • вміти визначати напрями побудови внутрі-шньогосподарського обліку, виявляти центри витрат, центри відповідальності, володіти методикою побудови обліку за методикою економічного аналізу діяльності господарюючих суб’єктів, усвідомлювати процеси формування інформаційних систем бухгалтерського обліку та аналізу, їх організацію;

  • мати знання з таких дисциплін: бухгалтерський внутрішньогосподарський облік (виробничий та комерційний) – загальну методику; економічний аналіз; інформаційні системи бухгалтерського обліку; контроль



Рис. 6.3. Ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра напряму підготовки “Облік і аудит”

У більшості країн світу ступінь бакалавр – це  повноцінна, закінчена базова вища освіта або повна закінчена вища освіта залежно від країни. В Україні та країнах колишнього СРСР ступінь “бакалавр” з'явився тільки після розпаду СРСР, і тому часто дехто помилково вважає думка про те, що ступінь “бакалавр” – це неповноцінна або навіть незакінчена вища освіта.


Спеціаліст

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад певного виду економічної діяльності (рис. 6.4).

Рівень кваліфікації

Спеціаліст (третій рівень)

Навчальні заклади

Університети, інститути, інші заклади еквівалентного рівня

Назва спеціальності

Облік і аудит

Основні характеристики

Крім того, що зазначено для рівня бакалавра, фахівець цього рівня повинен:



  • вміти визначати напрями побудови внутрішнього-сподарського обліку, контролю та аналізу за цент-рами витрат, центрами відповідальності, за різними методами обліку (повних та неповних витрат, нор-мативним методом, стандарт-кост, директ-кос-тинг), організаційну побудову аудиту в галузі, орга-нізаційну побудову інформаційних систем в галузі, побудову зовнішньоекономічної діяльності певної галузі, методику фінансового аналізу діяльності підприємства, організаційну побудову аудиту;

  • мати знання з таких питань: сутність та побудова внутрішньогосподарського обліку певної галузі (за вибором), методика аналізу діяльності певної галузі (за вибором) – виробничої, комерційної, грошово-кредитної, методика побудови внутрішньогосподарського аудиту певної галузі (за вибором), методика фінансового аналізу, проведення та організації ревізії в господарстві, основи побудови аудиту, облік зовнішньоекономічної діяльності


Рис. 6.4. Ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста спеціальності “Облік і аудит”




Магістр
Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності (рис. 6.5).

Рівень кваліфікації

Магістр (четвертий рівень)

Навчальні заклади

Інститути, академії, університети, інші навчальні заклади, які мають відповідний сертифікат

Назва спеціальності

Облік і аудит

Основні характеристики

Фахівець цього рівня повинен:


  • вміти застосовувати всі питання попередніх рівнів; організувати бухгалтерську справу і аудит у будь-якій системі та формі діяльності (виробнича, комерційна, грошово-кредитна) за обраною спеціалізацією, виконувати функції головного спеціаліста – головного бухгалтера, керівника обліково-аналітичних, обліково-контрольних служб;

  • мати знання з усіх дисциплін попередніх рівнів, окрім того, з таких дисциплін: фінансова звітність; стратегічний аналіз; організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу; організація та методика проведення аудиту; фінансовий менеджмент, аналіз та управління ризиком; бухгалтерський облік в зарубіжних країнах; судово-бухгалтерська експертиза


Рис. 6.5. Ознаки освітньо-кваліфікаційного рівня магістра спеціальності

“Облік і аудит”
Здобуття кваліфікації магістра можливе також на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (нормативний термін навчання визначається індивідуальною програмою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року). Зазначена освітньо-професійними програмами підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку. Вищий навчальний заклад реалізує освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальностями IV рівня акредитації.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Питання багатоступеневої підготовки фахівців в Україні не можна вважати остаточно розв’язаним, оскільки, відповідно до документів Болонського процесу, одним ыз головних зобов’язань країн-учасниць є прийняття ними системи прозорих та порівнюваних ступенів (бакалавр – магістр), які можна зіставляти за допомогою додатків до дипломів, у системі двох циклів вищої освіти.


    1. Наукові ступені та вчені звання

Україна володіє достатньо вагомим науково-технічним кадровим потенціалом, який відчутно впливає на її соціально-економічний розвиток. За рівнем такого впливу – 4,6 дослідника на 1000 осіб економічно активного населення – Україна дещо поступається країнам ЄС (5,7 – для перших 15 країн ЄС), проте випереджає нових членів цього Союзу, зокрема Словенію (4,5), Словаччину та Угорщину (3,7), а також Польщу (3,3).

Згідно з чинним законодавством України, у системі вищої освіти та науки для характеристика кадрового потенціалу використовують наукові ступені та вчені звання.

Ст. 32 Закону України “Про освіту” визначає, що вченими званнями є старший науковий співробітник, доцент і професор. Учені звання присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ст. 20 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” визначено, що вчені мають право на здобуття наукового ступеню кандидата наук і доктора наук.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Наявність відповідного наукового ступеню або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для заняття науковим працівником відповідної посади. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Не слід плутати вчені звання з посадами науково-педагогічних працівників, які у деяких випадках збігаються. Так, у ст. 48 Закон України “Про вищу освіту” зазначено, що основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів І і ІІ рівнів акредитації є:

– викладач;

– старший викладач;

– голова предметної (циклової) комісії;

– завідувач відділення;

– заступник директора;

– директор.

Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є:

– асистент;

– викладач;

– старший викладач;

– директор бібліотеки;

– науковий працівник бібліотеки;

– доцент;

– професор;

– завідувач кафедри;

– декан;

– проректор;

– ректор.

Розглянемо більш докладно чинний порядок присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань в Україні


Наукові ступені

Науковими ступенями в Україні є:

– кандидат наук;

– доктор наук.

Наукові ступені присуджують спеціалізовані Вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих Вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються МОНмолодьспорту.

Основною формою підготовки науковців для захисту кандидатських та докторських дисертацій є аспірантури або докторантура, які функціонують при академічних та науково-дослідних інститутах.

Іншою формою підготовки науковців є співпошукацтво. Співпошукувачі – особи, які мають вищу освіту і значний досвід роботи за спеціальністю та можуть самостійно працювати над дисертацією.

За даними НАНУ, в Україні станом на грудень 2010 р., налічувалося понад 110 тисяч кандидатів та докторів наук, з яких лише трохи більше 20 тисяч працювали у науково-дослідних установах і вищих школах.



Кандидат наук

Кандидат наук – науковий ступінь, який присуджується на підставі захисту кандидатської дисертації та використовується в Україні й деяких інших країнах колишнього СРСР. Вперше запроваджений після Жовтневого перевороту постановою Раднаркому від 13 січня 1934 р. Цей ступінь був успадкований Україною після розпаду СРСР, що докладніше розглянуто у попередній темі.

Порядок присудження наукового ступеню “кандидат наук” визначено Постановою КМУ “Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника” від 07.03.2007 р. № 423 та Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України “Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію” від 17.10.2012 р. № 1112 (табл. 6.2).



Таблиця 6.2

Вимоги до присудження наукового ступеню кандидата наук

№ з/п

Вимоги до присудження наукового ступеня кандидата наук

1

Питання присудження наукового ступеню кандидата наук стосується МОНмолодьспорт

2

Особи, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки

3

Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня кандидата наук є диплом кандидата наук, який видає МОНмолодьспорт

4

Диплом кандидата наук, виданий атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами захисту дисертацій або рішень вчених рад до 1 вересня 1992 р., в Україні визнаються дійсними

5

Відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома кандидата наук здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують

6

Науковий ступінь кандидата наук присуджують за результатами прилюдного захисту дисертацій спеціалізовані вчені ради

7

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України проводить експертизу дисертаційних робіт, розгляд атестаційних справ здобувачів та видачу диплома кандидата наук на підставі рішень спеціалізованих вчених рад та атестаційного висновку МОНмолодьспорту

8

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук є кваліфікаційною науковою працею, обсяг основного тексту якої становить 4,5–7, а для суспільних і гуманітарних наук – 6,5–9 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту

9

Кандидатська дисертація повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі наук; подається до захисту лише за однією спеціальністю

10

Основні наукові результати дисертації повинні відображати особистий внесок здобувача в їх досягнення та обов’язково бути опубліковані ним у формі статей (не менше 5 публікацій) у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України або інших держав, з яких: не менше 1 статті у виданнях іноземних держав або у виданнях України, які включені до міжнародних науко метричних баз; 1 із статей може бути опублікована в електронному науковому фаховому виданні; у галузях природничих і технічних наук замість 1 статті може бути долучений 1 патент на винахід (авторське свідоцтво про винахід), який пройшов кваліфікаційну експертизу і безпосередньо стосуються наукових результатів дисертації (за наявності)

Продовження табл. 6.2

№ з/п

Вимоги до присудження наукового ступеня кандидата наук

11

Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, у школах тощо обов’язкова

12

Кандидатська дисертація супроводжується окремим авторефератом обсягом 0,7–0,9 авторського аркуша, який подається державною мовою

13

Здобувач наукового ступеня кандидата наук допускається до захисту дисертації після складання кандидатських іспитів

14

Здобувач наукового ступеня кандидата наук, який не має повної вищої освіти в галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, складає додаткові кандидатські іспити, перелік яких визначає спеціалізована вчена рада за програмами, затвердженими МОНмолодьспорт

15

Організація, де виконувалась дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про її наукову та практичну цінність. Висновок видається здобувачеві не пізніш ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської дисертації

16

Спеціалізована вчена рада має право приймати до розгляду кандидатську дисертацію не раніш ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації

17

Для розгляду кандидатської дисертації призначається два офіційних опоненти, з яких один – доктор наук, а другий – доктор або кандидат наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду


Доктор наук

Доктор наук – вищий науковий ступінь в Україні, який присуджується на підставі захисту докторської дисертації. Порядок присудження наукового ступеня “доктор наук” визначено Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника” від 07.03.2007 р. № 423 та Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України “Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію” від 17.10.2012 р. № 1112 (табл. 6.3).



Таблиця 6.3

Вимоги до присудження наукового ступеня доктора наук

№ з/п

Вимоги до присудження наукового ступеня доктора наук

1

Питання присудження наукового ступеня доктора наук стосується МОНмолодьспорт

2

Особи, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки

3

Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня доктора наук є диплом доктора наук, який видає МОНмолодьспорт

4

Диплом доктора наук, виданий атестаційними органами СРСР і Російської Федерації за результатами захисту дисертацій або рішень вчених рад до 1 вересня 1992 р., в Україні визнаються дійсними.

Продовження табл. 6.3

№ з/п

Вимоги до присудження наукового ступеня доктора наук

5

Відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома доктора наук здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.

6

Науковий ступінь доктора наук присуджують за результатами прилюдного захисту дисертацій спеціалізовані вчені ради.

7

МОНмолодьспорту проводить експертизу дисертаційних робіт, розгляд атестаційних справ здобувачів та видачу диплома доктора наук на підставі рішень спеціалізованих вчених рад та атестаційного висновку МОНмолодьспорту

8

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук є кваліфікаційною науковою працею, обсяг основного тексту якої становить 11–13, а для суспільних і гуманітарних наук – 15–17 авторських аркушів, оформлених відповідно до державного стандарту

9

Докторська дисертація повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв’язують важливу наукову або науково-прикладу проблему і щодо яких здобувач є суб’єктом авторського права

10

Докторська дисертація може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки

11

Наукові положення і результати, які виносилися на захист у кандидатській дисертації здобувача наукового ступеня доктора наук, не можуть повторно виноситися на захист його докторській дисертації

12

Основні наукові результати дисертації повинні відображати особистий внесок здобувача в їх досягнення та обов’язково бути опубліковані ним у формі статей (не менш 20 публікацій) у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав, з яких не менше 4 публікацій у виданнях іноземних держав або у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз; не більше 5 публікацій в електронних наукових фахових виданнях; у галузях природничих і технічних наук замість 3 статей можуть бути долучені 3 патенти на винахід (авторські свідоцтва про винахід), які пройшли кваліфікаційну експертизу і безпосередньо стосуються наукових результатів дисертації (за наявності)

13

Необхідна наявність (для гуманітарних і суспільних наук, за винятком дисертацій з історичних наук за спеціальностями 07.00.04 “Археологія”, 07.00.09 “Антропологія”) опублікованої без співавторів монографії обсягом не менше 10 обліково-видавничих аркушів, яка містить власні результати наукових результатів здобувача

14

Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обов’язкова

15

Докторська дисертація супроводжується окремим авторефератом обсягом 1,3–1,9 авторських аркушів, який подається державною мовою

16

Організація, де виконувалась дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про її наукову та практичну цінність. Висновок видається здобувачеві не пізніш ніж через три місяці після надходження для попередньої експертизи докторської дисертації

17

Спеціалізована вчена рада має право приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці з дня розсилання виготовлювачем обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації

18

Для розгляду докторської дисертації призначається три офіційних опоненти, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду


Вчені звання

До вчених звань, що використовуються в системі освіти та науки України, належать:

– старший науковий співробітник;

– доцент;

– професор.




Старший науковий

співробітник


Вчене звання старшого наукового співробітника присвоюється докторам і кандидатам наук із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працюють у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації або наукових установах та організаціях, до них прирівняних, і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектора, лабораторії), завідувача кафедрою або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві – без співавторів.

Вчене звання може бути присвоєне за спеціальністю, яка належить до іншої галузі науки, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоює МОНмолодьспорт на підставі рішення вченої (науково-технічної) ради вищого навчального закладу або наукової установи, яке приймається таємним голосуванням.

Засідання вченої (науково-технічної) ради є правомочним, якщо в його роботі взяло участь не менш як дві третини її складу. Рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.




Доцент

Доцент (від лат. docere – “навчати”) – в Україні та інших країнах вчене звання викладачів вищих навчальних закладів, що виконують функцію університетських лекторів; вчене звання співробітників наукових установ; посада у вищих навчальних закладах.

Учене звання доцента присвоюється МОНмолодьспорту на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу ІІІ–ІV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах, наукових установах, вчене звання доцента присвоюється на підставі рішення вченої ради вищого навчального закладу ІІІ–ІV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації за основним місцем роботи.

Документом, що засвідчує присвоєння вченого звання доцента, є атестат. В Україні визнаються дійсними атестати, видані атестаційними органами СРСР і Російської федерації за результатами рішень вчених рад до 1 вересня 1992 р.

Вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації:

1) яким присуджений науковий ступінь кандидата (доктора) наук;

2) які мають:

– стаж педагогічної роботи не менш як 5 років у зазначених закладах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідувача (начальника або його заступника) кафедри, декана факультету (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи), проректора (заступника начальника вищого військового навчального закладу з навчальної чи наукової роботи), у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, професора, завідувача кафедри (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи, начальника кафедри або його заступника) з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати);

– навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі, наукові праці, зокрема не менш як п'ять наукових праць після захисту кандидатської дисертації, опублікованих у фахових наукових виданнях України, включених до затвердженого МОНмолодьспортом переліку, чи провідних наукових виданнях інших держав;

3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу.




Професор



У будь-якій галузі науки професор віддає перевагу своїм власним теоріям істини, тому що їх теорія – їх особиста власність, а істина – суспільне досягнення.

Чарлз Калеб Колтон
Професор (від лат. рrofessor – викладач, вчитель) – вчене звання (науково-педагогічне), посада викладача вищого навчального закладу чи співробітника наукової установи. Професор веде навчальну та методичну роботу, читає лекційні курси, проводить наукові дослідження, керує самостійною підготовкою та науково-дослідною роботою студентів, підготовкою наукових та педагогічних кадрів.

Учене звання професора присвоюється МОНмолодьспорту на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, наукової установи. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах, наукових установах, вчене звання професора присвоюється на підставі рішення вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, наукової установи за основним місцем роботи.

Документом, що засвідчує присвоєння вченого звання професора, є атестат. В Україні визнаються дійсними атестати, видані атестаційними органами СРСР і Російської федерації за результатами рішень вчених рад до 01.09.1992 р.

Вчене звання професора може присвоюватися (табл. 6.4):



Таблиця 6.4

Порядок присвоєння вченого звання “професор”

Вчене звання професора присвоюють працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів
післядипломної освіти III-IV рівня акредитації

Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових
установ

Вчене звання професора може бути присвоєне працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, яким не присуджений науковий ступінь доктора наук, але

1) яким присуджено науко-вий ступінь доктора наук

1) яким присуджений науко-вий ступінь доктора наук;

1) -


2) які мають: вчене звання доцента або старшого наукового співробітника

2) які мають: вчене звання доцента або старшого наукового співробітника;

2) які мають:
вчене звання доцента;

3) стаж педагогічної роботи не менш як 8 років у зазначених закла-дах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, про-фесора, завідувача (начальника або його заступника) кафедри, декана факультету (начальника факульте-ту або його заступника з навчальної чи наукової роботи), проректора (заступника начальника вищого ві-йськового навчального закладу з навчальної чи наукової роботи), у тому числі останній календарний рік на 1 кафедрі на посаді професо-ра, завідувача (начальника або його заступника) кафедри, декана факу-льтету (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи) з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати)

3) які працюють у наукових установах Національної ака-демії наук, Національної ака-демії медичних наук, Націо-нальної академії аграрних на-ук, Національної академії пе-дагогічних наук, Національної академії правових наук та На-ціональної академії мистецтв, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них органі-заціях на посаді завідувача (начальника) науково-дослід-ного відділу (відділення, сек-тора, лабораторії), головного наукового співробітника, про-відного наукового співробіт-тника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вчено-го секретаря

3) стаж педагогічної роботи не менш як 15 років у зазначених зак-ладах на посаді асистента, викла-дача, старшого викладача, доцен-та, професора, завідувача (началь-ника або його заступника) кафедри, декана факультету (начальника фа-культету або його заступника з нав-чальної чи наукової роботи), про-ректора (заступника начальника вищого військового навчального закладу з навчальної чи наукової роботи), у тому числі останній ка-лендарний рік на 1 кафедрі на по-саді професора, завідувача кафедри (начальника факультету або його заступника з навчальної чи науко-вої роботи, начальника кафедри або його заступника) з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати)

Продовження табл. 6.4

Вчене звання професора присвоюють працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів
післядипломної освіти III-IV рівня акредитації

Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових
установ

Вчене звання професора може бути присвоєне працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, яким не присуджений науковий ступінь доктора наук, але

4) стаж педагогічної роботи на посаді професора, завідуючого кафедрою

у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації або закладах післядипломної освіти

III–IV рівнів акредитації

не менш як 5 років

за умови наявності стажу наукової роботи не менш як 10 років (для наукових працівників, які перейшли на науково-педагогічну роботу)


4) стаж наукової та

науково-педагогічної роботи не менш як 10 років

(останній календарний рік на 1 із зазначених посад)



4) -

5) стаж педагогічної роботи після присвоєння

вченого звання доцента або старшого наукового співробітника не менш як

5 років


5) стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 5 років після отримання вченого звання старшого наукового співробітника або доцента

5) стаж педагогічної роботи після отримання вченого звання доцента не менш як 5 років;



6) наукові,

навчально-методичні праці і не менш як 10 наукових праць, опублікованих

після захисту

докторської дисертації у фахових наукових виданнях України, включених до затвердженого МОНмолодьспортом переліку,

чи провідних наукових виданнях інших держав


6) друковані наукові праці, у тому числі є авторами монографії

(розділу монографії) чи підручника

(навчального посібника) з
грифом МОНмолодьспорту;

не менш як 10 наукових праць, опублікованих

після захисту докторської дисертації у

фахових наукових виданнях України, включених до затвердженого МОНмолодьспортом

переліку, чи провідних
наукових виданнях інших держав


6) які є авторами наукових і навчально-методичних праць, у тому числі авторами підручників або співавторами не менш як 3 підручників (навчальних посібників) з грифом Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України, видані протягом останніх 10 років та мають не менш як 25 наукових праць, опублікованих у фахових наукових виданнях України, включених до затвердженого МОНмолодьспортом переліку, чи провідних


наукових виданнях інших держав

Продовження табл. 6.4

Вчене звання професора присвоюють працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів
післядипломної освіти III-IV рівня акредитації

Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових
установ

Вчене звання професора може бути присвоєне працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, яким не присуджений науковий ступінь доктора наук, але

7) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого
навчального закладу

7) -

7) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу

7) -

7) які підготували не менш як три кандидати наук

7) підготували не менш як трьох кандидатів наук




        1. працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації;

        2. працівникам наукових установ;

        3. працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, яким не присуджений науковий ступінь доктора наук.




    1. Класифікація вищих навчальних закладів та їх організаційна структура

Основним базовим елементом у системі вищої освіти, підготовки висококваліфікованих кадрів та науковців є вищі навчальні заклади.

Вищий навчальний заклад – це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Різновиди вищих навчальних закладів за формою власності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал