Навчальний посібник 2-ге видання, перероблене і доповнене



Скачати 169.34 Kb.

Сторінка1/16
Дата конвертації12.12.2016
Розмір169.34 Kb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

0

М. Д. Прищак, О. Й. Лесько






ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
В ОРГАНІЗАЦІЇ

1
Міністерство освіти і науки України
Вінницький національний технічний університет



М. Д. Прищак, О. Й. Лесько




ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
В ОРГАНІЗАЦІЇ
Навчальний посібник
2-ге видання,
перероблене і доповнене















Вінниця
ВНТУ
2016

2
УДК 005.32 (075)
ББК 88.4
П77
Рекомендовано до друку Вченою радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (протокол
№ 8 від 26 березня 2015 р.)

Рецензенти:
О. О. Прутська, доктор економічних наук, професор
Н. П. Карачина, доктор економічних наук, професор
В. А. Пертук, доктор педагогічних наук, професор
Ж. В. Сидоренко, кандидат психологічних наук, ст. викладач


Прищак, М. Д.
П77 Психологія управління в організації : навчальний посібник /
М. Д. Прищак, О. Й. Лесько. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. –
Вінниця, 2016. – 150 с.
У посібнику розкриваються питання психології управління в організації.
Увага акцентується на висвітленні проблем психології управління працею, людьми та організацією в цілому. Розглянуто питання історії та сучасного стану психології управління; психології менеджменту професійного підбору, комунікації, мотивації, конфлікту, нововведень, реклами, іміджу та ін.
Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів, майбутніх менеджерів, керівників.
УДК 005.32 (075)
ББК 88.4






© М. Прищак, О. Лесько, 2016

3
ЗМІСТ



Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6


Розділ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1
Вступ до курсу ”Психологія управління в організації”. . . . . . 8 1.1.1 Поняття про психологію управління. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 1.1.2 Предмет та структура психології управління в організації. . . . . . 9
1.2
Історія психології управління в організації. . . . . . . . . . . . . . . 13 1.2.1 Формування психологічних знань про управління в організації в теорії управління. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
13 1.2.2 Розвиток психології управління як науки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
1.3 Особистісний підхід у психології управління в організації. . . . 19 1.3.1 Психологічні основи сучасної системи поглядів на менеджмент. 19 1.3.2 Становлення особистісного підходу в управлінні. . . . . . . . . . . .
21 1.3.3 Загальнопсихологічні засади особистісного підходу в управлінні 24
Питання та завдання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Розділ 2
УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ

2.1
Психологія управління працею як структурний елемент
системи управління в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

29 2.1.1 Предмет, мета та завдання психології праці в управлінні організацією. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
29 2.1.2 Менеджмент сприятливих умов праці людини як головна функція психології праці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
31 2.1.3 Функціональні стани людини в праці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
2.2
Психологія професій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 2.2.1 Професійна діяльність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 2.2.2 Психологічні основи профорієнтації, профвідбору та атестації кадрів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
38 2.2.3 Методи професіографії та профвідбору кадрів. . . . . . . . . . . . . . . . 39
2.3
Психологія праці менеджера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 2.3.1 Вплив тайм-менеджменту на ефективність організації роботи менеджера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
40 2.3.2 Проблема стресу в діяльності менеджера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 2.3.3 Професійне вигорання менеджера. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48 2.3.4 Адаптація співробітників до умов організації. . . . . . . . . . . . . . . . 52
Питання та завдання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58



4
Розділ 3
УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ
3.1
Психологія особистості в управлінні людьми. . . . . . . . . . . . . . 59 3.1.1 Управління людськими ресурсами як психологічна проблема. . . 59 3.1.2 Психологія особистості керівника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 3.1.3 Психологія особистості підлеглого. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
3.2
Психологічні особливості керівництва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 3.2.1 Лідерство та керівництво в управлінській сфері. . . . . . . . . . . . . . . 69 3.2.2 Психологічні особливості стилів керівництва. . . . . . . . . . . . . . . . . 70 3.2.3 Теорія стилів менеджменту І. Адізеса. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 3.2.4 Делегування повноважень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 3.2.5 Наставництво. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
3.3
Мотивація як головна функція сучасної теорії та практики
менеджменту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

85 3.3.1 Мотивація як функція менеджменту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 3.3.2 Теорії мотивації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
3.4
Комунікативні засади управління людьми. . . . . . . . . . . . . . . . . 90 3.4.1 Комунікація як ключова функція керівництва. . . . . . . . . . . . . . . . 90 3.4.2 Особистісно-психологічні основи комунікативної компетентності керівника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
92 3.4.3 Етико-психологічні засади ділових відносин (комунікації) керівника з підлеглими. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
92 3.4.4 Психологія ділового спілкування в управлінні. . . . . . . . . . . . . . . . 94
Питання та завдання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99


Розділ 4
УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

4.1
Психологія організації в управлінні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 4.1.1 Теорії організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 4.1.2 Модель організації 5-го рівня управління. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101 4.1.3 Соціально-психологічна характеристика організації. . . . . . . . . . . 106
4.2
Аксіологічні основи управління в організації. . . . . . . . . . . . . . 107 4.2.1 Інституалізація етико-психологічних основ діяльності організацій 107 4.2.2 Соціокультурні та етнопсихологічні особливості управління організацією. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
108 4.2.3 Менеджмент корпоративної культури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
4.3
Організація як комунікативна система. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113 4.3.1 Управління як комунікативна проблема в діяльності організації. 113 4.3.2 Соціальна група як основа діяльності організації. . . . . . . . . . . . . 114 4.3.3 Комунікативно-психологічні засади ефективності розвитку соціальної групи (організації). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
115 4.3.4 Індивідуалізм та колективізм в організації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

5 4.3.5 Формування команди. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 4.3.6 Управління комунікацією ”організація – зовнішнє середовище”. .
122
4.4 Управління конфліктами в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 4.4.1 Ділові конфлікти в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 4.4.2 Управлінські конфлікти та їх вирішення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
4.5
Психологія менеджменту нововведень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128 4.5.1 Психологічні проблеми процесу та результату нововведень в організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
128 4.5.2 Подолання психологічних бар’єрів в процесі впровадження
інновацій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
130
4.6
Формування іміджу організації та персоналу. . . . . . . . . . . . . . 131 4.6.1 Формування іміджу організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 4.6.2 Формування іміджу персоналу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
Питання та завдання для самоконтролю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134


Тестові завдання для самоперевірки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136

Список використаної та рекомендованої літератури. . . . . . . . 140
Короткий термінологічний словник. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

6
ПЕРЕДМОВА

Практика соціально-економічного розвитку України початку ХХІ ст., орієнтація на взаємодію з міжнародним співтовариством, зокрема в економічній сфері, проблеми глобалізації потребують зміни парадигми підготовки управлінських кадрів, яка не відповідає сучасним вимогам розвитку бізнесу та менеджменту, оскільки не може позбутися стереотипів соціалістичної моделі управлінської діяльності, принципів класичної
(раціональної, механістичної, бюрократичної) теорії управління.
Як показує зарубіжний досвід, ефективність діяльності організацій
(фірм) значною мірою залежить від посилення психологічних та етичних основ управління в організації. Тому вивчення студентами вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку менеджерів, такої дисципліни як ”Психологія управління в організації” сприятиме формуванню в майбутніх спеціалістів психологічних компетентностей управлінської діяльності в різних сферах організаційного середовища та організації загалом, уміння застосовувати принципи сучасного управлінського мислення до аналізу конкретних ситуацій в управлінні, зможе вивести якість підготовки менеджерських кадрів на рівень сучасних вимог.
Аналіз теорії та практики управління засвідчує, що визначення суті та змісту ”Психології управління в організації” в сучасній вітчизняній науковій літературі ще не набуло системного, чіткого характеру.
Недоліком вітчизняних досліджень в сфері психології управління є те, що управління розглядається поза його зв’язком із організацією, лише як управління персоналом і практично не має відношення до управління організацією в цілому, здебільшого розглядається з позицій суб’єкта управління (керівника), тобто як однобічний процес, без урахування аналізу об’єкта управління як складової цього процесу.
Необхідність міжнародної інтеграції України, значні теоретичні та практичні досягнення в сфері психології управління західних країн ставлять перед вітчизняною теорією та практикою менеджменту питання врахування зарубіжних структурних та змістовних підходів до означення суті та змісту управління в організації.
Мета запропонованого матеріалу в навчальному посібнику
”Психологія управління в організаціії” – системний розгляд психологічних засад управління організацією, структурною та змістовною основою якого є аналіз питань, на яких акцентує увагу західна наука і практика: управління працею (психологія праці), управління людьми (психологія управління персоналом) та управління організацією (організаційна психологія) як єдиного цілого.
Навчальний посібник за структурою складається з чотирьох розділів:

7
розділ 1 – ”Теоретико-методологічні засади психології управління
в організації” – розкриває суть поняття ”психологія управління в організації” та його характеристику; розглядає історію та сучасний стан психології управління в організації; акцентує увагу на становленні особистісного підходу в управлінні;
розділ 2 – ”Управління працею” – висвітлює питання управління працею як структурного елемента системи управління в організації; акцентує увагу на психології праці, менеджменті сприятливих умов праці, функціональних станах людини в праці; розглядає питання професійної діяльності, психологічних основ профпідбору кадрів та методи професіографії і профвідбору; акцентує увагу на психології праці менеджера, зокрема питаннях організації часу менеджера, стресу, професійного вигорання та адаптації співробітників до умов організації;
розділ 3 – ”Управління людьми” – вміщує матеріал про особистість, зокрема характеристику особистості керівника та підлеглого в управлінні; акцентує увагу на психологічних особливостях керівництва та лідерства; розкриває суть делегування повноважень, наставництва та мотивації; висвітлює питання комунікативних засад управління людьми;
розділ 4 – ”Управління організацією” – є логічним завершенням посібника, тому що вміщує матеріал про психологічні засади управління організацією як цілісною системою; розглядає теорії організацій, аксіологічні основи управління в організації та психологічні засади управлінської діяльності; висвітлює організацію як комунікативну систему; розглядає питання управлінських конфліктів в організації; розкриває питання психологічних основ менеджменту нововведень та
іміджу.
Посібник також містить питання та завдання для самоконтролю, тестові завдання для самоперевірки, перелік використаної та рекомендованої літератури, короткий термінологічний словник.
Даний посібник більше зорієнтований на теоретичне забезпечення курсу.
Поєднання досить широкої за обсягом проблеми змушувало авторів до лаконізму у викладенні окремих проблем та необхідності деякі теми залишити поза текстом.
Запропонований посібник може бути використаний при вивченні дисциплін ”Психологія управління”, ”Психологія праці”, ”Організаційна психологія”, ”Етика ділових відносин”, ”Етика та психологія ділових відносин”, ”Ділова етика”, ”Етика ділового спілкування”, ”Управління персоналом”, ”Кадровий менеджмент”, ”Організація праці менеджера” та
ін.


8
Розділ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Вступ до курсу ”Психологія управління в організації”
1.1.1 Поняття про психологію управління
1.1.2 Предмет та структура психології управління в організації

1.1.1 Поняття про психологію управління
Поняття ”управління” поширене в різних науках і означає функцію властиву організованим системам (біологічним, технічним, соціальним, військовим та ін.).
Управління – функція, що забезпечує збереження певної структури, організованих систем, підтримку режиму їх діяльності, реалізацію їх програми і цілей; цілеспрямований вплив на систему з метою переходу її з одного стану в необхідний інший.
Залежно від компонентів навколишнього світу – нежива природа, жива природа і людське суспільство, управління традиційно поділяють на такі види:

технічне управління в неживій природі (в технічних системах) – управління науково-технічними процесами й фізичними тілами, системами машин тощо;

біологічне управління в живих організмах (у біологічних системах) – управління процесами, які відбуваються у живій природі і пов’язані з життєдіяльністю організмів;

соціальне управління в суспільстві (в соціальних системах) – управління як вплив на діяльність людей, об’єднаних у різні соціальні групи.
Предметом нашого аналізу є соціальне управління – цілеспрямований, планомірний та систематичний вплив суб’єкта управління на його об’єкт.
Відповідно до головних суб’єктів суспільного життя соціальне управління поділяється на:

управління індивідуальною діяльністю людини;

управління спільною діяльністю людей.
Управління спільною діяльністю людей, у свою чергу, можна диференціювати за такими критеріями:

за сферами організації суспільства;

за рівнями управління в суспільстві.
За сферами організації суспільства виокремлюють такі види соціального управління:

адміністративно-державне (політичне управління);

управління соціокультурною сферою (духовне виробництво);

управління виробничою сферою (матеріальне виробництво).

9
За рівнями управління в суспільстві виокремлюють такі види соціального управління:

управління суспільством (державою) в цілому;

управління соціальною сферою;

управління регіоном;

управління організацією.
З одного боку, найвищою цінністю, метою, а з іншого – найбільшим капіталом, ресурсом в будь-якій сфері соціального управління є людина.
Ефективне використання людського ресурсу є головним завданням соціального управління. Ключова роль в цьому процесі належить психології. Тому, важливим чинником ефективності управлінської діяльності, особливо в організації стає психологія управління.
Психологія управління наука про психологічні основи управлінської діяльності.
Психологія управління, зародившись на перехресті психологічних дисциплін, функціонує і розвивається у нерозривному зв’язку як із суспільними науками, так і з тими, що сфокусовані на проблемах управління. Особливими є її взаємозв’язки з психологічними дисциплінами: загальна психологія, психологія особистості, соціальна психологія, акмеологія, психологія кар’єри, психологія праці, інженерна психологія, психологія бізнесу, етнопсихологія, психологія творчості та ін.
Основні поняття і ключові слова: управління, соціальне управління, психологія управління.

1.1.2

Предмет та структура психології управління в організації
Основою будь-якого виду професійної діяльності є професійна, етична, психологічна складові. Але аналіз різних видів професійної діяльності засвідчує, що значення, місце цих складових у них різне.
Основою професіоналізму всіх видів діяльності є безумовно професійна складова – знання, уміння, навички у відповідній сфері професійної діяльності. Не зовсім визначеною, однозначною є роль етичної та психологічної складових – етичної та психологічної культури носія відповідної професії. В багатьох випадках дані аспекти професійної діяльності просто ігноруються, особливо в інженерно-технічній діяльності.
Все це засвідчує суто технократичний підхід до поняття професіоналізму, недостатню увагу ціннісним, особистісним, психологічним засадам професійної діяльності людини та її життєдіяльності в цілому.
Наведемо праклади та проаналізуємо, з точки зору ролі в їх структурі етичних та психологічних засад, деякі професії.
Так, у діяльності токаря, зварювальника, програміста етична, а особливо психологічна складові, не відіграють відносно домінуючого значення. Хоча будь-який вид професійної діяльності має в собі етичну складову – на що результати професійної діяльності спрямовані або можуть бути спрямовані – на реалізацію ідеї добра чи зла, результати діяльності наносять шкоду

10 здоров’ю людини, ведуть до екологічних проблем, можуть призвести до загибелі людей та ін. Відносна некомунікативність цих професій також може говорити про недомінантність психологічної складової.
Інший підхід до аналізу таких професій як лікар, суддя, міліціонер. В них важливим елементом професіоналізму, окрім професійної складової, постає моральність людини. Психологічний чинник професіоналізму у даних професій, за винятком лікаря-психотерапевта, міліціонера-слідчого відносно не є домінантним, хоча бачимо зростання його ролі.
Зовсім іншу ситуацію бачимо в професіях учителя, вихователя, професіях, в основі яких взаємодія з клієнтами (бізнес, банківська діяльність, торгівля та ін.), управлінська діяльність (діяльність менеджера) та ін. У цих сферах професійної діяльності професіоналізм визначається сукупністю всіх складових – професійної, етичної, психологічної.
Професійний аспект діяльності менеджера, на відміну від інших професій, є сукупністю виробничої та управлінської діяльності.
Аналіз теорії та практики управлінської діяльності в організаціях дає можливість зробити висновок, що професіоналізм менеджера є системним явищем і визначається сукупністю таких його складових:

знання, уміння, навички у сфері управлінської діяльності;

професійні знання, уміння, навички у відповідній виробничій сфері;

етична культура;

психологічна культура.
Особливого значення етичні та психологічні засади менеджменту діяльності організацій набули на рубежі ХХІ ст. Вислів ”XX вік – вік технологій, XXІ вік – вік психології, етики” актуалізується в сфері економіки, бізнесу.
Відомий менеджер ХХ ст. Лі Якокка визначив ключовий постулат мистецтва управління [111].


Інший, не менш відомий менеджер Джек Уелч, який понад 20 років (до
2001 р.) очолював компанію ”Дженерал електрик”, акцентує увагу на такому аспекті діяльності менеджера [106].



”Уміння контактувати з людьми – це все і вся”.
”У новому тисячолітті, сповненому жорсткої конкуренції, необхідно вести людей до цілі, не командуючи ними, а запалюючи, надихаючи їх”.

11
Виходячи з об’єкта нашого розгляду – управління в організації, основою якого є керівництво людьми, підкреслимо домінуючу роль в діяльності менеджера саме психологічної культури.
Різноманітні спроби науковців та практиків дослідити феномен психології управління в організаціях дають змогу сформулювати предмет цієї галузі знання.
Предмет психології

управління в організаціії психологічні
закономірності управлінської діяльності, сукупність психологічних явищ і відносин в організації.
Проблеми визначення структури та змісту психології управління в організаціії базуються на певних історичних тенденціях дослідження психологічних основ управління в організації.
Історичні та сучасні тенденції дослідження проблеми психологічних основ управління ми будемо розглядати в наступному підрозділі. Але в контексті розгляду питання предмета психології управління в організації потрібно зазначити, що дослідження психологічних аспектів менеджменту організацій в західній та вітчизняній науках має різне структурне та
змістовне оформлення. На Заході цей напрямок психології має переважно три складові, пов’язані із вивченням в організаціях психологічних проблем
праці, діяльності персоналу та розвитку організації як єдиного цілого, які
об’єднані у цілісну систему.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал