Науково-методичний супровід функціонування



Pdf просмотр
Сторінка7/32
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   32
Тематичне оцінювання – це визначення рівня навчальних досягнень учнів з певної теми (частини теми, групи тем) або з певного виду навчальної діяльності на основі вимог навчальної програми та критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з того чи іншого предмета.


80
Основне завдання тематичного оцінювання:
Формування в учнів стійкої мотивації досягнень; забезпечення учнів необхідними знаннями, вміннями і навичками, а також можливостями їх отримання.
Підготовка вчителя до тематичного оцінювання.
Організаційний етап:
- планування тематичних оцінювань (тематичне оцінювання здійснюють після закінчення вивчення великої теми або декількох малих тем);
- складання графіка тематичного оцінювання окремо на І та ІІ семестр;
- учитель заздалегідь готує перелік питань і завдань до тематичного і поточного оцінювання на основі навчальних програм;
- учитель ознайомлює учнів з питаннями і завданнями до тематичного і поточного оцінювання на початку вивчення теми.
Психолого-педагогічний етап:
- детальне і чітке роз’яснення учням особливостей навчального предмета, програмових вимог; ознайомлення з термінами проведення поточних
і тематичних оцінювань;
- ознайомлення учнів з питаннями, типами вправ, задач та чіткий
інструктаж з їх виконання.
Типовими формами оцінювання за способом встановлення рівня навчальних досягнень учнів є:
усні (опитування, співбесіди тощо);
письмові (тестування, диктант, контрольна, експериментальна, практична, лабораторна робота, опис технологічного процесу, складання творчого проекту тощо);
комп’ютерне тестування.
Підсумкове оцінювання за семестр здійснюється на основі результатів тематичного оцінювання з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учнів, важливості теми, тривалості її вивчення, складності змісту тощо. Семестрова оцінка може підлягати коригуванню.
Річне оцінювання – це форма контролю рівня навчальних досягнень учнів за результатами навчального року.
Річне оцінювання виставляється за результатами І та ІІ семестрів (після їх коригування) та навчальної практики, якщо її передбачено навчальним планом.
Річна робота як окрема підсумкова робота не проводиться.
Державна підсумкова атестація – це форма контролю за відповідністю освітнього рівня випускників загальноосвітніх навчальних закладів, ступенів навчальних програм.
Державна підсумкова атестація проводиться у 4-х, 9-х, 11-х класах відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів
(вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом
Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 лютого 2015 року за
№ 157/26602 атестація проводиться у письмовій формі з навчальних предметів

81
інваріантної складової типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів.
Завдання для проведення атестації укладають учителі відповідного
фаху, погоджує педагогічна рада та затверджує керівник навчального
закладу.
Усі види перевірки навчальних досягнень учнів здійснюються за допомогою різних методів, вибір яких зумовлюється особливостями змісту навчального предмета, його обсягом, рівнем узагальнення, віковими можливостями учнів, готовністю вчителя до їх урізноманітнення.
Для перевірки навчальних досягнень учнів необхідно застосовувати завдання різних когнітивних рівнів: на відтворення знань, на розуміння, на застосування в стандартних і змінених навчальних ситуаціях, вміння висловлювати власні судження, ставлення, оцінки.
Сьогодні існує проблема об’єктивного вимірювання результатів навчальної діяльності учнів.
Досить ефективним та об’єктивним способом оцінювання вважають тестування.
Використання тестів у навчальному процесі надійно ввійшло у світову педагогічну практику. В Україні цей процес також набуває сил: розвиваються наші уявлення про призначення та педагогічні можливості тестів, форми тестів, формати запитань, методи обробки результатів тестування та їх інтерпретації.
Слово «тест» англійського походження (буквально – випробування).
Тестування – науково обґрунтований процес вимірювання (за допомогою тестів) якості властивостей особистості.
Важливими критеріями діагностичних тестів навченості є дієвість
(валідність), об’єктивність і надійність їх результатів.
Валідність у загальному вигляді вказує на те, що оцінює тест і як добре він це робить. Ця характеристика відображає ступінь упевненості в тому, що завдання тесту максимально повно охоплюють зміст окремої сфери знань, точно визначають суттєві для цієї діяльності навички, проте не перевіряють другорядні.
До факторів, що знижують валідність, відносять такі: завдання не відповідають меті тестування чи змісту навчальної дисципліни; некоректно сформульовані чи неправильно впорядковані; відсутність повних та чітко сформульованих інструкцій; недотримання часових вимог, порушення процедури тестування[2].
Надійність тесту полягає в тому, що наступне виконання цього ж тесту тим самим учнем повинно давати практично однакові результати. Надійність засвідчує, наскільки послідовними й точними є отримані результати. Тест уважається надійним, коли два його еквівалентні варіанти, проведені в одних і тих самих групах, засвідчують високу кореляцію [2].
Об’єктивність передбачає чіткість у формулюванні завдань, відповідність віковим можливостям. Основними вимогами до конструювання
тестів залишаються наступні:

82 1. Завдання повинні бути різноманітними за змістом і формою: це дозволяє уникнути монотонності й забезпечує стійку мотивацію до роботи.
Використання тестових завдань закритої та відкритої форм сприяє висловлюванню власної думки без обмежень.
2. Основні запитання формулювати у стверджувальній формі з максимальною точністю та однозначністю.
3. Кількість тестових завдань для учнів середньої школи повинна становити від 20–30, старшої школи – 35-40. Доречно згадати слушну пораду
С.Отіса, який зазначав, що кількість завдань у тесті повинна бути такою, щоб не більше 5% учнів класу могли виконати тест повністю.
На сьогодні перевагами тестового контролю залишаються:
1. Висока технологічність, що забезпечує розробку, проведення та підрахунок результатів із застосуванням комп’ютерної техніки; у випадку відсутності технічних засобів, легкість підрахунку правильних відповідей забезпечують трафарети (ключі) та інші пристосування, що заощаджують час педагога.
2. Об’єктивність оцінювання, що застерігає від упередженого ставлення і забезпечує рівні умови суб’єктам навчального процесу під час тестового контролю.
3. Простота процедури проведення тестування та обробки отриманих результатів.
4. Використання кількісних показників для визначення рівня засвоєння матеріалу.
5. Чіткість та однозначність умов тестових задач, що забезпечує рівність у сприйнятті їх змісту.
6. Одночасність перевірки знань усіх учнів класу.
Теорія педагогічних вимірювань дозволяє проводити оцінювання оперативно і з високою надійністю, якщо користуватися навчальними,
тематичними, підсумковими тестами.
Складові повного пакету дидактичного тесту, який погоджується педагогічною радою для державної підсумкової атестації:
пояснювальна записка до тесту (специфікація), у якій зазначається вид контролю та його мета, розділи програми з навчального предмету, які беруться для розробки (укладання) завдань, визначаються форми тестових завдань та описуються їх критерії та показники; позначається шкала оцінювання кожної форми завдань (наприклад: завдання з вибором однієї правильної відповіді (0-
1)); зазначається кількість відведеного часу на тестування; таблиця оцінювання з відповідністю балів: номінальна шкала оцінювання кожної форми завдань та 12-бальна шкала; матриця змісту підсумкового тесту;
тестові завдання (тестовий зошит для учня);
інструктаж для учня щодо роботи з тестовим зошитом;
бланк відповіді для учня;
бланк (шаблон) відповідей для експертів з оцінювання;

83 протокол оброблених результатів.
Тестовий зошит укладається із системи завдань певного предметного змісту, специфічного типу і форми, упорядкованих у міру зростання складності та в кількості, обмеженій визначеним часовим проміжком (В.Аванесов).
Предметний зміст тесту навчальних досягнень становить матеріал, який належить одній галузі знань. Складність тестових завдань обумовлюється відповідним рівнем засвоєння. На основі концепцій рівнів засвоєння знань
(В. Беспалько, Б. Блум, І. Лернер, М. Скаткін) виділено чотири рівні (рис. 1).
І рівень – розпізнавання («знання-знайомства»). Його показниками є уміння упізнати, розрізнити окремі об’єкти вивчення, подані в готовому вигляді, а саме: поняття та їх ознаки, правила, формули, структура, моделі, а також окремі об’єкти з навколишньої дійсності. До ознак рівня відноситься також уміння виконати найпростіші операції за зразком.

Рис.1.

Рівні засвоєнь
ІІ рівень – розуміння («знання-копії»). Це репродуктивний рівень усвідомленого сприйняття і запам’ятовування, що виявляються у точному чи близькому відтворенні засвоєної навчальної інформації. Репродуктивна діяльність відбувається шляхом виконання способу дії за зразком, алгоритмом або правилом. Показники цього рівня – уміння описати об’єкти, назвати їх спільні і відмінні ознаки, властивості, сформулювати правила, закони і залежності, використовувати наукову термінологію; виконати завдання за зразком у подібній ситуації.

84
ІІІ рівень – застосування («знання-уміння»). Його суттєвою ознакою є уміння застосувати знання в практичній діяльності. Продуктивна діяльність учня здійснюється на основі перетворення раніше засвоєних знань у відомі способи діяльності в умовах нестандартної (нової) ситуації. Тут можуть пропонуватися завдання на порівняння об’єктів, класифікацію, відповідність, робота з контурними картами, графіками, таблицями та інше.
IV рівень – обґрунтування («знання-трансформації»). Це рівень аналітико-синтетичного застосування знань. Його характерні властивості – упевнене (вільне) володіння програмовим матеріалом, уміння комбінувати засвоєні елементи навчальної інформації і способи діяльності для одержання чогось нового, для розв’язування творчих задач, проблем, уміння обрати із кількох відомих алгоритмів необхідний для виконання конкретного творчого завдання.
Види тестових завдань.
Найпоширеніші види тестових завдань – тестові завдання закритої форми та тестові завдання відкритої форми:
Тестові завдання закритої форми.
Завдання з вибором однієї правильної відповіді. Такі завдання зручно використовувати для перевірки знань понять та термінів.
Завдання з вибором кількох правильних відповідей. При складанні тестів з таким вибором варто добирати відповіді від трьох правильних варіантів до п’яти.
Завдання на встановлення відповідності (логічних пар) між елементами двох списків. Завдання подаються у вигляді двох чи більше колонок (списків) слів, фраз, графічних зображень, цифрових або літерних позначень тощо.
Кожний елемент у відповідній колонці нумерується цифрою або літерою.
Перелік елементів у першій колонці повинен складатися з однорідних елементів, кількість яких доцільно не більше п’яти.
Завдання на встановлення логічної послідовності потребують переструктурування даних або елементів будь-якої комбінації. Використання таких завдань доцільне у разі тестування умінь та знань правильної послідовності дій
(нормативної діяльності), алгоритмів діяльності, послідовностей, технологічних прийомів тощо. Можливе також їх використання при тестуванні знань загальноприйнятих формулювань визначень, правил, законів.
Усі тестові завдання закритої форми складаються з трьох
обов’язкових компонентів:
інструкції з їх виконання; змістової частини; кількох варіантів відповідей (не більше п’яти).
Існують загальноприйняті правила, які допомагають правильно формулювати завдання з кількома варіантами відповідей:
інструкції мають бути простими, зрозумілими та стислими;

85 змістова частина тестового завдання формулюється, як правило, у стверджувальній формі, стисло, без подвійного тлумачення, тобто настільки просто, наскільки це можливо для точного розуміння завдання; в неї включається лише те, що є необхідним для чіткого розуміння запитання; варіанти відповідей мають бути настільки стислими, наскільки це можливо; усі дистрактори (неправильні варіанти відповідей) повинні бути правдоподібними, «схожими» на правильну відповідь; тільки один варіант із запропонованих має бути правильним; відповідь на одне запитання не повинна давати ключ до відповідей на
інші запитання. Це означає, що дистрактори з одного завдання, як правило, не використовуються в переліку інших; використання висловлювань «жоден з перерахованих», «правильна відповідь відсутня» як дистракторів можливо лише тоді, коли існує однозначно правильна відповідь, яка не представлена серед дистракторів.
Тестові завдання відкритої форми
Завдання без запропонованих варіантів відповідей, тобто передбачають вільні відповіді тих, хто тестується, і використовуються для виявлення знань термінів, визначень, понять тощо. Вони складаються з інструкції щодо виконання та запитальної (змістової) частини. Для розвитку самооцінювальної діяльності можна використовувати портфоліо учнівських досягнень, в якому протягом певного часу накопичуються результати виконання різних завдань, що переконливо ілюструють індивідуальне зростання в розвитку дитини.
Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учнів, а не ступеня їхніх невдач.
Отже, ми визначили основні орієнтири готовності педагога до оцінювання навчальних досягнень учнів. Сьогодні переважна більшість учителів широко почала використовувати в практиці оцінювання завдання в тестовій формі. Але варто замислитися над тим, чи всі необхідні характеристики засвоєння ми можемо отримати за допомогою тестування.
Такі, наприклад, показники, як уміння конкретизувати свою відповідь прикладами, знаннями фактів, документів; уміння зв’язно, логічно та доказово висловлювати свої думки, інші характеристики знань, умінь та навичок діагностувати за допомогою тестів неможливо. Це означає, що тестування варто використовувати в поєднанні з іншими формами та методами перевірки й контролю. У переважній більшості використовувати метод тестування для проведення підсумкових видів роботи.
Література
1. Інструктивно-методичні матеріали щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів / Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 28 січня
2014 № 1/9-74.
2. Булах І.Є. Створюємо якісний тест: [навчальний посібник] / І.Є. Булах,
М.Р. Мруга. – К.: Майстер-клас, 2006. – 160 с.

86 3. Лутченко Л.І. Основи педагогічного оцінювання: [навчально- методичний посібник] / Л.І. Лутченко, Н.О. Пасічник. – Кіровоград:
Лисенко В.Ф., 2012. – 72 с.
4. Махомед М. Х. Тестові технології оцінювання якості освіти школярів /
М.Х. Махомед // Педагогічний пошук. – 2014. – № 1. – С. 58-61.

МОДЕРНІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ, ЗМІСТУ Й ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ
НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ
ДОШКІЛЛЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ
ПАРЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ВАРІАТИВНОЇ
СКЛАДОВОЇ БАЗОВОГО КОМПОНЕНТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Н.В. Тарапака,
завідувач кафедри дошкільної та початкової освіти комунального закладу
«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
імені Василя Сухомлинського», кандидат педагогічних наук, доцент

Сучасна система вітчизняної освіти ґрунтується на принципах динамізму, варіативності організаційних форм, гнучкого реагування на потреби суспільства й особистості, характеризується появою нових видів освітніх закладів, різноманітністю додаткових педагогічних послуг.
Дошкільна освіта є самостійною системою, обов’язковою складовою освіти в Україні, яка гармонійно поєднує сімейне та суспільне виховання.
Найпершим суспільним середовищем для дитини стає дошкільний навчальний заклад, метою якого є забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини,
її фізичного і психічного здоров’я, виховання ціннісного ставлення до природного і соціального довкілля, до самої себе, формування механізмів соціальної адаптації та творчого втілення в умовах життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. Дошкільна освіта як перша самооцінна ланка має гнучко реагувати на сучасні соціокультурні запити, збагачувати знання дитини необхідною якісною інформацією, допомагати їй реалізувати свій природний потенціал, орієнтуватися на загальнолюдські й національні цінності.
Базовий компонент дошкільної освіти – це Державний стандарт
дошкільної освіти, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджується Міністерством освіти і науки України. У ньому зведено норми і положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих дитиною компетенцій перед її вступом до школи. Базовий компонент визначає зміст і структуру дошкільної освіти за його інваріантною і
варіативною складовими.

87
Інваріантна складова змісту дошкільної освіти формується на державному рівні і є обов’язковою для навчальних закладів різних типів і форм власності, що забезпечують реалізацію завдань дошкільної освіти. З огляду на важливість дошкільного дитинства як базового періоду для формування способів пізнання, розуміння та відображення внутрішньої (психічної) та зовнішньої (Всесвіт) картини світу, змістом Базового компонента дошкільної освіти визначено освітні лінії, що забезпечують засвоєння дитиною способів
(механізмів) розвитку (саморозвитку), набуття знань, умінь і навичок дитини.
Варіативна складова змісту дошкільної освіти визначається дошкільним навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону навчальних закладів,
індивідуальних освітніх запитів дітей та побажань батьків, або осіб, які їх замінюють, та реалізуються через парціальні програми.
Для використання додаткових освітніх програм, які сьогодні представлені в освітньому просторі України, необхідно їх детально вивчати та відбирати ті, які не заперечують концептуальним основам комплексної програми та найповніше відповідають цілісності педагогічного процесу у певному дошкільному навчальному закладі.
Парціальні програми поглиблено висвітлюють один або декілька близьких змістових компонентів, напрямів за освітніми лініями, видами діяльності, лініями розвитку тощо. Вони доповнюють зміст інваріантної та/чи варіативної складової чинних комплексних програм і є додатковим до них, а також можуть самостійно окреслювати завдання і зміст роботи з реалізації певної складової варіативної частини Базового компонента дошкільної освіти.
У час розбудови української державності особливу увагу необхідно приділити вихованню патріотичних почуттів у дошкільників.
Патріотизм стосовно дитини старшого дошкільного віку визначається як потреба брати участь у всіх справах на благо сім’ї, дитячого садка, рідного міста, батьківщини, представників живої природи; наявність у дітей таких якостей, як співчуття, відчуття власної гідності й усвідомлення себе частиною навколишнього світу. Важливо, щоб дитина вже в дошкільному віці відчула особисту відповідальність за рідну землю та її майбутнє.
Саме ці питання є пріоритетними у програмі виховання дітей дошкільного віку «Скарбниця моралі» (автор Л. Лохвицька).
Парціальну програму «Скарбниця моралі» упорядковано відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти (нова редакція). Програма поглиблено висвітлює змістові компоненти, що розкривають питання морального виховання дітей, які представлені в усіх освітніх лініях інваріантної складової: формування етичних уявлень, розвиток моральної свідомості і саморегуляції, гуманних почуттів і емоцій, навичок моральних взаємин з довколишніми і моральної поведінки, моральних якостей тощо. Для використання в дошкільних навчальних закладах та альтернативних формах дошкільної освіти.
Метою програми є виконання вимог, окреслених у державному стандарті дошкільної освіти (Базовому компоненті дошкільної освіти), що стосується

88 розвитку моральної сфери особистості дошкільника; визначення завдань і змісту морального виховання дітей дошкільного віку з орієнтуванням на їхні потреби, інтереси та вікові можливості, що забезпечить підвищення рівня їхньої моральної вихованості.
Педагогічним колективам дошкільних навчальних закладів для виконання поставленої мети рекомендуємо:
забезпечувати комфортне перебування дітей в умовах дошкільного навчального закладу, створювати атмосферу доброзичливості у кожній віковій групі, організовувати розвивальне середовище (природне, предметне з достатньою кількістю іграшок, ігрових засобів тощо, соціальне); підвищувати вимоги до рівня моральної культури педагогічного персоналу дошкільного навчального закладу; підтримувати творчість,
ініціативність вихователів і психологів щодо корекції програмового матеріалу, шукати оптимальні шляхи, які найкраще сприятимуть моральному вихованню дітей; привертати увагу батьків до важливості питання морального виховання дошкільників у сім’ї, поліпшувати сімейне спілкування і взаємини в родині; здійснювати просвітницьку роботу з батьками.
Педагоги сьогодення усвідомлюють величезну роль фізичного розвитку дітей дошкільного віку і тому спрямовують свої зусилля на використання
інноваційних ідей в організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі. У цьому контексті, на нашу думкує, актуальною і значущою є програма «Казкова фізкультура» (автор М. Єфименко).
Програма «Казкова фізкультура» продовжує та розвиває інноваційні ідеї, які були закладені в попередній авторській програмі М. Єфименка «Театр фізичного виховання і оздоровлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку», доповнена новим багаторічним досвідом роботи з дітьми та відповідає сучасним вимогам до методичного забезпечення. Виходячи з цього, основна спрямованість програми – це фізичний розвиток і загальне оздоровлення дітей з елементами профілактики рухових порушень.
Авторська інноваційна програма «Казкова фізкультура» ґрунтується на принципі гармонійного природного фізичного розвитку дітей, в основі якого лежить еволюційний метод засвоєння дітьми восьми основних рухових режимів: від лежачо-горизонтальних положень (лежачи, на чотирьох, сидячи) до вертикалізованих функціонально-тренувальних (лазіння, біг, стрибки). Крім того, програма передбачає обов’язковий наскрізний ігровий метод вправляння, своєрідну театралізацію рухової діяльності дошкільників: фізкультурна казка при цьому стає основною формою взаємодії педагога з дітьми, які у відповідних сюжетно рольових проявах всебічно реалізують свій особистісний потенціал. Оскільки програма є інноваційною, вона передбачає використання відносно нових, нетрадиційних форм фізичного виховання а саме:
ранкова гімнастика пробудження; горизонтальний пластичний балет (пластик-шоу); фізкультурні корекційні етюди; малий туризм;

89 гімнастика пробудження після сну та ін.
Сучасний зміст дошкільної освіти передбачає гармонійний та всебічний розвиток дитини за умови здійснення педагогічного процесу на засадах гуманізації та демократизації. Одним з ефективних та незмінних засобів розвитку дитячої творчості є мистецтво з його розмаїттям, неповторним світом, здатним зворушити душу, пробуджувати творчу активність, виховувати повагу до культурних надбань тощо. Саме тому серед пріоритетних напрямків освітньої роботи в сучасному дошкільному навчальному закладі чільне місце посідає забезпечення достатнього рівня художньо-естетичного та творчого розвитку особистості у процесі організації спеціальних дитячих видів діяльності. У даному контексті актуальні парціальні програми «Радість творчості» (автори Р.М. Борщ, Самойлик Д.В. ), «Грайлик» (автор
Березіна О.М.), «Веселкова музикотерапія» (автори Малашевська І.А.,
Демидова С.К.)
Програма «Веселкова музикотерапія: оздоровчо-освітня робота з дітьми старшого дошкільного віку» створена для використання в освітньому процесі сучасних дошкільних і позашкільних навчальних закладів у роботі зі здоровими дітьми (задля гармонізації емоційно-психофізіологічних станів та підсилення розвитку їх музикальності), а також з дітьми, які мають незначні емоційно- психологічні розлади (з метою усунення неврозів, страхів, комплексів, проблемної поведінки, внутрішніх конфліктів тощо). Зміст програми може бути використаний як базовий для проведення гурткової роботи зі старшими дошкільниками.
Метою програми є розкриття саногенного потенціалу та розвиток музикальності дітей старшого дошкільного віку. Використання цієї програми дає можливість педагогічним працівникам дошкільного навчального закладу реалізувати основні

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   32


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал