Навчальний посібник / Л.: Ромус-Поліграф, 2002. 128 c



Pdf просмотр
Сторінка7/10
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

6.1. Загальні методи наукових досліджень

Основу дослідження складає вибрана дослідником методологія. В перекладі з грецької "методологія" означає вчення про структуру, методи і засоби діяльності. Головною метою методології є вивчення засобів, методів і прийомів дослідження, за допомогою яких набувається нове знання в науці.
Розвиток методології науки пов´язаний з розвитком методів наукового пізнання дійсності.
В усіх галузях науки та на всіх етапах наукового дослідження використовується діалектичний метод. Цей метод визначає шляхи будь-якого наукового дослідження. Він дозволяє дослідити всі явища у взаємозв´язку, взаємообумовленості та історичному розвитку.
Методи наукових економічних досліджень поділяють на дві групи: загальнонаукові та спеціальні методи.
До загальнонаукових методів дослідження відносять методи, що використовуються в окремих галузях науки та на окремих етапах дослідження. Вони поділяються на емпіричні, емпірико-теоретичні та теоретичні. Такий поділ загальних методів дослідження пов´язаний з
існуванням двох рівнів пізнання світу: емпіричного, пов´язаного з чуттєвим знанням людини (через відчуття, сприйняття, уявлення), і теоретичного, пов´язаного з науковим знанням теорії (через вивчення теоретичних надбань в різних галузях науки). Емпіричне пізнання дає основу для теоретичного і навпаки. Наприклад, для формулювання певних теоретичних узагальнень
(висновків) спочатку необхідний збір інформації, який відбувається емпірично. Далі дослідник, спираючись на відповідні дані, що мають емпіричний характер, опрацьовує їх аналітично і видає систематизовані результати у вигляді певної теорії.
До емпіричних методів наукових досліджень відносять: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент.
Спостереження - це систематичне і цілеспрямоване сприйняття об´єкту, при якому дослідник не втручається в поведінку об´єкта, а лише фіксує його властивості.
Порівняння-це встановлення подібностей чи розбіжностей об´єктів та властивостей, що здійснюється як за допомогою органів чуття, так і з використанням спеціальних пристроїв.
Під вимірюванням розуміють визначення числового значення деякої величини за допомогою одиниць виміру шляхом порівняння її з еталоном.

Експериментом вважають вивчення об´єкту, що спирається на активний цілеспрямований вплив на об´єкт штучно створених дослідником умов.
Експеримент може проводитись з метою визначення нових якостей об´єкту
(дослідницький експеримент); перевірки правильності теоретичних положень
(перевіряючий експеримент); демонстрації явища (демонстраційний чи
ілюстративний експеримент).
До емпірико-теоретичних методів відносять: абстрагування; аналіз і синтез; індукцію і дедукцію; моделювання; історичний підхід; логічний підхід.
Під абстрагуванням розуміють відхилення несуттєвих думок, властивостей, зв´язків і відносин реальних об´єктів і, одночасно, виділення однієї з декількох сторін. Розрізняють наступні види абстрагування: ототожнювання, ізолювання, конструктивізація.
Аналіз і синтез - комплексний метод дослідження, що базується на послідовному розчленуванні об´єкту на елементи чи властивості (аналіз) та з´єднанні окремих його частин в єдине ціле (синтез).
Індукція і дедукція спрямовує процес пізнання від окремого до загального (індукція) і від загального до конкретного (дедукція).
Моделювання - це процес вивчення об´єкту через пристрої (елементи моделі), що моделюють його поведінку, з перенесенням знань з моделі на оригінал. Моделювання буває фізичне, графічне, аналогове, економіко- математичне, комп´ютерне та ін.
Історичний і логічний підходи використовуються комплексно для дослідження історії економічного об´єкта чи явища та виділення суті
історичного процесу розвитку об´єкту чи явища.
До теоретичних методів наукових досліджень відносять узагальнюючі методи (сходження від абстрактного до конкретного; ідеалізація; формалізація; аксіоматичний метод) та часткові методи (визначення, опис,
інтерпретація).
Сходження від абстрактного до конкретного - це метод пізнання в русі думки від абстрактних визначень конкретного об´єкту, отриманих в результаті його розчленування і опису за допомогою понять, до конкретного цілісного знання про об´єкт. Теорію, що описує діяльність підприємства взагалі, можна розуміти як абстрактне уявлення про об´єкт - підприємство, а розрахунки кількісних і якісних показників діяльності визначеного конкретного підприємства розуміють як конкретне. Для оцінки і аналізу
діяльності конкретного підприємства необхідно спиратись на теоретичні знання, які є абстрактним описом об´єктивної реальності. Застосування даного метода полягає у співставленні теорії як абстрактного опису і практики як конкретного опису об´єкту дослідження та відповідно формулювання в результаті цього висновків.
Ідеалізація - це вид абстрагуючої діяльності, пов´язаний з утворенням і вивченням ідеальних об´єктів, що наділяються нереальними, неіснуючими властивостями.
Формалізація - метод вивчення економічного процесу шляхом відображення його змісту і структури в знаковій формі. Наприклад, показник продуктивності праці визначається як:

де ПП - продуктивність праці одного працівника, тис.грн./чол., ОД - загальний обсяг діяльності підприємства, тис.грн., г - середньоспискова чисельність працівників підприємства, чол.
Аксіоматичний метод передбачає виділення знань за певними логічними правилами, виходячи з ряду тверджень, що приймаються без доказів. Він найбільш поширений в математичних науках.
Під визначенням розуміють формулювання особливостей об´єкту дослідження, специфічних способів його пошуку.
Описом є фіксація результатів дослідження на основі певної системи визначень.
За допомогою інтерпретації формалізована система приводиться у відповідність певній змістовній теорії.

6.2. Спеціальні методи наукових досліджень в економіці

Всі спеціальні методи досліджень, що використовують в конкретних економіках (економіці торгівлі, економіці промисловості, економіці галузей та ін.) поділяють на окремі групи. Цей поділ здійснений у відповідності з етапами проведення економічного дослідження.

Виділяють наступні групи спеціальних методів: методи збору
інформації; методи обробки інформації; методи проведення аналітичної роботи; методи планових розрахунків і обгрунтувань; методи прогнозування.
До методів збору інформації відносять безпосереднє спостереження, опитування, фотографування, хронометраж.
Безпосереднє спостереження - це метод збору необхідної інформації шляхом обстеження досліджуваних явищ чи процесів. Найбільш поширеними його видами в економічних дослідженнях є статистичне та бухгалтерське спостереження.
Через статистичне спостереження відбувається збір первинної інформації про господарські процеси, через бухгалтерське - реєстрація її в документах.
Вивчення окремих сторін об´єктів і процесів, що не відображені у звітності, здійснюється шляхом натурних обстежень.
Опитування як метод збору інформації передбачає її збирання шляхом реєстрації показників від осіб, що опитуються. Інформацію, яку отримують в процесі опитування, поділяють на соціально-економічну, товарознавчу, соціально-психологічну. В залежності від характеру інформації опитування бувають анкетні та опитування-інтерв´ю. За формою проведення розрізняють очні та заочні опитування. За частотою проведення - одноразові, періодичні та панельні (багаторазові опитування однієї і тієї ж групи).
Методи фотографування застосовують в дослідженнях економічних процесів, що відбуваються у виробничій сфері. їх поділяють на такі різновиди: фотографія робочого дня, фотографія часу використання обладнання, фотографія виробничого процесу, маршрутна фотографія, самофотографія. Окремо виділяють такий метод як хронометраж. Дані методи використовують для збору інформації про рівень ефективності використання робочого часу на підприємстві. Така інформація дає можливість досліджувати можливості впливу зміни норм часу, рівня продуктивності праці, в цілому ефективність використання трудових та матеріальних ресурсів.
До методів обробки інформації відносять групування, розрахунок відносних і середніх величин, показники варіації, розробку таблиць, графічний метод, побудову динамічних рядів і розрахунок індексів.
Групування - це метод розчленування зібраної інформації на однорідні групи за суттєвими ознаками. Воно може бути типологічним, структурним, аналітичним, ранжуванням.

В процесі економічних досліджень для порівняння певних економічних явищ і процесів використовують такі види відносних величин: структури, динаміки, виконання планового завдання, дотримання норм, порівняння, координації, інтенсивності.
Відносні величини структури - співвідношення частини і цілого. Вони характеризують склад сукупності та виражаються у формі частки або відсотку. Наприклад, відносна величина питомої ваги товарообороту з продовольчих товарів у загальній сумі товарообороту за певний період визначається як: де ПВ - питома вага товарообороту з продовольчих товарів у загальній сумі товарообороту, %; ТОпрод.тов. - сума товарообороту з продовольчих товарів, тис.грн.;
ТО - загальна сума товарообороту, тис.грн.
Відносні величини динаміки застосовуються для оцінки інтенсивності росту і обчислюються співвідношенням рівнів явища, що вивчається, за звітний та базовий періоди.
Шляхом порівняння фактичних і планових значень показників обчислюють відносну величину виконання планового завдання.
Середні величини дозволяють в процесі дослідження відобразити характерний рівень ознаки, притаманної усім елементам сукупності. Вони характеризують типовий рівень варіюючої ознаки.
Середня величина здатна відобразити в собі те, що спільне, характерне, що об´єднує всю масу елементів, тобто статистичну сукупність. За допомогою середніх величин можна здійснити порівняльний аналіз кількох сукупностей, дати характеристику закономірностей розвитку економічних явищ та процесів. Розрізняють такі види середніх величин: середня арифметична, середня геометрична, середня квадратична, середня гармонійна, середня хронологічна, середня структурна (мода і медіана).
Вибір виду середньої грунтується на тому, що являє собою загальний обсяг варіюючої ознаки.
Показники варіації в економічних дослідженнях визначають для встановлення тісноти зв´язку зміни показника і зміни фактора, що на нього впливає. їх розраховують в тому випадку, коли даний зв´язок незакономірний, тобто стохастичний, нефункціональний. Варіація будь-якої ознаки означає різноманітність значень певного показника в сукупності. Для виміру і оцінки варіації використовують наступні показники: розмах варіації

(різниця між найбільшим і найменшим значенням ознаки), середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, дисперсія.
Для систематизованого викладу отриманих в процесі дослідження абсолютних, відносних та середніх величин застосовують розробку аналітичних таблиць. Вони бувають прості, складні та комбіновані.
Аналітичні таблиці є розповсюдженим методом обробки інформації в економічних дослідженнях.
Графічне зображення економічних даних здійснюється за допомогою геометричних площинних даних: крапок, ліній, площин, фігур та їх комбінацій. За загальним призначенням графічні зображення поділяють на аналітичні, ілюстративні та інформаційні. За функціонально-цільовим призначенням розрізняють графіки групувань, рядів розподілу, графіки рядів динаміки, графіки взаємозв´язку і графіки порівняння; за видом поля - діаграми і статистичні карти; за формою графічного образу - крапкові, лінійні, площинні, просторові і зображувальні.
Індекси - це відносні величини порівняння складних статистичних сукупностей та окремих їх одиниць. Розрізняють індивідуальні та загальні
індекси. Індивідуальні індекси відображають зміну окремих одиниць досліджуваної сукупності, а загальні - узагальнені результати зміни всіх одиниць досліджуваної складної сукупності.
До методів проведення аналітичної роботи відносять метод порівняння, метод елімінування, метод балансового зв´язку, кореляційно- регресійні методи.
Метод порівняння є найбільш поширеним та застосовуваним в економічному аналізі. При використанні даного методу важливо виділити базу порівняння і показник, що порівнюють (оцінюють). Результатами порівняння є показники виконання плану, динаміки, структури, абсолютних відхилень. В процесі здійснення аналітичних розрахунків важливо встановити причини певних відхилень. Для цього в економічних дослідженнях використовують факторний аналіз. Факторний аналіз передбачає застосування методів елімінування.
Елімінування - це абстрагування від впливу певної групи факторів і одночасне виділення розрахунків іншої групи факторів. Наприклад, при дослідженні зміни товарообороту методом абсолютних різниць, враховують вплив на нього таких факторів, як чисельність працівників і продуктивність праці одного працівника, та абстрагуються від впливу
всіх інших факторів на зміну товарообороту: АТО = ТОх-ТО0 АТО{г)
= Аг-Во АТО(В) = АВ-Г] де АТО - зміна товарообороту за певний період;
ТОЇ, TOO - товарооборот відповідно за звітний і базовий період;
АТО(г) - зміна товарообороту під впливом зміни чисельності працівників;
Аг- зміна чисельності працівників;
Во - продуктивність праці одного працівника в базисному періоді;
АТО(В)- зміна товарообороту під впливом зміни продуктивності праці;
АВ - зміна продуктивності праці; г- чисельність працівників у звітному періоді.
Метод балансового зв´язку застосовують у тому випадку, коли між досліджуваними показниками існують балансові зв´язки. Наприклад, показники роздрібного товарообороту взаємозв´язані балансово, їх залежність зображається у вигляді виразу:
Зп + Н = Р + Зк, де Зп, Зк - товарні запаси на початок і кінець періоду;
Н - надходження товарів;
Р - реалізація товарів.
Методи кореляційно-регресійного аналізу використовуються для визначення щільності зв´язку між досліджуваними явищами.
/до методів планових розрахунків і обгрунтувань відносять балансовий метод, метод техніко-економічних розрахунків, метод варіантних наближень, програмно-цільовий метод.
Застосування балансового методу та методу техніко-економічних розрахунків у процесі планування доцільне тоді, коли маємо справу із плануванням використання ресурсів. Наприклад, балансовий метод застосовується при плануванні використання трудових ресурсів (баланс трудового потенціалу області, баланс кадрів підприємства, баланс праці).

Поширено застосування даного методу і при плануванні товарного забезпечення у торговельній діяльності.
Метод техніко-економічних розрахунків пов´язаний із використанням при плануванні технічних властивостей певного технологічного процесу. Так, даний метод застосовується при плануванні товарних запасів в торговельній діяльності з окремих груп товарів.
Методи варіантних наближень, а також програмно-цільовий метод використовують при плануванні функціонування складних економічних систем, яким властива характеристика багатофакторності.
До методів прогнозування відносяться метод експертних оцінок, метод екстраполяції, методи економіко-математичного моделювання.
Метод експертних оцінок базується на формалізації методів емпіричного пошуку оптимальних умов функціонування економічної системи, які використовують людський досвід та інтуїцію. Для прогнозування багатовимірних статистичних сукупностей застосовують метод екстраполяції^ методи кореляції, регресії, спектральний, компонентний та факторний аналіз.
Методи економіко-математичного моделювання застосовують як в процесі планування економічної діяльності, так і в її прогнозуванні. Вони лежать в основі всіх математичних методів, що застосовуються в економіці.
В загальному суть цих методів зводиться до формалізації і моделювання складних економічних процесів за допомогою математичного апарату та логіки.
На основі вибору методів для здійснення окремих етапів дослідження визначається загальна методика дослідження - сукупність методів і прийомів, необхідних для його проведення.
7.1. Поняття та класифікація інформаційного забезпечення наукових досліджень. Роль і функції інформації

Основою будь-якого наукового дослідження є інформація -сукупність відомостей (повідомлень, даних), яка визначає міру наших знань про ті чи
інші явища, події та їх взаємозв´язки. Дане визначення використовується у широкому розумінні слова. У вузькому розумінні інформація - це відомості, які є об´єктом обробки, передачі і зберігання. Інформація є основним
поняттям кібернетики - науки про загальні закономірності в процесі управління та передачі інформації.
Якість та ефективність інформації у науковому дослідженні визначається за такими критеріями: цілеспрямованість, цінність, своєчасність, достовірність, достатність і комплексність (повнота), швидкодійність, дискретність, неперервність, періодичність надходження, детермінований характер, доступність (зрозумілість), спосіб і форма подання.
Перш за все, дослідник повинен встановити цільове призначення
інформації, оскільки одна і та ж інформація може використовуватися для різних цілей: створення нових концепцій, встановлення і вирішення проблем пошуку тощо. Цінність інформації визначається економічним ефектом, який дає її використання. Практичним завданням, що стоїть перед дослідником, є визначення того, яка інформація йому необхідна. Разом з тим, потрібно виключити надлишкову інформацію, яка не має прямого відношення до об´єкту дослідження.
Всі елементи дослідницької діяльності тісно пов´язані із збереженням, переробкою і зберіганням інформації (рис.7.1).
Інформацію класифікують за різними ознаками:


Рис. 7.1 Зв´язки дослідницької інформаційної діяльності
За ступенем наукової новизни розрізняють: а) нову інформацію, що відображає новизну запропонованого рішення теоретичного або практичного завдання; б) релевантну, яка раніше містилась в аналогах (наприклад, в методичних вказівках).
За призначенням виділяють: а) повідомлювальну інформацію, що отримана в процесі дослідження;
б) управлінську інформацію, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.
За тривалістю періоду, протягом якого інформація зберігає свою актуальність і використовується для прийняття рішень, інформацію класифікують на: а) теоретичну (наукову) інформацію - це результати фундаментальних чи прикладних наукових досліджень в різних областях, які широко використовуються у виробництві та управлінні; б) стратегічну - інформація, що зберігає актуальність протягом тривалих періодів (10-15 років): довготривалі плани і прогнози, дані про повільно змінювані об´єкти, проектно-конструкторська документація; в) тактичну (кон´юнктурну) - інформація з періодом актуальності
2-3 роки і менше; г) оперативну - інформація, що актуальна в межах одного циклу оперативного управління.
Залежно від об´єкту, який відображає інформацію, вона буває: а) природньонаукова - характеризує зв´язки між природними об´єктами; б) техніко-технологічна - відображає взаємозв´язки між предметами природи, які стосуються технології та технічних засобів; в) економічна - розкриває відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання; г) соціально-політична - інформація про соціальні, політичні,
ідеологічні відносини між людьми.
Залежно від того, що в об´єкті відображається, інформація буває наступних видів: а) законодавчі акти, документи уряду, положення, інструкції різних органів управління; б) дані демографічних та соціологічних досліджень;
в) матеріали економічних теорій; г) дані про рівень розвитку техніки, технології і тенденції їх розвитку; д) інформація про господарські зв´язки; є) інформація про процеси виробництва; є) інформація про фактори виробництва; ж)інформація про макроекономічні процеси.
В сучасних умовах, із посиленням вимог до обґрунтованості наукових досліджень, зростає і роль інформації. Роль інформації важлива на всіх етапах дослідження: при виборі і конкретизації теми, вивченні історії питання, створенні гіпотези і т.д. Але найбільшу роль відіграє інформація у формуванні змісту майбутньої роботи. Залежно від складу та якості зібраної
інформації може змінюватись не тільки план роботи, але і напрямок самого дослідження. В зв´язку з цим не будь-яка інформація може бути корисна для даного дослідження. Саме тому відбір найбільш значущої для даного дослідження інформації, вміння визначити її місце в ньому - необхідні умови правильного вибору змісту інформації.
Основна роль інформації в дослідженнях полягає в тому, щоб виключити суб´єктивні висновки, дати можливість отримати оптимальне рішення проблеми. Рівень наукових досліджень залежить від достовірності, ступеня використання інформації і здатності дослідника переробити отриману інформацію. Детальніше дослідження цих зв´язків потребує вирішення питання про те, які функції повинна виконувати
інформація. Такими функціями є інформативна, стимулююча та орієнтуюча.
Суть інформативної функції полягає в тому, щоб дати знання, відомості про той чи інший об´єкт і предмет дослідження. Реалізація стимулюючої функції дозволяє привести дослідників до нової постановки питання, нового його вирішення, з тим, щоб вдосконалювати практику.
Орієнтуюча функція відображається у положеннях, нормах, цільових настановах, які дослідники сприймають як обов´язкову суспільну регламентацію, щоб в найкоротший термін досягти необхідних наукових результатів. Всі функції інформації взаємопов´язані і в поєднанні сприяють розвитку творчості у дослідній діяльності.
7.2. Економічна інформація, її класифікація та призначення у науково- дослідному процесі

У наукових дослідженнях з проблем економіки використовується в основному економічна інформація. Вихідними джерелами наукової
економічної інформації виступають документи (в тому розумінні, в якому це поняття використовується в інформації), тобто будь-які предмети, які використовуються в економічних дослідженнях. В найбільш загальному вигляді джерела інформації можна класифікувати на такі групи: документи уряду і органів влади; нормативні матеріали; фінансові звіти та статистичні матеріали; планові, облікові, контрольні і аналітичні дані; архівні матеріали; матеріали анкетних обстежень та особистих спостережень; матеріали конференцій, симпозіумів, нарад; наукові документи (літературні джерела). Науково-теоретичною та методологічною базою наукових досліджень в економіці є документи уряду і органів влади з питань господарювання в умовах формування ринкових відносин. В першу чергу сюди відносяться нормативні документи.
Всі нормативні матеріали залежно від джерела можна згрупувати таким чином: Укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств, органів управління. За характером і галузевою приналежністю ці нормативні матеріали поділяються на відомчі і міжвідомчі. В нормативних матеріалах містяться дані, які визначають генеральний напрямок в розвитку народного господарства, його окремих комплексів: агропромислового, промисловості, будівництва та ін. Знання генерального напрямку дозволяє правильно визначити об´єкт дослідження, цільовий напрямок науково-дослідних робіт. Серед нормативних джерел важливе значення мають міжвідомчі положення, в яких містяться методичні вказівки для декількох галузей.
Важливим джерелом інформації при проведенні наукових досліджень є звітні і статистичні матеріали.
Звітні матеріали - це система форм і показників. Звітні показники побудовані стосовно до вимог системи управління. Вони характеризують результати роботи окремих ланок народногосподарського комплексу. В


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал