Науково-методичний супровід функціонування




Сторінка27/32
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
В КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ОЛІМПІАДИ З ЕКОНОМІКИ

О.П. Богданова,
методист науково-методичної лабораторії економіко-технологічних дисциплін комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Вроджені обдарування подібні диким
рослинам і потребують вирощуванні з
допомогою вчених занять.
А.Крижанівський
Я взагалі не вірю в одну єдину силу
таланту, без наполегливої роботи.
Видихається без неї найбільший
талант, як затихне в пустелі джерело,
що не пробиває собі дороги через
піски...
Ф. Бекон
Обдаровані діти – це майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет. Особистість часто не може правильно обрати життєвий шлях, що врешті-решт негативно позначається на науковому й
інтелектуальному потенціалі держави загалом, на рівні її економічного й соціального розвитку. Тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання – створення оптимальних умов для всебічно розвитку обдарованої молоді для формування інтелектуального потенціалу нації.
Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина – індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної чи творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики.
Під час роботи з такими дітьми постійно виникають педагогічні й психологічні труднощі, обумовлені розмаїтістю видів обдарованості, безліччю суперечливих теоретичних підходів і методів, варіативністю сучасної освіти, а також недостатньою кількістю фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з обдарованими дітьми.
Саме діти з ознаками обдарованості свідомо або мимоволі можуть створювати своєю поведінкою нестандартні ситуації, для розв’язання яких
«учительські» стереотипи не лише даремні, але навіть шкідливі як для дитини, так і для самого вчителя. Однією з причин виникнення подібних ситуацій є те, що, наприклад, унаслідок високого темпу інтелектуального розвитку обдаровані діти усвідомлено або несвідомо вимагають до себе додаткової уваги в навчальній діяльності, спілкуванні і т. д. Тим часом один із найбільш

299 поширених стереотипів традиційної учительської свідомості полягає в тому, що учня початково розглядають як об’єкт педагогічної дії, але не як суб’єкт спільного освітнього процесу.
Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант. Це означає, що, працюючи з обдарованими дітьми, педагог мусить уміти вставати в позицію рефлексії до самого себе. Так, одним із основних психологічних принципів роботи з дітьми є принцип
«прийняття іншого», згідно з яким учитель має спочатку приймати учня як
індивідуальність зі своїми особливостями, що вже склалися. [3]
Обдарований учень починається з обдарованого вчителя, тому педагог повинен управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного, створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.
З переліку професійних навичок учитель має володіти:

даром навіювання, уміти аргументовано переконувати;

бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки;

бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків;

налагоджувати з учнями партнерські стосунки;

надавати їх свободу вибору та прийняття рішень;

високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо.
Компетенція вчителя є важливим фактором у використанні спеціальних методів навчання. Саме вчитель створює атмосферу, яка може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі, заохочувати чи пригнічувати інтереси.
Щоб створити таку атмосферу, необхідно використовувати такі методи педагогічної діяльності:
- стимулювання бажання учнів працювати самостійно;
- заохочення до роботи над проектами, запропонованими самими учнями;
- переконання учня в у тому, що вчитель є їхнім однодумцем;
- заохочування до максимальної захопленості в спільній діяльності;
- виключення будь-якого тиску на дітей, створення атмосфери розкутості;
- надання дитині свободи вибору напрямку застосування своїх здібностей.
Намагаючись творчо будувати освітній процес з обдарованими дітьми, бажано використовувати індивідуально-особистісний і дидактичні підходи.
Індивідуально-особистісний
підхід базується на необхідності врахування не лише індивідуальності учня, а й системи стосунків особистості з

300 оточенням, оцінюванні впливу цих стосунків на психіку дитини та її
індивідуальні можливості. [2]
Реалізуючи цей підхід можна досягти: вивчення досягнутого рівня розвитку особистості;
індивідуалізації процесу навчання, яка б відштовхувалася від досягнутого рівня і зберігалася протягом усього навчального процесу.
Моделюючи форму розвитку здібностей дитини, необхідно віддавати перевагу розвивальним завданням, оптимальним за змістом, реальним щодо навантаження дитини, які б формували в неї вміння раціональної розумової діяльності.
Дидактичний підхід. Існує переконання в тому, що найхарактернішим проявом обдарованості є ті здібності, які вже притаманні певній особистості, нібито раз і назавжди сформовані.
Завдання педагога в тому, щоб створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала головну здібність конкретної дитини, розробити спеціальні навчальні індивідуальні програми, орієнтовні схеми-плани
індивідуального освітнього маршруту учня, тобто своєрідні траєкторії руху обдарованої дитини до успіху. Ці індивідуальні програми акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посильна модель) або на слабких
(коригувальна модель), посилюють сильні сторони та компенсують слабкі
(компенсувальна модель). [2]
Одним з першорядних питань на цьому етапі є пошук тих дітей, що мають здібності до точних наук, економіки зокрема. Чим раніше виявляться
інтереси і схильності цих учнів, тим кращого результату можна досягти.
Найголовніше – це захопленість самого учня, інтерес до предмета. Та самої захопленості учня мало, необхідне бажання і вміння постійно працювати, здобувати знання, виробляти вміння і вдосконалювати навички, а для цього слід розвивати його вольові якості.
В ході планування роботи з обдарованими дітьми потрібно досягати належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизні інформації та різноманітних видах пошукової, аналітичної, розвивальної, творчої діяльності, зміст підбирати так, щоб навчальна інформація доповнювалась науковими даними, забезпечуючи високий темп засвоєння інформації.
Важливе значення має планування роботи та контроль за її виконанням.
Контроль за навчанням стимулює поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих здібностей.
Домашні завдання мають творчий, диференційований характер.
Важливим спектром діяльності є індивідуальна позакласна робота, що передбачає виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Успішній участі учнів в різноманітних заходах з економіки (олімпіадах, турнірах, конкурсах) передує копітка, тривала робота. Початковим етапом є пошук і подальше навчання обдарованих дітей в напрямку формування основних предметних

301 компетенцій та формування економічного мислення учнів. Ця робота повинна бути системною та тривати протягом всього навчального року.
Систематична робота сприяє не лише отриманню знань з певних тем, виробленню навичок і вмінь їх застосування, а й формує економічне мислення.
Добре, якщо в школі є профільне навчання, але його не можна розглядати суто механічно, як просте збільшення кількості навчальних годин. Профільне навчання є одним з важливих чинників для створення умов для розвитку і реалізації потенційних можливостей учнів, підвищення якості їх навчання.
Перш за все це можливість урізноманітнити форми і методи роботи, виділити більше часу не тільки на вивчення теоретичного матеріалу, а і на розширення практичної спрямованості курсу, що підвищує можливість успішної соціальної адаптації в сучасних умовах та розвитку професійних компетентностей.
Перейдемо безпосередньо до етапу підготовки до олімпіади. Одразу слід зазначити: щоб досягти успіху, не треба сподіватись тільки на уроки. Значна частина роботи повинна проводитись в позаурочний час. Необхідно, щоб заняття відбувалися не епізодично, а систематично протягом усього навчального року.
Робота з підготовки до олімпіади складається з кількох частин: власне спільної роботи вчителя і учня; самостійного опрацювання певних тем чи окремих завдань; самостійного пошуку та аналіз різноманітних інформаційних джерел, з метою розширення кругозору.
Серед методів навчання обдарованих учнів, повинна переважати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підхід до засвоєння знань, формування умінь і навичок.
Велике значення під час підготовки до олімпіади має бажання учня і вміння працювати самостійно. Як відомо, самостійна робота – це форма організації індивідуального вивчення учнем навчального матеріалу в урочний та позаурочний час. Метою самостійної роботи учня (далі – СРУ) є сприяння формуванню самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини в сфері економіки, сутність якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати й регулювати свою діяльність без допомоги й контролю з боку вчителя (рис. 1).
Рис. 1 Сутність самостійної роботи учнів. [1]
Що таке самостійна робота?
1.
Система умов для управління навчальною діяльністю без участі та керівництва вчителя.
2.
Самостійне навчання – форма позаурочна навчальної діяльності підпорядкованої певним цілям («індивідуальна робота», «вільна діяльність»,
«тиха робота», «незалежне навчання» тощо)
3.
Специфічний вид навчальної діяльності, наявний в усіх формах і методах навчання, головною метою якого є формування самостійності та
ініціативності.

302
Завданнями самостійної роботи учнів можуть бути засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення та систематизація набутих знань, застосування цих знань під час розв’язання практичних завдань та виконання творчих робіт, виявлення прогалин у системі економічних знань. Самостійна робота дає можливість учню працювати неспішно, не побоюючись негативної оцінки товаришів, вчителів, обирати оптимальний темп роботи та умови її виконання (рис. 2).

Рис. 2 Основні типи завдань для самостійної роботи учнів з економіки. [1]
Для реалізації самостійної роботи в процесі вивчення економіки учні виконують комплекс завдань різних типів та рівнів складності. Розробка завдань для СРУ різних рівнів є основною умовою належного планування й організації роботи з обдарованими дітьми (рис. 3, 4).

Типологія завдань для самостійної роботи
Завдання-дії: вправи, запитання, задачі
Завдання-продукти: доповідь, реферат, звіт, конспект, проект

303


Рис. 3 Опорно-інформаційна схема «Самостійна робота учня». [1]
Рівні СР
Типи
Самостійність
Процес СР
Дії самостійного учіння
Система умов для здійснення навчальної діяльності без участі та керівництва вчителя
Позаурочна навчальна діяльність емоційні розумові мнемічні вольові психомоторні робочі
Організація самостійної роботи
1. Створення умов для реалізації діяльності
2. Розробка системи завдань для досягнення мети діяльності
Приклади завдань: вправа питання задачі складання СЛС ребуси, кросворди тощо
Продукти
Дії
СРУ-1 забезпечує засвоєння предметних компетентностей, не передбачає самостійного використання набутого
СРУ-2 формує певні навички і вміння самостійно використовувати засвоєні знання для виконання певних завдань
СРУ-3 дає можливість повністю реалізувати цілі середньої школи щодо підготовки
ініціативних, компетентних членів суспільства

304

Рис.4 Рівні складності самостійної роботи учнів (за В. А. Козаковим). [1]

Рекомендовані завдання для самостійної роботи з теми «Інфляція»
Для самостійної роботи учнів пропонуємо кілька видів завдань:

І. Розгадати кросворд.
По горизонталі:
3. Загальний приріст цін в економіці. 4. Інфляція, що виявляється у формі зростання цін. 8. Інфляція, що супроводжується падінням виробництва.
9. Інфляція, що є результатом непередбачених змін в економіці. 10. Інфляція, за якої знецінення грошей виявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.
11. Інфляція, за якої знецінення грошей виявляється у зростанні вимушених заощаджень за зафіксованих державою цін і доходів. 12. Інфляція, спричинена зростанням сукупного попиту. 13. Інфляція, зумовлена збільшенням середніх витрат на виробництво продукції.
По вертикалі:
1. Зниження загального рівня цін. 2. Інфляція, що є наслідком прогнозованих тенденцій в економіці та запланованих державою заходів.
5. Інфляція, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін – до 5 % на рік.
6. Інфляція, що виявляється в прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, яке коливається в межах 5-20 % на рік.

Рівні самостійної діяльності учіння — самостійної роботи
СРУ — 1: СРУ першого рівня у будь-якій формі організації навчання (лекції,
практичні та контрольні роботи тощо) не залежить від присутності -
відсутності вчителя й найкращим чином формує розумові дії як акт
мислення (наприклад, асоціації, судження, розуміння, аналіз, синтез,
порівняння, абстрагування, конкретизація тощо); забезпечує засвоєння
предметних знань, навичок, умінь, формує певний енциклопедизм навчання,
але не привчає самостійно використовувати набуте.
СРУ — 2: формує певні навички та вміння самостійно використовувати засвоєні
знання для виконання певних завдань.
СРУ — 3: дає можливість повністю реалізувати цілі загальної середньої освіти
щодо підготовки ініціативних, активних, творчих, компетентних членів
суспільства.

305





1

2





















3





































4














5




8 6



9


7














1 0







1 1



















1 2






1 3









































Відповіді:
1. Дефляція. 2. Очікувана. 3. Інфляція. 4. Цінова. 5. Повзуча. 6.Галопуюча.
7. Відкрита. 8. Стагфляція. 9. Неочікувана. 10. Девальвація. 11. Заощаджень.
12. Попиту. 13. Витрат.
ІІ. Підготувати реферат:
1. Інфляція: сутність, розвиток і перспективи подолання в Україні.
2. Основні напрями формування антиінфляційної політики в Україні.
3. Прояви негативного впливу інфляції на економку країни. Прямі і непрямі наслідки інфляційного процесу.
ІІІ. Розв’язати задачі:
Задача № 1
Розрахуйте темп інфляції у наступному році за таких умов: індекс цін у попередньому році становив 110 %, у наступному — 120 %.
Розв’язок:
Р
1
= 110 %
і = Р – Р
1
/Р – 1 × 100 %
Р = 120 %
і = 120 % – 110 %/120 % × 100 % =
9,1 %
і — ?
Відповідь: очікується, що темп інфляції наступного року становитиме 9,1%.
Задача № 2
Розрахуйте темп інфляції у наступному році за таких умов: номінальний
ВВП у попередньому році дорівнював 1200 грн; у наступному – 1400 грн; реальний ВВП у попередньому році дорівнював 110 грн; у наступному –
1200 грн.

306
Розв’язок:
ВВП
н–1
=
1200 грн
Р
–1
= ВВП
н–1
/ВВП
р–1
× 100 % =
109 %
ВВП
н
= 1400 грн р = ВВП
н
/ВВП
р
× 100 % = 117 %
ВВП
р–1
=
1100 грн
ВВП
р
= 1200 грн і = 117 % – 109 %/109 % × 100 % =
7 %
і — ?
Відповідь: очікується, що темп інфляції наступного року становитиме 7%.
Отже, велике значення у процесі роботи з обдарованими дітьми мають спрямованість, психологічна готовність, а також певний рівень бази знань, на який нашаровуватимуться нові знання. Інтелектуально обдаровані діти мають можливість проявити свої навчальні компетентності, показати аналітичні здібності, оригінальність мислення, високий півень самоорганізації саме приймаючи участь в предметних олімпіадах. Підготовка до яких вимагає чіткої організації, планування, системи й певного керування (обсяг завдань, типи завдань, методичні рекомендації щодо їх виконання, аналіз передбачуваних труднощів, облік, перевірка й оцінювання виконаних робіт), що сприяє підвищенню якості навчального процесу. Успіх цієї роботи багато в чому залежить від бажання, прагнення, інтересу до роботи, потреби в діяльності, тобто від наявності позитивних мотивів та рівня їх реалізації.
Література
1. Балягіна І. А. Методика викладання економіки / І.А. Балягіна,
М.А. Богорад, Г.О. Ковальчук: [навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц.] –
К.: КНЕУ, 2003. – 341 с.
2. Васильченко Л.І. Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей // Педагогіка і психологія. – 2007. – №4 (57). – С. 32-39.
3. Кульчицька
О.І.
Методика діагностики
інтелектуальної обдарованості // Обдарована дитина – 2007. – №1. – С. 39-41.


307
ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА
У СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ У НАВЧАННІ ПЕДАГОГІЧНИХ
КАДРІВ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОПОРНИХ ШКІЛ
З ПРОБЛЕМ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ

Ю.В. Міцай,
завідувач науково-методичної лабораторії виховної роботи і формування культури здоров’я комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Проблема здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров’я особистості дедалі частіше стає предметом наукових досліджень у педагогічній, медичній, соціологічній, валеологічній та психологічній науках.
Більшість досліджень цієї проблеми сфокусовані на вивченні особливостей формування та розвитку здоров’язбережувальних компетентностей у школярів. У свою чергу результативність навчально-виховного процесу на засадах здоров’язбереження та формування у школярів ціннісного ставлення до здоров’я прямо залежить від рівня сформованості та розвитку здоров’язбережувальної компетентності педагогів. Тому в освітньому просторі сьогодення актуалізується проблема підготовки педагогів до оздоровчої діяльності, пошуку ефективних способів організації освітнього процесу, визначення умов і механізмів збереження та зміцнення здоров’я дітей.
Зважаючи на це, особлива роль у системі науково-методичної роботи з педагогічними кадрами належить опорним школам, які є центрами впровадження досягнень педагогічної науки і перспективного досвіду, підвищення професійної майстерності педагогічних кадрів.
Як свідчить практика роботи районних та міських методичних служб, опорні школи з проблем здоров’язбереження створені на базі навчальних закладів, педагогічні колективи яких працюють над створенням моделі Школи сприяння здоров’ю і добре зарекомендували себе в системі науково-методичної роботи з педагогічними кадрами.
На Кіровоградщині педагогічний рух зі створення Шкіл сприяння здоров’ю стартував у 1997 році. Організація науково-методичної роботи з педагогами зазначених закладів, започаткування і проведення конкурсу-захисту сучасної моделі навчального закладу – Школи сприяння здоров’ю (2003 р., 2006 р.,
2009 р., 2012 р.) та формування позитивного іміджу закладу «Здоров’я» в цілому сприяли розширенню обласної мережі Шкіл сприяння здоров’ю, значна кількість яких діють як опорні заклади з проблеми впровадження здоров’язбережувальних технологій в навчально-виховний процес.
Сьогодні обласна мережа Шкіл сприяння здоров’ю налічує 75 навчальних закладів. З них: 40 сільських шкіл; 10 шкіл, що розташовані в районних центрах області; 6 шкіл, що знаходяться в містах обласного підпорядкування;

308 17 дошкільних навчальних закладів; 2 позашкільних навчальних заклади. У кожного навчального закладу свої підходи, особисте бачення розв’язання цієї проблеми. Але важливо, що визначені опорні заклади сприяють трансформації нових ідей здоров’язбережувальної педагогіки в технології навчання і виховання.
База, творчий потенціал кожної опорної школи цілеспрямовано використовуються для роботи з різними категоріями педпрацівників у напрямку здоров’язбереження: директорами і заступниками директорів шкіл, вчителями, вихователями, класними керівниками, практичними психологами, бібліотекарями, педагогами-організаторами, з методичним активом (головами методичних об’єднань, керівниками творчих груп, педагогічних майстерень, шкіл перспективного педагогічного досвіду та ін.).
Результативність роботи опорних закладів знаходиться у прямій залежності від продуманого вибору форм роботи з педагогічними кадрами
району (міста).
Аналіз свідчить, що найефективнішими з них є:
- презентації уроків та сучасних форм позакласної і позашкільної роботи в межах здоров’язбережувальних технологій;
- презентації методичних заходів здоров’язбережувального спрямування;
- педагогічні мости (відвідування інших шкіл з метою вивчення їх досвіду здоров’язбережувальної діяльності, обміну досвідом);
- науково-практичні конференції;
- педагогічні читання;
- консультації (індивідуальні та групові);
- стажування, наставництво;
- виставки передового педагогічного досвіду та ін.
На базі опорних шкіл створено районні (міські) постійно діючі форми
методичної роботи: творчі групи; проблемні семінари; експериментальні майданчики; школи передового педагогічного досвіду; майстер-класи; проблемні лабораторії; педагогічні майстерні тощо.
З метою ефективної роботи опорної школи утверджується практика складання координаційних планів проведення методичних заходів на базі опорних шкіл. Вони розробляються керівниками опорних шкіл спільно з районними та міськими методичними службами.
Дані плани розглядаються на засіданні методичної ради опорної школи.
Після погодження з методичними службами, плани доводяться до шкіл мікрорайону, методичного куща, освітнього округу, району (міста).
Визначаючи зміст і форми роботи з педагогічними кадрами на базі опорної школи, рекомендуємо ознайомитися з координаційним планом
проведення методичних заходів на базі Маловодянської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів Долинського району.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал