Навчальний посібник 2-ге видання, перероблене і доповнене



Скачати 169.34 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка5/16
Дата конвертації12.12.2016
Розмір169.34 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Основні поняття і ключові слова: професійна діяльність, професія, спеціальність, вид професійної діяльності.

2.2.2 Психологічні основи профорієнтації, профвідбору та
атестації кадрів
Важливим елементом управління працею є проблема професійного підбору кадрів, який містить питання профорієнтації, професійного відбору та атестації кадрів.
Профорієнтація це система заходів, спрямованих на виявлення особистісних особливостей, інтересів і здібностей у кожної людини для надання їй допомоги в усвідомленому виборі професії, найбільш відповідної її індивідуальним можливостям.
В системі профорієнтації виділяють такі функції [20]: а) соціальну – засвоєння певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяють здійснювати соціально-професійну діяльність людини; б) економічну – поліпшення якісного складу працівників, підвищення професійної активності, кваліфікації та продуктивності праці; в) психолого-педагогічну – виявлення, формування та облік
індивідуальних особливостей кожного, хто вибирає професію; г) медико-фізіологічну – врахування вимог до здоров’я і окремих фізіологічних якостей, необхідних для виконання тієї чи іншої професійної діяльності.
Основними напрямками професійного супроводу у зв’язку з вибором професії є: а) професійне просвітництво, побудоване на популяризації сукупності знань про соціально-психологічні та інші аспекти обраної професії; б) професійне консультування, що виконує довідково-інформаційну, діагностичну функцію і формує мету.
Профвідбір це система заходів, що дозволяє виявити людей, які за своїми індивідуальними особистими якостями найбільш придатні до навчання і подальшої професійної діяльності з певної спеціальності.
Основним компонентом профвідбору є визначення професійної придатності.
Професійна придатність – це імовірнісна характеристика, що

39 відображає можливості людини з оволодіння будь-якою професійною діяльністю.
Основними структурними компонентами придатності людини до роботи є [20]:

громадянські якості (духовність, моральність, ставлення до людей, суспільства);

ставлення до праці, до професії, інтереси, схильність до даної галузі праці;

загальна дієздатність – фізична та розумова (широта і глибина розуму, самодисципліна, розвинений самоконтроль, безкорислива
ініціатива, активність);

спеціальні здібності – якості, необхідні в певних видах діяльності
(пам’ять на аромати для кулінара, слух для музиканта, просторове мислення для конструктора і т. п.);

знання, навички, досвід, вишкіл в даній професійній області.
Атестація це спеціальний вид оцінювання працівника і реально виконаних ним робіт, спрямований на виявлення рівня кваліфікації з метою визначення ступеня ефективності.
Під час атестації застосовуються такі прийоми отримання інформації про працівника, як вивчення письмових джерел, співбесіда, вивчення працівника в штучно створених умовах або ситуаціях, вивчення кандидата в період тимчасового виконання посади, експертні оцінки та ін.
Основні поняття і ключові слова: професійна орієнтація, професійний відбір, професійна придатність, атестація.

2.2.3 Методи професіографії та профвідбору кадрів
Метод вивчення і опису змістовних і структурних характеристик професій з метою встановлення особливостей відносин суб’єкта праці з компонентами діяльності (її змістом, засобами, умовами, організацією) і її функціонального забезпечення отримав назву професіографії. Основним результатом професіографії як методу є складання професіограми.
Конкретна професіограма розробляється за певною схемою і для вирішення певних завдань. В процесі розробки професіограми на основі описово-технологічних характеристик професії за певною схемою виділяються професійно важливі якості для даної професії.
Важливою частиною професіограми є психограма, що розуміється як виділення і опис якостей людини, необхідних для успішного виконання цієї трудової діяльності або які перешкоджають успішному її виконанню.
Зміст і обсяг психограми залежать від мети вивчення професії. Метою можуть виступати професійний відбір, професійна підготовка, раціоналізація праці і відпочинку, професійна орієнтація.
Основні поняття і ключові слова: професіограма, психограма.

40
2.3 Психологія праці менеджера
2.3.1 Вплив тайм-менеджменту на ефективність організації роботи
менеджера
2.3.2 Проблема стресу в діяльності менеджера
2.3.3 Професійне вигорання менеджера
2.3.4 Адаптація співробітників до умов організації

2.3.1 Вплив тайм-менеджменту на ефективність організації роботи
менеджера
2.3.1.1 Самоменеджмент і тайм-менеджмент
Важливим, як організаційним, так і психологічним аспектом організації роботи менеджера є самоменеджмент.
Самоменеджмент – це саморозвиток менеджера як особистості і самоорганізація його особистої діяльності.
Основні цілі самоменеджменту:

максимальне використання часу і своїх можливостей;

свідоме управління плином життя;

подолання проблем як на роботі, так і в особистому житті.
Практика організації роботи менеджера, зокрема самоменеджмент, засвідчує важливість такого фактора організації роботи як час, управління часом.
Тайм-менеджмент – це управління часом, сукупність випробуваних методів роботи, які дозволяють встигати зробити більше за менший період часу.
Завдання ефективного використання робочого часу завжди актуальне для керівників, тому що вони управляють не тільки своїм власним часом, але і робочим часом своїх підлеглих.
Значний внесок в розробку проблеми тайм-менеджменту, зокрема його розгляду в контексті стресу, зробив Девід Льюїс. Надалі будемо аналізувати питання організації часу на основі його ідей, зокрема ідей, викладених в праці ”Стрес-менеджер” (1995) [52].
Хоча ми використовуємо фразу ”організація часу”, ми нічого з часом робити не в змозі: не можемо його зупинити, сповільнити, відняти, додати.
Говорячи про організацію часу, ми маємо на увазі організацію нас самих та, за можливості, нашого оточення. Тому управління часом є самоорганізацією людини.

2.3.1.2 Дефіцит часу і стрес
У другій половині ХХ ст. активно обговорювали ідеї ”золотого віку” та
”комунізму”, коли головною проблемою людства стане проблема проведення вільного від роботи часу. Зростання продуктивності праці, механізація, автоматизація, комп’ютеризація виробництва передбачали скорочення робочого дня та вивільнення часу для дозвілля.
Але сьогодні все виглядає по-іншому. Через небезпеку звільнення

41 багато людей збільшують свій робочий день, не можуть собі дозволити навіть один вихідний. Для забезпечення більш стабільного життя люди намагаються зробити кар’єру або просто зберегти своє робоче місце, але більшості з них доводиться жертвувавати особистим життям та сім’єю.
Особливо гострою проблема часу стає для менеджерів.
Поєднання збільшення робочого дня, зростаючого обсягу роботи, відсутності впевненості в майбутньому, особистої відповідальності привело до стрімкого зростання пов’язаного з роботою стресу.
Дослідження показують, що за останні десятиліття рівень стресу подвоївся, а більше половини менеджерів компаній страждають від стресу.
В результаті значно збільшилася кількість захворювань обумовлених стресом. Це, в першу чергу, серцево-судинні захворювання (високий кров’яний тиск, інсульти, інфаркти), язва шлуну, послаблення імунної системи, депресивні стани, емоційні зриви та ін.
Дефіцит часу призводить до все більш роз’єднаного і менш відкритого суспільства. Дефіцитом стає спілкування та дружелюбність, адже на них потрібно багато часу, який сам стає дефіцитом. Особливо небезпечний вплив це має на сімейне життя.
”Тиск” часу, напруженість призводять також до падіння продуктивності праці, падіння моральності, мотивації та якості праці в організації.
Швидкість змін та супроводжуючий їх стрес і дефіцит часу зростає внаслідок трьох взаємопов’язаних факторів:

зростання інформації подвоюється кожні 20 місяців – це потребує постійно шукати додатковий час для приведення знань і умінь до вимог часу;

швидкість ”старіння інформації” – вважається, наприклад, що в сфері обчислювальної техніки половина знань спеціаліста старіє протягом декількох років;

швидкість передавання інформації зростає і менеджери мають обмаль часу для зваженого прийняття рішень.
Такий стан є загрозливим для здоров’я менеджера, його психіки.
Вихід з цієї ситуації в розумній організації часу.

2.3.1.3 Організація часу
Епіграфом до аналізу питання організації часу можуть бути слова
А. Лінкольна: ”Якщо би у мене було дев’ять годин на те, щоб зрубати дерево, шість з них я би витратив на заточування сокири”.
Для того, щоб організувати себе та успішно розпоряджатися своїм часом необхідно знати три речі:

цілі, які ви хочете досягти в своєму особистому та професійному житті;

як ви тепер витрачаєте свій час;

шляхи самого ефективного розподілу часу для досягнення ваших цілей.

42
Зупинимось на аналізі цих питань.
Визначення цілей та пріоритетів
Здатність ставити перед собою чіткі цілі та планувати їх досягнення – головне уміння, притаманне людям, які досягли успіхів у всіх сферах життя. Це допомагає:

сконцентрувати свої зусилля;

внести ясність думки;

визначити пріоритети;

посилити мотивацію;

покращити спілкування;

надихнути себе на успіх.
Після визначення списку конкретних, реальних та досягаємих цілей, потрібно визначити шляхи до їх досягнення – визначити пріоритети. Як визначення конкретних цілей – єдиний спосіб забезпечити розумне використання вашого часу, так і розстановка пріоритетів – єдиний шлях, прямуючи яким ви можете продуктивно і ефективно працювати, наближаючи досягнення цих цілей.
Облік вашого часу
Вихідною точкою для організації часу є облік затраченого часу за допомогою письмової фіксації.
Шляхи найефективнішого розподілу часу для досягнення ваших
цілей.
Так як предметом нашого аналізу є питання організації часу, надалі сконцентруємо свою увагу на проблемі ”шляхів найефективнішого
розподілу часу”.
Якщо вам потрібно виконати роботу, яка потребує значних затрат часу, перед тим як приступити до її виконання, потрібно задати собі чотири запитання:
1. Чи потрібно це робити взагалі?
2. Чи повинен це робити я?
3. Чи можна роботу відкласти?
4. Чи винен я виконати її терміново?
Відмовитися? Делегувати? Відкласти? Робити? – обдумування цих чотирьох запитань, яке Девіс Льюїс називає – чотиристороннім підходом
до організації часу – займе кілька миттєвостей, однак протягом року заощадить величезну кількість часу, енергії і зусиль, підвищить продуктивність та зменшить напруження.
1.

Відмова від роботи
Дослідження показують, що деякі завдання, що потребують чимало часу, робляться швидше за звичкою, ніж у зв’язку з їх значущістю для продуктивності, ефективності чи прибутковості.
Наприклад, виявлено, що 80% внутрішньої документації у великих організаціях не мають або майже не мають ніякої реальної цінності. Тільки п’ята частина роботи управлінського персоналу над документацією,

43 вносить вагомий внесок в успіх компанії, інші просто породжують
”зайнятість”.
В законі 80/20 італійського економіста Вільфредо Паретто стосовно до часу менеджера сказано, що приблизно 80% часу менеджера витрачається на завдання, які приносять 20% його результатів, тоді як діяльність, що дає
80% його досягнень, займає тільки 20% часу.
Виходить, що 8 з 10 складових справ робочого дня менеджера –
”злодії, що крадуть наш час”.
Від яких справ ми можемо відмовитися? Для цього потрібно дати відповідь на два запитання.

Чи сприяє виконання цього завдання досягненню однієї з моїх цілей? Якщо ”так”, тоді потрібно перейти до наступного запитання.

Я є саме тією людиною, яка найкраще впорається з цією роботою?
2.

Делегування
Нездатність делегувати повноваження – найбільша перешкода для ефективної роботи багатьох менеджерів і професіоналів. Дослідження показують, що в деяких компаніях 97% робочого дня менеджерів іде не на управління, а на виконання. Одне з досліджень показало, що половину всього часу менеджера займає робота, яку набагато ефективніше б виконали секретарі, а інші завдання, що займають 40% часу, потрібно було б передати колегам або підлеглим. Делегування дозволить вам витрачати час на те, що ви робите добре, і менше на те, що ви робите менш ефективно.
Питання делегування повноважень ми будемо розглядати окремо.
3.

Затримка
Томас Джеферсон писав Джорджу Вашингтону: ”Затримка краще помилки”. Сьогодні до цих слів можна добавити ”... і даремного витрачання часу”.
Реальність така, що якщо занадто повільне просування вперед може призвести до втрати можливостей, то занадто швидке іноді може стати причиною прорахунків.
Потрібно розрізняти позитивну затримку і негативну, більш відому як
відтягування.
Причини, які заставляють людей відтягувати виконання завдання:

відтягування, викликане перфекціонізмом
(прагненням до досконалості);

відтягування, викликане ворожістю;

відтягування, викликане ”порушенням крайнього терміну”.
Затримка продуктивна, коли:

завдання з низьким пріоритетом відкладається на користь високопріоритетного завдання;

ви емоційно збуджені;

вам не вистачає вміння або інформації для якісного виконання завдання;

44

ваш фізичний або розумовий стан робить продуктивну роботу неможливою.
4. Перехід до роботи
Усвідомивши важливість завдання і необхідність виконувати його самому, потрібно приступати до його виконання. При цьому не потрібно потрапити в пастку відтягування. Як зробити, щоб не потрапити в пастку відтягування та ефективно виконати завдання першочергової важливості?
Для цього Девід Льюіс рекомендує оволодіти 10 навиками.
1. Самодисципліна.
2. Визначення основних результативних областей.
3. Постановка цілей.
4. Контроль перерв у роботі.
5. Планування та визначення пріоритетів.
6. Уникання відтягування.
7. Участь і /чи організація корисних нарад.
8. Зосередженість і концентрація.
9. Делегування.
10. Налагоджені методи роботи.
2.3.1.4 Час і успіх організації
Для процвітання компаній найважливішим завжди було управління двома ключовими ресурсами: капіталом та робочою силою. Сьогодні до цього списку добавився третій фактор – час. Дослідження сотень компаній визначили організацію часу як основний елемент корпоративного успіху.
Виявлено, що організація часу більш важливіша, ніж затрати, продажі, продуктивність та якість продукції. Вона стосується всіх аспектів бізнесу: від доставки до досліджень та розробок, від конкурентної боротьби до вивчення потреб споживачів.
Способи організації часу в компанії:

ставте перед співробітниками чіткі цілі;

розбивайте довготермінові складні цілі та короткотермінові, чітко окреслені потижневі та поденні;

ціль повинна спрямовувати вас, а не керувати вами;

формуйте проект в термінах відчутних основних результатів, а не загальних цілей;

припиняйте намагання підлеглих, які працюють без бажання, прикриватися ”зайнятістю”;

подавайте робочі плани, графіки робіт у письмовому вигляді;

рухайтесь вперед, розширюйте та активізуйте використання нових прийомів організації часу;

не задовольняйтесь поточними рівнями ефективності використання часу;

виключайте кроки, які не дають прибутку (філософія олив”);

45

раціоналізуйте все, що можливо;

там, де можливо, раціоналізуйте процедури;

уникайте накопичення невиконаних завдань;

переключайтесь на звітність в крайніх випадках (Парето – 20/80);

використовуйте прийоми 10-хвилинної організації часу.
Основні поняття і ключові слова: самоменеджмент, тайм- менеджмент, дефіцит часу, стрес, організація часу, організація часу в компанії.

2.3.2 Проблема стресу в діяльності менеджера
2.3.2.1 Причини та наслідки стресів
Однією з ключових проблем, які впливають на ефективність діяльності співробітників організації, а особливо на діяльність менеджера, і яка потребує вирішення, є проблема стресу.
Зростаюча урбанізація, індустріалізація, прискорення темпів життя й
інші чинники викликали в житті масу явищ, так званих стресів, вплив і прояв яких виявляється у специфічних реакціях організму. Загальна властивість останніх – надмірна активізація фізіологічного апарату, відповідального за емоційне збудження під час появи неприємних або загрозливих явищ.
Стрес може бути спричинений чинниками, які пов’язані і з працею, і з діяльністю організації, і з подіями в особистому житті індивідуума.
Зростання інтенсивності праці, скорочення часу на спілкування, заміна людського спілкування ”комп’ютерним”, підвищення відповідальності працівників за наслідки ухвалених рішень та інші подібні явища створюють умови для розвитку хронічних форм стресу. Кількість чинників, які призводять до стану стресу, сьогодні досить велика. Вони так часто виникають, що працівники стають піддаваними атаці тривожними сигналами, і стресова ситуація стає перманентною. Сучасне життя з кожним днем дедалі відчутніше порушує механізм, який склався, відносин людини з оточуючим світом. Шуми, запахи, загазованість та інші явища змінної екологічної обстановки – усе це беззаперечливі стимулятори стресів [100].
Але з іншого боку, виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки від суб’єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінювання нею ситуації, зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається, та ін. Будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором. При цьому не мають значення ні зміст самої ситуації, ні ступінь
її об’єктивної загрози. Важливим є саме суб’єктивне ставлення до неї.
Стрес (пер. з англ. stress – напруга) – система реакцій організму у відповідь на будь-яку висунуту до нього вимогу. Стрес – це відповідь на загрозу, реальну чи уявну.
Стрес – це явище, із яким людина стикається постійно. Незначні

46 стресові ситуації нешкідливі для людини. Шкідливим є надмірний стрес, який характеризується надмірним психологічним чи фізіологічним напруженням. Психологічні прояви стресу включають роздратованість, втрату апетиту, депресію і знижений інтерес до міжособистісних відносин.
Фізіологічні прояви стресу – це виразки, мігрень, гіпертонія, біль у серці, астма, артрит.

2.3.2.2 Подолання стресу
Для життя людини, її психічного та фізичного здоров’я, її щастя важливим є уміння долати стреси. Подолання – це мінливі психічні та поведінкові зусилля, якими людина відповідає на вимоги, що висуваються стресом. Подолання – це не одна-однісінька стратегія, яка вживається за будь-яких обставин, у будь-який час. Люди долають стрес по-різному.
Ефективна відповідь на стрес, яка веде до адаптації, – це вживання такої стратегії взаємодії зі стресором, яка значно знижує переживання стресу.
Неможливо думати, що можна повністю уникнути стресу. Окрім того, стрес сам по собі не обов’язково щось погане. Певний обсяг чи рівень стресів в нашому житті є природним. Стрес часто є природним наслідком того, що ми живемо в реальному світі.
Способи подолання стресу [101]:

активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему;

зміна погляду на проблему, зміна ставлення до неї або інша
інтерпретація проблеми;

приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу;

комплексні способи, що поєднують в собі все перераховане вище.
Якщо ми звернемося до схеми стресу (рис. 2.1), то помітимо, що перша група (1) взаємодіє зі стресором, друга група (2) взаємодіє з інтерпретацією стресу, третя (3) має справу з фізичним ефектом від стресу.
Стресор Стрес Здорове пристосування чи хвороба

Інтерпретація Подолання
стресу стресу
↑ ↑ ↑
1 2 3
Рисунок 2.1 – Схема стресу та способи його подолання
1.

Активний вплив на проблему
У студента конфлікт з деспотичним викладачем, який погрожує на екзамені поставити незадовільну оцінку. Що студент може зробити в цій ситуації? Вирішити, розв’язати проблему самому чи змінити своє ставлення, почуття, тобто змінити погляд на проблему.
Подолання через зосередження на проблемі (стресорі) залежить від

47 характеру проблеми: вас уже відрахували з університету, чи у вас є тільки підозра, що вас можуть відрахувати.
Спочатку потрібно визначити проблему. Конфлікти, стреси часто відбуваються тому, що люди не вміють коректно визначити проблему.
Приклад. Проблеми у чоловіка на роботі – винна дружина, яка не дає йому достатньої підтримки; жінка, перевантажена хатніми справами, вважає, що
її проблема – ледачий чоловік; отримав двійку – проблема у тому, що викладач несправедливо оцінив, конфлікт з викладачем – деспотичний, несправедливий викладач. Необ’єктивне оцінювання проблеми і спроби боротися зі стресом, звинувачуючи інших, ведуть до зростання стресу.
Визначивши проблему, потрібно якомога більше про неї дізнатися.
Визначення проблеми та наявність інформації про неї дасть можливість знайти способи розв’язання труднощів.
Багато людей в стресі не бачать можливостей його позбутися. Вони зводять все лише до двох альтернатив: залишитися і страждати або втекти і все втратити.
Зосередженість на роботі з проблемою має великі психологічні переваги: сприяє підвищенню самоповаги людини, ефективності її дій, контролю за зовнішніми ситуаціями.
2.

Зміна поглядів на проблему
Друга група способів подолання стресу – інша інтерпретація проблеми, тобто сприймання проблеми по-новому. Є кілька стратегій як цього досягти.
Способи зміни погляду на проблему.

Нова інтерпретація проблеми – переоцінка, гаслом якої може бути постулат: ”Все не настільки погано”. Пізнавальна переоцінка означає переосмислення природи проблеми таким чином, щоб пролити нове
(позитивне) світло на неї. Те, як ми себе почуваємо в даній ситуації, великою мірою залежить від нашої пізнавальної оцінки або схвалення цієї ситуації. Адже сила впливу стресора залежить не від об’єктивної характеристики, а від нашого суб’єктивного ставлення до нього. ”Наше життя є таким, як ми про нього думаємо”.

Соціальне порівняння. Базується на установці: ”Мені краще, ніж
іншим”.

Уникання. Базується на установках – ”Це не проблема”, ”Годі хвилюватися”, ”Потрібно поставити обмежувач на хвилювання”.

Гумор. Базується на установках – ”Це смішно”, ”Серце радісне добре лікує”. Людина, яка здатна перетворити ”жахливі новини” на абсурдні, кумедні, менш схильна до депресії, напруження, гніву, ніж та, яка все сприймає дуже серйозно і піддається поганому настрою. Важливим є пізнавальний компонент гумору. Коли ви глузуєте з проблеми, то вміщуєте
її в нову перспективу: починаєте бачити її безглузді, анекдотичні аспекти і набуваєте тим самим контролю над нею.
Окрім того, потрібно зазначити, що гумор ворожий, брутальний, який

48 принижує інших, не зменшує стрес. Він нерідко викликає ще більше напруження і гнів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал